Бібліотека "Флора і рослинність України": Випуск 3

Перший випуск даної рубрики у 2017 році.
Продовжую оприлюднювати старі, рідкісні та маловідомі публікації, що стосуються фіторізноманітності України. Значна частина цих робіт в електронному вигляді раніше була відсутня, проте скани деяких праць (наявних в інтернет-мережі) були перероблені у покращені та зручніші для використання електронні версії.

Дуже прошу Вас використовувати дані файли виключно у науково-освітніх, а не комерційних чи будь-яких інших подібних цілях.

Попередні випуски рубрики:

Бібліотека "Флора і рослинність України": Випуск 1

Бібліотека "Флора і рослинність України": Випуск 2

Інші раніше опубліковані у блозі матеріали:

- праці Дарини Доброчаєвої  

- публікації Михайла Клокова  

- публікації з журналу "Записки Киевского общества естествоиспытателей";  
- публікації Михайла Котова
- праці з журналу "Вісник Київського ботанічного саду" 
- статті з видання "Русский ботанический журнал" 

- праці з журналу "Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета"  
- Альгологічна бібліотека: Випуск 1
- Альгологічна бібліотека: Випуск 2

Перелік праць:

1. Акинфиев И.Я. Очерк флоры г. Екатеринослава // Записки Новороссийского общества естествоиспытателей. – 1884. – Т. 10, вып. 1. – С. 1–114.
2. Акинфиев И.Я. Список цветковых растений г. Болграда // Записки Новороссийского общества естествоиспытателей. – 1884. – Т. 10, вып. 1. –С. 1–44.
3. Алексеенко М.И. К характеристике растительных сообществ дигрессивных и демутационных смен на меловых склонах в бассейне р. Северского Донца. В сб.: Материалы Харьковского отдела Географического общества СССР. – 1967. – Вып. 4. – С. 135–142. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
4. Алексеенко М.И. Эдификаторы и доминанты растительных сообществ меловых обнажений в бассейне реки Сев. Донец. В сб.: Биологическая наука в университетах и педагогических институтах Украины за 50 лет: Материалы межвузовской республиканской конференции. – Харьков: Изд-во ХГУ, 1968. – С. 84–85. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
5. Алексеенко М.И. Основные фитоценотипы на мелах в бассейне р. Сев. Донец и их роль в процессе зарастания меловых склонов. В сб.: Материалы Харьковского отдела Географического общества Украины. – 1970. – Вып. 7. – С. 105–111. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
6. Береговий П.М. Заплавні луки річки Псла // Наукові записки Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. – 1948. – Т. 8, вип. 8. – С. 45–64.
7. Береговий П.М. Рослинність заплавини р. Псла в межах Південного Лісостепу // Наукові записки Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. – 1952. – Т. 11, вип. 5. Труди Канівського біогеографічного заповідника № 10. – С. 5–44.
8. Білик Г.І. Нові дані про рослинність і флору найпівнічнішої частини Арабатської стрілки. У кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті академіка О.В. Фоміна. – К., 1938. – С. 210–221.
9. Бордзиловский Е.И. О нахождении в Европейской России Thesium procumbens C. A. M., Veronica umbrosa M. B. и Halimodendron argenteum DC. // Протоколы Киевского общества естествоиспытателей за 1913 г. – К., 1913. – С. 1–8.
10. Бордзиловський Є.І. Про деякі вірменські й джавахетські рослини // Вісник Київського ботанічного саду. – 1931. – Вип. 12–13. – С. 105–143.
11. Бордзиловский Е.И. Обзор работ академика А.В. Фомина. У кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті академіка О.В. Фоміна. – К., 1938. – С. 19–25.
12. Бордзиловський Є.І. Про нові для УРСР види рослин. У кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті академіка О.В. Фоміна. – К., 1938. – С. 55–57.
13. Васильев-Яковлев С.Н. Очерк физико-географических условий Киевского городского лесничества // Лесной журнал. – 1915. – Вып. 8–9. – С. 1161–1221.
14. Гаевая Н.В. К изучению малоизвестного печеночника Riccia rhenana Lorb. в пределах СССР // Новости систематики низших растений. – 1964. – Т. 1. – С. 251–255.
15. Горелова Л.Н., Друлева И.В. Редкие и исчезающие растения бассейна р. Сев. Донец в его среднем течении // Вестник Харьковского государственного университета. – 1987. – № 308. Флора и растительность среднего течения р. Сев. Донец и вопросы ее охраны. – С. 17–19. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
16. Горєлова Л.М., Друльова І.В., Грамма В.М. До питання охорони рослинності крейдяних відслонень Північного Сходу України // Екологічні основи оптимізації режиму охорони і використання природно-заповідного фонду: Тез. доп. міжнар. науково-практ. конф., присвяченої 25-річчю Карпатського біосферного заповідника – Рахів, 1993. – С. 144–146. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
17. Горелова Л.Н. Охрана растительного покрова бассейна Сев. Донца в пределах Харьковской области // Вестник Харьковского государственного университета. – 1989. – № 330. – С. 23–26. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
18. Горелова Л.Н. Состояние и перспективы охраны видов растений среднего течения р. Северский Донец, включенных в «Красную книгу СССР» и «Червону книгу Української РСР». В сб.: Флора и растительность Украины. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 19–22. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
19. Двораковский М.С. Грабовые леса на восточной границе распространения // Вестник Московского университета. Биология. – 1948. – № 3. – С. 85–99.
20. Двораковский М.С. Грабовые леса вблизи восточной границы распространения граба (Carpinus betulus L.) // Вестник Московского университета. Биология. – 1948. – № 5. – С. 113–126.
21. Зоз І.Г. До стратиграфії хорольських торфовищ // Труди Науково-дослідного Інституту ботаніки Харківського державного університету. – 1937. – Т. 2. – С. 135–154.
22. Зоз І.Г. Хорольські болота (Фітоценологічний нарис). У кн.: Геоботанічний збірник. – К.: Вид-во АН УРСР, 1937. – № 2. – С. 111–166.
23. Зоз И.Г. Новый ситник юга УССР и северного Крыма Juncus Fominii Zoz sp. nov. У кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті академіка О.В. Фоміна. – К., 1938. – С. 51–54.
24. Илличевский С.О. Растительность меловых склонов Северной Украины // Советская ботаника. – 1937. – № 1. – С. 79–84. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
25. Клеопов Ю.Д. Перигляциальные степи европейской части СССР // Труди Науково-дослідного Інституту ботаніки ХДУ. – 1941. – Т. 4. – С. 167–181.
26. Краснов А.Н. Материалы для флоры Полтавской губернии // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1891. – Т. 24. – С. 399–514.
27. Краснов А.Н. Начатки третичной флоры Юга России // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1910. – Т. 44. – С. 147–255. [Скани взято з Biodiversity Heritage Library]
28. Крижевский П. Ботанико-географический очерк окрестностей гор. Николаева Херсонской губ. // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1912. – Т. 45. – С. 313–332.
29. Лавренко Є. Опис сфагнових та гіпново-осокових болот колишньої Харківщини. У кн.: Охорона пам’яток природи на Україні. Збірник І. – Харків, 1927. – С. 5–16.
30. Литвинов Д.И. Растения из Таврической и Екатеринославской губернии, собранные студентом Высоцким // Известия Московского сельскохозяйственного института. – 1897. – Год 3, кн. 1. – С. 1–5.
31. Марковский А.В. Геоботаническое описание Мариупольского уезда // Известия Московского сельскохозяйственного института. – 1906. – Год 9, кн. 4. – С. 348–454.
32. Попов Т.И., Проскоряков Е.И. О новом виде овсяницы Festuca cretacea sp. n. // Бюллетень Общества естествоиспытателей при Воронежском государственном университете. – 1927. – Т. 2, вып. 1. – С. 46–47. [Оригінал скану взято з бібліотеки сайту "Жизнь на мелу"]
33. Попович Ф.Я. Рослинність сельових басейнів Південно-Східного Криму. У кн.: Селі України. – К., 1966. – С. 74–81.
34. Савенков М.Я. Материалы к изучению ойкологии и морфологии Zostera окрестностей г. Севастополя // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1910. – Т. 44. – С. 1–36. [Скани взято з Biodiversity Heritage Library]
35. Талиев В.И. О растительности недоступных мест горной части Крыма // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1910. – Т. 43. – С. 183–196.
36. Талиев В.И. О Daphne Sophia Kalen. // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1912. – Т. 45. – С. 95–152.
37. Угринский К.А. Критические заметки о некоторых видах харьковской флоры. ІІ // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1911. – Т. 44. – С. 287–318. [Скани взято з Biodiversity Heritage Library]
38. Угринский К.А. Вторая заметка о некоторых редких видах харьковской флоры // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1912. – Т. 45. – С. 155–168.
39. Угринский К.А. Материалы к флоре Ахтырского уезда Харьковской губ. Ч. I. Сборы 1911 года // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1912. – Т. 45. – С. 333–387.
40. Федосеев С.К. К флоре Полесья. Несколько сведений о флоре окрестностей г. Ровно, Волынской губернии // Труды Санкт-Петербургского общества естествоиспытателей. – 1907. – Т. 27, вып. 2. – С. 261–280.
41. Филярский С. Материалы по флоре Бессарабии // Труды Бессарабского общества естествоиспытателей и любителей естествознания. – 1906. – Т. 1, часть 1. – С. 146–148. [Назва статті у змісті тому подана саме як вказано вище, однак у самому тексті вона помилково зазначена як «Материалы по фауне Бессарабской губернии»]
42. Ширяев Г.И. К флоре гранитов востока Таврической губернии // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1912. – Т. 45. – С. 1–13.
43. Юксип А.Я. Дополнение к описанию новых видов ястребинок Советского Союза // Известия АН Эстонской ССР. Серия биологическая. – 1966. – Т. 15, № 3. – С. 364–371. [Висловлюю подяку Олександрові Ебелю за надісланий скан цієї статті]
44. Hauke R.L. An analysis of a variable population of Equisetum arvense and E. × litorale // American Fern Journal. – 1965. – Vol. 55, № 3. – P. 123–135. [Скани взято з Biodiversity Heritage Library]
45. Hitchcock E. Description of a new species of Botrychium // American Journal of Science and Arts. – 1823. – Vol. 6. – P. 103–104. [Скани взято з Biodiversity Heritage Library]
46. Holub J. Lycopodiella, nový rod řádu Lycopodiales // Preslia. – 1964. – T. 36, № 1. – S. 16–22.
47. Rehmann A. [Zur flora der Krym] // Oesterreichische Botanische Zeitschrift. – 1875. – T. 25, № 1. – S. 35–36.
48. Ziman S., Keener C.S., Kadota Y., Bulakh E., Tsarenko O., Dutton B.E. A taxonomic revision of Anemone L. subgenus Anemonanthea (DC.) Juz. sensu lato (Ranunculaceae). I // Journal of Japanese Botany. – 2004. – Vol. 79, № 1. – P. 43–71.
49. Ziman S., Keener C.S., Kadota Y., Bulakh E., Tsarenko O., Dutton B.E. A taxonomic revision of Anemone L. subgenus Anemonanthea (DC.) Juz. sensu lato (Ranunculaceae). II // Journal of Japanese Botany. – 2004. – Vol. 79, № 3. – P. 196–206.
50. Ziman S., Keener C.S., Kadota Y., Bulakh E., Tsarenko O., Dutton B.E. A taxonomic revision of Anemone L. subgenus Anemonanthea (DC.) Juz. sensu lato (Ranunculaceae). III // Journal of Japanese Botany. – 2004. – Vol. 79, № 5. – P. 281–310.

Флора Лівобережного Лісостепу України: IV. Salviniaceae

Родина Сальвінієві (Salviniaceae) охоплює дуже своєрідних та пристосованих до існування у водному середовищі видів різноспорових папоротеподібних організмів. Це рослини невеликих розмірів, що плавають на поверхні води. Родина Salviniaceae досить тривалий час вважалася такою, що включає лише один рід - Salvinia Seg. з 12 видами, поширеними у помірних, субтропічних і частково тропічних районах. Однак нещодавні молекулярно-філогенетичні дослідження (Nagalingum & al., 2008) встановили, що у складі цієї родини слід також розглядати рід Azolla Lam. (містить близько 10 видів, що ростуть майже виключно у тропіках Старого та Нового Світу), оскільки на кладограмах він виявився сестринським щодо роду Salvinia. Самостійність родини Marsileaceae - іншої родини водних папоротей, представники якої трапляються в Україні (Marsilea quadrifolia L. i Pilularia globulifera L.) - втім, жодних сумнівів нині не викликає.

Філогенетична спорідненість представників родин Salviniaceae i Marsileaceae (цит. за: Nagalingum & al., 2008): червоним кольором підкреслено ті види, які знайдені в Україні

На території Лівобережного Лісостепу України родина Salviniaceae представлена лише одним родом та одним видом.

І. Salvinia Ség. - Сальвінія

1754, Plantae Veronenses, 3: 52.

Tип: S. natans (L.) All.

Рід уключає 10-15 видів, природно поширених у Євразії, Африці та Латинській Америці.

1. Salvinia natans (L.) All. - Сальвінія плаваюча
1785, Flora Pedemontana, 2: 289.
≡ Marsilea natans L. 1753, Species Plantarum, 2: 1099.
Описано з Італії (“in Italia fossis paludosis stagnantibus lente fluentibus”).
Лектотип: "Herb. Linn. № 1254.1" (LINN). – A. Бобров, 1984, Новости систематики высших растений, 21: 20.

Протолог Marsilea natans L. (цит. за: Linnaeus, 1753)

Оприлюднення комбінації Salvinia natans (L.) All. (цит. за: Allioni, 1785)

Лектотипіфікація Salvinia natans (L.) All. (цит. за: Бобров, 1984)

У річках та озерах, переважно на ділянках з повільною течією, іноді також на заплавних болотах. Характерний вид угруповань вільноплаваючої вищої водної рослинності (клас Lemnetea). Спорадично зустрічається майже по всій території ЛЛС (не бачив гербарних зразків цього виду тільки з Чернігівської та Сумської областей). Вид уключено до "Червоної книги України" (2009).

Salvinia natans (L.) All. у затоці річки Ворскли навпроти села Тернівщини Полтавського району Полтавської області 

Картосхема поширення єдиного виду родини за дослідженими гербарними матеріалами:

1 - Salvinia natans

Флора Лівобережного Лісостепу України: ІІІ. Ophioglossaceae

Родина Вужачкові (Ophioglossaceae) охоплює давню за походженням та дуже своєрідну групу папоротеподібних організмів, поширених майже по всій Земній кулі: від північних районів тундрової зони до тропіків. Це невеликі рослини з короткими кореневищами та листками, що складаються з окремих стерильної та спороносної частин. Специфікою даної групи є низка морфологічних та анатомічних ознак, які вважаються примітивними для рослинних організмів: відсутність провідних пучків в основі кожного спорангію, наявність високоспеціалізованої ендомікоризи, високі хромосомні числа (від 90-92 до 480, 680 і навіть 1140 та 1320).

Комплексні дослідження (як молекулярно-філогенетичні, так і морфологічні та таксономічні) папоротеподібних останнім часом проводяться дуже інтенсивно. Існує ціла низка новітніх систем, що охоплюють як папороті у традиційному розумінні ("ferns"), так і споріднені з ними інші групи вищих спорових рослин ("fern allies" - плауни, хвощі та ін.) - це, зокрема, системи А.Р. Сміта зі співавторами (2006 р.), М. Крістенхаша зі співавторами (2011 р.), М. Крістенхаша та М. Чейза (2014 р.); існує також вітчизняна прагматична система папоротеподібних С.Л. Мосякіна та О.В. Тищенко (2010 р. - бажаючим розібратися з існуючими філогенетичними схемами я наполегливо рекомендую спочатку ознайомитися саме з цією публікацією). Найновітнішою системою папоротеподібних є система PPG I (за аналогією з APG - The Pteridophyte Phylogeny Group), опублікована у листопаді 2016 р.

Результати молекулярно-філогенетичних досліджень (Pryer & al., 2004; Smith & al., 2006; Hauk & al., 2003; Dauphin & al., 2014; Rothfels & al., 2015; PPG I, 2016) здебільшого показують, що вужачкові папороті, які традиційно вважалися базальними у систематиці папоротеподібних, є монофілетичною групою, але більш віддаленою від "справжніх" папоротей, ніж, наприклад, хвощі, які у вітчизняних системах завжди відокремлювалися у окремий монотипний відділ та клас. Також вони виявилися сестринською кладою щодо псилотових (Psilotaceae) - своєрідної та дуже давньої групи тропічних рослин, які не мають справжніх листків та загалом трохи схожі з хвощами. Тому цілком обгрунтованою є пропозиція розглядати вужачкові не у складі Polypodiophyta, а у складі відділу Psilotopsida Heintze як окремий клас Ophioglossopsida Thome (Мосякін, Тищенко, 2010). Натомість, система PPG I пропонує виділяти для вищих спорових рослин один відділ та два класи: Lycopodiopsida (з порядками Lycopodiales, Isoetales i Selaginellales) та Polypodiopsida. Останній розподілено на чотири підкласи (Equisetidae, Ophioglossidae, Marattiidae i Polypodiidae) та 11 порядків.

Фрагмент кладограми, який показує у загальних рисах місце походження насінних рослин (SEED PLANTS) та філогенетичну спорідненість окремих груп спорових (цит. за: PPG I, 2016)

У складі родини Ophioglossaceae зараз відомо близько 80 видів, які зазвичай виділяють у чотири самостійні роди - Ophioglossum L., Botrychium Sw., Helminthostachys Kaulf. i Mankyua B.Y.Sun & al. Але чи все так однозначно? Навіть у деяких вітчизняних працях рід Botrychium нерідко навіть виділяють в окрему самостійну родину Botrychiaceae Nakai, а сам цей рід поділяють ще на декілька дрібніших. Наскільки це обгрунтовано? Спробуємо розібратися.

Нині існує декілька кладограм (серед основних: Hauk & al., 2003; Sun & al., 2009; Shinohara & al., 2013), що розкривають еволюційні зв'язки видів у межах Ophioglossaceae; усі вони дещо відрізняються між собою. Безперечним є той факт, що роди Ophioglossum і Botrychium у широкому сенсі є сестринськими кладами; інші два монотипні роди (Helminthostachys з єдиним східноазійсько-австралійським видом H. zeylanica (L.) Kaulf., i нещодавно відкритий рід Mankyua з єдиним поки що видом M. chejuense B.-Y. Sun & al., поширеним у Кореї) займають або базальне, або проміжне положення між цими двома кладами.

Helminthostachys zeylanica (L.) Kaulf. (цит. за: Филин, 1978)

Mankyua chejuensis B.-Y. Sun & al. (цит. за: Sun & al., 2002)

Приклади кладограм, які вказують на філогенетичну спорідненість видів та родів вужачкових папоротей (цит. за: Sun & al., 2009); червоним кольором підкреслено види, які трапляються на території України

Як Ophioglossum s.l., так і Botrychium s.l. є прикладами парафілетичних груп таксонів (детальніше див. "парафілія"). У біологічній систематиці нині існує два напрямки щодо розгляду таких груп: кладистичний (спрямований на ліквідацію парафілетичних груп взагалі та розділення їх на декілька монофілетичних) та еволюційно-таксономічний (вважає можливим принаймні частково зберігати парафілетичні таксони, якщо вони відзначаються спільністю комплексу морфологічних ознак). Автор є прихильником другого підходу, тобто позицій еволюційної систематики, а отже, вважає доцільним зберегти роди Ophioglossum і Botrychium у їхньому широкому традиційному обсязі (із включенням до складу першого з них родів Cheiroglossa C. Presl i Ophioderma (Blume) Endl., а до складу другого з них - родів Botrypus Michx., Japanobotrychium Masamune, Osmundopteris J.K. Small та Sceptridium Lyon). Очевидним є те, що еволюція трьох підродів (Osmundopteris, Sceptridium та Botrychium) відбувалася паралельно, але існування низки перехідних між цими групами видів гібридогенного походження значно обмежує їхню ідентифікацію та робить межі між цими групами вкрай нечіткими. До таких видів, які, мабуть, є результатами міжпідродової гібридизації, належать Botrychium simplex E. Hitchc. та B. matricariifolium (Retz.) A. Braun ex W.D.J. Koch, причому перший вид завжди розглядається у складі підроду Botrychium (як близький до B. lunaria (L.) Sw.), а другий помітно наближається до видів підроду Sceptridium (детальніше див. також статтю М.М. Цвєльова "О роде Botrychium Swartz (Ophioglossaceae) в России" - "Новости систематики высших растений", 2004 р., том 36, сс. 7-21).

В Україні відзначено шість видів родини Ophioglossaceae, п'ять з них відомо з території Лівобережного Лісостепу.

Таблиця для визначення родів:

1. Стерильна частина листка розсічена (просто пірчаста або двічі-тричі чи навіть чотири рази пірчаста); спороносна частина волотеподібно розгалужена ... І. Botrychium Sw. (Гронянка)
- Стерильна частина листка цілісна та цілокрая; спороносна частина нерозгалужена (має вигляд колоса) ... ІІ. Ophioglossum L. (Вужачка)

І. Botrychium Sw. - Гронянка

1801, Journal für die Botanik, 1800(2): 110.

Тип: B. lunaria (L.) Sw. – Smith, 1875, Historia Filicum: 369.

= Botrypus Michx. 1803, Flora Boreali-Americana, 2: 274 (тип – B. virginianus (L.) Michx. (‘virginicus’)).

= Sceptridium Lyon, 1905, Botanical Gazette, 40(6): 457 (тип – S. obliquum (Mühl. ex Willd.) Lyon – Clausen, 1938, Memoirs of the Torrey Botanical Club, 19(2): 24).
= Japanobotrychum Masamune, 1931, Journal of the Society of Tropical Agriculture, 3: 246 (тип – J. arisanense Masamune).
= Osmundopteris (Milde) J.K. Small, 1938, Ferns of the Southeastern States: 377, 482 (тип – O. virginiana (L.) J.K. Small).

У складі роду нараховують до 60 видів, поширених майже космополітно (але в Африці та Південній Америці лише у гірських районах). В Україні - п'ять видів.

Таблиця для визначення видів:

1. Стерильна частина листка цілісна або трійчаста (зрідка буває також непарнопірчастою), розділена на декілька нерівномірних і зазвичай різних за розміром сегментів  ... † B. simplex E. Hitchc. (г. проста)
- Стерильна частина листка просто пірчаста або два-чотири рази пірчасто-розсічена на більш-менш рівномірні сегменти ... 2
2. Стерильна частина листка завжди гола, у загальному обрисі видовжена, яйцевидна або яйцевидно-трикутна, просто пірчаста або двічі пірчаста ... 3
- Стерильна частина листка більш-менш опушена (особливо у молодому віці рослини), у загальному обрисі широкотрикутна, два-чотири рази пірчасто-розсічена ... 4
3. Стерильна частина листка у загальному обрисі видовжена, пірчасто-розсічена на 3-9 пар цілісних нирковидно-ромбічних або півмісяцеподібних сегментів; спороносна частина на довгій ніжці ... 1. B. lunaria (L.) Sw. (г. півмісяцева)
- Стерильна частина листка у загальному обрисі яйцевидна або яйцевидно-трикутна, двічі пірчаста на 3-5 пар сегментів першого порядку, останні довгасті чи яйцевидні, нерівномірно-пірчасто-лопатеві; спороносна частина на короткій ніжці ... *B. matricariifolium A. Braun ex Döll. (г. ромашколиста) (на території ЛЛС поки невідома, але знаходилася у 2001 р. І.Ю. Парнікозою у Канівському районі Черкаської обл. на дамбі, що з'єднує правий берег р. Дніпра з залишками борової тераси, частиною яких є Зміїні острови)
4(2). Стерильна частина листка двічі-тричі пірчасто-розсічена із заокругленими сегментами останнього порядку, має довгий черешок та з'єднується зі спороносною у нижній частині рослини майже біля самої грунтової поверхні ... † B. multifidum (S.G. Gmel.) Trevis. (г. багатороздільна)
- Стерильна частина листка три-чотири рази пірчасто-розсічена із загостреними сегментами останнього порядку, сидяча або на дуже короткому черешку, з'єднується зі спороносною приблизно посередині спільного черешка або трохи вище ... † B. virginianum (L.) Sw. (г. віргінська)

1. Botrychium lunaria (L.) Sw. - Гронянка півмісяцева
1801, Journal für die Botanik, 1800(2): 110.
≡ Osmunda lunaria L. 1753, Species Plantarum, 2: 1064.
Описано з Європи (“in Europa”).
Лектотип: "Herb. Clifford 472, Osmunda 1" (BM 647551). – A. Бобров, 1984, Новости систематики высших растений, 21: 6.

Протолог Osmunda lunaria L. (цит. за: Linnaeus, 1753)

Протолог роду Botrychium Sw. і комбінації B. lunaria (L.) Sw. (цит. за: Swartz, 1801)

Лектотипіфікація Botrychium lunaria (L.) Sw. (цит. за: Бобров, 1984)

У лісах та на узліссях. Дуже рідко. Відомий за поодинокими знахідками у Полтавській (урочище "Парасоцьке" біля с. Михайлівка Диканського р-ну), Сумській (с. Юнаківка Сумського р-ну) та Харківській (окол. м. Валки, смт. Хрошеве та Покотилівка Харківського р-ну і з/д ст. "Куряж" Дергачівського р-ну) областях. Більшість цих знахідок зараз, ймовірно, зникли. Уключено до "Червоної книги України".

Botrychium lunaria (L.) Sw. (1) i B. simplex E. Hitchc. (2) (цит. за: Petrik-Ott, 1979)

† Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Trevis. - Гронянка багатороздільна
1874, Atti della Società Italiana di Scienze Naturali, 17: 241.
≡ Osmunda multifida S.G. Gmel. 1768, Novi Commentarii Academiae Scientiarum Imperialis Petropolitanae, 12: 517 (excl. tab. 11, fig. 1).
 ≡ Sceptridium multifidum (S.G. Gmel.) Nishida ex Tagawa, 1958, The Journal of Japanese Botany, 33(7): 200; Черепанов, 1973, Свод дополнений и изменений к «Флоре СССР»: 353.
= Osmunda matricariae Schrank, 1789, Baiersche Flora, 2: 419 (описано з Німеччини, тип не виділений).
= Botrychium matricariae (Schrank) Spreng. 1827, Systema Vegetabilium, 4: 23.
= Sceptridium matricariae (Schrank) Lyon, 1905, Botanical Gazette, 40(6): 458.
Місце опису виду у протолозі не вказано.
Тип: вид потребує консервації з новим типом. Формально лектотипом є зображення (t. 11, f. 1), наведене у протолозі, але воно належить до іншого виду - B. virginianum.
Питанню авторства цього таксону присвячена одна з моїх публікацій, яка має назву "Номенклатурні проблеми, що стосуються деяких видів рослин, занесених до "Червоної книги України" (2014 р.).

Протолог Osmunda multifida S.G. Gmel. (цит. за: Gmelin, 1768)

Оприлюднення комбінації Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Trevis. (цит. за: Trevisan, 1874)

Лектотипіфікація Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Trevis. (цит. за: Бобров, 1984)

У лісах та на узліссях. Дуже рідко. Раніше знаходився на території Сумської (Лебединський р-н, між м. Лебедин і с. Маськи) та Харківської (околиці м. Харкова; Дергачівський р-н, смт Солоницівка та ст. "Куряж") областей, вказувався також для Полтавської та Чернігівської областей. Останній гербарний збір з ЛЛС, який особисто доводилося бачити, датований 1913 роком, тому вважаю даний вид нині зниклим з досліджуваної території. Уключено до "Червоної книги України".

Синтип Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Trevis. - зображення з праці Якоба Брейна "Exoticarum aliarumque minus cognitarum plantarum centuria prima" (1674-1678)

† Botrychium simplex E. Hitchc. - Гронянка проста
1823, American Journal of Science and Arts, 6: 103, tab. 8; Fomin, 1934, Flora URSS, 1: 98; A. Bobrov, 1974, Flora Partis Europaeae URSS, 1: 70; Tzvelev, 2004, Novitates Systematicae Plantarum Vascularium, 36: 17; id. 2005, op. cit. 37: 16; id. 2012, Conspectus Florae Europae Orientalis, 1: 30.
Описаний зі Сполучених Штатів Америки (“in Conway, Massachusetts”).
Тип не виділений.

Протолог Botrychium simplex E. Hitchc. (цит. за: Hitchcock, 1823)

На вологих місцях. Дуже рідко. Вид відомий за єдиним зразком, зібраним в околицях м. Харкова проф. В.М. Черняєвим у 1828 році, детальніша інформація про нього вказана у нещодавній публікації І.Ю. Парнікози та З. Цельки "Botrychium simplex E. Hitchc. (Ophioglossaceae) – a new species for the native flora of Ukraine" (2016).

Синтип Botrychium simplex E. Hitchc. (цит. за: Hitchcock, 1823)

Зразок Botrychium simplex E. Hitchc. з території ЛЛС, що зберігається у гербарії KW (цит. за: Parnikoza, Celka, 2016)

† Botrychium virginianum (L.) Sw. - Гронянка віргінська
1801, Journal für die Botanik, 1800(2): 111.
≡ Osmunda virginiana L. 1753, Species Plantarum, 2: 1064.
≡ Japanobotrychum virginianum (L.) Nishida ex Tagawa, 1958, The Journal of Japanese Botany, 33(7): 202; Черепанов, 1973, Свод дополнений и изменений к «Флоре СССР»: 352.
= B. anthemoides C. Presl, 1848, Abhandlungen der Königlichen Böhmischen Gesellschaft der Wissenschaften, 5: 323; Tzvelev, 2004, Novitates Systematicae Plantarum Vascularium, 36: 12; id. 2005, l.c. 37: 15; id. 2012, Conspectus Florae Europae Orientalis, 1: 29. - Botrypus anthemoides (C. Presl) Val. Tikhom. 2018, Новости систематики высших растений, 49: 149 (описано з Австрії, тип невідомий).
Описано з Америки (“in America”).
Лектотип: "Herb. Linn. № 1244.3" (LINN). – Proctor, 1985, Ferns of Jamaica: 51.

Протолог Osmunda virginiana L. (цит. за: Linnaeus, 1753)

Оприлюднення комбінації Botrychium virginianum (L.) Sw. (цит. за: Swartz, 1801)

У лісах. Дуже рідко. Знаходився на території Харківської області (околиці міста Харкова і смт Покотилівки, наводився також для околиць м. Мерефи та с. Графське Вовчанського р-ну). Останній гербарний збір з ЛЛС, що доводилося бачити, датований 1913 роком, тому вважаю даний вид нині зниклим з досліджуваної території. Уключено до "Червоної книги України".

Botrychium virginianum (L.) Sw. (цит. за: Шмаков, 1999)

ІІ. Ophioglossum L. - Вужачка

1753, Species Plantarum, 2: 1062.

Тип: O. vulgatum L. – Smith, 1875, Historia Filicum: 367.

Рід нараховує близько 50 видів, поширених по всій Земній кулі. В Україні - один вид.

 

1. Ophioglossum vulgatum L. - Вужачка звичайна
1753, Species Plantarum, 2: 1062.
Описано з Європи (“in Europae pratis sylvaticis”).
Лектотип: "Herb. Linn. № 1243.1" (LINN). – A. Бобров, 1984, Новости систематики высших растений, 21: 6.

Протолог Ophioglossum vulgatum L. (цит. за: Linnaeus, 1753)

Лектотипіфікація Ophioglossum vulgatum L. (цит. за: Бобров, 1984)

У лісах, на узліссях та вологих луках. Дуже рідко. Траплявся у Київській (околиці м. Переяслава-Хмельницького), Полтавській (околиці м. Кременчука) та Харківській (околиці міст Харкова та Краснокутська) областях. Останні за часом збору досліджені мною гербарні зразки датовані 1883-1884 рр. Однак В.П. Гелюта у 2002 р. знаходив дану рослину біля с. Вільхуватка Кобеляцького району Полтавської області (відповідне зображення наявне на сайті проекту "Плантариум"), а за повідомленням Ю.В. Бенгуса цей вид неодноразово ним спостерігався біля м. Харкова. Цілком можливі й інші новітні знахідки. Регіонально рідкісний вид, охороняється на території Київської, Полтавської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей.

Ophioglossum vulgatum L. (цит. за: Шмаков, 1999)

Картосхеми поширення видів родини Ophioglossaceae на території Лівобережного Лісостепу України за дослідженими гербарними зразками:

1 - Botrychium lunaria; 2 - B. simplex

1 - Botrychium multifidum; 2 - B. virginianum; 3 - Ophioglossum vulgatum

Альгологічна бібліотека: Випуск 2

Деякі праці з моїх архівів, що стосуються альгофлори України. Переважна більшість в електронному вигляді була, мабуть, досі відсутня; дещо вже публікувалося в інших повідомленнях блогу (у рубриці "Бібліографія").

Дивіться також: Альгологічна бібліотека: Випуск 1

Перелік праць:

1. Алексенко М.А. Очерк водорослей Chlorosporeae (Chlorophyllophyceae) окрестностей г. Харькова // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1888. – Т. 21. – С. 141–277.
2. Алексенко М.А. Материалы для альгологии Полтавской губернии. I. Phycochromaceae и Chlorosporeae окрестностей г. Полтавы и отчасти Полтавского уезда // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1891. – Т. 25. – С. 45–88.
3. Алексенко М.А. Материалы для альгологии Полтавской губернии. II. Diatomaceae окрестностей г. Полтавы // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1892. – Т. 26. – С. 45–65.
4. Алексенко М.А. Флора водорослей днепровских плавней и торфяников в пределах Полтавской губернии // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1894. – Т. 27. – С. 57–118.
5. Алексенко М.А. К флоре водорослей Лебединского и отчасти Сумского уездов Харьковской губернии // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1895. – Т. 28. – С. 81–132.
6. Арнольди В.М. Альгологические наблюдения. I. Streblonema longiseta n. sp. // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1910. – Т. 43. – С. 33–40.
7. Арнольди В.М. Альгологические наблюдения. Compsopogon Chalybaeus // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1910. – Т. 43. – С. 61–68.
8. Виноградова К.Л. Представители рода Enteromorpha из Новороссийской бухты и окрестностей // Новости систематики низших растений. – 1966. – Т. 3. – С. 68–82.
9. Виноградова К.Л. Род Ulvaria (Ulvales) в морях Советского Союза // Новости систематики низших растений. – 1967. – Т. 4. – С. 110–121.
10. Вислоух С.М. Альгологические заметки. I–IV // Архив Русского протистологического общества. – 1922. – Т. 1. – С. 238–246.
11. Воронихин Н.Н. Бурые водоросли (Phaeophyceae) Черного моря // Русский ботанический журнал. – 1908. – № 1–2. – С. 19–46. – № 3–4. – С. 113–138.
12. Воронихин Н.Н. Зеленые водоросли (Chlorophyceae) Черного моря // Труды Санкт-Петербургского общества естествоиспытателей. – 1908. – Т. 37, вып. 3. Ботанический журнал № 3. – С. 137–179.
13. Воронихин Н.Н. О распределении водорослей в Черном море у Севастополя // Труды Санкт-Петербургского общества естествоиспытателей. – 1908. – Т. 37, вып. 3. Ботанический журнал № 3. – С. 181–198.
14. Воронихин Н.Н. Багрянки (Rhodophyceae) Черного моря // Труды Санкт-Петербургского общества естествоиспытателей. – 1909. – Т. 40, вып. 3–4. – С. 173–351.
15. Воронихин Н.Н. Некоторые дополнения к флоре бурых водорослей Черного моря // Известия Санкт-Петербургского Императорского ботанического сада. – 1910. – Т. 10, № 3. – С. 78–84.
16. Высоцкий А.В. Mastigophora и Rhizopoda, найденные в Вейсовом и Репном озерах // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1888. – Т. 21. – С. 119–140.
17. Декенбах К.Н. К флоре Балаклавской бухты // Труды Санкт-Петербургского общества естествоиспытателей. – 1902. – Т. 33, вып. 1 (Протоколы заседаний). – С. 337–338, 347–348.
18. Декенбах К.Н. К характеристике флоры водорослей Черного моря // Труды Санкт-Петербургского общества естествоиспытателей. – 1908. – Т. 37, вып. 3. Ботанический журнал № 3. – С. 47–52.
19. Зинова А.Д. Несколько водорослей Черного моря из коллекции профессора Гаускнехта // Новости систематики низших растений. – 1964. – Т. 1. – С. 127–132.
20. Коршиков А.А. Spermatozopsis exsultans, nov. gen. et sp. из группы Volvocales // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1913. – Т. 46. – С. 137–145.
21. Коршиков А.А. О самостоятельности рода Schizomeris Kütz. // Русский архив протистологии. – 1927. – Т. 6, вып. 1–4. – С. 71–82.
22. Мошинский Ц. Материалы для флоры водорослей Киевской и Подольской губерний // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1872. – Т. 3, вып. 1. – С. 33–46.
23. Плутенко И. Материалы для флоры водорослей Полтавской губернии // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1871. – Т. 2, вып. 1. – С. 97–109.
24. Прошкина-Лавренко А.И. К изменению названия Navicula septata Pr.-Lavr. на Navicula septifera Pr.-Lavr. nomen nov. // Новости систематики низших растений. – 1967. – Т. 4. – С. 51–52. 
25. Радзімовський Д.О. До мікрофлори водоймищ по околицях Києва. І. Планктон «Дідової макітри» // Труди фізико-математичного відділу УАН. – 1928. – Т. 10, вип. 2. – С. 99–112. 
26. Радзімовський Д.О. До мікрофлори водоймищ по околицях Києва. ІІ. Оз. Конча // Труди фізико-математичного відділу ВУАН. – 1929. – Т. 11, вип. 3. – С. 253–268. 
27. Радзімовський Д.О. Попередні дані про густоту бактерійного населення де-яких водоймищ // Труди фізико-математичного відділу УАН. – 1928. – Т. 10, вип. 2. – С. 385–402. 
28. Радзімовський Д.О. Про фітопланктон середньої течії р. Дніпра // Труди фізико-математичного відділу УАН. – 1928. – Т. 10, вип. 2. – С. 403–411. 
29. Рейнгард Л. Отчет об экскурсиях в Белгород и окрестности Змиева, совершенных в октябре 1869 года // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1870. – Т. 1. – С. 1–17.
30. Рейнгард Л. Альгологические исследования. I. Материалы для морфологии и систематики водорослей Черного моря // Записки Новороссийского общества естествоиспытателей. – 1885. – Т. 9, вып. 1. – С. 201–512 (на жаль, у цьому скані відсутні деякі сторінки та усі оригінальні таблиці з малюнками).
31. Рейнгард Л. Первые сведения о фитопланктоне р. С. Донца // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1904. – Т. 34. – С. 1–28.
32. Рейнгард Л. Фитопланктон Черного моря, Керченского пролива, Босфора и Мраморного моря // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1910. – Т. 43. – С. 295–323.
33. Рейнгард Л. Фитопланктон Змиевского лимана // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1913. – Т. 46. – С. 97–114.
34. Ришави Л. Материалы для флоры водорослей Киевской губернии // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1871. – Т. 2, вып. 1. – С. 73–92. – Т. 2, вып. 2. – С. 176–186.
35. Роухияйнен М.И. Новый вид золотистых водорослей из Черного моря // Новости систематики низших растений. – 1968. – Т. 5. – С. 8–11.
36. Роухияйнен М.И. Новый вид рода Cryptomonas (Pyrrophyta) из Черного моря // Новости систематики низших растений. – 1967. – Т. 4. – С. 71–73.
37. Рындовский Ф. Материалы для флоры водорослей Черниговской губернии // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1872. – Т. 3, вып. 1. – С. 18–32.
38. Рябинин Д.В. Флора водорослей окрестностей города Чугуева // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1889. – Т. 22. – С. 33–82.
39. Свиренко Д.О. Первые сведения о флоре окрашенных Flagellata окрестностей Харькова // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1913. – Т. 46. – С. 67–90.
40. Совинский В. Материалы для флоры водорослей и отчасти мхов некоторых уездов Киевской и Подольской губерний // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1876. – Т. 4(1), вып. 1. – С. 1–20. [На жаль, скан не дуже гарної якості]
41. Совинский В.К. Материалы для флоры водорослей Радомысльскаго уезда (р. Тетерев) // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1877. – Т. 5(1), вып. 1. – С. 119–130.
42. Тимофеев В. Материалы для флоры тайнобрачных Черниговской губернии. I и II. Водоросли и лишаи // Записки Киевского общества естествоиспытателей. – 1871. – Т. 2, вып. 2. – С. 196–210. [На жаль, скан поганої якості]
43. Хмелевский В.Ф. Материалы к флоре водорослей Изюмского уезда Харьковской губернии // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1890. – Т. 23. – С. 79–105.
44. Хмелевский В.Ф. Два новых вида водорослей // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1890. – Т. 23. – С. 167–168.
45. Царенко П.М. Новые и редкие хлорококковые водоросли из водоемов Украинского Полесья // Ботанический журнал. – 1988. – Т. 73, № 1. – С. 120–126.
46. Янушкевич А. Материалы для альгологии Харьковской губернии. Водоросли группы Лиманских озер Змиевского уезда // Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. – 1891. – Т. 25. – С. 275–307. 
47. Drezepolski R. Eugleniny wolnozyjace ze zbioru glonow podlaskich i litewskich dr. J. Grochmalickiego // Rozprawy i Wiadomosci z Muzeum im. Dzieduszyckich. – 1923. – T. 7–8. – S. 1–17. 
48. Drezepolski R. Przyczynek do znajomosci polskich Euglenin // Kosmos. – 1925. – T. 50, № 1А. – S. 173–270. 
49. Gutwinski R. Glony stawow na Zbruczu // Sprawozdanie Komisyi Fizyograficznej. – 1894. – T. 29. – S. 23–38.
50. Koczwara M. Fitoplankton stawow dobrostanskich // Kosmos. – 1915. – Т. 40, № 7–12. – S. 231–275.