Досить своєрідна та добре знайома більшості з Вас група рослин розглядається у складі окремої родини хвощові (Equisetaceae Michx. ex DC.). Специфічною ознакою хвощів є дуже редуковані (у вигляді зубців) листки, розташовані у вузлах стебла. Для хвощів, як і для інших спорових рослин, характерним є чергування двох фізіологічно незалежних поколінь: спорофіту та гаметофіту. У деяких видів стробіли зі спорами утворюються на спеціальних фертильних пагонах бурого кольору, які з'являються рано навесні, а потім відмирають; у інших видів стерильні та фертильні пагони майже не відрізняються за морфологією. Загалом це багаторічні трав'яні рослини, поширені майже по всій земній кулі; відомо близько 15-20 видів цієї родини (не враховуючи гібридів між ними).
Молекулярно-філогенетичні дослідження (Des Marais et al., 2003; Guillon, 2004) підтверджують монофілетичне походження хвощів, у складі яких добре виділяються дві групи таксонів: Equisetum s.str. i Hippochaete. Цілком логічним також є те, що базальне положення займає південноамериканський вид Equisetum bogotense Kunth - за загальним габітусом він дуже схожий на представників Hippochaete, але, на відміну від них, він має стробіли без гострячків на верхівках.
Постає питання: яким чином інтерпретувати результати кладограм і який таксономічний ранг надати цим групам Equisetum та Hippochaete? Наприклад, М.М. Цвєльов у своїй статті "Краткий конспект сосудистых споровых растений Восточной Европы" ("Новости систематики высших растений", том 37 за 2005 р., с. 7-32) та у в обробці цієї родини для першого тому "Конспекта флоры Восточной Европы" (2012 р.) визнав самостійність роду Hippochaete Milde. Натомість переважна більшість авторів традиційно розглядають ці групи не як окремі роди, а як підроди у складі одного роду Equisetum s.l. Обидві ці точки зору є цілком коректними, однак зверну Вашу увагу на такий момент: якщо виділяти роди Hippochaete та Equisetum L. як самостійні, тоді необхідно E. bogotense розглядати у складі третього незалежного від Equisetum i Hippochaete роду, який буде вихідним в еволюції даної групи. У такому випадку родина Equisetaceae буде налічувати у світовій флорі вже не два, а три самостійні роди. Більшість новітніх авторів вважає розподіл хвощів на три окремі роди не зовсім доцільним, тому вважаю, що з метою збереження традиційного використання назв таксонів логічніше все ж відмовитися від визнання самостійності роду Hippochaete.
Традиційно хвощі розглядаються як не дуже складна у таксономічному аспекті група рослинних організмів, що аж ніяк не відповідає істині. Характерними особливостями майже усіх представників цієї родини є дуже сильна морфологічна варіабельність, причому вона дуже слабко корелює з екологічними умовами зростання та особливостями географічного поширення таксонів. Бажаючим ознайомитися з цим питанням детальніше рекомендую прочитати цікаву статтю В.Е. Скворцова "Таксономические признаки видов Equisetum L. (Equisetaceae) флоры России" (Бюлл. МОИП, отд. биол. 2004, т. 104, вып. 4, с. 31-43).
1. Стробіли з добре помітними гострячками на верхівках, розташовані на зелених чи сіро-зелених дуже жостких (не сплющуються при натисканні та під час висихання) стеблах ... 2
- Стробіли на верхівках заокруглені, розташовані на бурих чи зелених м'яких (сплющуються при натисканні та під час висихання) стеблах ... 4
2. Стебла сіро-зелені, найчастіше розгалужені та несуть численні гілочки хоча б у нижніх їхніх частинах, не зимують. Листкові зубці зазвичай зберігаються тривалий час ... 6. E. ramosissimum Desf. (х. гіллястий)
- Стебла зелені чи темно-зелені, здебільшого прості нерозгалужені (іноді на них можуть бути присутні одна-декілька дрібних гілочок), лишаються зеленими у зимовий період ... 3
3. Стебла товсті, 4-10 мм завширшки. Листкові зубці зібрані у кільця по 10-40 ... 3. E. hyemale L. (х. зимовий)
- Стебла тонші, 0,8-3,5 мм завширшки. Листкові зубці зібрані у кільця по 4-10 ... *E. variegatum Schleich. (х. рябий)
4(1). Спороносні пагони жовтуваті, бурі або світло-коричневі. Стерильні пагони на час спороношення відсутні ... 5
- Спороносні та стерильні пагони зелені, морфологічно не відрізняються ...8
5. Листкові зубці на спороносних пагонах червоно-бурі, зростаються між собою по 2-4, формуючи кільце з 3-6 широколанцетних цілокраїх одновершинних складних зубців. Після дозрівання спор генеративні пагони зеленіють та утворюють гілочки, які потім галузяться повторно ... 7. E. sylvaticum L. (х. лісовий)
- Листкові зубці на спороносних пагонах не зростаються між собою або зростаються тільки частково, не утворюючи складних зубців (верхівки окремих зубців завжди добре помітні) ... 6
6. Спороносні пагони товсті, 5-12 мм завширшки. Листкових зубців 15-40, на верхівках вони мають дуже тонкі шилоподібні закінчення, які перевищують за довжиною розширені частини зубців. Після дозрівання спор генеративні пагони відмирають ... 8. E. telmateia Ehrh. (х. великий)
- Спороносні пагони тонші, 2-6 мм завширшки. Листкових зубців 6-15 (рідко до 20), вони поступово звужені до верхівки і не мають довгих шилоподібних закінчень ... 7
7. Листкові зубці зібрані у кільця по 10-20, плівчасті, у центральній частині зі світло-бурою вузькою смугою. Після дозрівання спор генеративні пагони зеленіють та утворюють гілочки ... 5. E. pratense Ehrh. (х. лучний)
- Листкові зубці зібрані у кільця по 6-12 (рідко до 15), не мають плівчастої облямівки або мають дуже вузьку прозору облямівку. Після дозрівання спор генеративні пагони зазвичай відмирають, але в окремих випадках вони можуть зберігатися, зеленіти та утворювати гілочки ... 1. E. arvense L. (х. польовий)
8(4). Листкові зубці зібрані у кільця по 15-20. Стебло широке, 4-8 мм завширшки, з добре помітною центральною порожниною (становить не менше 3/4 його діаметру) ... 2. E. fluviatile L. (х. річковий)
- Листкові зубці зібрані у кільця по 6-10. Стебло вужче, до 5 мм завширшки, центральна порожнина їх менш помітна (не перевищує 1/2 його діаметру) ... 4. E. palustre L. (х. болотяний)
Б. Виключно за вегетативними ознаками:
1. Стебло жорстке, не сплющується при натисканні та під час висихання. Листковий зубець складається з розширеної частини та довгого відокремленого загострення, яке часто може відпадати або самостійно, або разом з самим зубцем ... 2
- Стебло м'яке, сплющується при натисканні та під час висихання. Листковий зубець поступово звужений до верхівки і зазвичай слабко диференційований на розширену частину та загострення, останнє ніколи не відпадає: ні самостійно, ні разом з відповідним зубцем ... 4
2. Трубка листкової піхви у 1,5-3 рази перевищує довжину розширеної частини листкового зубця у тому ж самому вузлі. Листкові зубці зібрані у кільця по 4-10, зазвичай зберігаються ... *E. variegatum Schleich. (х. рябий)
- Трубка листкової піхви у 4-10 разів перевищує довжину розширеної частини листкового зубця у тому ж самому вузлі ... 3
3. Ширина трубки листкової піхви приблизно дорівнює її довжині або перевищує її не більше, ніж у 1,5-2 рази. Стебла зазвичай розгалужені. Листкові зубці здебільшого зберігаються тривалий час ... 6. E. ramosissimum Desf. (х. гіллястий)
- Ширина трубки листкової піхви перевищує її довжину у 2-4 рази. Стебла здебільшого прості нерозгалужені (іноді на них можуть бути присутні одна-декілька дрібних гілочок). Листкові зубці майже завжди швидко опадають на початкових етапах формування пагонів, зберігаються тільки на найвищих стеблових вузлах ... 3. E. hyemale L. (х. зимовий)
4(1). Стебла товсті, (3)5-12 мм завширшки, з добре помітною центральною порожниною (становить не менше 1/2 діаметру стебла). Листкових зубців 10-40 ... 5
- Стебла тонші, зазвичай не більше 5 мм завширшки, центральна порожнина їх менш помітна (не перевищує 1/2 діаметру стебла). Листкових зубців менше (до 20) ... 6
5. Листкові зубці на стеблі звужені у дуже тонкі шилоподібні закінчення, які перевищують за довжиною розширені частини зубців. Пагін чітко диференційований на стебло та численні тонкі та довгі бічні гілочки ... 8. E. telmateia Ehrh. (х. великий)
- Листкові зубці шиловидно загострені, але без довгих тонких шилоподібних закінчень. Пагони слабко диференційовані: гілочки нерідко бувають численними, але короткими, іноді стебла зовсім нерозгалужені і позбавлені гілочок ... 2. E. fluviatile L. (х. річковий)
6(4). Листкові зубці на стеблі принаймні на початку його формування зростаються між собою по 2-4, формуючи кільце з 3-6 широколанцетних бурих чи червоно-бурих лопатей, верхівки яких часто відгинаються назовні. Листкові зубці першого (базального) членика гілочок дуже видовжені (їх довжина у 3-5 разів перевищує ширину). Гілочки стебла завжди розгалужені повторно ... 7. E. sylvaticum L. (х. лісовий)
- Листкові зубці на стеблі зазвичай не зростаються між собою. Довжина листкових зубців першого (базального) членика гілочок приблизно дорівнює їх ширині. Гілочки здебільшого прості, але іноді можуть бути розгалуженими ... 7
7. Листкові зубці базального членика гілочок широкі та короткі, коротко загострені чи тупі. Листкові зубці на стеблі майже цілком плівчасті, лише у центральній їхній частині з дуже вузькою світло-бурою смугою ... 5. E. pratense Ehrh. (х. лучний)
- Листкові зубці базального членика гілочок видовжені, нерідко з довгими загостреннями. Листкові зубці на стеблі не бувають майже цілком плівчастими ... 8
8. Базальний членик на усіх бічних гілочках у 1,5-4 раза коротший за трубку листкової піхви стебла у відповідному вузлі ... 4. E. palustre L. (х. болотяний)
- Базальний членик хоча б на верхніх бічних гілочках помітно перевищує довжину трубки листкової піхви стебла у відповідному вузлі ... 1. E. arvense L. (х. польовий)
1. Equisetum arvense L. - Хвощ польовий
1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Описано з Європи (“in Europae agris, pratis”).
Лектотип: "Clayton 341" (ВМ 62951). – Jonsell & Jarvis, 1994, Nordic Journal of Botany 14(2): 148.
На луках, схилах, узліссях, прирічкових пісках, у заплавних лісах, як бур'ян на полях та біля доріг. Дуже звичайна рослина у всіх областях.
Поліморфний вид: тіньові особини, позбавлені гілочок у нижній частині стебла відомі у літературі під назвою var. nemorosum A. Braun; їх часто плутають з E. pratense. Своєрідні форми з дуже розгалуженими стеблами трапляються по берегах річок регіону.
Вид має дуже широку екологічну амплітуду і трапляється в угрупованнях різних класів рослинності: Stellarietea mediae Tx. & al. in Tx. 1950, Epilobietea angustifolii Tx. & Preising ex von Rochow 1951, Molinio-Arrhenatheretea Tx. 1937, Salicetea purpureae Moor 1958, Isoeto-Nano-Juncetea Br.-Bl. & Tx. in Br.-Bl. & al. 1952 тощо.
2. Equisetum fluviatile L. - Хвощ річковий
1753, Species Plantarum, 2: 1062.
= E. limosum L. 1753, Species Plantarum, 2: 1062 (описано з Європи, тип не виділено) - вперше об'єднано з E. fluviatile у 1787 р. - Ehrhart, 1787, Beitrage zur Naturkunde, 1: 68.
= E. heleocharis Ehrh. 1783, Hannoverisches Magazin, 21, 18: 286 (“heleocharin”), nom. illeg. (описано з Німеччини, типу не бачив).
= E. maximum Lam.1795, Flore Française, 1: 1245, nom. illeg. (описано з Франції; типу не бачив).
Описано з Європи (“in Europa ad ripas lacuum, fluviorum”).
Лектотип: "Herb. Linn. № 1241.6" (LINN). – Hauke, 1978, Nova Hedwigia, 30: 423.
На болотах і заболочених луках, по берегах водойм, у вільхових лісах. Досить часто по всій території регіону.
Поліморфний вид: особини зі стеблами, повністю позбавленими гілочок, були описані під назвою E. limosum, але вони трапляються разом з типовими рослинами в одних і тих же популяціях.
Вид є характерним і діагностичним для асоціації Equisetetum fluviatilis Nowinski 1930, яка належить до союзу Phragmition communis Koch 1926 порядку Phragmitetalia Koch 1926 класу Phragmito-Magnocaricetea Klika in Klika & Novak 1941.
3. Equisetum hyemale L. - Хвощ зимовий
1753, Species Plantarum, 2: 1062.
≡ Hippochaete hyemalis (L.) Bruhin, 1868, Verhandlungen der Kaiserlich-Königlichen Zoologisch-Botanischen Gesellschaft in Wien, 18: 758.
Описано з Європи (“in Europae sylvis, asperis, uliginosis”).
Лектотип: [зображення] 'Equisetum', Mattioli, 1586, De Plantis Epitome Utilissima: 770, f. A. - Ferrer-Gallego & al. 2017, Phytotaxa, 305(2): 105.
Епітип: "Herb. Linn. № 1241.7" (LINN) - Ferrer-Gallego & al. 2017, Phytotaxa, 305(2): 105.
У лісах, на узліссях, пісках та залізничних насипах. Спорадично по усій території. Регіонально рідкісний вид у Полтавській і Харківській областях.
4. Equisetum palustre L. - Хвощ болотяний
1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Описано з Європи (“in Europae aquosis”).
Лектотип: [зображення] Ray, 1724, Synopsis Methodica Stirpium Britannicarum, ed. 3: 131, t. 5, f. 3 - Mazumdar & Shalimov, 2016, Turczaninowia, 19(2): 6.
Епітип: "Herb. Clifford 471, Equisetum 1" (BM 647549). - Christenhusz & al. 2019, Botanical Journal of the Linnean Society, 20(1): 21.
Молекулярно-філогенетичні дослідження (Des Marais et al., 2003; Guillon, 2004) підтверджують монофілетичне походження хвощів, у складі яких добре виділяються дві групи таксонів: Equisetum s.str. i Hippochaete. Цілком логічним також є те, що базальне положення займає південноамериканський вид Equisetum bogotense Kunth - за загальним габітусом він дуже схожий на представників Hippochaete, але, на відміну від них, він має стробіли без гострячків на верхівках.
 |
| Філогенетична спорідненість видів роду Equisetum L. (цит. за: Des Marais et al., 2003): червоним кольором підкреслено види, що ростуть на території України |
 |
| Equisetum bogotense Kunth (цит. за: Tryon et al., 1994) |
Традиційно хвощі розглядаються як не дуже складна у таксономічному аспекті група рослинних організмів, що аж ніяк не відповідає істині. Характерними особливостями майже усіх представників цієї родини є дуже сильна морфологічна варіабельність, причому вона дуже слабко корелює з екологічними умовами зростання та особливостями географічного поширення таксонів. Бажаючим ознайомитися з цим питанням детальніше рекомендую прочитати цікаву статтю В.Е. Скворцова "Таксономические признаки видов Equisetum L. (Equisetaceae) флоры России" (Бюлл. МОИП, отд. биол. 2004, т. 104, вып. 4, с. 31-43).
На території України зростає дев'ять видів роду Equisetum, вісім з них виявлено у Лівобережному Лісостепу.
Equisetum L. - Хвощ
1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Tип: E. fluviatile L. - Britton & Brown, 1913, An Illustrated Flora of the Northern United States, Canada and the British Possessions, 1: 39.
Типом роду часто вважають E. arvense L. (Farwell, 1916; Rothmaler, 1944; Pichi Sermolli, 1971, 1977; А. Бобров, 1974; Цвелев, 2005, 2012), базуючись на тому, що у цитованій вище роботі Н.Л. Бріттона і Е. Брауна типи були позначені механічно. Однак, слідуючи працям Р. Хока (Hauke, 1978), вважаю, що немає достатніх причин для заміни типу та відхилення раніше проведеної типіфікації.1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Tип: E. fluviatile L. - Britton & Brown, 1913, An Illustrated Flora of the Northern United States, Canada and the British Possessions, 1: 39.
Таблиці для визначення видів:
А. За наявності стробілів:1. Стробіли з добре помітними гострячками на верхівках, розташовані на зелених чи сіро-зелених дуже жостких (не сплющуються при натисканні та під час висихання) стеблах ... 2
- Стробіли на верхівках заокруглені, розташовані на бурих чи зелених м'яких (сплющуються при натисканні та під час висихання) стеблах ... 4
2. Стебла сіро-зелені, найчастіше розгалужені та несуть численні гілочки хоча б у нижніх їхніх частинах, не зимують. Листкові зубці зазвичай зберігаються тривалий час ... 6. E. ramosissimum Desf. (х. гіллястий)
- Стебла зелені чи темно-зелені, здебільшого прості нерозгалужені (іноді на них можуть бути присутні одна-декілька дрібних гілочок), лишаються зеленими у зимовий період ... 3
3. Стебла товсті, 4-10 мм завширшки. Листкові зубці зібрані у кільця по 10-40 ... 3. E. hyemale L. (х. зимовий)
- Стебла тонші, 0,8-3,5 мм завширшки. Листкові зубці зібрані у кільця по 4-10 ... *E. variegatum Schleich. (х. рябий)
4(1). Спороносні пагони жовтуваті, бурі або світло-коричневі. Стерильні пагони на час спороношення відсутні ... 5
- Спороносні та стерильні пагони зелені, морфологічно не відрізняються ...8
5. Листкові зубці на спороносних пагонах червоно-бурі, зростаються між собою по 2-4, формуючи кільце з 3-6 широколанцетних цілокраїх одновершинних складних зубців. Після дозрівання спор генеративні пагони зеленіють та утворюють гілочки, які потім галузяться повторно ... 7. E. sylvaticum L. (х. лісовий)
- Листкові зубці на спороносних пагонах не зростаються між собою або зростаються тільки частково, не утворюючи складних зубців (верхівки окремих зубців завжди добре помітні) ... 6
6. Спороносні пагони товсті, 5-12 мм завширшки. Листкових зубців 15-40, на верхівках вони мають дуже тонкі шилоподібні закінчення, які перевищують за довжиною розширені частини зубців. Після дозрівання спор генеративні пагони відмирають ... 8. E. telmateia Ehrh. (х. великий)
- Спороносні пагони тонші, 2-6 мм завширшки. Листкових зубців 6-15 (рідко до 20), вони поступово звужені до верхівки і не мають довгих шилоподібних закінчень ... 7
7. Листкові зубці зібрані у кільця по 10-20, плівчасті, у центральній частині зі світло-бурою вузькою смугою. Після дозрівання спор генеративні пагони зеленіють та утворюють гілочки ... 5. E. pratense Ehrh. (х. лучний)
- Листкові зубці зібрані у кільця по 6-12 (рідко до 15), не мають плівчастої облямівки або мають дуже вузьку прозору облямівку. Після дозрівання спор генеративні пагони зазвичай відмирають, але в окремих випадках вони можуть зберігатися, зеленіти та утворювати гілочки ... 1. E. arvense L. (х. польовий)
8(4). Листкові зубці зібрані у кільця по 15-20. Стебло широке, 4-8 мм завширшки, з добре помітною центральною порожниною (становить не менше 3/4 його діаметру) ... 2. E. fluviatile L. (х. річковий)
- Листкові зубці зібрані у кільця по 6-10. Стебло вужче, до 5 мм завширшки, центральна порожнина їх менш помітна (не перевищує 1/2 його діаметру) ... 4. E. palustre L. (х. болотяний)
Б. Виключно за вегетативними ознаками:
1. Стебло жорстке, не сплющується при натисканні та під час висихання. Листковий зубець складається з розширеної частини та довгого відокремленого загострення, яке часто може відпадати або самостійно, або разом з самим зубцем ... 2
- Стебло м'яке, сплющується при натисканні та під час висихання. Листковий зубець поступово звужений до верхівки і зазвичай слабко диференційований на розширену частину та загострення, останнє ніколи не відпадає: ні самостійно, ні разом з відповідним зубцем ... 4
2. Трубка листкової піхви у 1,5-3 рази перевищує довжину розширеної частини листкового зубця у тому ж самому вузлі. Листкові зубці зібрані у кільця по 4-10, зазвичай зберігаються ... *E. variegatum Schleich. (х. рябий)
- Трубка листкової піхви у 4-10 разів перевищує довжину розширеної частини листкового зубця у тому ж самому вузлі ... 3
3. Ширина трубки листкової піхви приблизно дорівнює її довжині або перевищує її не більше, ніж у 1,5-2 рази. Стебла зазвичай розгалужені. Листкові зубці здебільшого зберігаються тривалий час ... 6. E. ramosissimum Desf. (х. гіллястий)
- Ширина трубки листкової піхви перевищує її довжину у 2-4 рази. Стебла здебільшого прості нерозгалужені (іноді на них можуть бути присутні одна-декілька дрібних гілочок). Листкові зубці майже завжди швидко опадають на початкових етапах формування пагонів, зберігаються тільки на найвищих стеблових вузлах ... 3. E. hyemale L. (х. зимовий)
4(1). Стебла товсті, (3)5-12 мм завширшки, з добре помітною центральною порожниною (становить не менше 1/2 діаметру стебла). Листкових зубців 10-40 ... 5
- Стебла тонші, зазвичай не більше 5 мм завширшки, центральна порожнина їх менш помітна (не перевищує 1/2 діаметру стебла). Листкових зубців менше (до 20) ... 6
5. Листкові зубці на стеблі звужені у дуже тонкі шилоподібні закінчення, які перевищують за довжиною розширені частини зубців. Пагін чітко диференційований на стебло та численні тонкі та довгі бічні гілочки ... 8. E. telmateia Ehrh. (х. великий)
- Листкові зубці шиловидно загострені, але без довгих тонких шилоподібних закінчень. Пагони слабко диференційовані: гілочки нерідко бувають численними, але короткими, іноді стебла зовсім нерозгалужені і позбавлені гілочок ... 2. E. fluviatile L. (х. річковий)
6(4). Листкові зубці на стеблі принаймні на початку його формування зростаються між собою по 2-4, формуючи кільце з 3-6 широколанцетних бурих чи червоно-бурих лопатей, верхівки яких часто відгинаються назовні. Листкові зубці першого (базального) членика гілочок дуже видовжені (їх довжина у 3-5 разів перевищує ширину). Гілочки стебла завжди розгалужені повторно ... 7. E. sylvaticum L. (х. лісовий)
- Листкові зубці на стеблі зазвичай не зростаються між собою. Довжина листкових зубців першого (базального) членика гілочок приблизно дорівнює їх ширині. Гілочки здебільшого прості, але іноді можуть бути розгалуженими ... 7
7. Листкові зубці базального членика гілочок широкі та короткі, коротко загострені чи тупі. Листкові зубці на стеблі майже цілком плівчасті, лише у центральній їхній частині з дуже вузькою світло-бурою смугою ... 5. E. pratense Ehrh. (х. лучний)
- Листкові зубці базального членика гілочок видовжені, нерідко з довгими загостреннями. Листкові зубці на стеблі не бувають майже цілком плівчастими ... 8
8. Базальний членик на усіх бічних гілочках у 1,5-4 раза коротший за трубку листкової піхви стебла у відповідному вузлі ... 4. E. palustre L. (х. болотяний)
- Базальний членик хоча б на верхніх бічних гілочках помітно перевищує довжину трубки листкової піхви стебла у відповідному вузлі ... 1. E. arvense L. (х. польовий)
1. Equisetum arvense L. - Хвощ польовий
1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Описано з Європи (“in Europae agris, pratis”).
Лектотип: "Clayton 341" (ВМ 62951). – Jonsell & Jarvis, 1994, Nordic Journal of Botany 14(2): 148.
 |
| Протолог Equisetum arvense L. (цит. за: Linnaeus, 1753) |
 |
| Оприлюднення лектотипу Equisetum arvense L. (цит. за: Jonsell & Jarvis, 1994) |
На луках, схилах, узліссях, прирічкових пісках, у заплавних лісах, як бур'ян на полях та біля доріг. Дуже звичайна рослина у всіх областях.
Поліморфний вид: тіньові особини, позбавлені гілочок у нижній частині стебла відомі у літературі під назвою var. nemorosum A. Braun; їх часто плутають з E. pratense. Своєрідні форми з дуже розгалуженими стеблами трапляються по берегах річок регіону.
Вид має дуже широку екологічну амплітуду і трапляється в угрупованнях різних класів рослинності: Stellarietea mediae Tx. & al. in Tx. 1950, Epilobietea angustifolii Tx. & Preising ex von Rochow 1951, Molinio-Arrhenatheretea Tx. 1937, Salicetea purpureae Moor 1958, Isoeto-Nano-Juncetea Br.-Bl. & Tx. in Br.-Bl. & al. 1952 тощо.
 |
| Equisetum arvense L. на березі річки Трубіж біля села Русанів (Броварський р-н Київської обл.; фото автора) |
1753, Species Plantarum, 2: 1062.
= E. limosum L. 1753, Species Plantarum, 2: 1062 (описано з Європи, тип не виділено) - вперше об'єднано з E. fluviatile у 1787 р. - Ehrhart, 1787, Beitrage zur Naturkunde, 1: 68.
= E. heleocharis Ehrh. 1783, Hannoverisches Magazin, 21, 18: 286 (“heleocharin”), nom. illeg. (описано з Німеччини, типу не бачив).
= E. maximum Lam.1795, Flore Française, 1: 1245, nom. illeg. (описано з Франції; типу не бачив).
Описано з Європи (“in Europa ad ripas lacuum, fluviorum”).
Лектотип: "Herb. Linn. № 1241.6" (LINN). – Hauke, 1978, Nova Hedwigia, 30: 423.
 |
| Протолог Equisetum fluviatile L. (цит. за: Linnaeus, 1753) |
 |
| Лектотипіфікація Equisetum fluviatile L. (цит. за: Hauke, 1978) |
На болотах і заболочених луках, по берегах водойм, у вільхових лісах. Досить часто по всій території регіону.
Поліморфний вид: особини зі стеблами, повністю позбавленими гілочок, були описані під назвою E. limosum, але вони трапляються разом з типовими рослинами в одних і тих же популяціях.
Вид є характерним і діагностичним для асоціації Equisetetum fluviatilis Nowinski 1930, яка належить до союзу Phragmition communis Koch 1926 порядку Phragmitetalia Koch 1926 класу Phragmito-Magnocaricetea Klika in Klika & Novak 1941.
 |
| Угруповання з домінуванням хвоща річкового по березі канала біля с. Ярославка (Бобровицький р-н Чернігівської обл.) |
3. Equisetum hyemale L. - Хвощ зимовий
1753, Species Plantarum, 2: 1062.
≡ Hippochaete hyemalis (L.) Bruhin, 1868, Verhandlungen der Kaiserlich-Königlichen Zoologisch-Botanischen Gesellschaft in Wien, 18: 758.
Описано з Європи (“in Europae sylvis, asperis, uliginosis”).
Лектотип: [зображення] 'Equisetum', Mattioli, 1586, De Plantis Epitome Utilissima: 770, f. A. - Ferrer-Gallego & al. 2017, Phytotaxa, 305(2): 105.
Епітип: "Herb. Linn. № 1241.7" (LINN) - Ferrer-Gallego & al. 2017, Phytotaxa, 305(2): 105.
 |
| Протолог Equisetum hyemale L. (цит. за: Linnaeus, 1753) |
 |
| Лектотипіфікація Equisetum hyemale L. (цит. за: Ferrer-Gallego & al., 2017) |
У лісах, на узліссях, пісках та залізничних насипах. Спорадично по усій території. Регіонально рідкісний вид у Полтавській і Харківській областях.
 |
| Equisetum hyemale L. у ліщиннику за селом Дівички (Переяслав-Хмельницький р-н Київської обл.; фото автора) |
1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Описано з Європи (“in Europae aquosis”).
Лектотип: [зображення] Ray, 1724, Synopsis Methodica Stirpium Britannicarum, ed. 3: 131, t. 5, f. 3 - Mazumdar & Shalimov, 2016, Turczaninowia, 19(2): 6.
Епітип: "Herb. Clifford 471, Equisetum 1" (BM 647549). - Christenhusz & al. 2019, Botanical Journal of the Linnean Society, 20(1): 21.
 |
| Протолог Equisetum palustre L. (цит. за: Linnaeus, 1753) |
 |
| Лектотип Equisetum palustre L. (цит. за: Ray, 1724) |
 |
| Оприлюднення епітипу Equisetum palustre L. (цит. за: Christenhusz & al., 2019) |
 |
| Хвощ болотяний на заболоченій ділянці біля каналу між селами Дівички і Ковалин (Переяслав-Хмельницький р-н Київської обл.) |
5. Equisetum pratense Ehrh. - Хвощ лучний
1784, Hannoverisches Magazin, 22(9): 138.
Описано з Німеччини (“Bei Stiege, im fürstenthum Blankenburg”).
Лектотип: [Germany (Thuringia)] "1782. Ehrhart" (GOET 5337). – H.P. Fuchs in Hauke, 1978, Nova Hedwigia, 30: 440.
 |
| Протолог Equisetum pratense Ehrh. (цит. за: Ehrhart, 1784) |
 |
| Оприлюднення лектотипу Equisetum pratense Ehrh. (цит. за: Hauke, 1978; перший крок лектотипіфікації) |
 |
| Оприлюднення лектотипу Equisetum pratense Ehrh. (цит. за: Christenhusz & al., 2019; другий крок лектотипіфікації) |
У листяних лісах, на узліссях. Зрідка. Бачив гербарні збори цього виду тільки з Сумської та Харківської областей, наводиться також для Полтавської області. Вид на південній межі ареалу, під регіональною охороною на території Харківської області.
6. Equisetum ramosissimum Desf. - Хвощ гіллястий
1799, Flora Atlantica, 2: 398.
≡ Hippochaete ramosissima (Desf.) Bruhin, 1868, Verhandlungen der Kaiserlich-Königlichen Zoologisch-Botanischen Gesellschaft in Wien, 18: 758.
Описано з Північної Африки (“ad radices montis Zowan apud Tunetanos”).
Лектотип: [Tunisia] "Desfontaine s.n." (P 680418). - Christenhusz & al. 2019, Botanical Journal of the Linnean Society, 20(1): 30.
На залізничних насипах, пісках, схилах та біля доріг. Зрідка. Виявлений у Київській, Полтавській та Харківській областях. Під регіональною охороною на території Харківської області.
Цей вид є чудовим прикладом рослини, що репрезентує одночасно як аборигенну, так і чужорідну фракції флори Лівобережного Лісостепу України. Місцезнаходження з околиць с. Лучки Кобеляцького р-ну Полтавської обл., на нашу думку, цілком можна вважати природним локалітетом цього виду на його північній межі ареалу. Решта відомих місць зростання (околиці міст Харкова, Полтави, Борисполя тощо) пов'язані виключно із занесенням цієї рослини автошляхами та залізницею.
7. Equisetum sylvaticum L. - Хвощ лісовий
1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Описано з Європи (“in Europae septentrionalis pratis sylvaticis”).
Лектотип: "Herb. Linn. № 1241.1" (LINN). – Jonsell & Jarvis, 1994, Nordic Journal of Botany, 14(2): 148.
У соснових, дубово-соснових та дрібнолистяних лісах, на узліссях. Зрідка. Виявлений у Полтавській, Харківській та Сумській областях. Вид на південній межі ареалу, регіонально рідкісний на території Полтавської та Харківської областей.
8. Equisetum telmateia Ehrh. - Хвощ великий
1783, Hannoverisches Magazin, 21(18): 287.
= E. majus Gars. 1767, Description, Vertus et Usages de Sept Cent Dix-neuf Plantes, tant Ètrangères que de Nos Climats: 166, nom. inval. [opera utique oppressa].
= E. maximum sensu auct. non Lam.
Описано з Німеччини (“in Obne … biefem Orte und Abeine”).
Лектотип: "an Bächen des Deister und Süntel-Gebriges, 8.X.1780, Ehrhart in herb. Wendland" (GOET 8746). – Hauke, 1978, Nova Hedwigia, 30: 433.
У заболочених широколистяних та вільхових лісах. Дуже рідко. Відомий з Полтавської (урочище "Котове" біля с. Хижняківки Зіньківського р-ну, наводиться також для Гадяцького р-ну) та Харківської (околиці сіл Сковородинівки Золочівського р-ну та Коропового Зміївського р-ну) областей. Реліктовий вид, регіонально рідкісний у вказаних областях.
Крім зазначених, для Полтавської області також наводився *Equisetum variegatum Schleich. (Стецюк, 1996; Байрак, Стецюк, 2005, 2008). Однак нещодавно було з'ясовано, що зразок з дослідженої території, який зберігається у гербарії KW з такою етикеткою, насправді належить до E. ramosissimum - див. про це в одному з попередніх повідомлень блогу.
Відома також низка гібридів у складі роду Equisetum. На території України їхнє достовірне поширення поки що лишається непідтвердженим. З огляду на великий поліморфізм представників цього роду, гадаю, присутність гібридів у певному регіоні може бути встановлена виключно експериментальним шляхом.
Наразі відомі такі валідно опубліковані назви для гібридів у роді Equisetum:
 |
| Equisetum pratense Ehrh. (цит. за: Milde, 1869) |
6. Equisetum ramosissimum Desf. - Хвощ гіллястий
1799, Flora Atlantica, 2: 398.
≡ Hippochaete ramosissima (Desf.) Bruhin, 1868, Verhandlungen der Kaiserlich-Königlichen Zoologisch-Botanischen Gesellschaft in Wien, 18: 758.
Описано з Північної Африки (“ad radices montis Zowan apud Tunetanos”).
Лектотип: [Tunisia] "Desfontaine s.n." (P 680418). - Christenhusz & al. 2019, Botanical Journal of the Linnean Society, 20(1): 30.
 |
| Протолог Equisetum ramosissimum Desf. (цит. за: Desfontaines, 1799) |
 |
| Оприлюднення типу Equisetum ramosissimum Desf. (цит. за: Christenhusz & al., 2019) |
На залізничних насипах, пісках, схилах та біля доріг. Зрідка. Виявлений у Київській, Полтавській та Харківській областях. Під регіональною охороною на території Харківської області.
 |
| Хвощ гіллястий на рудеральній ділянці у м. Полтава (мікрорайон Левада) |
 |
| Верхня частина пагона хвоща гіллястого зі стробілом (Полтавська обл. і р-н, схил балки біля с. Косточки) |
7. Equisetum sylvaticum L. - Хвощ лісовий
1753, Species Plantarum, 2: 1061.
Описано з Європи (“in Europae septentrionalis pratis sylvaticis”).
Лектотип: "Herb. Linn. № 1241.1" (LINN). – Jonsell & Jarvis, 1994, Nordic Journal of Botany, 14(2): 148.
 |
| Протолог Equisetum sylvaticum L. (цит. за: Linnaeus, 1753) |
 |
| Оприлюднення лектотипу Equisetum sylvaticum L. (цит. за: Jonsell & Jarvis, 1994) |
У соснових, дубово-соснових та дрібнолистяних лісах, на узліссях. Зрідка. Виявлений у Полтавській, Харківській та Сумській областях. Вид на південній межі ареалу, регіонально рідкісний на території Полтавської та Харківської областей.
 |
| Equisetum sylvaticum L. (цит. за: Hooker, 1861) |
1783, Hannoverisches Magazin, 21(18): 287.
= E. majus Gars. 1767, Description, Vertus et Usages de Sept Cent Dix-neuf Plantes, tant Ètrangères que de Nos Climats: 166, nom. inval. [opera utique oppressa].
= E. maximum sensu auct. non Lam.
Описано з Німеччини (“in Obne … biefem Orte und Abeine”).
Лектотип: "an Bächen des Deister und Süntel-Gebriges, 8.X.1780, Ehrhart in herb. Wendland" (GOET 8746). – Hauke, 1978, Nova Hedwigia, 30: 433.
 |
| Протолог Equisetum pratense Ehrh. (цит. за: Ehrhart, 1783) |
 |
| Оприлюднення лектотипу Equisetum telmateia Ehrh. (цит. за: Hauke, 1978) |
У заболочених широколистяних та вільхових лісах. Дуже рідко. Відомий з Полтавської (урочище "Котове" біля с. Хижняківки Зіньківського р-ну, наводиться також для Гадяцького р-ну) та Харківської (околиці сіл Сковородинівки Золочівського р-ну та Коропового Зміївського р-ну) областей. Реліктовий вид, регіонально рідкісний у вказаних областях.
 |
| Equisetum telmateia Ehrh. (цит. за: Milde, 1869) |
Відома також низка гібридів у складі роду Equisetum. На території України їхнє достовірне поширення поки що лишається непідтвердженим. З огляду на великий поліморфізм представників цього роду, гадаю, присутність гібридів у певному регіоні може бути встановлена виключно експериментальним шляхом.
Наразі відомі такі валідно опубліковані назви для гібридів у роді Equisetum:
- Equisetum ×bowmanii C.N. Page, 1988, Watsonia, 17(3): 273. = E. sylvaticum × E. telmateia.
- Equisetum ×dycei C.N. Page, 1981, Fern Gazette, 12(3): 178. = E. fluviatile × Е. palustre.
- Equisetum ×font-queri Rothm. 1944, Repertorium Novarum Specierum Regni Vegetabilis, 54(1): 79. = E. palustre × Е. telmateia.
- Equisetum ×litorale Kühlew. ex Rupr. 1845, Beiträge zur Pflanzenkunde des Russischen Reiches, 4: 91 (pro sp.). = E. arvense × Е. fluviatile.
- Equisetum ×lofotense Lubienski, 2010, Nordic Journal of Botany, 28(5): 531. = E. arvense × E. sylvaticum.
- Equisetum ×mchaffieae C.N. Page in C.N. Page & al. 2007, Watsonia, 26(3): 339. = E. fluviatile × E. pratense.
- Equisetum ×mildeanum Rothm. 1944, Repertorium Novarum Specierum Regni Vegetabilis, 54(1): 78. = E. pratense × Е. sylvaticum.
- Equisetum ×moorei Newm. 1854, Phytologist, 5: 19. = E. ×ascendens Lubienski & Bennert in Lubienski & al. 2010, Nova Hedwigia, 90(3-4): 322. = E. hyemale × E. ramosissimum.
- Equisetum ×robertsii T.D. Dines in T.D. Dines & Bonner, 2002, Watsonia, 24(2): 146. = E. arvense × Е. telmateia.
- Equisetum torgesianum Rothm. 1944, Repertorium Novarum Specierum Regni Vegetabilis, 54(1): 77. = E. ×rothmaleri C.N. Page, 1973, Watsonia, 9(2): 229. = E. arvense × Е. palustre.
- Equisetum ×sergijevskianum C.N. Page & Gureeva, 2009, Систематические заметки по материалам Гербария им. П.Н. Крылова Томского государственного университета, 101: 16. = E. palustre × E. pratense.
- Equisetum ×willmotii C.N. Page, 1995, Glasra, 2(2): 135. = E. fluviatile × Е. telmateia.
 |
| 1 - Equisetum arvense |
 |
| 1 - Equisetum fluviatile |
 |
| 1 - Equisetum hyemale |
 |
| 1 - Equisetum palustre |
 |
| 1 - Equisetum pratense; 2 - E. ramosissimum |
 |
| 1 - Equisetum sylvaticum; 2 - E. telmateia |
Немає коментарів:
Дописати коментар