23-29 липня 2017 р. у місті Шеньчжень (Китай) відбудеться ХІХ Міжнародний ботанічний конгрес. Це дуже важлива подія для розвитку ботанічної науки, яка відбувається один раз на шість років, і, очевидно, вона принесе нам у майбутньому декілька номенклатурних нововведень.
Що взагалі таке ботанічна номенклатура і для чого вона потрібна? Номенклатура - це формальний метод присвоєння назв живим істотам. Ботанічна номенклатура є біномінальною (складається з двох частин, перша вказує на рід, друга - на вид рослини) і заснованою на латинській мові, тому вона є універсальною для вживання вченими з усіх країн та континентів. З огляду на те, що рослин на Земній кулі величезна кількість (близько 60 тисяч видів) їх наукові назви мають підлягати чіткій регламентації. Зведенням таких правил і рекомендацій, що регулюють вживання назв вищих рослин, водоростей та грибів, є кодекс ботанічної номенклатури. Внесення змін до цього кодексу та обговорення актуальних питань ботанічної номенклатури і є однією із функцій Міжнародного ботанічного конгресу.
На даний момент чинним є так званий Мельбурнський кодекс - Міжнародний кодекс номенклатури водоростей, грибів та рослин, прийнятий XVIII Міжнародним ботанічним конгресом у м. Мельбурні (Австралія) у 2011 р. Офіційна версія цього кодексу була опублікована у 2012 році англійською мовою:
International Code of Nomenclature for algae, fungi, and plants (Melbourne Code) // Regnum Vegetabile. - 2012. - Vol. 154.
Попередні видання кодексу друкувалися декількома мовами, у тому числі й російською:
Международный кодекс ботанической номенклатуры (Венский кодекс), принятый Семнадцатым международным ботаническим конгрессом, Вена, Австрия, июль 2005 г. / Пер. с англ. - М.-СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2009. - 282 с.
Международный кодекс ботанической номенклатуры (Сент-Луисский кодекс), принятый Шестнадцатым Международным ботаническим конгрессом, Сент-Луис, Миссури, июль-август 1999 г. / Пер. с англ. - СПб.: Изд-во СПХФА, 2001. - 210 с.
На жаль, українською мовою жодне з видань кодексу ніколи раніше не публікувалося. Цим можна, мабуть, частково пояснити той факт, що нині чимало українських ботаніків слабко орієнтуються серед номенклатурних правил і у вживанні латинських назв видів у своїх публікаціях керуються "традиційним" підходом. Часто вони не мають ніякого уявлення про те, що назви, які вони застосовують до тих чи інших видів чи родів, є невалідними і не мають використовуватися. Серйозною проблемою є й те, що номенклатурі майже не вчать в Україні ніде, відомості про ботанічні кодекси і конгреси зовсім відсутні у посібниках для вузів. Тому бажаючим займатися ботанічною номенклатурою у багатьох випадках доводиться освоювати її з нуля самостійно.
У зв'язку з цим вважаю доцільним певну частину повідомлень у своєму блозі приділяти номенклатурним питанням і коротко обговорити зміст чинного Мельбурнського кодексу, зупинитися на окремих його статтях, привести відповідні приклади, що стосуються представників флори України. Гадаю, якщо Вам цікаво ознайомитися з основними номенклатурними правилами, ця інформація буде для Вас корисною.
Перш за все, додатково можу Вам порадити ознайомитися з такими публікаціями:
Тепер пропоную безпосередньо перейти до тексту Міжнародного кодексу номенклатури водоростей, грибів та рослин.
Після титульного аркуша йде Передмова (Preface), написана Джоном МакНіллом та Ніколасом Дж. Турландом. Детально на ній я зупинятися не буду, за своїм змістом вона дуже схожа на передмову до Віденського кодексу (2005 р.), а усі вказані тут нововведення, прийняті на конгресі у м. Мельбурні, будуть у будь-якому випадку далі охарактеризовані.
Далі слідує розділ Ключ до перейменованих Статей, Приміток та Рекомендацій (Key to the re-numbering of Articles, Notes, and Recommendations). З нього ми дізнаємося, що Номенклатурна секція конгресу у Мельбурні доручила редакційному комітетові нового кодексу дещо змінити порядок розташування окремих статей, зробивши викладення матеріалу логічнішим у порівнянні з Віденським кодексом. Текст розділу складається з двох частин: Від Віденського кодексу до Мельбурнського та Від Мельбурнського кодексу до Віденського. Якщо Ви працювали раніше з Віденським кодексом, то зможете завдяки цьому ключу знайти номер відповідної статті у новому кодексі. І навпаки, ознайомившись з текстом котроїсь з статей Мельбурнського кодексу, Ви без проблем зможете знайти її (або вона там наявна, звісно) у Віденському кодексі (для нас це важливо, бо ми можемо за необхідності завжди прочитати дану статтю у його російськомовній версії). Словом "deleted" у першій частині тексту позначені ті Статті, Примітки чи Рекомендації, що були вказані у Віденському кодексі, але були згодом видалені і у нове видання кодексу не потрапили (наприклад, Стаття 1.3, текст якої був змінений, чи Стаття 1, Примітка 1), словом "new" у другій частині - ті нововведення, що зовсім відсутні у тексті Віденського кодексу (шукати їх там сенсу немає).
Після цього йде розділ Важливі дати Кодексу (Important date of the Code). Він містить інформацію про ті дати, що визначають дію специфічних умов кодексу, зазначених в окремих відповідних його статтях; про статті, у тексті яких зазначені дати, які стосуються окремих таксономічних груп (із зазначенням кожної з них: для усіх груп, для водоростей, мохоподібних, викопних рослин, грибів та судинних рослин) та про статті, які визначають дати публікації деяких праць (вони мають значення для встановлення принципу пріоритету).
Наступним є розділ Преамбула (Preamble). Він містить деякі важливі положення, які, на мою думку, варто подати у дослівному перекладі:
1. Біологія потребує чіткої і простої системи номенклатури, що використовувалася б в усіх країнах, охоплюючи, з одного боку, терміни, якими позначаються ранги таксономічних груп чи одиниць, а з іншого боку, наукові назви, що застосовуються до окремих таксономічних груп. Пропозиція дати назву таксономічній групі здійснюється не з метою вказати на її ознаки чи історію, а з метою послатися на неї та підкреслити її таксономічний ранг. Даний Кодекс має на меті забезпечити стабільність у найменуванні таксономічних груп, уникаючи чи обмежуючи використання назв, що можуть спричинити помилку, двозначність чи внесення плутанини у науку. Наступним важливим кроком є уникнення зайвого створення назв. Інші міркування, такі як абсолютна граматична правильність, милозвучність, у більшій чи меншій мірі традиційність вживання, повага до особистостей тощо, незважаючи на їх безперечну значущість, належать до другорядних.
2. Водорості, гриби та рослини належать до організмів, на яких поширюється дія цього Кодексу.
3. Принципи формують основу номенклатурної системи, яку визначає цей Кодекс.
4. Детально розроблені положення поділяються на правила, які подані у Статтях (Ст.) (іноді з уточненням у Примітках), і Рекомендації (Реком.). Приклади (Прикл.) додані до правил та рекомендацій з метою їх пояснення.
5. Метою правил є впорядкування номенклатури минулого та забезпечення її порядку у майбутньому; назви, що протирічать правилам, не можуть бути збережені.
6. Рекомендації містять допоміжний матеріал, їхньою метою є досягнення уніфікації та кращої чіткості, зокрема у майбутній номенклатурі; назви, що протирічать якійсь з Рекомендацій, не можуть бути на цій підставі відхилені, але вони не є прикладами для наслідування.
7. Положення, що регулюють управління цим Кодексом, формуюють його заключну частину (Ч. ІІІ).
8. Положення Кодексу застосовуються до усіх організмів, які традиційно розглядаються як водорості, гриби чи рослини, як викопні, так і невикопні, сключаючи синьо-зелені водорості (Cyanobacteria), хітридієві, ооміцети, слизовики та фотосинтезуючі протисти з таксономічно спорідненими до них нефотосинтезуючими групами організмів (але за виключенням Microsporidia). Положення для назв гібридів наведені у Додатку І.
9. Назви, що були законсервовані чи відхилені, вилучені праці та закріплені рішення (знаю, це виглядає дуже кострубато! - Д.Д.) наведені у Додатках II-VIII.
10. Додатки являють собою невід'ємну частину цього Кодексу, опубліковану або разом з основним текстом, або окремо від нього.
11. Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин, підготовлений Міжнародною комісією з номенклатури культурних рослин, розглядає вживання та утворення назв, що застосовуються до спеціальних категорій організмів у сільському господарстві, лісівництві та садівництві.
12. Достатніми причинами для зміни назви можуть бути лише або вагоміші знання фактів, одержані у результаті компетентного таксономічного дослідження, або необхідність відмовитися від номенклатури, що протирічить правилам.
13. У разі відсутності відповідного правила чи у тому випадку, коли висновки з правил є двозначними, варто слідувати усталеній традиції.
14. Дане видання Кодексу відміняє дію усіх попередніх його видань.
Після преамбули йде основний текст Кодексу. Він розділений на три частини:
І. Принципи (Principles)
II. Правила та Рекомендації (Rules and Recommendations) - охоплює 62 статті, об'єднані у дев'ять розділів
III. Положення для управління Кодексом (Provisions for the Governance of the Code)
Принципи номенклатури (всього їх шість) у Мельбурнському кодексі сформульовані так:
Принцип I
Номенклатура водоростей, грибів та рослин є незалежною від зоологічної та бактеріологічної номенклатури. Цей Кодекс застосовується в однаковій мірі до назв таксономічних груп, які розглядаються як водорості, гриби чи рослини, незалежно від того яким чином вони трактувалися раніше (див. Преамб. 8).
Принцип II
Вживання назв таксономічних груп визначається шляхом номенклатурних типів.
Принцип III
Номенклатура таксономічних груп заснована на пріоритеті публікації.
Принцип IV
Кожна таксономічна група з певними межами, положенням та рангом може мати лише одну коректну назву, яка є найранішою і відповідає правилам, за виключенням окремих випадків.
Принцип V
Наукові назви таксономічних груп розглядаються як латинські незалежно від їхнього походження.
Принцип VI
Правила номенклатури мають зворотню силу, якщо тільки їх дія не було чітко обмежена.
Оприлюднена версія Мельбурнського кодексу містить також Додаток І. Назви гібридів (Appendix I. Names of hybrids) та Словник (Glossary). Останній пояснює значення термінів, що вживаються у Кодексі. Стосовно інших додатків: у передмові вказано, що вони будуть опубліковані дещо пізніше, як у електронному, так і друкованому вигляді, чого поки не трапилося. Для зручності Ви можете у разі необхідності користуватися додатками до Віденського кодексу, які є у вільному доступі в інтернет-мережі.
Далі буде ...
Що взагалі таке ботанічна номенклатура і для чого вона потрібна? Номенклатура - це формальний метод присвоєння назв живим істотам. Ботанічна номенклатура є біномінальною (складається з двох частин, перша вказує на рід, друга - на вид рослини) і заснованою на латинській мові, тому вона є універсальною для вживання вченими з усіх країн та континентів. З огляду на те, що рослин на Земній кулі величезна кількість (близько 60 тисяч видів) їх наукові назви мають підлягати чіткій регламентації. Зведенням таких правил і рекомендацій, що регулюють вживання назв вищих рослин, водоростей та грибів, є кодекс ботанічної номенклатури. Внесення змін до цього кодексу та обговорення актуальних питань ботанічної номенклатури і є однією із функцій Міжнародного ботанічного конгресу.
На даний момент чинним є так званий Мельбурнський кодекс - Міжнародний кодекс номенклатури водоростей, грибів та рослин, прийнятий XVIII Міжнародним ботанічним конгресом у м. Мельбурні (Австралія) у 2011 р. Офіційна версія цього кодексу була опублікована у 2012 році англійською мовою:
International Code of Nomenclature for algae, fungi, and plants (Melbourne Code) // Regnum Vegetabile. - 2012. - Vol. 154.
Попередні видання кодексу друкувалися декількома мовами, у тому числі й російською:
Международный кодекс ботанической номенклатуры (Венский кодекс), принятый Семнадцатым международным ботаническим конгрессом, Вена, Австрия, июль 2005 г. / Пер. с англ. - М.-СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2009. - 282 с.
Международный кодекс ботанической номенклатуры (Сент-Луисский кодекс), принятый Шестнадцатым Международным ботаническим конгрессом, Сент-Луис, Миссури, июль-август 1999 г. / Пер. с англ. - СПб.: Изд-во СПХФА, 2001. - 210 с.
На жаль, українською мовою жодне з видань кодексу ніколи раніше не публікувалося. Цим можна, мабуть, частково пояснити той факт, що нині чимало українських ботаніків слабко орієнтуються серед номенклатурних правил і у вживанні латинських назв видів у своїх публікаціях керуються "традиційним" підходом. Часто вони не мають ніякого уявлення про те, що назви, які вони застосовують до тих чи інших видів чи родів, є невалідними і не мають використовуватися. Серйозною проблемою є й те, що номенклатурі майже не вчать в Україні ніде, відомості про ботанічні кодекси і конгреси зовсім відсутні у посібниках для вузів. Тому бажаючим займатися ботанічною номенклатурою у багатьох випадках доводиться освоювати її з нуля самостійно.
У зв'язку з цим вважаю доцільним певну частину повідомлень у своєму блозі приділяти номенклатурним питанням і коротко обговорити зміст чинного Мельбурнського кодексу, зупинитися на окремих його статтях, привести відповідні приклади, що стосуються представників флори України. Гадаю, якщо Вам цікаво ознайомитися з основними номенклатурними правилами, ця інформація буде для Вас корисною.
Перш за все, додатково можу Вам порадити ознайомитися з такими публікаціями:
- Алексеев Е.Б., Губанов И.А., Тихомиров В.Н. Ботаническая номенклатура. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 168 с.
- Джеффри Ч. Биологическая номенклатура. - М.: Мир, 1980. - 119 с.
- Гельтман Д.В., Соколова И.В. Ботаническая номенклатура: специфика и современные тенденции развития// Труды Зоологического института РАН. Приложение № 2. - 2013. - С. 230-237.
Тепер пропоную безпосередньо перейти до тексту Міжнародного кодексу номенклатури водоростей, грибів та рослин.
Після титульного аркуша йде Передмова (Preface), написана Джоном МакНіллом та Ніколасом Дж. Турландом. Детально на ній я зупинятися не буду, за своїм змістом вона дуже схожа на передмову до Віденського кодексу (2005 р.), а усі вказані тут нововведення, прийняті на конгресі у м. Мельбурні, будуть у будь-якому випадку далі охарактеризовані.
Далі слідує розділ Ключ до перейменованих Статей, Приміток та Рекомендацій (Key to the re-numbering of Articles, Notes, and Recommendations). З нього ми дізнаємося, що Номенклатурна секція конгресу у Мельбурні доручила редакційному комітетові нового кодексу дещо змінити порядок розташування окремих статей, зробивши викладення матеріалу логічнішим у порівнянні з Віденським кодексом. Текст розділу складається з двох частин: Від Віденського кодексу до Мельбурнського та Від Мельбурнського кодексу до Віденського. Якщо Ви працювали раніше з Віденським кодексом, то зможете завдяки цьому ключу знайти номер відповідної статті у новому кодексі. І навпаки, ознайомившись з текстом котроїсь з статей Мельбурнського кодексу, Ви без проблем зможете знайти її (або вона там наявна, звісно) у Віденському кодексі (для нас це важливо, бо ми можемо за необхідності завжди прочитати дану статтю у його російськомовній версії). Словом "deleted" у першій частині тексту позначені ті Статті, Примітки чи Рекомендації, що були вказані у Віденському кодексі, але були згодом видалені і у нове видання кодексу не потрапили (наприклад, Стаття 1.3, текст якої був змінений, чи Стаття 1, Примітка 1), словом "new" у другій частині - ті нововведення, що зовсім відсутні у тексті Віденського кодексу (шукати їх там сенсу немає).
Після цього йде розділ Важливі дати Кодексу (Important date of the Code). Він містить інформацію про ті дати, що визначають дію специфічних умов кодексу, зазначених в окремих відповідних його статтях; про статті, у тексті яких зазначені дати, які стосуються окремих таксономічних груп (із зазначенням кожної з них: для усіх груп, для водоростей, мохоподібних, викопних рослин, грибів та судинних рослин) та про статті, які визначають дати публікації деяких праць (вони мають значення для встановлення принципу пріоритету).
Наступним є розділ Преамбула (Preamble). Він містить деякі важливі положення, які, на мою думку, варто подати у дослівному перекладі:
1. Біологія потребує чіткої і простої системи номенклатури, що використовувалася б в усіх країнах, охоплюючи, з одного боку, терміни, якими позначаються ранги таксономічних груп чи одиниць, а з іншого боку, наукові назви, що застосовуються до окремих таксономічних груп. Пропозиція дати назву таксономічній групі здійснюється не з метою вказати на її ознаки чи історію, а з метою послатися на неї та підкреслити її таксономічний ранг. Даний Кодекс має на меті забезпечити стабільність у найменуванні таксономічних груп, уникаючи чи обмежуючи використання назв, що можуть спричинити помилку, двозначність чи внесення плутанини у науку. Наступним важливим кроком є уникнення зайвого створення назв. Інші міркування, такі як абсолютна граматична правильність, милозвучність, у більшій чи меншій мірі традиційність вживання, повага до особистостей тощо, незважаючи на їх безперечну значущість, належать до другорядних.
2. Водорості, гриби та рослини належать до організмів, на яких поширюється дія цього Кодексу.
3. Принципи формують основу номенклатурної системи, яку визначає цей Кодекс.
4. Детально розроблені положення поділяються на правила, які подані у Статтях (Ст.) (іноді з уточненням у Примітках), і Рекомендації (Реком.). Приклади (Прикл.) додані до правил та рекомендацій з метою їх пояснення.
5. Метою правил є впорядкування номенклатури минулого та забезпечення її порядку у майбутньому; назви, що протирічать правилам, не можуть бути збережені.
6. Рекомендації містять допоміжний матеріал, їхньою метою є досягнення уніфікації та кращої чіткості, зокрема у майбутній номенклатурі; назви, що протирічать якійсь з Рекомендацій, не можуть бути на цій підставі відхилені, але вони не є прикладами для наслідування.
7. Положення, що регулюють управління цим Кодексом, формуюють його заключну частину (Ч. ІІІ).
8. Положення Кодексу застосовуються до усіх організмів, які традиційно розглядаються як водорості, гриби чи рослини, як викопні, так і невикопні, сключаючи синьо-зелені водорості (Cyanobacteria), хітридієві, ооміцети, слизовики та фотосинтезуючі протисти з таксономічно спорідненими до них нефотосинтезуючими групами організмів (але за виключенням Microsporidia). Положення для назв гібридів наведені у Додатку І.
9. Назви, що були законсервовані чи відхилені, вилучені праці та закріплені рішення (знаю, це виглядає дуже кострубато! - Д.Д.) наведені у Додатках II-VIII.
10. Додатки являють собою невід'ємну частину цього Кодексу, опубліковану або разом з основним текстом, або окремо від нього.
11. Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин, підготовлений Міжнародною комісією з номенклатури культурних рослин, розглядає вживання та утворення назв, що застосовуються до спеціальних категорій організмів у сільському господарстві, лісівництві та садівництві.
12. Достатніми причинами для зміни назви можуть бути лише або вагоміші знання фактів, одержані у результаті компетентного таксономічного дослідження, або необхідність відмовитися від номенклатури, що протирічить правилам.
13. У разі відсутності відповідного правила чи у тому випадку, коли висновки з правил є двозначними, варто слідувати усталеній традиції.
14. Дане видання Кодексу відміняє дію усіх попередніх його видань.
Після преамбули йде основний текст Кодексу. Він розділений на три частини:
І. Принципи (Principles)
II. Правила та Рекомендації (Rules and Recommendations) - охоплює 62 статті, об'єднані у дев'ять розділів
III. Положення для управління Кодексом (Provisions for the Governance of the Code)
Принципи номенклатури (всього їх шість) у Мельбурнському кодексі сформульовані так:
Принцип I
Номенклатура водоростей, грибів та рослин є незалежною від зоологічної та бактеріологічної номенклатури. Цей Кодекс застосовується в однаковій мірі до назв таксономічних груп, які розглядаються як водорості, гриби чи рослини, незалежно від того яким чином вони трактувалися раніше (див. Преамб. 8).
Принцип II
Вживання назв таксономічних груп визначається шляхом номенклатурних типів.
Принцип III
Номенклатура таксономічних груп заснована на пріоритеті публікації.
Принцип IV
Кожна таксономічна група з певними межами, положенням та рангом може мати лише одну коректну назву, яка є найранішою і відповідає правилам, за виключенням окремих випадків.
Принцип V
Наукові назви таксономічних груп розглядаються як латинські незалежно від їхнього походження.
Принцип VI
Правила номенклатури мають зворотню силу, якщо тільки їх дія не було чітко обмежена.
Оприлюднена версія Мельбурнського кодексу містить також Додаток І. Назви гібридів (Appendix I. Names of hybrids) та Словник (Glossary). Останній пояснює значення термінів, що вживаються у Кодексі. Стосовно інших додатків: у передмові вказано, що вони будуть опубліковані дещо пізніше, як у електронному, так і друкованому вигляді, чого поки не трапилося. Для зручності Ви можете у разі необхідності користуватися додатками до Віденського кодексу, які є у вільному доступі в інтернет-мережі.
Далі буде ...
Немає коментарів:
Дописати коментар