Необов'язково летіти на Марс, щоб бути впевненим, що він реально існує. Мої враження від конференції "Актуальні проблеми ботаніки та екології-2016"

З 29 червня по 3 липня 2016 р. у м. Херсоні проходила Міжнародна конференція молодих учених "Актуальні проблеми ботаніки та екології". Цей досить відомий спільноті щорічний захід (не побоюся навіть використати словосполучення "вагома ботанічна подія") цього року наш Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України організував  спільно з Херсонським державним університетом.

Загалом у конференції взяло участь близько 50 очних учасників, а у відповідному збірнику матеріалів надруковано 115 тез доповідей. Найбільшу кількість учасників представляли співорганізатори - Херсонський державний універститет та Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України; були присутніми також представники з Національного універститету біоресурсів та природокористування України (м. Київ), Національного університету "Києво-Могилянська академія" (м. Київ), Інституту еволюційного екології НАН України (м. Київ), Інституту морської біології НАН України (м. Одеса), Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України (м. Умань), Харківської державної зооветеринарної академії (м. Харків), Білоцерківського національного аграрного університету (м. Біла Церква) та ще кількох інших установ. З зарубіжних учасників не приїхав жоден (що вже стає неприємною традицією), хоча матеріали подавали наші колеги з Болгарії та Російської Федерації.

Для чого взагалі проводяться подібні зібрання? Передусім, для обговорення широкого кола питань, пов'язаних з розвитком ботанічної науки, для апробації наукових результатів, одержаних молодими вченими, чи хоча б для одержання нових емоцій та вражень. Як сказав мені один з учасників: "Цю конференцію варто проводити вже хоча б заради екскурсій" - не бачу жодних підстав, щоб не погодитися з цим висловлюванням. Однак мета мого сьогоднішнього запису у блозі - оцінити не екскурсійну (в якій я, відразу зазначу, зовсім не брав участі) чи взагалі організаційну, а лише виключно наукову частину конференції (а ще точніше, ту, на якій я був особисто присутній).

29 червня у залі засідань Херсонського державного універститету відбулося урочисте відкриття конференції та пленарне засідання. Зі словами привітань на адресу учасників виступили проректор з наукової роботи ХДУ д.п.н. Валентина Федяєва, голова оргкомітету конференції чл.-кор. НАНУ Єлизавета Кордюм, професор кафедри ботаніки ХДУ д.б.н. Михайло Бойко, секретар конференції к.б.н. Олександр Поліщук.

Було заслухано три пленарні доповіді. Перша з них, "Лишайникові угруповання: стан, проблеми, перспективи" підготовлена д.б.н. Олександром Ходосовцевим, була дуже цікавою. У ній доповідач коротко зупинився на тих проблемних питаннях, що зараз пов'язані з розробленням класифікаційних схем угруповань, сформованих лишайниками, на основі методу Ж. Браун-Бланке, та виділив шість причин, чому лишайникові угруповання мають досліджуватися самостійно та окремо від угруповань вищих рослин. На жаль, не всі з його тез я дослівно встиг записати, тому дуже сподіваюся, що Олександр Євгенович незабаром опублікує ці матеріали у вигляді наукової статті і я зможу детальніше ознайомитися з його поглядами. У деяких випадках вони є дискусійними. Наприклад, доповідач підкреслює неможливість вживання терміну "синузія" для лишайників у багатокомпонентних ценозах з огляду на те, що термін "синузія" він розглядає як тільки сукупність видів, що належать до однієї життєвої форми. Однак у розумінні Х. Гамса та Б. Міркіна синузія має розглядатися не тільки як структурний, а, перш за все, функціонально-екологічний компонент біогеоценозу. Звичайно зараховувати до складу однієї синузії накипні та кущисті лишайники абсолютно некоректно, але, на мій погляд, вживати висловлювання "синузія епігейних лишайників у сосновому лісі" не є помилкою. Загалом, доповідь Олександра Євгеновича окреслює недостатній рівень вивчення синтаксономії лишайникових ценозів в Україні і має стимулювати подальші дослідження у цьому напрямі.

Друга доповідь, яку зробила к.б.н. Анна Козлова (Науковий центр аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України, м. Київ) була присвячена висвітленню способу оцінювання та картування видового багатства лісових угруповань з використанням даних дистанційного зондування Землі.

Третю доповідь підготували д.б.н. Іван Мойсієнко та Анастасія Шапошнікова, вона називалася у програмці ""Джарилгацький" НПП як об'єкт Смарагдової мережі" і попередньо знайомила присутніх з рослинним покривом даного національниго парку, який учасники конференції мали відвідати у четвертий день роботи конференції. Хоча у самій доповіді Івана Івановича значно більше йшлося про розвиток Смарагдової мережі в Україні, критерії виділення її елементів тощо.

У другий день роботи, 30 червня, голова Ради молодих вчених Інституту ботаніки НАНУ Олександр Поліщук провів ботанічну школу "Дослідження екосистемних потоків СО2 в польових умовах". Власне, т.зв. польові умови - це парк поблизу ХДУ, де ми проводили спеціальним приладом вимірювання вмісту вуглекислого газу у повітрі, що виділяють і поглинають рослини у процесах фотосинтезу та дихання. Було дуже цікаво, черговий раз дивуюся тим захоплюючим речам, якими займаються у нашому Інституті ботаніки експериментальні відділи.

У цей же день відбулися засідання секцій "Нижчі рослини та гриби" та "Експериментальна ботаніка". Чесно кажучи, на першій секції я раніше ніколи не був присутнім на цій конференції (хоч беру у ній участь з 2005 року з невеликими перервами), тому для мене усе було в новинку. Переважна більшість доповідей секції була присвячена лишайникам (з огляду на те, що у ХДУ дуже потужна ліхенологічна школа, очолювана О.Є. Ходосовцевим), зазвичай вони відповідали шаблону: "ми поїхали туди-то - знайшли такі-то види лишайничків - ось вони на фото - такі-то з них рідкісні". Не скажу, що це погано (це теж дуже важливі наукові дані), але виглядає занадто спрощено. Виділялася своєю оригінальністю доповідь Віталія Клименка, присвячена повторному (після десятирічного періоду з часу робіт О.Є. Ходосовцева) вивченню якості атмосферного повітря м. Херсона методом ліхеноіндикації.
Найбільше запитань, як Ви могли б здогадатися, викликала саме моя доповідь "What is Euglena swirenkoi Arnoldi (Euglenophyta)?", де я пропоную нову комбінацію для цього таксону у рамках роду Phacus Dujardin: Phacus limnophilus var. minor (Drez.) m. І це було дуже добре, що йде дискусія та обмін думками, оскільки, на жаль, останнім часом мені на засіданнях у нашому Інституті ботаніки задають чомусь не так багато питань, як мені б того хотілося. Основне зауваження до моєї доповіді - це те, що я ніколи не бачив цього організму живцем. І що з того? Необов'язково летіти на Марс, щоб бути впевненим, що він реально існує. У науці є базові (елементарні) факти, на які можна спиратися і брати їх за основу без власної експериментальної перевірки, їх самостійне підтвердження є цілком можливим, але вимагає значних зусиль. Особливо мене посмішили коментарі, що я ніби-то не маю права робити відповідних номенклатурних змін без проведення молекулярно-філогенетичних досліджень цього таксону. Хотілося б зайвий раз нагадати, що є така річ як "Міжнародний кодекс номенклатури водоростей, грибів та рослин" і лише вона визначає, що я маю право робити при обнародуванні нового таксону чи комбінації, а що не маю. Мозок людини - найважливіший її інструмент і той факт, що я аналізую філогенетичні "дерева", побудовані іншими фахівцями (і належним чином ними опубліковані!), не є таким вже й оригінальним методом наукового пізнання. Ну, і можу завершити однією з своїх улюблених літературних цитат:

"По одной капле воды человек, умеющий мыслить логически, может сделать вывод о возможности существования Атлантического океана или Ниагарского водопада, даже если он не видал ни того, ни другого и никогда о них не слыхал. Всякая жизнь - это огромная цепь причин и следствий, и природу ее мы можем познать по одному звену"

Артур Конан Дойл

 У третій день роботи, 1 липня, відбулося засідання секції "Вищі рослини". Цього року ми вирішили зробити з цієї секції "збірну солонку" (раніше діяли три самостійні секції, присвячені питанням систематики і флористики судинних рослин, екології та фітоценології, а також дендрології, інтродукції та ландшафтної архітектури, а тепер усі вони були об'єднані в одну). Експеримент цілком можна вважати успішним: коло питань, що розглядалося на цьогорічному засіданні, було дуже різнобічним, тому робота йшла жваво й з активним обговоренням.

 

Дуже цікавими і оригінальними особисто для мене були доповіді Ігора Ольшанського ("Гібриди і гібридогенні види: порушники чіткого порядку у природі"), Галини Голик ("Класифікація паркової та лісопаркової рослинності міста Києва"), Анни Ковтонюк ("Спонтанна рослинність Немирівського, Печерського та Сокілецького парків-пам'яток садово-паркового мистецтва") та Артема Рокитянського ("До питання розповсюдження Ceratophyllum tanaiticum Sapjeg. на території Харківської області"), але варто відзначити усіх доповідачів та подякувати їм за сміливість і бажання оприлюднити та обговорити результати своїх досліджень.

Загалом, звичайно, варто позитивно оцінити науковий рівень цьогорічної конференції "Актуальні проблеми ботаніки та екології", висловити подяку співорганізаторам - колегам з Херсонського державного університету, а також усім очним учасникам за цікаві доповіді.