суботу, 23 листопада 2019 р.

Бібліографія: Труды Ботанического музея (1902-1932)

"Труды Ботанического музея Императорской Академии наук" ("Travaux du Musée botanique de l’Académie Impériale des Sciences de St.-Pétersbourg") - періодичне ботанічне видання, яке виходило на початку ХХ ст. у Санкт-Петербурзі. Ініціатором його створення був відомий російський ботанік - академік Сергій Іванович Коржинський (1861-1900), хоча його перший випуск вийшов вже після смерті останнього. Формально видання було продовженням іншого журналу, який видавався у Петербурзі у 1844-1859 рр. під назвою "Материалы к ближайшему познанию прозябаемости Российской империи" ("Beiträge zur Pflanzenkunde des Russischen Reiches") і містив чимало важливих ботанічних праць того часу, зокрема статті академіків К.А. Мейера і Ф.І. Рупрехта.

"Труды Ботанического музея" були спрямовані на публікацію результатів вивчення флори та ботанічної географіїї території тодішньої Російської імперії і прилеглих до неї країн Азії. Видання було тісно пов'язане з діяльністю самого Ботанічного музею Санкт-Петербурзької академії наук, який займався на той час підготовкою фундаментальної монографії "Флора Сибіру", яка мала стати першою частиною флори усієї Російської імперії, а також виданням "Списку гербарію флори Росії". Так, у зв'язку з цим, у четвертому і п'ятому випусках вийшли друком дві фундаментальні праці - "Коллекторы и коллекции флоры Сибири" акад. І. Бородіна (1908) та "Библиография флоры Сибири" Д. Літвінова (1909), які й зараз є настільними книгами для усіх дослідників флори Сибіру.

Загалом "Труди..." публікувалися випусками різного обсягу по мірі накопичення матеріалу. Всього вийшло друком 25 випусків. Деякі з них мали дещо відмінну назву: "Труды Ботанического музея Императорской академии наук" (вип. 1-16), "Труды Ботанического музея Российской академии наук" (вип. 17-18), "Труды Ботанического музея" з "шапкою" "Академия наук Союза советских социалистических республик" (вип. 19-25). Видання припинилося у зв'язку з реорганізацією Ботанічного музею: у 1931 р. він був об'єднаний з Головним ботанічним садом СРСР (раніше - Імператорський Санкт-Петербурзький ботанічний сад), а на їх місці утворився Ботанічний інститут АН СРСР, який зараз носить ім'я академіка В.Л. Комарова. Фактичним продовженням "Трудів..." стали "Труды Ботанического института АН СССР", які виходили у 1933-1972 рр. у восьми серіях.

Видання мало важливе значення для вивчення флори тодішньої Російської імперії, вони містить низку цінних праць, які безпосередньо стосуються й флори та мікобіоти України, зокрема роботи Д.І. Літвінова, В.А. Траншеля, Г.А. Левитського, М.І. Кузнецова, М.В. Цингера, О.Е. Юнге, С.С. Ганєшина, К.С. Мережковського.

Усі випуски видання доступні для завантаження у фундаментальній бібліотеці "Флора і фауна", окремі з них наявні й у "Biodiversity Heritage Library" (посилання 1 посилання 2).

Публікації про видання:

Перелік праць, опублікованих у виданні "Труды Ботанического музея" у 1902-1932 рр.:

1902 - Вип. 1
1905 - Вип. 2
1907 - Вип. 3
1908 - Вип. 4
1909 - Вип. 5
1909 - Вип. 6
1910 - Вип. 7
1911 - Вип. 8
1912 - Вип. 9
1913 - Вип. 10
1913 - Вип. 11
1914 - Вип. 12
1915 - Вип. 13
1915 - Вип. 14
1916 - Вип. 15
1916 - Вип. 16
1918 - Вип. 17
1920 - Вип. 18
1926 - Вип. 19
1927 - Вип. 20
1927 - Вип. 21
1930 - Вип. 22
1931 - Вип. 23
1932 - Вип. 24
1932 - Вип. 25


четвер, 7 листопада 2019 р.

Йозеф Пачоський та його внесок у вивчення флори України

Це повідомлення можна вважати розширеною україномовною версією моєї доповіді під назвою «Jozef Paczoski and his contribution to the study of the vascular plants distributed near Pereyaslav-Khmelnytskyi town (Kyiv region, Ukraine)», виголошеної на 58-ому з’їзді Польського ботанічного товариства у липні цього року. З презентацією доповіді можна ознайомитися за цим посиланням.

Суттєвий внесок у вивчення флори України (особливо західних регіонів) зроблений польськими ботаніками. З-поміж інших відразу спадають на думку такі видатні постаті, як Владислав Шафер (Wladyslaw Szafer), Броніслав Блоцький (Bronislaw Blocki), Евстах Волощак (Eustach Woloszczak), Францішек Блонський (Franciszek Blonski), Мар’ян Рациборський (Marian Raciborski). Але переконаний, якщо запропонувати будь-якому з українських ботаніків виділити декількох учених польського походження, які плідно працювали на території України, в умовний «топ-3» або «топ-5» за їхнім внеском у пізнання рослинного світу України, навряд чи хтось не згадає при цьому Йозефа Пачоського (Jozef Paczoski) – видатного природодослідника кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
Фото з книги І.І. Пузанова і Т.М. Гольд "Выдающийся натуралист И.К. Пачоский" (1965)

Йозеф Пачоський народився 8 грудня 1864 р. у селі Білогородка Дубенського району Рівненської області у польській родині. Навчався спочатку у Рівненському реальному училищі, звідки у 1879 р. перевівся в Уманське училище землеробства і садівництва. Його він так і не закінчив, оскільки втратив бажання бути садівником, виявивши натомість значний інтерес до вивчення флори і фауни. У 1887 р. Пачоський переїздить до Києва, влаштувавшись на посаду лаборанта Київського університета ім. Святого Володимира, і стає дійсним членом Київського товариства дослідників природи. Працюючи у 1888–1894 рр. в університеті під керівництвом видатного вітчизняного ботаніка – професора Івана Федоровича Шмальгаузена, Пачоський був асистентом останнього та зробив суттєвий внесок у поповнення гербарного фонду. Значна частина зборів Пачоського була використана Шмальгаузеном для підготовки його класичних праць «Флора Юго-Западной России» (1886) і «Флора Средней и Южной России, Крыма и Северного Кавказа» (1895, 1897). За згаданий період Пачоський здійснив експедиції у Херсонську та Подільську губернії, пониззя річок Дон та Дунай, Астраханську губернію, Крим і Північний Кавказ, східну частину Польщі, зробив низку виїздів на Полісся та в окремі райони Лісостепу України.

Після смерті І.Ф. Шмальгаузена у 1894 р. Пачоський перейшов до Імператорського Санкт-Петербурзького Ботанічного саду на посаду заступника хранителя музею, але пропрацював там лише рік. У 1895–1897 рр. він жив у Дублянах біля Львова, де виконував обов’язки асистента кафедри ботаніки місцевого сільськогосподарського інституту. У цей час він займався вивченням флори Угорщини та Східної Буковини.

Дуже важливою подією у житті Йозефа Пачоського став переїзд у 1897 р. до м. Херсона, де він обійняв посаду губернського ентомолога. Із заснуванням у 1898 р. Херсонського природничого музею, Пачоський став одним з найактивніших його працівників, зібравши чудові зоологічні колекції та великий гербарій (близько 22 тисяч аркушів), присвячений флорі півдня України. Херсонський період, безперечно, є найпродуктивнішим у науковій діяльності Йозефа Пачоського, саме у цей час ним були написані фундаментальні праці «Основные черты развития флоры Юго-Западной России» (1910), «Херсонская флора» (1914), «Описание растительности Херсонской губернии» (1915, 1917, 1927). Крім роботи, а згодом і керівництва природничим музеєм, Пачоський з 1928 р. читав лекції у новоствореному Херсонському політехнічному інституті, обійнявши у ньому посаду професора ботаніки, а у 1922–1923 р. керував ботанічним відділом державного заповідника «Чаплі» (Асканія-Нова).

Восени 1923 р. Йозеф Пачоський переїхав до Польщі і очолив заповідник Біловезька пуща, де займався вивченням рослинності лісів цього цінного резервата. У 1926 р. він переїхав до м. Познань, де був обраний професором кафедри систематики і географії рослин місцевого університету, де й пропрацював до кінця життя. Після переїзду на батьківщину Пачоський здійснював численні експедиції по Центральній і Південній Європі: крім низки експедицій територією Польщі, у 1929 р. він здійснив поїздку до Югославії, а у 1930 р. – майже 2,5 місяці провів у Болгарії. Дуже непрості часи для вченого настали з початком Першої світової війни та окупації Польщі. На початку лютого 1942 р. фашисти жорстоко побили онука Пачоського і незабаром, 14 лютого, ботанік помер на 78-ому році життя від паралічу сердця.

Йозеф Пачоський – видатний флорист, фітоценолог, еколог і ботаніко-географ, що вніс значний вклад у вивчення флори України. Ним була детально вивчена флора та рослинність півдня України (у межах колишньої Херсонської губернії) та флора Полісся і прилеглих до неї регіонів, складено списки видів рослин для деяких інших територій. Зокрема на території Лівобережного Лісостепу України (регіону, рослинність якого я зараз інтенсивно вивчаю), Пачоський детально дослідив у 1891 р. околиці міста Переяслава-Хмельницького, виявивши 732 види рослин, 25 з яких виявилися новими для тодішньої Полтавської губернії. Також він описав тут три нові для науки внутрішньовидові таксони: Dianthus carthusianum f. borysthenicus Pacz. (згодом він власноруч звів цю форму до синонімів D. borbasii Vandas), Festuca ovina var. pubescens Pacz. (ймовірно, тотожна F. beckeri (Hack.) Trautv.) і Odontites ruber f. borysthenicus Pacz. (навряд чи відрізняється від O. vulgaris Moench). В одній з пізніших робіт, написаній на підставі аналізу гербарію полтавського ботаніка Валентина Ніколаєва, що був зібраний цим вченим у 1912 р. у Переяславському повіті і надісланий для визначення Пачоському, він доповнив свій список ще 45-ма видами.

Не можна не згадати про те, що Йозеф Пачоський вважається одним із засновників фітоценології – науки про вивчення рослинних угруповань. У статті «Стадии развития флоры» Пачоський запропонував термін «флорологія» – самостійна ботанічна дисципліна, наука про генезис, історію розвитку та розповсюдження рослинних угруповань (формацій). Пізніше він замінив цей термін як не дуже вдалий на влучніший – «фітосоціологія».

Список нових для науки видів, описаних Йозефом Пачоським:
 1. Asperula taurica Pacz. 1890, Зап. Новоросс. общ. естеств. 15(1): 76.
Описано з Гірського Криму ("in rupibus et declivibus montium Tauriae meridionalis prope Uczan-Su haud procul Ialta").

2. Carex dubia Pacz. 1889, Зап. Киевск. общ. естеств. 10(2): 433.
Описано з Правобережного Степу України ("in arenosis subhumidis ad Hipanim inferiorem prope Nicolaiew").

3. Centaurea hypanica Pacz. 1889, Зап. Киевск. общ. естеств. 10(2): 428, t. 8, fig. 1–8.
Описано з Правобережного Степу України ("in arenosis ad Hypanim inferiorem prope Nicolaiew").

4. Cerastium schmalhausenii Pacz. 1889, Зап. Киевск. общ. естеств. 10(2): 423, t. 7, fig. 1–6.
Описано з Правобережного Степу України ("in arenosis ad Hypanim inferiorem prope Nicolaiew")

5. Cytisus skrobiszewskii Pacz. 1924, Acta Soc. Bot. Polon. 2(1): 64.
Описано з Правобережного Степу України ("in patre meridionale-orientali provinciae Chersonensis Rossiae, in declivibus lapidosis argilloso-calcareis").

6. Euphorbia tanaitica Pacz. 1891, Отчет и тр. Одесск. отд. Российск. общ. садоводств. 1890 (прил.): 78.
Описано з Донської області (протологу не бачив).

7. Genista scythica Pacz. 1889, Зап. Киевск. общ. естеств. 10(2): 424, t. 7, fig. 8–9.
Описано з Правобережного Степу України ("in saxosis calcareis gub. Chersonensis: ad Hypanim prope Wozniessiensk (herb. Univ. St. Vlad. specimina sine floribus), ad Ingul pr. Nicolaiew, ad Borysthenem pr. Mielowoje, Sophiewka, Kaczkarowka, Ossokorowka").

8. Lagoseris caspica Pacz. 1892, Зап. Киевск. общ. естеств. 12(1): 138.
Описано з Прикаспію ("in locis siccis pr. Astrachan et Dolban").

9. Melandrium astrachanicum Pacz. 1892, Зап. Киевск. общ. естеств. 12(1): 107.
Описано з Прикаспію ("in locis subhumidis prope Astrachan et Krasnyj-Jar").

10. Nonea pulchella Pacz. 1889, Зап. Киевск. общ. естеств. 10(2): 429.
Описано з Правобережного Степу України ("in lapidosis calcareis et in locis subarenosis ad Borysthenem inferiorem prope Kaczkarowka").

11. Ranunculus zapalowiczii Pacz. 1927, Fl. Polska, 3: 57.
Описано з Західної України та Румунії ("Dubienko kolo Monasterzysk ..., Pieniaki koło Markopola ..., Brody na wapiennych pagorkach, ... na Bukowinie: Paitra Domnei ...").

12. Silene tyraica Pacz. 1899, Sprawozd. Kom. Fiz. 34: 143.
Описано з Чернівецької області України ("in declivibus ad Tyram prope Ataki in Bessarabia").

Також Пачоський описав низку (не менше 30) нових для науки внутрішньовидових таксонів та зробив велику кількість нових номенклатурних комбінацій. Точне число останніх невідоме, більшість таких комбінацій виявилися ізонімами вже існуючих назв з авторством інших вчених.

Список видів, названих на честь Йозефа Пачоського:
1. Allium paczoskianum Tuzson, 1913, Bot. Közlem. 12: 190.
2. Carex ×paczoskii Zapał., 1911, Consp. Fl. Galic. Crit. 3: 234.
3. Centaurea paczoskii Kotov ex Klokov, 1936, Тр. Наук.-досл. ін-ту біол. ХДУ, 1: 92, 101.
4. Corydalis paczoskii N. Busch, Тр. Тифлисск. бот. сада, 9(1, прил. 1, Fl. Cauc. Crit. 3(4)): 55. – Pistolochia paczoskii (N. Busch) Soják, 1972, Čas. Nár. Mus. Odd. Přír. 140(3-4): 128.
5. Cytisus paczoskii V. Krecz. 1940, Бот. журн. СССР, 25: 261. – Chamaecytisus paczoskii (V. Krecz.) Klásk. 1958, Preslia, 30: 214.
6. Gagea paczoskii (Zapał.) Grossh. 1935, Фл. СССР, 4: 91. – G. pratensis var. paczoskii Zapał. 1906, Consp. Fl. Galic. Crit. 1: 170.
7. Hieracium paczoskianum Sennikov, 1995, Бот. журн. 80(3): 79.
8. Jurinea paczoskiana Iljin, 1932 ('1931'), Изв. Главн. Ботан. сада АН СССР, 30: 345.
9. Lamium paczoskianum Vorosch. 1947, Бюлл. МОИП, отд. биол., нов. сер., 52(3): 50.
10. Onobrychis paczoskiana Krytzka, 1974, Укр. ботан. журн. 31(5): 641.
11. Papaver paczoskii Mikheev, 1985, Бюлл. МОИП, отд. биол. 90(3): 91.
12. Poa paczoskii Tzvelev, 2010, Новости систем. высш. раст. 41: 36.
13. Pyrethrum paczoskii Zefir., 1957, Бот. матер. Герб. БИН СССР, 18: 255 (1957). – Tanacetum paczoskii (Zefir.) Tzvelev, 1961, Фл. СССР, 26: 349.
14. Veronica paczoskiana Klokov, 1976, Новости систем. высш. и низш. раст. 1975: 105. – Pseudolysimachion paczoskianum (Klokov) Ostapko, 2014, Укр. ботан. журн. 71(6): 673.

Основна література про Йозефа Пачоського:

Перелік наукових праць Йозефа Пачоського 
(подано лише ті з них, які стосуються ботаніки):