вівторок, 4 серпня 2026 р.

Єлизавета Брадіс: До 125-річчя від дня народження

В 2025 році українські геоботаніки відзначили 125-річчя з дня народження Єлизавети Модестівни Брадіс – видатної вченої в галузі геоботаніки та болотознавства. 

Фото Єлизавети Брадіс в книзі Т.Л. Андрієнко "Модестовна. Рассказ об Учителе" (2013)

Єлизавета Модестівна Брадіс народилася 13 серпня 1900 р. в місті Псков у родині вчителів. Її батько був активним учасником революції 1905 р. в Російській імперії, за що був засланий до Сибіру, де й помер вже в 1910 р. Закінчивши в 1917 році Псковську жіночу гімназію, Є.М. Брадіс спочатку працювала сільським вчителем та бібліотекарем, а в 1922–1930 рр. здобувала вищу освіту на біологічному відділенні фізико-математичного факультету Московського державного університету. Після закінчення університету вступила до аспірантури і під керівництвом відомого геоботаніка Василя Альохіна в 1934 р. захистила кандидатську дисертацію "Растительный покров как показатель почвенных условий (по материалам комплексной Зауральской лесостепи)". Вже під час навчання у виші Єлизавета Брадіс зацікавилася вивченням болотної рослинності і в 1928–1930 рр. (з перервами) працювала на Центральній торф'яній дослідній станції, де досліджувала екологію боліт, класифікацію торфів та їх хімічний склад. В жовтні 1938 р. разом з чоловіком Олександром Серейським переїхала до Києва і влаштувалася на роботу до Інституту ботаніки АН УРСР. Саме з українським періодом життя і пов’язані основні наукові здобутки Є.М. Брадіс. В 1939 році вона здійснила обстеження торфових боліт в пониззі Дніпра на Херсонщині, а в 1941–1943 рр. під час Другої Світової війни, коли Інститут ботаніки АН УРСР був евакуйований до м. Уфа, активно досліджувала торфовища Башкирії. Результатом цих досліджень стала підготовка докторської дисертації "Торфяные болота Башкирии", яка була захищена в 1952 р. в Інституті ботаніки АН УРСР в Києві. Свою роботу в той час Єлизавета Модестівна розглядала не тільки як наукову, а ще й як прояв вдячності Башкирській АРСР за прихисток в період війни багатьох академічних установ України.

В післявоєнний період Є.М. Брадіс активно працювала над вивченням рослинного покриву боліт України (переважно Карпат, Полісся та Західного Лісостепу). В 1947–1948 рр. вона досліджувала болота гірської частини Закарпатської області, в 1952–1953 рр. – східну частину Малого Полісся в межах басейну р. Прип’ять, пізніше разом із своїми учнями і колегами – болота Розточчя, Поділля, Прикарпаття тощо. За безпосередньою участю Єлизавети Брадіс було підготовлено і опубліковано узагальнені монографії щодо боліт України – "Торфяной фонд Украинской ССР" (1959), "Рослинність УРСР. Болота УРСР" (1969) і "Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання" (1973).

Вагомим є науково-теоретичний доробок Є.М. Брадіс. Нею опубліковано декілька важливих статей, присвячених теоретичним питанням класифікації рослинності. Зокрема вона була активним прихильником думки про існування болотної рослинності як окремого типу функціонування екосистем з огляду на специфічні умови її існування в активному взаємозв’язку з навколишніми факторами. Вона запропонувала оригінальну класифікацію торфових відкладів верхових та перехідних боліт України на основі усієї сукупності їхніх характерних ознак (від теперішнього хімічного складу до сучасного стану рослинного покриву і характеру живлення на різних етапах розвитку торфовища).

Коло наукових інтересів Є.М. Брадіс охоплювало також вивчення інших аспектів геоботаніки (зокрема розроблення геоботанічного районування західних регіонів України, де вона найактивніше працювала), систематики рослин (вона опрацьовувала рід Salix L. для четвертого тому "Флори УРСР" і роди Carex L. та Salix для "Визначника рослин України" і "Визначника рослин Українських Карпат"), флористики і охорони природи, брала участь в популяризації ботанічної науки (підготувала декілька статей для "Української Радянської Енциклопедії", опублікувала низку брошур і статей в газетах тощо). 

Наполеглива праця Єлизавети Брадіс отримувала активне схвалення серед її колег-біологів в другій половині ХХ століття. Вона була нагороджена орденом СРСР "Знак Пошани", медаллю "За доблесну працю в період Великої Вітчизняної війни", а в 1973 р. Академія наук УРСР в 1973 році присудила їй премію імені М.Г. Холодного за цикл робіт у галузі вивчення рослинного покриву, стратиграфії, розвитку боліт УРСР та їх раціонального використання (вона стала першим лауреатом цієї премії, заснованої в 1972 р.). Братом Єлизавети Брадіс був відомий радянський математик Володимир Модестович Брадіс - автор довідника "Чотиризначні математичні таблиці", більше відомі як "таблиці Брадіса". Відомими учнями Є.М. Брадіс були видатні вчені - доктори біологічних наук Тетяна Леонідівна Андрієнко, Лев Сергійович Балашов, Іван Михайлович Григора, Анатолій Іванович Кузьмичов, Василь Іванович Комендар, які з великою вдячністю згадували про співпрацю з нею. Українські геоботаніки і зараз високо оцінюють наукові досягнення Єлизавети Модестівни Брадіс, активно користуються її публікаціями, присвяченими опису рослинності багатьох болотних масивів України, та використовують отримані нею результати для з’ясування сучасного стану рослинності описаних раніше природних комплексів.

Основні праці про життя і діяльність Єлизавети Брадіс:

Перелік публікацій Єлизавети Брадіс:

  1. Брадис Е.М. Задачи и методы изучения болот. В кн.: Алехин В.В., Брадис Е.М., Филипович Е.И., Шиманюк А.П., Яковлев К.Ф. Методика краеведческого изучения растительности. Москва: Советская Азия, 1933. С. 88–100.
  2. Брадис Е. Болота Долгиниского колхоза. Ленинский путь Рязанского района. 1937. № ?
  3. Брадис Е.М. Распределение и рост осок на болоте в зависимости от физико-химических свойств торфа. Журнал Інституту ботаніки АН УРСР. 1939. № 21–22(29–30). С. 267–298.
  4. Варлыгин П.Д., Брадис Е.М. Приближенное определение в торфах азота, фосфора, калия и железа по данным ботанического состава и зольности. В кн.: Методы исследования торфяных болот. Москва, 1939. Ч. 2. Лабораторные и камеральные работы. С. 155–177.
  5. Брадис Е.М. К познанию торфяников юга Украины. Ботанічний журнал АН УРСР. 1940. Т. 1, № 3–4. С. 307–323.
  6. Брадіс Є.М. Про класифікацію видів торфу. Ботанічний журнал АН УРСР. 1941. Т. 2, № 2. С. 217–269.
  7. Брадис Е.М. Сфагновые мхи. В кн.: Дикорастущие лекарственные растения Башкирской АССР. Краткое руководство к сбору лекарственных растений. Уфа: Башгосиздат, 1942. С. 10–14.
  8. Брадис Е. Собирайте сфагновый мох. Красная Башкирия. 7 августа 1942 г.
  9. Брадіс Є.М. Торфові болота Месягутівського лісостепу (Башкирія). Ботанічний журнал АН УРСР. 1946. Т. 3, № 3–4. С. 44–60.
  10. Брадіс Є.М. Торфові болота Північно-Західної Башкирії. Ботанічний журнал АН УРСР. 1947. Т. 4, № 3–4. С. 141–152.
  11. Брадіс Є.М. Основні напрями в розвитку болотознавства в СРСР. Ботанічний журнал АН УРСР. 1949. Т. 6, № 1. С. 28–41.
  12. Брадіс Є.М., Зап’ятова О.О. Високогірна рослинність Закарпатської області. Ботанічний журнал АН УРСР. 1950. Т. 7, № 1. С. 3–18.
  13. Брадіс Є.М. Болота гірської частини Закарпатської області. Ботанічний журнал АН УРСР. 1951. Т. 8, № 1. С. 33–46.
  14. Брадис Е.М. Торфяные болота Башкирии. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора биологических наук. Киев, 1951.
  15. Брадіс Є.М. Полонини Закарпатської області, їх використання та шляхи поліпшення. Київ: АН УРСР, 1951. 69 с.
  16. Брадіс Є.М. Загальна характеристика і таблиці для визначення видів роду Salix. В кн.: Флора УРСР. Т. 4. Київ: АН УРСР, 1952. С. 18–74.
  17. Брадіс Є.М. Основні закономірності розподілу рослинності [спільно з Г.І. Біликом і Ф.О. Гринем]. Високогірна рослинність [спільно з О.О. Зап’ятовою]. Болотна рослинність. Історія розвитку рослинності [спільно з Ф.О. Гринем і М.І. Косцем]. Геоботанічне районування [спільно з Г.І. Біликом, Ф.О. Гринем і М.І. Косцем]. В кн.: Рослинність Закарпатської області УРСР. Київ: АН УРСР, 1954. С. 19–22, 137–230.
  18. Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Торфові болота поліських районів Волині і використання їх у сільському господарстві. Луцьк, 1954. 22 с.
  19. Бачурина Г.Ф., Брадіс Є.М. Торфові болота Українського Полісся та шляхи їх використання в сільському господарстві. Київ: АН УРСР, 1954. 52 с.
  20. Брадіс Є.М. [Рецензія: Ярошенко П.Д. Основы учения о растительном покрове, изд. 2]. Український ботанічний журнал. 1955. Т. 12, № 1. С. 105–109.
  21. Брадис Е.М. Лесные болота Украинского Полесья верхового и переходового типов. Труды Института леса АН СССР. 1955. Т. 31. С. 74–80.
  22. Брадис Е.М., Бачурина А.Ф. Торфяные месторождения Украинского Полесья и пути их использования. В кн.: Сборник статей по изучению торфяных месторождений. Москва, 1956. С. 170–190.
  23. Брадіс Є.М. Про класифікацію рослинності боліт Української РСР. Український ботанічний журнал. 1956. Т. 13, № 3. С. 3–16.
  24. Афанасьєв Д.Я., Білик Г.І., Брадіс Є.М., Гринь Ф.О. Класифікація рослинності Української РСР. Український ботанічний журнал. 1956. Т. 13, № 4. С. 63–82.
  25. Брадіс Є.М. Рослинність східної частини Малого Полісся та питання ботаніко-географічного районування західних областей УРСР. Український ботанічний журнал. 1957. Т. 14, № 4. С. 3–14.
  26. Брадис Е.М. О ботанико-географическом районировании. В кн.: Тезисы докладов на совещании по естественно-историческому районированию Украинской ССР для целей сельского хозяйства. Киев, 1957. С. ?
  27. Бачурина Г.Ф., Брадіс Є.М. Нові місцезнаходження альдрованди на Україні. Український ботанічний журнал. 1958. Т. 15, № 4. С. 97–98.
  28. Бачурина А.Ф., Брадис Е.М. Торфяные болота Украинской ССР. Труды Украинского научно-исследовательского института местной и топливной промышленности (Укрнииместтоппрома). 1958. Т. 13. С. 21–40.
  29. Брадис Е.М., Бачурина А.Ф. Торфяные болота Украинского Полесья и пути их использования. В кн.: Природные условия и ресурсы Полесья. Киев: АН УССР, 1958. С. 54–61.
  30. Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Розміщення та особливості торфових покладів УРСР. В кн.: Комплексне використання паливно-енергетичних ресурсів України. Київ, 1959. С. ?
  31. Брадис Е.М., Бачурина А.Ф. Характеристика торфяного фонда. В кн.: Торфяной фонд Украинской СССР. Москва: Главторфофонд, 1959. С. 9–37.
  32. Брадис Е.М. Растительный покров болот Башкирской АССР. В кн.: Материалы по классификации растительности Урала: Тезисы докладов на совещании (октябрь 1959 года). Свердловск, 1959. С. 92–95.
  33. Брадіс Є.М. Рослинність боліт Української РСР. Щорічник Українського ботанічного товариства. 1959. № 1. С. 25–26.
  34. Брадис Е.М. О геоботаническом районировании северо-западных областей УССР. В кн.: Труды научного совещания по природно-географическому районированию УССР. Киев, 1961. С. 89–97.
  35. Брадис Е.М. Растительный покров болот Башкирской АССР. Труды Института биологии Уральского филиала АН СССР. 1961. Т. 27. С. 127–132.
  36. Білик Г.І., Брадіс Є.М. Геоботанічне районування Української РСР. Український ботанічний журнал. 1962. Т. 19, № 4. С. 23–32.
  37. Брадіс Є.М. З природу статті І.С. Амеліна "Про зональну приналежність рівнинних територій Львівської і суміжних з нею областей". Український ботанічний журнал. 1962. Т. 19, № 6. С. 92–96.
  38. Бурксер Є.С., Брадіс Є.М., Кульська О.А., Фока Г.М. Мікроелементи у торфах України. Доповіді АН УРСР. 1962. № 9. С. 1222–1226.
  39. Бачурина А.Ф., Брадис Е.М. Торфяной фонд Украинской ССР как сырьевая база производства органо-минеральных гуминовых удобрений. В кн.: Гуминовые удобрения и практическое их применение. Киев, 1962. Т. 2. С. 543–562.
  40. Брадис Е.М. Торфяной фонд УССР и возможности его использования на удобрение. Информационный листок НИИМЕСТТОППРОМа № 892. Киев, 1962.
  41. Брадис Е.М. Принципы и основные единицы классификации болотной растительности. Ученые записки Тартусского государственного университета. 1963. Вып. 145. Труды по ботанике. С. 9–21.
  42. Кульська О.А., Брадіс Є.М., Буксер Є.С., Орлова Л.А., Фока Т.М. Акцесорні рідкі та розсіяні елементи в торфах України. В кн.: Питання геохімії, мінералогії і петрографії: До 100-річчя з дня народження першого президента АН УРСР акад. В.І. Вернадського. Київ: АН УРСР, 1963. С. ?
  43. Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Міжнародний конгрес по торфу. Український ботанічний журнал. 1964. Т. 21, № 3. С. 111–113.
  44. Брадіс Є.М. Роди Salix L. і Carex L. В кн.: Визначник рослин України. Київ, 1965. С. 122–140, 186–193.
  45. Брадіс Є.М., Білик Г.І. Про геоботанічне районування УРСР. В кн.: Сучасні проблеми географічної науки. Київ, 1966. С. 249–264.
  46. Брадіс Є.М., Рубцов М.І. Про болота Опілля. Український ботанічний журнал. 1966. Т. 23, № 1. С. 82–86.
  47. Брадис Е.М. Семейства Salicaceae, Ericaceae, Vacciniaceae. В кн.: Определитель растений Башкирской АССР. Москва–Ленинград, 1966. С. 154–166, 334–337.
  48. Брадис Е.М., Балашов Л.С. Болота Западной Подолии. В кн.: Природа болот и методы их исследований. Ленинград: Наука, 1967. С. 43–47.
  49. Брадис Е.М. О принципах классификации торфяных залежей и о классификации залежей верховых и переходных торфяников Украинской ССР. В кн.: Природа болот и методы их исследований. Ленинград, 1967. С. 117–122.
  50. Брадіс Є.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. [Рецензія: Пятницкий С.С., Изюмский П.П. Леса Украинской ССР]. Український ботанічний журнал. 1968. Т. 25, № 2. С. 109–111.
  51. Брадіс Є.М. Чи існує тип болотної рослинності? Український ботанічний журнал. 1968. Т. 25, № 2. С. 55–60.
  52. Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Рослинність УРСР. Болота УРСР. Київ, 1969. 244 с.
  53. Брадіс Є.М., Андрієнко Т.Л., Лихобабіна Є.П. Оліготрофні болота Закарпатської області. Український ботанічний журнал. 1969. Т. 26, № 1. С. 29–35.
  54. Брадіс Є.М. Осоки боліт полонини Глистоватої в Гринявських горах. Український ботанічний журнал. 1969. Т. 26, № 3. С. 91–93.
  55. Брадис Е.М. Растительный покров болот как показатель их типа по условиям питания. В кн.: Основные принципы изучения болотных биогеоценозов. Ленинград: Наука, 1972. С. 29–38.
  56. Bradis Ye.M., Andrienko T.L. Bogs of the Ukrainian SSR. In: Proceedings of the 4th International Peat Congress (Otaniemi, Finland, 25–30 June 1972). Helsinki, 1972. P. 49–57.
  57. Андрієнко Т.Л., Балашов Л.С., Брадіс Є.М., Кузьмичов А.І., Шеляг-Сосонко Ю.Р. [Рецензія: Ниценко А.А. Растительная ассоциация и растительное сообщество как первичные объекты геоботанического исследования]. Український ботанічний журнал. 1972. Т. 29, № 5. С. 666–668.
  58. Брадіс Є.М., Андрієнко Т.Л., Балашов Л.С., Кузьмичов А.І. Всесоюзна нарада "Принципи типології болотних масивів". Український ботанічний журнал. 1972. Т. 29, № 5. С. 800–801.
  59. Брадіс Є.М., Андрієнко Т.Л. Охорона боліт Української РСР. В кн.: V з’їзд Українського ботанічного товариства (Короткі тези доповідей). Ужгород, 1972. С. 133.
  60. Брадіс Є.М. Про схожість рослинності евтрофних боліт СРСР в межах Лісостепу. В кн.: V з’їзд Українського ботанічного товариства (Короткі тези доповідей). Ужгород, 1972. С. 163–164.
  61. Брадіс Є.М. Про принципи типології боліт СРСР. Український ботанічний журнал. 1973. Т. 30, № 6. С. 681–693.
  62. Брадіс Є.М., Андрієнко Т.Л. Рідкісні та зникаючі види болотних рослин в УРСР та необхідність їх охорони. В кн.: Фізична-географія та геоморфологія: Міжвідомчий науковий збірник. Київ, 1973. Вип. 10. Географічні проблеми охорони природи УРСР. С. 107–114.
  63. Брадіс Є.М., Кузьмичов А.І., Андрієнко Т.Л., Батячев Є.Б. Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання. Київ: Наукова думка, 1973. 264 с.
  64. Брадис Е.М., Андриенко Т.Л. Охрана ценных в ботаническом отношении болот Украины. В кн.: Тезисы докладов V Делегатского съезда Всесоюзного ботанического общества. Киев, 1973. С. 8.
  65. Брадіс Є.М., Кузьмичов А.І. [Рецензія: Кац Н.Я. Болота Земного шара]. Український ботанічний журнал. 1974. Т. 31, № 1. С. 126–127.
  66. Брадис Е.М. О применяемых в СССР принципах типологии болотных массивов. В кн: Типы болот СССР и принципы их классификации. Ленинград: Наука, 1974. С. 12–21.
  67. Брадис Е.М., Андриенко Т.Л. Евтрофные и мезотрофные сфагновые болота СССР. В кн: Типы болот СССР и принципы их классификации. Ленинград: Наука, 1974. С. 115–119.
  68. Брадіс Є.М., Андрієнко Т.Л. Питання охорони боліт Української РСР. В кн.: Досягнення ботанічної науки на Україні. Київ: Наукова думка, 1974. С. 25-28.
  69. Брадіс Є.М., Андрієнко Т.Л. Детальне геоботанічне районування Полісся УРСР. Український ботанічний журнал. 1975. Т. 32, № 4. С. 471–475.
  70. Брадис Е.М. О значении работы Д.К. Зерова "Болота УРСР. Рослинність і стратиграфія" (1938). В кн.: Флора: Систематика и филогения растений. Киев: Наукова думка, 1975. С. 251–257.
  71. Брадіс Є.М. Роди Salix L. і Carex L. В кн.: Визначник рослин Українських Карпат. Київ: Наукова думка, 1977. С. 44–52, 373–382.
  72.  Брадіс Є.М., Андрієнко Т.Л. Поліська підпровінція [крім Луцько-Ровенського округу]. У кн.: Геоботанічне районування Української РСР. Київ: Наукова думка, 1977. С. 73–131.
  73. Брадис Е.М., Андриенко Т.Л., Прядко Е.И. Динамика растительного покрова болот Украинского Полесья при вступлении в мезотрофную стадию. В кн.: Генезис и динамика болот. Москва: МГУ, 1978. Вып. 1. С. 162–168. 
  74. Брадіс Є.М., Балашов Л.С. Ботанічний склад та будова торфовищ Західного Поділля. У кн.: Екологія водно-болотних угідь і торфовищ: Збірник наукових статей. Київ: ТОВ "НВП Інтерсервіс", 2014. С. 56–59.

Дякую Вадиму Дацюку за допомогу у підготовці цього повідомлення та надання електронних і паперових версій низки праць Є.М. Брадіс, які в мене були відсутні, а також Віталію Кавурці за люб'язно надіслані скани двох монографій Є.М. Брадіс. Окрема вдячність Збройним силам України, завдяки мужності яких в умовах повномасштабної війни ця публікація взагалі стала можливою. Прошу за можливості підтримувати ЗСУ донатами на благодійні фонди (наприклад, "Повернись живим") та знайомим вам волонтерам, закриваючи актуальні збори. Рекомендую також ознайомитися з іншими біографічними матеріалами про видатних українських вчених-ботаніків:

Опубліковано о Немає коментарів:

вівторок, 20 січня 2026 р.

Сергій Іллічевський: До 130-річчя від дня народження

Восени 2025 року ботанічна спільнота відзначила 130 років з дня народження Сергія Олімпійовича Іллічевського (1895 - ?) - відомого дослідника флори і рослинності України в першій половині ХХ століття. Незважаючи на те, що він працював у різних установах і відвідав з ботанічною метою багато регіонів України (Полтавщину, Харківщину, Чернігівщину, Херсонщину, Черкащину, Кримський півострів), його ім'я нині не є надто відомим для багатьох сучасних фахівців. І дарма, бо особистістю він був дуже цікавою, автором низки дуже кваліфікованих для того часу статей і при цьому декількох оригінальних і цілком новаторських для того часу ідей та гіпотез. Особисто для мене Сергій Іллічевський є однією із найзнаковіших постатей у вітчизняній ботаніці, оскільки я вже понад 15 років активно користуюся багатьма його опублікованими працями, що стосуються рослинного покриву тих регіонів, які я мав можливість досліджувати після нього: околиць Полтави, колишнього Костянтиноградського повіту Полтавщини (нині - Полтавський район Полтавщини і Берестинський - Харківщини) та острова Джарилгач в Чорному морі.

Фото з книги В.М. Самородова і О.В. Халимон "Сергій Іллічевський (1895–1959?): Життя в ім’я ботаніки" (2021)



Сергій Іллічевський народився 17 вересня 1895 року в місті Усмань Тамбовської губернії (нині – Липецька область РФ) у родині відомого українського агронома та ґрунтознавця Олімпія Олександровича Іллічевського (1865–1941), який на той час працював на Тамбовщині повітовим агрономом і завідувачем Усманського дослідного поля. У 1899 р. родина Іллічевських переїхала до м. Берестин на Харківщині (тодішня Полтавська губернія), де О.О. Іллічевський декілька років працював повітовим агрономом Костянтиноградського сільськогосподарського товариства, а в 1901 р. – до м. Полтава, де батько С.О. Іллічевського брав активну участь у роботі Полтавського сільськогосподарського товариства та різних наукових форумів того часу, заснуванні Полтавського сільськогосподарського технікуму (нині – Полтавський державний аграрний університет), а також викладав в Полтавському інституті народної освіти (нині – Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка). Сергій Іллічевський початкову освіту здобув у Першій класичній чоловічій гімназії м. Полтава, а в 1914–1917 рр. навчався на фізико-математичному факультеті природничого відділення Київського університету імені Святого Володимира. З початком Української революції в 1917 р. Сергій Іллічевський повернувся з Києва до Полтави, де мешкав у батьків і розпочав самостійні дослідження судинних рослин околиць міста Полтава, зібравши великий власний гербарій. Завершив останній курс навчання у виші він в 1923 р. на природничо-математичному відділенні Полтавського інституту народної освіти. Перебуваючи в Полтаві майже постійно до 1928 року, С.О. Іллічевський працював у різних установах і закладах (1918–1922, 1926–1927 – практикант, а згодом – лаборант-ботанік Полтавського народного природничо-історичного музею, 1919 і 1921 – технік-інструктор з лікарських рослин Гумкомздраву і Губземвідділу відповідно, 1920 – фахівець з вивчення бур’янів Лубенської станції лікарських рослин, 1922–1924 і 1926 – практикант відділу бур’янів Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, 1923–1924 – лаборант кабінету ботаніки Полтавського ІНО, 1922–1924 і 1926 – асистент Полтавського сільськогосподарського політехнікуму) і зробив вагомий внесок у вивчення флори та рослинності тодішньої Полтавської губернії – околиць м. Полтава та степових цілин південного сходу губернії, які зараз адміністративно належать як до Полтавщини (Ланнівська і Розумівська цілини неподалік однойменних сіл Полтавського району), так і до Харківщини (Струківська цілина біля с. Огіївка, цілини Гамовецького і Фляге біля селища Вільне, а також схили в околицях м. Берестин). В 1928 р. С.О. Іллічевський на основі опрацювання гербарних матеріалів, які на той час зберігалися у Полтавському державному музеї, склав зведений список судинних рослин Полтавської губернії, який не втратив своєї актуальності дотепер.

В 1928 р. розпочався так званий "чернігівський" період діяльності Сергія Іллічевського. Влітку того року спільно із співробітниками Носівської дослідної сільськогосподарської станції він взяв участь у ботанічному обстеженні Прилуцького повіту тодішньої Полтавщини, а вже з жовтня 1928 р. по квітень 1932 р. постійно проживав у Чернігові, де працював у Чернігівському учительському інституті (спочатку – лектором, а в 1931 р. отримав звання професора ботаніки). За цей період він зробив низку ботанічних екскурсій в околицях м. Чернігів, а також досліджував крейдові відслонення біля м. Глухів (нині – Сумська область).

За станом здоров’я навесні 1932 р. Сергій Іллічевський переїхав до південніших регіонів України. В 1932–1933 рр. він працював геоботаніком в заповіднику "Асканія-Нова", а в 1934–1935 рр. – в Чорноморському заповіднику (м. Гола Пристань на Херсонщині), до складу якого також входив тоді острів Джарилгач, в 1938–1939 рр. (після нетривалого повернення до Полтави) – завідувачем відділу флори Нікітського ботанічного саду на Кримському півострові. У зв’язку з необхідністю постійного догляду за хворим батьком С.О. Іллічевський восени 1939 р. повернувся до Полтави, де спочатку працював агрометеорологом на Полтавській агрометеорологічній станції, а з 1940 по 1943 рр. – доцентом Ботанічного саду Полтавського педагогічного інституту. В період окупації Полтави німцями під час Другої світової війни Сергій Іллічевський спочатку залишився в місті і займався господарсько-організаційними роботами в Ботанічному саду та підбором асортименту деревних і чагарникових порід для озеленення Полтави. В цей час він активно публікувався у газетах "Голос Полтавщини" (м. Полтава) та "Нова Україна" (м. Харків), що виходили в період фашистської окупації. В 1943 р. він був вивезений німцями до м. Дрогобич на Львівщині, а після завершення війни знову вирушив до Чорноморського заповідника. Життя в складних умовах в період окупації, очевидно, дуже вплинуло на С.О. Іллічевського і після 1946 р. він майже перестав публікуватися в наукових журналах (з 1946 р. вийшло друком тільки дві невеликі з обсягом статті в "Ботаническом журнале" в 1953 і 1956 рр.), незважаючи на продовження ним наукової роботи: 1945–1946 рр. – геоботанік Чорноморського заповідника, 1946–1947 рр. – геоботанік заповідника "Асканія-Нова", 1947–1949 рр. – старший науковий співробітник відділу флори і рослинності Ботанічного саду АН УРСР в м. Київ, 1950–1952 рр. – працівник Ботанічного саду в Чернігові, 1952–1955 рр. – технік-лаборант заповідника "Хомутовський степ", 1955–1959 рр. – науковий співробітник заповідника "Софіївка" АН УРСР (м. Умань на Черкащині). Подальша доля вченого досі лишається невідомою, за даними В.Є. Борейка С.О. Іллічевський помер в 1961 р., тоді як В.М. Самородов і О.В. Халимон вважають роком смерті саме 1959-ий. 

Сергій Іллічевський був дуже кваліфікованим фахівцем-ботаніком і дуже неординарною особистістю, яку певною мірою розкривають його листи до видатних науковців того часу – академіків ВУАН Олександра Фоміна і Володимира Вернадського та академіка АН СРСР Володимира Комарова (опубліковані в книзі В.М. Самородова і О.В. Халимон "Сергій Іллічевський (1895–1959?): Життя в ім’я ботаніки"), раджу обов’язково з ними ознайомитися. Так, наприклад, після присвоєння вченому Президією АН УРСР в 1937 р. наукового ступеня кандидата біологічних наук за сукупністю наукових праць (без захисту дисертації) С.О. Іллічевський неодноразово писав листи з проханням переглянути це рішення і присвоїти йому відразу ступінь доктора наук. В будь-якому випадку С.О. Іллічевський був видатним флористом і геоботаніком, який багато зробив для вивчення рослиного покриву Лівобережжя України. Гербарні матеріали вченого, зібрані ним на Полтавщині, частково були втрачені під час пожежі Полтавського краєзнавчого музею після втечі німців з Полтави під час Другої світової війни, але певна частина його зборів збереглася до нашого часу в Києві у гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW). Доля гербарних зборів вченого з Чернігівщини і Херсонщини лишається нез'ясованою. Очевидно, деякі зібрані ним зразки зберігаються і в LE у Санкт-Петербурзі, оскільки М.М. Цвельовим був описаний новий для науки вид Achillea illiczevskyi за збором вченого). Дуже вагомим є внесок Сергія Іллічевського у розвиток української фітофенології, незважаючи на те, що низка його оригінальних ідей (наприклад, так званий "закон Мініо-Іллічевського", який полягає в тому, що хід цвітіння квіткових рослин протягом календарного року в загальних рисах відображає еволюцію вищих рослин – рано навесні квітують переважно примітивні найнижчі в еволюційному плані представники судинних рослин, а пізно восени – найспеціалізованіші вищі) була піддана справедливій критиці професором Борисом Козо-Полянським.

Основні публікації про Сергія Іллічевського:

  • Козо-Полянский Б.М. Доктрина рекапитуляции в фенологии растений. Бюллетень Московского общества испытателей природы. Отдел биологический. 1936. Т. 45, вып. 3. С. 177–181.
  • Козо-Полянский Б.М. Еще о фенофилогенетическом законе Минио–Иллического (Ответ С.О. Илличевскому). Бюллетень Московского общества испытателей природы. Отдел биологический. 1937. Т. 46, вып. 3. С. 184–185.
  • Липшиц С.Ю. Илличевский Сергей Олимпиевич. В кн: Русские ботаники. Биографо-библиографический словарь. Т. 3. Горницкий – Ищереков. Москва: МОИП, 1950. С. 444–446.
  • Борейко В.Е. Сергей Олимпиевич Илличевский. В кн.: Популярный биографо-библиографический словарь-справочник деятелей заповедного дела и охраны природы Украины, царской России и СССР (1860–1960). Киев, 1995. Т. 1 (А–М). С. 120–122.
  • Халимон О.В., Самородов В.М. Родина Іллічевських в ювілейному осмисленні та документах. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2005. № 4. С. 92–97.
  • Уманец О.Ю. Исследования С.О. Илличевского в Черноморском заповеднике. В кн.: І-ий відкритий з’їзд фітобіологів Херсонщини (Херсон, 6 квітня 2006 р.): Збірник тез доповідей. Херсон: Айлант, 2006. С. 56.
  • Халимон О.В. Природоохоронна діяльність ботаніка Сергія Іллічевського на Полтавщині. В кн.: Природоохоронний рух на Полтавщині: Матеріали науково-практичної конференції. Полтава, 2006. С. 68–72.
  • Дрогобыч Н.Е., Самородов В.Н. Асканийский период в биографии Сергея Олимпиевича Илличевского: 30-е – 40-е годы ХХ века. В кн.: Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення в загальноосвітній та вищій школі: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (присвячена 120-річчю від дня народження М.І. Вавилова). Полтава, 2008. С. 102–105.
  • Дрогобыч Н.Е., Самородов В.Н. Ботаник Сергей Илличевский: Вехи биографии в документах и комментариях. В кн. Актуальні питання історії науки і техніки: Матеріали VI-ї Всеукраїнської наукової конференції. Полтава, 2008. С. 58–65.
  • Халимон О.В. Ботанічні студії Сергія Іллічевського в околицях Полтави у першій половині ХХ століття. В кн.: Географія та екологія Полтави: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Полтава, 25 квітня 2008 р.). Полтава: Верстка, 2008. С. 123–127.
  • [Анонім] Іллічевський Сергій Олімпієвич. В кн.: Природничий факультет: Історія і сьогодення. До 95-річчя Полтавського державного педагогічного універститету імені В.Г. Короленка та 90-річчя природничого факультету. Полтава: ТОВ "АСМІ", 2009. С. 75-77.
  • Халимон О.В. Діяльність Сергія Іллічевського у Полтавському педінституті. В кн.: Біорізноманіття: Теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищій школі: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (присвяченої пам’яті видатних вчених-ботаніків, які працювали в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка: Р.В. Ганжі, І.М. Голубинського, Д.С. Івашина, С.О. Іллічевського, Ф.К. Курінного, П.Є. Сосіна). Полтава: Друкарська майстерня, 2010. С. 35–38.
  • Кигим С. Перший фотопортрет С.О. Іллічевського: Історія пошуку та опис. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2011. Вип. 6. С. 299–305.
  • Халимон О.В. Роль Полтавського краєзнавчого музею в науковій долі Сергія Іллічевського. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2011. Вип. 6. С. 315–333.
  • Халимон О. Дендрологічні дослідження ботаніка С.О. Іллічевського. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2012. Вип. 7. С. 110–122.
  • Халимон О. Чернігівський період життя ботаніка С.О. Іллічевського. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2013. Вип. 8. С. 349–355.
  • Халимон О., Старченко В. Гербарій С.О. Іллічевського у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського (Каталог). В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2016. Вип. 11. С. 275–294.
  • Буйдін В.В., Джурка Г.Ф., Шиян Н.І., Гриньова М.В., Закалюжний В.М., Яланська С.П. Іллічевський Сергій Олімпійович. В кн.: Випускники природничого факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка – науковці України: До 100-річчя природничого факультету. Полтава: Сімон, 2019. С. 87-88.
  • [Анонім] Іллічевський Сергій Олімпійович. В кн.: Природничий факультет Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка: 100 років історії та здобутків: Літопис. Полтава: Астрая, 2019. С. 321-322.
  • Самородов В.М., Халимон О.В. Роль професора С.О. Іллічевського в розвитку ботанічних та природоохоронних досліджень в Україні. Біологія та екологія. 2020. Т. 6, № 1–2. С. 92–100.
  • Самородов В.М., Халимон О.В. Сергій Іллічевський – один із організаторів вивчення та охорони біорізноманіття на Полтавщині та в Україні. В кн.: Біорізноманіття: Теорія, практика, формування здоров’язбережувальної компетентності у школярів та методичні аспекти вивчення у закладах освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції (присвячена пам’яті видатного ботаніка П.Є. Сосіна, 30 жовтня 2020 р.). Полтава, 2020. С. 13–19.
  • Самородов В., Халимон О. Полтавські інтелігенти Іллічевські у вимірі трьох ювілеїв. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Харків: ТОВ "Майдан", 2021. Вип. 16. С. 252–276.
  • Самородов В., Халимон О. Дослідник карлівських степів та їх захисник – професор Сергій Іллічевський. В кн.: Полтавський район: Від давнини до сьогодення: Збірник наукових праць. Полтава–Харків: ТОВ "Майдан", 2021. С. 11–15.
  • Самородов В.М., Халимон О.В. Сергій Іллічевський (1895–1959?): Життя в ім’я ботаніки. Полтава: Дивосвіт, 2021. 256 с.

Перелік опублікованих праць Сергія Іллічевського:

  1. Илличевский С. Новые пути в фенологии. Краеведение. 1924. Т. 1, № 3. С. 241–245.
  2. Илличевский С. Новые формы Thymus и Salix. Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР. 1924. Т. 5, вып. 8–9. С. 124–126.
  3. Іллічевський С. Про залежність між ступенем розвитку в будові квітки та часом її цвітіння. Український ботанічний журнал. 1924. Т. 2. С. 67–68.
  4. Илличевский С.О. О зависимости между степенью совершенства в строении цветка и временем его цветения. Журнал Русского ботанического общества. 1925. Т. 9. С. 101-104.
  5. Илличевский С.О. Второе цветение, его механизм и причины в связи с условиями цветения вообще. Журнал Русского ботанического общества. 1925. Т. 9. С. 168-172.
  6. Іллічевський С. Про лікарські рослини на Полтавщині. Полтавський селянин. 1925. Ч. 5. С. 15–18.
  7. Илличевский С. Еще о связи между степенью совершенства в строении цветка и временем его цветения. Журнал Русского ботанического общества. 1926. Т. 11, № 3–4. С. 273–276.
  8. Илличевский С.О. Зональное распределение растительности в окрестностях г. Полтавы. Журнал Русского ботанического общества. 1926. Т. 11, № 3–4. C. 277–283.
  9. Іллічевський С. Список найцікавіших рослин околиць міста Полтави. Український ботанічний журнал. 1926. Т. 3. С. 34–40.
  10. Иллический С.О. Связь между устройством цветка и временем его цветения. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 82.
  11. Иллический С.О. Второе цветение, его механизм и причины. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 82–83.
  12. Иллический С.О. Зональное распределение растительности в окрестностях Полтавы. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 83–84.
  13. Иллический С.О. Растительность целинных степей Полтавской губернии. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 84.
  14. Иллический С.О. Переход растений из одной формации в другую в зависимости от климата и почвы. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 84.
  15. Іллічевський С.О. Цілинні степи південної Полтавщини. Труди сільськогосподарської ботаніки. 1927. Т. 1, вип. 3. С. 62–68.
  16. Іллічевський С.О. Дика деревна рослинність околиць м. Полтави. Труди сільськогосподарської ботаніки. 1927. Т. 1, вип. 4. С. 141–145.
  17. Іллічевський С.О. Акліматизовані деревні породи м. Полтави. Труди сільськогосподарської ботаніки. 1927. Т. 1, вип. 4. С. 146-154.
  18. Іллічевський С.О. Українські назви рослин, їх походження та класифікація. Записки Полтавського інституту народної освіти. 1927. Т. 4. С. 62–74.
  19. Іллічевський С.О. Флора околиць Полтави (З повним списком дикої рослинності). Записки Полтавського сільськогосподарського політехнікуму. 1927. Т. 1, № 2. С. 19–49.
  20. Іллічевський С. Грунти. В кн.: Полтавщина. Полтава, 1927. Т. 2. С. 41–48.
  21. Іллічевський С. Схематичний огляд флори. В кн.: Полтавщина. Полтава, 1927. Т. 2. С. 82–86.
  22. Іллічевський С. Список рослин б. Константиноградського пов. Полтавщини. Український ботанічний журнал. 1928. Т. 4. C. 37–50. 1929. Т. 5. C. 87–98.
  23. Іллічевський С. Поверхньовий кольор у йоду. Вісник природознавства. 1928. № 3–4. С. 203.
  24. Іллічевський С. З приводу гіпотези П. Сушкіна про походження людини. Вісник природознавства. 1928. № 3–4. С. 203.
  25. Іллічевський С. Вплив суворої зими 1927–28 р. на акліматизовані деревні породи в Полтаві. Вісник природознавства. 1928. № 5–6. С. 305.
  26. Іллічевський С.О. Рослинність околиць м. Полтави. Записки Полтавського сільськогосподарського політехнікуму. Полтава, 1928. Т. 2. C. 101–128.
  27. Іллічевський С. Обслідування цілинних степів Полтавщини в 1927 р. В кн.: Охорона пам’яток природи на Україні. Харків, 1928. Збірник ІІ. С. 89–113.
  28. Іллічевський С.О. Гербарій Полтавського державного музею. В кн.: Збірник, присвячений 35-річчю Музею. Полтава, 1928. Т. 1. C. 141–226.
  29. Илличевский С.О. Ход распускания цветов в соцветиях. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 74–75.
  30. Илличевский С.О. Новые формы растений из Полтавской губернии и их разновидности. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 115.
  31. Илличевский С.О. Обзор флоры б. Полтавской губернии. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 115–116.
  32. Илличевский С. Выводы из 11(12)-летних фенологических наблюдений. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 229–231.
  33. Илличевский С. Акклиматизация древесных пород в г. Полтаве. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 278.
  34. Илличевский С.О. Растительные формации окрестностей Полтавы и их анализ. Журнал Русского ботанического общества. 1929. Т. 14, № 1. C. 69–77.
  35. Илличевский С. Новое местонахождение Gagea borealis Perfiliev. Журнал Русского ботанического общества. 1929. Т. 14, № 1. С. 93–94.
  36. Илличевский С.О. По поводу статьи Н. Стоянова "Ueber die Gesetzmässigkeit in der Blütenzeit und der Verteilung von Blütentypen". Журнал Русского ботанического общества. 1929. Т. 14, № 3. С. 331–334.
  37. Илличевский С. О закономерности во времени цветения и о распределении типов цветков. Природа. 1929. № 11. С. 987–989.
  38. Іллічевський С. Цілинні степи Полтавщини та їх охорона. Вісник природознавства. 1929. № 1–2. С. 58–60.
  39. Іллічевський С. [Рецензія: N. Stojanoff. Ueber die Gesetzmässigkeit in der Blütezeit und der Verteilung von Blütentypen]. Вісник природознавства. 1929. № 1–2. С. 84–85.
  40. Іллічевський С. Наслідки геоботанічного обслідування Прилуччини. Бюлетень Прилуцького окружного музею. 1929. № 2. С. 1–7.
  41. Illichevsky S. The data of systematics and the order of flowering. In: Proceedings of the International Congress of Plant Science (Ithaca, New York, August 16–23, 1926). Menasha, 1929. Vol. 2. P. 1469–1471.
  42. Illichevsky S. Secondary (autumn) flowering and its causes in connection with the causes of flowering generally. In: Proceedings of the International Congress of Plant Science (Ithaca, New York, August 16–23, 1926). Menasha, 1929. Vol. 2. P. 1472.
  43. Илличевский С. Целинные степи Полтавского края (Автореферат). Природа. 1930. № 5. С. 552–558.
  44. Илличевский С. Изменение климата Восточной Европы в послеледниковое время. Природа. 1930. № 6. С. 666–671.
  45. Илличевский С. Филогения цветковых растений. Природа. 1930. № 7–8. С. 794.
  46. Илличевский С. Роль анатомии цветка в определении филогении скрытосемянных. Природа. 1930. № 7–8. С. 794–795.
  47. Илличевский С. Некоторые соотношения во флорах Северного полушария. Природа. 1930. № 7–8. С. 795–796.
  48. Илличевский С. Влияние продолжительности дня на рост и развитие растения. Природа. 1930. № 7–8. С. 800–801.
  49. Илличевский С. Древность покрытосемянных. Природа. 1930. № 9. С. 917.
  50. Илличевский С.О. Природа мозаичных болезней. Природа. 1930. № 11–12. С. 1169–1171.
  51. Иллический С.О. Две аномалии в цветении растений. Журнал Русского ботанического общества. 1931. Т. 16, № 5–6. C. 387–401.
  52. Іллічевський С. Тирса Stipa capillata L. в Чернігові в зв’язку з питанням про належність Чернігова до лісової зони. Вісник природознавства. 1931. № 1–2. С. 63.
  53. Илличевский С.О. Солончаки и пески юго-востока Полтавщины. В кн.: Двадцать пять лет научно-педагогической и общественной деятельности акад. Б.А. Келлера: Юбилейный сборник. Воронеж, 1931. С. 281–290.
  54. Illichevsky S. The results of the phenological observation at Poltava. Acta Phaenologica. 1931. Т. 1, № 1. P. 29–37.
  55. Illichevsky S. On the methodics of the phenological observations. Acta Phaenologica. 1932. Т. 1, № 6. P. 177–180.
  56. Illichevsky S. Does the flowering of plants of the Victorian flora repeat the order of their evolution? Proceedings of Royal Society of Victoria. 1932. Vol. 44, part 2. P. 239–241.
  57. Illichevsky S. Plant flowering and local factors (microrelief – water – soil). Acta Phaenologica. 1932. Т. 2, № 1. P. 5–10.
  58. Илличевский С.О. О методике определения сроков цветения древесных пород. Москва: Гослесбумиздат, 1932. 138 с.
  59. Іллічевський С. Матеріали до флори околиць м. Чернігова. Вісник Київського ботанічного саду. 1933. Вип. 16. С. 17–29.
  60. Illichevsky S. The river as a factor of plant distribution. Journal of Ecology. 1933. Vol. 21, iss. 2. P. 436–441.
  61. Илличевский С.О. Цветение растений и эволюционный принцип. Природа. 1934. № 11. С. 45–49.
  62. Илличевский С. Цветение растений окрестностей г. Полтавы в связи с температурой. Советское краеведение. 1934. № 9. С. 28–41.
  63. Илличевский С.О. Растительные ресурсы о. Джарилгача. Советская ботаника. 1935. № 4. С. 55–57.
  64. Илличевский С.О. Растительные ресурсы черноморских заповедников. Природа. 1935. № 6. С. 55–56.
  65. Illichevsky S. Die phänologische Beobachtungen des Jahres 1934 in Poltawa. Acta Phaenologica. 1935. T. 3, № 5. P. 155–159.
  66. Илличевский С.О. Об учреждении группы заповедников в Харьковской области УССР. Советская ботаника. 1936. № 1. С. 168–171.
  67. Іллічевський С.О. Матеріали до флори приморської частини України. Журнал Інституту ботаніки АН УРСР. 1937. № 15(23). С. 253–255.
  68. Илличевский С.О. Растительность меловых склонов Северной Украины. Советская ботаника. 1937. № 1. С. 79–84.
  69. Илличевский С.О. [Рецензия: Флора УССР, ч. 1]. Советская ботаника. 1937. № 3. С. 134–135.
  70. Илличевский С.О. О вторичном цветении растений. Советская ботаника. 1937. № 4. С. 101–106.
  71. Илличевский С.О. Ответ проф. Б.М. Козо-Полянскому. Бюллетень Московского общества испытателей природы. Отдел биологический. 1937. Т. 46, вып. 3. С. 180–183.
  72. Илличевский С.О. Гигантские травы на Украине. Природа. 1937. № 2. С. 101–106.
  73. Иллический С. Быть или не быть закону соответствия хода цветения с ходом эволюции. Ботанический журнал СССР. 1938. Т. 23, № 3. С. 234–236.
  74. Илличевский С.О. Гербарий Полтавского музея. Советская ботаника. 1938. № 4–5. С. 188–189.
  75. Іллічевський С. Фітопатологічні збори в УРСР. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 149–157.
  76. Илличевский С.О. Колебания урожайности и встречаемости у дикорастущих трав. Советская ботаника. 1939. № 2. С. 89–91.
  77. Илличевский С.О. Растительность острова Джарылгача на Черном море. Ботанический журнал СССР. 1940. Т. 25, № 1. С. 38–51.
  78. Іллічевський С. Рослини-велетні. Ботанічний журнал АН УРСР. 1940. Т. 1, № 1. С. 149–158.
  79. Иллический С., Рыбинцев М. Новые жиромасличные растения Крыма. Природа. 1940. № 6. С. 107–108.
  80. Илличевский С.О. Реликты островов и побережья северо-западной части Черного моря. Советская ботаника. 1941. № 4. С. 89–95.
  81. Илличевский С. Деревья и кустарники после зимы 1939/40 г. в Полтаве. Природа. 1941. № 2. С. 77–78.
  82. Илличевский С. Растительный мир черноморских заповедников. В кн.: Природа и социальное хозяйство. 1941. Сборник 8, ч. 1. С. 136–142.
  83. Іллічевський С. Полтавський ботанічний сад. Голос Полтавщини (Газета). 1942. Ч. 13(31) від 12 лютого. С. 4.
  84. Іллічевський С. Весняний календар природи м. Полтави. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 14(32) від 15 лютого. С. 4.
  85. Іллічевський С. Бюлетень весни. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 44(62) від 28 травня. С. 4. Ч. 48(66) від 11 червня. С. 4. Ч. 53(71) від 20 червня. С. 4.
  86. Іллічевський С. Бюлетень цвітіння. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 68(86) від 8 липня. С. 4. Ч. 80(98) від 22 липня. С. 4. Ч. 93(111) від 7 серпня. С. 4. Ч. 117(135) від 5 вересня. С. 4.
  87. Іллічевський С. Нові південні культури в Полтавському ботанічному саду. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 100(118) від 15 серпня. С. 2. Ч. 101(119) від 16 серпня. С. 3.
  88. Іллічевський С. Цінні рослини у Ботанічному саду педінституту (До сільськогосподарської виставки). Голос Полтавщини. 1942. 27 вересня. С. 2.
  89. Іллічевський С. Про використання зіпсованих фруктів. Голос Полтавщини. 1942. 18 жовтня. С. 3.
  90. Іллічевський С. З життя природи. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 146(164) від 11 листопада. С. 4.
  91. Іллічевський С. До озеленіння Полтави. Голос Полтавщини. 1942. 22 листопада. С. 4.
  92. Іллічевський С. Походження наших садових дерев та кущів. Голос Полтавщини. 1942. 4 грудня. С. 4.
  93. Іллічевський С. Дорогу шпильковим деревам! Голос Полтавщини. 1943. Ч. 14(195) від 13 лютого. С. 2.
  94. Іллічевський С. Зміни в природі. Нова Україна (Газета). 1943. 13 червня. С. 4.
  95. Іллічевський С. Літо в природі. Нова Україна. 1943. 18 липня. С. 8.
  96. Іллічевський С. Збирайте лікарські рослини. Нова Україна. 1943. 8 серпня. С. 8.
  97. Іллічевський С. Природа України. Нова Україна. 1943. 22 серпня. С. 6.
  98. Илличевский С. Использование дикой конопли. Социалистическое земледелие (Газета). 1945. № 137. С. 4.
  99. Илличевский С. Черноморский заповедник. Социалистическое земледелие. 1945. 27 декабря. С. 4.
  100. Іллічевський С. Чорноморський заповідник. Радянська Україна (Газета). 1946. 29 березня. С. 4.
  101. Илличевский С.О. Дикая конопля в районе Нижнего Днепра. Ботанический журнал СССР. 1953. Т. 38, № 2. С. 251–252.
  102. Илличевский С.О. Устройство цветка и время его цветения. Ботанический журнал СССР. 1956. Т. 41, № 5. С. 718–719.

Нові для науки таксони судинних рослин, описані Сергієм Іллічевським:

  • Gagea paradoxa (Illitsch.) Illitsch. 1928, Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года: 115. – G. minima var. paradoxa Illitsch. 1927, Записки Полтавського сільськогосподарського політехнікуму, 1: 46. Описано з Лівобережного Лісостепу ("околиці Полтави … вздовж струмка, масово на напів-бур’янових місцях з Ficaria, Chelidonium, Urtica etc."). На нашу думку, має розглядатися як синонім G. minima (L.) Ker Gawl.
  • Galium verum var. albescens Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 212; id. 1928, Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года: 115. Описано з Лівобережного Степу ("На цілинних степах: Ланна (!!); Струківський степ (!!)").
  • Hieracium echioides var. arenarium Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 222; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 97. Описано з Лівобережного Лісостепу ("Луб. Духово (Мельн.); Пер. Дернівка (М., визнач. Пачоськ.); Полтава (Базилевич, Стародубц.); Милорадово (Ст.)").
  • Hieracium echioides var. steppicolum Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 222, рис. 72; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 97. Описано з Лівобережного Лісостепу ("Полтава, обрывы на Куликах (лёсс), leg. С. Илличевский").
  • Linaria genistifolia var. arenaria Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 208; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 92. Описано з Лівобережного Лісостепу ("In arenosis. Полтава!!").
  • Linaria genistifolia var. steppacea Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 208; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 92. Описано з Лівобережного Степу ("На чорноземлі: Червоноград, б. Константіноград – кустарниковий степ, рясно!!").
  • Salix purpurea var. angustifolia Illitsch. 1924, Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР, 5(8–9): 125; id. 1927, Труди сільськогосподарської ботаніки, 1(4): 143. Описано з Лівобережного Лісостепу (за протологом – "в Полтаве по течению речки Свинковки"; за статею 1927 р. – "вздовж р. Свинківки, недалеко від роз’їзду Свинківка"). Очевидно, належить до гібриду S. viminalis L. × S. vinogradovii A. Skvortsov.
  • Salix purpurea var. gavrilenkoana Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 164, рис. 70. Описано з Лівобережного Лісостепу ("по р. Коломаку"). Має вважатися синонімом S. vinogradovii A. Skvortsov.
  • Thymus marschallianus var. citriodorus Illitsch. 1924, Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР, 5(8–9): 124, 125. Описано з Лівобережного Лісостепу ("очень обычный в Полтаве … в сухих рощах на песке"). Належить до синонімів T. tschernjaievii Klokov & Des.-Shost.
  • Thymus marschallianus var. pseudochamaedrys Illitsch. 1924, Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР, 5(8–9): 124, 125. Описано з Лівобережного Лісостепу ("очень обычный в Полтаве … населяет суходольные луга и холмы на суглинке"). Належить до синонімів T. pannonicus All. (=T. marschallianus Willd.).

Види, описані на честь Сергія Іллічевського:

  • Achillea × illiczevskyi Tzvelev, 1994, Флора европейской части СССР, 7: 122. Описано з Лівобережного Лісостепу ("In viciniis urb. Poltava, in sabuletis, 1925, S. Illiczevsky – LE"). Має вважатися спонтанним гібридом A. collina (Wirtg.) Becker ex Heimerl × A. micrantha Willd.

Дякую усім читачам за увагу! Також безмежна подяка Збройним Силам України за можливість й надалі в цей непростий час продовжувати свою наукову діяльність! Рекомендую ознайомитися з іншими біографічними матеріалами про видатних українських ботаніків:


Опубліковано о Немає коментарів:
Підписатися на: Дописи (Atom)