вівторок, 20 січня 2026 р.

Сергій Іллічевський: До 130-річчя від дня народження

Восени 2025 року ботанічна спільнота відзначила 130 років з дня народження Сергія Олімпійовича Іллічевського (1895 - ?) - відомого дослідника флори і рослинності України в першій половині ХХ століття. Незважаючи на те, що він працював у різних установах і відвідав з ботанічною метою багато регіонів України (Полтавщину, Харківщину, Чернігівщину, Херсонщину, Черкащину, Кримський півострів), його ім'я нині не є надто відомим для багатьох сучасних фахівців. І дарма, бо особистістю він був дуже цікавою, автором низки дуже кваліфікованих для того часу статей і при цьому декількох оригінальних і цілком новаторських для того часу ідей та гіпотез. Особисто для мене Сергій Іллічевський є однією із найзнаковіших постатей у вітчизняній ботаніці, оскільки я вже понад 15 років активно користуюся багатьма його опублікованими працями, що стосуються рослинного покриву тих регіонів, які я мав можливість досліджувати після нього: околиць Полтави, колишнього Костянтиноградського повіту Полтавщини (нині - Полтавський район Полтавщини і Берестинський - Харківщини) та острова Джарилгач в Чорному морі.

Фото з книги В.М. Самородова і О.В. Халимон "Сергій Іллічевський (1895–1959?): Життя в ім’я ботаніки" (2021)



Сергій Іллічевський народився 17 вересня 1895 року в місті Усмань Тамбовської губернії (нині – Липецька область РФ) у родині відомого українського агронома та ґрунтознавця Олімпія Олександровича Іллічевського (1865–1941), який на той час працював на Тамбовщині повітовим агрономом і завідувачем Усманського дослідного поля. У 1899 р. родина Іллічевських переїхала до м. Берестин на Харківщині (тодішня Полтавська губернія), де О.О. Іллічевський декілька років працював повітовим агрономом Костянтиноградського сільськогосподарського товариства, а в 1901 р. – до м. Полтава, де батько С.О. Іллічевського брав активну участь у роботі Полтавського сільськогосподарського товариства та різних наукових форумів того часу, заснуванні Полтавського сільськогосподарського технікуму (нині – Полтавський державний аграрний університет), а також викладав в Полтавському інституті народної освіти (нині – Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка). Сергій Іллічевський початкову освіту здобув у Першій класичній чоловічій гімназії м. Полтава, а в 1914–1917 рр. навчався на фізико-математичному факультеті природничого відділення Київського університету імені Святого Володимира. З початком Української революції в 1917 р. Сергій Іллічевський повернувся з Києва до Полтави, де мешкав у батьків і розпочав самостійні дослідження судинних рослин околиць міста Полтава, зібравши великий власний гербарій. Завершив останній курс навчання у виші він в 1923 р. на природничо-математичному відділенні Полтавського інституту народної освіти. Перебуваючи в Полтаві майже постійно до 1928 року, С.О. Іллічевський працював у різних установах і закладах (1918–1922, 1926–1927 – практикант, а згодом – лаборант-ботанік Полтавського народного природничо-історичного музею, 1919 і 1921 – технік-інструктор з лікарських рослин Гумкомздраву і Губземвідділу відповідно, 1920 – фахівець з вивчення бур’янів Лубенської станції лікарських рослин, 1922–1924 і 1926 – практикант відділу бур’янів Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, 1923–1924 – лаборант кабінету ботаніки Полтавського ІНО, 1922–1924 і 1926 – асистент Полтавського сільськогосподарського політехнікуму) і зробив вагомий внесок у вивчення флори та рослинності тодішньої Полтавської губернії – околиць м. Полтава та степових цілин південного сходу губернії, які зараз адміністративно належать як до Полтавщини (Ланнівська і Розумівська цілини неподалік однойменних сіл Полтавського району), так і до Харківщини (Струківська цілина біля с. Огіївка, цілини Гамовецького і Фляге біля селища Вільне, а також схили в околицях м. Берестин). В 1928 р. С.О. Іллічевський на основі опрацювання гербарних матеріалів, які на той час зберігалися у Полтавському державному музеї, склав зведений список судинних рослин Полтавської губернії, який не втратив своєї актуальності дотепер.

В 1928 р. розпочався так званий "чернігівський" період діяльності Сергія Іллічевського. Влітку того року спільно із співробітниками Носівської дослідної сільськогосподарської станції він взяв участь у ботанічному обстеженні Прилуцького повіту тодішньої Полтавщини, а вже з жовтня 1928 р. по квітень 1932 р. постійно проживав у Чернігові, де працював у Чернігівському учительському інституті (спочатку – лектором, а в 1931 р. отримав звання професора ботаніки). За цей період він зробив низку ботанічних екскурсій в околицях м. Чернігів, а також досліджував крейдові відслонення біля м. Глухів (нині – Сумська область).

За станом здоров’я навесні 1932 р. Сергій Іллічевський переїхав до південніших регіонів України. В 1932–1933 рр. він працював геоботаніком в заповіднику "Асканія-Нова", а в 1934–1935 рр. – в Чорноморському заповіднику (м. Гола Пристань на Херсонщині), до складу якого також входив тоді острів Джарилгач, в 1938–1939 рр. (після нетривалого повернення до Полтави) – завідувачем відділу флори Нікітського ботанічного саду на Кримському півострові. У зв’язку з необхідністю постійного догляду за хворим батьком С.О. Іллічевський восени 1939 р. повернувся до Полтави, де спочатку працював агрометеорологом на Полтавській агрометеорологічній станції, а з 1940 по 1943 рр. – доцентом Ботанічного саду Полтавського педагогічного інституту. В період окупації Полтави німцями під час Другої світової війни Сергій Іллічевський спочатку залишився в місті і займався господарсько-організаційними роботами в Ботанічному саду та підбором асортименту деревних і чагарникових порід для озеленення Полтави. В цей час він активно публікувався у газетах "Голос Полтавщини" (м. Полтава) та "Нова Україна" (м. Харків), що виходили в період фашистської окупації. В 1943 р. він був вивезений німцями до м. Дрогобич на Львівщині, а після завершення війни знову вирушив до Чорноморського заповідника. Життя в складних умовах в період окупації, очевидно, дуже вплинуло на С.О. Іллічевського і після 1946 р. він майже перестав публікуватися в наукових журналах (з 1946 р. вийшло друком тільки дві невеликі з обсягом статті в "Ботаническом журнале" в 1953 і 1956 рр.), незважаючи на продовження ним наукової роботи: 1945–1946 рр. – геоботанік Чорноморського заповідника, 1946–1947 рр. – геоботанік заповідника "Асканія-Нова", 1947–1949 рр. – старший науковий співробітник відділу флори і рослинності Ботанічного саду АН УРСР в м. Київ, 1950–1952 рр. – працівник Ботанічного саду в Чернігові, 1952–1955 рр. – технік-лаборант заповідника "Хомутовський степ", 1955–1959 рр. – науковий співробітник заповідника "Софіївка" АН УРСР (м. Умань на Черкащині). Подальша доля вченого досі лишається невідомою, за даними В.Є. Борейка С.О. Іллічевський помер в 1961 р., тоді як В.М. Самородов і О.В. Халимон вважають роком смерті саме 1959-ий. 

Сергій Іллічевський був дуже кваліфікованим фахівцем-ботаніком і дуже неординарною особистістю, яку певною мірою розкривають його листи до видатних науковців того часу – академіків ВУАН Олександра Фоміна і Володимира Вернадського та академіка АН СРСР Володимира Комарова (опубліковані в книзі В.М. Самородова і О.В. Халимон "Сергій Іллічевський (1895–1959?): Життя в ім’я ботаніки"), раджу обов’язково з ними ознайомитися. Так, наприклад, після присвоєння вченому Президією АН УРСР в 1937 р. наукового ступеня кандидата біологічних наук за сукупністю наукових праць (без захисту дисертації) С.О. Іллічевський неодноразово писав листи з проханням переглянути це рішення і присвоїти йому відразу ступінь доктора наук. В будь-якому випадку С.О. Іллічевський був видатним флористом і геоботаніком, який багато зробив для вивчення рослиного покриву Лівобережжя України. Гербарні матеріали вченого, зібрані ним на Полтавщині, частково були втрачені під час пожежі Полтавського краєзнавчого музею після втечі німців з Полтави під час Другої світової війни, але певна частина його зборів збереглася до нашого часу в Києві у гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW). Доля гербарних зборів вченого з Чернігівщини і Херсонщини лишається нез'ясованою. Очевидно, деякі зібрані ним зразки зберігаються і в LE у Санкт-Петербурзі, оскільки М.М. Цвельовим був описаний новий для науки вид Achillea illiczevskyi за збором вченого). Дуже вагомим є внесок Сергія Іллічевського у розвиток української фітофенології, незважаючи на те, що низка його оригінальних ідей (наприклад, так званий "закон Мініо-Іллічевського", який полягає в тому, що хід цвітіння квіткових рослин протягом календарного року в загальних рисах відображає еволюцію вищих рослин – рано навесні квітують переважно примітивні найнижчі в еволюційному плані представники судинних рослин, а пізно восени – найспеціалізованіші вищі) була піддана справедливій критиці професором Борисом Козо-Полянським.

Основні публікації про Сергія Іллічевського:

  • Козо-Полянский Б.М. Доктрина рекапитуляции в фенологии растений. Бюллетень Московского общества испытателей природы. Отдел биологический. 1936. Т. 45, вып. 3. С. 177–181.
  • Козо-Полянский Б.М. Еще о фенофилогенетическом законе Минио–Иллического (Ответ С.О. Илличевскому). Бюллетень Московского общества испытателей природы. Отдел биологический. 1937. Т. 46, вып. 3. С. 184–185.
  • Липшиц С.Ю. Илличевский Сергей Олимпиевич. В кн: Русские ботаники. Биографо-библиографический словарь. Т. 3. Горницкий – Ищереков. Москва: МОИП, 1950. С. 444–446.
  • Борейко В.Е. Сергей Олимпиевич Илличевский. В кн.: Популярный биографо-библиографический словарь-справочник деятелей заповедного дела и охраны природы Украины, царской России и СССР (1860–1960). Киев, 1995. Т. 1 (А–М). С. 120–122.
  • Халимон О.В., Самородов В.М. Родина Іллічевських в ювілейному осмисленні та документах. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2005. № 4. С. 92–97.
  • Уманец О.Ю. Исследования С.О. Илличевского в Черноморском заповеднике. В кн.: І-ий відкритий з’їзд фітобіологів Херсонщини (Херсон, 6 квітня 2006 р.): Збірник тез доповідей. Херсон: Айлант, 2006. С. 56.
  • Халимон О.В. Природоохоронна діяльність ботаніка Сергія Іллічевського на Полтавщині. В кн.: Природоохоронний рух на Полтавщині: Матеріали науково-практичної конференції. Полтава, 2006. С. 68–72.
  • Дрогобыч Н.Е., Самородов В.Н. Асканийский период в биографии Сергея Олимпиевича Илличевского: 30-е – 40-е годы ХХ века. В кн.: Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення в загальноосвітній та вищій школі: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (присвячена 120-річчю від дня народження М.І. Вавилова). Полтава, 2008. С. 102–105.
  • Дрогобыч Н.Е., Самородов В.Н. Ботаник Сергей Илличевский: Вехи биографии в документах и комментариях. В кн. Актуальні питання історії науки і техніки: Матеріали VI-ї Всеукраїнської наукової конференції. Полтава, 2008. С. 58–65.
  • Халимон О.В. Ботанічні студії Сергія Іллічевського в околицях Полтави у першій половині ХХ століття. В кн.: Географія та екологія Полтави: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Полтава, 25 квітня 2008 р.). Полтава: Верстка, 2008. С. 123–127.
  • [Анонім] Іллічевський Сергій Олімпієвич. В кн.: Природничий факультет: Історія і сьогодення. До 95-річчя Полтавського державного педагогічного універститету імені В.Г. Короленка та 90-річчя природничого факультету. Полтава: ТОВ "АСМІ", 2009. С. 75-77.
  • Халимон О.В. Діяльність Сергія Іллічевського у Полтавському педінституті. В кн.: Біорізноманіття: Теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищій школі: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (присвяченої пам’яті видатних вчених-ботаніків, які працювали в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка: Р.В. Ганжі, І.М. Голубинського, Д.С. Івашина, С.О. Іллічевського, Ф.К. Курінного, П.Є. Сосіна). Полтава: Друкарська майстерня, 2010. С. 35–38.
  • Кигим С. Перший фотопортрет С.О. Іллічевського: Історія пошуку та опис. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2011. Вип. 6. С. 299–305.
  • Халимон О.В. Роль Полтавського краєзнавчого музею в науковій долі Сергія Іллічевського. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2011. Вип. 6. С. 315–333.
  • Халимон О. Дендрологічні дослідження ботаніка С.О. Іллічевського. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2012. Вип. 7. С. 110–122.
  • Халимон О. Чернігівський період життя ботаніка С.О. Іллічевського. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2013. Вип. 8. С. 349–355.
  • Халимон О., Старченко В. Гербарій С.О. Іллічевського у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського (Каталог). В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Полтава: Дивосвіт, 2016. Вип. 11. С. 275–294.
  • Буйдін В.В., Джурка Г.Ф., Шиян Н.І., Гриньова М.В., Закалюжний В.М., Яланська С.П. Іллічевський Сергій Олімпійович. В кн.: Випускники природничого факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка – науковці України: До 100-річчя природничого факультету. Полтава: Сімон, 2019. С. 87-88.
  • [Анонім] Іллічевський Сергій Олімпійович. В кн.: Природничий факультет Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка: 100 років історії та здобутків: Літопис. Полтава: Астрая, 2019. С. 321-322.
  • Самородов В.М., Халимон О.В. Роль професора С.О. Іллічевського в розвитку ботанічних та природоохоронних досліджень в Україні. Біологія та екологія. 2020. Т. 6, № 1–2. С. 92–100.
  • Самородов В.М., Халимон О.В. Сергій Іллічевський – один із організаторів вивчення та охорони біорізноманіття на Полтавщині та в Україні. В кн.: Біорізноманіття: Теорія, практика, формування здоров’язбережувальної компетентності у школярів та методичні аспекти вивчення у закладах освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції (присвячена пам’яті видатного ботаніка П.Є. Сосіна, 30 жовтня 2020 р.). Полтава, 2020. С. 13–19.
  • Самородов В., Халимон О. Полтавські інтелігенти Іллічевські у вимірі трьох ювілеїв. В кн.: Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: Збірник наукових статей. Харків: ТОВ "Майдан", 2021. Вип. 16. С. 252–276.
  • Самородов В., Халимон О. Дослідник карлівських степів та їх захисник – професор Сергій Іллічевський. В кн.: Полтавський район: Від давнини до сьогодення: Збірник наукових праць. Полтава–Харків: ТОВ "Майдан", 2021. С. 11–15.
  • Самородов В.М., Халимон О.В. Сергій Іллічевський (1895–1959?): Життя в ім’я ботаніки. Полтава: Дивосвіт, 2021. 256 с.

Перелік опублікованих праць Сергія Іллічевського:

  1. Илличевский С. Новые пути в фенологии. Краеведение. 1924. Т. 1, № 3. С. 241–245.
  2. Илличевский С. Новые формы Thymus и Salix. Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР. 1924. Т. 5, вып. 8–9. С. 124–126.
  3. Іллічевський С. Про залежність між ступенем розвитку в будові квітки та часом її цвітіння. Український ботанічний журнал. 1924. Т. 2. С. 67–68.
  4. Илличевский С.О. О зависимости между степенью совершенства в строении цветка и временем его цветения. Журнал Русского ботанического общества. 1925. Т. 9. С. 101-104.
  5. Илличевский С.О. Второе цветение, его механизм и причины в связи с условиями цветения вообще. Журнал Русского ботанического общества. 1925. Т. 9. С. 168-172.
  6. Іллічевський С. Про лікарські рослини на Полтавщині. Полтавський селянин. 1925. Ч. 5. С. 15–18.
  7. Илличевский С. Еще о связи между степенью совершенства в строении цветка и временем его цветения. Журнал Русского ботанического общества. 1926. Т. 11, № 3–4. С. 273–276.
  8. Илличевский С.О. Зональное распределение растительности в окрестностях г. Полтавы. Журнал Русского ботанического общества. 1926. Т. 11, № 3–4. C. 277–283.
  9. Іллічевський С. Список найцікавіших рослин околиць міста Полтави. Український ботанічний журнал. 1926. Т. 3. С. 34–40.
  10. Иллический С.О. Связь между устройством цветка и временем его цветения. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 82.
  11. Иллический С.О. Второе цветение, его механизм и причины. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 82–83.
  12. Иллический С.О. Зональное распределение растительности в окрестностях Полтавы. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 83–84.
  13. Иллический С.О. Растительность целинных степей Полтавской губернии. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 84.
  14. Иллический С.О. Переход растений из одной формации в другую в зависимости от климата и почвы. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 года. Москва, 1926. С. 84.
  15. Іллічевський С.О. Цілинні степи південної Полтавщини. Труди сільськогосподарської ботаніки. 1927. Т. 1, вип. 3. С. 62–68.
  16. Іллічевський С.О. Дика деревна рослинність околиць м. Полтави. Труди сільськогосподарської ботаніки. 1927. Т. 1, вип. 4. С. 141–145.
  17. Іллічевський С.О. Акліматизовані деревні породи м. Полтави. Труди сільськогосподарської ботаніки. 1927. Т. 1, вип. 4. С. 146-154.
  18. Іллічевський С.О. Українські назви рослин, їх походження та класифікація. Записки Полтавського інституту народної освіти. 1927. Т. 4. С. 62–74.
  19. Іллічевський С.О. Флора околиць Полтави (З повним списком дикої рослинності). Записки Полтавського сільськогосподарського політехнікуму. 1927. Т. 1, № 2. С. 19–49.
  20. Іллічевський С. Грунти. В кн.: Полтавщина. Полтава, 1927. Т. 2. С. 41–48.
  21. Іллічевський С. Схематичний огляд флори. В кн.: Полтавщина. Полтава, 1927. Т. 2. С. 82–86.
  22. Іллічевський С. Список рослин б. Константиноградського пов. Полтавщини. Український ботанічний журнал. 1928. Т. 4. C. 37–50. 1929. Т. 5. C. 87–98.
  23. Іллічевський С. Поверхньовий кольор у йоду. Вісник природознавства. 1928. № 3–4. С. 203.
  24. Іллічевський С. З приводу гіпотези П. Сушкіна про походження людини. Вісник природознавства. 1928. № 3–4. С. 203.
  25. Іллічевський С. Вплив суворої зими 1927–28 р. на акліматизовані деревні породи в Полтаві. Вісник природознавства. 1928. № 5–6. С. 305.
  26. Іллічевський С.О. Рослинність околиць м. Полтави. Записки Полтавського сільськогосподарського політехнікуму. Полтава, 1928. Т. 2. C. 101–128.
  27. Іллічевський С. Обслідування цілинних степів Полтавщини в 1927 р. В кн.: Охорона пам’яток природи на Україні. Харків, 1928. Збірник ІІ. С. 89–113.
  28. Іллічевський С.О. Гербарій Полтавського державного музею. В кн.: Збірник, присвячений 35-річчю Музею. Полтава, 1928. Т. 1. C. 141–226.
  29. Илличевский С.О. Ход распускания цветов в соцветиях. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 74–75.
  30. Илличевский С.О. Новые формы растений из Полтавской губернии и их разновидности. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 115.
  31. Илличевский С.О. Обзор флоры б. Полтавской губернии. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 115–116.
  32. Илличевский С. Выводы из 11(12)-летних фенологических наблюдений. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 229–231.
  33. Илличевский С. Акклиматизация древесных пород в г. Полтаве. В кн.: Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года. Ленинград, 1928. С. 278.
  34. Илличевский С.О. Растительные формации окрестностей Полтавы и их анализ. Журнал Русского ботанического общества. 1929. Т. 14, № 1. C. 69–77.
  35. Илличевский С. Новое местонахождение Gagea borealis Perfiliev. Журнал Русского ботанического общества. 1929. Т. 14, № 1. С. 93–94.
  36. Илличевский С.О. По поводу статьи Н. Стоянова "Ueber die Gesetzmässigkeit in der Blütenzeit und der Verteilung von Blütentypen". Журнал Русского ботанического общества. 1929. Т. 14, № 3. С. 331–334.
  37. Илличевский С. О закономерности во времени цветения и о распределении типов цветков. Природа. 1929. № 11. С. 987–989.
  38. Іллічевський С. Цілинні степи Полтавщини та їх охорона. Вісник природознавства. 1929. № 1–2. С. 58–60.
  39. Іллічевський С. [Рецензія: N. Stojanoff. Ueber die Gesetzmässigkeit in der Blütezeit und der Verteilung von Blütentypen]. Вісник природознавства. 1929. № 1–2. С. 84–85.
  40. Іллічевський С. Наслідки геоботанічного обслідування Прилуччини. Бюлетень Прилуцького окружного музею. 1929. № 2. С. 1–7.
  41. Illichevsky S. The data of systematics and the order of flowering. In: Proceedings of the International Congress of Plant Science (Ithaca, New York, August 16–23, 1926). Menasha, 1929. Vol. 2. P. 1469–1471.
  42. Illichevsky S. Secondary (autumn) flowering and its causes in connection with the causes of flowering generally. In: Proceedings of the International Congress of Plant Science (Ithaca, New York, August 16–23, 1926). Menasha, 1929. Vol. 2. P. 1472.
  43. Илличевский С. Целинные степи Полтавского края (Автореферат). Природа. 1930. № 5. С. 552–558.
  44. Илличевский С. Изменение климата Восточной Европы в послеледниковое время. Природа. 1930. № 6. С. 666–671.
  45. Илличевский С. Филогения цветковых растений. Природа. 1930. № 7–8. С. 794.
  46. Илличевский С. Роль анатомии цветка в определении филогении скрытосемянных. Природа. 1930. № 7–8. С. 794–795.
  47. Илличевский С. Некоторые соотношения во флорах Северного полушария. Природа. 1930. № 7–8. С. 795–796.
  48. Илличевский С. Влияние продолжительности дня на рост и развитие растения. Природа. 1930. № 7–8. С. 800–801.
  49. Илличевский С. Древность покрытосемянных. Природа. 1930. № 9. С. 917.
  50. Илличевский С.О. Природа мозаичных болезней. Природа. 1930. № 11–12. С. 1169–1171.
  51. Иллический С.О. Две аномалии в цветении растений. Журнал Русского ботанического общества. 1931. Т. 16, № 5–6. C. 387–401.
  52. Іллічевський С. Тирса Stipa capillata L. в Чернігові в зв’язку з питанням про належність Чернігова до лісової зони. Вісник природознавства. 1931. № 1–2. С. 63.
  53. Илличевский С.О. Солончаки и пески юго-востока Полтавщины. В кн.: Двадцать пять лет научно-педагогической и общественной деятельности акад. Б.А. Келлера: Юбилейный сборник. Воронеж, 1931. С. 281–290.
  54. Illichevsky S. The results of the phenological observation at Poltava. Acta Phaenologica. 1931. Т. 1, № 1. P. 29–37.
  55. Illichevsky S. On the methodics of the phenological observations. Acta Phaenologica. 1932. Т. 1, № 6. P. 177–180.
  56. Illichevsky S. Does the flowering of plants of the Victorian flora repeat the order of their evolution? Proceedings of Royal Society of Victoria. 1932. Vol. 44, part 2. P. 239–241.
  57. Illichevsky S. Plant flowering and local factors (microrelief – water – soil). Acta Phaenologica. 1932. Т. 2, № 1. P. 5–10.
  58. Илличевский С.О. О методике определения сроков цветения древесных пород. Москва: Гослесбумиздат, 1932. 138 с.
  59. Іллічевський С. Матеріали до флори околиць м. Чернігова. Вісник Київського ботанічного саду. 1933. Вип. 16. С. 17–29.
  60. Illichevsky S. The river as a factor of plant distribution. Journal of Ecology. 1933. Vol. 21, iss. 2. P. 436–441.
  61. Илличевский С.О. Цветение растений и эволюционный принцип. Природа. 1934. № 11. С. 45–49.
  62. Илличевский С. Цветение растений окрестностей г. Полтавы в связи с температурой. Советское краеведение. 1934. № 9. С. 28–41.
  63. Илличевский С.О. Растительные ресурсы о. Джарилгача. Советская ботаника. 1935. № 4. С. 55–57.
  64. Илличевский С.О. Растительные ресурсы черноморских заповедников. Природа. 1935. № 6. С. 55–56.
  65. Illichevsky S. Die phänologische Beobachtungen des Jahres 1934 in Poltawa. Acta Phaenologica. 1935. T. 3, № 5. P. 155–159.
  66. Илличевский С.О. Об учреждении группы заповедников в Харьковской области УССР. Советская ботаника. 1936. № 1. С. 168–171.
  67. Іллічевський С.О. Матеріали до флори приморської частини України. Журнал Інституту ботаніки АН УРСР. 1937. № 15(23). С. 253–255.
  68. Илличевский С.О. Растительность меловых склонов Северной Украины. Советская ботаника. 1937. № 1. С. 79–84.
  69. Илличевский С.О. [Рецензия: Флора УССР, ч. 1]. Советская ботаника. 1937. № 3. С. 134–135.
  70. Илличевский С.О. О вторичном цветении растений. Советская ботаника. 1937. № 4. С. 101–106.
  71. Илличевский С.О. Ответ проф. Б.М. Козо-Полянскому. Бюллетень Московского общества испытателей природы. Отдел биологический. 1937. Т. 46, вып. 3. С. 180–183.
  72. Илличевский С.О. Гигантские травы на Украине. Природа. 1937. № 2. С. 101–106.
  73. Иллический С. Быть или не быть закону соответствия хода цветения с ходом эволюции. Ботанический журнал СССР. 1938. Т. 23, № 3. С. 234–236.
  74. Илличевский С.О. Гербарий Полтавского музея. Советская ботаника. 1938. № 4–5. С. 188–189.
  75. Іллічевський С. Фітопатологічні збори в УРСР. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 149–157.
  76. Илличевский С.О. Колебания урожайности и встречаемости у дикорастущих трав. Советская ботаника. 1939. № 2. С. 89–91.
  77. Илличевский С.О. Растительность острова Джарылгача на Черном море. Ботанический журнал СССР. 1940. Т. 25, № 1. С. 38–51.
  78. Іллічевський С. Рослини-велетні. Ботанічний журнал АН УРСР. 1940. Т. 1, № 1. С. 149–158.
  79. Иллический С., Рыбинцев М. Новые жиромасличные растения Крыма. Природа. 1940. № 6. С. 107–108.
  80. Илличевский С.О. Реликты островов и побережья северо-западной части Черного моря. Советская ботаника. 1941. № 4. С. 89–95.
  81. Илличевский С. Деревья и кустарники после зимы 1939/40 г. в Полтаве. Природа. 1941. № 2. С. 77–78.
  82. Илличевский С. Растительный мир черноморских заповедников. В кн.: Природа и социальное хозяйство. 1941. Сборник 8, ч. 1. С. 136–142.
  83. Іллічевський С. Полтавський ботанічний сад. Голос Полтавщини (Газета). 1942. Ч. 13(31) від 12 лютого. С. 4.
  84. Іллічевський С. Весняний календар природи м. Полтави. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 14(32) від 15 лютого. С. 4.
  85. Іллічевський С. Бюлетень весни. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 44(62) від 28 травня. С. 4. Ч. 48(66) від 11 червня. С. 4. Ч. 53(71) від 20 червня. С. 4.
  86. Іллічевський С. Бюлетень цвітіння. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 68(86) від 8 липня. С. 4. Ч. 80(98) від 22 липня. С. 4. Ч. 93(111) від 7 серпня. С. 4. Ч. 117(135) від 5 вересня. С. 4.
  87. Іллічевський С. Нові південні культури в Полтавському ботанічному саду. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 100(118) від 15 серпня. С. 2. Ч. 101(119) від 16 серпня. С. 3.
  88. Іллічевський С. Цінні рослини у Ботанічному саду педінституту (До сільськогосподарської виставки). Голос Полтавщини. 1942. 27 вересня. С. 2.
  89. Іллічевський С. Про використання зіпсованих фруктів. Голос Полтавщини. 1942. 18 жовтня. С. 3.
  90. Іллічевський С. З життя природи. Голос Полтавщини. 1942. Ч. 146(164) від 11 листопада. С. 4.
  91. Іллічевський С. До озеленіння Полтави. Голос Полтавщини. 1942. 22 листопада. С. 4.
  92. Іллічевський С. Походження наших садових дерев та кущів. Голос Полтавщини. 1942. 4 грудня. С. 4.
  93. Іллічевський С. Дорогу шпильковим деревам! Голос Полтавщини. 1943. Ч. 14(195) від 13 лютого. С. 2.
  94. Іллічевський С. Зміни в природі. Нова Україна (Газета). 1943. 13 червня. С. 4.
  95. Іллічевський С. Літо в природі. Нова Україна. 1943. 18 липня. С. 8.
  96. Іллічевський С. Збирайте лікарські рослини. Нова Україна. 1943. 8 серпня. С. 8.
  97. Іллічевський С. Природа України. Нова Україна. 1943. 22 серпня. С. 6.
  98. Илличевский С. Использование дикой конопли. Социалистическое земледелие (Газета). 1945. № 137. С. 4.
  99. Илличевский С. Черноморский заповедник. Социалистическое земледелие. 1945. 27 декабря. С. 4.
  100. Іллічевський С. Чорноморський заповідник. Радянська Україна (Газета). 1946. 29 березня. С. 4.
  101. Илличевский С.О. Дикая конопля в районе Нижнего Днепра. Ботанический журнал СССР. 1953. Т. 38, № 2. С. 251–252.
  102. Илличевский С.О. Устройство цветка и время его цветения. Ботанический журнал СССР. 1956. Т. 41, № 5. С. 718–719.

Нові для науки таксони судинних рослин, описані Сергієм Іллічевським:

  • Gagea paradoxa (Illitsch.) Illitsch. 1928, Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года: 115. – G. minima var. paradoxa Illitsch. 1927, Записки Полтавського сільськогосподарського політехнікуму, 1: 46. Описано з Лівобережного Лісостепу ("околиці Полтави … вздовж струмка, масово на напів-бур’янових місцях з Ficaria, Chelidonium, Urtica etc."). На нашу думку, має розглядатися як синонім G. minima (L.) Ker Gawl.
  • Galium verum var. albescens Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 212; id. 1928, Дневник Всесоюзного съезда ботаников в январе 1928 года: 115. Описано з Лівобережного Степу ("На цілинних степах: Ланна (!!); Струківський степ (!!)").
  • Hieracium echioides var. arenarium Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 222; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 97. Описано з Лівобережного Лісостепу ("Луб. Духово (Мельн.); Пер. Дернівка (М., визнач. Пачоськ.); Полтава (Базилевич, Стародубц.); Милорадово (Ст.)").
  • Hieracium echioides var. steppicolum Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 222, рис. 72; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 97. Описано з Лівобережного Лісостепу ("Полтава, обрывы на Куликах (лёсс), leg. С. Илличевский").
  • Linaria genistifolia var. arenaria Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 208; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 92. Описано з Лівобережного Лісостепу ("In arenosis. Полтава!!").
  • Linaria genistifolia var. steppacea Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 208; id. 1929, Український ботанічний журнал, 5: 92. Описано з Лівобережного Степу ("На чорноземлі: Червоноград, б. Константіноград – кустарниковий степ, рясно!!").
  • Salix purpurea var. angustifolia Illitsch. 1924, Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР, 5(8–9): 125; id. 1927, Труди сільськогосподарської ботаніки, 1(4): 143. Описано з Лівобережного Лісостепу (за протологом – "в Полтаве по течению речки Свинковки"; за статею 1927 р. – "вздовж р. Свинківки, недалеко від роз’їзду Свинківка"). Очевидно, належить до гібриду S. viminalis L. × S. vinogradovii A. Skvortsov.
  • Salix purpurea var. gavrilenkoana Illitsch. 1928, Збірник, присвячений 35-річчю Музею, 1: 164, рис. 70. Описано з Лівобережного Лісостепу ("по р. Коломаку"). Має вважатися синонімом S. vinogradovii A. Skvortsov.
  • Thymus marschallianus var. citriodorus Illitsch. 1924, Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР, 5(8–9): 124, 125. Описано з Лівобережного Лісостепу ("очень обычный в Полтаве … в сухих рощах на песке"). Належить до синонімів T. tschernjaievii Klokov & Des.-Shost.
  • Thymus marschallianus var. pseudochamaedrys Illitsch. 1924, Ботанические материалы Гербария Главного ботанического сада РСФСР, 5(8–9): 124, 125. Описано з Лівобережного Лісостепу ("очень обычный в Полтаве … населяет суходольные луга и холмы на суглинке"). Належить до синонімів T. pannonicus All. (=T. marschallianus Willd.).

Види, описані на честь Сергія Іллічевського:

  • Achillea × illiczevskyi Tzvelev, 1994, Флора европейской части СССР, 7: 122. Описано з Лівобережного Лісостепу ("In viciniis urb. Poltava, in sabuletis, 1925, S. Illiczevsky – LE"). Має вважатися спонтанним гібридом A. collina (Wirtg.) Becker ex Heimerl × A. micrantha Willd.

Дякую усім читачам за увагу! Також безмежна подяка Збройним Силам України за можливість й надалі в цей непростий час продовжувати свою наукову діяльність! Рекомендую ознайомитися з іншими біографічними матеріалами про видатних українських ботаніків:


Опубліковано о Немає коментарів:

пʼятниця, 19 грудня 2025 р.

Євген Бордзиловський: До 150-річчя від дня народження

У 2025 році виповнилося 150 років від дня народження видатного українського ботаніка, відомого дослідника флори Кавказу Євгена Івановича Бордзиловського (1875-1949).

Євген Бордзиловський (фото зі сторінки вченого на Вікіпедії)

Євген Бордзиловський народився 10 серпня (згідно з іншими даними - 22 серпня або 10 вересня) 1875 року в місті Київ. Його батько Іван Каетанович Бордзиловський (білорус за походженням) закінчив Київський університет імені Святого Володимира і працював в цій установі лаборантом (а пізніше - консерватором Ботанічного кабінету), займаючися вивченням морфології плодів квіткових рослин під керівництвом професора Й.В. Баранецького. Завдяки батьку, який був активним членом Київського товариства дослідників природи, Євген Іванович зацікавився вивченням рослинного світу і вже під час навчання у Мозирській шестикласній прогімназії (1886-1890) розпочав дослідження судинних рослин околиць міста Мозир у Білорусі. У 1890 р. він продовжив навчання у Київській гімназії № 4 для хлопчиків, а пізніше - на природничо-історичному відділенні фізико-математичного факультету Київського університету (1896-1901). У 1898 р. внаслідок залізничної катастрофи Євген Бордзиловський втратив ліву ногу, але не полишив ботанічних досліджень, обстежуючи щоліта протягом 1899-1901 рр. флору і рослинність колишньої Мінської губернії (ним було знайдено близько 20 нових видів судинних рослин для цього регіону). Після закінчення університету Є.І. Бордзиловський здійснив подорож до Західної Європи, де мав можливість лікуватися і ознайомитися з ботанічними садами та гербарними колекціями Парижа, Мюнхена, Берліна і Відня. З поверненням до Києва Євген Іванович з огляду на відсутність штатних одиниць в університеті займався упорядкуванням його гербарних колекцій на громадських засадах, а дещо згодом в 1903 р. був зарахований на посаду помічника консерватора Ботанічного саду Київського університету, на якій пропрацював до серпня 1915 р. В 1905 р. він здійснив декілька експедицій територією України (Волинська, Київська, Чернігівська і Полтавська губернії), а в 1906-1907 рр. на доручення Київського товариства дослідників природи (членом якого він також став), досліджував флору Закавказзя, зібравши великий (до 10 тисяч аркушів) гербарний матеріал. Ці поїздки на Кавказ з його унікальною та багатою флорою і визначили коло подальших наукових інтересів вченого. Пізніше він ще здійснив низку експедицій до Закавказзя (переважно в теперішніх межах Вірменії і Грузії, 1926-1937 рр.). Значна частина опублікованих праць Є.І. Бордзиловського присвячена саме судинним рослинам Кавказу, ним валідно описано 65 нових для науки видів, критично опрацьовано родини Santalaceae, Loranthaceae, Aristolochiaceae i Ulmaceae для багатотомного видання "Flora Caucasica critica" (на жаль, це видання під час Першої світової війни було зупинено, тому обробки Є.І. Бордзиловського лишилися неопублікованими), також він займався вивченням систематики окремих критичних таксонів родин Apiaceae, Asteraceae, Brassicaceae, Santalaceae i Scrophulariaceae.

В 1915-1917 рр. Є.І. Бордзиловський працював в Київському університеті на посаді помічника завідувача Ботанічного саду, в 1917-1920 рр. - асистентом кафедри морфології і систематики рослин, а згодом - після реорганізації Київського університету в Інститут народної (пізніше - професійної) освіти - залишився на цій же посаді до 1931 р. Крім того, періодично він читав курси з ботаніки в інших закладах - у торф'яному і фармацевтичному технікумах, медичному інституті, на курсах з вивчення лікарських рослин і підсочки сосни тощо. В 1916-1923 рр. він працював на Київській сільськогосподарській дослідній станції на посаді помічника завідувача відділом прикладної ботаніки, а в 1927-1933 рр. очолював кафедру ботаніки в Київському фармацевтичному інституті. Чимало учнів Євгена Івановича (а серед них - Дарина Доброчаєва, Олексій Липа, Олена Вісюліна) вважали його чудовим педагогом, доброю і чуйною людиною.

В 1926 р. з огляду на активну співпрацю з видатними українськими ботаніками і членами Всеукраїнької академії наук (ВУАН) Олександром Фоміним і Володимиром Липським Є.І. Бордзиловський був запрошений на посаду наукового співробітника Київської науково-дослідної кафедри ботаніки при Народному комітеті освіти, яка в 1927 р. була трансформована в Науково-дослідний інститут ботаніки Наркомосу, а в 1931 р. об'єднана з Ботанічним кабінетом і Гербарієм ВУАН в Інститут ботаніки ВУАН. В 1935 р. Євген Іванович очолив відділ систематики вищих рослин Інституту ботаніки ВУАН і продовжив роботи покійного О.В. Фоміна з підготовки 12-томного видання "Флора УРСР" - він був головним редактором другого тому і одним з авторів томів 3-5, які побачили світ вже після смерті вченого 8 листопада 1949 року.

Незважаючи на відносно невелику кількість опублікованих наукових праць, українська ботанічна спільнота завжди високо оцінювала внесок Євгена Івановича Бордзиловського у вивчення флор України, Кавказу та Білорусі. В 1936 р. кваліфікаційна комісія Академії наук УРСР присвоїла вченому науковий ступінь доктора біологічних наук (без захисту дисертації), а в 1939 р. його було обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

"Є.І. Бордзіловський завжди був доброзичливим, щедро ділився знаннями з колегами, учнями, з молоддю ... Учні Є.І. Бордзіловського (а під його керівництвом проходили аспірантуру Д. М. Доброчаєва, О. Л. Липа, І. І. Симоненко, О. Д. Вісюліна) та всі, хто з ним працював, згадували і згадують про нього з особливою вдячністю, теплотою і сердечністю" (зі статті А.І. Барбарича та Д.М. Доброчаєвої 1976 р.)

Найголовніші публікації про Євгена Бордзиловського:

Перелік наукових праць Євгена Бордзиловського:

  1. Бордзиловский Е. Новинки минской флоры. В кн.: Протоколы Девятого очередного собрания Киевского общества естествоиспытателей от 20 ноября 1904 г. Киев, 1906. С. XXX–XXXIII.
  2. Бордзиловский Е. [Сообщение о новинках минской флоры]. Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета. 1906. Т. 7, вып. 2. С. 119.
  3. Бордзиловский Е.И. Отчет об экскурсии с флористической целью в Минскую губернию. Записки Киевского общества естествоиспытателей. 1906. Т. 20, вып. 2 (протоколы). С. XII–XIII.
  4. Бордзиловский Е. Заметка о некоторых растениях, собранных в Закавказье. В кн.: Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год. Киев, 1908. С. 22–36.
  5. Bordzilowsky E. Pyrethrum Lilae (sp. nova). In: Busch N.A., Marcowicz B.B., Woronow G.N. Schedae ad floram caucasicam exsiccatam, ab Horto Botanico Imperiali Petropolitano editam. Fasciculus VII–X. Труды Императорского Санкт-Петербургского ботанического сада. 1912. Т. 28, вып. 2. С. 380–381. [Випуск 2 тому 28 вперше вийшов друком в 1908 р.]
  6. Бордзиловский Е. О некоторых кавказских растениях. В кн.: Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 и 1908 гг. Киев, 1909. С. XXII–XXXVI.
  7. Бордзиловский Е. Описания новых форм растений, найденных на Кавказе. Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета. 1910. Т. 11, вып. 1. С. 32–35.
  8. Bordzilowsky E. Diagnoses plantarum novarum in Caucaso detectarum. Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета. 1912. Т. 13, вып. 1. C. 18–24.
  9. Бордзиловский Е.И. О нахождении в Европейской России Thesium procumbens C. A. M., Veronica umbrosa M. B. и Halimodendron argenteum DC. В кн.: Протоколы Киевского общества естествоиспытателей за 1913 г. Киев, 1913. С. 1–8.
  10. Бордзиловский Е. К флоре Кавказа. Записки Киевского общества естествоиспытателей. 1915. Т. 25. С. 65–133.
  11. Бордзиловський Є. Нові види рослин з Кавказу. Український ботанічний журнал. 1926. Т. 3. С. 50–53.
  12. Bordzilowsky E. Novitates florae Caucasi. Вісник Київського ботанічного саду. 1927. Вип. 5–6. С. 18–22.
  13. Бордзиловський Є. Нові дані флори Кавказу. Вісник Київського ботанічного саду. 1928. Вип. 7–8. С. 3–24.
  14. Bordzilowsky E. Salvia armeniaca Bordz. In: Index seminum anno 1929 a Horto botanici Kioviensi editum. Kioviae, 1929. 10 p.
  15. Бордзиловський Є. Замітка про Eleutherospermum grandiflorum C. Koch. Вісник Київського ботанічного саду. 1930. Вип. 11. С. 99–103.
  16. Бордзиловський Є. Про деякі вірменські й джавахетські рослини. Вісник Київського ботанічного саду. 1931. Вип. 12–13. С. 105–143.
  17. Бордзиловский Е. О некоторых новых и малоизученных растениях армянской флоры. Вестник Тифлисского ботанического сада. 1931. Вып. 5. С. 41–68.
  18. Bordzilowski E. De platis nonullis Armeniacis et Dzhawatkheticis. Repertorium specierum novarum regni vegetabilis. 1932. Bd. 30. P. 363–399.
  19. Bordzilowski E. Ueber neue Arten von Pflanzen aus dent Kaukasus. Repertorium specierum novarum regni vegetabilis. 1934. Bd. 36. P. 303–307.
  20. Бордзиловський Є.І. Дикорослі лікарські рослини флори УРСР. Їх опис, збирання і сушіння. Київ: УАН, 1935. 172 с.
  21. Бордзиловський Є.І. Нові дані до флори Кавказа. ІІ. Журнал Інституту ботаніки ВУАН. 1935. № 3(11). С. 69–84.
  22. Бордзиловский Е.И. Памяти Александра Васильевича Фомина (1869–1935). Советская ботаника. 1936. № 1. С. 137–146. [Текст праці також доступний у книзі «Академік О.В. Фомін – фундатор ботанічної науки в Україні» (2017), сс. 355–361]
  23. Bordzilowski E. Ueber eine neue Art der Gattung Colchicum (C. Fominii) aus der Moldau. Repertorium specierum novarum regni vegetabilis. 1936. Bd. 40. P. 373.
  24. Бордзиловський Є.І. В.І. Липський (Некролог). Журнал Інституту ботаніки АН УРСР. 1937. № 13–14. С. 5–10.
  25. Бордзиловський Є.І. Таблиця для визначення родин. В кн.: Бур’яни УРСР. Заходи боротьби з ними і ілюстрований їх визначник. Київ: АН УРСР, 1937.
  26. Бордзиловский Е.И. Обзор работ академика А.В. Фомина. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 19–25.
  27. Бордзиловський Є.І. Про нові для УРСР види рослин. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 55–57.
  28. Бордзиловский Е.И. О новых и редких растениях из Закавказья. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 58–65.
  29. Бордзиловський Є.І. Родини Liliaceae, Amaryllidaceae [спільно з О.В. Фоміним], Iridaceae [спільно з О.В. Фоміним], Orchidaceae. В кн.: Флора УРСР. Т. 3. Київ: АН УРСР, 1950. С. 61–401.
  30. Бордзиловський Є.І. Порядки Santalales [спільно з О.О. Лоначевським] і Aristolochiales. Родини Nyctaginaceae, Phytolaccaceae, Aizoaceae, Portulacaceae. В кн.: Флора УРСР. Т. 4. Київ: АН УРСР, 1952. С. 170–189, 414–420.
  31. Бордзиловський Є.І. Родини Papaveraceae [з доповненнями М.В. Клокова щодо роду Papaver L.], Capparidaceae, Resedaceae, Droseraceae, Crassulaceae, Saxifragaceae. В кн.: Флора УРСР. Т. 5. Київ: АН УРСР, 1953. С.159–203, 429–496.

Перелік нових для науки видів судинних рослин, описаних Євгеном Бордзиловським:

  1. Aethionema fruticulosum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 19; id. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 113; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 367. Описано з Туреччини ("In glareosis alpinis montis Surb-Chacz (in provicia Kars) juxta nives deliquescentes 22. VI. 1910 legit T. Roop").
  2. Aethionema schelkownikowii Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 112; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 366. Описано з Вірменії ("in rupibus in zona littoris orientalis lacus Gokczae (Sewan), Gjunej dicta. Prope babadzhan-dara in rupibus. 29. VII. 1927. fl. ult., fr. non perfecte maturi. Schelkownikow et Kara-Murza! … In vicinis Babadzhan-dara, in fauc. Schampyrt in rupibus Kizyl-kaja, 6800–7200'. 6. VII. 1928. fl. Schelkownikow et Kara-Murza!").
  3. Agrostis macrostachya Bordz. 1927, Вісник Київського ботанічного саду, 5–6: 18; id. 1931, op. cit., 12–13: 105. Описано з Вірменії і Грузії ("in herbidis atque in pratis Armeniae et Dshawakhetiae. Reperi prope urbem Leninakan (Alexandropolim) in herbidis humidiusculis in valle fluminis Arpa-czaj, ubi florentem 30. VI. 1906. collegi, in monte Alagös in prato supra pagum Kipczak (6. VII. 1906!!) atque in pascuis alpinis Karduchorum (7. VII. 1906!!), in prato montano prope pagum Gorielowka in districto Akhalkalaki in angustiis rivuli Kyrkh-Bulakh (21. VII. 1906!!)").
  4. Allium antoniani Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 303; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 69 ('Antonjani'). Описано з Азербайджану ("in Armenia in provincia Daralagez, ubi prope pagum Ortakend Julio mensi a. 1933 a studente Mowsessjan’o detectum est (Herbarium Musei Historiae Naturalis Armeniae in Eriwan!)").
  5. Allium czelghauricum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 18. Описано з Туреччини ("In provincia Kars prope pagum Czelghaury a cl. T. Roop 12. VII. 1909 detectum est").
  6. Allium mariae Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 71. Описано з Вірменії ("in districtu Nakhiczewań provinciae Eriwań, ubi anno 1914 prope pagum Czinanab aprilis die 20 et in itinere a pago Azy Dzhulfam versus die 24 ejusdem mensis a cl. T. Roop repertum est").
  7. Allium materculae Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 73. Описано з Азербайджану ("in districtu Nakhiczewań. Prope oppidum Nakhiczewań 14. IV. 1914 et ad pagum Dzhulfam 24. IV. 1914 detexit cl. T. Roop!").
  8. Angelica tatianae Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 304; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 73. ≡ Xanthogalum tatianae (Bordz.) Schischk. 1951, Флора СССР, 17: 39. Описано з Північного Кавказу ("Caucasus borealis. Distr. Laba. In monte Bambak Majore ad marginem Betuleti. 3. VIII. 1930 fl., 3. VIII. 1930 fr. N. Vvedenski! (Herb. Instituti Botanici Academiae Scientiarum Ucrainicae)").
  9. Arenaria oosepala Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 110; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 363. ≡ Eremogone oosepala (Bordz.) Czerep. 1981, Сосудистые растения СССР: 160. Описано з Грузії, Вірменії і Туреччини ("in gramineis siccis Armeniae borealis et Dzhawakhetiae. Armenia. Kipczakh. VI. 75. G. Radde! … Daracziczagh. 30. V. 1871. fl. G. Radde! … In provincia Kars prope oppidulum Sarykamysch. 7. VII. (24. VI.) 1910. fl., fr. immat. T.A. Roop! … Dzhawakhetia. Akhalkalaki. VI. 1875. fl., fr. G. Radde … Akhalkalaki; in decliviis collis Tauschan, 28. (15.) V. 1907. (initio florendi). W. Krynytzki!; in decliviis herbosis angustiarum rivuli Kyrkh-Bulakh. 20. (7.) VI. 1907. fl.!!").
  10. Astragalus dzhawakheticus Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 58. Описано з Грузії ("in provincia Georgiae Dzhawakhetia, ubi in Alkhalkalaki loco lapidoso haud procul a castello Turcico 7.VII (24.VI) 1907 repertus est!! (Herbarium auctoris)").
  11. Bellevalia lutea Bordz. 1926, Український ботанічний журнал, 3: 50, 52. Описано з Грузії ("in Transcaucasia in ditione Dzhawakhetia prope oppidum Akhalkalaki, ubi anno 1907 Junio ineunte in planitie loco graminoso sicco (in alt. 5500 pedes supra mare) a me reperta est").
  12. Camelina longestyla Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 20. Описано з Туреччини ("Prope urbem Kars anno 1910 legit cl. T. Roop").
  13. Carduus nawaschini Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 141; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 395. Описано з Вірменії ("in Armenia in decliviis montis Alagez supra pagum Kipczakh in alt. c. 7000 pedes supra mare. 31. VIII. 1928. fl., fr. submat.!!").
  14. Celsia joannis Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 135; id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 49; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 388. ≡ Verbascum joannis Bordz., 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 136, nom. illeg. (pro syn.); id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 49 (pro syn.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 389 (pro syn.). – Verbascum oreophilum var. joannis (Bordz.) Hub.-Mor. 1971, Denkschriften der Schweizerischen Naturforschenden Gesellschaft, 87: 136. Описано з Вірменії ("in lapidosis regionis subalpinae Armeniae. Districtus Leninakan. Haud procul a pago Chorom inter lapides in monte Kizyl-dagh. 26. VII. 1928. fl., fr. immat.!!").
  15. Celsia patris Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 136; id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 51; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 389. ≡ Verbascum patris (Bordz.) Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 77; id. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 137, npm. illeg. (pro syn.); id. 1931, 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 51 (pro syn.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 390 (pro syn.) [V. joannis × V. phoeniceum]. Описано з Вірменії ("in lapidosis regionis subalpinae Armeniae. Districtus Leninakan. Haud procul a pago Chorom inter lapides in monte Kizyl-dagh una cum Celsia Joannis atque in vicinis Nepetae Nawaschini Bordz. et Cephalariae armeniacae Bordz. 26. VII. 1928. fl.!!").
  16. Centaurea alexandri Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 306; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 80 ≡ C. transcaucasica subsp. alexandri (Bordz.) Mikheev, 2000, Ботанический журнал, 85(3): 121. Описано з Вірменії ("Armenia. Zangezur. Inter pagos Megri et Artazur in faucibus fluminis Araxis. 7. VII. 1929. A. Schelkownikow et E. Kara-Murza! (Herbarium Musei Historiae Naturalis Armeniae in Eriwan)").
  17. Centaurea finitima Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 24. ≡ Chartolepis finitima (Bordz.) Iljin, 1932, Известия Ботанического сада АН СССР, 30: 353. Описано з Туреччини ("Prope pagum Bardus in districtu Olty provinciae Kars legit 15. VIII. 1909 cl. T. Roop").
  18. Centaurea phaeopappoides Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 82. ≡ Psephellus phaeopappoides (Bordz.) Wagenitz, 2000, Willdenowia, 30(1): 39. Описано з Азербайджану ("in provincia Armeniae Daralagez (Wajotz-Dzor), ubi prope pagum Ortakend Julio mensi anni 1933 ab A. Mowsessjan'o detecta est (Herb. Musei Hist. Natur. Armeniae in Eriwan!)").
  19. Cephalaria armeniaca Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 22. ≡ Lepicephalus armeniacus Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 22, nom. illeg. (pro syn.). Описано з Вірменії ("in ascensu in montem Alagös in prato subalpino humido supra pagum Kipczakh in alt. c. 7000' 6. VII. 1906").
  20. Cephalaria gracilis Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 22. Описано з Туреччини ("in provincia Kars, ubi a cl. T. Roop anno 1909. 12. VIII. ad p. Eni-Kej et 15. VIII. prope p. Bardus detecta est").
  21. Chrysanthemum roopianum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 23. Описано з Туреччини ("in monte Surb-Chacz (in provincia Kars), ubi inventum est 4. VIII. 1909 a diligentissima collectrice florae Transcaucasiae cl. Tatiana Roop, cui hanc speciem dedico").
  22. Colchicum fominii Bordz. 1936, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 40: 373; id. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 55, 57. Описано з Одеської області України ("in decliviis stepposis in districtu Tiraspolensi reipublicae Moldavicae haud procul a pagp Grebenniki. A cl. Burczak-Abramowicz repertum est").
  23. Cynanchum kuznetzowii Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 20, fig. 6. Описано з Азербайджану і Вірменії ("Aserbajdzhan. In republica Nachiczewanensi haud procul a pago Karabagliar in decliviis lapidosis montis Kassaba sub cacumine ejus. 11. VII. 1926. fr. immat., flores utilimi. C. Lorens! … Armenia. In decliviis lapidosis in viciniis stationis viae ferreae Ani. 31. VII. 1926!!").
  24. Dianthus siemienkiewiczii Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 364. Описано з Вірменії ("in Armeniae districtu Lori-Bambak circa oppidum Stepanawan (olim Dzhelal-Ogly). In prato inter Stepanawan et pagum Schaghardy. 11. VII. 1929. fl., fr. non perfecte maturi. J.N. Siemienkiewicz! Prope oppidum Stepanawan in herbidis ad radices montis Ursini (Mjedwjezhja gora). VII. 1929. fl., fr.!!").
  25. Eryngium woronowii Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 303. id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 72. Описано з Вірменії ("Armenia. Daralagez (Wajotz-Dzor). Supra pagum Baschkend. 26. VII 1933 (initio florescendi). Armen Tachtadzhjan ! (Herb. Musei Hist. Natur. Armeniae in Eriwan)").
  26. Erysimum hajastanicum Wissjul. & Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 125; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 375. Описано з Вірменії ("in regione montano-stepposa Armeniae occidentalis. Districtus Leninakan. In monte Ker-Ogly. 29. VII. 1930. fl. ult., fr. Wissjulina!").
  27. Erysimum krynitzkii Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 127; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 375. ≡ E. gelidum subsp. krynitzkii (Bordz.) V.I. Dorof. 1987, Ботанический журнал, 72(11): 1541. Описано з Грузії ("Dzhawakhetia. (Distr. Akhalkalaki). In cacumine montis Abul majoris, 25. (12.) VIII. 1906. fl., fr. immat. W. J. Krynitzki! Ibidem in lapidosis in alt. c. 10800 ped. supra mare. 17. (4.) VIII. 1907. fl., fr. juv.!!").
  28. Euphorbia aserbajdzhanica Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 19, fig. 5. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan in republica Nachiczewanensi, ubi reperi prope oppidum Nachiczewan in aridis lapidosis una cum Polygala Hohenackeriana F. et M. crescentem 6. VII. 1926!! (fl., fr.)").
  29. Galium majmechense Bordz. 1927, Вісник Київського ботанічного саду, 5–6: 21. ≡ G. consanguineum subsp. majmechense (Bordz.) Mikheev, 1992, Ботанический журнал, 77(10): 71. Описано з Вірменії ("in Armenia in alpinis montis Majmekh [district. Lori-Bambak], ubi florens 14. VIII. 1926 repertum est").
  30. Gentiana blepharophora Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 21. ≡ Gentianopsis blepharophora (Bordz.) Galushko, 1976, Новости систематики высших растений, 13: 254. ≡ Gentiana ciliata subsp. blepharophora (Bordz.) Greuter, 1981, Willdenowia, 11(2): 279. Описано з Грузії ("in oppido Akhalkalaki in declivibus herbosis in fauce rivuli Kyrkh-Bulakh 21. VIII. 1906").
  31. Holosteum brachypetalum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 19. Описано з Грузії ("prope oppidum Akhalkalaki 3. V. 1907 in alt. 5500' et in monte Tzkhra-tzkharo in alt. c. 7000' 12. VI. 1907").
  32. Inula armena Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 118, fig. 10. Описано з Туреччини ("in provincia Kars, ubi prope pagum Bardus 12. VII. 1910. et ad custodiam Promiezhutoczny 24. VII. 1911. a cl. T. Roop detecta est").
  33. Inula mariae Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 115, fig. 9. ≡ Pentanema mariae (Bordz.) D. Gut. Larr. & al. 2018, Taxon, 67(1): 159. Описано з Грузії та Вірменії ("in alpinis subalpinisque Armeniae Rossicae. Districtus Alkhalkalaki. In prato subalpino montis Abul Majoris. 14. VII. 1907. !! Ibidem. 25. VII. 1907. W. Krynitzki! Districtus Alexandropol. In alpinis montis Maimekh. 5. VII. 1909. (nondum florens). T. Roop! Provincia Kars. In jugo Saghanlug ad custodiam Promiezhutoczny. 24. VII. 1911. T. Roop! In monte Kecza-czi (distr. Kaghyzman) juxta nives deliquescentes. 32. VII. 1910. T. Roop!").
  34. Isatis somchetica Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 16, fig. 3. Описано з Вірменії ("in Armenia in decliviis lapidosis montium haud procul ab oppido Karaklis. 5. VIII. 1926!! (fruct., fl. ultimi)").
  35. Linaria somchetica Bordz. 1927, Вісник Київського ботанічного саду, 5–6: 20. Описано з Вірменії ("in Armenia in declivibus schistosis apricis montium ad ripam sinistram fluminis Bambak prope oppidum Karaklis. 29. VII. 1926").
  36. Medicago dzhawakhetica Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 26. Описано з Грузії ("in Dzhawakhetia (distr. Akhalkalaki, prov. Tiflis) prope Akhalkalaki, ubi crescit sat copiose in locis herbosis, in pascuis, in declivibus atque ad vias").
  37. Nepeta nawaschini Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 36; id. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 109. Описано з Грузії ("prope Akhalkalaki, ubi crescit in locis herbosis, in pratis et in declivibus lapidosis").
  38. Nepeta roopiana Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 107. Описано з Туреччини ("in parte australi provinciae Kars, ubi prope pagum Jeni-Kej in confinio Armeniae Turcicae a cl. T. Roop 12. VIII. 1909. (fl., fr.) et 9. VII. 1910 (fl.) collecta est").
  39. Opopanax armeniacus Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 378. ≡ Peucedanum armeniacum (Bordz.) M. Hiroe, 1979, Umbelliferae of World: 1570. Описано з Вірменії ("in Armeniae districtu Leninakan in promontorio montis Alagez in monte Kizyl-dagh, ubi 26. VII. 1928. (fl., fruct. valde juven.) repertum est!!").
  40. Opopanax armenus Fisch. & C.A. Mey. ex Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 379, in obs. Описано з Вірменії ("Caucasus. Alagös Frick").
  41. Papaver psammophilum Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 57. Описано із степової зони України ("in Ucraina australi in arenis ad flumina Tyram, Hypanim et Borysthenem atque in arenosis ad littora Ponti et Maeotidis").
  42. Pedicularis tatianae Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 305; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 78. Описано з Краснодарського краю ("Caucasus borealis. Distr. Laba. Ad ripam rivuli in monte Bambak Majore. 16. VII. 1930 fl. N. Vvedenski! In pratis in decliviis orientalibus montis Bambak Majoris. 12. VII. 1931 fl. N. Vvedenski! (Herb. Instituti Botanici Academiae Scientiarum Ucrainicae)").
  43. Petasites fominii Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 123, fig. 5. Описано з Грузії ("in Jugo Principali Caucasico, ubi prope Gudaur a cl. A. W. Fomin'o detecta est").
  44. Pyrethrum lilae Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 29; id. 1908, Труды Императорского Санкт-Петербургского ботанического сада, 28(2): 380. Описано з Вірменії та Грузії ("in Armenia anno 1906 die 30 jun. prope Alexandropolim (prov. Eriwan) in locis paludosis in valle fluminis Arpa-czaj et 21 jul. prope Alkhalkalaki (prov. Tiflis), ubi copiosissime crescit in locis paludosis uliginosisque ad rivula Kyrkh-Bulakh, Abul-puary atque af flumina Toporowan-czaj et Akhalkalak-czaj. Prope Akhalkalaki anno 1907 florescentem hanc plantam videbam 15 jul.–25 aug.").
  45. Reseda mira Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 17, fig. 4. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan in republica Nachiczewanensi. Reperta est in decliviis montis Kassaba haud procul a pago Karabagliar initio florescendi 11. VII. 1926. ab am. C. Lorens’o!").
  46. Salvia armeniaca (Bordz.) Bordz. 1929, Index Seminum anno 1929 a Horto Botanici Kioviensi editum: 10; id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 44. – S. staminea subsp. armeniaca Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 22. Описано з Вірменії та Грузії ("in pratis subalpinis Armeniae Rossicae, ad 5000' descendens. Legi in ascensu in montem Alagös ad pagum Kipczakh (6500'). (foliis floralibus verticillorum mucronatis), in via inter Alexandropolim et Akhalkalaki ad pagos Kisyl-Gocz, Efremowka et Gorielowka atque locis numerosis prope opp. Akhalkalaki. Notavi in declivibus m. Abul Majoris ad pagum Abul. Ad lacu Gokcza legit Fomin [v. in herb. Horti Tiflisiensis sub S. staminea M. et Auch. var. albiflora Fomin (nomen nudum)]. Ad hanc subspeciem pertinere videtur Salvia staminea ab Akinfiew in Cartalinia prope Bakuriani collecta (v. in herb. Universitatis Kioviensis et Horti Tiflisiensis)").
  47. Sameraria odontogera Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 71. ≡ Isatis odontogera (Bordz.) D.A. German, 2014, Phytotaxa, 173(1): 36. – Sameraria odontophora Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 58, nom. illeg. Описано з Туреччини ("Armenia. Daralagez (Wajotz-Dzor). Prope pagum Ortakend. 23.VII 1933. fl., fr. non satis matur. A. Mowsessjan (!), f.f. leiocarpa m. et trichocarpa m. (Herb. Musei Hist. Natur. Armeniae)").
  48. Sameraria sclerocarpa Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 16, fig. 2. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan in republica Nachiczewanensi, ubi prope pagum Neghram 29. (16.) IV. 1914. a clariss. T. A. Roop reperta est").
  49. Scabiosa holophylla Bordz. 1926, Український ботанічний журнал, 3: 51, 52. Описано з Кавказу ("in parte boreali-occidentali regionis Caucasicae, ubi anno 1906 a P. Tischevskyo inventa est").
  50. Scabiosa schizantha Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 22. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan haud procul ab oppido Nachiczewan in valle fluminis Nachiczewan-czaj. 3. VII. 1926. fl.!!").
  51. Scilla macrantha Bordz. 1910, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 11(1): 32. Описано з Краснодарського краю, Грузії та Вірменії ("in provincia Terek non procul a Czyr-Jurt ad parvam stationem viae ferreae, inter frutices [23. III. 1907!! germen unici speciminis hic lecti in exsiccatione valde deformatum]. In provincia Tiflis in monte Cartaliniae Tzkhra-tzkharo [legit in alt. 8800' 12. VII. 1888 Akinfiew! (v. in Herb. Universitatis Kioviensis sub S. cernua!); in eodem monte legi in alt. 7600' juxta nives deliquescentes 12. VI. 1907!!]. In districtu Akhalkalaki in prato subalpino montis Magni Abul in alt. c. 7000' [legit specimina numerosa 5. V. 1907 et 12. V. 1909 W. Krynitzki!]. In districtu Alexandropol provinciae Eriwan in prato non procul a pago Gurdzhiel [legit 13. V. 1909 W. Kubyschkin!]").
  52. Scrophularia armeniaca Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 63. Описано з Вірменії ("in Armenia circa lacum Sevan (Gokczam). Prope Jeljenovkam in decliviis meridionalibus montis Bugda-tapa, 20. VI 1927. fl.; ibidem. in alt. 7 894 pedes supra mare, 5. VII 1927. fl., fr. juven. Schelkovnikov et Kara-Murza! In ora orientali lacus Sevan, Gjunej dicta, prope Babdzhan-dara ad littus lacus prope fauces Schampyrt in alt. c. 6 320 pedes s. m., 11. VII 1928. fl., fr. inmmat.; prope Schodzham, 20. VI 1928. fl. Schelkovnikov et Kara-Murza! (Herb. Fil. Arm. Acad. Sc. URSS in Erevan). – Prop. Schordzham, 12. VIII 1937. O. Romanova!").
  53. Silene transcaucasica Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 19. Описано з Вірменії ("6. VII. 1906 in ascensu in montem Alagös supra pagum Kipczakh").
  54. Sorbus roopiana Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 131, tab. 2, fig. 2 (pro hybr. S. boissieri C. Schneid. × S. meridionalis var. baldacci (Deg. & Fritsch) Bordz.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 377. ≡ Hedlundia roopiana (Bordz.) Sennikov & Kurtto, 2017, Memoranda Societatis pro Fauna et Flora Fennica, 93: 43. ≡ Pyrus roopiana (Bordz.) M.F. Fay & Christenh. 2018, Global Flora, 4: 118. Описано з Туреччини ("in districtu Kaghyzman provinciae Kars in decliviis montis Kecza-czi, ubi 13. VIII. (31. VII.) 1910. a cl. T. A. Roop detecta est").
  55. Stenodiptera armena Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 96. ≡ Chaerophyllum armenum (Bordz.) M. Hiroe, 1979, Umbelliferae of World: 666. Описано з Туреччини ("in provincia Kars, ubi a cl. T. Roop reperta est in jugo Saghanlug ad stationem ejusdem nominis 7. VII. 1910").
  56. Thlaspi somkheticum (Bordz.) Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 369. – T. macranthum var. somkheticum Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 117, tab. 1, fig. 20. Описано з Вірменії ("in districtu Lori-Bambak in lapidosis prope pagum Worontzowka. VII. 1929. fr.!!").
  57. Thlaspi tatianae Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 114, tab. 1, fig. 21; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 368. ≡ Carpoceras tatianae (Bordz.) Grossh. 1950, Флора Кавказа, 4: 146. ≡ Noccaea tatianae (Bordz.) F.K. Mey. 1973, Feddes Repertorium, 84(5–6): 465. Описано з Вірменії ("in Armenia boreali in herbidis subalpinis jugorum Pambak et Schach-dagh. Districtus Lori-Bambak. In prato subalpino in decliviis montis Majmekh in alt. c. 7000 ped. supra mare. 14. VIII. 1926.!! (Fructus fere omnes aperti). Districtus Nor-Bajazet. In ora orientali lacus Gokczae (Sewan), Gjunej dicta, prope Babdzhan-dara in prato silvatico in faucibus Tarssa in alt. 6800–7200 p. s. m. 6. VII. 1928. (fructus maturi). Schelkownikow et Kara-Murza!")
  58. Triglochin transcaucasica Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 18. Описано з Грузії ("in oppido Akhalkalaki una cum T. maritima L. et T. palustri L. in paludosi in fauce rivuli Kyrkh-Bulakh 26. VII. 1906").
  59. Verbascum akhalkalakiense Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 135 (pro hybr. V. phoeniceum var. dzhawakheticum Bordz. × V. orientale M. Bieb.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 387. Описано з Грузії ("Dzhawakhetia. Akhalkalaki. In herbicis siccis ad castellum turcicum. VII. 1907. fl. !!").
  60. Verbascum × arpaczajicum Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 132; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 384. [V. sceptrum Schmalh. × V. speciosum Schrad.]. Описано з Вірменії ("in Armenia 31. VIII. 1928. prope oppidum Leninakan in valle fluminis Arpa-czaj, ubi crevit una cum Verbasco sceptro Schmalh. et V. specioso Schrad.").
  61. Verbascum clinantherum Bordz. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 45; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 382. = V. alagezicum Bordz. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 46 (pro syn.). Описано з Вірменії, протологу не бачив.
  62. Verbascum hajastanicum Bordz. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 47; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 385. Описано з Вірменії, протологу не бачив.
  63. Verbascum × polyphyllo-pyramidatum Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 76 [V. chaixii subsp. orientale × V. pyramidatum]. Описано з Грузії ("Georgia. Dzhawakhetia (antea distr. Akhalkalaki). Prope oppidum Akhalkalaki in herbidis in angustiis rivi Kyrkh-Bulakh. 23(10). VII 1907. (!!)").
  64. Verbascum × roopianum Bordz. ex Murb. 1933, Acta Universitatis Lundensis, sectio 2, 29(2): 382 (1933), in obs.; Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 76 [V. hajastanicum × V. phoeniceum]. Описано з Туреччини ("Transcaucasia. Armenia. Prov. Kars: prope oppidulum Sarykamysch, leg. Roop Jul. 1909 [Hb. Bordz.]").
  65. Veronica baranetzkii Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 33; id. 1909, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 и 1908 гг.: XXXI. Описано з Грузії ("in prato alpino montis Magni Abul (distr. Akhalkalaki) in alt. 7500'–8000'").

Перелік нових номенклатурних комбінацій для таксонів видового рангу, запропонованих Євгеном Бордзиловським: 

  • Allium ucrainicum (Kleopow & Oxner) Bordz. 1950, Флора УРСР, 3: 143. – A. ursinum subsp. ucrainicum Kleopow & Oxner, 1935, Список рослин гербарію флори УСРР, що його видає Інститут ботаніки Української академії наук, 1: 10.
  • Centaurea erivanensis (Lipsky) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 128. – Psephellus erivanensis Lipsky, 1902, Труды Тифлисского ботанического сада, 6(1): 64.
  • Centaurea spectabilis (DC.) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 126. – Amberboa spectabilis DC. 1838, Prodromus Systematis Naturalis Regni Vegetabilis, 6: 561.
  • Chrysanthemum aucherianum (DC.) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 121. – Pyrethrum aucherianum DC. 1838, Prodromus Systematis Naturalis Regni Vegetabilis, 7(1): 297. – Tanacetum aucherianum (DC.) Sch. Bip. 1844, Ueber die Tanacetee: 49.
  • Chrysanthemum szovitsii (K. Koch) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 123. – Gymnocline szovitsii K. Koch, 1851, Linnaea, 24(3): 340.

Перелік нових для науки видів судинних рослин, описаних на честь Євгена Бордзиловського:

  • Althaea bordzilowskii Wissjul. 1946, Ботанічний журнал АН УРСР, 3(1–2): 27. Описано із степової зони України ("RSS Ucr., prov. Nikolajev, distr. Oczakov, in decliviis loco Balka Anzhigaljskaja dicto 28. VII. 1930. Legit A. Oxner et S. Moskovetz, in Herb. Inst. Bot. Ac. Sc. RSS Ucr.").
  • Carex bordzilowskii V.I. Krecz. 1935, Флора СССР, 3: 378, 615. – C. liparocarpos subsp. bordzilowskii (V.I. Krecz.) T.V. Egorova, 1972, Новости систематики высших растений, 9: 84. Описано з Грузії ("Iberia, Tiflis, in jugo Telety, 28 IV 1908 (fr. matur.), legit T. Roop – in Herb. Inst. Bot. Ac. Sc. URSS conservatur").
  • Chamaenerion bordzilovskyi Tzvelev, 2014, Новости систематики высших растений, 45: 47. – Epilobium bordzilovskyi (Tzvelev) S.S. Ying, 2025, New Taxa & New Names, 8: 57. Описано з Вірменії ("E. Bordzilovski. Plantae caucasicae. Transcaucasia. Armena rossica, distr. Kagyzman, in schistosis in monte Kecza-czi, 31 VII 1910, leg. T. Roop (LE)").
  • Hedysarum bordzilovskyi Grossh. 1948, Флора СССР, 13: 310; id. 1952, Флора Кавказа, изд. 2, 5: 352 ('bordzilowskyi'). – H. olgae Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 59, non B. Fedtsch. Описано з Вірменії ("in Armenia Sovjetica, ubi in districtu Leninakan in cacumine lapidoso montis Sariar Majoris 11.VII 1937 a cl. O. J. Romanova repertum est (Herb. Instituti Botanici Academiae Scientiarum Ucr. RSS!)").
  • Polygonum bordzilowskii Klokov, 1952, Флора УРСР, 4: 651. Описано з півдня європейської частини тодішнього СРСР ("Prov. Kursk., distr. Belgorod., in arenosis pr. Neshegol, 10 Jul. 1902 fl. et fr. Legit J. Pallon (H. F. R. n-o 1630). In Herbario Instituti Botanici Ac. Sci. URSS conservatur").
  • Rosa bordzilowskii Chrshan. 1952, Ботанічний журнал АН УРСР, 9(4): 58. Описано із степової зони України ("RSS Ucr., ditio Zaporoviensis, distr. Rosoviensis, (Kamiani Mohyly; in herbario Inst. Agrobiolog. Acad. Scient. RSS Ucr. (Lvov) conservatur").
  • Trifolium bordsilovskyi Grossh. 1930, Журнал Русского ботанического общества, 14(3): 311. – Amoria bordsilovskyi (Grossh.) Roskov, 1990, Ботанический журнал, 75(5): 719 ('bordzilowskyi'). Описано із Закавказзя ("в пределах Закавказья распространенная в его южных районах: Ленинакан, Гокча, Арарат и т.п.").
  • Veronica bordzilowskii Juz. 1949, Список растений Гербария флоры СССР, 11: 149. – V. taurica subsp. bordzilowskii (Juz.) Elenevsky, 1977, Бюллетень Московского общества испытателей природы, отдел биологический, 82(1): 155. Описано з Гірського Криму ("in omnibus fere jailis Tauriae (Ai-Petri, Nikita, Babugan, Tschatyr-dagh, Demerdzhi, Karabi), locis plerumque lapidosis. … Tauria. Supra opp. Jalta prope jailam, in declivibus montium. Leg. K. Golde. 1905 VI 15 fl. fr.; 1906 VII 3 fl. fr.").

Дякую Збройним Силам України за можливість й надалі в цей непростий для нашої країни час займатися науковою діяльністю! Усім читачам раджу також звернути увагу на біографічні матеріали про інших видатних українських ботаніків:

Опубліковано о Немає коментарів:
Підписатися на: Коментарі (Atom)