четвер, 6 січня 2022 р.

Десять найцікавіших моїх ботанічних знахідок 2021 року

 Шановні друзі, щиро вітаю вас з новорічними святами та бажаю здоров'я, щастя, успіхів в усьому, чимало приємних вражень і незабутніх моментів у 2022 році! Сподіваюся, що у вас все буде чудово, усіх запланованих цілей та бажань вдасться досягти і наступний рік для вас пройде точно не гірше за попередній!

У цьому повідомленні я б хотів ознайомити вас з деякими моїми особистими ботанічними відкриттями 2021 року. Взагалі для мене минулий рік пройшов надзвичайно продуктивно та цікаво, вдалося відвідати самостійно чи разом з колегами чимало регіонів України - Полісся (Київська, Чернігівська і Сумська обл.), Лісостеп (Київська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська обл.), степова зона (Харківська і Херсонська обл.), Карпати (Закарпатська обл.). Як завжди, найбільше поїздок було зроблено у межах Лівобережної України, де я й найбільше працюю як ботанік останнім часом, а також в околицях Києва. Крім цього, було зроблено низку експедицій на Херсонщину, до Присивашшя, Олешківських пісків та материкових ділянок національного природного парку "Джарилгацький". Під час цих подорожей я наполегливо фотографував майже усе, що могло потрапити в очі, крім того, минулий 2021 рік став для мене фактично першим повноцінним календарним роком нового хобі - бьордвотчингу (птахоспоглядання) і у цій справі, на мій погляд, я також досяг непоганих (як для новачка з дуже бюджетною фотокамерою) результатів.

Цікавих знахідок було дуже багато, тому справді було з чого обрати. Якщо розташувати їх у вигляді уявного ТОПу, від менш цікавих і певною мірою прогнозованих до найвражаючих та найбільш емоційних для мене, то вийде приблизно така картина.

Десяте місце - граб звичайний (Carpinus betulus) в Івашках неподалік Полтави

Розпочати хотілося б з якогось не дуже-то й рідкісного для мене виду, але знайденого не у надто типовому місці. І ця знахідка, зроблена 20 лютого минулого року, сюди підходить ідеально! Про поширення граба у Полтавській області (як і взагалі на Лівобережжі України) до сих пір немає повної та вичерпної інформації: усім добре відомі диканські ліси (зокрема урочище "Парасоцьке" біля Михайлівки) не без підстав вважаються найсхіднішим осередком природного поширення граба на Полтавщині. У цьому місці на схилі правого берега річки Ворскли граб нині росте у великій кількості, співдомінуючи з дубом звичайним, так само як і у багатьох місцях у північно-західній частині області (наприклад, біля Лубен, Чорнух і Комишні - так, по долині р. Хорол фактично проходить межа суцільного поширення граба). Наша знахідка граба у двох відносно невеликих за розміром дубових лісах, розташованих на вододілі річок Ворскла та Псел, дає певний матеріал для роздумів, чи є у цьому місці цей вид насаджений штучно у ході певних лісотехнічних заходів, чи він є тут цілком природним видом на східній межі свого ареалу? Знайти відповідь на це питання мені поки що дуже складно, тому ці два невеличкі масиви (один з них був мені відомий і побіжно був оглянутий у 2008 р., а інший був відвіданий уперше), заслуговують на детальне ботанічне дослідження у 2022 році. На думку І.Х. Удри (2008), ознакою природності грабових лісів є наявність низки реліктових та індикаторних видів грабняків, до яких належать підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.), ряст порожнистий (Corydalis cava (L.) Schweigg. & Koerte), лілія лісова (Lilium martagon L.), зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera L., =Cardamine bulbifera (L.) Crantz), проліска дволиста (Scilla bifolia L.) та ін. Теоретично лише останні два види можуть траплятися у лісах біля Івашок і дійсно можуть бути свідченням їхнього природного походження, але поки що це лише припущення (та й ці два види складно вважати винятковими елементами грабових дібров, оскільки на Лівобережжі вони трапляються й в інших типах лісів). Варто зауважити, що у Парасоцькому лісі з таких видів-супутників граба, які зазначає І.Х. Удра у своїй праці, знайдено тільки зубницю бульбисту, хоча саме до цих видів слід також долучити і дуже рідкісні на Полтавщині ранник весняний (Scrophularia vernalis L.) та різуха пужникова (Arabis turrita L., =Pseudoturritis turrita (L.) Al-Shehbaz), які у цьому місці теж нами фіксувалися. Висновок з усього цього сумбурного тексту простий: нічого з певністю поки не зрозуміло, але дуже цікаво!

Граб звичайний

Дев'яте місце - нові знахідки рогачки клейкої (Dichodon viscidum) у Полтавській області

Навряд чи багатьом навіть з мешканців м. Полтава та його найближчих околиць знайоме село Квіткове, яке за новим адміністративним поділом підпорядковане Щербанівській ОТГ Полтавського району, хоча воно й розташоване зовсім неподалік міста (на відстані близько 10 кілометрів від його центру). Саме біля цього села 30 квітня 2007 р. у западинках у заплаві р. Ворскла була знайдена у великій кількості одна дуже цікава рослина, яка змусила мене наполегливо попрацювати з визначниками над її правильною ідентифікацією. Урешті-решт вона була визначена як рогачка клейка або діходон клейкий (Dichodon viscidum) і виявилася новою не тільки для Полтавської області, а й для Лівобережного Лісостепу загалом. Вона є характерною для засолених западин півдня України, а у лісостеповій зоні раніше фіксувалася лише одного разу і дуже давно - В.Г. Бессером біля смт Літин Вінницької області. Ця знахідка потрапила у монографію "Флора вищих судинних рослин Полтавського району" (2008) і для мене вона виглядала на той момент чимось надприродним. Але згодом ситуація стала прозорішою: 2 травня 2015 року я знайшов цю ж рослину у канаві у заплаві р. Ворскла біля с. Михайлівка (неподалік вже згаданого Парасоцького лісу), а два тижні потому уперше зафіксував її у Харківській області, у заплаві р. Оріль неподалік смт Сахновщина (навіть зробивши непогане фото). І ось минулий рік став надзвичайно щедрим на знахідки цієї рослини на Полтавщині, було знайдено цілих чотири локалітети: на заплавних луках р. Псел біля с. Білоцерківка, на дещо засолених луках гирлової частини р. Хорол біля с. Остап'є, а також на рудеральних ділянках біля полів у с. Пустовари та між селами Вищі Вільшани і Малий Тростянець. Також слід зазначити, що навесні я мав змогу відвідати територію національного природного парку "Джарилгацький" на Херсонщині, де рогачка клейка росте у великій кількості на засолених узбережжях Чорного моря і переконатися, що рослини з Полтавщини та півдня України є цілком тотожними і належать до одного виду. Брак даних щодо поширення рогачки клейкої у лісостеповій та північній частині степової зон може бути зумовлений як неправильною ідентифікацією цих рослин (їх легко у природі сплутати з видами близького роду Cerastium L.), так і їх винятково коротким (як для інших споріднених видів) життєвим циклом. Добре побачити і "впізнати" цю рослину можна лише у стані квітування, усі мої знахідки були зроблені у дуже невеликому часовому проміжку: остання декадя квітня - середина травня.

Картосхема поширення рогачки клейкої в Україні (за третім томом "Екофлори України" з доповненнями автора)

Рогачка клейка біля поля неподалік села Пустовари

Рогачка клейка на засолених луках гирлової частини р. Хорол біля села Остап'є

Восьме місце - будяк арабський (Carduus arabicus) у Чаплинці на Херсонщині

З Полтавщини рухаємося на південь, до сонячної Херсонщини. 30 квітня знайомий люб'язно підвіз нас з дружиною з Присивашшя до автостанції у смт Чаплинка, звідки ми мали вирушати до Херсону. І відразу поруч з автостанцією в очікуванні потрібного автобусу я знайшов дуже цікаву бур'янову рослину з роду будяк, яка є представником таксономічно складної групи Carduus pycnocephalus aggr., від наших звичних будяків (колючого - Carduus acanthoides i кучерявого - Carduus crispus) вона легко відрізняється дрібнішими та більш видовженими суцвіттями-кошиками. Ця група має середземноморське походження, а її представники (принаймні один з них, про якого далі буде йти мова) є досить поширеними на території Кримського півострова, звідки потроху починають проникати у рівнинну частину України. Ця знахідка не є чимось унікальним, більше того, її можна вважати цілком прогнозованою, я бачив схожу рослину ще у червні 2019 році біля пункту пропуску "Каланчак" на межі Херсонської області з окупованою територією АР Крим, а цього року вона була також зафіксована Віталієм Коломійчуком біля с. Василівка Генічеського (раніше - Новотроїцького) району на Херсонщині (фото) та Анною Петросян у м. Одеса (фото). Зібрані мною у Чаплинці гербарні зразки цілком відповідають опису будяка арабського (Carduus arabicus), але ця група потребує новітньої таксономічної ревізії: у Криму також фіксувалися знахідки дуже близьких видів - будяків дрібнокошикового (Carduus pycnocephalus) і сіруватого (Carduus cinereus).

Будяк арабський

Сьоме місце - дивина плетеподібна (Verbascum × flagriformis) - рідкісний гібрид з околиць Полтави

На цьому місці хотілося б згадати одну цікаву рослину гібридного походження, яка була уперше знайдена у минулому році. У заплаві річки Коломак  у селищі Лісок на луках поміж типових рослин дивини тарганячої (Verbascum blattaria) і дивини звичайної (Verbascum phlomoides) 28 червня помітив одну рослину з проміжними ознаками за формою і розміром листків та особливостями морфології генеративних пагонів. У вітчизняних працях жодної інформації про такий гібрид я знайти не зміг, хоча у цьому роді подібні випадки міжвидової гібридизації не є рідкісним явищем і періодично фіксуються у їхніх спільних місцях трапляння. Як вдалося розібратися, цю рослину слід називати дивина плетеподібна (Verbascum × flagriformis Pfund) і вона, цілком можливо, є новою для України, хоча такі гібриди у природі загалом слід вважати випадковістю. Тому поставив цю знахідку тільки на сьоме місце.

Дивина плетеподібна

Шосте місце - знахідки фісції сизої (Physcia caesia) на Чернігівщині, рамаліни європейської (Ramalina europaea) у Києві і ортотриха аномального (Ortotrichum anomalum) у Полтаві

На цій позиції узагальнюю ті знахідки, які були зроблені абсолютно випадково і стосуються тих рослин (а точніше, однієї рослини і двох лишайників), в яких я особисто орієнтуюся поки що дуже погано, але працюю над виправленням цього недоліку. Взявши звичку фіксувати усе довкола та оприлюднювати свої знахідки на iNaturalist, я з'ясував, що низку видів мохоподібних, грибів та лишайників цілком можна визначати за зовнішнім виглядом, не застосовуючи збільшувальної техніки та складної роботи з визначниками. Звичайно це жодним чином не стосується багатьох проблемних груп, наприклад, брієвих мохів, усіх сфагнових мохів, окремих родин грибів та лишайників, де без бінокуляра, мікроскопа, а подекуди й молекулярно-філогенетичного аналізу досягнути точного визначення неможливо! Разом з тим, деякі фонові та найпоширеніші види цих організмів, наприклад, золотянка стінна (Xanthoria parietina), пармелія борозенчаста (Parmelia sulcata), рунянка волосконосна (Polytrichum piliferum) чи маршанція мінлива (Marchantia polymorpha) легко можуть бути ідентифіковані навіть такими початківцями, як автор цього допису. Тому майже у кожній поїздці я намагався звертати також увагу на лишайники, гриби і мохоподібні і це, всрешті-решт, також дало певні цікаві результати. При цьому маю висловити велику подяку Валерію Дармостуку та Олександру Ходосовцеву, які визначали або допомагали з визначенням фотографій моїх лишайників на iNaturalist у 2021 році, а також дуже активному на iNaturalist німецькому бріологу Штефану Гею (Stefan Gey). Завдяки Валерію і Штефану і відбулися ті три знахідки, які займають тут шосте місце.

Під час поїздки на болото Замглай у червні 2021 р. на даху одного з будинків у селі Ловинь я сфотографував один цікавий лишайник, який був визначений Валерієм Дармостуком як фісція сиза (Physcia caesia). Цей вид спорадично поширений на кальцієфітних та силікатних субстратах на усій території України, але з певністю не був відомий поки що для Чернігівської області. Відвідавши ботанічний заказник "Лісники" у межах національного природного парку "Голосіївський" у Києві у квітні, на одному з повалених дерев ясена звичайного (Fraxinus excelsior) було сфотографовано декілька видів лишайників і серед них Валерій ідентифікував рамаліну європейську (Ramalina europaea), яка виявилася новим видом для Правобережного Лісостепу. Це нещодавно описаний новий вид, який належить до групи Ramalina pollinaria s.l., досі він був відомий лише для Херсонської, Миколаївської та Чернівецької областей, а у 2020 р. був знайдений також В.В. Дармостуком з колегами у двох локалітетах на Харківщині (інформація про ці знахідки незабаром вийде друком у третьому номері "Чорноморського ботанічного журналу" за 2021 рік). У липні я відвідав це місце повторно і зібрав зразки цього цікавого виду. А під час минулого зимового біобліцу (Ukrainian Winter Bioblitz 2020-2021 на ресурсі iNaturalist) мені вдалося відшукати у Полтаві новий для Лівобережного Лісостепу вид моху - ортотрих аномальний (Ortotrichum anomalum), який був знайдений на бетонних спорудах Затуринської очисної системи на північно-східній околиці міста разом з декількома іншими мохоподібними. Цей вид не належить до надто рідкісних в Україні, а спорадично поширений майже в усіх ботаніко-географічних регіонах, однак за браком відповідних біотопів (на відміну від більшості наших ортотрихів він росте не на корі дерев як епіфіт, а на різноманітних кам'янистих субстратах та відслоненнях) він був поки що невідомий ні для Полтави, ні для Полтавської області, ні для Лівобережжя лісостепової зони у цілому. Не виключено, втім, що у цьому місці ортотрих аномальний є заносним видом.

Фісція сиза

Рамаліна європейська

Ортотрих аномальний

П'яте місце - бутень пахучий (Chaerophyllum aromaticum) у Дрімайлівці на Чернігівщині 

Хтось з вітчизняних ботаніків, мабуть, посміхнеться, дочитавши до цього місця, бо бутень пахучий є досить поширеною, наприклад, у Києві і відомою багатьом рослиною. Однак на Лівобережжі України цей вид, як не дивно, є дуже рідкісним, бо тут він знаходиться на крайній східній межі свого ареалу. Наша спільна з Олександром Баранським знахідка цієї рослини у червні 2021 року на узліссі дубового лісу біля села Дрімайлівки є найпівденнішею на Лівобережжі України, до цього часу цей вид фіксували лише на межиріччі Дніпра і Десни біля Чернігова та села Бір (поруч з територією регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський"). Причому у цьому місці бутень пахучий є досить поширеним і найчастіше трапляється в узлісній частині масиву та на його галявинах.

Бутень пахучий біля села Дрімайлівка

Четверте місце - зірочки новоасканійські (Gagea novoascanica) у національному природному парку "Джарилгацький" на Херсонщині

Серед цікавих знахідок на півдні України не можу обійти й досить несподівану знахідку зірочок новоасканійських (Gagea novoascanica) біля села Лиманського на материковій частині національного природного парку "Джарилгацький". На півдні України ця рослина, яка виявилася новою для флори згаданого парку, трапляється дуже локально у межах Чорноморського біосферного заповідника та біосферного заповідника "Асканія-Нова" на Херсонщині. На жаль, одну рослину мені все ж довелося у цьому місці викопати і забрати з собою у гербарій, оскільки точна ідентифікація видів цього роду є неможливою без дослідження підземних органів. Однак цей зразок незабаром буде переданий на зберігання до Національного гербарію України - гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW) і буде тривалий час слугувати справжнім доказом цієї знахідки для інших ботаніків.

Зірочки новоасканійські

Третє місце - жеруха прихована (Cardamine occulta) - нова чужорідна рослина для флори України з Києва

Одна з найкурйозніших історій у цьому рейтингу про те, як я одного разу у центрі Києва дорогою на роботу зустрів новий для флори України вид! Дуже детально про неї писати не буду, бо маю готувати про цю знахідку окрему наукову публікацію. Не вважаю її надто неймовірною чи цікавою, бо рослина про яку йде тут мова (жеруха прихована або Cardamine occulta латиною) є для нас чужорідною, вона походить з Азії і у наших умовах, очевидно, є специфічним бур'яном квітників та вазонів. Більше того, вона вже відома ботанікам ледь не в усіх прилеглих до України країнах, тому її можна вважати цілком очікуваною. Не дуже-то й люблю уключати чужорідні рослини до таких підсумкових переліків, але все ж вирішив це зробити, бо у будь-якому випадку далеко не кожному ботаніку вдається робити знахідки нових для України рослин!

Жеруха прихована

Друге місце - нові знахідки орхідних на Лівобережному Поліссі - булатка червона (Cephalanthera rubra) у Пиротчиному на Сумщині, плодоріжка болотяна (Anacamptis palustris) в Озаричах на Сумщині, пальчатокорінники м'ясочервоний (Dactylorhiza incarnata), Фукса (Dactylorhiza fuchsii) і травневий (Dactylorhiza majalis) на болоті Замглай на Чернігівщині, зозулині сльози яйцевидні (Neottia ovata) і гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) біля Дрімайлівки на Чернігівщині, коручка чемерникова (Epipactis helleborine) біля Костобоброва на Чернігівщині, любка дволиста (Platanthera bifolia) біля Присейм'я на Сумщині

2021 рік вийшов для мене дуже урожайним на орхідеї. Разом з колегами у червні мав можливість зробити дві невеликі поїздки на Лівобережне Полісся, зокрема відвідавши болото Замглай, канал Смолянку, ліси Семенівщини (Чернігівська область), регіональний ландшафтний парк "Сеймський" та верхів'я р. Есмань (Сумська область). У цих поїздках, крім згаданого вище бутня пахучого у Дрімайлівці, також була низка інших цікавих знахідок (незабаром має вийти окрема наукова публікація про це). Найбільшою окрасою стало високе різноманіття саме представників родини орхідних (Orchidaceae), усі види яких у нас охороняються згідно з "Червоною книгою України". Загалом за шість днів у двох поїздках було знайдено дев'ять видів орхідних, переважна більшість яких (крім коручки) була сфотографована саме у стані квітування! Найемоційніші враження я отримав від знахідок булатки червоної (Cephalanthera rubra) у верхів'ях річки Есмань біля села Пиротчине і пальчатокорінника Фукса (Dactylorhiza fuchsii) біля села Ловинь (причому цей вид був знайдений відразу у трьох локалітетах), бо для мене це як кажуть у бьордвотчингу "лайфери" - рослини, які я побачив уперше у житті. Також вразило болото Замглай, на якому у різних його частинах росли одночасно три види орхідних - пальчатокорінник м'ясочервоний (Dactylorhiza incarnata, причому як рослини з зеленими, так і з плямистими листками, останні раніше виділяли в окремий вид Dactylorhiza cruenta, що навряд чи є правильним) і пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis), а зовсім неподалік - і пальчатокорінник Фукса.

Булатка червона біля села Пиротчине

Пальчатокорінник Фукса у лісі біля села Ловинь

Зозулині сльози яйцевидні у березовому рідколіссі біля села Дрімайлівка

Пальчатокорінник м'ясочервоний з плямистими листками на болоті біля села Дрімайлівка

Гніздівка звичайна у дубовому лісі біля села Дрімайлівка

Пальчатокорінник м'ясочервоний (типова форма з зеленими листками) на болоті Замглай неподалік села Ловинь

Пальчатокорінник травневий на болоті Замглай неподалік села Ловинь

Плодоріжка болотяна біля села Озаричі

Коручка чемерникова у лісі неподалік села Костобобрів

Любка дволиста у соснових насадженнях за селом Присейм'я

Перше місце - плаунок плауноподібний (Selaginella selaginoides), вероніка безлиста (Veronica aphylla), тирлич роздільний (Gentiana laciniata), айстра альпійська (Aster alpinus), деревій Шура (Achillea schurii), котячі лапки карпатські (Antennaria carpatica), мінуарція рідкоквіткова (Minuartia pauciflora), солодушка солодушкова (Hedysarum hedysaroides) і дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala) на скелях Близниці на Закарпатті

З переможцем цього рейтингу було все очевидно ще на початку складання останнього. Знаковим для мене стало 30 липня, саме у цей день я побачив за один раз 9 лайферів (нових для себе видів) з "Червоної книги України"! Власне, детальнішу інформацію про кожен з цих видів ви за бажанням зможете прочитати у "Червоній книзі України". Загалом цих видів могло б бути й більше, у цьому ж місці були й інші рідкісні види (родіола рожева, левкорхіс білуватий, плаун-баранець, сон білий, але лайферами вони для мене не були, тому до переліку їх не уключаю), ми ретельно шукали також білотку альпійську, але, на жаль, були обмежені у часі і вже мали повертатися зворотнім маршрутом. Взагалі це просто унікальне місце, бо усі вказані вище види (за винятком популяції тирлича роздільного, розташованої на незначній відстані) ростуть в одному місці (досить крутому і небезпечному для ботанічного дослідження!) поруч з вершиною гори Велика Близниця фактично на одному клаптику приблизною площею 20-25 квадратних метрів! Підйом до Близниці з Квасів, який ми з дружиною зробили того дня, вийшов дуже продуктивним у плані ботанічних знахідок, але він є, як на мене, досить непростим і не може бути рекомендованим без підготовки для новачків, які майже не екскурсували Карпатами, більшість моїх піших походів Карпатами були легшими.

Деревій Шура

Плаунок плауноподібний
 
Вероніка безлиста

Солодушка солодушкова
Айстра альпійська

Дріада восьмипелюсткова
Котячі лапки карпатські

Мінуарція рідкоквіткова

Тирлич роздільний
 

Таким був минулий 2021 рік для мене у ботанічному плані. Звісно, були й певні розчарування, багато задумів з різних причин втілити не вдалося. Але вірю у найкраще та сподіваюся, що 2022 рік, який вже розпочався, принесе усім нам чимало не менш цікавих поїздок і яскравих та науково цінних ботанічних знахідок!

На завершення маю подякувати усім колегам та друзям, які супроводжували мене в усіх минулорічних поїздках, особливо моїй любій дружині Анастасії, без участі якої навряд чи мені вдалося знайти хоча б половину видів з цього переліку, а також Олександру Баранському, Валентину Руденку, Максиму Пархоменку, Георгію Бондаренку, Марині Бурлаці, Валерії Конайковій, Ігорю Козицькому. Окремий привіт летить нашій сформованій у 2021 році полтавській групі бьордвотчерів та любителів природи - Олександру Олійнику, Ігорю Левцуну, Валерію Книшу і Євгену Рибальченку - друзі, сподіваюся цього року будемо також регулярно виїзжати і дуже вдячний вам за знайомство та спільні походи біля Полтави!

P.S. Невеликим бонусом до цього рейтингу можу поставити нещодавно описаний новий для науки вид - лободу українську (Chenopodium ucrainicum), про яку вже багато хто чув. Минулого року я хотів знайти нові локалітети цієї рослини (для Лівобережної України вона все ще лишається невідомою) і знайшов-таки - цілих два, хоча й визначив ці рослини невірно, на що один з авторів опису даного виду Сергій Леонідович Мосякін звернув мою увагу буквально декілька днів тому (висловлюю йому за ці уточнення глибоку подяку). Обидва ці локалітети розташовані неподалік місця мого теперішнього проживання у Києві - у грабово-дубовому лісі у парку "Феофанія" та на вулиці Академіка Заболотного біля зупинки тролейбуса № 11 "Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича".

Лобода українська біля Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича

Лобода українська у грабово-дубовому лісі у парку "Феофанія"

P.P.S. Підводячи ці підсумки, все ж таки не зміг стриматися і вже сьогодні перед публікацією додав сюди й мої найцікавіші зоологічні знахідки 2021 року:

Сапсан (Falco peregrinus) на зимівлі у Полтаві. Фактично з цієї знахідки й розпочався мій офіційний бьордвотчинг, оскільки раніше я й подумати не міг, що можу коли-небудь сфотографувати відносно близько якогось хижого птаха (ще й з "Червної книги України", як у цьому випадку)

Сорокопуд червоноголовий (Lanius senator) - один з найкращих моїх "лайферів" 2021 року (в Україні не гніздиться, а трапляється тільки під час міграцій, уключений до "Червоної книги України", зафіксований біля м. Скадовськ на Херсонщині)

Два рідкісні види з "Червоної книги України" на гніздуванні у регіональному ландшафтному парку "Сеймський" на Сумщині - сорокопуд сірий (Lanius excubitor) і кулик-сорока (Haematopus ostralegus)

Синявець Бавій (Pseudophilotes bavius) - метелик з "Червоної книги України" на північній межі свого ареалу, зафіксований на території національного природного парку "Дворічанський" у Харківській області

Синиця вусата (Paniurus biarmicus) на березі Пушкарівського ставка у Полтаві - знахідка, в яку б я, мабуть, ніколи не повірив, якби не зробив її самостійно два тижні тому!

Нагадую, що оперативну інформацію щодо роботи мого проєкту можна отримати у телеграм-каналі: t.me/davydovbotany