Родина оноклеєві (Onocleaceae) включає добре відмежовану групу наземних (характерних, втім, для добре зволожених екотопів) папоротеподібних Євразії та Північної Америки. Специфічними ознаками родини є чіткий диморфізм вай (стерильні ваї за виглядом добре відрізняються від спороносних), зелені (хлорофілоносні) спори та соруси, прикриті видовженими і загорнутими краями листкових сегментів; самі ваї зазвичай мають великі розміри та спіралеподібно відходять від кореневища.
До складу родини Onocleaceae входить всього п'ять видів, які належать до чотирьох родів: Onoclea L. (з єдиним видом O. sensibilis L., диз'юнктивно поширеним у Східній Азії та східній частині Північної Америки), Onocleopsis F. Ballard (з єдиним видом O. hintonii F. Ballard - ендемічним для півдня Мексики та Гватемали), Matteuccia Tod. (з єдиним циркумбореальним видом M. struthiopteris (L.) Tod., американські рослини, однак, нерідко виділяють в окремий підвид) та Pentarhizidium Hayata (з двома видами P. intermedium (C. Chr.) Hayata i P. orientale (Hook.) Hayata, які ростуть у Східній Азії).
Onocleaceae є гарним прикладом родини, самостійність та відокремленість якої від решти папоротеподібних добре підтверджена як морфологічними, так і молекулярно-філогенетичними даними (див. наприклад: Gastony & Ungerer, 1997; Smith & al., 2006; Rothfels & al., 2012; PPG I, 2016). Альтернативним рішенням до загальноприйнятої нині системи може бути пропоноване деякими авторами об'єднання усіх п'яти видів даної родини в єдиний рід Onoclea L. s.l. Втім, цього, мабуть, краще не робити з огляду на суттєві морфологічні відмінності між його окремими представниками.
На території України у природних умовах трапляється тільки один вид родини Onocleaceae - Matteuccia struthiopteris. У деяких літературних джерелах для Волинської області вказувалася також Onoclea sensibilis, але це явна помилка (у природній флорі Європи вид відсутній!), хоча варто зазначити, що оноклея в Україні подекуди вирощується у ботанічних садах (наприклад, вона добре росте у відкритому грунті у ботанічному саду Львівського університету, а у гербарії KW наявні давні збори цього виду з Харківського ботанічного саду). Нерідко культивується й Matteuccia struthiopteris, подекуди вона може дичавіти і траплятися як ефемерофіт у природних лісах (наприклад, відомі нині місця росту цього виду в околицях м. Києва мають винятково антропогенний характер).
Рід названо на пошану італійського фізика, професора Болонського університету Карло Маттеуччі (1811-1868).
1. Matteuccia struthiopteris (L.) Tod. – Маттеуччія страусопера
1866, Giornale di Scienze Naturali ed Economiche di Palermo, 1: 235.
≡ Osmunda struthiopteris L. 1753, Species Plantarum, 2: 1066.
≡ Struthiopteris filicastrum All. 1785, Flora Pedemontana: 283.
≡ Onoclea struthiopteris (L.) Roth, 1794, Annalen der Botanik, 10: 54.
≡ Struthiopteris germanica Willd. 1809, Enumeratio Plantarum Horti Regii Botanici Berolinensis: 1071, nom. illeg.
Описано з Європи (“in Suecia, Helvetia, Russia, Norvegia”).
Тип: "Herb. Burser: XX: 29" (UPS). - Jonsell & Jarvis, 1994, Nordic Journal of Botany, 14(2): 149.
Деякі автори (Copeland, 1929; Бобров, 1984) зазначають лектотипом зразок "1244.13" (LINN), але він був одержаний Ліннеєм вже після опису Osmunda struthiopteris у 1753 році (Jarvis, 2007). Фактично єдиний з певністю відомий Ліннею зразок з гербарію Бурсера, який зберігся до наших днів, має вважатися типом, незважаючи на те, що він не зовсім відповідає протологу, оскільки походить, очевидно, з Тюрінгії, а не з Швеції, Швейцарії, Норвегії чи Росії (Jonsell, Jarvis, 1994).
У вільхових та вологих широколистяних лісах. Дуже рідко. Відомий з декількох місцезнаходжень у Сумській (Сумський р-н, урочище "Банний Яр" біля с. Юнаківка та околиці сіл Микільське, Шпилівка та Битиця), Харківській (околиці м. Харкова, Жихор; Харківський р-н, між сс. Васищеве та Тернова; Чугуївський р-н, біля смт Малинівка) та Чернігівській (Ічнянський р-н, с. Августівка; Прилуцький р-н, заказник "Діброва-1") областях. За літературними даними наводиться також для Полтавської області (Гадяцький р-н, с. Веприк). Регіонально рідкісна рослина у межах Київської, Полтавської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей.
До складу родини Onocleaceae входить всього п'ять видів, які належать до чотирьох родів: Onoclea L. (з єдиним видом O. sensibilis L., диз'юнктивно поширеним у Східній Азії та східній частині Північної Америки), Onocleopsis F. Ballard (з єдиним видом O. hintonii F. Ballard - ендемічним для півдня Мексики та Гватемали), Matteuccia Tod. (з єдиним циркумбореальним видом M. struthiopteris (L.) Tod., американські рослини, однак, нерідко виділяють в окремий підвид) та Pentarhizidium Hayata (з двома видами P. intermedium (C. Chr.) Hayata i P. orientale (Hook.) Hayata, які ростуть у Східній Азії).
Onocleaceae є гарним прикладом родини, самостійність та відокремленість якої від решти папоротеподібних добре підтверджена як морфологічними, так і молекулярно-філогенетичними даними (див. наприклад: Gastony & Ungerer, 1997; Smith & al., 2006; Rothfels & al., 2012; PPG I, 2016). Альтернативним рішенням до загальноприйнятої нині системи може бути пропоноване деякими авторами об'єднання усіх п'яти видів даної родини в єдиний рід Onoclea L. s.l. Втім, цього, мабуть, краще не робити з огляду на суттєві морфологічні відмінності між його окремими представниками.
На території України у природних умовах трапляється тільки один вид родини Onocleaceae - Matteuccia struthiopteris. У деяких літературних джерелах для Волинської області вказувалася також Onoclea sensibilis, але це явна помилка (у природній флорі Європи вид відсутній!), хоча варто зазначити, що оноклея в Україні подекуди вирощується у ботанічних садах (наприклад, вона добре росте у відкритому грунті у ботанічному саду Львівського університету, а у гербарії KW наявні давні збори цього виду з Харківського ботанічного саду). Нерідко культивується й Matteuccia struthiopteris, подекуди вона може дичавіти і траплятися як ефемерофіт у природних лісах (наприклад, відомі нині місця росту цього виду в околицях м. Києва мають винятково антропогенний характер).
 |
| Onoclea sensibilis у ботанічному саду Львівського національного університет |
I. Matteuccia Tod. – Маттеуччія
1866, Giornale di Scienze Naturali ed Economiche di Palermo, 1: 235 (nom. cons.).
Tип: M. struthiopteris (L.) Tod.
≡ Struthiopteris Willd. 1809, Enumeratio Plantarum Horti Regii Botanici Berolinensis: 1071, nom. illeg. non Scop. 1754 (тип – S. germanica Willd. [Osmunda struthiopteris L.]).
Рід названо на пошану італійського фізика, професора Болонського університету Карло Маттеуччі (1811-1868).
1. Matteuccia struthiopteris (L.) Tod. – Маттеуччія страусопера
1866, Giornale di Scienze Naturali ed Economiche di Palermo, 1: 235.
≡ Osmunda struthiopteris L. 1753, Species Plantarum, 2: 1066.
≡ Struthiopteris filicastrum All. 1785, Flora Pedemontana: 283.
≡ Onoclea struthiopteris (L.) Roth, 1794, Annalen der Botanik, 10: 54.
≡ Struthiopteris germanica Willd. 1809, Enumeratio Plantarum Horti Regii Botanici Berolinensis: 1071, nom. illeg.
Описано з Європи (“in Suecia, Helvetia, Russia, Norvegia”).
Тип: "Herb. Burser: XX: 29" (UPS). - Jonsell & Jarvis, 1994, Nordic Journal of Botany, 14(2): 149.
Деякі автори (Copeland, 1929; Бобров, 1984) зазначають лектотипом зразок "1244.13" (LINN), але він був одержаний Ліннеєм вже після опису Osmunda struthiopteris у 1753 році (Jarvis, 2007). Фактично єдиний з певністю відомий Ліннею зразок з гербарію Бурсера, який зберігся до наших днів, має вважатися типом, незважаючи на те, що він не зовсім відповідає протологу, оскільки походить, очевидно, з Тюрінгії, а не з Швеції, Швейцарії, Норвегії чи Росії (Jonsell, Jarvis, 1994).
 |
| Протолог Osmunda struthiopteris L. (цит. за: Linnaeus, 1753) |
 |
| Оприлюднення родової назви Matteuccia Tod. і бінарної комбінації M. struthiopteris (L.) Tod. (цит. за: Todaro, 1866) |
 |
| Лектотипіфікація Osmunda struthiopteris L. (цит. за: Jonsell, Jarvis, 1994) |
У вільхових та вологих широколистяних лісах. Дуже рідко. Відомий з декількох місцезнаходжень у Сумській (Сумський р-н, урочище "Банний Яр" біля с. Юнаківка та околиці сіл Микільське, Шпилівка та Битиця), Харківській (околиці м. Харкова, Жихор; Харківський р-н, між сс. Васищеве та Тернова; Чугуївський р-н, біля смт Малинівка) та Чернігівській (Ічнянський р-н, с. Августівка; Прилуцький р-н, заказник "Діброва-1") областях. За літературними даними наводиться також для Полтавської області (Гадяцький р-н, с. Веприк). Регіонально рідкісна рослина у межах Київської, Полтавської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей.
 |
| Matteuccia strutiopteris коло просіки у сосновому лісі біля Житомирського шосе (околиці м. Києва) |
Картосхема поширення єдиного виду родини на території Лівобережного Лісостепу України за дослідженими гербарними зборами:
 |
| 1 - Matteuccia struthiopteris |
Немає коментарів:
Дописати коментар