Вибрані твори: Юрій Шеляг-Сосонко - Про рецензію

Пропоную Вашій увазі статтю визначного українського ботаніка, академіка НАН України Юрія Шеляга-Сосонка, присвячену актуальному питанню рецензування наукових публікацій.

Юрій Шеляг-Сосонко – Про рецензію

(опубліковано в «Українському ботанічному журналі», 1980 р., том 37, № 3, сс. 100–101)

Як відомо, слово рецензія походить від латинського слова recensio, що значить розгляд. За своєю суттю це критичний відзив, оцінка будь-якого нового художнього, наукового або іншого твору з зауваженнями, пропозиціями та порадами.

3 розвитком науки, в першу чергу літературознавства, рецензія, яка раніше була лише засобом інформації, поступово набуває самостійного, принципово важливого для розуміння того або іншого питання значення, а іноді, в плані з’ясування істини, має не менш істотну вагу, ніж рецензована праця. Сам жанр рецензії не передбачає розгорнутого обґрунтування тих чи інших питань, а тільки стисле сформулювання положень і мотивів, якими вони були викликані. За своєю структурою рецензія складається з трьох різних за призначенням частин: бібліографічної (наводяться основні бібліографічні дані про рецензовану працю), короткого викладу змісту рецензованої праці і оцінки рецензованої праці (Краткая литературная энциклопедия, 1971, т. 6, с. 268). За своїм значенням найбільш важливою, безперечно, є третя частина рецензії, яка, на наш погляд, повинна давати стислу відповідь на наступні питання: 1) місце рецензованої праці серед творів автора та аналогічних праць інших авторів, 2) важливість і значення для розвитку певної науки проблеми, якій присвячена рецензована праця, 3) що принципово нового вносить вона у розв’язання ціеї проблеми, 4) теоретичний та методичний рівень її вирішення, 5) помилкові та спірні питання, які містяться в рецензованій праці, 6) її композиційний рівень, 7) можливі шляхи розв’язання спірннх питань і перспективи розвитку розглядуваної проблеми та застосування отриманих даних у практиці народного господарства або для вирішення суміжних наукових проблем. Із сказаного випливає, що своєчасне та якісне рецензування праць, безумовно, сприяє науковому прогресу. На жаль, як показує аналіз стану рецензування ботанічної літератури, цьому напрямку наукової діяльності не приділяється достатньої уваги як з боку редколегій журналів, так і з боку самих фахівців. 

По-перше, рецензування поки що носить стихійний характер і повністю залежить від бажання певного дослідника написати рецензію на прочитану книгу. В зв’язку з цим досить часто не друкуються рецензії на дуже важливі для розв’язання тієї або іншої проблеми книги, а про статті немає й мови. У той же час іноді друкуються рецензії на книги, які не роблять істотного внеску у розв’язання порушеної проблеми.

По-друге, кількість рецензій, що друкуються, недостатня і все більше відстає від зростаючої кількості надрукованих книг. Можна без перебільшення сказати, що майже половина книг так і залишається без відгуку на них. Однією з причин цього є те, що ботанічні журнали не проводять активної цілеспрямованої роботи по систематичному рецензуванню книг. Вони рідко замовляють рецензії і мало їх друкують. Так, за останні десять років «Ботанический журнал» в кожному з номерів друкував в середньому три рецензії, а «Український ботанічний журнал» ще менше – одну.

По-третє, якісна сторона рецензій, які друкуються, не відповідає вищезазначеним вимогам. Абсолютна більшість рецензій – простий переказ змісту рецензова-ної книги без будь-яких істотних зауважень чи узагальн-ень, по суті – це розгорнуті анотації, що інколи на-гадують скоріше рекламні проспекти, ніж рецензію. Та-кі рецензії лише знайомлять читача, та й то з великим запізненням, зі змістом монографії і нічого не дають авторові рецензованої праці, тому що не активізують його пошуки. Яскравим прикладом того, як потрібно і як не потрібно писати рецензії, можуть бути дві ре-цензії на одну й ту ж книгу «Луга Якутии», опубліко-вані в «Ботаническом журнале» № 6 за 1977 р. Одна з них, написана Є. П. Матвєєвою, – звичайний переказ змісту чотирьох глав рецензованої праці без будь-яких зауважень. Рецензія орієнтує читачів на те, що моно-графія становить значний інтерес, має наукову і прак-тичну цінність і заслуговує позитивної оцінки. 3 цього випливає, що теоретичний і методичний рівень моногра-фії цілком задовільний, автори її стоять на вірному шляху і можуть продовжувати в такому ж плані дос-лідження, а молоді фахівці-лукознавці – наслідувати цей приклад у своїй науковій роботі.

Друга рецензія, написана К. Е. Кононовим та Б. М. Міркіним, містить аналіз змісту вказаної монографії і дає оцінку її теоретичному та методичному рівню. Згід-но з цією рецензією автори монографії в теоретичному та методичному відношеннях стоять на позиціях учо-рашнього дня й ігнорують усе нове, що було зроблено за останні двадцять років. Численні статті А. О. Ніцен-ка, Х. Х. Трасса, Т. О. Работнова та інших дослідників, які відзначали незадовільний стан існуючої методики дослідження лук та обробки одержаних даних, а також їх класифікації, автори не взяли до уваги. Далеко не всі прийняті авторами ознаки, на підставі яких вони вста-новлювали синтаксони, виявились коректними, внаслідок чого виділені формації мають відбиток випадковості. Характеристику останніх подано довільно. Так само до-вільно автори монографії розуміють і ряд загальноприй-нятих термінів, посилаючись при цьому на авторитет відомих дослідників і тим самим вводячи читачів в ома-ну, бо насправді розуміння цих термінів останніми не відповідає наведеному в монографії. У кінці рецензії робиться висновок, що книга для наукових працівни-ків дещо примітивна. На цьому перелік зауважень не закінчується, його можна продовжити. Та справа не в цьому, а в тому, що автори рецензії цілком тактовно подають по-справжньому науковий аналіз змісту моно-графії, який не викликає будь-яких заперечень, і вірно орієнтують читачів та авторів монографії на застосуван-ня нових методів і теоретичних положень, тим самим сприяючи розвиткові вітчизняного луківництва. Треба відзначити, що рецензії Б. М. Міркіна, наприклад «О новых работах белорусских геоботаников-поймоведов» (Ботан. журн., 1970, № 9, с. 1369–1374), «Динамика лугово-болотной флоры и растительности под влиянием осушения» (Ботан. журн., 1977, № 11, с. 1687–1690), відзначаються змістовністю і можуть бути взірцем цього жанру. Близько 90% всіх рецензій, надрукован-их в «Українському ботанічному журналі» є більш--менш вдалим переказом змісту рецензованої праці. Що ж стосується розгляду дискусійних питань і зауважень, то вони звичайно зводяться до вказівок на друкарські помилки, оцінки оформлення книги, характеру розмі-щення поданого матеріалу, побажань висвiтлити дещо повніше те або інше питання тощо. Нам здається, що основна мета рецензії полягає не в цьому і далеко не вичерпується переказом основного змісту рецензованої праці (що по суті є дублюванням у розгорнутому варіанті «Реферативного журналу»), а в стислому аналізі піднятих питань. На жаль, саме цього і позбавлена більшість рецензій, в зв’язку з чим вони не відповідають своєму призначенню і не досягають поставленої мети. Їх приємно читати автору рецензованої праці, проте наукова їх цінність наближається до нуля. Ми глибоко переконані в тому, що рецензії необхідно писати, виходячи із вищенаведених положень. Тільки тоді вони будуть відповідати своєму призначенню. Можливо, поряд з рецензіями доцільно друкувати й огляди праць, що допомогло б читачеві орієнтуватись в досягненнях певної галузі ботаніки.