Флора Лівобережного Лісостепу України: ХХIX. Liliaceae

Родина лілійні (Liliaceae Juss.) займає центральне місце у порядку Liliales Perleb і уключає загалом близько 15 родів та 750 видів. Первинний ареал представників цієї родини охоплює Євразію, Північну Америку та північні гірські регіони Африки, хоча деякі з них також відомі як чужорідні рослини, що дичавіють з місць культивування в Австралії і Південній Америці. Як ви, мабуть, пам'ятаєте з минулих публікацій, обсяг родини Liliaceae упродовж розвитку ботанічної систематики неодноразово змінювався. Вже на початку ХХІ ст. було чітко встановлено, що широкий обсяг цієї родини, прийнятий у багатьох працях ХІХ-ХХ ст., насправді має бути переглянутий. Так, до Liliaceae тепер не мають, наприклад, належати види родів Allium L. (цибуля), Anthericum L. (віхалка), Convallaria L. (конвалія), Scilla L. (проліска) та ін., їх ми розглянемо трохи згодом. Не належать сюди також роди Paris L. (вороняче око), Veratrum L. (чемериця) і Colchicum L. (пізньоцвіт та брандушка), втім, думаю, що ви це вже знаєте з попередніх повідомлень, присвячених характеристиці окремих родин Melanthiaceae Batsch ex Borkh. i Colchicaceae Juss.

Навіть в такому до певної міри звуженому обсязі родина Liliaceae все рівно зберігає велику кількість добре знаних багатьом представників. Одними з найвідоміших серед них є роди Lilium L. (лілія) i Tulipa L. (тюльпан), які мають вагоме значення у декоративній культурі різних країн і представлені величезною кількістю видів та сортів. Крім них, чимало любителів української природи знають і про роди Gagea Salisb. (зірочки) і Fritillaria L. (рябчик), представників яких можна зустріти рано навесні. Рід Gagea є надзвичайно цікавим, оскільки він преставлений найбільшою кількістю видів у межах родини - понад 200 (за POWO станом на 05.07.2023 - 226 видів, для порівняння: Fritillaria - 158, Lilium - 118, Tulipa - 94 види) і таксономічно є досить складним, деяких з його представників взагалі важко ідентифікувати за зовнішнім виглядом відразу, без викопування їхніх підземних органів. Навіть на території України кількість видів цього роду остаточно ще не до кінця з'ясована, частина видів з огляду на специфічну біологію його представників (вони квітують надзвичайно рано і досить нетривалий час, тому їх важко застати в природі під час польових досліджень), потребує детальнішого вивчення, особливо на території степової зони та Гірського Криму. Так, наприклад, у 1998 р. (тобто відносно нещодавно) з гори Ай-Петрі в Криму за збором 1989 р. був описаний новий для науки вид Gagea aipetriensis Levichev, що є кримським ендеміком. Навіть на території Лівобережного Лісостепу України не все поки що зрозуміло з видами цього роду: крім більш-менш звичних для цього регіону G. erubescens (Besser) Schult. f., G. lutea (L.) Ker Gawl., G. minima (L.) Ker Gawl. i G. pusilla (F.W. Schmidt) Sweet, усі інші представники заслуговують значної уваги: G. bulbifera (Pall.) Salisb. i G. ucrainica Klokov є надзвичайно рідкісними і зараз мають вважатися зниклими (хоча їх знаходження у південно-східній частині цього регіону не буде чимось неймовірним), а G. paczoskii (Zapal.) Grossh. i G. bohemica (Zauschn.) Schult. f.) зазначаються в літературних джерелах і цілком можуть бути знайдені найближчим часом принаймні в окремих ізольованих локалітетах, оскільки спорадично трапляються у Правобережному Лісостепу України. Таксономічний статус деяких описаних з території України видів (G. pineticola Klokov, G. podolica Schult. f., G. praeciosa Klokov) в майбутньому потребує уточнення та спеціального вивчення морфологічних ознак цих таксонів в природних умовах та в культурі для підтвердження їхньої самостійності, попередньо ці таксони я вирішив помістити до синонімів інших видів. До синонімів роду Gagea тепер має бути віднесений і рід Lloydia Salisb. ex Rchb., що представлений єдиним в Україні видом Lloydia serotina (L.) Rchb., уключеним до "Червоної книги України". Цей вид, що зрідка трапляється на високогір'ї Карпат, має нині називатися Gagea serotina (L.) Ker Gawl.

Загалом особливістю родини Liliaceae в наших умовах є велика кількість представників, уключених до "Червоної книги України", що зумовлено як високою декоративністю окремих представників родини, так і їх локальним поширенням. Усі аборигенні представники видів Fritillaria, Lilium i Tulipa в Україні охороняються законом на загальнодержавному рівні. Також в нашій країні охороняється законом і єдиний у Східній Європі представник ще одного роду лілійних - Erythronium L. (еритроній), а саме E. dens-canis L. (еритроній собачий зуб), локально поширений у лісах Карпат, Північного Поділля та Житомирського Полісся.

Серед багатьох ботаніків, можливо, викличе здивування той факт, що до родини Liliaceae, крім родів Erythronium, Fritillaria, Gagea, Lilium i Tulipa, має належати ще один рід флори України - Streptopus Michx. (стрептоп), представлений у нас в Карпатах одним видом - S. amplexifolius (L.) DC. Але це дійсно так! Незважаючи на те, що рід Streptopus раніше постійно зближувався з родами Convallaria, Maianthemum F.H. Wigg. i Polygonatum Mill., з якими він схожий за зовнішнім виглядом, насправді філогенетично він є близько спорідненим з північноамериканськими родами Calochortus Pursh, Prosartes D. Don i Scoliopus Torr., а також з південносхідноазійськими представниками роду Tricyrtis Wall. Усі ці роди тривалий час мали невизначене місце в системі Liliales. Наприклад, відомий японський фахівець з систематики Liliales М.Н. Тамура в 1998 р. (The Families and Genera of Vascular Plants, том 3) розглядав усі ці роди у складі окремої самостійної родини Calochortaceae Dumort. Зараз немає сумнівів, що згадані роди завдяки наявності низки примітивних морфологічних ознак займають базальне положення в системі Liliaceae, дещо прогресивнішими за сукупністю морфологічних характеристик є монотипний для Північної Америки рід Medeola L. і східноазійсько-північноамериканський рід Clintonia Raf., тоді як найвищим рівнем спеціалізації відзначаються представники родів Gagea, Tulipa i далекосхідного роду Amana Honda.

Філогенетичні взаємозв'язки між окремими представниками Liliaceae на основі комбінованого молекулярно-філогенетичного аналізу пластидних і мітохондріальних секвенсів ДНК (Fay et al., 2006; роди, представлені у флорі України, підкреслені зеленим кольором)

Загалом до характерних морфологічних ознак родини Liliaceae належать наявність цибулин або кореневищ як підземних запасних органів, однакові чи майже однакові за довжиною вільні до основи листочки оцвітини, що зазвичай містять нектарники в основі (лише у єдиного відомого нині виду роду Medeola нектарники відсутні), великі за розміром двоклітинні пилкові зерна, синкарпний гінецей та жіночий гаметофіт своєрідної форми (відомий в літературі як гаметофіт Fritillaria-типу), плід коробочка з дрібним за розміром зародком та великим ендоспермом. У родів Streptopus i Prosartes плід ягодоподібний, але походить саме від коробочки і є її своєрідною видозміною.

Стрептоп стеблеобгортний або когутики гірські (Streptopus amplexifolius (L.) DC.) в ялиновому лісі біля перевалу Боревка неподалік с. Осмолода (Калуський район Івано-Франківської обл.; фото автора)

 У флорі України, як вже зазначалося вище, родина Liliaceae Juss. представлена шістьма родами, з них чотири зафіксовано на території Лівобережного Лісостепу.

Таблиця для визначення родів:

1. Невисокі рослини до 30 см заввишки з дрібними квітками до 3 см в діаметрі. Листочки оцвітини в період квітування з зовнішнього боку зеленуваті, зсередини жовті, дуже рідко білуваті ... ІІ. Gagea Salisb. (Зірочки)
- Рослини більших розмірів з квітками до 10 см в діаметрі. Листочки оцвітини в період квітування з обох боків яскраво забарвлені, від жовтого і світло-рожевого до червоного і темно-пурпурового кольору ... 2
2. Оцвітина лійкоподібна або чалмоподібна, її листочки відігнуті помітно вбік чи навіть назад. Пиляки звислі, прикріплені до тичинкових ниток спинкою ... ІІІ. Lilium L. (Лілія)
- Оцвітина дзвоникоподібна, її листочки прямі або дещо відігнуті вбік в період квітування. Пиляки прямі, прикріплені до тичинкових ниток своєю основою ... 3
3. Квітки під час цвітіння пониклі. Листочки оцвітини зовні темно-пурпурові, буруваті, рожеві, рідше жовті, зсередини зазвичай з помітним шаховим малюнком ... І. Fritillaria L. (Рябчик)
- Квітки під час цвітіння прямі (але нерідко пониклі в бутонах). Листочки оцвітини жовті (у здичавілих з культури особин червоні, зсередини без шахового малюнку, але в основі іноді з темною плямою ... IV. Tulipa L. (Тюльпан)

I. Fritillaria L. - Рябчик
1753, Species Plantarum, 1: 303; id. 1754, Genera Plantarum, ed. 5: 144.
Тип: F. meleagris L. - Hitchcock in Hitchcock & Green, 1929, Proposals by British Botanists (International Botanical Congress, Cambridge (England), 1930, Nomenclature): 145. 

Протолог роду Fritillaria L. (Linnaeus, 1754)

Лектотипіфікація роду Fritillaria L. (International..., 1929)

До складу роду входить близько 150 видів, поширених в Євразії, Північній Африці та західній частині Північної Америки. В Україні в природних умовах росте чотири види, на території Лівобережного Лісостепу - три, ще один вид (F. montana Hoppe, також уключений до "Червоної книги України", локально трапляється у басейні р. Дністер в адміністративних межах Чернівецької, Хмельницької та Одеської областей). Крім того, в Україні нерідко вирощують на клумбах як декоративну рослину F. imperialis L. (батьківщина - Середня і Мала Азія), що легко відрізняється від інших видів листками, зібраними у кільця, та значно більшим розміром оцвітини, колір якої варіює від лимонно-жовтого до помаранчевого і цегляно-червоного, а в Гірському Криму як інтродуцент зафіксовано кавказько-східнотурецький вид F. collina Adams (Голубев, 1996; Ена, 2012), що має жовті квітки.

Таблиця для визначення видів:

1. Верхні листки спіралеподібно закручені. Коробочка з добре помітними крилами по ребрах. Квітки зібрані по 2-5 у нещільній китиці на верхівці стебла, рідше поодинокі ... 3. F. ruthenica Wikst. (Р. руський)
- Верхні листки прямі або дещо зігнуті, ніколи не закручуються спіралеподібно. Коробочка безкрила. Квітки поодинокі на верхівці стебла ... 2
2. Листочки оцвітини темні, буро-фіолетові, з нечітким шаховим малюнком всередині, зазвичай до 3 см завдовжки, найширші у верхній третині. Квітконіжка перевищує за довжиною верхній листок. Нектарники розташовані на висоті близько 4 мм над основою оцвітини. Коробочка з добре помітним гострячком на верхівці ... 2. F. meleagroides Patrin ex Schult. f. (Р. малий)
- Листочки оцвітини світліші, від рожевих до червонувато-коричневих, з чітким шаховим малюнком всередині, зазвичай 3-4,5 см завдовжки, найширші біля середини. Квітконіжка коротша за верхній листок. Нектарники розташовані на висоті 8-12 мм над основою оцвітини. Коробочка на верхівці тупувата ... 1. F. meleagris L. (Р. шаховий)

1. Fritillaria meleagris L. - Рябчик шаховий
1753, Species Plantarum, 1: 303.
Описано з Південної Європи ('in Gallia, Italia').
Лектотип: “Herb. Linn. № 421.3” (LINN). - Turrill, 1951, The Lily Year-Book, 15: 100, 114 [non vidi]. 

Протолог назви Fritillaria meleagris L. (Linnaeus, 1753)

На вологих луках в заплавах річок. Рідкісний вид, відомий тільки з Полтавської і Харківської областей. Уключений до "Червоної книги України" (хоча в тексті видання 2009 р. для Лівобережного Лісостепу помилково не був зазначений). Потребує суворої охорони. Чимала частина відомих раніше локалітетів (наприклад, у заплаві р. Коломак біля м. Полтава, неподалік м. Лубни та в околицях м. Харків) нині не підтверджується і має вважатися втраченою. Можливо, деякі наявні літературні вказівки є помилковими і стосуються наступного виду (наприклад, F. meleagris неодноразово вказувався для урочища "Кут" біля с. Остап'є Миргородського району Полтавщини, але ми знаходили у 2021 р. неподалік цього місця тільки F. meleagroides).

Рябчик шаховий на заплавних луках р. Мерла біля с. Велика Рублівка Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

 2. Fritillaria meleagroides Patrin. ex Schult. f. - Рябчик малий
in Roemer & Schult. f. 1829, Systema Vegetabilium, ed. 15, 7(1): 395.
Описано з Алтайських гір ('In montibus Altaicis').
Лектотип: "In montibus altaicis. 1791. Patrin" (P00730799). - Виділений J. Bourguignon у 2009 р., але, мабуть, досі не був ефективно опублікований.

Протолог назви Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. f. (Roemer, Schultes, 1829)

На вологих луках в заплавах річок, узліссях заплавних лісів. Спорадично трапляється у басейнах Псла, Ворскли і Сіверського Дінця в межах Полтавської та Харківської областей. Уключений до "Червоної книги України" і потребує охорони.

Рябчик малий на заплавних луках у долині р. Ворскла неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

3. Fritillaria ruthenica Wikst. - Рябчик руський
1821, Kongliga Vetenskaps Academiens Handlingar, 1821: 353.
Описано зі Східної Європи ('in Rossia australi: Steven. In promontorio caucasico locis sylvaticis passim obvia, sec. Bieberstein').
Лектотип: "Herb. Wikströmii; Prescott misit" (S-G-7920). - Мордак, 1983, Новости Систематики Высших Растений, 20: 87, 88.

Протолог назви Fritillaria ruthenica Wikst. (Wikström, 1821)

Лектотипіфікація назви Fritillaria ruthenica Wikst. (Мордак, 1983)

У світлих, переважно мішаних дубово-соснових лісах, на узліссях, серед чагарників. Зрідка трапляється в усіх адміністративних областях регіону. Уключений до "Червоної книги України", потребує охорони.

Рябчик руський у дубово-сосновому лісі на боровій терасі р. Ворскла в околицях с. Собківка Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

Рябчик руський у дубовому лісі в гідрологічному заказнику "Сторожовий" неподалік с. Сторожове Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

ІІ. Gagea Salisb. - Зірочки
1806, Annals of Botany, 2(3): 555.
Тип: G. fascicularis Salisb. nom. illeg. (≡G. lutea (L.) Ker Gawl.). - Salisbury, 1866, The Genera of Plants: 53.

Протолог роду Gagea Salisb. (Salisbury, 1806)

Типіфікація роду Gagea Salisb. (Salisbury, 1866)

 

Рід уключає понад 200 видів, поширених в Євразії, Північній Америці та на півночі Африки. В Україні, крім зазначених у таблиці для визначення дев'яти видів, шість з яких достовірно трапляються і на території Лівобережного Лісостепу України, також відомі G. aipertiensis Levichev (ендемічний для Гірського Криму), G. artemczukii Krasnova (Степ, Крим), G. dubia A. Terracc. (=G. litoralis Artemczuk; Степ, Крим), G. fragifera (Vill.) E. Bayer & G. Lopez (=G. fistulosa (Ramond. ex DC.) Ker Gawl. nom. illeg.; Карпати), G. germainae Grossh. (Крим), G. granatellii (Parl.) Parl. (Гірський Крим), G. heldreichii (A. Terracc.) Lojac. (=G. chrysantha auct.; Крим), G. maeotica Artemczuk (Приазов'я), G. microfistulosa Levichev (Гірський Крим; можливо, є синонімом G. polidorii J.-M. Tison), G. novoascanica Klokov (приморські райони степової зони), G. pratensis (Pers.) Dumort. (Карпати і Західний Лісостеп), G. scythica Artemczuk (степова зона), G. serotina (L.) Ker Gawl. (=Lloydia serotina (L.) Rchb.; Карпати, уключений до "Червоної книги України"), G. spathacea (Hayne) Salisb. (Правобережне Полісся), G. taurica Steven (Гірський Крим), G. tesquicola Krasnova (степова зона), G. transversalis (Pall.) Steven (Крим).

Таблиця для визначення видів:

1. Листки рівномірно розташовані на усій довжині стебла. Прикореневі листки ниткоподібні. Рослини зазвичай короткопухнасті ... 2
- Листки зібрані в основі надземного пагона та під суцвіттям, решта стебла є безлистою. Прикореневі листки від ниткоподібних до лінійних. Рослини зазвичай цілком голі ... 3
2. Листочки оцвітини загострені. В пазухах стеблових листків розташовані дрібні вивідкові цибулинки ... 1. G. bulbifera (Pall.) Salisb. (З. цибулинконосні)
- Листочки оцвітини тупі, на верхівці заокруглені. В пазухах стеблових листків цибулинок немає ... *G. bohemica (Zauschn.) Schult. f. (З. богемські; =G. callieri Pascher, G. hypanica Sobko, G. szovitsii (Lang) Besser ex Schult. f.) [поширення в регіоні потребує перевірки, вид вказаний за літературними даними тільки для Кобеляцького району Полтавської області - Байрак, 1997; Байрак, Стецюк, 2008]
3(1). Листочки оцвітини на верхівці довгозагострені ... 4
- Листочки оцвітини на верхівці короткозагострені або тупі ... 5
4. Цибулина одинична, щільно обплетена тонкими кореневими мичками. Квітконіжки рясно вкриті короткими простими волосками. Пагони поодинокі ... 6. G. ucrainica Klokov (З. українські)
- Цибулини дві в одній спільній оболонці (одна з них є дуже маленькою і розташована біля основи більшої), не переплетеній кореневими мичками. Квітконіжки зазвичай голі, рідше розсіяно вкриті простими волосками. Пагони зазвичай зібрані розрідженими групами ("дернинкоподібні") ... 4. G. minima (L.) Ker Gawl. (З. маленькі)
5(3). В основі стебла розташовані три цибулини: з боків основної знаходяться дві менші, з'єднані ніжками. Прикореневі листки в числі 1-2, вузьколінійні, до 3,5 мм завширшки. Суцвіття з (1)3-4(7) квіток ... *G. paczoskii (Zapal.) Grossh. (З. Пачоського) [наявність виду у флорі регіону потребує перевірки, гербарних зразків ми не бачили, вказувався для м. Лубни та для Полтавської області загалом - Бордзіловський, 1950; Байрак, 1997; Байрак, Стецюк, 2008]
- В основі стебла розташовані одна або дві цибулини ... 6
6. В основі стебла розташовані дві цибулини, з'єднані спільною бурувато-сірою перетинчастою оболонкою і частково переплетені тонкими кореневими мичками. Прикореневі листки у числі 2, лінійні, жолобчасті, знизу з помітним кілем, до 2,5 мм завширшки, перевищують за довжиною суцвіття. Листочки оцвітини та квітконіжки густоопушені. Суцвіття зонтикоподібні або щиткоподібні, з 3-16 квіток ... *G. arvensis (Pers.) Dumort. (З. польові) [вид вказувався П.С. Роговичем для околиць м. Пирятин та с. Павлівка колишнього Зіньківського повіту Полтавщини, але ці вказівки, швидше за все, є помилковими; за наявними гербарними даними він часто трапляється у Степовій зоні та в Криму і зрідка на Закарпатті та на півдні Правобережного Лісостепу, північна межа його ареалу проходить умовною лінією Саврань - Голованівськ - Кривий Ріг - Дніпро]
- В основі стебла розташована одна цибулина. Прикореневий листок одиничний ... 7
7. Прикореневий листок плоский, лінійний або широколінійний, 5-12 мм завширшки. Рослина широколистяних лісів ... 3. G. lutea (L.) Ker Gawl. (З. жовті)
- Прикореневий листок вузьколінійний, до 4 мм завширшки. Рослини відкритих сухих екотопів, але іноді можуть також траплятися в байрачних дібровах чи соснових лісах ... 8
8. Суцвіття з 2-15 квіток, зазвичай зонтикоподібні, на довгих квітконіжках (зазвичай помітно перевищують за довжиною оцвітину), які після цвітіння відгинаються донизу. Листочки оцвітини зовні часто з добре помітним червонуватим відтінком ... 2. G. erubescens (Besser) Schult. f. (З. червонясті)
- Суцвіття з 1-5 квіток на коротких квітконіжках, приблизно рівних за довжиною оцвітині, які після цвітіння відгинаються вбік. Листочки оцвітини без червонуватого відтінку ... 5. G. pusilla (F.W. Schmidt) Sweet (З. низенькі)

Зірочки Пачоського (вид, що може бути знайдений на території Лівобережного Лісостепу України) на пагорбах біля парку "Феофанія" у м. Київ (фото автора)

 
1. Gagea bulbifera (Pall.) Salisb. - Зірочки цибулинконосні
1806, Annals of Botany, 2(3): 557.
≡Ornithogalum bulbiferum Pall. 1773, Reise durch Verschiedene Provinzen des Russischen Reichs, 2(2): 736, tab. Q.
Описано з Прикаспію в Російській Федерації ('in australibus circa Iaikum et Mare Caspium, primum obseruatum circa Orenburgum').
Лектотип: "Herb. Linn. № 428.17" (LINN). - Левичев, 2006, Ботанический Журнал, 91(6): 925.

Протолог назви Ornithogalum bulbiferum Pall. (Pallas, 1773)

Оприлюднення номенклатурної комбінації Gagea bulbifera (Pall.) Salisb. (Salisbury, 1806)

Лектотипіфікація назви Gagea bulbifera (Pall.) Salisb. (Левичев, 2006)

На степових схилах. Дуже рідко. У межах Лівобережного Лісостепу вид фіксувався лише на території Харківської області (околиці Харкова та біля залізничних станцій "Рогань" і "Бірки"), де був надзвичайно рідкісною рослиною на північній межі свого ареалу. Сучасні знахідки відсутні, востаннє цей вид, мабуть, знаходив у 1949 р. М.М. Цвєльов на схилах балок у долині р. Роганки біля смт Рогань (гербарій CWU). Втім, можливо, він все ж міг зберегтися у лісостеповій частині Харківщини, оскільки Олександр Шиндер відшукав його у 2016 році неподалік м. Балаклія (фото). Крім Харківщини, зірочки цибулинконосні можуть бути знайдені і на крайньому південному сході Полтавської області. У гербарії KW зберігається єдиний відомий нам зразок з Полтавщини, зібраний проф. М.В. Цінгером у 1897 р. на схилі долини р. Оріль неподалік с. Орлик колишнього Кобеляцького повіту (тобто у межах Лівобережного Степу).

2. Gagea erubescens (Besser) Schult. f. - Зірочки червонясті
in Roemer & Schult. f. 1829, Systema Vegetabilium, ed. 15, 7(1): 545.
≡Ornithogalum erubescens Besser, 1822, Enumeratio Plantarum: 45. - G. liotardii subsp. erubescens (Besser) Nyman, 1882, Conspectus Florae Europaeae: 726.
Описано з Західного Лісостепу України ('In Podolia australi. Andrz.')
Лектотип: "E Podolia" (KW). - Крицька та ін., 2000, Український Ботанічний Журнал, 57(6): 693.
=G. reflexa Czern. ex Rchb. 1826, Icones Florae Germanicae, 10: 18, tab. 477, fig. 1043. - G. pusilla var. reflexa (Czern. ex Rchb.) Nyman, 1882, Conspectus Florae Europaeae: 725 (описано з околиць м. Харків, неотип з етикеткою "Hort. Bot. Charc. 22.04.1863. B. Czernjaew" зберігається в KW).
=G. pineticola Klokov, 1936, Учені Записки ХДУ, 4: 63 [non vidi] (описано з околиць м. Мерефа Харківської області, неотип з етикеткою "Харківська обл., Зміївський р-н, с. Тросне. Сосновий бір по р. Мжа. 18.04.1949. М.В. Клоков" зберігається в KW). 

Протолог назви Ornithogalum erubescens Besser (Besser, 1822)

Оприлюднення комбінації Gagea erubescens (Besser) Schult. f. (Roemer, Schultes, 1829)

Лектотипіфікація назви Ornithogalum erubescens Besser (Крицька та ін., 2000)

На степових схилах, узліссях, серед чагарників, іноді у світлих лісах та лісосмугах. Досить часто трапляється майже на всій території Лівобережжя лісостепової зони (особливо у південно-східних районах), ми не бачили достовірних даних щодо поширення виду лише з Київської області. Знаходиться під регіональною охороною на території Сумської області.

Поліморфний вид, що варіює за розміром оцвітини, вираженістю на ній червонуватого відтінку, кількістю квіток у суцвітті, довжиною квітконіжок і шириною прикореневих листків. Під назвою G. pineticola Klokov з басейну р. Сіверський Донець були описані особини з дуже вузькими (до 1 мм завширшки) і дещо кілюватими прикореневими листками та листочками оцвітини зовні без червонуватого відтінку, однак, на наш погляд, самостійність цього виду є сумнівною. У багатьох зарубіжних джерелах назву G. erubescens нині помилково зараховують до синонімів G. fragifera (Vill.) E. Bayer & G. Lopez, але останній вид є зовсім іншою і цілком відмінною від G. erubescens рослиною, що має дві цибулини в основі пагона і дудчастий (порожнистий всередині) прикореневий листок.

Зірочки червонясті на піщаному узліссі соснового лісу на боровій терасі р. Ворскла між селами Клюшники і Безручки Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

Зірочки червонясті на степовому схилі балки в околицях с. Судіївка Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

3. Gagea lutea (L.) Ker Gawl. - Зірочки жовті
1809, Botanical Magazine, 30: t. 1200.
≡Ornithogalum luteum L. 1753, Species Plantarum, 1: 306.
Описано з Європи ('in Europae cultis macellis').
Неотип: "Bulbus sylvestris" in Fuchs, 1542, De Historia Stirpium Commentarii Insignes: 169. - Левичев, 2006, Ботанический Журнал, 91(6): 929.
Примітка: Лектотипом цієї назви зазвичай вважають зразок "Herb. Linn. № 428.3", позначений як тип в 1983 р. (Stearn, 1983, Annales Musei Goulandris, 6 : 147, f. 1 [non vidi]), однак ми приєднуємося до думки І.Г. Лєвічева, що рослина з цього гербарного зразка не належить до Gagea lutea, тому цей лектотип має бути відхилений. З огляду на те, що інші достовірно переглянуті К. Ліннеєм гербарні зразки G. lutea відсутні, був запропонований неотип виду - зображення з книги Л. Фукса, яке безперечно було відоме К. Ліннею і яке цілком відповідає сучасному розумінню цього виду. Загалом назва Ornithogalum luteum L. потребує консервації з новим типом.

Протолог назви Ornithogalum luteum L. (Linnaeus, 1753)

Оприлюднення номенклатурної комбінації Gagea lutea (L.) Ker Gawl. та оригінальне зображення, яке його супроводжує (Ker Gawler, 1809)

Неотипіфікація назви Gagea lutea (L.) Ker Gawl. (Левичев, 2006)

Запропонований неотип назви Gagea lutea (L.) Ker Gawl. - зображення з доліннеєвської праці (Fuchs, 1542)

У листяних (переважно дубових, грабово-дубових і кленово-липово-дубових) лісах. Часто трапляється на всій території регіону. Зафіксований в усіх адміністративних областях.

Зірочки жовті у дубовому лісі в заплаві р. Ворскла неподалік с. Тернівщина Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

Зірочки жовті у дубовому лісі біля с. Світильня Броварського району Київщини (фото автора)

Зірочки жовті на узліссі Пушкарівського лісу у м. Полтава (фото автора)

4. Gagea minima (L.) Ker Gawl. - Зірочки маленькі
1816, Journal of Science and the Arts, 1: 180.
≡Ornithogalum minimum L. 1753, Species Plantarum, 1: 306.
Описано з Європи ('in Europae cultis oleraceis').
Лектотип: "Herb. Linn. № 428.4" (LINN). - Stearn, 1983, Annales Musei Goulandris, 6 : 148 [non vidi].

Протолог видової назви Ornithogalum minimum L. (Linnaeus, 1753)

Оприлюднення номенклатурної комбінації Gagea minima (L.) Ker Gawl. (Ker Gawler, 1816)

У листяних лісах, на узліссях, серед чагарників, іноді у нижніх частинах степових схилів балок. Часто на усій території Лівобережного Лісостепу. Вид поширений в усіх адміністративних областях. 

Зірочки маленькі у парку в м. Переяслав Бориспільського району Київської обл. (фото автора)

Зірочки маленькі в дубовому лісі неподалік смт Буди Харківського району Харківської обл. (фото автора)

5. Gagea pusilla (F.W. Schmidt) Sweet - Зірочки низенькі
1826, Hortus Britannicus, 2: 418; Schult. f. in Roemer & Schult. f. 1829, Systema Vegetabilium, ed. 15, 7(1): 543 (isonym).
≡Ornithogalum pusillum F.W. Schmidt, 1794, Flora Boëmica Inchoata, 1(4): 41.
Описано з Чеської Республіки ('Circa Pragam in der Podbaba, bej Troia, Liben, in Mothol etc.').
Лектотип: "Ornithogalum Pannon. luteo flore" in Clusius, 1601, Rariorum Plantarum Historia: 189. - Tison & Perret, 2004, Candollea, 59(1): 104.
=Ornithogalum podolicum Besser ex Schult. f. in Roemer & Schult. f. 1829, Systema Vegetabilium, ed. 15, 7(1): 545. - Gagea podolica Schult. f. in Roemer & Schult. f. 1829, Systema Vegetabilium, ed. 15, 7(1): 545, nom. altern. (описано із Західного Лісостепу України, лектотип в KW - Левичев, 2006). 

Протолог назви Ornithogalum pusillum F.W. Schmidt (Schmidt, 1794)

Оприлюднення номенклатурної комбінації Gagea pusilla (F.W. Schmidt) Sweet (Sweet, 1826)

Лектотипіфікація Ornithogalum pusillum F.W. Schmidt та зображення лектотипу (Tison, Perret, 2004)

На степових схилах, остепнених луках, пісках, серед чагарників, у байрачних лісах і лісосмугах. Часто трапляється у центральних, південних та східних районах Лівобережного Лісостепу, значно рідше - в північно-західній частині регіону. Для Полтавщини і Харківщини є досить звичайною рослиною, локально трапляється в степах на півдні Сумщини і Чернігівщини та на пісках у лівобережній лісостеповій частині Київщини. Для лівобережжя Черкаської області нам з певністю поки невідомий, але має там рости також. Знаходиться під регіональною охороною на території Київської області.

Поліморфний європейсько-західносибірський степовий вид, який значно варіює за кількістю квіток в суцвітті, довжиною квітконіжок та кольором покривних лусок цибулини (від світло-бурих до темно-коричневих). Потребує подальшого вивчення. Типові особини G. pusilla відзначаються досить світлими зовнішніми лусками цибулин і малоквітковими суцвіттями (зазвичай не більше 3-5 квіток, з яких одночасно квітує лише одна квітка). Під назвою G. podolica описані дещо сизуваті рослини з добре вираженим багатоквітковим зонтикоподібним суцвіттям та темнішими покривними лусками цибулини, але за нашими спостереженнями на Харківщині і Полтавщині такі особини трапляються разом з типовими G. pusilla і принаймні за екологією від них не відрізняються. Навряд чи заслуговує на визнання й дуже близький до G. pusilla вид Gagea praeciosa Klokov, описаний з Придеснянського плато в Сумській області.

Зірочки низенькі на піщаному узліссі соснового лісу на боровій терасі р. Дніпро біля с. Дівички Бориспільського району Київської обл. (фото автора)

Зірочки низенькі на степовому схилі балки біля с. Петрівка Полтавського району Полтавської обл. (Скороходівська ОТГ; фото автора)

Викопані для гербаризації рослини зірочок низеньких, знайдені на схилі Пушкарівського лісу у м. Полтава (фото автора)

Зірочки низенькі у дубовому лісі біля залізничної платформи "Спасів Скит" у с. Першотравневе Чугуївського району Харківської обл. (фото автора)

Рослина з багатоквітковим зонтикоподібним суцвіттям та характерно відігнутими довгими квітконіжками, що загалом відповідає опису Gagea podolica Besser ex Schult. f., знайдена навесні 2023 р. на схилі долини р. Полузір'я біля с. Косточки Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

6. Gagea ucrainica Klokov - Зірочки українські
1926, Український Ботанічний Журнал, 3: 16.
Описано з Лівобережного Степу України ('prov. Charcov. 1) Kupjansk. In arenosis (pinetum siccum) 21 (8)-IV-1915!! 2) ibid. 17 (4)-IV-1915 Котов! 3) Kupjansk-Uslovaja. In arenosis fl. Oskol, prope pinet. 1-V 1924 fl., fr.!!, prov. Donetz. 4) Kremennaja. In arenosis fl. Krasnaja 28 (15)-IV-1916!!, prov. Jekaterinoslav 5) prope oppid. in decliviis apricis. 3-V (20-IV)-1901. Akinfijev! (in herb. Inst. Veter. Chark.)').
Лектотип: "местн. Купянский у., окр. города Купянска, пески в бору. 08.04.1915. М. Клоков" (KW). - Крицька та ін., 2000, Український Ботанічний Журнал, 57(6): 692.

Протолог назви Gagea ucrainica Klokov (Клоков та ін., 1926)

Лектотипіфікація назви Gagea ucrainica Klokov (Крицька та ін., 2000)

На степових схилах. Дуже рідко. Надзвичайно рідкісний на території України вид, з Лівобережного Лісостепу відомий тільки за єдиним гербарним зразком, зібраним у 1897 р. М.В. Цінгером на кургані біля с. Орлик колишнього Кобеляцького повіту Полтавської губернії (нині Полтавський район Полтавської області).

Малюнок Gagea ucrainica Klokov у третьому томі "Флори УРСР" (Бордзіловський, 1950)

ІІІ. Lilium L. - Лілія
1753, Species Plantarum, 1: 303; id. 1754, Genera Plantarum, ed. 5: 143.
Тип: L. candidum L. - Hitchcock in Hitchcock & Green, 1929, Proposals by British Botanists (International Botanical Congress, Cambridge (England), 1930, Nomenclature): 145.

Протолог роду Lilium L. (Linnaeus, 1754)

Лектотипіфікація роду Lilium L. (International..., 1929)

 Рід уключає близько 120 видів, поширених в Євразії та Північній Америці, більша частина яких є дуже гарними декоративними рослинами і має вагоме значення у квітникарстві багатьох країн світу. У природній флорі України трапляється два види - L. bulbiferum L. (Закарпаття, нерідко також культивується) i L. martagon L. (Карпати, лісова і лісостепова зони). Крім того, в культурі на території нашої держави ще відомі такі види, як L. candidum L., L. lancifolium Thunb., L. maculatum Thunb., L. monadelphum Adams (як інтродуцент знайдений в Кримському заповіднику) i L. pensylvanicum Ker Gawl. У Лівобережному Лісостепу трапляється один вид цього роду в природному стані і ще один - як випадково здичавілий інтродуцент, який є ефемерофітом.

Таблиця для визначення видів:

1. Оцвітина чалмоподібна, її листочки відігнуті назад ... 2
- Оцвітина лійкоподібна, її листочки спрямовані косо вгору або вбік ... 3
2. Листки зібрані в несправжні кільця, без бульбочок в основі, голі. Листочки оцвітини бузкові з темними плямами ... 1. L. martagon L. (Л. лісова)
- Листки чергові, з країв з довгими волосками і з темно-фіолетовими дрібними бульбочками в основі. Листочки оцвітини помаранчево-червоні з темними плямами ... *L. lancifolium Thunb. (Л. тигрова) [дуже поширена в культурі і може трапитися у здичавілому стані, батьківщина - Східна Азія]
3(1). Листочки оцвітини спрямовані вбік, білі. Пиляки жовті. Восени пагін формує прикореневу розетку з листками, що зимують. Суцвіття - пірамідальна китиця ... *L. candidum L. (Л. біла) [досить рідкісний вид в культурі на території України, батьківщина - Східне Середземномор'я]
- Листочки оцвітини спрямовані косо вгору. Пиляки темніші. Прикоренева розетка відсутня, листки тільки стеблові. Суцвіття - майже зонтикоподібна вкорочена китиця ... 4
4. Стеблові листки нечисленні, в їхніх пазухах наявні зелені бульбочки. Листочки оцвітини червонуваті, пиляки помаранчеві ...*L. bulbiferum L. (Л. цибулинконосна) [досить часто трапляється в культурі і може бути знайдена у здичавілому стані, батьківщина - гори Європи]
- Стеблові листки численні, без бульбочок в основі. Пиляки коричневі ... 5
5. Стебла гладенькі. Листки голі. Листочки оцвітини цегляно-червоні, іноді в основі жовтуваті ... *L. maculatum Thunb. (Л. плямиста) [досить рідкісний вид в умовах культури в Україні, очевидно, має гібридогенне походження]
- Стебла ребристі. Листки з країв опушені. Листочки оцвітини від жовтих до цегляно-червоних і світло-фіолетових ... *L. pensylvanicum Ker Gawl. (Л. даурська) [досить часто росте в наших умовах в культурі, батьківщина - Східний Сибір, Китай і Далекий Схід; знайдена нами у здичавілому стані у канаві в сосновому лісі неподалік с. Терешки Полтавського району Полтавщини у 2021 р., ефемерофіт]

Лілія даурська у здичавілому стані у лісі біля с. Терешки Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

1. Lilium martagon L. - Лілія лісова
1753, Species Plantarum, 1: 303.
Описано з Європи ('in Hungaria, Helvetia, Sibiria, Lipsiae').
Лектотип:"Gerber in Herb. Linn. № 420.5" (LINN). - Peruzzi & Jarvis, 2009, Taxon, 58(4): 1363.

Протолог назви Lilium martagon L. (Linnaeus, 1753)

Лектотипіфікація назви Lilium martagon L. (Peruzzi, Jarvis, 2009)

У листяних лісах, серед чагарників. Зрідка. Вид зафіксований у Київській, Чернігівській, Сумській і Полтавській (північно-західна частина) областях. Уключено до "Червоної книги України", потребує охорони.

Лілія лісова в осиковому лісі в заплаві р. Карань біля с. Дівички Бориспільського району Київської області (фото автора)

Лілія лісова в дубовому лісі на надзаплавній терасі р. Трубіж неподалік с. Русанів Броварського району Київщини (фото автора)

IV. Tulipa L. - Тюльпан
1753, Species Plantarum, 1: 303; id. 1754, Genera Plantarum, ed. 5: 145.
Тип: T. gesneriana L. - Hitchcock in Hitchcock & Green, 1929, Proposals by British Botanists (International Botanical Congress, Cambridge (England), 1930, Nomenclature): 145.

Протолог роду Tulipa L. (Linnaeus, 1754)

Лектотипіфікація роду Tulipa L. (International..., 1929)

 До складу роду входить близько 100 видів, природно поширених в Євразії та на півночі Африки. За нашими даними в Україні в природних умовах трапляється три види: T. biflora Pall. (=T. koktebelica Junge; Крим і Донецький кряж), T. suaveolens Roth (=T. schrenkii Regel; степова зона) i T. sylvestris L. s.l. (лісостепова, степова зони і Гірський Крим). До синонімів останнього ми зараховуємо вказані у "Червоній книзі України" як самостійні T. graniticola (Klokov & Zoz) Klokov, T. hypanica Klokov & Zoz, T. ophiophylla Klokov & Zoz, T. quercetorum Klokov & Zoz, T. scythica Klokov & Zoz, а також T. biebersteiniana Schult. f. Видова самостійність згаданих таксонів нам здається дуже перебільшеною і ми включаємо їх до складу окремого підвиду T. sylvestris - T. sylvestris subsp. australis (Link) Pamp., поширеного в південних та східних регіонах Європи. Типовий підвид - T. sylvestris subsp. sylvestris - вказується для України як чужорідна рослина для Трипутнянського парку біля с. Грані Рівненської області (Мельник та ін., 2013). Типовим видом роду є Tulipa gesneriana L. Під цією назвою об'єднуються усі дуже відомі усім нам садові тюльпани, що мають гібридну природу та іноді трапляються в здичавілому стані.

 Таблиця для визначення видів:

1. Тичинкові нитки та внутрішні листочки оцвітини в основі волосисті. Оцвітина до 40(50) мм завдовжки, жовта. Листки лінійні, до 20 мм завширшки ... 1. T. sylvestris L. (Т. лісовий)
- Тичинкові нитки та листочки оцвітини цілком голі. Оцвітина 30-70 мм завдовжки, червона, жовта або іншого кольору (у здичавілих з культури рослин). Листки широколінійні, до 60 мм завширшки ... 2
2. Дикоросла степова рослина. Квітки зі слабким приємним запахом. Покривні луски цибулин чорно-бурі, зсередини принаймні у верхніх та нижніх частинах рясно вкриті притиснутими щетинистими волосками ... * T. suaveolens Roth (Т. запашний або Шренка) [вказувався Д.С. Івашиними із співавторами (1992) для крайньої південно-східної частини Полтавської області на межі з регіоном дослідження, однак ця вказівка ніким пізніше не була підтверджена, більшість відомих локалітетів цього виду розташовані південніше; знахідки на території ЛЛС є вкрай малоімовірними]
- Культивована рослина, що іноді може трапитися у здичавілому стані. Квітки зазвичай без запаху. Покривні луски буро-коричневі, зсередини голі або з окремими простими волосками ... *T. gesneriana L. (Т. Геснера) [широко культивується на усій території України, іноді дичавіє і трапляється як ефемерофіт; у межах ЛЛС ми знаходили поодинокі здичавілі особини цього виду у 2007 р. на просіці дубового лісу за с. Розсошенці та у 2021 р. на схилі за с. Тютюнники Полтавського району Полтавської області]

Тюльпан запашний на плакорній степовій ділянці на узбережжі затоки Сиваш біля с. Нововолодимирівка Генічеського району Херсонської області (фото автора)

Здичавіла особина тюльпана Геснера на схилі балки в околицях с. Тютюнники Полтавського району Полтавської області (фото автора)

 
1. Tulipa sylvestris L. - Тюльпан лісовий або дібровний
1753, Species Plantarum, 1: 303
Описано з Європи ('Monspelii, inque Apenninis, Lundini').
Лектотип: "Herb. Linn. № 425.1" (LINN). - van Raamsdonk in Wisskirchen (ed.), 1997, Feddes Repertorium, 108(1-2): 106.
=T. australis Link, 1799, Journal für die Botanik, 2: 317. - T. sylvestris subsp. australis (Link) Pamp. 1914, Bullettino della Società Botanica Italiana, 1914: 13 (описано з півдня Європи, неотип з етикеткою "Spain. Extremadura; Caceres. 27.IV.1994. J.J.F.E. de Wilde & R.W. de Wilde-Bakhuizen 11108" зберігається в WAG під номером 16826 - Christenhusz et al., 2013).
=T. biebersteiniana Schult. f. in Roemer & Schult. f. 1829, Systema Vegetabilium, ed. 15, 7(1): 382. - T. sylvestris var. biebersteiniana (Schult. f.) Regel, 1873, Acta Horti Petropolitani, 2: 442 (описано зі Східної Європи та Кавказу, лектотип "Ex Caucaso. F.A. Marschall Bieberstein" у LE - Князев и др., 2001).
=T. quercetorum Klokov & Zoz, 1936, Труди Науково-Дослідного Інституту Ботаніки Харківського Державного Університету, 1: 63, 72 (описано з України, голотип з етикеткою "Новомосковське (Дніпроп. ок.). Бір над Самарою, гай. 19.04.1930. М.В. Клоков" зберігається в CWU - Крицька та ін., 2000).

Протолог видової назви Tulipa sylvestris L. (Linnaeus, 1753)

Лектотипіфікація назви Tulipa sylvestris L. (Wisskirchen, 1997)

У листяних лісах, серед чагарників, на узліссях. Спорадично трапляється в адміністративних межах Полтавської, Харківської і Сумської областях, майже виключно в басейнах рр. Псел, Ворскла і Сіверський Донець. Вид уключений до "Червоної книги України" (під назвою T. quercetorum Klokov & Zoz), потребує охорони.

Тюльпан лісовий на узліссі дубового лісу біля с. Малий Тростянець Полтавського району Полтавської обл. (фото автора)

Тюльпан лісовий у байрачному дубовому лісі біля с. Липкуватівка Харківського району Харківської обл. (фото автора)

Тюльпан лісовий на схилі Монастирської гори у м. Полтава (фото автора)

Картосхеми поширення видів родини Liliaceae на території Лівобережного Лісостепу України за дослідженими гербарними зразками:

1 - Fritillaria meleagris

1 - Fritillaria meleagroides

1 - Fritillaria ruthenica

1 - Gagea bulbifera

1 - Gagea erubescens

1 - Gagea lutea

1 - Gagea minima

1 - Gagea pusilla

1 - Lilium martagon, 2 - Gagea ucrainica

1 - Tulipa sylvestris

Спостереження видів родини Liliaceae з території Лівобережного Лісостепу України на ресурсі iNaturalist:

Fritillaria meleagris
Fritillaria meleagroides
Fritillaria ruthenica
Gagea erubescens
Gagea lutea
Gagea minima
Gagea pusilla
Lilium martagon
Tulipa sylvestris

Попередні випуски:

Флора Лівобережного Лісостепу України: Передмова

Флора Лівобережного Лісостепу України: I. Lycopodiaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: II. Equisetaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: III. Ophioglossaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: IV. Salviniaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: V. Dennstaedtiaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: VI. Cystopteridaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: VII. Aspleniaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: VIII.Onocleaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: IX. Athyriaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: X. Thelypteridaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XI. Dryopteridaceae 
Флора Лівобережного Лісостепу України: XII. Polypodiaceae 
Флора Лівобережного Лісостепу України: XIII. Ephedraceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XIV. Pinaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XV. Cupressaceae 
Флора Лівобережного Лісостепу України: XVІ. Nymphaeaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XVII. Aristolochiaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XVIII. Acoraceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: ХІХ. Lemnaceae 
Флора Лівобережного Лісостепу України: ХХ. Araceae 
Флора Лівобережного Лісостепу України: ХХІ. Alismataceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XXII. Butomaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XXIII. Hydrocharitaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XXIV. Scheuchzeriaceae
Флора Лівобережного Лісостепу України: XXV. Juncaginaceae 
Флора Лівобережного Лісостепу України: XXVI. Potamogetonaceae

Флора Лівобережного Лісостепу України: XXVII. Melanthiaceae

Флора Лівобережного Лісостепу України: XXVIII. Colchicaceae

Десять найцікавіших моїх ботанічних знахідок 2022 року

Шановні друзі, щиро вітаю вас з минулими новорічно-різдвяними святами і бажаю міцного здоров'я, усіляких гараздів, мужності та витримки вам і вашим рідним у цей непростий час! Віримо у перемогу України над окупантами та продовжуємо підтримувати наших захисників!

2022 рік з огляду на війну для мене як науковця-ботаніка пройшов досить скромно, я переважно камерально опрацьовував свої зібрані за минулі роки дані. Чимало запланованих на 2022 рік польових експедицій не вдалося здійснити, а значна частина Лівобережної України, яку я досліджую, зазнала (а місцями все ще зазнає зараз) непомірних втрат (як людських, так і тих, що стосуються біорізноманіття). Але дещо цікаве за минулий рік теж було і цим я б хотів поділитися з вами. Аналогічний матеріал вийшов рік тому і стосувався моїх знахідок 2021 року, тому сподіваюся такі дописи робити щорічно і якщо для когось ще це буде цікаво і корисно, то я вже буду щиро радий цьому! Фактично весь минулий календарний рік я з дружиною провів у Києві, лише у січні-лютому ще до початку повномасштабного військового вторгнення вдалося зробити кілька коротких поїздок до Полтави, а влітку та восени - у межах Київської області. Усі місця цього уявного пропонованого ТОПу є досить приблизними, але кожна з цих знахідок для мене особисто є важливою та становить певний інтерес.

Десяте місце: Оманозубець вусатий (Anomodon viticulosus) біля Полтави

Перш за все, хотів би повідомити трохи про свої успіхи у вивченні мохоподібних. Ця група рослин є цікавою, але й дуже складною і чимало її представників важко не тільки гарно сфотографувати, а й правильно визначити без анатомічних зрізів їхніх органів. Але, втім, трапляються й окремі види, які можна запам’ятати на око за деякими характерними зовнішніми ознаками. Одним з таких є оманозубець вусатий (Anomodon viticulosus (Hedw.) Hook. & Taylor). Цей вид має характерні зморшкуваті листки язикоподібної форми з дещо хвилястим краєм і трапляється на стовбурах старих листяних порід дерев. У 2021 р. я вперше знайшов його у декількох локалітетах на території національного природного парку «Голосіївський» у Києві, зокрема у ботанічному заказнику «Лісники», де він нерідко росте в основі стовбурів старих дубів. Відтоді я свідомо розпочав пошуки оманозубця вусатого на старих деревах у різних місцях Полтавській області і ось 15 січня 2022 р. доля мені посміхнулася: я знайшов декілька осередків виду на старих дубах та ясенах в урочищі «Рудне» неподалік Полтави і був дуже радий цій знахідці! Незважаючи на те, що оманозубець вусатий спорадично трапляється на усій території України, останнім часом його чисельність дещо скорочується з огляду на постійні рубки деревостанів та заготівлю деревини. Тому цей вид потребує моніторингу за його станом у майбутньому.

Оманозубець вусатий

Дев'яте місце: Осот овочевий (Cirsium oleraceum) на Бортничах у Києві

Осот овочевий (Cirsium oleraceum (L.) Scop.) є досить відомою багатьом київським ботанікам характерною рослиною вільхових лісів та затінених вологих болотистих місцин. Її часто можна зустріти у Голосіївському лісі, у Сирецькому парку чи, наприклад, у парку «Феофанія», де вона у великій кількості росте біля ставків. Але майже усі місця знахідок цього виду у місті та загалом на Київщині приурочені до правобережної частини, тоді як на Лівобережжі України ця рослина зараз є дуже рідкісною і значна частина відомих раніше знахідок в останні роки вже не підтверджується. Це пов’язане з тим, що по р. Дніпро проходить східна межа суцільного поширення осоту овочевого, а біля меж своїх ареалів види, як відомо, стають вразливішими і часто скорочують свою чисельність, не витримуючи конкуренції з іншими аборигенними чи чужорідними рослинами. Не можна також не згадати у цьому випадку й про кліматичні зміни (хоча я особисто не дуже схильний вважати цей фактор зараз одним з головних у ботанічній географії, але у даному випадку немає жодних сумнівів, що він також грає важливу роль): поступове підвищення річних температур та зменшення кількості опадів (а клімат на Лівобережжі відзначається більшою континентальністю, тобто і так є сухішим та теплішим) спричиняє пересихання струмків та боліт і веде до зникнення цього виду та скорочення чисельності його осередків. Так, наприклад, у Полтавській і Харківській областях я особисто ніколи цю рослину не знаходив, хоча екскурсую там регулярно. Тому кожна знахідка цієї дуже добре впізнаваної рослини на лівому березі р. Дніпро є цікавою, вимагає детальнішого вивчення і є перспективною для організації її охорони на регіональному рівні в окремих областях Лівобережної України.

Осот овочевий

 Восьме місце: Маточник болотяний (Ostericum palustre) у Малій Солтанівці та Забір'ї

З поширенням в Україні маточника болотяного (Ostericum palustre (Besser) Besser) ситуація схожа з осотом овочевим, але з точністю до навпаки: на лівому березі Дніпра ця висока і також добре впізнавана рослина з родини селерових (Apiaceae; вони ж парасолькові – Umbelliferae) трапляється набагато частіше, ніж на правому. Від найближчого родича, що росте у схожих за екологією умовах, – дудника лісового (Angelica sylvestris L.) – маточник болотяний відрізняється дещо більшими кінцевими сегментами листків, які також є ширшими і мають яйцеподібну форму, а від усіх інших наших представників цієї родини – колінчасто зігнутими черешками стеблових листків. За «Флорою УРСР» на Правобережжі цей вид трапляється локально і з певністю відомий лише з Київської, Житомирської (околиці Житомира і Звягеля), Черкаської (Сміла, Звенигородський і Корсунь-Шевченківський райони) та Хмельницької (Полонне) областей. На Київщині його знаходили в околицях Києва, Білої Церкви, Ставища і Ксаверівки. Мої знахідки у 2022 р. маточника 9 вересня у Малій Солтанівці на березі річки Стугна поруч зі ставками місцевого рибгоспу і 6 жовтня на заболочених луках в околицях с. Забір'я неподалік Боярки не є для мене першими на Правобережжі (до того я знаходив цю рослину у 2015 р. у заплаві Стугни біля с. Копачів Обухівського району), але дещо розширюють наявні дані про поширення цього виду у Київській області.

Маточник болотяний у с. Мала Солтанівка

Листок маточника болотяного на вологих луках біля с. Забір'я

 

Листок близького до маточника болотяного виду - дудника лісового у с. Мала Солтанівка

Сьоме місце: Гібриди роду лопух (Arctium) у Києві

Гадаю, що усі читачі цього допису знають, як виглядає рослина під назвою «лопух». Вона має характерні кошики-«клубочки», які є дуже чіпкими (особливо у сухому стані) і легко пристають до одягу, сприяючи розповсюдженню плодів цієї рослини. Особливо уважні, можливо, навіть звертали увагу на те, що лопух у нас буває різний (особливо це помітно під час його квітування). Усього в Україні росте чотири види роду лопух і три з них є дуже поширеними, їх можна зустріти скрізь на забур’янених місцях, на узбіччях, у садках та біля людського житла. Найпоширенішим є лопух з великими кошиками, які від довгих щільних волосків виглядають сірувато-пухнастими, – це лопух павутинистий (Arctium tomentosum Mill.). 

Лопух павутинистий у ботанічному заказнику "Лісники" в околицях Києва (фото 2021 року)

Є також лопух з великими цілком зеленими кошиками на добре помітних довгих ніжках, зібраними (як і у павутинистого, до речі) у загальне щиткоподібне суцвіття, – це лопух великий (Arctium lappa L.). 

Лопух великий у селищі Пирогів (м. Київ)

 

Подекуди у затінку при дорозі можна також натрапити на лопух малий (Arctium minus (Hill) Bernh.), він має дрібні зелені кошики на коротких ніжках, які часто зібрані не щитком, а китицеподібно.

Лопух малий у парку "Феофанія" у м. Київ

 

Зустріти четвертий наш вид цього роду – лопух гайовий (Arctium nemorosum Lej.) – є великою вдачею, він має зелені кошики середнього розміру, зібрані у довге китицеподібне суцвіття, є досить рідкісним і росте майже виключно у листяних лісах. 

Лопух гайовий у ботанічному заказнику "Лісники" в околицях Києва (фото 2021 року)

 

Незважаючи на те, що усі наші види лопухів візуально досить непогано відрізняються, як з’ясувалося, у нас часто трапляються не тільки «чисті» види, а й гібриди між ними, які можуть утворюватися у різних комбінаціях. Такі гібриди вже давно відомі та описані в інших країнах Європи, але у вітчизняній літературі інформації про них поки що дуже мало. Минулого року мені вдалося познімати два таких гібриди у Києві. 31 липня у парку "Феофанія" був знайдений лопух несправжній (Arctium x nothum (Ruhmer) J. Weiss), що є гібридом A. minus i A. lappa і часто росте поруч з батьківськими видами. Цей нотовид (такий термін часто вживають ботаніки для видів-гібридів) є найпоширенішим в Україні у складі роду Arctium, зазвичай він схожий на A. lappa, але має помітно дрібніші кошики, частина з яких у загальному суцвітті може бути зібрана китицеподібно і розташовуватися на дуже коротких ніжках.

Лопух несправжній

 

7 серпня у с. Пирогів неподалік Національного музею народної архітектури та побуту України мені вдалося знайти одну особину лопуха змішаний (Arctium x mixtum (Simonk.) Nyman), який є гібридом A. minus i A. tomentosum. Зовні він схожий на лопух павутинистий, але знов-таки має дрібні частково зібрані китицею кошики та виглядає досить оригінально.

Лопух змішаний

Користуючися нагодою, можу вам показати й лопух двозначний (Arctium x ambiguum Nyman), знятий мною також у с. Пирогів 22 липня 2021 р. разом з двома його батьківськими видами - A. lappa i A. tomentosum.

Лопух двозначний у селищі Пирогів (м. Київ, фото 2021 року)

Безсумнівно гібриди роду Arctium поширені не тільки в Києві, а й в інших регіонах України, тому за можливості придивіться до наших лопухів уважніше, вони дійсно цього варті!

Шосте місце: Череда зчеплена (Bidens connata) біля села Вишеньки

Череда зчеплена (Bidens connata Muhl. ex Willd.) є чужорідною в Європі рослиною північноамериканського походження. На території України вона була уперше знайдена відомий українським ботаніком Сергієм Мосякіним у серпні 1986 р. на березі ставка у Пущі-Водиці в околицях Києва, а трохи згодом цього ж року у заплаві р. Ірпінь біля с. Горенка та у м. Київ на березі р. Либідь у місці її впадіння у р. Дніпро (Мосякін, 1988). Від іншого чужорідного виду північноамериканського походження - череди листяної (Bidens frondosa L.; масовий і найпоширеніший зараз вид цього роду на усій території України) та від аборигенного виду череди трироздільної (Bidens tripartita L.) B. connata відрізняється завжди суцільними листками і борозенчастими чотиригранними плодами-сім'янками, а від аборигенного виду череди пониклої (Bidens cernua L.), що також має суцільні листки - відсутністю зовнішніх яскраво-жовтих язичкових квіток та наявністю добре помітних черешків на листках. В Україні череда зчеплена трапляється поки що дуже локально, крім вказаних локалітетів біля Києва, вона фіксувалася у Середньому Придніпров'ї у прибережних зонах Канівського і Кременчуцького водосховищ (Київська, Черкаська, Полтавська обл.), а також у заплаві р. Супій та на Ірдинських болотах на Черкащині. Моя нещодавня знахідка цього виду була зроблена 8 вересня у гирловій частині каналу Бортницької очисної системи неподалік с. Вишеньки Бориспільського району і є для мене другою в житті (уперше одну особину B. connata я знайшов ще 5 жовтня 2018 р. на дамбі Канівського водосховища у м. Переяслав).

Череда зчеплена біля села Вишеньки

П'яте місце: Чіплянка звичайна (Tragus racemosus) на Бортничах у Києві

Батьківщиною чіплянки звичайної (Tragus racemosus (L.) All.) є тропічні та субропічні регіони Старого Світу до Середземномор'я (у тому числі до Кримського півострова та найпівденніших регіонів материкової України) і Середньої Азії на північ, а у Києві цей вид є випадково занесеним чужинцем. Цю рослину я відкрив для себе уперше два роки тому на Херсонщині, де вона іноді росте як бур’ян на легких (здебільшого піщаних) ґрунтах і завдяки своїм чіпким колосковим лускам (хоча й помітно меншого розміру) дуже нагадує «горезвісний» і добре відомий багатьом інший чужорідний злак – ценхрус якірцевий (Cenchrus longispinus (Hack. ex Kneuck.) Fernald), однією з близьких родичок якого чіплянку й можна вважати. Як занесену рослину (переважно уздовж залізниць) чіплянку звичайну фіксували раніше в околицях Харкова, Кременчука на Полтавщині, у Вінницькій, Донецькій, Кіровоградській областях та на півдні Київщини. Наша спільно з А.О. Давидовою знахідка цього виду 1 серпня у великій кількості на піщаній рудеральній ділянці по вул. Колекторній біля Бортницької станції аерації, очевидно, є першою для Києва (якщо я десь недогледів і цей вид вже був вказаний раніше для міста, напишіть, будь ласка, про це у коментарях до цього допису).

Чіплянка звичайна

Четверте місце: Жовтозільник нечуйвітровий (Erechtites hieraciifolius) у Ходосівці

Одним з небагатьох видів, який я побачив уперше в житті у 2022 році (інші - згадані вище гібриди лопуха та Lonicera notha, про яку мова буде йти далі), є жовтозільник нечуйвітровий (Erechtites hieraciifolius (L.) Raf. ex DC.) - чужорідна і потенційно інвазивна для лісової та лісостепової зони України рослина, природний ареал якої охоплює східну частину Північної та майже усю Південну Америку. Невелику групу особин цього виду я знайшов 19 серпня у вільховому лісі на березі озера у с. Ходосівка неподалік Києва. Про осередки цього виду у північній частині Київщини та на північних околицях міста вже неодноразово повідомлялося у літературі (Коломійчук та ін., 2019; Mosyakin, Mosyakin, 2021), але у лісостеповій частині Київської області знахідки почали з'являтися лише зовсім нещодавно. Олександр Шиндер 8 вересня 2021 р. знайшов жовтозільник у сосновому лісі між Новими Безрадичами і Козином на південь від Києва (фото), а Ігор Ольшанський та Оксана Футорна виявили його 30 вересня 2022 р. біля с. Кийлів Бориспільського району (фото). Ще раніше (5 серпня 2021 р.) Василь Шевчик знайшов Erechtites hieraciifolius біля с. Сошників Бориспільського району (фото) і ця знахідка, очевидно, хронологічно є найпершою у лісостеповій зоні на Київщині.

Жовтозільник нечуйвітровий у Ходосівці

Третє місце: Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) у Дівичках

З огляду на те, що майже усі зафіксовані в Україні представники родини орхідні (Orchidaceae) уключені до «Червоної книги України», нові їхні знахідки автоматично мають значний інтерес. Я давно очікував відшукати гніздівку звичайну (Neottia nidus-avis (L.) Rich.) в околицях села Дівички Бориспільського району, де я регулярно екскурсував раніше, оскільки умови для її трапляння там є цілком сприятливими. І ось 2 лютого одну особину було знайдено з плодами біля просіки у грабово-дубовому лісі на боровій терасі р. Дніпро. Це третя моя знахідка гніздівки у Лівобережному Лісостепу України і усі вони розташовані в Київській області. Вид має категорію «неоцінений» у «Червоній книзі України» і поширений зараз  у багатьох регіонах, тяжіючи до старих листяних і мішаних лісів, які відповідно заслуговують на охорону. Гніздівка є єдиною нашою орхідеєю, яку можна відшукати та ідентифікувати взимку завдяки тому, що її минулорічні пагони з плодами зберігаються досить тривалий час у сухому стані. Та й загалом це дуже цікава рослина, вона є сапротрофом (не має зелених органів і не здатна до фотосинтезу), а назву отримала за своєрідний вигляд кореневища, яке завдяки досить щільному переплетенню окремих коренів виглядає схожим на гніздо якогось птаха. Як і в усіх інших наших орхідних, гніздівка має дуже повільний цикл розвитку: надземний пагін у неї формується лише на 9-10 рік життя і швидко всихає після цвітіння, а тому ця рослина в усіх місцях її виявлення потребує цілковитої охорони.

Гніздівка звичайна з плодами

Друге місце: Фіалка Рівіна (Viola riviniana), жимолость несправжня (Lonicera х notha) і стоколос неплідний (Bromus sterilis) - нові види для флори національного природного парку "Голосіївський" у Києві

У 2016 р. вийшла друком чудова книга В.А. Онищенка зі співавторами під назвою "Судинні рослини і мохоподібні національного природного парку "Голосіївський"", яка містить анотовані списки видів вищих рослин (усього 752 дикорослих види + 160 у культурі) та мохоподібних (155 видів) вказаного парку і якою я постійно користуюся з огляду на те, що маю можливість періодично екскурсувати територією цього парку. Незважаючи на те, що зараз майже уся територія НПП "Голосіївський" є закритою для прогулянок та проїзду з огляду на воєнний стан (користуючися нагодою, дуже прошу вас зараз обов'язково дотримуватися усіх діючих заборон на відвідування лісових масивів у тих регіонах, де ці заборони діють, та дбати про власну безпеку!), мені вдалося навіть не заходячи власне до лісових масивів (оглядаючи лише їх периферійні ділянки) знайти у 2022 році три нові види для флори цього парку, які не вказуються у згаданій вище монографії.

Першим з цих видів є фіалка Рівіна (Viola riviniana Rchb.) - вид, природний ареал якого охоплює Європу та Північну Африку (у тому числі лісову і лісостепову зони України). Цей загалом у нас трапляється локально і є близьким до фіалки Рейхенбаха (V. reichenbachiana Jord. ex Boreau), звичайного виду для лісів Карпат і більшої частини Правобережній Україні. Від фіалки Рейхенбаха, з якою її часто плутають, фіалка Рівіна відрізняється світлішими квітками з білим шпорцем. Як виявилося, мої раніші знахідки фіалки Рейхенбаха у 2020 р. у Києві належать саме до Viola riviniana. Очевидно, це ж саме стосується й інших знахідок V. reichenbachiana у межах міста (достовірні підтвердження знахідок ф. Рейхенбаха у Києві мені поки що невідомі), тому, мабуть, вказівка на V. reichenbachiana у книзі В.А. Онищенка зі співавторами для НПП "Голосіївський" також є помилковою і має стосуватися V. riviniana. Я знаходив у 2022 р. фіалку Рівіна на узліссях Голосіївського лісу: 2 травня біля ВДНГ і 3 травня біля дороги з вулиці Академіка Заболотного до лікарні "Феофанія".

Фіалка Рівіна

Інші два види належать до чужорідних у Києві рослин. Стоколос неплідний (Bromus sterilis L. або ж Anisantha sterilis (L.) Nevski) - це добре відома багатьом дослідникам флори степової зони України рослина, яка останнім часом активно розширює свій ареал у північному напрямку, освоюючи різноманітні рудеральні ділянки - узбіччя автошляхів, залізничні насипи, пустирі, сади тощо. Цей вид я раніше вже фіксував у Києві як випадково занесену рослину, яка успішно натуралізується у місцях своєї появи, - наприклад, на проспекті Академіка Глушкова неподалік Одеського ринку та біля шосе на Бровари за станцією метро "Лісова". У 2022 році 16 травня було знайдено декілька осередків Bromus sterilis у парку "Феофанія", а 23 травня - численну групу на узліссі листяного лісу та на просіці на території НПП "Голосіївський" по вулиці Академіка Тронька неподалік Національного музею народної архітектури та побуту України.

Стоколос неплідний на узліссі на території НПП "Голосіївський"

Найцікавішим з цих трьох видів для мене особисто є жимолость несправжня (Lonicera x notha Zabel). Під час прогулянки 17 травня 2022 р. у Голосіївському парку імені Максима Рильського разом з А.О. Давидовою ми помітили у вільховому лісі один кущ у стані масового квітування, який був візуально дуже схожим на жимолость татарську (Lonicera tatarica L.). Але дві речі мене здивували - екотоп для L. tatarica був не зовсім характерним і час квітування теж не дуже підходив, бо та L. tatarica, яку я добре знаю і бачив у природі неодноразово, квітує значно пізніше. Ми не мали змоги зібрати тоді цю рослину в гербарій, тому зробили лише кілька фото, за якими мій колега Олександр Шиндер, згодом відвідавши також самостійно цей самий локалітет, визначив її як жимолость несправжню (L. x notha). Детальніша інформація про цей вид, який є спонтанним гібридом далекосхідного L. ruprechtiana Regel (також трапляється іноді у нас у здичавілому стані) i центральноєвразійського L. tatarica L., присвячена спеціальна публікація Олександра Івановича зі співавторами (Шиндер та ін., 2020). Він має значний інвазивний потенціал, хоча поки що з певністю фіксувався у здичавілому стані здебільшого біля місць свого культивування - у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України (на ділянках "Карпати", "Алтай", "Кавказ", "Середня Азія", "Степи України"), у Сирецькому дендропарку (м. Київ), у дендропарку "Олександрія" (м. Біла Церква Київської обл.), в Устимівському дендропарку та Криворудському парку на Полтавщині, в околицях м. Умань на Черкащині тощо. Від L. tatarica маловідомі чужорідні для нашої флори L. notha (яка у міжнародних номенклатурних базах даних часто вказується під назвою Lonicera x muendeniensis Rehder, що потребує уточнення) i L. ruprechtiana можна відрізнити за наявністю опушення на листках (жимолость татарська є цілком голою рослиною), тому якщо вам вдасться знайти щось подібне, зверніть на це увагу також, це може бути дуже цікаво!

Жимолость несправжня у Голосіївському парку

  

Перше місце: Рамаліна європейська (Ramalina europaea) - новий вид лишайника для Полтавської області

Цей вид згадувався у аналогічному ТОПі (де він з кількома іншими видами ділив шосте місце) за 2021 рік, бо я знайшов його уперше тоді для Києва, але у мене не було можливості не поставити його на перше місце цього так званого "чарту". По-перше, це єдиний кандидат серед усіх видів, що за минулий рік є для мене новим для певної якоїсь адміністративної області. По-друге, як і у випадку з оманозубцем вусатим, це гарний приклад знахідки, яка відбулася унаслідок свідомого цілеспрямованого пошуку: упродовж минулої зими я регулярно обдивлявся і фотографував усі лишайники, які є візуально схожими з евернією сливовою (Evernia prunastri (L.) Ach.), а отже цю знахідку можна також вважати цілком очікуваною. Він був знайдений 14 січня і 4 лютого у заплаві річки Коломак на адміністративній межі міста Полтави та Полтавського району Полтавщини, у прирусловій частині правого берега річки на стовбурах вільхи клейкої (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.) i клену татарського (Acer tataricum L.) разом з евернією сливовою. Щиро вдячний Олександру Ходосовцеву та Валерію Дармостуку за визначення моїх фотографій цього виду на iNaturalist! 

Рамаліна європейська (Ramalina europaea Gasparyan et al.) - вид, що належить до збірної групи R. pollinaria (Westr.) Ach. sensu lato і був описаний у 2017 році зі Швеції (Gasparyan et al., 2017). На момент опису цей вид був відомий також з Фінляндії, Австрії, РФ та Вірменії, а згодом був знайдений в Чехії, Словаччині, Німеччині, Латвії. Для України цей вид вперше вказали О.Є. Ходосовцев і В.В. Дармостук для Херсонської, Миколаївської і Чернівецької областей (Khodosovtsev, Darmostuk, 2020), а дещо пізніше його зафіксували на Харківщині та у м. Київ (Darmostuk et al., 2021). Наша знахідка на Полтавщині, як вже зазначалося, є цілком очікуваною і доповнює існуючі дані про поширення виду на Лівобережжі України. Скоріше за все, вид згодом буде знайдений і в інших адміністративних регіонах України. 

Рамаліна європейська

Таким був для мене 2022 рік у плані найцікавіших флористичних знахідок. Нібито й не дуже багато чогось видатного і реально нового (як здавалося мені перед тим, як я розпочав роботу над цим дописом), але й назвати відвертим провалом минулий календарний рік теж буде неправильно. В умовах війни могло б бути значно гірше, тому новий польовий сезон 2023 року зустрічаю із стриманим оптимізмом. Навіть деякі мої знахідки, про які теж можна було б написати детальніше, наприклад, жарновець віниковий (Cytisus scoparius (L.) Link) у Забір'ї чи півникі сибірські (Iris sibirica L.) з "Червоної книги України" на Бортничах і Жуковому острові у Києві сюди зовсім не потрапили. З актуальним переліком усіх моїх наукових публікацій (враховуючи ті, що вийшли друком у 2022 році) можна ознайомитися на цій сторінці. Нагадую, що якщо ви хочете підтримати мою діяльність, то найкращою вашою допомогою зараз буде підтримка Збройних сил України у боротьбі зі військовою агресією окупантів. Саме завдяки ЗСУ я маю можливість зараз навіть в умовах постійних відключень світла бадьоро стукати по клавішах своєї клавіатури та готувати для вас нові публікації ботанічної тематики.

Нові видання: "Історія Інституту ботаніки в іменах" (2022)

 Шановні друзі, радий повідомити, що нещодавно вийшла друком цікава книга "Історія Інституту ботаніки в іменах". Вона містить біографії та огляди наукового доробку 112 учених, які працювали в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України у різні часи з моменту заснування цієї установи 8 вересня 1921 р. Вона буде цікавою для дослідників історії ботаніки та природознавства в цілому, а також студентів та викладачів установ біологічного профілю. Це велика колективна робота, до якої загалом долучилося 63 автори з Києва і Львова. Невеликий внесок зробив і автор цих рядків, підготувавши у співавторстві з Д.В. Дубиною і Д.С. Винокуровим нарис про видатного вітчизняного ботаніка Ю.Д. Клеопова.

Історія Інституту ботаніки в іменах / Відп. ред. Д.В. Дубина. Київ, 2022. 353 с.

 Книга доступна для завантаження за цим посиланням, а також у ResearchGate.