Шановні друзі, щиро вітаю вас з минулими новорічно-різдвяними святами і бажаю міцного здоров'я, усіляких гараздів, мужності та витримки вам і вашим рідним у цей непростий час! Віримо у перемогу України над окупантами та продовжуємо підтримувати наших захисників!
2022 рік з огляду на війну для мене як науковця-ботаніка пройшов досить скромно, я переважно камерально опрацьовував свої зібрані за минулі роки дані. Чимало запланованих на 2022 рік польових експедицій не вдалося здійснити, а значна частина Лівобережної України, яку я досліджую, зазнала (а місцями все ще зазнає зараз) непомірних втрат (як людських, так і тих, що стосуються біорізноманіття). Але дещо цікаве за минулий рік теж було і цим я б хотів поділитися з вами. Аналогічний матеріал вийшов рік тому і стосувався моїх знахідок 2021 року, тому сподіваюся такі дописи робити щорічно і якщо для когось ще це буде цікаво і корисно, то я вже буду щиро радий цьому! Фактично весь минулий календарний рік я з дружиною провів у Києві, лише у січні-лютому ще до початку повномасштабного військового вторгнення вдалося зробити кілька коротких поїздок до Полтави, а влітку та восени - у межах Київської області. Усі місця цього уявного пропонованого ТОПу є досить приблизними, але кожна з цих знахідок для мене особисто є важливою та становить певний інтерес.
Десяте місце: Оманозубець вусатий (Anomodon viticulosus) біля Полтави
Перш за все, хотів би повідомити трохи про свої успіхи у вивченні мохоподібних. Ця група рослин є цікавою, але й дуже складною і чимало її представників важко не тільки гарно сфотографувати, а й правильно визначити без анатомічних зрізів їхніх органів. Але, втім, трапляються й окремі види, які можна запам’ятати на око за деякими характерними зовнішніми ознаками. Одним з таких є оманозубець вусатий (Anomodon viticulosus (Hedw.) Hook. & Taylor). Цей вид має характерні зморшкуваті листки язикоподібної форми з дещо хвилястим краєм і трапляється на стовбурах старих листяних порід дерев. У 2021 р. я вперше знайшов його у декількох локалітетах на території національного природного парку «Голосіївський» у Києві, зокрема у ботанічному заказнику «Лісники», де він нерідко росте в основі стовбурів старих дубів. Відтоді я свідомо розпочав пошуки оманозубця вусатого на старих деревах у різних місцях Полтавській області і ось 15 січня 2022 р. доля мені посміхнулася: я знайшов декілька осередків виду на старих дубах та ясенах в урочищі «Рудне» неподалік Полтави і був дуже радий цій знахідці! Незважаючи на те, що оманозубець вусатий спорадично трапляється на усій території України, останнім часом його чисельність дещо скорочується з огляду на постійні рубки деревостанів та заготівлю деревини. Тому цей вид потребує моніторингу за його станом у майбутньому.
 |
| Оманозубець вусатий |
Дев'яте місце: Осот овочевий (Cirsium oleraceum) на Бортничах у Києві
Осот овочевий (Cirsium oleraceum (L.) Scop.) є досить відомою багатьом київським ботанікам характерною рослиною вільхових лісів та затінених вологих болотистих місцин. Її часто можна зустріти у Голосіївському лісі, у Сирецькому парку чи, наприклад, у парку «Феофанія», де вона у великій кількості росте біля ставків. Але майже усі місця знахідок цього виду у місті та загалом на Київщині приурочені до правобережної частини, тоді як на Лівобережжі України ця рослина зараз є дуже рідкісною і значна частина відомих раніше знахідок в останні роки вже не підтверджується. Це пов’язане з тим, що по р. Дніпро проходить східна межа суцільного поширення осоту овочевого, а біля меж своїх ареалів види, як відомо, стають вразливішими і часто скорочують свою чисельність, не витримуючи конкуренції з іншими аборигенними чи чужорідними рослинами. Не можна також не згадати у цьому випадку й про кліматичні зміни (хоча я особисто не дуже схильний вважати цей фактор зараз одним з головних у ботанічній географії, але у даному випадку немає жодних сумнівів, що він також грає важливу роль): поступове підвищення річних температур та зменшення кількості опадів (а клімат на Лівобережжі відзначається більшою континентальністю, тобто і так є сухішим та теплішим) спричиняє пересихання струмків та боліт і веде до зникнення цього виду та скорочення чисельності його осередків. Так, наприклад, у Полтавській і Харківській областях я особисто ніколи цю рослину не знаходив, хоча екскурсую там регулярно. Тому кожна знахідка цієї дуже добре впізнаваної рослини на лівому березі р. Дніпро є цікавою, вимагає детальнішого вивчення і є перспективною для організації її охорони на регіональному рівні в окремих областях Лівобережної України.
 |
| Осот овочевий |
Восьме місце: Маточник болотяний (Ostericum palustre) у Малій Солтанівці та Забір'ї
З поширенням в Україні маточника болотяного (Ostericum palustre (Besser) Besser) ситуація схожа з осотом овочевим, але з точністю до навпаки: на лівому березі Дніпра ця висока і також добре впізнавана рослина з родини селерових (Apiaceae; вони ж парасолькові – Umbelliferae) трапляється набагато частіше, ніж на правому. Від найближчого родича, що росте у схожих за екологією умовах, – дудника лісового (Angelica sylvestris L.) – маточник болотяний відрізняється дещо більшими кінцевими сегментами листків, які також є ширшими і мають яйцеподібну форму, а від усіх інших наших представників цієї родини – колінчасто зігнутими черешками стеблових листків. За «Флорою УРСР» на Правобережжі цей вид трапляється локально і з певністю відомий лише з Київської, Житомирської (околиці Житомира і Звягеля), Черкаської (Сміла, Звенигородський і Корсунь-Шевченківський райони) та Хмельницької (Полонне) областей. На Київщині його знаходили в околицях Києва, Білої Церкви, Ставища і Ксаверівки. Мої знахідки у 2022 р. маточника 9 вересня у Малій Солтанівці на березі річки Стугна поруч зі ставками місцевого рибгоспу і 6 жовтня на заболочених луках в околицях с. Забір'я неподалік Боярки не є для мене першими на Правобережжі (до того я знаходив цю рослину у 2015 р. у заплаві Стугни біля с. Копачів Обухівського району), але дещо розширюють наявні дані про поширення цього виду у Київській області.
 |
| Маточник болотяний у с. Мала Солтанівка |
 |
| Листок маточника болотяного на вологих луках біля с. Забір'я |
 |
| Листок близького до маточника болотяного виду - дудника лісового у с. Мала Солтанівка |
Сьоме місце: Гібриди роду лопух (Arctium) у Києві
Гадаю, що усі читачі цього допису знають, як виглядає рослина під назвою «лопух». Вона має характерні кошики-«клубочки», які є дуже чіпкими (особливо у сухому стані) і легко пристають до одягу, сприяючи розповсюдженню плодів цієї рослини. Особливо уважні, можливо, навіть звертали увагу на те, що лопух у нас буває різний (особливо це помітно під час його квітування). Усього в Україні росте чотири види роду лопух і три з них є дуже поширеними, їх можна зустріти скрізь на забур’янених місцях, на узбіччях, у садках та біля людського житла. Найпоширенішим є лопух з великими кошиками, які від довгих щільних волосків виглядають сірувато-пухнастими, – це лопух павутинистий (Arctium tomentosum Mill.).
 |
| Лопух павутинистий у ботанічному заказнику "Лісники" в околицях Києва (фото 2021 року) |
Є також лопух з великими цілком зеленими кошиками на добре помітних довгих ніжках, зібраними (як і у павутинистого, до речі) у загальне щиткоподібне суцвіття, – це лопух великий (Arctium lappa L.).
 |
| Лопух великий у селищі Пирогів (м. Київ) |
Подекуди у затінку при
дорозі можна також натрапити на лопух малий (Arctium minus (Hill) Bernh.), він має дрібні зелені кошики на
коротких ніжках, які часто зібрані не щитком, а китицеподібно.
 |
| Лопух малий у парку "Феофанія" у м. Київ |
Зустріти четвертий наш вид цього роду – лопух гайовий (Arctium nemorosum Lej.) – є великою вдачею, він має зелені кошики середнього розміру, зібрані у довге китицеподібне суцвіття, є досить рідкісним і росте майже виключно у листяних лісах.
 |
| Лопух гайовий у ботанічному заказнику "Лісники" в околицях Києва (фото 2021 року) |
Незважаючи на те, що усі наші види лопухів візуально досить непогано відрізняються, як з’ясувалося, у нас часто трапляються не тільки «чисті» види, а й гібриди між ними, які можуть утворюватися у різних комбінаціях. Такі гібриди вже давно відомі та описані в інших країнах Європи, але у вітчизняній літературі інформації про них поки що дуже мало. Минулого року мені вдалося познімати два таких гібриди у Києві. 31 липня у парку "Феофанія" був знайдений лопух несправжній (Arctium x nothum (Ruhmer) J. Weiss), що є гібридом A. minus i A. lappa і часто росте поруч з батьківськими видами. Цей нотовид (такий термін часто вживають ботаніки для видів-гібридів) є найпоширенішим в Україні у складі роду Arctium, зазвичай він схожий на A. lappa, але має помітно дрібніші кошики, частина з яких у загальному суцвітті може бути зібрана китицеподібно і розташовуватися на дуже коротких ніжках.
 |
| Лопух несправжній |
7 серпня у с. Пирогів неподалік Національного музею народної архітектури та побуту України мені вдалося знайти одну особину лопуха змішаний (Arctium x mixtum (Simonk.) Nyman), який є гібридом A. minus i A. tomentosum. Зовні він схожий на лопух павутинистий, але знов-таки має дрібні частково зібрані китицею кошики та виглядає досить оригінально.
 |
| Лопух змішаний |
Користуючися нагодою, можу вам показати й лопух двозначний (Arctium x ambiguum Nyman), знятий мною також у с. Пирогів 22 липня 2021 р. разом з двома його батьківськими видами - A. lappa i A. tomentosum.
 |
| Лопух двозначний у селищі Пирогів (м. Київ, фото 2021 року) |
Безсумнівно гібриди роду Arctium поширені не тільки в Києві, а й в інших регіонах України, тому за можливості придивіться до наших лопухів уважніше, вони дійсно цього варті!
Шосте місце: Череда зчеплена (Bidens connata) біля села Вишеньки
Череда зчеплена (Bidens connata Muhl. ex Willd.) є чужорідною в Європі рослиною північноамериканського походження. На території України вона була уперше знайдена відомий українським ботаніком Сергієм Мосякіним у серпні 1986 р. на березі ставка у Пущі-Водиці в околицях Києва, а трохи згодом цього ж року у заплаві р. Ірпінь біля с. Горенка та у м. Київ на березі р. Либідь у місці її впадіння у р. Дніпро (Мосякін, 1988). Від іншого чужорідного виду північноамериканського походження - череди листяної (Bidens frondosa L.; масовий і найпоширеніший зараз вид цього роду на усій території України) та від аборигенного виду череди трироздільної (Bidens tripartita L.) B. connata відрізняється завжди суцільними листками і борозенчастими чотиригранними плодами-сім'янками, а від аборигенного виду череди пониклої (Bidens cernua L.), що також має суцільні листки - відсутністю зовнішніх яскраво-жовтих язичкових квіток та наявністю добре помітних черешків на листках. В Україні череда зчеплена трапляється поки що дуже локально, крім вказаних локалітетів біля Києва, вона фіксувалася у Середньому Придніпров'ї у прибережних зонах Канівського і Кременчуцького водосховищ (Київська, Черкаська, Полтавська обл.), а також у заплаві р. Супій та на Ірдинських болотах на Черкащині. Моя нещодавня знахідка цього виду була зроблена 8 вересня у гирловій частині каналу Бортницької очисної системи неподалік с. Вишеньки Бориспільського району і є для мене другою в житті (уперше одну особину B. connata я знайшов ще 5 жовтня 2018 р. на дамбі Канівського водосховища у м. Переяслав).
 |
| Череда зчеплена біля села Вишеньки |
П'яте місце: Чіплянка звичайна (Tragus racemosus) на Бортничах у Києві
Батьківщиною чіплянки звичайної (Tragus racemosus (L.) All.) є тропічні та субропічні регіони Старого Світу до Середземномор'я (у тому числі до Кримського півострова та найпівденніших регіонів материкової України) і Середньої Азії на північ, а у Києві цей вид є випадково занесеним чужинцем. Цю рослину я відкрив для себе уперше два роки тому на Херсонщині, де вона іноді росте як бур’ян на легких (здебільшого піщаних) ґрунтах і завдяки своїм чіпким колосковим лускам (хоча й помітно меншого розміру) дуже нагадує «горезвісний» і добре відомий багатьом інший чужорідний злак – ценхрус якірцевий (Cenchrus longispinus (Hack. ex Kneuck.) Fernald), однією з близьких родичок якого чіплянку й можна вважати. Як занесену рослину (переважно уздовж залізниць) чіплянку звичайну фіксували раніше в околицях Харкова, Кременчука на Полтавщині, у Вінницькій, Донецькій, Кіровоградській областях та на півдні Київщини. Наша спільно з А.О. Давидовою знахідка цього виду 1 серпня у великій кількості на піщаній рудеральній ділянці по вул. Колекторній біля Бортницької станції аерації, очевидно, є першою для Києва (якщо я десь недогледів і цей вид вже був вказаний раніше для міста, напишіть, будь ласка, про це у коментарях до цього допису).
 |
| Чіплянка звичайна |
Четверте місце: Жовтозільник нечуйвітровий (Erechtites hieraciifolius) у Ходосівці
Одним з небагатьох видів, який я побачив уперше в житті у 2022 році (інші - згадані вище гібриди лопуха та Lonicera notha, про яку мова буде йти далі), є жовтозільник нечуйвітровий (Erechtites hieraciifolius (L.) Raf. ex DC.) - чужорідна і потенційно інвазивна для лісової та лісостепової зони України рослина, природний ареал якої охоплює східну частину Північної та майже усю Південну Америку. Невелику групу особин цього виду я знайшов 19 серпня у вільховому лісі на березі озера у с. Ходосівка неподалік Києва. Про осередки цього виду у північній частині Київщини та на північних околицях міста вже неодноразово повідомлялося у літературі (Коломійчук та ін., 2019; Mosyakin, Mosyakin, 2021), але у лісостеповій частині Київської області знахідки почали з'являтися лише зовсім нещодавно. Олександр Шиндер 8 вересня 2021 р. знайшов жовтозільник у сосновому лісі між Новими Безрадичами і Козином на південь від Києва (фото), а Ігор Ольшанський та Оксана Футорна виявили його 30 вересня 2022 р. біля с. Кийлів Бориспільського району (фото). Ще раніше (5 серпня 2021 р.) Василь Шевчик знайшов Erechtites hieraciifolius біля с. Сошників Бориспільського району (фото) і ця знахідка, очевидно, хронологічно є найпершою у лісостеповій зоні на Київщині.
 |
| Жовтозільник нечуйвітровий у Ходосівці |
Третє місце: Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) у Дівичках
З огляду на те, що майже усі зафіксовані в Україні представники родини орхідні (Orchidaceae) уключені до «Червоної книги України», нові їхні знахідки автоматично мають значний інтерес. Я давно очікував відшукати гніздівку звичайну (Neottia nidus-avis (L.) Rich.) в околицях села Дівички Бориспільського району, де я регулярно екскурсував раніше, оскільки умови для її трапляння там є цілком сприятливими. І ось 2 лютого одну особину було знайдено з плодами біля просіки у грабово-дубовому лісі на боровій терасі р. Дніпро. Це третя моя знахідка гніздівки у Лівобережному Лісостепу України і усі вони розташовані в Київській області. Вид має категорію «неоцінений» у «Червоній книзі України» і поширений зараз у багатьох регіонах, тяжіючи до старих листяних і мішаних лісів, які відповідно заслуговують на охорону. Гніздівка є єдиною нашою орхідеєю, яку можна відшукати та ідентифікувати взимку завдяки тому, що її минулорічні пагони з плодами зберігаються досить тривалий час у сухому стані. Та й загалом це дуже цікава рослина, вона є сапротрофом (не має зелених органів і не здатна до фотосинтезу), а назву отримала за своєрідний вигляд кореневища, яке завдяки досить щільному переплетенню окремих коренів виглядає схожим на гніздо якогось птаха. Як і в усіх інших наших орхідних, гніздівка має дуже повільний цикл розвитку: надземний пагін у неї формується лише на 9-10 рік життя і швидко всихає після цвітіння, а тому ця рослина в усіх місцях її виявлення потребує цілковитої охорони.
 |
| Гніздівка звичайна з плодами |
Друге місце: Фіалка Рівіна (Viola riviniana), жимолость несправжня (Lonicera х notha) і стоколос неплідний (Bromus sterilis) - нові види для флори національного природного парку "Голосіївський" у Києві
У 2016 р. вийшла друком чудова книга В.А. Онищенка зі співавторами під назвою "Судинні рослини і мохоподібні національного природного парку "Голосіївський"", яка містить анотовані списки видів вищих рослин (усього 752 дикорослих види + 160 у культурі) та мохоподібних (155 видів) вказаного парку і якою я постійно користуюся з огляду на те, що маю можливість періодично екскурсувати територією цього парку. Незважаючи на те, що зараз майже уся територія НПП "Голосіївський" є закритою для прогулянок та проїзду з огляду на воєнний стан (користуючися нагодою, дуже прошу вас зараз обов'язково дотримуватися усіх діючих заборон на відвідування лісових масивів у тих регіонах, де ці заборони діють, та дбати про власну безпеку!), мені вдалося навіть не заходячи власне до лісових масивів (оглядаючи лише їх периферійні ділянки) знайти у 2022 році три нові види для флори цього парку, які не вказуються у згаданій вище монографії.
Першим з цих видів є фіалка Рівіна (Viola riviniana Rchb.) - вид, природний ареал якого охоплює Європу та Північну Африку (у тому числі лісову і лісостепову зони України). Цей загалом у нас трапляється локально і є близьким до фіалки Рейхенбаха (V. reichenbachiana Jord. ex Boreau), звичайного виду для лісів Карпат і більшої частини Правобережній Україні. Від фіалки Рейхенбаха, з якою її часто плутають, фіалка Рівіна відрізняється світлішими квітками з білим шпорцем. Як виявилося, мої раніші знахідки фіалки Рейхенбаха у 2020 р. у Києві належать саме до Viola riviniana. Очевидно, це ж саме стосується й інших знахідок V. reichenbachiana у межах міста (достовірні підтвердження знахідок ф. Рейхенбаха у Києві мені поки що невідомі), тому, мабуть, вказівка на V. reichenbachiana у книзі В.А. Онищенка зі співавторами для НПП "Голосіївський" також є помилковою і має стосуватися V. riviniana. Я знаходив у 2022 р. фіалку Рівіна на узліссях Голосіївського лісу: 2 травня біля ВДНГ і 3 травня біля дороги з вулиці Академіка Заболотного до лікарні "Феофанія".
 |
| Фіалка Рівіна |
Інші два види належать до чужорідних у Києві рослин. Стоколос неплідний (Bromus sterilis L. або ж Anisantha sterilis (L.) Nevski) - це добре відома багатьом дослідникам флори степової зони України рослина, яка останнім часом активно розширює свій ареал у північному напрямку, освоюючи різноманітні рудеральні ділянки - узбіччя автошляхів, залізничні насипи, пустирі, сади тощо. Цей вид я раніше вже фіксував у Києві як випадково занесену рослину, яка успішно натуралізується у місцях своєї появи, - наприклад, на проспекті Академіка Глушкова неподалік Одеського ринку та біля шосе на Бровари за станцією метро "Лісова". У 2022 році 16 травня було знайдено декілька осередків Bromus sterilis у парку "Феофанія", а 23 травня - численну групу на узліссі листяного лісу та на просіці на території НПП "Голосіївський" по вулиці Академіка Тронька неподалік Національного музею народної архітектури та побуту України.
 |
| Стоколос неплідний на узліссі на території НПП "Голосіївський" |
Найцікавішим з цих трьох видів для мене особисто є жимолость несправжня (Lonicera x notha Zabel). Під час прогулянки 17 травня 2022 р. у Голосіївському парку імені Максима Рильського разом з А.О. Давидовою ми помітили у вільховому лісі один кущ у стані масового квітування, який був візуально дуже схожим на жимолость татарську (Lonicera tatarica L.). Але дві речі мене здивували - екотоп для L. tatarica був не зовсім характерним і час квітування теж не дуже підходив, бо та L. tatarica, яку я добре знаю і бачив у природі неодноразово, квітує значно пізніше. Ми не мали змоги зібрати тоді цю рослину в гербарій, тому зробили лише кілька фото, за якими мій колега Олександр Шиндер, згодом відвідавши також самостійно цей самий локалітет, визначив її як жимолость несправжню (L. x notha). Детальніша інформація про цей вид, який є спонтанним гібридом далекосхідного L. ruprechtiana Regel (також трапляється іноді у нас у здичавілому стані) i центральноєвразійського L. tatarica L., присвячена спеціальна публікація Олександра Івановича зі співавторами (Шиндер та ін., 2020). Він має значний інвазивний потенціал, хоча поки що з певністю фіксувався у здичавілому стані здебільшого біля місць свого культивування - у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України (на ділянках "Карпати", "Алтай", "Кавказ", "Середня Азія", "Степи України"), у Сирецькому дендропарку (м. Київ), у дендропарку "Олександрія" (м. Біла Церква Київської обл.), в Устимівському дендропарку та Криворудському парку на Полтавщині, в околицях м. Умань на Черкащині тощо. Від L. tatarica маловідомі чужорідні для нашої флори L. notha (яка у міжнародних номенклатурних базах даних часто вказується під назвою Lonicera x muendeniensis Rehder, що потребує уточнення) i L. ruprechtiana можна відрізнити за наявністю опушення на листках (жимолость татарська є цілком голою рослиною), тому якщо вам вдасться знайти щось подібне, зверніть на це увагу також, це може бути дуже цікаво!
 |
| Жимолость несправжня у Голосіївському парку |
Перше місце: Рамаліна європейська (Ramalina europaea) - новий вид лишайника для Полтавської області
Цей вид згадувався у аналогічному ТОПі (де він з кількома іншими видами ділив шосте місце) за 2021 рік, бо я знайшов його уперше тоді для Києва, але у мене не було можливості не поставити його на перше місце цього так званого "чарту". По-перше, це єдиний кандидат серед усіх видів, що за минулий рік є для мене новим для певної якоїсь адміністративної області. По-друге, як і у випадку з оманозубцем вусатим, це гарний приклад знахідки, яка відбулася унаслідок свідомого цілеспрямованого пошуку: упродовж минулої зими я регулярно обдивлявся і фотографував усі лишайники, які є візуально схожими з евернією сливовою (Evernia prunastri (L.) Ach.), а отже цю знахідку можна також вважати цілком очікуваною. Він був знайдений 14 січня і 4 лютого у заплаві річки Коломак на адміністративній межі міста Полтави та Полтавського району Полтавщини, у прирусловій частині правого берега річки на стовбурах вільхи клейкої (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.) i клену татарського (Acer tataricum L.) разом з евернією сливовою. Щиро вдячний Олександру Ходосовцеву та Валерію Дармостуку за визначення моїх фотографій цього виду на iNaturalist!
Рамаліна європейська (Ramalina europaea Gasparyan et al.) - вид, що належить до збірної групи R. pollinaria (Westr.) Ach. sensu lato і був описаний у 2017 році зі Швеції (Gasparyan et al., 2017). На момент опису цей вид був відомий також з Фінляндії, Австрії, РФ та Вірменії, а згодом був знайдений в Чехії, Словаччині, Німеччині, Латвії. Для України цей вид вперше вказали О.Є. Ходосовцев і В.В. Дармостук для Херсонської, Миколаївської і Чернівецької областей (Khodosovtsev, Darmostuk, 2020), а дещо пізніше його зафіксували на Харківщині та у м. Київ (Darmostuk et al., 2021). Наша знахідка на Полтавщині, як вже зазначалося, є цілком очікуваною і доповнює існуючі дані про поширення виду на Лівобережжі України. Скоріше за все, вид згодом буде знайдений і в інших адміністративних регіонах України.
 |
| Рамаліна європейська |
Таким був для мене 2022 рік у плані найцікавіших флористичних знахідок. Нібито й не дуже багато чогось видатного і реально нового (як здавалося мені перед тим, як я розпочав роботу над цим дописом), але й назвати відвертим провалом минулий календарний рік теж буде неправильно. В умовах війни могло б бути значно гірше, тому новий польовий сезон 2023 року зустрічаю із стриманим оптимізмом. Навіть деякі мої знахідки, про які теж можна було б написати детальніше, наприклад, жарновець віниковий (Cytisus scoparius (L.) Link) у Забір'ї чи півникі сибірські (Iris sibirica L.) з "Червоної книги України" на Бортничах і Жуковому острові у Києві сюди зовсім не потрапили. З актуальним переліком усіх моїх наукових публікацій (враховуючи ті, що вийшли друком у 2022 році) можна ознайомитися на цій сторінці. Нагадую, що якщо ви хочете
підтримати мою діяльність, то найкращою вашою допомогою зараз буде підтримка Збройних сил України у боротьбі зі військовою агресією окупантів. Саме завдяки ЗСУ я маю можливість зараз навіть в умовах постійних відключень світла бадьоро стукати по клавішах своєї клавіатури та готувати для вас нові публікації ботанічної тематики.
