Експедиції-2016: Слободо-Петрівка (5 червня)

Експедиція з метою вивчення рослинного покриву долини річки Гнила Оржиця між м. Гребінка і с. Слободо-Петрівка (Гребінківський район Полтавської області).

У цьому місці на Гнилій Оржиці створено невелике водосховище. З-поміж інших воно має важливе значення як місце перебування та гніздування коловодних птахів: численними тут є лебідь-шипун (Cygnus olor), чапля сіра (Ardea cinerea), пірникоза велика (Podiceps cristatus), лиска (Fulica atra), бугай (Botaurus stellaris), бугайчик (Ixobrychus minutus), рибалочка голуба (Alcedo atthis) тощо.

Сама річка Гнила Оржиця у даному місці відзначається вузьким річищем та звивистим руслом з дуже мулистим дном і берегами.

Пішохідний місток між водосховищем і залізницею на Золотоношу

Вигляд на річку з залізничного мосту між Гребінкою і платформою "Оржиця"

Вигляд на річку з залізничного мосту між Гребінкою та Слободо-Петрівкою

Рослинний покрив дослідженої під час екскурсії ділянки представлений угрупованнями вищої водної та прибережно-водної, лісової, болотної, лучної та степової рослинності.
Вища водна рослинність водосховища представлена ценозами формацій Lemneta minoris, Potamogetoneta pectinati, Hydrochariteta morsus-ranae і Stratioteta aloiditis. Найпоширенішими видами вищої водної флори водосховища є штукенія гребінчаста (Stuckenia pectinata (L.) Boerner), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae L.), ряска мала (Lemna minor L.). Спорадично трапляється водяний різак алоевидний (Stratiotes aloides L.) - вид, що виявлений поблизу східної межі ареалу. Цікаво, що кушир занурений (Ceratophyllum demersum L.) у цьому місці є досить рідкісним У самій річці з огляду на її відносно швидку течію вищих водних угруповань значно менше, найбільші площі серед них займають ценози формацій Lemneta minoris та Nuphareta luteae. Глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Sm.) трапляються досить часто.

Угруповання жабурника звичайного

Ценози водяного різака алоевидного

Глечики жовті

Прибережно-водна рослинність репрезентована ділянками з домінуванням очерету звичайного (Phragmites australis (L.) Trin. ex Steud.), рогозів широколистого (Typha latifolia L.) та вузьколистого (Typha angustifolia L.), осоки побережної (Carex riparia Curtis), тонконогу звичайного (Poa trivialis L.). Спорадично поширені сусак зонтичний (Butomus umbellatus L.), лепешняк великий (Glyceria maxima (C. Hartm.) Holmb.), катаброза водяна (Catabrosa aquatica (L.) P. Beauv.), слабник водяний (Myosoton aquaticum (L.) Moench), плетуха звичайна (Calystegia sepium (L.) R. Br.), живокіст лікарський (Symphytum officinale L.), хвощ прирічковий (Equisetum fluviatile L.) тощо.

Лісова рослинність представлена угрупованнями асоціації Alnetum (glutinosae) urticosum (galeopsifoliae). Вільшняки у цьому місці трапляються невеликими смугами вздовж русла р. Гнилої Оржиці. У їх травостої відзначені, крім кропиви жабрійолистої (Urtica galeopsifolia Wiersb. ex Opiz), такі види, як осоки побережна і несправжньосмикавцева (Carex pseudocyperus L.), живокіст лікарський, комиш лісовий (Scirpus sylvaticus L.), дудник лісовий (Angelica sylvestris L.), гравілат алепський (Geum aleppicum Jacq.), розхідник звичайний (Glechoma hederacea L.) тощо. Дуже поширеною також є адвентивний вид розрив-трава дрібноцвіта (Impatiens parviflora DC.), на окремих ділянках вона формує ценози складу Alnus glutinosa - Impatiens parviflora.

Вільховий ліс

Ділянка зі значною участю розрив-трави дрібноцвітої

У лісосмугах вздовж залізниці ростуть клени ясеневидний (Acer negundo L.), польовий (Acer campestre L.) і несправжньоплатановий (Acer pseudoplatanus L.), дуб звичайний (Quercus robur L.), в'яз малий (Ulmus minor Mill.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.). Справжні чагарники представлені бузиною чорною (Sambucus nigra L.), свидиною криваво-червоною (Cornus sanguinea L.; =Swida sanguinea (L.) Opiz), жимолостю татарською (Lonicera tatarica L.), бруслиною європейською (Euonymus europaea L.), птелеєю трилистою (Ptelea trifoliata L.). У здичавілому стані трапляються вишня звичайна (Prunus cerasus L.; =Cerasus vulgaris Moench) та шовковиця біла (Morus alba L.). Серед трав'яних видів у лісосмугах відзначені, крім розрив-трави, чистотіл великий (Chelidonium majus L.), гравілат міський (Geum urbanum L.), розхідник звичайний, бугила лісова (Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm.), осока колосиста (Carex spicata Huds.; =C. contigua Hoppe) тощо. Біля с. Оржиці коло кладовища у лісосмузі знайдено рясну куртину барвінку малого (Vinca minor L.).

Лісосмуга вздовж залізниці між Гребінкою і Слободо-Петрівкою

Клен ясеневидний

Свидина криваво-червона

Між с. Слободо-Петрівка і с. Лутайка на уступі надзаплавної тераси р. Гнилої Оржиці виявлена невелика ділянка дубового лісу (асоціація Quercetum (roboris) sparsiherbosum). У рідколіссі (зімкненість крон 0,6) тут зростають ожина сиза (Rubus caesius L.), купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum (L.) All.), бугила лісова, осока колосиста, ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.), гравілат міський (Geum urbanum L.), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia L.), грястиця збірна (Dactylis glomerata L.), підмаренник мареновидний (Galium rubioides L.) та ін.


Лучна та болотна рослинність є характерною для заплави Гнилої Оржиці. До ценозоутворюючих видів лук належать костриці (або схенодоруси, якщо точніше) лучна (Schenodorus pratensis (Huds.) P. Beauv.; =Festuca pratensis Huds.) та тростиновидна (Schenodorus arundinaceus (Schreb.) Dumort.; =Festuca regeliana V. Krecz.), тонконіг лучний (Poa pratensis L.). Харктерними видами є грястиця збірна (Dactylis glomerata L.), кмин звичайний (Carum carvi L.), хвощ польовий (Equisetum arvense L.), вовчуг колючий (Ononis spinosa L. s.l.; =O. arvensis L.), конюшина лучна (Trifolium pratense L.), валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.), молочай прутовидний (Euphorbia virgata Waldst. et Kit.), підмаренник білий (Galium album Mill.), злинка (стенактис) однорічна (Erigeron annuus (L.) Pers.; =Stenactis annua (L.) Nees), осока шершава (Carex hirta L.) тощо. Болотна рослинність добре виражена у заплаві річки вище Слободо-Петрівки, найпоширенішими видами є осока гостра (Carex acuta L.), комиш лісовий, кропива жабрійолиста, зозулин цвіт звичайний (Coccyganthe flos-cuculi (L.) Fourr.), живокіст лікарський, осот сивий (Cirsium canum (L.) All.). Серед більш рідкісних видів варто згадати теліптерис болотний (Thelypteris palustris Schott), рутвицю блискучу (Thalictrum lucidum L.), а також осот джерельний (Cirsium rivulare (Jacq.) All.) - субатлантичний вид, що росте на східній межі свого ареалу і потребує охорони у Полтавській області.

Живокіст лікарський

Осот джерельний

Невеликі ділянки степової рослинності розташовані на схилах до водосховища коло с. Оржиці, заходячи на пагорби коло залізничного полотна. Характерними для цих ділянок є гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench), астрагал еспарцетовидний (Astragalus onobrychis L.), елізанта клейка (Elisanthe viscosa (L.) Rupr.), вушанка херсонська (Otites chersonensis (Zapal.) Klokov), волошка скабіозовидна (Centaurea scabiosa L. s.l.), молочай напівмохнатий (Euphorbia semivillosa Prokh.), дивина фіолетова (Verbascum phoeniceum L.), деревій звичайний (Achillea millefolium L.), зіновать руська (Cytisus ruthenicus Fisch. ex Wol.) тощо.

Гадючник звичайний

На залізничних насипах трапляються яскраві жовті плями, утворені дернинками очитку їдкого (Sedum acre L.).

Очиток їдкий

 Серед цікавих флористичних знахідок можна також вказати на мак сумнівний (Papaver dubium L.), знайдений на схилах біля залізничного мосту біля Оржиці, а також герань сибірську (Geranium sibiricum L.) та хвощ зимуючий (Equisetum hyemale L.) - біля залізничного мосту коло Слободо-Петрівки.

Зарості хвоща зимуючого на залізничних насипах

Герань сибірська

Мак сумнівний

Отже, під час експедиції знайдено три регіонально рідкісних види: валеріана лікарська, хвощ зимуючий та барвінок малий (останній з них є адвентивним).
Маршрут походу:

Експедиції-2016: Маховик - Попівка (28 травня)

Продовжую вивчення пісків степової зони України.
У басейні річки Оріль борова тераса та псамофітна рослинність добре розвинена не на самій Орелі, а у долині її притоки - річки Берестової. Берестова - друга за величиною (після Орчика) притока р. Оріль. Загальна її довжина становить 99 км, вона протікає по території Нововодолазького, Красноградського та Зачепилівського районів Харківської області.

Відомостей про рослинний покрив долини річки Берестової у літературі взагалі дуже мало. Серед основних: "До флори пісків Полтавщини" Якова Лепченка і Олексія Соколовського (1924), "Список рослин б. Костянтиноградського повіту Полтавщини" та "Солончаки и пески юго-востока Полтавщины" Сергія Іллічевського (1928, 1929, 1931). При цьому борова тераса детально досліджувалася лише поблизу села Шахівки (нині - село Наталине) Красноградського району Харківської області.

28 травня дослідив ділянку лівого берега р. Берестової біля сіл Маховик та Попівка Красноградського району. Піски тут досить добре представлені, вони займають досить значні площі біля залізничних платформ "Розжив'ївка" та "Мир" (ділянка Південної залізниці між Красноградом та Лозовою). Вони переважно засаджені сосною, але трапляються й відкриті ділянки на пагорбах та по периферії насаджень.

Піски біля платформи "Розжив'ївка"

Домінантами псамофітних угруповань є такі види, як жито дике (Secale sylvestre Host), куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), келерія сиза піщана (Koeleria glauca subsp. sabuletorum Domin), осока колхідська (Carex colchica J. Gay). Часто трапляються ділянки з домінуванням костриці валіської (Festuca valesiaca Gaud.) та Беккера (Festuca beckeri (Hack.) Trautv.), а також комишівника звичайного (Scirpoides holoschoenus (L.) Sojak) і тонконогу бульбистого (Poa bulbosa L.).

Ділянка з домінуванням куничника наземного

Комишівник звичайний на піскуватих луках

До характерних асектаторів пісків борової тераси р. Берестової належать козельці українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz.), жовтозілля дніпровське (Jacobaea borysthenica (Andrz. ex DC.) B. Nordh. et Greuter), бурачок звивистий (Alyssum tortuosum Waldst. et Kit. ex Willd.), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica Gruner; тут цей вид чи підвид росте на східній межі свого природного ареалу), воловик Гмеліна (Anchusa gmelinii Ledeb.), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana Neck.), льонок солодкий (Linaria odora subsp. dulcis (Klokov) Ivanina; на відкритих пісках), спориш новоасканійський (Polygonum novoascanicum Klokov), чебрець Палласів (Thymus pallasianus H. Braun), жабриця звивиста (Seseli tortuosum L.), вероніка весняна (Veronica verna L.) тощо. У кінці літа спорадично на піщаних пагорбах поширена цибуля савранська (Allium savranicum (Nyman) Oxner) - вид з "Червоної книги України". Трапляються (хоча не дуже часто) й адвентивні види: злинка канадська (Erigeron canadensis L.), хрінниця густоцвіта (Lepidium densiflorum Schrad.), сухоребрик волзький (Sisymbrium wolgense M. Bieb. ex Fourn.).

Бурачок звивистий

Льонок солодкий

Хрінниця густоцвіта

Досліджена ділянка цікава не лише завдяки наявності псамофітних, але й лісових, лучних та болотних угруповань. Серед лісових відзначені ценози формацій Pineta sylvestris, Alneta glutinosae, Populeta tremulae та Betuleta pubescentis (останні ростуть тут на південній межі ареалу). Для травостою соснових лісів характерні такі види, як щитник шартрський (Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P. Fuchs), смілка поникла (Silene nutans L.), нечувітер зонтичний (Hieracium umbellatum L.), чистотіл великий (Chelidonium majus L.), міцеліс стінний (Mycelis muralis (L.) Dumort.), іван-чай вузьколистий (Chamaenerion angustifolium (L.) Scop.) і деякі інші. У вільхових лісах на зниженнях борової тераси з-поміж інших трапляються кропива жабрійолиста (Urtica galeopsifolia Wiersb. ex Opiz), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), дягіль лікарський (Archangelica officinalis Hoffm.), дудник лісовий (Angelica sylvestris L.), валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.), родовик лікарський (Sanguisorba officinalis L.), смовдь болотна (Thysselinum palustre (L.) Rafn.), ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.), а по їх рідколіссях та заболочених узліссях ростуть дуже рідкісні у степовій зоні види - гірчак зміїний (Bistorta officinalis Delarbre; =Polygonum bistorta L.), гравілат річковий (Geum rivale L.), різуха плоскостручкова (Arabis planisiliqua Rchb.), а також пальчатокорінник м'ясо-червоний (Dactylorhiza incarnata (L.) Soo) з "Червоної книги України". У минулі роки тут я знаходив також у чималій кількості гвоздику стиснуточашечкову (Dianthus stenocalyx Juz.), а на болітцях - щитник гребінчастий (Dryopteris cristata (L.) A. Gray), осоку несправжньосмикавцеву (Carex pseudocyperus L.) та плавушник болотний (Hottonia palustris L.).

Гірчак зміїний на заболоченому узліссі вільшняка

Відцвітає гравілат річковий

Яглиця звичайна

Дягиль лікарський

Дудник лісовий

Пальчатокорінник м'ясо-червоний

Луки у долині р. Берестової теж найрізноманітніші. Трапляються чималі ділянки з переважанням костриці тростинової (Schenodorus arundinaceus (Schreb.) Dumort.; =Festuca regeliana V. Krecz.), келерії Делявіня (Koeleria delavignei Czern. ex Domin), китника лучного (Alopecurus pratensis L.). Суходільні луки представлені переважно ценозами формацій Cariceta praecocis та Poeta angustifoliae. Супутніми видами при цьому є маточник болотний (Ostericum palustre (Hoffm.) Hoffm.), валеріана лікарська, жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos L.) та ілірійський (Ranunculus illyricus L.), китятки чубаті (Polygala comosa Schkuhr), щавель пірамідальний (Rumex thyrsiflorus Fingerh.), роговик джерельний (Cerastium fontanum Baumg.), дзвоники круглолисті (Campanula rotundifolia L.), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench), віскарія звичайна (Viscaria vulgaris Bernh.), осот їстівний (Cirsium esculentum (Siev.) C.A. Mey.) тощо. Трапляються дуже мальовничі "плями" конюшини альпійської (Trifolium alpestre L.), що відразу впадають в очі.

Конюшина альпійська

Луки з віскарією звичайною

Дуже невеликими за площею фрагментами трапляються дубово-соснові рідколісся, по периферії яких трапляються герань криваво-червона (Geranium sanguineum L.), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria Medik.), перестріч гребінчастий (Melampyrum cristatum L.), горлянка женевська (Ajuga genevensis L.) тощо.

Герань криваво-червона

Перестріч гребінчастий

В одному місці біля залізниці на зниженні біля осичняку виявлене невелике болітце зі сфагновими мохами (за визначенням Олексія Барсукова тут ростуть Sphagnum fimbriatum Wilson і Sphagnum palustre L.). На цьому болоті, трав'яний покрив якого є малосформованим, також знайдені осоки гостра (Carex acuta L.) і чорна (Carex nigra (L.) Reichard), фіалка собача (Viola canina L.), смовдь болотна, ожика бліда (Luzula pallescens (L.) Sw.). Чагарниковий ярус формує верба попеляста (Salix cinerea L.) з участю осики (Populus tremula L.), крушини ламкої (Frangula alnus Mill.) та калини звичайної (Viburnum opulus L.).

Загальний вигляд зниження

Сфагнум

На дослідженій ділянці трапляється 13 рідкісних видів: два з ЧКУ (пальчатокорінник м'ясо-червоний, цибуля савранська), один з Додатку І Бернської конвенції (маточник болотний) та 10 регіонально рідкісних у Харківській області (щитник гребінчастий, щитник шартрський, гірчак зміїний, гвоздика стиснуточашечна, плавушник болотний, родовик лікарський, калина звичайна, валеріана лікарська, осот їстівний, осока несправжньосмикавцева). Потребують охорони на регіональному рівні також козельці українські та жовтозілля дніпровське, що перебувають під охороною у прилеглих адміністративних областях.
Маршрут екскурсії:

Флора та рослинність за два дні? Легко! - Майстер-клас від Віталія Коломійчука

Вийшла друком така стаття:

Коломійчук В.П., Мацюра О.В. Флора та рослинність острова Мартинячого (Азово-Сиваський національний природний парк, Херсонська область, Україна) // Бiологiчний вiсник МДПУ імені Богдана Хмельницького. - 2016. - Т. 6, № 2. - С. 14–21.

Метою цієї статті, як зазначено у тексті, була оцінка сучасного стану фіторізноманіття острова Мартинячий для прогнозування його змін під дією орнітофауни. Першу частину (оцінку фіторізноманіття), очевидно, взяв на себе Віталій Коломійчук (к.б.н., заступник директора Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна КНУ, колишній докторант Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України), а другу - Олександр Мацюра (д.б.н., колишній завідувач кафедри екології і охорони навколишнього природного середовища і декан хіміко-біологічного факультету Мелітопольського ДПУ, що нині працює професором кафедри екології, біохімії та біотехнології Алтайського державного університету у м. Барнаулі, Російська Федерація), який займався вивченням орнітофауни Причорномор'я та Приазов'я.

Зі вступу ми дізнаємося, що острів Мартинячий є одним з найменших з островів Центрального Сивашу. Його площа складає лише 6,5 га, він має урвисті береги і розташований на досить значній відстані від суші, завдяки чому є популярним місцем для гніздування та відпочинку птахів.

З розділу "Матеріали та методика досліджень" дізнаємося, що матеріалами досліджень слугували 18 геоботанічних описів, зроблених автором [лише В.П. Коломійчуком? - Д.Д.] двічі: 6 липня 2007 р. та 4 липня 2015 р. Всього два дні, як ми бачимо, є цілком достатнім для такого роду робіт, на думку авторів. За ці два дні зроблено 18 геоботанічних описів та складено карту рослинності. Є в тексті й така фраза: "Під час польових досліджень нами була зібрана гербарна колекція судинних рослин острова, яка нині зберігається в гербарії Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (MELIT), що налічує 15 гербарних аркушів". 15 аркушів - уявіть собі! При цьому так звана "флора" острова нараховує 31 вид судинних рослин (тріада провідних родин: Brassicaceae, Asteraceae, Chenopodiaceae). Чи коректно в даному випадку взагалі вживати термін "флора" як історично сформована сукупність рослин, якщо рослинний покрив цього острова знаходиться лише на початковій стадії свого формування? Питання лишається риторичним...

Тепер щодо рослинності: мабуть, Віталію Коломійчуку зовсім невідомо, що домінантний підхід є коректним тільки при дослідженні синтаксономії природних, а не синантропних угруповань (саме тому, наприклад, усі згадані у тексті "формації" - Sisymbrieta loeselii,  Anisantheta  sterilis чи Hyoscyameta nigrii - зовсім не згадуються у "Продромусе растительности Украины"). Автори статті у межах таких семи "формацій" виділяють 11 "асоціацій" (на щастя, у тексті вони не згадуються зовсім).

Класифікаційна схема угруповань, складена на основі за еколого-флористичного підходу, налічує 6 асоціацій (п'ять - з класу Stellarietea mediae R. Tx., Lohmeyer & Preising in R.Tx. ex von Rochow 1951, одна - з класу Thero-Salicornietea R. Tx. in R. Tx. et Oberd. 1958). При цьому виходить, що на 6 асоціацій всього 18 описів, та й самі геоботанічні описи у роботі чомусь не наводяться. Очевидно, під назвою Atripicetum hastatae Poli et J.Tx. 1960 автори мають на увазі угруповання з домінуванням Atriplex aucheri Moq., а якщо так, то їхня приналежність до згаданого синтаксону є дуже сумнівною, діагностичним їх видом є не A. aucheri, a A. prostrata Boucher ex DC. (щодо назви Atriplex hastata L. nom. rej. у синтаксономії - див.: Gutermann & Mucina, 1993, Tuexenia, 13: 541).

Висновок: дуже сумно. Якщо вже "без п'яти хвилин доктори біологічних наук" (це я про В.П. Коломійчука, раптом що) не зовсім розбираються, на яких засадах виділяються домінантні синтаксони, то чого очікувати зараз від студентів та аспірантів?

Експедиції–2016: Вербки (27 травня)

Поїздка до однієї з найулюбленіших моїх місцин на території Дніпропетровської області – долини річки Самари в околицях села Вербки Павлоградського району. Сюди мені досить зручно приїздити з Києва (потягом до м. Лозової, а звідти електричкою на м. Дніпропетровськ до платформи «988 км»), тому останні два роки навідуюся сюди регулярно – то з метою дослідження соснових лісів і заплавних дібров р. Самари (серпень 2014 р. і червень 2015 р.), то для детального вивчення галофітної рослинності (серпень 2015 р.). Цього разу метою поїздки, що відбулася разом з моїм колегою Євгеном Польовим, стало вивчення пісків борової тераси р. Самари.

 Ділянка долини річки Самари навпроти самого села відзначається добре розвиненою заплавою. Переважають тут, втім, не справжні, а засолені луки, домінантами яких є костриця тростинова (Schedonorus arundinaceus (Schreb.) Dumort.), покісниця розсунута (Puccinellia distans (Jacq.) Parl.), пирій видовжений (Elytrigia elongata (Host) Nevski). Біля самого русла значне поширення мають угруповання бульбокомишу плоскостеблового (Bolboschoenus planiculmis (Fr. Schmidt) Egorova), трапляються й ценози куги Табернемонтана (Schoenoplectus tabernemontanii (C.C. Gmel.) Palla). Мозаїчно трапляються як вологі солончакові, так і сухіші солонцюваті ділянки. До складу перших входять ситник Жерара (Juncus gerardii Loisel.), скорзонера дрібноквіткова (Scorzonera parviflora Jacq.), солончакова айстра паннонська (Tripolium pannonicum (Jacq.) Dobrocz.), тризубець морський (Triglochin maritimum L.), до складу других – солонець багаторічний (Salicornia perennans Willd.), стелюшок приморський (Spergularia marina (L.) Griseb.), полин сантонінський (Artemisia santonica L.), кермек замшевий (Limonium alutaceum (Steven) O. Kuntze) тощо.

Покісниця розсунута

Угруповання солонцю багаторічного

Солончакова айстра паннонська

Полин сантонінський

Біля мосту на річці ділянки лук дуже збиті унаслідок випасу і сильно трансформовані. Їх рослинний покрив формують бур’янові види – хрінниця пронизанолиста (Lepidium perfoliatum L.), твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura (L.) P. Beauv.), сухоребрик Льозеліїв (Sisymbrium loeselii L.), кудрявець Софії (Descurainia sophia (L.) Web ex Prantl), рижій дрібноплодий (Camelina microcarpa Andrz. ex DC.), евклідій сирійський (Euclidium syriacum (L.) W.T. Aiton), лещиця пронизанолиста (Gypsophila perfoliata L.) тощо. В одному місці навіть росте мачок рогатий (Glaucium corniculatum (L.) J. Rudolph).

Мачок рогатий

 Дуже добре заплавні луки представлені і на правому березі річки вище мосту, що розташовані у напрямку гирла річки Мала Тернівка. На лівому ж березі луки займають значні площі на надзаплавній терасі за боровою (хоча відразу зауважимо, що терасованість ландшафту у цьому місці взагалі досить слабко виражена). На луках лівого берега поруч з сосновим лісом зростають китник лучний (Alopecurus pratensis L.), морківник звичайний (Silaum silaus (L.) Schinz et Thell.), волошка-хартолепіс або хартолепіс середній (Centaurea chartolepis Greuter; =Chartolepis intermedia Boiss.), рапонтикум серпієвидний (Rhaponticum serratuloides (Georgi) Bobrov), півники солелюбні (Iris halophila Pall.), конюшина двозначна (Trifolium ambiguum M. Bieb.), подорожники Корнута (Plantago cornuti Gouan) та найбільший (Plantago maxima Juss. ex Jacq.), здутонасінник або скорзонера сиза (Podospermum canum C.A. Mey.) тощо. Зрідка трапляються сухі коробочки рябчика малого (Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. fil.) – виду з «Червоної книги України». 

Домінує китник лучний

Кермек замшевий

Хартолепіс середній

Конюшина двозначна

Рапонтикум серпієвидний

 У западинках формуються вологіші ділянки, що заростають сусаком зонтичним (Butomus umbellatus L.), осокою лисячою (Carex vulpina L.), кугою озерною (Schoenoplectus lacustris (L.) Palla), очеретом звичайним (Phragmites australis (L.) Trin. ex Steud.), бекманією звичайною (Beckmannia eruciformis (L.) Host). На одному з таких знижень ми знайшли у значній кількості жовтець багатолистий (Ranunculus polyphyllus Waldst. et Kit. ex Willd.) та мишачий хвіст малий (Myosurus minimus L.) – види, що є малопоширеними у степовій зоні України. 

Ділянка зниження зі значною участю сусака зонтичного та куги озерної

Жовтець багатолистий

Навпаки, на сухіших ділянках поширені смілка або елізанта клейка (Elisanthe viscosa (L.) Rupr.), залізняк бульбистий (Phlomoides tuberosa (L.) Moench), жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos L.), підмаренник справжній (Galium verum L.), молочай прутовидний (Euphorbia virgata Waldst. et Kit.) тощо.

Елізанта клейка

На боровій терасі лівого берега річки поширені соснові насадження. Середній їх вік становить 50-60 років. Хоч вони й мають штучне походження, але були сформовані на місці природного соснового бору, що знаходить своє відображення у складі їхнього рослинного покриву. Останній формують такі види, як куничник наземний (Calamagrostis epigejos (L.) Roth), нечуйвітер зонтичний (Hieracium umbellatum L.), нечуйвітерець синяковидний (Pilosella echioides (Lumn.) F.W. Schultz et Sch. Bip.), смілка поникла (Silene nutans L.), зіновать руська (Cytisus ruthenicus Fisch. ex Wol.), холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), купина запашна (Polygonatum odoratum (Mill.) Druce). Досить значне поширення у цих лісах мають й бур'янові види - чистотіл великий (Chelidonium majus L.), фіалка польова (Viola arvensis Murr.), зірочник середній (Stellaria media (L.) Cirillo), жовтозілля королицелисте (Senecio leucanthemifolius Poir.), глуха кропива пурпурова (Lamium purpureum L.), скереда покрівельна (Crepis tectorum L.) тощо. 

Купина запашна

 По периферії масиву зростають бузина чорна (Sambucus nigra L.) та клен ясеневидний (Acer negundo L.).

Бузина чорна

Піщана рослинність формується у "вікнах", утворених внаслідок рубання деревостану, і трапляється окремими невеликими площами. До характерних псамофітних видів належать жито дике (Secale sylvestre Host), костриця Беккера (Festuca beckeri (Hack.) Trautv.), астрагал мінливий (Astragalus varius S.G. Gmel.), вероніка весняна (Veronica verna L.), роговик болгарський (Cerastium bulgaricum Uechtr.), тонконіг бульбистий (Poa bulbosa L.), воловик Гмеліна (Anchusa gmelinii Ledeb.), жовтозілля або якобія дніпровська (Jacobaea borysthenica (Andrz. ex DC.) B. Nord. et Greuter), козельці українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz.) тощо. На окремих ділянках трапляються верба розмаринолиста (Salix rosmarinifolia L.), комишівник звичайний (Scirpoides holoschoenus (L.) Sojak), осока колхідська (Carex colchica J. Gay), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana Neck.), юринея волошковидна (Jurinea cyanoides (L.) Rchb.) тощо.

Астрагал мінливий

Воловик Гмеліна

Мохові та лишайникові угруповання на боровій терасі представлені переважно фітоценозами з домінуванням політриху волосконосного (Polytrichum piliferum Hedw.) та видів роду кладонія (Cladonia Hill). Трапляються вони як під наметом деревостану, так і по узліссях. На зниженнях спеціально розшукував сфагнові мохи, але вони тут відсутні. Лише в одному місці в западинці росте політрих звичайний (Polytrichum commune Hedw.). Під сосною також спорадично трапляються плевроцій Шребера (Pleurozium schreberi (Willd. ex Brid.) Mitt.) та види родів брахітецій (Brachythecium Schimp.) і дикран (Dicranum Hedw.), а на відкритих пісках - цератодон пурпуровий (Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid.).

Політрих волосконосний

Ділянка з домінуванням кладонієвих лишайників

Загалом, на дослідженому відрізку долини р. Самари поблизу села Вербки я знаходив 17 рідкісних видів судинних рослин. Серед тих, що були знайдені під час цієї екскурсії, варто згадати рябчик малий, купину запашну, півники солелюбні, пирій видовжений, хартолепіс середній, рапонтикум серпієвидний, жовтозілля дніпровське, скереда або птеротека палестинська (Crepis sancta (L.) Babck.; знайдена на залізничному насипі), козельці українські, пустельниця дрібнозалозкова (Eremogone micradenia (P. Smirn.) Ikonn.; знайдена на суходільних луках біля рукава Самари), смілка поникла, жовтець багатолистий. Під час попередніх екскурсій у 2014-2015 рр. також мною відмічалися щитник шартрський (Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P. Fuchs), конвалія травнева (Convallaria majalis L.), лисонасінник омановидний (Phalacrachena inuloides (Fisch. ex Schmalh.) Iljin), мулянка водяна (Limosella aquatica L.), льонок Біберштейна (Linaria biebersteinii Besser).

Маршрут екскурсії: