пʼятниця, 19 грудня 2025 р.

Євген Бордзиловський: До 150-річчя від дня народження

У 2025 році виповнилося 150 років від дня народження видатного українського ботаніка, відомого дослідника флори Кавказу Євгена Івановича Бордзиловського (1875-1949).

Євген Бордзиловський (фото зі сторінки вченого на Вікіпедії)

Євген Бордзиловський народився 10 серпня (згідно з іншими даними - 22 серпня або 10 вересня) 1875 року в місті Київ. Його батько Іван Каетанович Бордзиловський (білорус за походженням) закінчив Київський університет імені Святого Володимира і працював в цій установі лаборантом (а пізніше - консерватором Ботанічного кабінету), займаючися вивченням морфології плодів квіткових рослин під керівництвом професора Й.В. Баранецького. Завдяки батьку, який був активним членом Київського товариства дослідників природи, Євген Іванович зацікавився вивченням рослинного світу і вже під час навчання у Мозирській шестикласній прогімназії (1886-1890) розпочав дослідження судинних рослин околиць міста Мозир у Білорусі. У 1890 р. він продовжив навчання у Київській гімназії № 4 для хлопчиків, а пізніше - на природничо-історичному відділенні фізико-математичного факультету Київського університету (1896-1901). У 1898 р. внаслідок залізничної катастрофи Євген Бордзиловський втратив ліву ногу, але не полишив ботанічних досліджень, обстежуючи щоліта протягом 1899-1901 рр. флору і рослинність колишньої Мінської губернії (ним було знайдено близько 20 нових видів судинних рослин для цього регіону). Після закінчення університету Є.І. Бордзиловський здійснив подорож до Західної Європи, де мав можливість лікуватися і ознайомитися з ботанічними садами та гербарними колекціями Парижа, Мюнхена, Берліна і Відня. З поверненням до Києва Євген Іванович з огляду на відсутність штатних одиниць в університеті займався упорядкуванням його гербарних колекцій на громадських засадах, а дещо згодом в 1903 р. був зарахований на посаду помічника консерватора Ботанічного саду Київського університету, на якій пропрацював до серпня 1915 р. В 1905 р. він здійснив декілька експедицій територією України (Волинська, Київська, Чернігівська і Полтавська губернії), а в 1906-1907 рр. на доручення Київського товариства дослідників природи (членом якого він також став), досліджував флору Закавказзя, зібравши великий (до 10 тисяч аркушів) гербарний матеріал. Ці поїздки на Кавказ з його унікальною та багатою флорою і визначили коло подальших наукових інтересів вченого. Пізніше він ще здійснив низку експедицій до Закавказзя (переважно в теперішніх межах Вірменії і Грузії, 1926-1937 рр.). Значна частина опублікованих праць Є.І. Бордзиловського присвячена саме судинним рослинам Кавказу, ним валідно описано 65 нових для науки видів, критично опрацьовано родини Santalaceae, Loranthaceae, Aristolochiaceae i Ulmaceae для багатотомного видання "Flora Caucasica critica" (на жаль, це видання під час Першої світової війни було зупинено, тому обробки Є.І. Бордзиловського лишилися неопублікованими), також він займався вивченням систематики окремих критичних таксонів родин Apiaceae, Asteraceae, Brassicaceae, Santalaceae i Scrophulariaceae.

В 1915-1917 рр. Є.І. Бордзиловський працював в Київському університеті на посаді помічника завідувача Ботанічного саду, в 1917-1920 рр. - асистентом кафедри морфології і систематики рослин, а згодом - після реорганізації Київського університету в Інститут народної (пізніше - професійної) освіти - залишився на цій же посаді до 1931 р. Крім того, періодично він читав курси з ботаніки в інших закладах - у торф'яному і фармацевтичному технікумах, медичному інституті, на курсах з вивчення лікарських рослин і підсочки сосни тощо. В 1916-1923 рр. він працював на Київській сільськогосподарській дослідній станції на посаді помічника завідувача відділом прикладної ботаніки, а в 1927-1933 рр. очолював кафедру ботаніки в Київському фармацевтичному інституті. Чимало учнів Євгена Івановича (а серед них - Дарина Доброчаєва, Олексій Липа, Олена Вісюліна) вважали його чудовим педагогом, доброю і чуйною людиною.

В 1926 р. з огляду на активну співпрацю з видатними українськими ботаніками і членами Всеукраїнької академії наук (ВУАН) Олександром Фоміним і Володимиром Липським Є.І. Бордзиловський був запрошений на посаду наукового співробітника Київської науково-дослідної кафедри ботаніки при Народному комітеті освіти, яка в 1927 р. була трансформована в Науково-дослідний інститут ботаніки Наркомосу, а в 1931 р. об'єднана з Ботанічним кабінетом і Гербарієм ВУАН в Інститут ботаніки ВУАН. В 1935 р. Євген Іванович очолив відділ систематики вищих рослин Інституту ботаніки ВУАН і продовжив роботи покійного О.В. Фоміна з підготовки 12-томного видання "Флора УРСР" - він був головним редактором другого тому і одним з авторів томів 3-5, які побачили світ вже після смерті вченого 8 листопада 1949 року.

Незважаючи на відносно невелику кількість опублікованих наукових праць, українська ботанічна спільнота завжди високо оцінювала внесок Євгена Івановича Бордзиловського у вивчення флор України, Кавказу та Білорусі. В 1936 р. кваліфікаційна комісія Академії наук УРСР присвоїла вченому науковий ступінь доктора біологічних наук (без захисту дисертації), а в 1939 р. його було обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

"Є.І. Бордзіловський завжди був доброзичливим, щедро ділився знаннями з колегами, учнями, з молоддю ... Учні Є.І. Бордзіловського (а під його керівництвом проходили аспірантуру Д. М. Доброчаєва, О. Л. Липа, І. І. Симоненко, О. Д. Вісюліна) та всі, хто з ним працював, згадували і згадують про нього з особливою вдячністю, теплотою і сердечністю" (зі статті А.І. Барбарича та Д.М. Доброчаєвої 1976 р.)

Найголовніші публікації про Євгена Бордзиловського:

Перелік наукових праць Євгена Бордзиловського:

  1. Бордзиловский Е. Новинки минской флоры. В кн.: Протоколы Девятого очередного собрания Киевского общества естествоиспытателей от 20 ноября 1904 г. Киев, 1906. С. XXX–XXXIII.
  2. Бордзиловский Е. [Сообщение о новинках минской флоры]. Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета. 1906. Т. 7, вып. 2. С. 119.
  3. Бордзиловский Е.И. Отчет об экскурсии с флористической целью в Минскую губернию. Записки Киевского общества естествоиспытателей. 1906. Т. 20, вып. 2 (протоколы). С. XII–XIII.
  4. Бордзиловский Е. Заметка о некоторых растениях, собранных в Закавказье. В кн.: Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год. Киев, 1908. С. 22–36.
  5. Bordzilowsky E. Pyrethrum Lilae (sp. nova). In: Busch N.A., Marcowicz B.B., Woronow G.N. Schedae ad floram caucasicam exsiccatam, ab Horto Botanico Imperiali Petropolitano editam. Fasciculus VII–X. Труды Императорского Санкт-Петербургского ботанического сада. 1912. Т. 28, вып. 2. С. 380–381. [Випуск 2 тому 28 вперше вийшов друком в 1908 р.]
  6. Бордзиловский Е. О некоторых кавказских растениях. В кн.: Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 и 1908 гг. Киев, 1909. С. XXII–XXXVI.
  7. Бордзиловский Е. Описания новых форм растений, найденных на Кавказе. Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета. 1910. Т. 11, вып. 1. С. 32–35.
  8. Bordzilowsky E. Diagnoses plantarum novarum in Caucaso detectarum. Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета. 1912. Т. 13, вып. 1. C. 18–24.
  9. Бордзиловский Е.И. О нахождении в Европейской России Thesium procumbens C. A. M., Veronica umbrosa M. B. и Halimodendron argenteum DC. В кн.: Протоколы Киевского общества естествоиспытателей за 1913 г. Киев, 1913. С. 1–8.
  10. Бордзиловский Е. К флоре Кавказа. Записки Киевского общества естествоиспытателей. 1915. Т. 25. С. 65–133.
  11. Бордзиловський Є. Нові види рослин з Кавказу. Український ботанічний журнал. 1926. Т. 3. С. 50–53.
  12. Bordzilowsky E. Novitates florae Caucasi. Вісник Київського ботанічного саду. 1927. Вип. 5–6. С. 18–22.
  13. Бордзиловський Є. Нові дані флори Кавказу. Вісник Київського ботанічного саду. 1928. Вип. 7–8. С. 3–24.
  14. Bordzilowsky E. Salvia armeniaca Bordz. In: Index seminum anno 1929 a Horto botanici Kioviensi editum. Kioviae, 1929. 10 p.
  15. Бордзиловський Є. Замітка про Eleutherospermum grandiflorum C. Koch. Вісник Київського ботанічного саду. 1930. Вип. 11. С. 99–103.
  16. Бордзиловський Є. Про деякі вірменські й джавахетські рослини. Вісник Київського ботанічного саду. 1931. Вип. 12–13. С. 105–143.
  17. Бордзиловский Е. О некоторых новых и малоизученных растениях армянской флоры. Вестник Тифлисского ботанического сада. 1931. Вып. 5. С. 41–68.
  18. Bordzilowski E. De platis nonullis Armeniacis et Dzhawatkheticis. Repertorium specierum novarum regni vegetabilis. 1932. Bd. 30. P. 363–399.
  19. Bordzilowski E. Ueber neue Arten von Pflanzen aus dent Kaukasus. Repertorium specierum novarum regni vegetabilis. 1934. Bd. 36. P. 303–307.
  20. Бордзиловський Є.І. Дикорослі лікарські рослини флори УРСР. Їх опис, збирання і сушіння. Київ: УАН, 1935. 172 с.
  21. Бордзиловський Є.І. Нові дані до флори Кавказа. ІІ. Журнал Інституту ботаніки ВУАН. 1935. № 3(11). С. 69–84.
  22. Бордзиловский Е.И. Памяти Александра Васильевича Фомина (1869–1935). Советская ботаника. 1936. № 1. С. 137–146. [Текст праці також доступний у книзі «Академік О.В. Фомін – фундатор ботанічної науки в Україні» (2017), сс. 355–361]
  23. Bordzilowski E. Ueber eine neue Art der Gattung Colchicum (C. Fominii) aus der Moldau. Repertorium specierum novarum regni vegetabilis. 1936. Bd. 40. P. 373.
  24. Бордзиловський Є.І. В.І. Липський (Некролог). Журнал Інституту ботаніки АН УРСР. 1937. № 13–14. С. 5–10.
  25. Бордзиловський Є.І. Таблиця для визначення родин. В кн.: Бур’яни УРСР. Заходи боротьби з ними і ілюстрований їх визначник. Київ: АН УРСР, 1937.
  26. Бордзиловский Е.И. Обзор работ академика А.В. Фомина. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 19–25.
  27. Бордзиловський Є.І. Про нові для УРСР види рослин. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 55–57.
  28. Бордзиловский Е.И. О новых и редких растениях из Закавказья. В кн.: Збірник праць, присвячених пам’яті акад. О.В. Фоміна. Київ: АН УРСР, 1938. С. 58–65.
  29. Бордзиловський Є.І. Родини Liliaceae, Amaryllidaceae [спільно з О.В. Фоміним], Iridaceae [спільно з О.В. Фоміним], Orchidaceae. В кн.: Флора УРСР. Т. 3. Київ: АН УРСР, 1950. С. 61–401.
  30. Бордзиловський Є.І. Порядки Santalales [спільно з О.О. Лоначевським] і Aristolochiales. Родини Nyctaginaceae, Phytolaccaceae, Aizoaceae, Portulacaceae. В кн.: Флора УРСР. Т. 4. Київ: АН УРСР, 1952. С. 170–189, 414–420.
  31. Бордзиловський Є.І. Родини Papaveraceae [з доповненнями М.В. Клокова щодо роду Papaver L.], Capparidaceae, Resedaceae, Droseraceae, Crassulaceae, Saxifragaceae. В кн.: Флора УРСР. Т. 5. Київ: АН УРСР, 1953. С.159–203, 429–496.

Перелік нових для науки видів судинних рослин, описаних Євгеном Бордзиловським:

  1. Aethionema fruticulosum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 19; id. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 113; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 367. Описано з Туреччини ("In glareosis alpinis montis Surb-Chacz (in provicia Kars) juxta nives deliquescentes 22. VI. 1910 legit T. Roop").
  2. Aethionema schelkownikowii Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 112; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 366. Описано з Вірменії ("in rupibus in zona littoris orientalis lacus Gokczae (Sewan), Gjunej dicta. Prope babadzhan-dara in rupibus. 29. VII. 1927. fl. ult., fr. non perfecte maturi. Schelkownikow et Kara-Murza! … In vicinis Babadzhan-dara, in fauc. Schampyrt in rupibus Kizyl-kaja, 6800–7200'. 6. VII. 1928. fl. Schelkownikow et Kara-Murza!").
  3. Agrostis macrostachya Bordz. 1927, Вісник Київського ботанічного саду, 5–6: 18; id. 1931, op. cit., 12–13: 105. Описано з Вірменії і Грузії ("in herbidis atque in pratis Armeniae et Dshawakhetiae. Reperi prope urbem Leninakan (Alexandropolim) in herbidis humidiusculis in valle fluminis Arpa-czaj, ubi florentem 30. VI. 1906. collegi, in monte Alagös in prato supra pagum Kipczak (6. VII. 1906!!) atque in pascuis alpinis Karduchorum (7. VII. 1906!!), in prato montano prope pagum Gorielowka in districto Akhalkalaki in angustiis rivuli Kyrkh-Bulakh (21. VII. 1906!!)").
  4. Allium antoniani Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 303; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 69 ('Antonjani'). Описано з Азербайджану ("in Armenia in provincia Daralagez, ubi prope pagum Ortakend Julio mensi a. 1933 a studente Mowsessjan’o detectum est (Herbarium Musei Historiae Naturalis Armeniae in Eriwan!)").
  5. Allium czelghauricum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 18. Описано з Туреччини ("In provincia Kars prope pagum Czelghaury a cl. T. Roop 12. VII. 1909 detectum est").
  6. Allium mariae Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 71. Описано з Вірменії ("in districtu Nakhiczewań provinciae Eriwań, ubi anno 1914 prope pagum Czinanab aprilis die 20 et in itinere a pago Azy Dzhulfam versus die 24 ejusdem mensis a cl. T. Roop repertum est").
  7. Allium materculae Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 73. Описано з Азербайджану ("in districtu Nakhiczewań. Prope oppidum Nakhiczewań 14. IV. 1914 et ad pagum Dzhulfam 24. IV. 1914 detexit cl. T. Roop!").
  8. Angelica tatianae Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 304; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 73. ≡ Xanthogalum tatianae (Bordz.) Schischk. 1951, Флора СССР, 17: 39. Описано з Північного Кавказу ("Caucasus borealis. Distr. Laba. In monte Bambak Majore ad marginem Betuleti. 3. VIII. 1930 fl., 3. VIII. 1930 fr. N. Vvedenski! (Herb. Instituti Botanici Academiae Scientiarum Ucrainicae)").
  9. Arenaria oosepala Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 110; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 363. ≡ Eremogone oosepala (Bordz.) Czerep. 1981, Сосудистые растения СССР: 160. Описано з Грузії, Вірменії і Туреччини ("in gramineis siccis Armeniae borealis et Dzhawakhetiae. Armenia. Kipczakh. VI. 75. G. Radde! … Daracziczagh. 30. V. 1871. fl. G. Radde! … In provincia Kars prope oppidulum Sarykamysch. 7. VII. (24. VI.) 1910. fl., fr. immat. T.A. Roop! … Dzhawakhetia. Akhalkalaki. VI. 1875. fl., fr. G. Radde … Akhalkalaki; in decliviis collis Tauschan, 28. (15.) V. 1907. (initio florendi). W. Krynytzki!; in decliviis herbosis angustiarum rivuli Kyrkh-Bulakh. 20. (7.) VI. 1907. fl.!!").
  10. Astragalus dzhawakheticus Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 58. Описано з Грузії ("in provincia Georgiae Dzhawakhetia, ubi in Alkhalkalaki loco lapidoso haud procul a castello Turcico 7.VII (24.VI) 1907 repertus est!! (Herbarium auctoris)").
  11. Bellevalia lutea Bordz. 1926, Український ботанічний журнал, 3: 50, 52. Описано з Грузії ("in Transcaucasia in ditione Dzhawakhetia prope oppidum Akhalkalaki, ubi anno 1907 Junio ineunte in planitie loco graminoso sicco (in alt. 5500 pedes supra mare) a me reperta est").
  12. Camelina longestyla Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 20. Описано з Туреччини ("Prope urbem Kars anno 1910 legit cl. T. Roop").
  13. Carduus nawaschini Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 141; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 395. Описано з Вірменії ("in Armenia in decliviis montis Alagez supra pagum Kipczakh in alt. c. 7000 pedes supra mare. 31. VIII. 1928. fl., fr. submat.!!").
  14. Celsia joannis Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 135; id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 49; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 388. ≡ Verbascum joannis Bordz., 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 136, nom. illeg. (pro syn.); id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 49 (pro syn.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 389 (pro syn.). – Verbascum oreophilum var. joannis (Bordz.) Hub.-Mor. 1971, Denkschriften der Schweizerischen Naturforschenden Gesellschaft, 87: 136. Описано з Вірменії ("in lapidosis regionis subalpinae Armeniae. Districtus Leninakan. Haud procul a pago Chorom inter lapides in monte Kizyl-dagh. 26. VII. 1928. fl., fr. immat.!!").
  15. Celsia patris Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 136; id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 51; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 389. ≡ Verbascum patris (Bordz.) Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 77; id. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 137, npm. illeg. (pro syn.); id. 1931, 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 51 (pro syn.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 390 (pro syn.) [V. joannis × V. phoeniceum]. Описано з Вірменії ("in lapidosis regionis subalpinae Armeniae. Districtus Leninakan. Haud procul a pago Chorom inter lapides in monte Kizyl-dagh una cum Celsia Joannis atque in vicinis Nepetae Nawaschini Bordz. et Cephalariae armeniacae Bordz. 26. VII. 1928. fl.!!").
  16. Centaurea alexandri Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 306; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 80 ≡ C. transcaucasica subsp. alexandri (Bordz.) Mikheev, 2000, Ботанический журнал, 85(3): 121. Описано з Вірменії ("Armenia. Zangezur. Inter pagos Megri et Artazur in faucibus fluminis Araxis. 7. VII. 1929. A. Schelkownikow et E. Kara-Murza! (Herbarium Musei Historiae Naturalis Armeniae in Eriwan)").
  17. Centaurea finitima Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 24. ≡ Chartolepis finitima (Bordz.) Iljin, 1932, Известия Ботанического сада АН СССР, 30: 353. Описано з Туреччини ("Prope pagum Bardus in districtu Olty provinciae Kars legit 15. VIII. 1909 cl. T. Roop").
  18. Centaurea phaeopappoides Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 82. ≡ Psephellus phaeopappoides (Bordz.) Wagenitz, 2000, Willdenowia, 30(1): 39. Описано з Азербайджану ("in provincia Armeniae Daralagez (Wajotz-Dzor), ubi prope pagum Ortakend Julio mensi anni 1933 ab A. Mowsessjan'o detecta est (Herb. Musei Hist. Natur. Armeniae in Eriwan!)").
  19. Cephalaria armeniaca Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 22. ≡ Lepicephalus armeniacus Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 22, nom. illeg. (pro syn.). Описано з Вірменії ("in ascensu in montem Alagös in prato subalpino humido supra pagum Kipczakh in alt. c. 7000' 6. VII. 1906").
  20. Cephalaria gracilis Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 22. Описано з Туреччини ("in provincia Kars, ubi a cl. T. Roop anno 1909. 12. VIII. ad p. Eni-Kej et 15. VIII. prope p. Bardus detecta est").
  21. Chrysanthemum roopianum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 23. Описано з Туреччини ("in monte Surb-Chacz (in provincia Kars), ubi inventum est 4. VIII. 1909 a diligentissima collectrice florae Transcaucasiae cl. Tatiana Roop, cui hanc speciem dedico").
  22. Colchicum fominii Bordz. 1936, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 40: 373; id. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 55, 57. Описано з Одеської області України ("in decliviis stepposis in districtu Tiraspolensi reipublicae Moldavicae haud procul a pagp Grebenniki. A cl. Burczak-Abramowicz repertum est").
  23. Cynanchum kuznetzowii Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 20, fig. 6. Описано з Азербайджану і Вірменії ("Aserbajdzhan. In republica Nachiczewanensi haud procul a pago Karabagliar in decliviis lapidosis montis Kassaba sub cacumine ejus. 11. VII. 1926. fr. immat., flores utilimi. C. Lorens! … Armenia. In decliviis lapidosis in viciniis stationis viae ferreae Ani. 31. VII. 1926!!").
  24. Dianthus siemienkiewiczii Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 364. Описано з Вірменії ("in Armeniae districtu Lori-Bambak circa oppidum Stepanawan (olim Dzhelal-Ogly). In prato inter Stepanawan et pagum Schaghardy. 11. VII. 1929. fl., fr. non perfecte maturi. J.N. Siemienkiewicz! Prope oppidum Stepanawan in herbidis ad radices montis Ursini (Mjedwjezhja gora). VII. 1929. fl., fr.!!").
  25. Eryngium woronowii Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 303. id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 72. Описано з Вірменії ("Armenia. Daralagez (Wajotz-Dzor). Supra pagum Baschkend. 26. VII 1933 (initio florescendi). Armen Tachtadzhjan ! (Herb. Musei Hist. Natur. Armeniae in Eriwan)").
  26. Erysimum hajastanicum Wissjul. & Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 125; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 375. Описано з Вірменії ("in regione montano-stepposa Armeniae occidentalis. Districtus Leninakan. In monte Ker-Ogly. 29. VII. 1930. fl. ult., fr. Wissjulina!").
  27. Erysimum krynitzkii Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 127; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 375. ≡ E. gelidum subsp. krynitzkii (Bordz.) V.I. Dorof. 1987, Ботанический журнал, 72(11): 1541. Описано з Грузії ("Dzhawakhetia. (Distr. Akhalkalaki). In cacumine montis Abul majoris, 25. (12.) VIII. 1906. fl., fr. immat. W. J. Krynitzki! Ibidem in lapidosis in alt. c. 10800 ped. supra mare. 17. (4.) VIII. 1907. fl., fr. juv.!!").
  28. Euphorbia aserbajdzhanica Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 19, fig. 5. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan in republica Nachiczewanensi, ubi reperi prope oppidum Nachiczewan in aridis lapidosis una cum Polygala Hohenackeriana F. et M. crescentem 6. VII. 1926!! (fl., fr.)").
  29. Galium majmechense Bordz. 1927, Вісник Київського ботанічного саду, 5–6: 21. ≡ G. consanguineum subsp. majmechense (Bordz.) Mikheev, 1992, Ботанический журнал, 77(10): 71. Описано з Вірменії ("in Armenia in alpinis montis Majmekh [district. Lori-Bambak], ubi florens 14. VIII. 1926 repertum est").
  30. Gentiana blepharophora Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 21. ≡ Gentianopsis blepharophora (Bordz.) Galushko, 1976, Новости систематики высших растений, 13: 254. ≡ Gentiana ciliata subsp. blepharophora (Bordz.) Greuter, 1981, Willdenowia, 11(2): 279. Описано з Грузії ("in oppido Akhalkalaki in declivibus herbosis in fauce rivuli Kyrkh-Bulakh 21. VIII. 1906").
  31. Holosteum brachypetalum Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 19. Описано з Грузії ("prope oppidum Akhalkalaki 3. V. 1907 in alt. 5500' et in monte Tzkhra-tzkharo in alt. c. 7000' 12. VI. 1907").
  32. Inula armena Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 118, fig. 10. Описано з Туреччини ("in provincia Kars, ubi prope pagum Bardus 12. VII. 1910. et ad custodiam Promiezhutoczny 24. VII. 1911. a cl. T. Roop detecta est").
  33. Inula mariae Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 115, fig. 9. ≡ Pentanema mariae (Bordz.) D. Gut. Larr. & al. 2018, Taxon, 67(1): 159. Описано з Грузії та Вірменії ("in alpinis subalpinisque Armeniae Rossicae. Districtus Alkhalkalaki. In prato subalpino montis Abul Majoris. 14. VII. 1907. !! Ibidem. 25. VII. 1907. W. Krynitzki! Districtus Alexandropol. In alpinis montis Maimekh. 5. VII. 1909. (nondum florens). T. Roop! Provincia Kars. In jugo Saghanlug ad custodiam Promiezhutoczny. 24. VII. 1911. T. Roop! In monte Kecza-czi (distr. Kaghyzman) juxta nives deliquescentes. 32. VII. 1910. T. Roop!").
  34. Isatis somchetica Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 16, fig. 3. Описано з Вірменії ("in Armenia in decliviis lapidosis montium haud procul ab oppido Karaklis. 5. VIII. 1926!! (fruct., fl. ultimi)").
  35. Linaria somchetica Bordz. 1927, Вісник Київського ботанічного саду, 5–6: 20. Описано з Вірменії ("in Armenia in declivibus schistosis apricis montium ad ripam sinistram fluminis Bambak prope oppidum Karaklis. 29. VII. 1926").
  36. Medicago dzhawakhetica Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 26. Описано з Грузії ("in Dzhawakhetia (distr. Akhalkalaki, prov. Tiflis) prope Akhalkalaki, ubi crescit sat copiose in locis herbosis, in pascuis, in declivibus atque ad vias").
  37. Nepeta nawaschini Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 36; id. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 109. Описано з Грузії ("prope Akhalkalaki, ubi crescit in locis herbosis, in pratis et in declivibus lapidosis").
  38. Nepeta roopiana Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 107. Описано з Туреччини ("in parte australi provinciae Kars, ubi prope pagum Jeni-Kej in confinio Armeniae Turcicae a cl. T. Roop 12. VIII. 1909. (fl., fr.) et 9. VII. 1910 (fl.) collecta est").
  39. Opopanax armeniacus Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 378. ≡ Peucedanum armeniacum (Bordz.) M. Hiroe, 1979, Umbelliferae of World: 1570. Описано з Вірменії ("in Armeniae districtu Leninakan in promontorio montis Alagez in monte Kizyl-dagh, ubi 26. VII. 1928. (fl., fruct. valde juven.) repertum est!!").
  40. Opopanax armenus Fisch. & C.A. Mey. ex Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 379, in obs. Описано з Вірменії ("Caucasus. Alagös Frick").
  41. Papaver psammophilum Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 57. Описано із степової зони України ("in Ucraina australi in arenis ad flumina Tyram, Hypanim et Borysthenem atque in arenosis ad littora Ponti et Maeotidis").
  42. Pedicularis tatianae Bordz. 1934, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 36: 305; id. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 78. Описано з Краснодарського краю ("Caucasus borealis. Distr. Laba. Ad ripam rivuli in monte Bambak Majore. 16. VII. 1930 fl. N. Vvedenski! In pratis in decliviis orientalibus montis Bambak Majoris. 12. VII. 1931 fl. N. Vvedenski! (Herb. Instituti Botanici Academiae Scientiarum Ucrainicae)").
  43. Petasites fominii Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 123, fig. 5. Описано з Грузії ("in Jugo Principali Caucasico, ubi prope Gudaur a cl. A. W. Fomin'o detecta est").
  44. Pyrethrum lilae Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 29; id. 1908, Труды Императорского Санкт-Петербургского ботанического сада, 28(2): 380. Описано з Вірменії та Грузії ("in Armenia anno 1906 die 30 jun. prope Alexandropolim (prov. Eriwan) in locis paludosis in valle fluminis Arpa-czaj et 21 jul. prope Alkhalkalaki (prov. Tiflis), ubi copiosissime crescit in locis paludosis uliginosisque ad rivula Kyrkh-Bulakh, Abul-puary atque af flumina Toporowan-czaj et Akhalkalak-czaj. Prope Akhalkalaki anno 1907 florescentem hanc plantam videbam 15 jul.–25 aug.").
  45. Reseda mira Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 17, fig. 4. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan in republica Nachiczewanensi. Reperta est in decliviis montis Kassaba haud procul a pago Karabagliar initio florescendi 11. VII. 1926. ab am. C. Lorens’o!").
  46. Salvia armeniaca (Bordz.) Bordz. 1929, Index Seminum anno 1929 a Horto Botanici Kioviensi editum: 10; id. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 44. – S. staminea subsp. armeniaca Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 22. Описано з Вірменії та Грузії ("in pratis subalpinis Armeniae Rossicae, ad 5000' descendens. Legi in ascensu in montem Alagös ad pagum Kipczakh (6500'). (foliis floralibus verticillorum mucronatis), in via inter Alexandropolim et Akhalkalaki ad pagos Kisyl-Gocz, Efremowka et Gorielowka atque locis numerosis prope opp. Akhalkalaki. Notavi in declivibus m. Abul Majoris ad pagum Abul. Ad lacu Gokcza legit Fomin [v. in herb. Horti Tiflisiensis sub S. staminea M. et Auch. var. albiflora Fomin (nomen nudum)]. Ad hanc subspeciem pertinere videtur Salvia staminea ab Akinfiew in Cartalinia prope Bakuriani collecta (v. in herb. Universitatis Kioviensis et Horti Tiflisiensis)").
  47. Sameraria odontogera Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 71. ≡ Isatis odontogera (Bordz.) D.A. German, 2014, Phytotaxa, 173(1): 36. – Sameraria odontophora Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 58, nom. illeg. Описано з Туреччини ("Armenia. Daralagez (Wajotz-Dzor). Prope pagum Ortakend. 23.VII 1933. fl., fr. non satis matur. A. Mowsessjan (!), f.f. leiocarpa m. et trichocarpa m. (Herb. Musei Hist. Natur. Armeniae)").
  48. Sameraria sclerocarpa Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 16, fig. 2. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan in republica Nachiczewanensi, ubi prope pagum Neghram 29. (16.) IV. 1914. a clariss. T. A. Roop reperta est").
  49. Scabiosa holophylla Bordz. 1926, Український ботанічний журнал, 3: 51, 52. Описано з Кавказу ("in parte boreali-occidentali regionis Caucasicae, ubi anno 1906 a P. Tischevskyo inventa est").
  50. Scabiosa schizantha Bordz. 1928, Вісник Київського ботанічного саду, 7–8: 22. Описано з Азербайджану ("in Aserbajdzhan haud procul ab oppido Nachiczewan in valle fluminis Nachiczewan-czaj. 3. VII. 1926. fl.!!").
  51. Scilla macrantha Bordz. 1910, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 11(1): 32. Описано з Краснодарського краю, Грузії та Вірменії ("in provincia Terek non procul a Czyr-Jurt ad parvam stationem viae ferreae, inter frutices [23. III. 1907!! germen unici speciminis hic lecti in exsiccatione valde deformatum]. In provincia Tiflis in monte Cartaliniae Tzkhra-tzkharo [legit in alt. 8800' 12. VII. 1888 Akinfiew! (v. in Herb. Universitatis Kioviensis sub S. cernua!); in eodem monte legi in alt. 7600' juxta nives deliquescentes 12. VI. 1907!!]. In districtu Akhalkalaki in prato subalpino montis Magni Abul in alt. c. 7000' [legit specimina numerosa 5. V. 1907 et 12. V. 1909 W. Krynitzki!]. In districtu Alexandropol provinciae Eriwan in prato non procul a pago Gurdzhiel [legit 13. V. 1909 W. Kubyschkin!]").
  52. Scrophularia armeniaca Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 63. Описано з Вірменії ("in Armenia circa lacum Sevan (Gokczam). Prope Jeljenovkam in decliviis meridionalibus montis Bugda-tapa, 20. VI 1927. fl.; ibidem. in alt. 7 894 pedes supra mare, 5. VII 1927. fl., fr. juven. Schelkovnikov et Kara-Murza! In ora orientali lacus Sevan, Gjunej dicta, prope Babdzhan-dara ad littus lacus prope fauces Schampyrt in alt. c. 6 320 pedes s. m., 11. VII 1928. fl., fr. inmmat.; prope Schodzham, 20. VI 1928. fl. Schelkovnikov et Kara-Murza! (Herb. Fil. Arm. Acad. Sc. URSS in Erevan). – Prop. Schordzham, 12. VIII 1937. O. Romanova!").
  53. Silene transcaucasica Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 19. Описано з Вірменії ("6. VII. 1906 in ascensu in montem Alagös supra pagum Kipczakh").
  54. Sorbus roopiana Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 131, tab. 2, fig. 2 (pro hybr. S. boissieri C. Schneid. × S. meridionalis var. baldacci (Deg. & Fritsch) Bordz.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 377. ≡ Hedlundia roopiana (Bordz.) Sennikov & Kurtto, 2017, Memoranda Societatis pro Fauna et Flora Fennica, 93: 43. ≡ Pyrus roopiana (Bordz.) M.F. Fay & Christenh. 2018, Global Flora, 4: 118. Описано з Туреччини ("in districtu Kaghyzman provinciae Kars in decliviis montis Kecza-czi, ubi 13. VIII. (31. VII.) 1910. a cl. T. A. Roop detecta est").
  55. Stenodiptera armena Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 96. ≡ Chaerophyllum armenum (Bordz.) M. Hiroe, 1979, Umbelliferae of World: 666. Описано з Туреччини ("in provincia Kars, ubi a cl. T. Roop reperta est in jugo Saghanlug ad stationem ejusdem nominis 7. VII. 1910").
  56. Thlaspi somkheticum (Bordz.) Bordz. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 369. – T. macranthum var. somkheticum Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 117, tab. 1, fig. 20. Описано з Вірменії ("in districtu Lori-Bambak in lapidosis prope pagum Worontzowka. VII. 1929. fr.!!").
  57. Thlaspi tatianae Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 114, tab. 1, fig. 21; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 368. ≡ Carpoceras tatianae (Bordz.) Grossh. 1950, Флора Кавказа, 4: 146. ≡ Noccaea tatianae (Bordz.) F.K. Mey. 1973, Feddes Repertorium, 84(5–6): 465. Описано з Вірменії ("in Armenia boreali in herbidis subalpinis jugorum Pambak et Schach-dagh. Districtus Lori-Bambak. In prato subalpino in decliviis montis Majmekh in alt. c. 7000 ped. supra mare. 14. VIII. 1926.!! (Fructus fere omnes aperti). Districtus Nor-Bajazet. In ora orientali lacus Gokczae (Sewan), Gjunej dicta, prope Babdzhan-dara in prato silvatico in faucibus Tarssa in alt. 6800–7200 p. s. m. 6. VII. 1928. (fructus maturi). Schelkownikow et Kara-Murza!")
  58. Triglochin transcaucasica Bordz. 1912, Труды Ботанического сада Императорского Юрьевского университета, 13(1): 18. Описано з Грузії ("in oppido Akhalkalaki una cum T. maritima L. et T. palustri L. in paludosi in fauce rivuli Kyrkh-Bulakh 26. VII. 1906").
  59. Verbascum akhalkalakiense Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 135 (pro hybr. V. phoeniceum var. dzhawakheticum Bordz. × V. orientale M. Bieb.); id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 387. Описано з Грузії ("Dzhawakhetia. Akhalkalaki. In herbicis siccis ad castellum turcicum. VII. 1907. fl. !!").
  60. Verbascum × arpaczajicum Bordz. 1931, Вісник Київського ботанічного саду, 12–13: 132; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 384. [V. sceptrum Schmalh. × V. speciosum Schrad.]. Описано з Вірменії ("in Armenia 31. VIII. 1928. prope oppidum Leninakan in valle fluminis Arpa-czaj, ubi crevit una cum Verbasco sceptro Schmalh. et V. specioso Schrad.").
  61. Verbascum clinantherum Bordz. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 45; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 382. = V. alagezicum Bordz. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 46 (pro syn.). Описано з Вірменії, протологу не бачив.
  62. Verbascum hajastanicum Bordz. 1931, Вестник Тифлисского ботанического сада, 5: 47; id. 1932, Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, 30: 385. Описано з Вірменії, протологу не бачив.
  63. Verbascum × polyphyllo-pyramidatum Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 76 [V. chaixii subsp. orientale × V. pyramidatum]. Описано з Грузії ("Georgia. Dzhawakhetia (antea distr. Akhalkalaki). Prope oppidum Akhalkalaki in herbidis in angustiis rivi Kyrkh-Bulakh. 23(10). VII 1907. (!!)").
  64. Verbascum × roopianum Bordz. ex Murb. 1933, Acta Universitatis Lundensis, sectio 2, 29(2): 382 (1933), in obs.; Bordz. 1935, Журнал Інституту ботаніки ВУАН, 3(11): 76 [V. hajastanicum × V. phoeniceum]. Описано з Туреччини ("Transcaucasia. Armenia. Prov. Kars: prope oppidulum Sarykamysch, leg. Roop Jul. 1909 [Hb. Bordz.]").
  65. Veronica baranetzkii Bordz. 1908, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 год: 33; id. 1909, Протоколы заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1907 и 1908 гг.: XXXI. Описано з Грузії ("in prato alpino montis Magni Abul (distr. Akhalkalaki) in alt. 7500'–8000'").

Перелік нових номенклатурних комбінацій для таксонів видового рангу, запропонованих Євгеном Бордзиловським: 

  • Allium ucrainicum (Kleopow & Oxner) Bordz. 1950, Флора УРСР, 3: 143. – A. ursinum subsp. ucrainicum Kleopow & Oxner, 1935, Список рослин гербарію флори УСРР, що його видає Інститут ботаніки Української академії наук, 1: 10.
  • Centaurea erivanensis (Lipsky) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 128. – Psephellus erivanensis Lipsky, 1902, Труды Тифлисского ботанического сада, 6(1): 64.
  • Centaurea spectabilis (DC.) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 126. – Amberboa spectabilis DC. 1838, Prodromus Systematis Naturalis Regni Vegetabilis, 6: 561.
  • Chrysanthemum aucherianum (DC.) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 121. – Pyrethrum aucherianum DC. 1838, Prodromus Systematis Naturalis Regni Vegetabilis, 7(1): 297. – Tanacetum aucherianum (DC.) Sch. Bip. 1844, Ueber die Tanacetee: 49.
  • Chrysanthemum szovitsii (K. Koch) Bordz. 1915, Записки Киевского общества естествоиспытателей, 25: 123. – Gymnocline szovitsii K. Koch, 1851, Linnaea, 24(3): 340.

Перелік нових для науки видів судинних рослин, описаних на честь Євгена Бордзиловського:

  • Althaea bordzilowskii Wissjul. 1946, Ботанічний журнал АН УРСР, 3(1–2): 27. Описано із степової зони України ("RSS Ucr., prov. Nikolajev, distr. Oczakov, in decliviis loco Balka Anzhigaljskaja dicto 28. VII. 1930. Legit A. Oxner et S. Moskovetz, in Herb. Inst. Bot. Ac. Sc. RSS Ucr.").
  • Carex bordzilowskii V.I. Krecz. 1935, Флора СССР, 3: 378, 615. – C. liparocarpos subsp. bordzilowskii (V.I. Krecz.) T.V. Egorova, 1972, Новости систематики высших растений, 9: 84. Описано з Грузії ("Iberia, Tiflis, in jugo Telety, 28 IV 1908 (fr. matur.), legit T. Roop – in Herb. Inst. Bot. Ac. Sc. URSS conservatur").
  • Chamaenerion bordzilovskyi Tzvelev, 2014, Новости систематики высших растений, 45: 47. – Epilobium bordzilovskyi (Tzvelev) S.S. Ying, 2025, New Taxa & New Names, 8: 57. Описано з Вірменії ("E. Bordzilovski. Plantae caucasicae. Transcaucasia. Armena rossica, distr. Kagyzman, in schistosis in monte Kecza-czi, 31 VII 1910, leg. T. Roop (LE)").
  • Hedysarum bordzilovskyi Grossh. 1948, Флора СССР, 13: 310; id. 1952, Флора Кавказа, изд. 2, 5: 352 ('bordzilowskyi'). – H. olgae Bordz. 1938, Збірник праць, присвячений пам’яті акад. О.В. Фоміна: 59, non B. Fedtsch. Описано з Вірменії ("in Armenia Sovjetica, ubi in districtu Leninakan in cacumine lapidoso montis Sariar Majoris 11.VII 1937 a cl. O. J. Romanova repertum est (Herb. Instituti Botanici Academiae Scientiarum Ucr. RSS!)").
  • Polygonum bordzilowskii Klokov, 1952, Флора УРСР, 4: 651. Описано з півдня європейської частини тодішнього СРСР ("Prov. Kursk., distr. Belgorod., in arenosis pr. Neshegol, 10 Jul. 1902 fl. et fr. Legit J. Pallon (H. F. R. n-o 1630). In Herbario Instituti Botanici Ac. Sci. URSS conservatur").
  • Rosa bordzilowskii Chrshan. 1952, Ботанічний журнал АН УРСР, 9(4): 58. Описано із степової зони України ("RSS Ucr., ditio Zaporoviensis, distr. Rosoviensis, (Kamiani Mohyly; in herbario Inst. Agrobiolog. Acad. Scient. RSS Ucr. (Lvov) conservatur").
  • Trifolium bordsilovskyi Grossh. 1930, Журнал Русского ботанического общества, 14(3): 311. – Amoria bordsilovskyi (Grossh.) Roskov, 1990, Ботанический журнал, 75(5): 719 ('bordzilowskyi'). Описано із Закавказзя ("в пределах Закавказья распространенная в его южных районах: Ленинакан, Гокча, Арарат и т.п.").
  • Veronica bordzilowskii Juz. 1949, Список растений Гербария флоры СССР, 11: 149. – V. taurica subsp. bordzilowskii (Juz.) Elenevsky, 1977, Бюллетень Московского общества испытателей природы, отдел биологический, 82(1): 155. Описано з Гірського Криму ("in omnibus fere jailis Tauriae (Ai-Petri, Nikita, Babugan, Tschatyr-dagh, Demerdzhi, Karabi), locis plerumque lapidosis. … Tauria. Supra opp. Jalta prope jailam, in declivibus montium. Leg. K. Golde. 1905 VI 15 fl. fr.; 1906 VII 3 fl. fr.").

Дякую Збройним Силам України за можливість й надалі в цей непростий для нашої країни час займатися науковою діяльністю! Усім читачам раджу також звернути увагу на біографічні матеріали про інших видатних українських ботаніків:

Опубліковано о Немає коментарів:

вівторок, 9 грудня 2025 р.

Найцікавіше на iNaturalist: листопад 2025

Листопад 2025 року лишився позаду, тому є чудовий привід звернути вашу увагу на деякі цікаві види рослин, фотографії яких були оприлюднені впродовж минулого місяця на iNaturalist з території України. Незважаючи на те, що кількість ботанічних спостережень вже в жовтні цього року суттєво зменшилося у порівнянні з вереснем і ця тенденція продовжилася у листопаді (так, до нашого основного проєкту "Flora of Ukraine", який об'єднує всі верифіковані спостереження судинних рослин з території України, в листопаді потрапило 6565 спостережень і 1126 видів, тоді як в жовтні - 10134/1325, а у вересні - 13335/1338), розповісти є про що. Як і зазвичай, найцікавіші знахідки розподілені на актуальні (сфотографовані і оприлюднені на iNaturalist з 1 по 30 листопада 2025 р.) і архівні (сфотографовані до 1 листопада, але завантажені на ресурс саме протягом минулого місяця), також пропонуються додаткові відомості про актуальні проєкти і зміни в таксономії.

Не буде зайвим нагадати: в цьому повідомленні я висловлюю тільки свою особисту і дуже суб'єктивну думку! На жаль, за браком вільного часу я не маю можливості постійно і регулярно переглядати абсолютно всі спостереження на iNaturalist з території України, тому пропоную для обговорення у рамках цієї рубрики тільки ті спостереження, які мені особисто здаються найцікавішими і вартими уваги! Про найцікавіші (на ваш особистий погляд) спостереження листопада ви можете написати в коментарях під цим дописом.

Попередні повідомлення цієї рубрики:


Актуальні спостереження:

1. Gentianopsis ciliata (L.) Ma на Хмельниччині

Невеликий за обсягом (до 20 видів) циркумполярний (поширений переважно у бореальній зоні Старого і Нового світу) рід Gentianopsis (тирличка) у вітчизняних джерелах зазвичай розглядався як частина збірного роду Gentiana (тирлич) і в Україні представлений єдиним видом - тирличка війчаста (Gentianopsis ciliata). Свій видовий епітет ця невелика за розміром (до 30 см заввишки) дворічна рослина отримала за довгі численні війки, розташовані з країв часток відносно великого (до 5 см завдовжки) синього віночка. В Україні вона трапляється дуже локально в Карпатах, Західному і Правобережному Лісостепу (від Закарпаття до Київської і Кіровоградської областей, але в останніх двох вона відома тільки за одиничними і дуже давніми знахідками ще з середини ХІХ ст.). На iNaturalist з України досі було лише шість спостережень: три із Закарпаття, два з Івано-Франківщини і одне з Чернівецької області. 3 листопада 2025 р. тирличку війчасту сфотографувала Катерина Гарбарчук у ландшафтному заказнику "Іванковецький" на Хмельниччині, тому на iNaturalist це поки що перше спостереження виду з Поділля. Цікаво, що приблизно в цьому ж місці біля с. Іванківці Gentianopsis ciliata знаходив видатний український ботанік Михайло Котов (про що є згадка у восьмому томі "Флори УРСР", відповідний гербарний зразок має зберігатися в гербарії Інституту ботаніки НАН України).
 

Gentianopsis ciliata (L.) Ma на Хмельниччині (фото Катерини Гарбарчук, оригінал за посиланням)

2. Asparagus pseudoscaber Grecescu на Одещині

Холодок несправжньошорсткий (Asparagus pseudoscaber) є дуже цікавим представником флори України з невеликим за площею східносередземноморським ареалом, який охоплює Балканський півострів, Румунію, Молдову і південно-західні регіони України. Його легко впізнати за короткими (5-15 мм завдовжки) і численними (зібраними до 20 в листковому пучку) кладодіями (редукованими зеленими листками). В Україні цей вид є найменш відомим з-поміж інших видів роду Asparagus і спостерігався тільки в заплаві Дністра на Тернопільщині та Хмельниччині, а також на приморських косах на Одещині. Його фото на iNaturalist оприлюднювали тільки двоє українських користувачів цього ресурсу (спостереження Олега Марцуна, на мою думку, належить не до A. pseudoscaber, а до A. maritimus) - Дмитро Свиридюк (Хмельницька обл., два спостереження в 2015 і 2024 рр.) і Віталій Коломійчук (Одещина, два спостереження в 2016 і 2022 рр.). Власне, Віталій Петрович Коломійчук 1 листопада 2025 р. мав змогу зробити третє спостереження холодку несправжньошорсткого - на косі між озером Сасик і Чорним морем неподалік села Приморське Білгород-Дністровського району (інші два спостереження були зроблені біля лиману Шагани та в селі Лебедівка).

Asparagus pseudoscaber Grecescu біля с. Приморське на Одещині (фото Віталія Коломійчука, оригінал за посиланням)

3. Polystichum braunii (Spenn.) Fée біля Львова

Ще одна цікава особисто для мене знахідка - багаторядник Брауна (Polystichum braunii) неподалік Львова. Ця папороть насправді не є надзвичайно рідкісною в Україні, вона зрідка трапляється в Карпатах, Розточчі, Західному і Правобережному Лісостепу та в горах Криму (на iNaturalist - 27 спостережень), але мені поки що не щастить її зустріти в природі. Візуально вона схожа на інший вид роду - P. aculeatum (L.) Roth (багаторядник шипуватий), але відрізняється менш жорсткими і дещо пухнастими з верхнього боку листковими пластинками. 2 листопада 2025 року багаторядник Брауна був сфотографований відомою львівською вченою і громадською діячкою Звениславою Мамчур в лісовому заказнику "Гряда" в околицях села Воля-Гомулецька неподалік Львова, зараз це друге спостереження виду із Львівщини.

Polystichum braunii (Spenn.) Fée на Львівщині (фото Звенислави Мамчур, оригінал за посиланням)

Архівні спостереження

1. Erythranthe guttata (DC.) G.L. Nesom на Закарпатті

Про назву цього виду, фото якого нещодавно завантажив на iNaturalist із Закарпаття польський вчений Марцін Сцеліна (Marcin Scelina), я дізнався на той момент вперше, тому відразу подумав, що це новий вид для флори України (про що й написав у коментарях до цього спостереження). Але трохи згодом з'ясувалося, що ця рослина вже вказувалася для України під іншою назвою - крапочник жовтий або губастик крапчастий (Mimulus guttatus DC.). Вона належала раніше до родини ранникові (Scrophulariaceae), яка була визнана поліфілетичною (тобто такою, що складається з декількох окремих еволюційних ліній, які розвивалися незалежно одна від одної) у прийнятому попередніми авторами обсязі, а тому вона має бути розділена на декілька окремих родин - подорожникові (Plantaginaceae, куди відійшли добре відомі вітчизняним ботанікам роди Veronica, Linaria, Digitalis, Chaenorhinum, Gratiola і деякі інші), ліндернієві (Linderniaceae, з єдиним у нас родом Lindernia), вовчкові (Orobanchaceae, сюди перенесені також напівпаразитичні представники Rhinanthus, Odontites, Pedicularis, Melampyrum та ін.) і власне ранникові (Orobanchaceae s.str., де лишилися з нашої флори лише роди Limosella, Scrophularia та Verbascum). Власне, родина Phrymaceae (для неї пропонується українська назва фримові, типовий рід - Phryma) теж походить від збірної раніше групи Scrophulariaceae і включає близько 15 родів, що поширені переважно в Південній півкулі (Південна і частково Північна Америка, Африка, Австралія і Південно-Східна Азія). В Європі в дикорослому стані, очевидно, фіксували досі тільки чотирьох представники цієї родини - Mimulus ringens L. і три види, що нещодавно були перенесені з роду Mimulus до окремого роду Erythranthe - E. guttata (DC.) G.L. Nesom, E. lutea (L.) G.L. Nesom i E. moschata (Douglas ex Lindl.) G.L. Nesom, усі вони є занесеними з Америки. Найпоширенішим з них є E. guttata, що зафіксований нині в багатьох країнах Північної, Західної і Центральної Європи і в деяких з них (наприклад, на Британських островах чи в Бельгії) є інвазивною рослиною. В Україні перші відомості про фіксацію крапочника жовтого датовані 1971 роком (стисла замітка про знахідки цієї рослини в околицях села Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпаття в 1946, 1968 і 1970 рр. була опублікована в другому номері тому 28 "Українського ботанічного журналу") . Крім того, угорські ботаніки вказували цей вид також для околиць селища Ясіня за давнім гербарним збором (1847 р.) Лайоша Вагнера, що зберігається в Будапешті (Balogh et al., 2001). Марцін Сцеліна знайшов Erythranthe guttata 27 липня 2005 р. на березі річки Плайська по дорозі з полонини Гріпка до села Брустури Тячівського району. Цілком ймовірно, що крапочник жовтий в Українських Карпатах буде знайдений в майбутньому ще в декількох локаціях з огляду на його активне поширення нині в прилеглій Словаччині, а відомі осередки біля Кобилецької Поляни, Брустур і Ясіні потребують спеціального пошуку і детальнішого вивчення.

Стаття про знахідку Erythranthe guttata (DC.) G.L. Nesom на Закарпатті в "Українському ботанічному журналі"

Erythranthe guttata (DC.) G.L. Nesom неподалік села Брустури на Закарпатті (фото Марціна Сцеліни, оригінал за посиланням)

2. Sedum dasyphyllum L. в місті Чернівці

Ще одна цікава знахідка, яка стосується чужорідної для України рослини. Різні види роду Sedum (очиток) з родини товстолисті (Crassulaceae) взагалі мають вагоме значення в Україні як декоративні рослини, їх часто вирощують на клумбах, квітниках та альпійських гірках. Деякі види цього збірного в минулому роду зараз перенесені до інших самостійних родів (заяча капуста - Hylotelephium, скельний очиток - Petrosedum, живучник - Aizoon та ін.), а останнім часом чимало інших видів роду Sedum у вузькому розумінні активно дичавіють з культури і спонтанно поширюються у природні оселища (зокрема Sedum spurium і S. album вже відомі з багатьох адміністративних областей, на Поліссі активно поширюється S. sarmentosum). Ще одним (до листопада невідомим для мене представником) став очиток пухнастолистий (Sedum dasyphyllum), первинний ареал якого зосереджений у Західному Середземномор'ї (від Піренейського півострова до Малої Азії та північних регіонів Африканського континенту). Зараз цей вид поступово поширюється у північному напрямку, він є чужорідним на Британських островах, у Данії та Бельгії і лише в останні роки був знайдений у здичавілому стані в Україні. На iNaturalist ми зараз маємо чотири спостереження, три з них були зроблені в Києві в 2022, 2023 і 2025 рр. в Сирецькому дендропарку і Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України Олександром Шиндером та Ігорем Балашовим, а ще одне - 23 жовтня 2025 р. в місті Чернівці, де цю рослину на наносах піску у щілинах між будівлею та тротуаром по вулиці Першотравневій знайшла викладачка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Олена Дмитрівна Волуца.

Sedum dasyphyllum L. в місті Чернівці (фото Олени Волуци, оригінал за посиланням)

Події

Розпочався традиційний (вже шостий) Всеукраїнський зимовий біобліц, який триватиме з 1 грудня 2025 р. по 28 лютого 2026 р. За перший тиждень заходу непогано стартували київські спостерігачі Олександр Баранський та Віктор Стренада, а також Олександр Ватага з Вінниччини (перші три місця в індивідуальному заліку), серед регіонів у лідерах з понад сотнею спостережень місто Київ, Житомирщина, АР Крим, Вінницька та Київська області. З фінальними результатами попереднього зимового біобліцу можна ознайомитися за цим посиланням.

Інформую, що на iNaturalist продовжують свою роботу проєкти-змагання з фотофіксації видів окремих таксономічних груп протягом поточного календарного року, які я модерую. Станом на ранок 09.12.2025 поточний розподіл перших місць в цих проєктах виглядає так:

  • Beetles of Ukraine 2025 | Жуки України 2025 - як і раніше, перше місце впевнено тримає Віктор Стренада (506 видів), друге займає Руслан Неруш (354), третє - автор цього допису (290)
  •  Birds of Ukraine 2025 | Птахи України 2025 - перші два місця займають кримські спостерігачі Ігор Сікорський (272 види) і Єлєна Шубєнкіна (240), третє - Олена Фоміна (230)
  • Bugs of Ukraine 2025 | Клопи України 2025 - продовжує лідирувати Віктор Стренада (72 види), друге місце займає користувачка з логіном "oksana_sintia" (51), третє - Сергій Оксененко (48)
  • Earwigs of Ukraine 2025 | Вуховертки України 2025 - як і раніше, перше місце займає Олександр Ватага (єдиний, хто має в активі три сфотографовані види), у восьми користувачів лишається по два види
  • Fungi of Ukraine 2025 | Гриби та лишайники України 2025 - перше місце продовжує утримувати Андрій Новгородський (165 видів), друге і третє місця поділяють два Олександри - Гриб і Баранський (по 111 видів)
  • Hover flies of Ukraine 2025 | Сирфіди України 2025 - на одноосібне перше місце вийшов Ігор Змієвський (20 видів), на другому місці користувачка з логіном "oksana_sintia" (19), на третьому - Андрій Заморока (18)
  • Mammals of Ukraine 2025 | Ссавці України 2025 - перше місце продовжує утримувати Віктор Стренада (25 видів), друге - Ігор Балашов (21), третє і четверте місце поділяють Руслан Неруш і Олександр Гриб (по 17)
  • Odonata of Ukraine 2025 | Бабки України 2025 - на першому місці лишається Андрій Раджабов (35 видів), на другому - Максим Рудік (33), на третю сходинку вийшов Володимир Горобчишин (22)
  • Orthoptera of Ukraine 2025 | Прямокрилі України 2025 - перше місце продовжує утримувати користувач з логіном "perimetr-danmar" (18 видів), друге - користувач з логіном "efarilis" (15), третє і четверте поділяють Євген Рибальченко і Олексій Василюк (по 14)
  • Rhopalocera of Ukraine 2025 | Денні метелики України 2025 - тут сталася зміна лідера: традиційний переможець минулорічних змагань Євген Каролінський вийшов на перше місце (86 видів), на другому - Андрій Раджабов (79 видів), на третьому - Дмитро Демченко (70)
  • Spiders of Ukraine 2025 | Павуки України 2025 - після трьовладдя у жовтні на чисте перше місце за кількістю видів вийшов Євген Рибальченко (25), друге-четверте місця ділять Віктор Стренада, Ігор Балашов і Катерина Кашпуренко
  • Vascular Plants of Ukraine 2025 | Судинні рослини України 2025 - майже без змін за листопад, перше місце продовжує утримувати Іван Мойсієнко (1021 вид), друге - Олександр Баранський (997), третє - автор цього допису (846), але тут головна інтрига ще попереду, бо в мене чимало цьогорічних фотографій за браком часу поки лишаються незавантаженими

Нагадую, що фінальні результати в усіх згаданих вище проєктах будуть оприлюднені вже в наступному році, а отже, розподіл місць в них поки що має вважатися попереднім. До цих проєктів потрапляють тільки ті спостереження певної групи живих організмів з території України упродовж поточного календарного року, які отримали дослідницький статус. Завантажуючи певні фото живих організмів цієї групи, зроблені в 2025 році, ви автоматично берете участь в цих проєктах-змаганнях, якщо тільки у вашому персональному акаунті на iNaturalist немає заборони на залучення ваших спостережень до будь-яких проєктів інших користувачів. 

Зміни в таксономії

Колегам-ботанікам раджу звернути увагу на відновлення на iNaturalist окремого роду Libanotis з родини Apiaceae, раніше він багатьма вітчизняними ботаніками розглядався як самостійний з двома видами - Libanotis intermedia (L.) Rupr. i L. montana (L.) Crantz, перший у нас спорадично трапляється на Поліссі, в Лісостепу і частково в Степу (переважно на півночі та Донецькому кряжі), а другий - на горі Пікуй в Карпатах. Пізніше вони були об'єднані і перенесені в рід жабриця (Seseli, під назвою Seseli libanotis (L.) E. Krause). Зараз за результатами молекулярних досліджень їх повернули до роду Libanotis, але все ж розглядають як один вид Libanotis pyrenaica (L.) Bourg. з двома підвидами L. pyrenaica subsp. pyrenaica (гірський) i L. pyrenaica subsp. intermedia (Rupr.). O. Swartz (рівнинний).

Libanotis pyrenaica subsp. intermedia (Rupr.). O. Swartz в селищі Кегичівка Берестинського району Харківщини (фото автора)

 Також вважаю доцільним проінформувати вас про один нюанс, пов'язаний з визначенням внутрішньовидових таксонів на iNaturalist в останній час (помітив його випадково): якщо під час завантаження спостереження його автор визначав таксон до рівня підвиду чи різновидності, а ви під час перегляду фото не впевнені саме у цьому внутрішньовидовому таксоні і пропонуєте визначення саме до рангу виду (а не підвиду чи різновидності, як це пропонував автор), то воно більше НЕ отримує дослідницький статус. Ось приклад такої ситуації. Раніше в такому випадку видове підтвердження автоматично надавало дослідницький статус пропонованому першим користувачем і внутрішньовидовому таксону також. Тож малодосвідченим користувачам раджу взагалі не використовувати під час автоматичного завантаження фото і автовизначення своїх спостережень за допомогою ШІ додаткову опцію присвоєння внутрішньовидових таксонів. В деяких випадках фахівці самі запропонують вам потрібний підвид (наприклад, для омели білої Viscum album, яка в нас представлена трьома самостійними підвидами, що легко розрізняються за породою дерева-господаря), а в деяких випадках точне визначення саме до рангу підвиду і різновидності може бути дуже складним чи навіть неможливим.

Дякую усім моїм читачам за увагу, запрошую долучатися до iNaturalist, якщо ви про цей ресурс дізналися вперше. Особлива подяка Збройним силам України за можливість продовжувати ботанічні дослідження в умовах військової агресії рф проти України, закликаю вас і далі підтримувати ЗСУ в цей непростий час шляхом донатів благодійним фондам (наприклад, "Повернись живим") та вашим знайомим волонтерам.


Опубліковано о Немає коментарів:
Підписатися на: Коментарі (Atom)