З 16 по 20 травня 2016 р. у м. Києві на базі Ботанічного саду імені академіка О.В. Фоміна Київського національного
університету імені Тараса Шевченка та Інституту ботаніки
ім. М.Г. Холодного НАН України проходила IV Міжнародна конференція «Рідкісні рослини і
гриби України та прилеглих територій: реалізація природоохороних
стратегій».
Ця конференція традиційно проводиться один раз на два роки. З 2016 року вона змінила свою назву (раніше називалася "Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин") і до її організаторів долучилася Planta Europa Network.
Відверто кажучи, я взагалі не планував брати участь у цій конференції, але стався курйозний випадок: Дмитро Дубина підготував самостійно статтю для представлення та публікації у матеріалах цієї конференції, взявши за основу результати, одержані групою співробітників відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки (до складу цієї групи, крім нього та мене, входили також Тетяна Дзюба та Світлана Ємельянова) по вивченню стану охорони піонерної рослинності України, нещодавно опубліковані у першому номері "Українського ботанічного журналу" за цей рік. Відповідно, підготувавши цю публікацію, він вставив усіх нас чотирьох у співавтори цієї праці. У той час, коли ця публікація готувалася до подання, я був у відпустці, тому мене про це навіть й не повідомили. Справа не в тому, що я якось соромлюсь цих результатів - жодною мірою, однак сам подібний випадок для мене у новинку... Якщо Вам здасться, прочитавши статтю з цього збірника, у якій я є співавтором, що Ви вже це десь читали - не дивуйтеся.
Загалом, на відкритті конференції, пленарних доповідях, вечері та екскурсіях я не був, лише проглянув деякі статті з цього збірника, що мене найбільш цікавили, та послухав деякі з представлених на секції "Рідкісні види судинних рослин: таксономія, географія, біологія, екологія та охорона in situ" доповідей. Засіданні цієї секції проходили якраз в Інституті ботаніки, де я працюю.
На жаль, ті учасники, яких я найбільше чекав на цій конференції - Наталія Смоляр та Олеся Ханнанова - на неї не приїхали (хоча й були у програмі зазначені як доповідачі). Дуже шкода, тому питання про теперішнє зростання Huperzia selago (L.) Schrank et C. Mart. у Полтавській області (див. тут: http://davydovbotany.blogspot.com/2016/05/blog-post.html) продовжує лишатися відкритим. Цікавою мала б бути й доповідь, присвячена поширенню Ceratophyllum tanaiticum Sapieg. у басейні Нижньої Сули - автори досі вказують цей вид тільки для Черкаської області, хоча ще у 1955 році Єлізавета Брадіс знайшла його в урочищі Драчки біля села Горошино (Семенівський район Полтавської області) і відповідний зразок зберігається у гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ (KW).
Цікавою, мабуть, була доповідь Якова Дідуха, присвячена деяким видам, що є потенційними кандидатами на виключення з "Червоної книги України". Прочитав ці матеріали, у них, зокрема, йшла мова про Allium ursinum L., Lunaria rediviva L., Stipa capillata L., Stipa lessingiana Trin et Rupr. По усім цим видам, звичайно, можна сперечатися "до хрипоти": ясно, що у Карпатах лунарія, наприклад, є дуже поширеною, тоді як на рівнині (у тому числі й на Лівобережжі, де вона виявлена достовірно лише у дібровах Сумщини) - дуже рідкісною. Це ж саме стосується й цибулі ведмежої, місцями звичайної у Правобережному Лісостепу (формує угруповання з домінуванням на площі у декілька десятків і навіть подекуди сотень гектарів - наприклад, у Вінницькій області) і дуже рідкісної та малочисельної у Лівобережному Лісостепу. Стосовно волосистої ковили - погоджуюся, якщо обирати якісь види, якими можна "пожертвувати", то, мабуть, я б теж назвав його одним з перших. А от стосовно ковили Лессінга - у мене є сумніви, можливо, справа уся в тому, що цей вид значно легше відрізнити у природі від інших пірчастих ковил? Бо якщо керуватися лише тим фактом, що цей вид часто формує відповідні угруповання, то варто виключати одночасно й деякі інші пірчасті ковили, наприклад, Stipa pennata L. та S. ucrainica P. Smirn. (перша є однією з найпоширеніших у Лісостепу та на півночі Степу, а друга - на півдні Степу). Чомусь автор не пропонує виключати Pulsatilla pratensis (L.) Mill., P. patens (L.) Mill., Adonis vernalis L., Tulipa quercetorum Klokov et Zoz, Epipactis helleborine (L.) Crantz, що теж є нині досить поширеними в усіх природних зонах України. Виключно у зв'язку з тим, що вони є тільки асектаторами, а не домінантами?
На доповіді Ірини Коротченко та Віктора Мельника, присвячені одному й тому ж самому питанню, Ви, мабуть, й самі звернули увагу, тому детально щось коментувати тут не варто. Порівняйте для цікавості лише кількість видів з Європейського Червоного списку, які вказують кожен з цих авторів для України! Чомусь Мельник у тексті вказує Armoracia rusticana P. Gaertn. et al., хоча у списку Коротченко присутній лише Armoracia macrocarpa Baumg. (невже доведеться цей список згодом перевіряти самому?).
Дуже цікавою особисто для мене була доповідь Сергія Мосякіна "Нові назви для Schivereckia podolica та Syrenia talijevii (Brassicaceae): таксономічне і номенклатурне роз'яснення" - звісно, я чув цю доповідь і раніше, на засіданні Вченої ради нашого Інституту, але дуже приємно було дізнатися, що автор підготував спільно з Джоном МакНіллом, одним з провідних світових фахівців з ботанічної номенклатури, пропозицію щодо внесення змін до Міжнародного кодексу номенклатури водоростей, грибів та рослин (мова йде, зокрема, про статтю 36.2, присвячену альтернативним назвам), що у світлі підготовки до чергового Міжнародного ботанічного конгресу (м. Шеньчжень, Китай, 2017 р.) є вкрай важливим та престижним для нашої установи!
З інших доповідей, що мене особливо зацікавили, можу назвати роботи Любові Марківської, Ніни Шпак, Миколи Федорончука, Олени Яворської та Анни Куземко "Еколого-ценотична характеристика представників родини Orchidaceae у Національному природному парку "Кармелюкове Поділля"" (ті дані, що одержав я, працюючи на території цього парку у 2015 році разом з Євгеном Польовим, не зовсім співпадають з даними цих авторів), Анни Божко та Юрія Бенгуса "Leymus racemosus – рідкісний в Україні вид, піонер заростання пісків" (у мене навіть були сумніви, що цей вид, знайдений авторами на залізничному насипі у м. Змійові Харківської області, був ними вірно визначений, які, втім, швидко розвіялися, коли ми з Юрієм переглянули наявний гербарний матеріал по роду Leymus Hochst. у гербарії KW!), Лариси Боровик "Відновлення популяцій созофітів на степових перелогах" (автор переконує, що Stipa pennata та Stipa borysthenica Klokov et Zoz, зростаючи разом на степових перелогах Луганського заповідника, добре розрізняються між собою, у чому в мене є серйозні сумніви).
Загалом більшість представлених доповідей були цікавими та оригінальними, містили значні елементи наукової новизни.
Фотозвіт з конференції Ви можете переглянути у відповідному альбомі Микити Перегрима на Facebook
Сподіваємося, збірник матеріалів конференції "Рідкісні рослини і гриби України та прилеглих територій: реалізація природоохороних стратегій" буде незабаром оприлюднений на сайті нашого Інституту ботаніки у розділі "Публікації" і Ви зможете детальніше з ним ознайомитися.
Поки що Ви можете переглянути збірки матеріалів попередніх таких конференцій:
Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали III Міжнародної наукової конференції (4-7 червня 2014 р., м. Львів). – Львів, 2014. – 251 с.
Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції (9-12 жовтня 2012 р., м. Умань, Черкаська область). – Київ: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 320 с.
Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали міжнародної конференції (11-15 жовтня 2010 р., м. Київ). – Київ, «Альтерпрес», 2010. – 320 с.
Ця конференція традиційно проводиться один раз на два роки. З 2016 року вона змінила свою назву (раніше називалася "Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин") і до її організаторів долучилася Planta Europa Network.
Відверто кажучи, я взагалі не планував брати участь у цій конференції, але стався курйозний випадок: Дмитро Дубина підготував самостійно статтю для представлення та публікації у матеріалах цієї конференції, взявши за основу результати, одержані групою співробітників відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки (до складу цієї групи, крім нього та мене, входили також Тетяна Дзюба та Світлана Ємельянова) по вивченню стану охорони піонерної рослинності України, нещодавно опубліковані у першому номері "Українського ботанічного журналу" за цей рік. Відповідно, підготувавши цю публікацію, він вставив усіх нас чотирьох у співавтори цієї праці. У той час, коли ця публікація готувалася до подання, я був у відпустці, тому мене про це навіть й не повідомили. Справа не в тому, що я якось соромлюсь цих результатів - жодною мірою, однак сам подібний випадок для мене у новинку... Якщо Вам здасться, прочитавши статтю з цього збірника, у якій я є співавтором, що Ви вже це десь читали - не дивуйтеся.
Загалом, на відкритті конференції, пленарних доповідях, вечері та екскурсіях я не був, лише проглянув деякі статті з цього збірника, що мене найбільш цікавили, та послухав деякі з представлених на секції "Рідкісні види судинних рослин: таксономія, географія, біологія, екологія та охорона in situ" доповідей. Засіданні цієї секції проходили якраз в Інституті ботаніки, де я працюю.
На жаль, ті учасники, яких я найбільше чекав на цій конференції - Наталія Смоляр та Олеся Ханнанова - на неї не приїхали (хоча й були у програмі зазначені як доповідачі). Дуже шкода, тому питання про теперішнє зростання Huperzia selago (L.) Schrank et C. Mart. у Полтавській області (див. тут: http://davydovbotany.blogspot.com/2016/05/blog-post.html) продовжує лишатися відкритим. Цікавою мала б бути й доповідь, присвячена поширенню Ceratophyllum tanaiticum Sapieg. у басейні Нижньої Сули - автори досі вказують цей вид тільки для Черкаської області, хоча ще у 1955 році Єлізавета Брадіс знайшла його в урочищі Драчки біля села Горошино (Семенівський район Полтавської області) і відповідний зразок зберігається у гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ (KW).
Цікавою, мабуть, була доповідь Якова Дідуха, присвячена деяким видам, що є потенційними кандидатами на виключення з "Червоної книги України". Прочитав ці матеріали, у них, зокрема, йшла мова про Allium ursinum L., Lunaria rediviva L., Stipa capillata L., Stipa lessingiana Trin et Rupr. По усім цим видам, звичайно, можна сперечатися "до хрипоти": ясно, що у Карпатах лунарія, наприклад, є дуже поширеною, тоді як на рівнині (у тому числі й на Лівобережжі, де вона виявлена достовірно лише у дібровах Сумщини) - дуже рідкісною. Це ж саме стосується й цибулі ведмежої, місцями звичайної у Правобережному Лісостепу (формує угруповання з домінуванням на площі у декілька десятків і навіть подекуди сотень гектарів - наприклад, у Вінницькій області) і дуже рідкісної та малочисельної у Лівобережному Лісостепу. Стосовно волосистої ковили - погоджуюся, якщо обирати якісь види, якими можна "пожертвувати", то, мабуть, я б теж назвав його одним з перших. А от стосовно ковили Лессінга - у мене є сумніви, можливо, справа уся в тому, що цей вид значно легше відрізнити у природі від інших пірчастих ковил? Бо якщо керуватися лише тим фактом, що цей вид часто формує відповідні угруповання, то варто виключати одночасно й деякі інші пірчасті ковили, наприклад, Stipa pennata L. та S. ucrainica P. Smirn. (перша є однією з найпоширеніших у Лісостепу та на півночі Степу, а друга - на півдні Степу). Чомусь автор не пропонує виключати Pulsatilla pratensis (L.) Mill., P. patens (L.) Mill., Adonis vernalis L., Tulipa quercetorum Klokov et Zoz, Epipactis helleborine (L.) Crantz, що теж є нині досить поширеними в усіх природних зонах України. Виключно у зв'язку з тим, що вони є тільки асектаторами, а не домінантами?
На доповіді Ірини Коротченко та Віктора Мельника, присвячені одному й тому ж самому питанню, Ви, мабуть, й самі звернули увагу, тому детально щось коментувати тут не варто. Порівняйте для цікавості лише кількість видів з Європейського Червоного списку, які вказують кожен з цих авторів для України! Чомусь Мельник у тексті вказує Armoracia rusticana P. Gaertn. et al., хоча у списку Коротченко присутній лише Armoracia macrocarpa Baumg. (невже доведеться цей список згодом перевіряти самому?).
Дуже цікавою особисто для мене була доповідь Сергія Мосякіна "Нові назви для Schivereckia podolica та Syrenia talijevii (Brassicaceae): таксономічне і номенклатурне роз'яснення" - звісно, я чув цю доповідь і раніше, на засіданні Вченої ради нашого Інституту, але дуже приємно було дізнатися, що автор підготував спільно з Джоном МакНіллом, одним з провідних світових фахівців з ботанічної номенклатури, пропозицію щодо внесення змін до Міжнародного кодексу номенклатури водоростей, грибів та рослин (мова йде, зокрема, про статтю 36.2, присвячену альтернативним назвам), що у світлі підготовки до чергового Міжнародного ботанічного конгресу (м. Шеньчжень, Китай, 2017 р.) є вкрай важливим та престижним для нашої установи!
З інших доповідей, що мене особливо зацікавили, можу назвати роботи Любові Марківської, Ніни Шпак, Миколи Федорончука, Олени Яворської та Анни Куземко "Еколого-ценотична характеристика представників родини Orchidaceae у Національному природному парку "Кармелюкове Поділля"" (ті дані, що одержав я, працюючи на території цього парку у 2015 році разом з Євгеном Польовим, не зовсім співпадають з даними цих авторів), Анни Божко та Юрія Бенгуса "Leymus racemosus – рідкісний в Україні вид, піонер заростання пісків" (у мене навіть були сумніви, що цей вид, знайдений авторами на залізничному насипі у м. Змійові Харківської області, був ними вірно визначений, які, втім, швидко розвіялися, коли ми з Юрієм переглянули наявний гербарний матеріал по роду Leymus Hochst. у гербарії KW!), Лариси Боровик "Відновлення популяцій созофітів на степових перелогах" (автор переконує, що Stipa pennata та Stipa borysthenica Klokov et Zoz, зростаючи разом на степових перелогах Луганського заповідника, добре розрізняються між собою, у чому в мене є серйозні сумніви).
Загалом більшість представлених доповідей були цікавими та оригінальними, містили значні елементи наукової новизни.
Фотозвіт з конференції Ви можете переглянути у відповідному альбомі Микити Перегрима на Facebook
Сподіваємося, збірник матеріалів конференції "Рідкісні рослини і гриби України та прилеглих територій: реалізація природоохороних стратегій" буде незабаром оприлюднений на сайті нашого Інституту ботаніки у розділі "Публікації" і Ви зможете детальніше з ним ознайомитися.
Поки що Ви можете переглянути збірки матеріалів попередніх таких конференцій:
Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали III Міжнародної наукової конференції (4-7 червня 2014 р., м. Львів). – Львів, 2014. – 251 с.
Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції (9-12 жовтня 2012 р., м. Умань, Черкаська область). – Київ: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 320 с.
Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали міжнародної конференції (11-15 жовтня 2010 р., м. Київ). – Київ, «Альтерпрес», 2010. – 320 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар