Найцікавіше на iNaturalist: вересень 2025

 Вітання! Попереднє повідомлення в блозі, яке було присвячене найцікавішим спостереженням рослин, які були завантажені на iNaturalist протягом серпня 2025 року (якщо раптом не бачили, то перегляньте його тут), зібрало чимало позитивних реакцій, тому є бажання продовжити цю рубрику і окинути оком ті спостереження з iNaturalist, що були завантажені на цей ресурс упродовж вересня цього календарного року. Традиційно є сенс розділити їх на актуальні (сфотографовані і завантажені на iNaturalist з 1 по 30 вересня 2025 р.) та архівні (сфотографовані до 01.09.2025, але завантажені на ресурс саме протягом вересня 2025 р.). Деякі події також відбулися. 

Нагадую: в цьому повідомленні я висловлюю тільки свою особисту і дуже суб'єктивну думку! Не маючи можливості за браком вільного часу стабільно і регулярно переглядати абсолютно всі спостереження з території України, обираю для оприлюднення і обговорення у рамках цієї рубрики тільки ті спостереження, які мені особисто здаються найцікавішими і вартими уваги! Про якісь свої найцікавіші спостереження ви можете за бажанням без проблем написати в коментарях під цим дописом.

Актуальні спостереження

1. Cyperus flavescens L. i Helianthemum nummularium (L.) Mill. в Києві

Почнемо огляд найцікавіших ботанічних знахідок вересня з міста Київ, де традиційно зосереджена велика кількість користувачів iNaturalist, тому кожна цікава рослина відразу привертає увагу. Мій колега з Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Ігор Ольшанський знайшов 26 вересня біля пляжу "Африка" на Оболоні два локалітети смикавця жовтуватого (Cyperus flavescens L. або Pycreus flavescens (L.) P. Beauv. ex Rchb.). Цей вид має майже космополітний ареал (відсутній лише в Східній Азії, а в Австралії росте тільки як чужорідна рослина), але в Україні нині трапляється дуже локально на прирічкових пісках Дніпра та деяких його великих приток. На iNaturalist досі було оприлюднено лише шість спостережень цього виду, два з них у Києві (Конча-Заспа) і ще по одному - на Київщині, Полтавщині (острів Жовнин у Кременчуцькому водосховищі), у Волинській та Рівненській областях.

Cyperus flavescens L. на Оболоні в м. Київ (фото Ігоря Ольшанського, оригінал за посиланням)

Ще одна цікава знахідка в Києві у вересні - сонянка звичайна (Helianthemum nummularium (L.) Mill. s.l.; знайдені рослини, очевидно, належать до окремого підвиду H. nummularium subsp. obscurum (Pers.) Holub із синонімами H. chamaecistus Mill. i H. hirsutum (Thuill.) Merat.) - перше спостереження виду на території м. Київ на iNaturalist! Ця рослина спорадично трапляється у багатьох регіонах України на луках, у світлих лісах, степових схилах та відслоненнях різних кристалічних порід, а в околицях Києва була відома за давніми знахідками різних дослідників в середині ХІХ - першій половині ХХ ст. (від Рудольфа Траутфеттера до Михайла Котова; див. том 7 "Флори УРСР"). Її сфотографувала 14 вересня користувачка iNaturalist з логіном "oksana_sintia" на Міністерці, на луках біля озера Редькине.

Helianthemum nummularium (L.) Mill. s.l. біля озера Редькине в м. Київ (фото користувачки iNaturalist з логіном "oksana_sintia", оригінал за посиланням)

2. Dysphania botrys (L.) Mosyakin & Clemants та Symphyotrichum ciliatum (Ledeb.) G.L. Nesom на острові Хортиця в Запоріжжі

Низка цікавих видів судинних рослин у вересні 2025 р. спостерігалася в заплаві річки Дніпро на острові Хортиця в м. Запоріжжя користувачем (чи користувачами?) з логіном "khortytsianpd". Серед них особливий інтерес викликає запашник звичайний або ж лобода запашна (Dysphania botrys (L.) Mosyakin & Clemants, раніше - Chenopodium botrys L.) - аборигенний для України переважно середземноморсько-центральноазійський вид, що в наших умовах росте на прирічкових пісках в долинах великих річок, але останнім часом трапляється дуже рідко (значна кількість давніх його локалітетів, відомих в ХХ столітті, нині вже зникли). Ця рослина має сильний приємний запах і була сфотографована на Хортиці 23 вересня 2025 р. Вона лише втретє фіксується на iNaturalist в межах України, дві інші знахідки були зроблені Олександром Шиндером (в 2019 р. у Войнівському гранітному кар'єрі на Кіровоградщині та в 2022 р. в селі Великі Береги на Закарпатті), але в обох з них цей вид, очевидно, був лише випадково занесеним.

Dysphania botrys (L.) Mosyakin & Clemants на острові Хортиця в місті Запоріжжя (оригінал фото за посиланням)

Інша рослина, яку варто відзначити - американська айстра війчаста (Symphyotrichum ciliatum (Ledeb.) G.L. Nesom, відома ще в нас під назвою Brachyactis ciliata (Ledeb.) Ledeb.). Вона, як можна зрозуміти з родової назви, справді походить з Північної Америки (і, як стверджує POWO, також із Сибіру та Східної Азії), а на території України ще в 1970-1980-их рр. була знайдена в декількох локалітетах на алювіальних пісках в пониззях Дунаю, Дністра і Дніпра (Дубина та ін., 1986). На Хортиці вид був зафіксований відразу у двох локалітетах: 23 вересня у північній частині острова неподалік балки Музичиної і 29 вересня - у його східній частині на сильно обмілілій ділянці Дніпра біля селища Садоводів. З огляду на пізнє цвітіння цей вид також нечасто потрапляє в об'єктиви фотокамер, ці спостереження з Хортиці є лише четвертим і п'ятим на iNaturalist з України, до того американська айстра війчаста фіксувалася двічі Олександром Шиндером на Кіровоградщині (в 2019 р. в м. Новоукраїнка та в 2024 р. в Капустинському кар'єрі) і одного разу Оленою Волуцею на Буковині (в 2021 р. на березі Дністра в околицях с. Анадоли в межах НПП "Хотинський").

Symphyotrichum ciliatum (Ledeb.) G.L. Nesom на острові Хортиця в м. Запоріжжя (оригінал фото за посиланням)

3. Lepidium graminifolium L. на Січеславщині

Хрінниця злаколиста (Lepidium graminifolium L.) - типовий приклад виду із середземноморським ареалом, поширеного від Піренейського півострова та Північної Африки (Алжир і Марокко) до Криму і Туреччини. В Україні ця рослина була досі відома тільки з Південного берега Криму, де є досить поширеним бур'яном. Я добре її знаю і є нині її найкращим ідентифікатором на iNaturalist, бо неодноразово мав можливість спостерігати її в Ялті, Гурзуфі, Алушті та Симеїзі під час подорожей по Криму в 2010-2013 рр. Тому мені було дуже цікаво побачити її перші спостереження і в континентальній частині України - в селищі Дніпровське Кам'янського району Дніпропетровської області, де вона була сфотографована 16 вересня 2025 р. активною дослідницею флори Правобережного Степу Світланою Кияк. Вперше в цьому селищі пані Світлана знайшла хрінницю злаколисту в листопаді минулого року біля Дніпровського крохмале-патокового комбінату і, судячи з усього, цей вид (який, безперечно, на Січеславщині має вважатися чужорідною рослиною) почав тут активно поширюватися. Випадки заносу Lepidium graminifolium вже давно відомі у Західній і Центральній Європі, вид неодноразово знаходили в Німеччині, Великій Британії, континентальних районах Франції тощо.

Lepidium graminifolium L. в селищі Дніпровське на Січеславщині (фото Світлани Кияк, оригінал за посиланням)

4. Potamogeton obtusifolius Mert. & W.D.J. Koch на Житомирщині 

Одним з найактивніших спостерігачів природи в Житомирській області є Олександр Гриб, який досліджує біорізноманітність Миропільської громади та прилеглих до неї територій, та регулярно знаходить низку цікавих рослин і тварин. Одна з таких рослин - рдесник туполистий (Potamogeton obtusifolius Mert. & W.D.J. Koch) - була сфотографована 27 вересня цього року в руслі річки Лісна між селами Борятин і Лісна Рудня Житомирського району. Цей вид має циркумполярний ареал і трапляється у різних прісних водоймах Старого і Нового Світу, але переважно в межах бореальної зони. В Україні його чисельність (як і багатьох інших вузьколистих видів роду Potamogeton L.) останнім часом дуже скоротилася з огляду на забруднення та евтрофікацію водойм, досі на iNaturalist з України ми мали тільки одне спостереження 2011 р. Олександра Баранського із Західного Полісся, хоча за літературними і гербарними даними рдесник туполистий неодноразово спостерігався в багатьох адміністративних областях України в межах Полісся та Лісостепу. Традиційно на iNaturalist водні рослини фотографують значно рідше за наземні, тому варто очікувати в майбутньому й на інші знахідки P. obtusifolius у північній частині України.

Potamogeton obtusifolius Mert. & W.D.J. Koch у річці Лісна на Житомирщині (фото Олександра Гриба, оригінал за посиланням)

5. Carex oederi Retz., Radiola linoides Roth, Myricaria germanica (L.) Desv. i Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur на Рівненщині

До дуже своєрідних і поки що відносно малодосліджених осередків фіторізноманітності на території України належать кар'єри для промислового добування різних порід. В таких кар'єрах часто трапляються як місцеві (аборигенні) види судинних рослин, характерні для цього регіону, так і низка чужорідних, що часто потрапляють сюди з автотранспортом і активно поширюються, займаючи вільні екологічні ніші. Один з таких кар'єрів розташований біля с. Гранітне Вирівської ОТГ Сарненського району Рівненської області і 3 вересня 2025 року його відвідала моя колега з Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Олена Міськова, сфотографувавши тут чимало вартих уваги видів судинних рослин. Серед останніх зупинюся детальніше на двох напевно аборигенних (Carex oederi Retz. і Radiola linoides Roth) та двох чужорідних (Myricaria germanica (L.) Desv. i Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur).

Осока Едера або пізня (Carex oederi Retz., =C. serotina Merat) належить до групи C. flava aggr., представники якої відзначаються невисоким зростом і мають жовтувато-зелені компактно зібрані на верхівці пагонів жіночі колоски, нижній приквітковий листок в них за довжиною завжди значно перевищує загальне суцвіття. В Україні цей вид зрідка спостерігався на Поліссі та в Лісостепу (Київська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Рівненська, Львівська області), а на iNaturalist з України ми маємо сім спостережень виду, але всі вони були зроблені приблизно в одному місці і в один день - Олександром Баранським і Олександром Левоном 27 липня 2023 р. в ботанічному заказнику "Кемпа" в Бродівському районі Львівської області.

Carex oederi Retz. біля села Гранітне на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

Радіола льоноподібна або льон-радіола (Radiola linoides Roth, синонім - Linum radiola L.) - одна з тих судинних рослин, на яку спостерігачі мало звертають увагу з огляду на її дрібні розміри. Її ареал можна охарактеризувати як субокеанічний і переважно західно-, центрально- та південноєвропейський з окремими осередками в Передній Азії, Північній, Центральній та Східній Африці. На території України радіолу неодноразово спостерігали в різних областях Полісся, Лісостепу і в долинах великих річок у степовій зоні, але на iNaturalist ми поки мали тільки три спостереження, одне з яких є дуже давнім і гербарним (1937 р., біля с. Підстепне на Херсонщині), а інші два були зроблені відповідно Олександром Левоном в 2014 р. на Чернігівщині та Олександром Баранським в 2025 р. на Волині.

Radiola linoides Roth в гранітному кар'єрі на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

Інші два види - біждерев звичайний чи мірикарія німецька (Myricaria germanica (L.) Desv.) та іван-чай розмаринолистий чи зніт Додонея (Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur, =Epilobium dodonaei Vill.) - мені загалом добре відомі, бо вони є дуже характерними представниками узбереж річок на Прикарпатті (наприклад, в чималій кількості вони ростуть в околицях Івано-Франківська на річці Бистриці-Солотвинській). Мірикарія в Україні спостерігалася в Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях (є ще давня вказівка Віллібальда Бессера для Південного Поділля загалом), тоді як іван-чай розмаринолистий - в Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Хмельницькій, Тернопільській областях, а минулого року він вперше був зафіксований в Кіровоградській області - Юрієм Вовкотрубом і Наталією Драбиною в гранітному кар'єрі на південно-західній околиці міста Кропивницький. Отже, популяції Chamaenerion dodonaei в Україні нині мають експансивний характер і поступово розповсюджуються у північному і східному напрямках. Щодо Myricaria germanica поки що якісь висновки робити рано, вид загалом потребує тривалішого моніторингу в усіх його осередках з метою з'ясування його статусу у флорі України. Від видів роду Tamarix L., з яким часто плутають біждерев звичайний, останній відрізняється китицеподібними, а не волотеподібними суцвіттями, десятьма (а не 3-8) тичинками та сидячими приймочками квіток (у видів Tamarix стовпчики маточки добре помітні). В будь-якому випадку Myricaria germanica і Chamaenerion dodonaei були вперше зафіксовані в 2025 році Оленою Міськовою як на Рівненщині, так і на території Українського Полісся загалом.

Myricaria germanica (L.) Desv. на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur біля села Гранітне на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

6. Isolepis setacea (L.) R. Br. i Juncus capitatus Weigel на Львівщині

Ще дві цікаві рослини 6 вересня 2025 р. спостерігав Василь Шевчик в околицях міста Яворів на Львівщині - оситняг щетинястий (Isolepis setacea (L.) R. Br., синоніми - Schoenoplectus setaceus (L.) Palla та Scirpus setaceus L.) i ситник голівчастий (Juncus capitatus Weigel). Це малопоширені в Україні види, що є представниками так званого "заплавного ефемеретуму" - своєрідних рослинних угруповань пересохлих берегів прісних водойм, що зазвичай розвиваються в кінці літа та восени. Isolepis setacea в нас загалом був відомий із Західного Полісся, Правобережного Лісостепу (м. Саврань на Одещині), Донецького кряжу (урочище "Грабова балка" в Шахтарському районі Донецької області) та Криму, а на iNaturalist з України досі було тільки п'ять спостережень з Гірського Криму, оприлюднених різними спостерігачами в 2022-2024 рр. Очевидно, ця рослина є новою для Львівської області. Схожа ситуація і з Juncus capitatus: хоча цей вид відомий з багатьох регіонів Полісся, Лісостепу і Степу (Київська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Львівська, Тернопільська, Черкаська, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Херсонська області) на iNaturalist завантажено тільки сім спостережень з Київської, Харківської та Херсонської областей.

Isolepis setacea (L.) R. Br. на Львівщині (фото Василя Шевчика, оригінали за посиланням)

Juncus capitatus Weigel біля м. Яворів на Львівщині (фото Василя Шевчика, оригінал за посиланням)

7. Перший факт здичавіння Leonotis nepetifolia (L.) R. Br. в Києві

Тропічний індоафриканський вид Leonotis nepetifolia (L.) R. Br. (левове вухо котячом'ятолисте) з родини Lamiaceae є маловідомим для українських ботаніків, але він є перспективною лікарською і кормовою рослиною в багатьох регіонах в Південній півкулі. В останнє десятиліття він зрідка випробовується в культурі в окремих країнах Європи, а 30 вересня 2025 р. Олександр Шиндер зафіксував його самосів у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України в м. Київ. Таким чином, Leonotis nepetifolia є новим для флори України ергазіофітом, який потребує моніторингу в майбутньому.

Leonotis nepetifolia (L.) R. Br. у здичавілому стані в м. Київ (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

8. Третя знахідка Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald на Полтавщині

Ще я б хотів окремо відмітити мого гарного знайомого Андрія Раджабова, який зараз є одним з найактивніших спостерігачів в околицях міста Полтави. Незважаючи на те, що він найбільше фотографує для iNaturalist птахів, бабок та денних метеликів, у доробку його ботанічних спостережень є низка цікавих рослин, зокрема й перша поза межами Полтави знахідка гострянки довгоколючкової (Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald). Ця північноамериканська рослина з високим інвазійним потенціалом добре відома багатьом ботанікам Києва за активним її розповсюдженням в останні роки на пісках Дніпра, а також дослідникам півдня України, де C. longispinus місцями є дуже поширеним видом у приморських екотопах. Влітку 2003 року я уперше для Полтавщини знайшов одну особину гострянки довгоколючкової у Полтаві - на узбіччі дороги по вулиці Чорновола біля так званого "нового" корпусу Полтавського педагогічного університету і, висмикнувши з коренем єдину в тому місці рослину для гербаризації, самостійно знищив її осередок. Втім, згодом у великій кількості цей вид був знайдений в Полтаві на міському пляжі на р. Ворскла неподалік Південного вокзалу, де він і досі росте щороку у великій кількості і дуже загалом добре себе почуває. Ця популяція довгий час лишалася єдиною на Полтавщині, доки Андрій 5 вересня 2025 р. не знайшов C. longispinus на прирічкових пісках правого берега річки Ворскла на північно-східній околиці села Буланове південніше Полтави (Щербанівська сільська громада Полтавського району). Поки що в цьому місці вид відрізняється низькою чисельністю, але потребує моніторингу. Цікаво, що я зовсім нещодавно (5 жовтня 2025 р.) мав можливість детально обстежити прирічкові піски на південній околиці с. Буланове і там гострянка довгоколючкова ніде не була знайдена.

Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald на прирічкових пісках р. Ворскла біля с. Буланове на Полтавщині (фото Андрія Раджабова; оригінал за посиланням)

Архівні спостереження

1. Знахідки низки ергазіофігофітів в дендропарку "Березинка" на Закарпатті

Протягом вересня 2025 р. Олександр Шиндер завантажив чимало власних фотографій з експедиції 2-4 травня 2024 року на Закарпаття, де він мав змогу спостерігати багато рідкісних для України як аборигенних, так і чужорідних рослин. Почнемо з останніх. 2 травня в дендропарку "Березинка" в Мукачівському районі пан Олександр спостерігав самосів двох деревних екзотів, що, мабуть, у здичавілому стані для території України досі не вказувалися - Kalopanax septemlobus (Thunb.) Koidz. (родина Araliaceae, батьківщина - Східна Азія), Calycanthus floridus L. (нова для української флори родина Calycanthaceae, Північна Америка), а крім того, - чимало вже відомих в Україні видів дерев та кущів, зокрема Carya glabra (Mill.) Sweet (Juglandaceae, Північна Америка), Berberis julianae C.K. Schneid. (Berberidaceae, Китай), Celastrus scandens L. (Celastraceae, Північна Америка) та ін.

Самосійна особина Kalopanax septemlobus (Thunb.) Koidz. в дендропарку "Березинка" на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

Самосів Calycanthus floridus L. в дендропарку "Березинка" на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

2. Thymus jankae Čelak. i Carduus collinus Waldst. & Kit. на Чорній горі на Закарпатті

Крім чужорідних рослин в дендропарках, Олександр Шиндер мав можливість 4 травня 2024 р. відвідати Чорну гору біля м. Виноградів на Закарпатті, яка є відомим для вітчизняних ботаніків форпостом центральноєвропейських видів в Україні, чимало з яких в нашій країні можна побачити лише в цьому місці. До деяких з них, наприклад, Stipa transcarpatica Klokov, Doronicum hungaricum Rchb. f. та Fraxinus ornus L. як представників "Червоної книги України" вже давно прикута увага спеціалістів, тоді як про інших інформація у фаховій літературі поки досить обмежена. Тому у цей блок включив два найцікавіші для мене види: чебрець Янке (Thymus jankae Čelak.) і будяк пагорбовий (Carduus collinus Waldst. & Kit.), оскільки обидва вони вперше проілюстровані на iNaturalist відповідними спостереженнями пана Олександра з території України, завантаженими у вересні 2025 р. Перший з них був знайдений на Чорній горі ще в 1967 р., як з'ясував львівський ботанік Віктор Начичко в ході роботи над своєю кандидатською дисертацією, присвяченою видам роду Thymus L. в західних регіонах України, але довгий час залишався неправильно ідентифікованим (Nachychko & al., 2019), а другий включено до "Червоної книги України" з природоохоронним статусом "зникаючий" (стан єдиної його популяції в Україні нині потребує спеціального дослідження).

Thymus jankae Čelak. на Чорній горі на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

Carduus collinus Waldst. & Kit. на Чорній горі на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

3. Dracocephalum ruyschiana L. на Київському Поліссі

Серед деяких архівних знахідок видів з "Червоної книги України", завантажених на iNaturalist у вересні 2025 р., привертає увагу змієголівник Рюйша (Dracocephalum ruyschiana L.), сфотографований Катериною Лавріненко 15 липня 2025 р. на Київському Поліссі в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику. Чисельність цього виду у нас зараз стрімко скорочується (раніше він був відомий з багатьох регіонів Полісся, Лісостепу і навіть з півночі Лівобережного Степу), а на iNaturalist це спостереження пані Катерини стало лише п'ятим з території України і першим на Правобережжі Дніпра.

Dracocephalum ruyschiana L. на Київщині (фото Катерини Лавріненко, оригінал за посиланням)

4. Equisetum × moorei Newman i Orobanche coerulescens Stephan біля м. Кам'янське на Січеславщині

Дніпропетровська область лишається одним з тих адміністративних регіонів, де регулярно спостерігають чимало цікавих і малопоширених в Україні видів рослин. Дві такі рослини мала можливість спостерігати Тетяна Горєлова: 16 березня 2021 р. нею вперше на Січеславщині був знайдений рідкісний гібрид Equisetum hyemale L. × E. ramosissimum Desf., відомий під бінарною назвою хвощ Мура (Equisetum × moorei Newman). Трохи інформації про поширення цього гібриду є в одній з моїх праць (Шиндер та ін., 2024), де він був вперше вказаний для м. Київ, околиць Полтави та Гірського Криму. Пізніше його спостерігав в 2023 р. Олександр Баранський неподалік міста Бородянка на Київщині (Правобережне Полісся) та Юрій Вовкотруб в 2024 р. в м. Кропивницький (Правобережний Степ). Тепер маємо інформацію і про наявність цієї рослини у Лівобережному Степу на Січеславщині - в заплаві Дніпра біля м. Кам'янське.

Equisetum × moorei Newman на Січеславщині (фото Тетяни Горєлової, оригінал за посиланням)

Ще одна своєрідна знахідка пані Тетяни - вовчок синюватий (Orobanche coerulescens Stephan) - перше спостереження цього виду на iNaturalist з України! Він був сфотографований 7 червня 2020 р. в селищі Курилівка неподалік міста Кам'янське. Це безхлорофільна паразитична рослина, яка розвивається на коренях представників роду Artemisia L. і в Дніпропетровській області раніше була відома з околиць міста Дніпро та природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Тарасов, 2012). За чисельністю O. coerulescens сильно поступається багатьом іншим видам роду Orobanche L., зафіксованим в Україні (O. alba, O. lutea, O. hederae, O. cumana тощо).

Orobanche coerulescens Stephan на Січеславщині (фото Тетяни Горєлової, оригінал за посиланням)

5. Третє спостереження Cystopteris sudetica A. Braun & Milde з України

У минулому повідомленні про найцікавіші ботанічні знахідки серпня згадувалося про другу фіксацію на iNaturalist в межах України міхурниці судетської (Cystopteris sudetica A. Braun & Milde) з "Червоної книги України", зроблену Андрієм Заморокою 25 липня 2025 р. біля с. Пробійнівка Івано-Франківської області. І рівно через місяць - 25 серпня 2025 року - вона була знову знайдена на Івано-Франківщині в новій (вже третій) локації! Ця рослина була сфотографована Катериною Кашпуренко біля села Бистриця Надвірнянського району.

Cystopteris sudetica A. Braun & Milde на Івано-Франківщині (фото Катерини Кашпуренко, оригінал за посиланням)

Події

24 серпня 2025 року на iNaturalist проходив одноденний біобліц до Дня Незалежності України (Independence Day of Ukraine 2025) і 9 вересня були підведені його остаточні підсумки. Вперше в історії таких заходів, що проводяться щорічно з 2022 року, перемогу в ньому здобула користувачка iNaturalist з України - Вікторія Сергійчук, якій вдалося сфотографувати впродовж одного календарного дня 410 видів живих організмів та зробити 1661 спостереження. Це справді вражаючий результат, тому варто привітати пані Вікторію з цим здобутком! Для порівняння: в минулі роки перемогу тричі поспіль за кількістю видів здобував користувач з Іспанії з логіном "faluke" з такими показниками: 2022 р. - 297 видів і 486 спостережень (більше спостережень тоді було лише у користувача з логіном "gernotkunz" - 848), 2023 р. - 442 види і 927 спостережень, 2024 р. - 461 вид і 1205 спостережень. В 2025 році цей користувач зробив 842 спостереження, зафіксувавши 405 видів, що й не дозволило йому зайняти перше місце. Тобто, якщо ви плануєте наступного року перемогти в такому одноденному біобліці, то варто прагнути досягти позначки в 450-460 сфотографованих видів. Єдине, що мене трохи тривожить - невелика частина тих спостережень, які зробила пані Вікторія цього дня, належить до деяких таксономічно проблемних чи просто слабко представлених на iNaturalist з огляду на брак фахівців комах і грибів, точне визначення яких, запропоноване нею відразу до видового рангу, на мій погляд, є дискусійним. Такі її спостереження в підсумку не були верифіковані іншими користувачами і не отримали дослідницького статусу, але це цілком відповідає заявленим до цього проєкту вимогам. Принаймні всі спостереження судинних рослин у пані Вікторії цього дня я особисто мав можливість перевірити і з ними все в порядку. Загалом же в цьому біобліці взяло участь 218 користувачів з усього світу (представлені всі континенти, крім Антарктиди) і за загальною кількістю спостережень (15930, які належать до 4061 виду) цьогорічний захід поступається лише минулорічному, значно перевищуючи аналогічні події, що проходили в 2022 і 2023 роках.

Для відслідковування статистики в минулих біобліцах до Дня Незалежності України рекомендую долучитися до відповідного "парасолькового" проєкту (Independence Day of Ukraine: Umbrella Project), який узагальнює відомості про усі такі заходи за 2022-2025 рр., щоб не шукати їх в разі потреби у рядку пошуку на цьому ресурсі.

Традиційно нагадую, що на iNaturalist продовжують свою роботу проєкти-змагання з фотофіксації видів окремих таксономічних груп протягом поточного календарного року, які я маю можливість модерувати. Висловлюючись футбольною мовою: якщо біобліци - це кубки, де можна виграти титули упродовж невеликого періоду (від однієї доби до кількох тихнів), то ці проєкти можна вважати аналогами регулярних чемпіонатів і перемогу в них можуть здобути тільки кращі з кращих вітчизняних користувачів iNaturalist. Станом на вечір 15.10.2025 ситуація в цих проєктах виглядає так:

• Beetles of Ukraine 2025 | Жуки України 2025 - як і раніше, перше місце з великим відривом займає Віктор Стренада (482 види), друге - Руслан Неруш (342), третє - я (264)
•  Birds of Ukraine 2025 | Птахи України 2025 - перші два місця займають кримські спостерігачі Ігор Сікорський (269 видів) і Єлєна Шубєнкіна (233), третє - Олена Фоміна (219)
• Bugs of Ukraine 2025 | Клопи України 2025 - лідирує Віктор Стренада (69 види), друге місце займає користувачка з логіном "oksana_sintia" (51), а третє-п'яте місця ділять між собою Сергій Оксененко, Ігор Балашов та Євген Довгалюк (по 45 видів)
• Earwigs of Ukraine 2025 | Вуховертки України 2025 - лідирує користувач з логіном "vataha" (три види), далі одночасно шість спостерігачів має по два сфотографованих види
• Fungi of Ukraine 2025 | Гриби та лишайники України 2025 - на першому місці Андрій Новгородський (158 видів), на другому - Олександр Гриб (95), на третю сходинку піднявся Олександр Баранський (88)
• Hover flies of Ukraine 2025 | Сирфіди України 2025 - перше місце утримує користувачка з логіном "oksana_sintia" (16 видів), друге - Ігор Змієвський (15), третє і четверте місця ділять Любов Ільмінська та Олександр Гриб (по 14)
• Mammals of Ukraine 2025 | Ссавці України 2025 - перше місце займає Віктор Стренада (25 видів), друге - Ігор Балашов (21), третє-п'яте місця ділять Олександр Гриб, Руслан Неруш і користувачка з логіном "infopres18" (по 16)
• Odonata of Ukraine 2025 | Бабки України 2025 - на першому місці Андрій Раджабов (35 видів), на другому - Максим Рудік (33), третє і четверте ділять Володимир Горобчишин і користувач з логіном "milvus19" (по 21)
• Orthoptera of Ukraine 2025 | Прямокрилі України 2025 - перше і друге місця ділять між собою користувачі з логінами "perimetr-danmar" і "efarilis" (по 15 видів), на третьому місці - Євген Рибальченко (13)
• Rhopalocera of Ukraine 2025 | Денні метелики України 2025 - лідирує Андрій Раджабов (79 видів), на другому місці - Дмитро Демченко (69), на третьому - Максим Рудік (65)
• Spiders of Ukraine 2025 | Павуки України 2025 - перше місце займає Катерина Кашпуренко (24 види), друге - Ігор Балашов (23), а третє і четверте ділять Євген Рибальченко та Дмітрій Фетісов (по 22)
  
• Vascular Plants of Ukraine 2025 | Судинні рослини України 2025 - тут сталася зміна лідера: перше місце тепер займає Іван Мойсієнко (1008 видів), друге - Олександр Баранський (968), третє - я (690)

Традиційно нагадую, що підсумкові результати в усіх цих проєктах будуть доступними в кінці січня - лютому 2026 року, тому розподіл місць в них поки є попереднім. Вони узагальнюють усі спостереження певної групи живих організмів з території України упродовж поточного календарного року і включають тільки ті з них, які отримали дослідницький статус. Завантажуючи певні фото живих організмів цієї групи, зроблені в 2025 році, ви несвідомо берете в них участь, якщо тільки у вашому персональному акаунті на iNaturalist немає заборони на залучення ваших спостережень до будь-яких проєктів. За бажанням ще можна натиснути на кнопку "Приєднатися" на головній сторінці будь-якого з цих проєктів (або й усіх відразу), це дасть вам можливість отримувати оновлення від нього у своїй стрічці новин (хоча цих оновлень нині за браком в мене вільного часу фактично немає, за винятком оголошення в кінці грудня, що проєкт завершився та повідомлення про його підсумки).

Якихось змін в таксономії і номенклатурі судинних рослин, що були зроблені протягом вересня 2025 року на iNaturalist і стосуються представників флори України, я не помітив. Втім, в нашому чаті українських користувачів iNaturalist в Telegram (якщо ви користуєтеся цим месенджером, то запрошую долучитися до нашого чату за цим посиланням: t.me/iNatUKR) зовсім нещодавно обговорювали заміну латинської назви оси сколії-гіганта з "Червоної книги України" Megascolia maculata на Regiscolia maculata на підставі нещодавньої статті (Castagnet & Cabon, 2025).

Найцікавіше на iNaturalist: серпень 2025

Вітаю, пропоную вашій увазі нову рубрику в Ботанічному Блозі, яка буде знайомити вас з актуальними подіями та найцікавішими ботанічними спостереженнями з території України за певний місяць календарного року. Не можу обіцяти, що вона буде завжди постійною і регулярною, але вже давно планував запустити такий експериментальний формат, тому навіть самому зараз дуже цікаво над ним попрацювати.

Попередньо в цій рубриці новини будуть дуже стислими та розділеними на чотири окремих блоки: "Нові спостереження" (тобто те, що було сфотографовано і завантажено на iNaturalist у період з 1 по 31 серпня 2025 року), "Архівні спостереження" (те, що було сфотографовано до 1 серпня 2025 р., але завантажено на сайт саме з 1 по 31 серпня цього року), "Події" (інформація про проведені заходи, наприклад, біобліци), "Зміни в таксономії" (об'єднання чи розділення якихось видів, номенклатурні зміни та ін., що безпосередньо стосуються флори України). Посилання на усі спостереження будуть в тексті (виділені кольором), деякі з них будуть проілюстровані відповідними фото із вказанням авторства та посиланням на оригінальні спостереження.

Відразу хочу підкреслити: в цій рубриці я висловлюю тільки свою особисту і дуже суб'єктивну думку! Не маючи можливості за браком вільного часу стабільно і регулярно переглядати абсолютно усі спостереження з території України, я обираю для оприлюднення і обговорення у рамках цієї рубрики тільки ті спостереження, які мені особисто здаються найцікавішими і вартими уваги! Про свої найцікавіші спостереження ви можете написати в коментарях під цим дописом.

Нові спостереження

1. Lycopodiella inundata (L.) Holub біля м. Нетішин на Хмельниччині

Рідкісний бореальний вид, включений до Червоної книги України. Знайдений Наталією Кратасюк 15 серпня на південній околиці м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області. Десяте спостереження виду на iNaturalist з України і перше з Хмельниччини. 

Lycopodiella inundata (L.) Holub на Хмельниччині (фото Наталії Кратасюк, оригінал за посиланням)

2. Pistia stratiotes L. в Києві та біля Змієва на Харківщині

Чужорідна водна тропічна рослина, яка відзначається спалахами чисельності в окремі роки, неодноразово вже фіксувалася в минулому як в м. Київ, так і в Сіверському Дінці на Харківщині, потребує регулярного моніторингу. Віктор Стренада сфотографував її 30 серпня в декількох невеликих водоймах на Галерному острові в Києві (зокрема на так званих "Білих Каменях", відомих багатьом рибалкам міста), а 5 серпня вона була знайдена Аллою Громаковою у руслі Сіверського Дінця на південній околиці села Зідьки неподалік м. Зміїв Чугуївського району Харківської області (фото).

Pistia stratioides L. у водоймі "Білі Камені" в м. Київ (фото Віктора Стренади, оригінал за посиланням)

 3. Pontederia crassipes Mart. в Києві та Борисполі

Ще одна чужорідна тропічна водна рослина, відома під назвою "водяний гіацинт". Періодично також фіксується в наших водоймах, але загалом рідше на пісцію (як випадковий втікач з культури). Знайдена 29 серпня Ігорем Ольшанським і Оксаною Футорною в невеликому ставку в м. Бориспіль на Київщині та 30 серпня Віктором Стренадою разом з пісцією у водоймі "Білі Камені" в м. Київ.

Pontederia crassipes Mart. в м. Бориспіль на Київщині (фото Ігоря Ольшанського, оригінал за посиланням)

Pontederia crassipes у водоймі "Білі Камені" в м. Київ (фото Віктора Стренади, оригінал за посиланням)

4. Нові осередки Tragus racemosus (L.) All. в Києві

Tragus racemosus (L.) All - це субсередземноморський і чужорідний для Полісся злак, уперше знайдений в м. Київ мною спільно з Анастасією Давидовою в 2022 році біля Бортницької станції аерації (Шиндер та ін., 2024). 10 серпня Олександр Левон знайшов два нових його осередки в місті на Троєщині (по вул. Пухівській біля озера Алмазне та на перехресті вул. Олександри Екстер з проспектом Червоної Калини). Також варто згадати, що у липні цього року я також знайшов новий локалітет Tragus racemosus в Києві (у Конче-Заспі на узбіччі Столичного шосе біля бази ФК "Динамо"), але мої фото поки що на iNaturalist не були завантажені. Отже, зараз Tragus racemosus в Києві відомий не з одного, а вже з чотирьох локалітетів, три з яких спостерігалися протягом поточного календарного року.

Tragus racemosus (L.) All. на Троєщині в м. Київ (фото Олександра Левона, оригінал за посиланням)

5. Festuca drymeja Mert. & W.D.J. Koch біля села Шаян на Закарпатті

Рідкісний лісовий вид з Червоної книги України, поширений у нас лише в Закарпатській та Львівській областях. Очевидно, правильною назвою для нього з огляду на поліфілію в роді Festuca має бути Drymochloa drymeja (Mert. & W.D.J. Koch) Holub. Сфотографований Анною Куземко 5 серпня біля с. Шаян на Закарпатті, це друге спостереження виду на iNat з території України.

Festuca drymeja Mert. & W.D.J. Koch біля с. Шаян на Закарпатті (фото Анни Куземко, оригінал за посиланням)

 6. Нова знахідка Cyperus michelianus (L.) Delile на Закарпатті

Cyperus michelianus (L.) Delile (відомий у вітчизняній літературі також як Dichostylis micheliana (L.) Nees) - є малопоширеним в Україні видом - представником так званого "заплавного ефемеретуму" - біотопів алювіальних прирічкових пісків та пересохлих континентальних прісних водойм. В Україні цей вид поширений локально (переважно в долинах великих річок), а на Закарпатті є дуже рідкісним, зокрема спостерігався А. Маргіттаєм на початку ХХ ст. в околицях Мукачева, Чопа і Батьового (Маргиттай, 1923), а С.С. Фодором в 1962 р. в м. Чоп (Фодор, 1974). Роман Кіш 16 серпня сфотографував цю рослину на березі озера Форнош в Мукачівському районі Закарпаття (фото).

7. Solidago × niederederi Khek в Києві та на Харківщині

Solidago × niederederi Khek є спонтанним гібридом аборигенного S. virgaurea і чужорідного північноамериканського S. canadensis, який зрідка утворюється в місцях спільного трапляння представників обох видів. Даних про його поширення в Україні поки що недостатньо, але немає сумнівів, що він трапляється досить рідко і далеко не скрізь, де ці два види ростуть поруч. Загалом було б цікаво дослідити потенційні гібридні особини експериментальним шляхом, втім, морфологічно вони справді, на мій погляд, займають чітке проміжне положення між батьками. 8 серпня Михайло Сандул сфотографував цей гібрид в селі Липкуватівка Харківського району Харківщини (перша знахідка цього нотовиду в Харківській області), а 9 серпня на території Національного музею народної архітектури та побуту в м. Київ (селище Пирогів) його спостерігав Ігор Ольшанський.

Solidago × niederederi Khek в селі Липкуватівка на Харківщині (фото Михайла Сандула, оригінал за посиланням)

Solidago × niederederi Khek в м. Київ (фото Ігоря Ольшанського, оригінал за посиланням)

8. Знахідки Centaurea appendicata Klokov i Centaurea margarita-alba Klokov в степовій зоні

Centaurea appendicata Klokov i C. margarita-alba Klokov - два представники дуже своєрідної групи так званих "перлистих волошок", які мають майже цілком перетинчасті листочки обгортки кошика і бліді (від біло-рожевих і світло-жовтих до блідо-пурпурових) квітки. Усі види цієї групи є вузьколокальними ендеміками, включеними до Червоної книги України, і для підрахунку кількості відомих локалітетів майже кожного з них (за винятком лише C. breviceps Iljin і C. donetzica Klokov, які, втім, нині цілком розташовані на тимчасово окупованих територіях) буде достатньо пальців однієї руки. Михайло Муленко в серпні мав можливість зробити два спостереження C. appendicata в околицях с. Лисогірка південніше м. Запоріжжя (один і два), тоді як користувач з логіном "efarilis" (підписаний у Facebook як Роман Степовий) 31 серпня сфотографував C. margarita-alba поблизу м. Миколаїв.

Centaurea margarita-alba Klokov неподалік міста Миколаїв (фото користувача з логіном "efarilis", оригінал за посиланням)

9. Друга знахідка Teucrium scorodonia L. на Закарпатті

Завершимо цей блок подій двома новими для України видами, інформація про які, мабуть, поки що досі не була опублікована у фаховій літературі. 13 серпня 2024 р. на території національного природного парку "Зачарований Край" на Закарпатті Анна Куземко знайшла новий для флори України вид Teucrium scorodonia L. (фото), поширений у Західній і Центральній Європі). Ця знахідка є надзвичайно цікавою, враховуючи ще той факт, що у вітчизняних ботанічних працях для України ця рослина ніколи не вказувалася! А 8 серпня 2025 року Анна Куземко знайшла й другий локалітет T. scorodonia в Україні - поза межами НПП "Зачарований Край", але також на Закарпатті - на північно-східній околиці села Білки Хустського (колишнього Іршавського) району. Очевидно, вид тут є аборигенним і росте на крайній східній межі свого природного ареалу.

Teucrium scorodonia L. біля села Білки на Закарпатті (фото Анни Куземко, оригінал за посиланням)

10. Seseli osseum Crantz - новий для флори України вид із Закарпаття

Seseli osseum Crantz - центральноєвропейський вид, ареал якого за POWO охоплює Австрію, Чеську Республіку, Словаччину, Польщу, Угорщину та Румунію, як занесена рослина вказаний для Німеччини. 6 серпня 2025 року він був знайдений уперше на території України Романом Кішем на Чорній горі біля м. Виноградів на Закарпатті. З огляду на те, що Чорна гора є відомим осередком низки дуже рідкісних в Україні видів, зафіксованих тільки в цьому місці, цілком ймовірно, що цей вид також є аборигенним, а не чужорідним в нашій флорі (хоча це й є поки лише моїм власним припущенням). Оригінальні фото автора знахідки можна переглянути за цим посиланням. Цікаво, що найближчий відомий на iNat локалітет S. osseum в Румунії (фото) розташований всього лише приблизно в 15 кілометрах від Чорної гори!

Архівні спостереження

1. Neottia ovata (L.) Hartm. неподалік м. Кам'янське на Січеславщині

Дуже рідкісний в степовій зоні вид з Червоної книги України. У третьому виданні ЧКУ для Дніпропетровської області він взагалі не був вказаний, хоча в літературних джерелах є відомості про знахідки в околицях сіл Василівка, Андріївка та Куліші Дніпровського району, а також неподалік с. Усть-Лип'янка на межі з Полтавщиною (Тарасов, 2012). Сфотографований 22 травня 2016 року Тетяною Горєловою між м. Кам'янське і селом Куліші, це друге спостереження на iNat з Дніпропетровщини (перше було зроблене Вадимом Манюком в червні 2010 року).

Neottia ovata (L.) Hartm. в околицях міста Кам'янське на Січеславщині (фото Тетяни Горєлової, оригінал за посиланням)

2. Dianthus borbasii Vandas на Січеславщині

Ще одна дуже цікава архівна знахідка Тетяни Горєлової стосується Dianthus borbasii Vandas - бореального виду, який є дуже поширеним в лісовій зоні України та у північній частині Лісостепу, але південніше стає вкрай рідкісним. Вже в Полтавській області цей вид трапляється локально і майже виключно в її північно-західній частині. В.В. Тарасов вказував D. borbasii для р. Оріль і Присамар'я, але в гербарії Інституту ботаніки в Києві (KW) гербарні збори з Січеславщини зовсім відсутні. Очевидно, з огляду на це в третьому томі "Екофлори України" D. borbasii вказано для Дніпропетровської області тільки зі знаком питання (Федорончук та ін., 2002). Мені особисто вказівки на поширення D. borbasii в степовій зоні України вважалися раніше сумнівними, оскільки вже в Лісостепу цей вид іноді плутають з близьким D. polymorphus M. Bieb (синонім - D. platyodon Klokov), що росте південніше і має тупі зубці чашечки, але переглянувши фото пані Тетяни, в мене зараз немає жодних сумнівів, що її рослини, знайдені 18 травня 2012 р. біля села Шульгівка Дніпровського району, належать саме до Dianthus borbasii, який був зафіксований тут на південній межі свого ареалу!

Dianthus borbasii Vandas біля села Шульгівка на Січеславщині (фото Тетяни Горєлової, оригінал за посиланням)

3. Cystopteris sudetica A. Braun & Milde біля села Пробійнівка на Івано-Франківщині

Рідкісний вид з Червоної книги України, у нас локально трапляється в Карпатах. Знайдений Андрієм Заморокою 25 липня 2025 року в околицях с. Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області (оригінали фото за посиланням). Всього лише друге спостереження цього виду на iNaturalist з території України.

4. Gypsophila scorzonerifolia Ser. в Дніпрі

У балці біля Ботанічного саду ДНУ в м. Дніпро 25 липня 2025 року Вадим Манюк сфотографував вид, визначений мною як Gypsophila scorzonerifolia Ser. Це ендемічна для Передкавказзя та пониззя р. Волги рослина, яка в кінці ХХ ст. розпочала активно поширюватися в синантропних екотопах Південного Сходу України та в окремих країнах Західної Європи. В Україні її досі фіксували тільки в Донецькій і Луганській областях, а на iNaturalist опубліковані фото стали першим спостереженням цього виду на території нашої країни.

Gypsophila scorzonerifolia Ser. в м. Дніпро (фото Вадима Манюка, оригінал за посиланням)

Події

24 серпня на iNaturalist проходив щорічний (вже четвертий поспіль) одноденний біобліц, присвячений Дню незалежності України - "Independence Day of Ukraine 2025". Його підсумки будуть підведені після 8 вересня, але станом на 02.09.2025 до цього проєкту вже потрапило понад 15 тисяч спостережень, зроблених протягом одного календарного дня 210 користувачами iNaturalist не тільки з України, а й з багатьох інших країн Європи, Азії, Африки, Північної і Південної Америки, Австралії та Нової Зеландії. Якщо ви маєте у себе в архівах спостереження, зроблені саме 24 серпня цього року, прошу завантажити їх на iNaturalist та долучитися до відповідного проєкту, натиснувши на його сторінці кнопку "Приєднатися", саме таким чином ваші спостереження також до нього потраплять. Я особисто, на жаль, не зміг взяти участь в цьому заході, а перемогу в ньому за кількістю сфотографованих видів (якщо за найближчий тиждень не станеться чогось екстраординарного) вчетверте поспіль здобуде користувач з Іспанії з логіном "faluke". Варто відзначити вагомий внесок українських спостерігачів - Вікторії Сергійчук, Олександра Баранського і Михайла Жука, які поки що впевнено тримаються в топ-6 найактивніших учасників за кількістю сфотографованих видів, а пані Вікторія і Олександр Ростиславович - в двійці найкращих за загальним числом спостережень.

Станом на 02.09.2025 продовжують свою роботу проєкти-змагання з фотофіксації видів окремих таксономічних груп протягом поточного календарного року, які я маю можливість модерувати:

• Beetles of Ukraine 2025 | Жуки України 2025 - перше місце впевнено тримає Віктор Стренада (450 видів), друге - Руслан Неруш (328), третє - я (238)
•  Birds of Ukraine 2025 | Птахи України 2025 - перші два місця займають кримські спостерігачі Ігор Сікорський (258 видів) і Єлєна Шубєнкіна (223), третє - Олена Фоміна (219)
• Bugs of Ukraine 2025 | Клопи України 2025 - лідирує Віктор Стренада (62 види), друге і третє місця ділять користувачка з логіном "oksana_sintia" та Євген Довгалюк (по 44 види)
• Earwigs of Ukraine 2025 | Вуховертки України 2025 - тут ситуація дуже заплутана, у шести різних користувачів iNaturalist поки що по два сфотографованих види
• Fungi of Ukraine 2025 | Гриби та лишайники України 2025 - на першому місці Андрій Новгородський (140 видів), на другому - Олександр Гриб (89), на третьому - Олександр Ходосовцев (75)
• Hover flies of Ukraine 2025 | Сирфіди України 2025 - перше і друге місця поділяють Любов Ільмінська і користувачка з логіном "oksana_sintia" (по 14 видів), третє-п'яте - Руслан Неруш, Олександр Гриб та Ігор Змієвський (по 13)
• Mammals of Ukraine 2025 | Ссавці України 2025 - перше місце займає Віктор Стренада (23 види), друге - Ігор Балашов (21), третє і четверте ділять Руслан Неруш і користувачка з логіном "infopres18" (по 16)
• Odonata of Ukraine 2025 | Бабки України 2025 - перше і друге місця поки ділять Максим Рудік та Андрій Раджабов (по 32 види), третє і четверте - Володимир Горобчишин і користувач з логіном "milvus19" (по 20 видів)
• Orthoptera of Ukraine 2025 | Прямокрилі України 2025 - перше і друге місця займають користувачі з логінами "perimetr-danmar" (15) і "efarilis" (13), на третьому місці - Євген Рибальченко (12)
• Rhopalocera of Ukraine 2025 | Денні метелики України 2025 - лідирує Андрій Раджабов (79 видів), на другому місці - Дмитро Демченко (69), на третьому - Максим Рудік (60)
• Spiders of Ukraine 2025 | Павуки України 2025 - перше місце займає Катерина Кашпуренко (23 види), друге - Дмітрій Фетісов (22), а трете-п'яте ділять між собою Віктор Стренада, Ігор Балашов і користувач з логіном "bobby_bob" (по 20)
• Vascular Plants of Ukraine 2025 | Судинні рослини України 2025 - на першому місці Олександр Баранський (906 видів), на другому - Іван Мойсієнко (863), на третьому - Вадим Анваров (666)

Усі перераховані вище проєкти зараз ще тривають (підсумки я традиційно підводжу на початку лютого наступного року), тому розподіл місць в них ще буде змінюватися. Ці проєкти узагальнюють усі спостереження певної групи живих організмів з території України упродовж поточного календарного року і включають тільки ті з них, які отримали дослідницький статус (завантажуючи щось, ви несвідомо берете в них участь, якщо тільки у вашому персональному акаунті на iNaturalist немає заборони на залучення ваших спостережень до будь-яких проєктів). Якщо вам цікаво свідомо долучитися до їх роботи, то можна натиснути на кнопку "Приєднатися" на головній сторінці будь-якого з них, це дасть вам можливість отримувати оновлення від цього проєкту у своїй стрічці новин.

Зміни в таксономії

1. Об'єднання Daedaleopsis confragosa i D. tricolor

Daedaleopsis confragosa i Daedaleopsis tricolor - це два дуже близькі між собою види трутових грибів, що дещо відрізняються як морфологічно (D. tricolor зазвичай має плодові тіла меншого розміру і з помітним червонуватим відтінком з верхнього боку, а також пластинчастий гіменофор - Piatek, 2001), так і хорологічно (D. confragosa тяжіє до північних, центральних і атлантичних південних регіонів Європи, зокрема Карпат і Українського Полісся, тоді як D. tricolor найчастіше трапляється в Центральній і Південній Європі, а в Україні - очевидно, саме в лісостеповій і степовій зонах). Групою чеських мікологів ще в 2014 р. було запропоноване об'єднання цих двох видів і підкреслено, що їх розділення не підтверджується ні мікроморфологічними, ні молекулярно-філогенетичними даними (Koukol et al., 2014). Відповідно, й на iNaturalist у серпні було запропоновано зробити таксономічну зміну і визнати D. tricolor тільки як різновидність D. confragosa під назвою D. confragosa var. tricolor. Тому якщо ви є учасником нашого проєкту-змагання з фотофіксації грибів "Fungi of Ukraine 2025 | Гриби та лишайники України 2025" і у вас одночасно були сфотографовані в 2025 році і D. confragosa, i D. tricolor, то майте на увазі, що кількість зафіксованих в поточному році видів тепер зменшилася на один!

Daedaleopsis confragosa var. tricolor на стовбурі черешні (Prunus avium) в Голосіївському лісі в м. Київ, 30.І.2025 (фото автора, оригінал тут)

Мій особистий внесок на iNaturalist за серпень 2025 року - завантажив 1189 спостережень, що належать до 664 видів (фото були зроблені у період з 4 по 10 червня 2025 р. в м. Київ, Полтавській, Харківській та Дніпропетровській областях) та зробив 9374 ідентифікацій судинних рослин інших спостерігачів (рахую тільки ті, що потрапили за серпень до проєкту "Flora of Ukraine" і отримали там дослідницький статус, загальну кількість моїх ідентифікацій в усіх групах живих організмів за серпень, мабуть, швидко порахувати неможливо).

Закликаю колег-ботаніків активніше долучатися до визначення спостережень судинних рослин інших користувачів (оскільки мені самому за браком вільного часу дуже складно переглядати абсолютно усі спостереження, що завантажують українські натуралісти). Але щиро прошу вас при цьому робити це свідомо і дуже уважно, підтверджуючи чи пропонуючи ідентифікації тільки для тих видів рослин, які ви добре знаєте особисто (або перевірили їх за допомогою відповідних ключів у визначниках чи актуальних наукових працях)! Усі спостереження судинних рослин, які потребують ідентифікації, ви можете регулярно переглядати в окремому проєкті "Flora of Ukraine (Needs ID)".

Дякую вам за увагу, дякую Збройним силам України за можливість продовжувати ботанічні дослідження в умовах збройної агресії рф проти України та закликаю вас продовжувати підтримку ЗСУ в цей непростий час шляхом донатів благодійним фондам (наприклад, "Повернись живим" та вашим знайомим волонтерам.

Тисяча рослин і як їх розпізнати: 251 - 300

Вітання усім читачам, давненько вже не було дописів з цієї серії, треба виправлятися!

Як пам'ятаєте, минулого року ми ставили за мету сфотографувати тисячу видів судинних рослин на території України. Пропоноване повідомлення охоплює ті види судинних рослин, які були знайдені з 26 квітня по 2 травня 2024 р. у трьох різних локаціях: в місті Київ (Правобережний Лісостеп), с. Забір’я Фастівського району Київщини (Правобережне Полісся) та біля с. Ланна Полтавського району Полтавщини (північна частина Лівобережного Степу).

Традиційно для кожного виду зазначено його українську і латинську назви, родину, ареал та поширення в Україні, екологічні умови трапляння, а також відмінності від схожих видів, з яким його можна сплутати в природних умовах.

Попередні повідомлення цієї рубрики:

Тисяча рослин і як їх розпізнати: 01 - 50
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 51 - 100
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 101 - 150
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 150 - 200
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 201 - 250

251. Петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria)

Родина: Вовчкові (Orobanchaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу і горах Криму.
Екологія: Широколистяні ліси. Паразитує здебільшого на коренях ліщини звичайної (Corylus avellana), значно рідше – на вільсі чорній (Alnus glutinosa) та грабі звичайному (Carpinus betulus).
Ідентифікація в природі: Дуже своєрідна рослина, яку легко ідентифікувати за цілковитою відсутністю хлорофілу, наявністю потовщених рожево-пурпурових м’ясистих надземних пагонів, які з’являються рано навесні, та нечітко відмежованими від решти стебла квітками, зібраними на верхівці пагона в однобічне гроно, що мають двогубий рожево-червоний віночок.

Петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria) у вологому грабово-дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 26.IV.2024

252. Фіалка сестринська (Viola sororia)

Родина: Фіалкові (Violaceae).
Ареал: Первинний ареал – Північна Америка (від Канади до півночі Мексики), але широко культивується і дичавіє в багатьох країнах Європи та Азії.
Поширення в Україні: Часто вирощують в культурі на квітниках. У здичавілому стані ця рослина вже неодноразово спостерігалася поза межами місць культивування в Київській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Закарпатській областях (Шиндер та ін., 2023), немає сумнівів, що найближчим часом перелік відомих її локалітетів має суттєво збільшитися.
Екологія: Рудеральні біотопи (узбіччя доріг, смітники, канави, тріщини бордюрів тощо). У виявленому нами в 2024 р. локалітеті біля села Забір’я на Київщині вид у невеликій кількості (до 10 особин) траплявся в канаві поруч з полем (по стежці з автобусної зупинки "Арсенальна" до водойм рибгоспу), але в 2025 р. в цьому ж місці повторно вже не був знайдений.
Ідентифікація в природі: Дуже мінлива за морфологічними ознаками рослина, яка утворює низку окремих сортів, з яких в Україні найчастіше вирощують сорт "Albiflora" з білими пелюстками, які мають темніші жилки в зіві. Від аборигенної фіалки білої (Viola alba) цей культивар (крім наявності темніших жилок на білих пелюстках, яких у V. alba ніколи не буває) відрізняється цілковитою відсутністю повзучих пагонів.

Фіалка сестринська (Viola sororia) у здичавілому стані в канаві біля с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

253. Малина (Rubus idaeus)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім найпосушливіших пустельних регіонів Західної та Центральної Азії) та Північної Америки. Часто вирощують в культурі як їстівну і смачну ягоду.
Поширення в Україні: Досить часто в Карпатах, Розточчі, на Поліссі та в Лісостепу. В степовій зоні і на Кримському півострові росте тільки в культурних умовах та у випадково здичавілому стані.
Екологія: Хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, місця рубань лісу, зарості чагарників. Здичавілі з культури особини можуть траплятися в лісосмугах, на узбіччях доріг та в інших рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду Rubus можна без проблем відрізнити за білоповстистими з нижнього боку непарнопірчастими листками і червоними плодами, які легко відділяються від загального конічного квітколожа.

Малина (Rubus idaeus) серед заростей чагарників на березі ставка біля с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

Малина на узліссі ялинового лісу в околицях селища Ясіня Рахівського району Закарпаття, 16.VII.2024

254. Дерен криваво-червоний (Cornus sanguinea)

Родина: Деренові (Cornaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, занесено до Середньої Азії і Північної Америки.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на більшій частині території України, зрідка – на півдні степової зони.
Екологія: Ліси, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший дикорослий вид роду на території України, загалом відрізняється значним поліморфізмом в опушенні листкових пластинок. Популяції з дуже короткими притиснутими волосками на нижньому боці листків, що переважають на півдні Лісостепу, в степовій зоні та в Гірському Криму, зазвичай виділяють в самостійний підвид Cornus sanguinea subsp. australis або навіть в окремий вид C. australis, північніші популяції з рясним опушенням зісподу листків довгими волосками зараховують до типового підвиду (C. sanguinea subsp. sanguinea), а перехідні між ними особини з лісостепової і степової зон з частково прилеглим зісподу опушенням, в якому переважають двогалузисті волоски – до підвиду C. sanguinea nothosubsp. hungarica, який виник внаслідок гібридизації двох попередніх (або ж до окремого нотовиду C. × hungarica). Від дерену звичайного (C. mas) цей вид відрізняється щиткоподібними суцвіттями без обгортки і з білими чи жовтувато-білими квітками, які зацвітають після появи дорослих листків (у дерена звичайного суцвіття парасолькоподібні, оточені обгорткою з чотирьох верхівкових листків, квітки жовті, розпускаються до появи дорослих листків), кулястими чорнуватими (а не довгастими червоними) плодами, а також ширшими листками; від чужорідного дерену білого (C. alba) – відсутністю сизого відтінку на нижньому боці листкової пластинки, меншими за розміром листками та дрібнішими чорнуватими (а не білими чи блакитними) плодами.

Дерен криваво-червоний (Cornus sanguinea) серед чагарників на березі ставка біля с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

Повторне цвітіння дерену криваво-червоного в заплавному лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 24.VIII.2024

Дерен криваво-червоний серед чагарників в околицях с. Стінка Золочівського району Львівщини, 03.VIII.2024

255. Осока гостроподібна (Carex acutiformis)

Родина: Осокові (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка (поширення і статус в Центральній і Південній Африці потребує уточнення), занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Лісова зона – часто, Карпати і Лісостеп – спорадично, Степ та Гірський Крим – зрідка.
Екологія: Болота, береги водойм, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Від візуально дуже схожої осоки гострої (Carex acuta) відрізняється наявністю трьох (а не двох) приймочок на мішечках, від осоки побережної (C. riparia) – вужчими (5–7 мм замість 8–10 мм завширшки) жіночими суцвіттями та дрібнішими (3–4, а не 5–6 мм завдовжки) дещо сплощеними мішечками, від багатьох інших наших видів цього роду – відносно великими розмірами пагонів (до 120 см заввишки) з листками до 8 мм завширшки.

Осока гостроподібна (Carex acutiformis) на березі ставка в околицях с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

256. Горлянка женевська (Ajuga genevensis)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Мала Азія, як занесена рослина зафіксована ще в Північній Америці.
Поширення в Україні: Часто трапляється майже на усій території України, але у високогір’ї Карпат і найпосушливіших регіонах півдня степової зони – дуже рідко.
Екологія: Степові схили, сухі луки, чагарники, світлі ліси, іноді також трапляється обабіч полів, уздовж доріг, на залізничних насипах та в інших рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Від горлянки повзучої (Ajuga reptans) відрізняється відсутністю повзучих пагонів, зазвичай трилопатевими (а не цілокраїми) приквітковими листками та густим опушенням пагонів (в A. reptans стебло в нижній частині здебільшого голе, а вище вкрите короткими простими волосками лише на двох протилежних гранях). У місці контакту цих двох видів можуть траплятися рослини з проміжними морфологічними ознаками, до яких в ранзі нотовиду, очевидно, слід застосовувати назву горлянка гібридна (A. × hybrida).

Горлянка женевська (Ajuga genevensis) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Горлянка женевська на степовому схилі балки неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

257. Берека звичайна (Torminalis glaberrima)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа (переважно південні райони), Кавказ, Західна Азія, Північна Африка.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Прикарпатті, Західному і Правобережному Лісостепу, часто – в горах Криму, в інших регіонах зрідка вирощується в ботанічних садах і парках та може спостерігатися як випадково занесена чи здичавіла з культури рослина. Включена до "Червоної книги України".
Екологія: Листяні ліси.
Ідентифікація в природі: Дерево до 25 м заввишки, що впізнається за характерними досить великими (5–18 см завдовжки і 3,5–14 см завширшки) округло-яйцеподібними листками з 3–5 довгозагостреними лопатями з кожного боку (нижня пара лопатей зазвичай помітно віддалена від інших і має більші розміри), які візуально нагадують листки видів роду Crataegus. У вітчизняній літературі зазвичай вказувалася під латинською назвою Sorbus torminalis.

Молода особина береки звичайної (Torminalis glaberrima) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ (мабуть, занесена птахами під час міграції), 28.IV.2024

258. Хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis)

Родина: Хвилівникові (Aristolochiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і частково Центральна Азія (Казахстан), занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Є досить звичайною рослиною на більшій частині території України за винятком лише гірських регіонів Карпат (втім, росте в Закарпатті), Розточчя і Західного Полісся. Зрідка трапляється на Прикарпатті, Житомирському Поліссі та на півдні степової зони (переважно в гирлових областях річок Дніпра, Дунаю і Дністра).
Екологія: Вологі листяні ліси, заплавні луки, чагарники.
Ідентифікація в природі: Впізнається за своєрідними довгасто-ниркоподібними і тупими на верхівках стебловими листками, жовтуватими зигоморфними квітками, зібраними по 3–5 в пазухах листків та грушоподібними плодами-коробочками.

Хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis) в заплавному дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 28.IV.2024

Хвилівник звичайний в дубовому лісі на лівому березі р. Ворскла неподалік селища Котельва Полтавської області, 26.V.2024

259. Яблуня лісова (Malus sylvestris)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Мала Азія, в культурі і як занесена рослина також зафіксована в Північній і Південній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України, крім найпівденніших районів степової зони.
Екологія: Світлі ліси, чагарники.
Ідентифікація в природі: Від дуже поширеної в культурі яблуні домашньої (M. domestica; в нас часто дичавіє) відрізняється дрібнішими і майже голими зісподу листками, а також меншими за розмірами (до 3 см в діаметрі) малоїстівними (дуже кислими і терпкими на смак) плодами.

Яблуня лісова (Malus sylvestris) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

260. Черемха пізня (Prunus serotina)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Первинний ареал розташований в Північній Америці (від Канади до Гватемали), як занесена рослина трапляється в Європі, Південній Америці, Австралії і Новій Зеландії та Південній Африці.
Поширення в Україні: Чужорідна рослина з високим інвазійним потенціалом, досить часто зараз трапляється на Українському Поліссі та в північній частині Лісостепу, спорадично – на півдні лісостепової і на півночі степової зон. В горах Криму і Карпат поки відсутня, на Закарпатті, Прикарпатті і в Розточчі поширена локально, а на півдні Степу, очевидно, зараз росте тільки в культурі.
Екологія: Дубові, дубово-соснові і соснові ліси, лісосмуги, чагарники.
Ідентифікація в природі: Від аборигенної черемхи звичайної (Prunus padus, вона ж Padus avium) цей вид відрізняється темно-червоними в період достигання плодами, пелюстками, що приблизно дорівнюють за довжиною тичинкам, а також помітно блискучими листками (у P. padus стиглі плоди чорні, а пелюстки за довжиною вдвічі перевищують тичинки), а від близького північноамериканського виду черемхи віргінської (P. virginiana, в Україні зрідка вирощується в культурі і може бути знайдена у випадково здичавілому стані) – листками з понад 15 парами (а не 8–11 парами) жилок та чашолистками, які при плодах не опадають.

Черемха пізня (Prunus serotina) на узліссі заплавного дубового лісу в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Черемха пізня з плодами на луках біля заплавного болота в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 24.VIII.2024

261. Валер’яна лікарська (Valeriana officinalis)

Родина: Валер’янові (Valerianaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється майже на усій території України, але в Карпатах, на півдні Степу і в Криму – зрідка.
Екологія: Вологі луки, болота, заплавні ліси, чагарники.
Ідентифікація в природі: Належить до таксономічно складного комплексу видів, об’єднаних в групу так званих "лікарських валер'ян" (V. officinalis s.l.), багато видів з якого у вітчизняній літературі часто визнавалися як самостійні таксони (V. exaltata, V. palustris, V. nitida, V. tanaitica, V. wolgensis та ін.). Їхня видова самостійність, на нашу думку, є дискусійною. Від валер'яни пагононосної (V. stolonifera) цей вид можна відрізнити за відсутністю довгих пагонів, що виходять з кореневища, наявністю опушення з коротких простих волосків на нижньому боці листків та зубчастими, а не цілокраїми їх сегментами першого порядку.

Валер'яна лікарська (Valeriana officinalis) в березовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Валер'яна лікарська на заболочених луках в заплаві р. Дніпро в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 31.V.2024

262. Пижмо щиткове (Tanacetum corymbosum)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір, Гімалаї, гори Північної Африки.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на більшій частині території нашої країни, на Поліссі і півдні Степу – зрідка, в Гірському Криму – часто.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, лісові галявини, зрідка – степові схили та сухі луки.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду відрізняється наявністю великих (до 2 см завдовжки) білих крайових язичкових квіток (у T. vulgare вони зовсім відсутні, у T. millefolium i T. achilleifolium вони мають не білий, а жовтий колір, а в T. parthenifolium i T. parthenium є білими, але помітно дрібнішими за розміром, 6–12 і 3–7 мм відповідно). Дуже близький до T. corymbosum вид T. clusii (часто розглядається як окремий підвид T. corymbosum subsp. subcorymbosum) в Україні росте у високогір’ї Карпат і відрізняється ширшою бурою облямівкою на листочках обгортки та дещо коротшим квітколожем, ширина якого приблизно в 1,5 рази (а не в 2–3) перевищує його висоту. Від інших візуально схожих айстрових з "ромашкоподібним" кошиком (представники родів Anthemis, Matricaria, Tripleurospermum, Leucanthemum) цей вид можна відрізнити за більшими міцними прямими стеблами та пірчасто-розсіченими листками з досить широкими довгасто-яйцеподібними кінцевими сегментами.

Пижмо щиткове (Tanacetum corymbosum) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.VI.2024

Високогірний підвид Tanacetum corymbosum subsp. subcorymbosum на вершині гори Жандарм в Рахівському районі Закарпаття, 13.VII.2024

263. Осока чорна (Carex nigra)

Родина: Осокові (Cyperaceae).
Ареал: Бореальна і помірна зони Євразії та атлантичні регіони Північної Америки, південніше трапляється в гірських регіонах Європи, Північної Африки, Західної і Центральної Азії, Сибіру.
Поширення в Україні: Часто на Поліссі, спорадично в Карпатах, Розточчі та Лісостепу, зрідка на півночі степової зони, дуже рідко – в Гірському Криму.
Екологія: Вологі луки, болота, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Досить типова рослина боліт, вільхових лісів і заболочених лук, що впізнається за такими морфологічними ознаками: наявне повзуче кореневище, суцвіття з 3–5 колосків до 2 см завдовжки, з яких один (дуже рідко два) чоловічий, а решта – жіночі, більш-менш компактно розташовані на верхівці пагона, приймочок дві, мішечки плоско-опуклі, з 5–8 жилками і дуже вкороченим носиком. Візуально серед інших вітчизняних видів роду найбільше схожа з осокою гострою (C. acuta), від якої легко відрізняється значно дрібнішими розмірами усіх частин рослини (зокрема стеблами 10–50, а не 30–150 см заввишки).

Осока чорна (Carex nigra) на зволоженій ділянці в світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

264. Зірочник злакоподібний (Stellaria graminea)

Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae).
Ареал: Більша частина Євразії, крім крайніх південних і південно-східних регіонів. Як занесена рослина відома ще в Північній Америці, Японії, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на усій території України, лише в південній частині степової зони вид поширений локально.
Екологія: Луки, степові схили, світлі ліси, чагарники, іноді – як бур’ян на полях та на порушених ділянках.
Ідентифікація в природі: Один з найпоширеніших видів роду в Україні, впізнається за дуже тонкими галузистими стеблами з вузьколінійними листками та одиничними квітками на довгих квітконіжках, пелюстки білі і глибоко-двороздільні. Дуже поліморфна рослина, яка варіює за наявністю опушення на чашолистках і приквітках, розмірами пелюсток і вегетативних органів. Рослини з чашолистками, які більш-менш рясно вкриті короткими волосками майже на усій поверхні, виділялися в окремий вид S. hebecalyx, а рослини із зовсім голими чашолистками – як S. hippoctona або S. subulata.

Зірочник злакоподібний (Stellaria graminea) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Зірочник злакоподібний на луках в центральній частині заплави р. Ворскла неподалік селища Котельва на Полтавщині, 26.V.2024

265. Ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria)

Родина: Кутрові (Apocynaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Західний Сибір, Північна Африка, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Часто трапляється на більшій частині території України, зрідка – в Карпатах (у низькогірних регіонах) та на півдні степової зони.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, степові схили.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, впізнається за більш-менш виткими у верхніх частинах стеблами, довгасто-яйцеподібними і серцеподібними в основі супротивними листками та квітками, зібраними по 1–3 в пазушні суцвіття, з білим і голим всередині віночком. 

Ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

Ластовень лікарський на степовому схилі балки в околицях села Коржиха Полтавського району Полтавщини, 10.VI.2024

266. Осика (Populus tremula)

Родина: Вербові (Salicaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім найпосушливіших південних регіонів) та гори Північної Африки, в культурі також росте в Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму, на півночі степової зони – спорадично, на півдні Степу – зрідка.
Екологія: Долини річок, світлі ліси (особливо на місцях суцільних рубань деревостану), зарості чагарників. Іноді утворює незначні за площею чисті насадження, переважно на легких піщаних і супіщаних ґрунтах.
Ідентифікація в природі: Дерево до 30 м заввишки з дуже своєрідними листками округло-ромбічної форми і з виїмчасто-зубчастими краями, від тополі сіруватої (P. canescens, № 191) легко відрізнити за завжди голими світло-зеленими зісподу (без сіруватої повсті) листками.

Осика (Populus tremula) на узліссі дубового лісу в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

Жіночі суцвіття осики в дубовому лісі в заплаві р. Ворскла неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 06.IV.2025

267. Тонконіг стиснутий (Poa compressa)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна, Центральна і частково Східна Азія, Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Сибір, на Далекий Схід, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни.
Екологія: Сухі луки, степові схили, відслонення, лісосмуги, поля, різні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду Poa відрізняється помітно стиснутими (сплощеними) в основі стеблами, відносно короткими суцвіттями-волотями з малоквітковими (3–5, рідко до 8) колосками, які мають тупі нижні квіткові луски.

Тонконіг стиснутий (Poa compressa) на піщаній ділянці в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Тонконіг стиснутий в канаві на узліссі дубового лісу неподалік с. Лебединці Бердичівського району Житомирської області, 26.VI.2024

268. Стоколос покрівельний (Bromus tectorum)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Більша частина Європи, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено до Південної Африки, Сибіру, на Далекий Схід, в Японію, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Трапляється повсюдно. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, схили, піски, поля, рудеральні екотопи, чагарники, соснові ліси, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший в Україні представник підроду Genea роду Bromus (раніше цей підрід виділяли в окремий рід Anisantha), що охоплює однорічні види, нижні квіткові луски колосків яких мають на верхівці два довгі гострі зубці, а також довгий (до 3 см завдовжки) остюк, що відходить від луски дещо нижче її верхівки. Від стоколоса неплідного (B. sterilis або Anisantha sterilis) та переважно середземноморських видів (у нас на Південному березі Криму) B. madritensis i B. diandrus відрізняється коротшою (3–15, а не 7–25 см) і помітно однобічною волоттю із звивистими гілочками, які несуть по 1–4 (а не 1–2) колоски.

Стоколос покрівельний (Bromus tectorum) на піщаній ділянці на березі озера Заспа (м. Київ), 29.IV.2024

 

Стоколос покрівельний у лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

 

269. Обліпиха звичайна (Hippophäe rhamnoides)

Родина: Маслинкові (Elaeagnaceae).
Ареал: Європа, Західна і Центральна Азія, занесено до Східної Азії, в Північну і Південну Америку (Чилі), Нову Зеландію.
Поширення в Україні: В природних умовах, очевидно, в нас росте тільки в пониззі р. Дунай на Одещині, але часто вирощується в культурі і трапляється у здичавілому стані в усіх адміністративних і природних регіонах України.
Екологія: Прирічкові піски, здичавілі особини трапляються в лісосмугах, заплавних лісах, серед заростей чагарників та в рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Відомий багатьом кущ чи невелике деревце до 5 м заввишки з численними розгалуженими колючими гілками і вузькими лінійними чи лінійно-ланцетними на верхівці тупуватими сріблястими листками. Квітки одностатеві, з двороздільною буруватою оцвітиною, чоловічі – з чотирма тичинками, зібрані в короткі колосоподібні суцвіття, жіночі – з однією маточкою, зібрані по 1–5 на вкорочених квітконіжках в пазухах гілочок, плоди кістянкоподібні, від овальних до майже кулястих, жовтуваті або оранжево-червоні. Плоди їстівні (хоча у свіжому вигляді є не дуже смачними) і часто використовуються як харчова та лікарська сировина. 

Обліпиха звичайна (Hippophäe rhamnoides) у здичавілому стані на піщаній ділянці на березі озера Заспа (м. Київ), 29.IV.2024

Обліпиха звичайна в тополевому лісі на березі озера Тягле в м. Київ, 05.ХІ.2024

270. Вероніка чебрецелиста (Veronica serpyllifolia)

Родина: Подорожникові (Plantaginaceae).
Ареал: Майже уся територія Євразії, Північна Африка, Північна і частково Південна (на півночі) Америка, занесено в Південну півкулю (окремі країни Південної Америки, Південна Африка, Австралія і Нова Зеландія).
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Карпатах, Гірському Криму, на Поліссі та в Лісостепу, дуже рідко – на півночі степової зони (в басейнах рр. Сіверський Донець і Самара).
Екологія: Вологі луки, зарості чагарників, узлісся листяних лісів.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших видів роду впізнається за низьким зростом (до 30 см), повзучими чи висхідними майже голими (лише у верхній частині вкритими розсіяними волосками) стеблами з яйцеподібними листками, короткими гроноподібними кінцевими суцвіттями з блідо-блакитними з темнішими жилками пелюстками квіток 3–4 мм завдовжки. Поліморфний вид, популяції з високогірних районів Карпат та гір Криму, що мають дещо темніший блакитний віночок і більш розвинуте опушення з незначною домішкою залозистих волосків на верхівках пагонів деякими авторами виділялися в окремий вид V. humifusa (або підвид – V. serpyllifolia subsp. humifusa), але його самостійність, на нашу думку, є спірною.

Вероніка чебрецелиста (Veronica serpyllifolia) на луках в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

 

Особина вероніки чебрецелистої, що відповідає за морфологічними ознаками Veronica serpyllifolia subsp. humifusa, знайдена 12.V.2024 в буковому лісі на підйомі із селища Ворохта на полонину Борсучину (Івано-Франківська обл.)

271. Аморфа кущова (Amorpha fruticosa)

Родина: Бобові (Fabaceae).
Ареал: В природних умовах росте в Північній Америці (в США і північних регіонах Мексики), вторинний ареал охоплює більшість країн Європи, Західну, Центральну і Східну Азію, а також Південну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється майже на усій території України, крім Карпат (але росте на Закарпатті та в Передкарпатті), у степовій зоні поширена майже виключно в долинах великих річок. Місцями (в долинах Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та їх приток) трапляється у великій кількості і є інвазивним видом-трансформером (особливо на Поліссі та в північній частині лісостепової зони). Іноді вирощується в культурі в міському озелененні (переважно в степовій зоні).
Екологія: Береги водойм, прирічкові піски, світлі ліси, вологі луки, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Відомий багатьом чужорідний чагарник з високим інвазійним потенціалом, в період цвітіння може бути легко ідентифікований за дрібними рожево-фіолетовими квітками, що мають різкий характерний запах і зібрані в щільні китицеподібні суцвіття 7–15 см завдовжки, та непарнопірчастими листками з 5–13 пар довгастих листочків. Від робінії звичайної (Robinia pseudoacacia) відрізняється відсутністю колючок на пагонах та дрібнішими і довшими листочками.

Аморфа кущова (Amorpha fruticosa) на піщаній ділянці в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

Аморфа кущова в сосновому лісі на боровій терасі р. Берестова біля с. Маховик Берестинського району Харківської області, 25.V.2024

Аморфа кущова на лівому березі р. Ворскла в околицях с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IX.2024

272. Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Первинний ареал охоплює більшу частину Північної Америки, як чужорідна рослина нині активно розповсюджується в Європі, окремих країнах Азії, на півночі і півдні Африки, в Австралії та Південній Америці.
Поширення в Україні: Трапляється повсюдно, лише у високогір’ї Карпат локально і майже виключно в межах населених пунктів.
Екологія: Рудеральні екотопи, поля, чагарники, сухі луки, піски, порушені ділянки степових схилів, лісосмуги і лісові просіки.
Ідентифікація в природі: Дуже відома багатьом інвазійна в наших умовах і високоалергенна рослина, що впізнається за характерними двічі пірчасто-розсіченими листками з вузьколінійними кінцевими сегментами, дрібними кошиками з жовтими чоловічими квітками, зібраними на верхівках пагонів в колосоподібні загальні суцвіття, та зрослими в загальну обгортку жіночими квітками, розташованими по 2–3 в пазухах листків.

Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia) на піщаній ділянці в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Амброзія полинолиста на луках біля спортивної бази ФК "Динамо" в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 24.VIII.2024

273. Бугила лісова (Anthriscus sylvestris)

Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Майже уся Євразія (крім південних найпосушливіших регіонів), Північна і частково Центральна Африка, занесено до Північної Америки і Нової Зеландії.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни, але на крайньому півдні степової зони – зрідка. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, світлі ліси, зарості чагарників, лісосмуги, різні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Візуально цей вид є дуже схожим на болиголов плямистий (Conium maculatum, див. далі № 298), з яким іноді він росте поруч, але відрізняється від останнього дещо іншою формою кінцевих сегментів, відсутністю неприємного запаху, довгастими, а не округлими плодами та помітно ребристим стеблом (нерідко опушеним в нижній частині). Від дуже близької бугили блискучої (A. nitida, у нас росте в Карпатах, Розточчі і в Західному Лісостепу) можна відрізнити за дещо більшими матовими (не блискучими) плодами з добре помітною коронкою дрібних щетинок в основі (у плодів A. nitida такі щетинки відсутні), від видів роду Chaerophyllum – за плодами з коротким носиком на верхівці. Поліморфний вид, варіює за ступенем розвитку опушення на стеблі, черешках і піхвах стеблових листків, кількості променів суцвіття та наявністю чи відсутністю щетинок на плодах (південніші популяції з плодами, які вкриті щетинками, раніше виділялися в окремий вид A. nemorosa).

Бугила лісова (Anthriscus sylvestris) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Бугила лісова у полезахисній лісосмузі південніше с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Бугила лісова на узліссі дубового лісу неподалік с. Лебединці Бердичівського району Житомирської області, 26.VI.2024

274. Глід звичайний (Crataegus rhipidophylla)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європейський (Європа, Кавказ і Мала Азія).
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на усій території України, крім півдня степової зони. В Степу вид поширений локально і за чисельністю поступається близькому C. monogyna.
Екологія: Світлі ліси, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Представник таксономічно дуже складної групи роду, що об’єднує рослини з відносно дрібними листками і однокісточковими плодами. У вітчизняних джерелах раніше для цього виду вживалася латинська назва C. curvisepala, яка номенклатурно є зайвою і була оприлюднена пізніше за C. rhipidophylla. Від глоду одноматочкового (C. monogyna, див. № 284), з яким нерідко росте спільно і може утворювати перехідні за морфологічними ознаками особини, які, очевидно, мають гібридне походження (див. далі, № 279), найлегше відрізнити за наявністю численних (зазвичай не менше 8 з кожного боку) дрібних зубців в нижній половині дорослих листкових пластинок та більш-менш опушеними листками і плодами. Михайлом Клоковим з території України було описано два нових для науки види (C. subrotunda i C. pseudokyrtostyla), які він вважав дуже близькими до C. rhipidophylla (=C. curvisepala), але їхня самостійність, на нашу думку, є вкрай сумнівною.

Глід звичайний (Crataegus rhipidophylla) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Глід звичайний серед чагарників в заплаві р. Ворскла біля с. Квіткове Полтавського району Полтавщини, 17.Х.2024

Глід звичайний серед чагарників на схилі балки в околицях с. Сердюки Полтавського району Полтавщини, 02.V.2025

275. Молочай болотяний (Euphorbia palustris)

Родина: Молочайні (Euphorbiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і Центральна Азія, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Спорадично на Поліссі, в Лісостепу (в тому числі й на Закарпатті) та на півночі степової зони, на півдні – тільки в долинах великих річок. В Карпатах і Криму зовсім не росте, а на Лівобережжі України загалом трапляється частіше, ніж на Правобережжі.
Екологія: Вологі і заболочені луки, болота, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Найпростіше розпізнати цей вид за його екологією (поширенням в перезволожених біотопах, яких зазвичай уникають усі інші види роду), великими розмірами (до 1,5–1,8 м заввишки) і дудчастим стеблом до 15 мм в діаметрі в нижній частині. В природних умовах варто також звернути увагу на голі і лише на верхівці дрібнопилчасті листки, голі плоди-тригорішки і довгасті нектарники квіток, які зовсім не мають ріжок на кінцях.

Молочай болотяний (Euphorbia palustris) на заболочених луках в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

 

276. Щавель кінський (Rumex confertus)

Родина: Гірчакові (Polygonaceae).
Ареал: Європа (крім атлантичних регіонів), Кавказ, Центральна Азія, Сибір, занесено до Північної Америки, Східної Азії, на Британські острови та Скандинавський півострів.
Поширення в Україні: Часто трапляється на більшій частині території України, але на півдні степової зони є локальним і тяжіє до заплав великих річок. В Карпатах зрідка росте у низькогірних районах, в Гірському Криму – дуже рідко.
Екологія: Луки, нижні частини степових схилів, світлі ліси, чагарники, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Один з найпоширеніших видів роду, може бути ідентифікований за яйцеподібними чи довгасто-трикутними прикореневими листками, довжина яких перевищує ширину не більше, ніж в 1,5–2 рази, великим, але при цьому не дуже щільним суцвіттям (часто в обрисі трикутної форми) та майже цілокраїми листочками оцвітини. 

Щавель кінський (Rumex confertus) на вологих луках в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Щавель кінський на луках в заплаві р. Вільшана на південній околиці с. Сапожине Полтавського району Полтавщини, 11.VI.2024

277. Горошок підтинний (Vicia sepium)

Родина: Бобові (Fabaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і Центральна Азія, Сибір, гори Північної Африки, занесено в Північну Америку, на Далекий Схід і в Південно-Східну Азію.
Поширення в Україні: Часто в Карпатах, Розточчі, на Поліссі та в Лісостепу, зрідка на півночі Степу та в Гірському Криму. Південна межа ареалу на рівнині проходить умовною лінією Балта – Кропивницький – Дніпро – Краматорськ – Луганськ.
Екологія: Сухі луки, чагарники, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від інших багаторічних видів роду можна відрізнити за квітками, зібраними по 2–6 в щільне суцвіття в пазусі верхнього листка на загальному дуже вкороченому (до 5 мм завдовжки) квітконосі, які мають блідо-блакитно-рожевий віночок 12–15 мм завдовжки, а також за непарнопірчастими листками, що закінчуються за верхівці розгалуженим вусиком і складаються з 3–8 пар широколінійних або довгасто-яйцеподібних листочків.

Горошок підтинний (Vicia sepium) на луках в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

278. Хрестолист високий (Cruciata laevipes)

Родина: Маренові (Rubiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Гімалаї.
Поширення в Україні: Зрідка в Карпатах, Розточчі, Лісостепу і на півночі степової зони, на Поліссі (тільки околиці Києва) та в Гірському Криму – дуже рідко.
Екологія: Сухі луки, чагарники, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від хрестолиста голого (C. glabra) відрізняється наявністю невеликих приквіток в основі суцвіть, а також рясним опушенням стебла на всій довжині, а не тільки у його нижній частині, від хрестолиста кримського (C. taurica) – гладенькими плодами (завжди без щетинок) та коротшими за листки суцвіттями. 

Хрестолист високий (Cruciata laevipes) у лісосмузі вздовж залізниці на південній околиці села Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

279. Глід кривостовпчиковий (Crataegus × kyrtostyla)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Потребує уточнення, поки що охоплює лише Західну, Центральну і Східну Європу.
Поширення в Україні: Зрідка на Поліссі, в Лісостепу і Степу. Мабуть, також росте і в горах Криму, але достовірні знахідки з цієї території нам поки що невідомі.
Екологія: Зарості чагарників, світлі ліси, степові схили.
Ідентифікація в природі: Є спонтанним гібридом глодів звичайного (C. rhipidophylla, № 274) і одноматочкового (C. monogyna, № 284) і за морфологічними ознаками займає проміжне місце між ними. Трапляється здебільшого поруч з обома батьківськими видами. Від глоду звичайного його можна відрізнити за наявністю численних дрібних листків з майже цілісними пластинками у листкових вузлах разом з дорослими, а від глоду одноматочкового – за добре розвиненими декількома парами зубців у нижніх частинах пластинок дорослих листків. 

Глід кривостовпчиковий (Crataegus kyrtostyla) в лісосмузі уздовж залізниці на південній околиці с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 (сфотографовано різні гілки одного й того ж куща)

280. Талабан польовий (Thlaspi arvense)

Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Типовий євразійський вид, відсутній тільки в найпівденніших пустельних регіонах материка, як занесена рослина відомий ще в Північній і Південній Америці, північних і південних регіонах Африки, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Повсюдно. Дуже поширений польовий бур’ян.
Екологія: Поля, рудеральні ділянки.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших представників капустяних легко впізнається за своєрідними округло-еліптичними стручечками до 15(20) мм в діаметрі з широким (до 3 мм) крилом та дуже коротким стовпчиком на верхівці, квітками з білими пелюстками та тупувато-зубчастими цілісними стебловими листками. 

Талабан польовий (Thlaspi arvense) біля полезахисної лісосмуги неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Талабан польовий у посіві коріандра біля с. Розсошенці Полтавського району Полтавщини, 06.VIII.2024

281. Жовтозілля весняне (Senecio vernalis)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка (Єгипет), занесено до Східної Азії та Північної і Південної (Еквадор) Америки.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни, крім Карпат (але росте в Прикарпатті та Закарпатті).
Екологія: Сухі луки, піски, соснові ліси, поля, лісосмуги, рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших однорічних видів роду Senecio (S. sylvaticus, S. viscosus i S. vulgaris) можна ідентифікувати за добре розвиненими жовтими крайовими язичковими квітками, які значно перевищують обгортку кошика, а також за помітними зовнішніми листочками обгортки, які лише в 3–4 рази є коротшими за внутрішні. Поліморфний вид, особини якого дуже варіюють за розмірами вегетативних органів, довжиною стебла та ін. Популяції з літоральної смуги узбережжя Чорного моря з низенькими (до 20 см заввишки) дуже розгалуженими стеблами, дрібнішими листками та меншою кількістю язичкових квіток в кошиках (4–8, а не 9–13) були описані як окремий вид S. euxinus, але його самостійність вважаємо дуже сумнівною, аналогічні рослини дуже малих розмірів ми знаходили особисто і в північніших регіонах України (зокрема в околицях міст Києва та Полтави). 

Жовтозілля весняне (Senecio vernalis) біля полезахисної лісосмуги неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

282. Жимолость татарська (Lonicera tatarica)

Родина: Жимолостеві (Caprifoliaceae).
Ареал: Східна Європа, Центральна Азія та Сибір, занесено в Західну Європу та Північну Америку.
Поширення в Україні: В нашій країні поширена тільки як здичавіла з умов культури рослина, але часто натуралізується у відомих осередках і розповсюджується спонтанно. Досить часто трапляється в Лісостепу і Степу, зрідка – на Поліссі, Розточчі та в Гірському Криму, в Карпатах відсутня.
Екологія: Лісосмуги, зарості чагарників на схилах балок, байрачні дубові ліси.
Ідентифікація в природі: Кущ до 3 м заввишки з довгасто-яйцеподібними листками із заокругленою чи серцеподібною основою 2–8 см завдовжки і 1–5 см завширшки, квітками, зібраними попарно (рідше одиничними) на квітконіжках близько 2 см завдовжки з рожево-пурпуровим чи майже білим віночком, плід – жовта або червона куляста ягода до 8 мм в діаметрі. Від близьких видів (L. xylosteum, L. notha, L. ruprechtiana) відрізняється завжди голими гілками, листками і квітками. 

Жимолость татарська (Lonicera tatarica) у здичавілому стані в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Жимолость татарська серед чагарників у заплаві р. Ворскла в околицях с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 06.VII.2024

283. Горобейник лікарський (Lithospermum officinale)

Родина: Огірочникові (Boraginaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, Гімалаї, занесено до Північної і Південної Америки.
Поширення в Україні: Полісся, Прикарпаття, Розточчя – зрідка, Лісостеп, Степ і Гірський Крим – спорадично. В Карпатах відсутній.
Екологія: Сухі луки, степові схили, зарості чагарників, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від горобейниці пурпурово-синьої (Aegonychon purpurocaeruleum) відрізняється дрібнішим (4–6, а не 12–16 мм в діаметрі) білим, а не блакитним віночком, від видів роду Buglossoides – міцним щільно улисненим стеблом та блискучими гладенькими плодами-горішками.

Горобейник лікарський (Lithospermum officinale) серед чагарників уздовж полезахисної лісосмуги неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Горобейник лікарський в лісосмузі на південно-західній околиці с. Розсошенці Полтавського району Полтавщини, 06.VIII.2024

284. Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія і Північна Африка, занесено до Північної і Південної Америки, в Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на всій території нашої країни.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, лісосмуги, степові схили.
Ідентифікація в природі: Представник таксономічно складної для ідентифікації групи, від глодів звичайного (C. rhipidophylla, № 274) і кривостовпчикового (C. kyrtostyla, № 279) відрізняється дещо дрібнішими голими чи майже голими листками із зазубреними лише на верхівці лопатями (частина дрібніших листків на гілках має цілісні або трилопатеві пластинки). До синонімів C. monogyna ми зараховуємо описані Михайлом Клоковим з території України нові для науки види C. lipskyi, C. leiomonogyna i C. praearmata, детальний морфологічний опис яких подано в шостому томі "Флори УРСР" (1954). 

Глід одноматочковий (Crataegus monogyna) серед чагарників вздовж полезахисної лісосмуги в околицях с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

285. Ріпиця багаторічна (Rapistrum perenne)

Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Центральна, Південна та Східна Європа, Кавказ.
Поширення в Україні: Зрідка в Лісостепу і Степу, дуже рідко на Поліссі та в Розточчі (мабуть, тільки як занесена рослина), вказівки для Криму потребують підтвердження.
Екологія: Степові схили, остепнені луки, зрідка також трапляється на полях і в рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Представники цього роду мають дуже своєрідний нерозкривний плід-стручечок, який складається з двох окремих члеників, нижній з яких видовженим продовженням квітконіжки і зазвичай не містить насінин, а верхній – кулястий чи яйцеподібний з однією насіниною і часто раптово звужений на верхівці. В природі цей вид впізнається за дуже розгалуженими численними жорстковолосистими стеблами, пірчастими нижніми листками та жовтими пелюстками квіток. Інший вид роду у флорі України – ріпиця зморшкувата (R. rugosum) в нас росте переважно на півдні Степу і в Криму (північніше тільки як випадково занесений) та відрізняється менш розгалуженими стеблами, ліроподібними листками з помітно збільшеною кінцевою часткою, а також видовженим стовпчиком стручечка, який за довжиною перевищує його верхній членик.

Ріпиця багаторічна (Rapistrum perenne) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

286. Чистець прямий (Stachys recta)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Західна Азія, як занесена рослина вказаний для Північної Америки.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся і Гірський Крим – зрідка, Прикарпаття та Розточчя – спорадично, Лісостеп та Степ – часто.
Екологія: Степові схили, світлі ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від більшості інших видів цього роду, зафіксованих в Україні, відрізняється жовтувато-білим віночком, від чистецю однорічного (S. annua) – вужчими листками (від довгастих до лінійних), нижні з яких не зібрані в прикореневу розетку, та жовтими залозками на чашолистках, від дуже близького чистецю остисточашечкового (S. atherocalyx, іноді розглядається як південніший підвид S. recta) – меншими чашечками (4–8, а не 8,5–10 мм завдовжки) з дещо коротшими їх зубцями. Питання хорології S. recta i S. atherocalyx в Україні потребує детальнішого дослідження, достовірні гербарні збори останнього ми бачили лише із степової зони та Криму, хоча за літературними даними він також вказаний для західних регіонів України (Дервиз-Соколова, 1978). Латинські назви S. transsilvanica i S. czernjaevii ми зараховуємо до синонімів S. recta.

Чистець прямий (Stachys recta) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

 

Чистець прямий на степовому схилі долини р. Полузір'я між селами Абазівка і Рожаївка Полтавського району Полтавщини, 05.VIII.2024

 

287. Вероніка австрійська (Veronica austriaca)

Родина: Подорожникові (Plantaginaceae).
Ареал: Європа (за винятком атлантичних регіонів), Кавказ, Мала Азія, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Лісостепу, Гірському Криму і на більшій частині степової зони, в Карпатах, Розточчі, на Поліссі і півдні Степу – зрідка.
Екологія: Степові схили, зарості чагарників, світлі ліси, остепнені луки.
Ідентифікація в природі: Можна ідентифікувати за таким комплексом морфологічних ознак: прямі стебла до 80 см заввишки, рясно вкриті короткими простими волосками, листки від ланцетних до лінійних, цілісні і пилчасто-зубчасті з країв або пірчасто-розсічені з вузьколінійними цілокраїми або зубчастими частками, квітки зібрані в довгі китицеподібні суцвіття, які виходять з пазух верхніх листків (бічні, а не верхівкові), чашечка з 4–5 нерівними частками, віночок 7–10 мм в діаметрі, синій (іноді буває рожевий або білий), коробочка оберненояйцеподібна або оберненосерцеподібна з шилоподібним стовпчиком, який дещо її перевищує за довжиною. Поліморфний вид, степові популяції зазвичай мають пірчасто-розсічені листки з вузьколінійними цілокраїми кінцевими частками (нерідко їх виділяють в окремий підвид V. austriaca subsp. jacquinii або навіть в самостійний вид V. jacquinii), тоді як особини, що тяжіють до соснових і дубово-соснових лісів (V. austriaca subsp. austriaca, синонім – V. dentata), відзначаються цілісними чи майже цілісними листками та загалом більш мезофітним виглядом. Однак ці два підвиди принаймні у степовій зоні і на півдні Лісостепу представлені низкою популяцій з перехідними морфологічними ознаками, тому їх не завжди можна чітко розділити між собою.

Вероніка австрійська (Veronica austriaca) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Вероніка австрійська в дубовому лісі на боровій терасі р. Ворскла неподалік с. Копили Полтавського району Полтавщини, 04.V.2024

288. Куряча сліпота звичайна (Nonea pulla)

Родина: Огірочникові (Boraginaceae).
Ареал: Євразійський вид, відсутній лише на значній частині Південно-Східної Азії, в Китаї та Гімалаях, а в Південно-Західній Європі трапляється тільки як занесена рослина.
Поширення в Україні: Часто трапляється на більшій частині території України, крім Карпат, на Поліссі і Розточчі – зрідка.
Екологія: Степові схили, сухі луки, поля, чагарники, рідше – узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, впізнається за невисокими (до 60 см) прямими стеблами з довгасто-ланцетними листками 6–20 см завдовжки і 1–2,5 см завширшки, рясно вкритими довгими білуватими жорсткими волосками і численними короткими залозками, квітки зібрані в улиснені завійки, мають дзвоникоподібну і здуту в період плодоношення чашечку та лійкоподібний темно-пурпуровий віночок, плід складається з чотирьох голих сітчасто-зморшкуватих яйцеподібних горішків до 5 мм завдовжки і 2,5 мм завширшки. Поліморфний вид, спроби виділення з його складу окремих таксонів N. rossica i N. taurica, очевидно, варто вважати недостатньо обґрунтованими. Інші види роду Nonea, зафіксовані на території України (N. echioides, N. lutea i N. pallens), легко відрізнити від N. pulla за білуватим або жовтуватим віночком.

Куряча сліпота звичайна (Nonea pulla) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Куряча сліпота звичайна на схилі балки в околицях с. Гора Полтавського району Полтавщини, 29.V.2024

289. Горлянка грецька (Ajuga chia)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна Азія, Казахстан.
Поширення в Україні: Часто трапляється у степовій зоні та в Гірському Криму, спорадично – в Лісостепу (переважно в південній його частині). Єдиний відомий локалітет на Закарпатті (м. Ужгород), очевидно, виник внаслідок випадкового занесення діаспор виду.
Екологія: Степові схили, відслонення, приморські піски, поля і рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших наших видів цього роду з жовтим віночком (A. laxmannii i A. salicifolia) відрізняється трироздільними або трилопатевими стебловими листками. Дуже близькою до A. chia є переважно західноєвропейська A. chamaepitys (частина авторів розглядає A. chia як окремий підвид A. chamaepitys). Наявність A. chamaepitys у флорі України потребує підтвердження, вона вказувалася за давніми літературними даними для Волині та Гірського Криму. Ajuga chamaepitys відрізняється від A. chia дрібнішим віночком 10–17 (а не 17–25) мм завдовжки, що в 2–3 (а не 4–5) рази перевищує за довжиною чашечку, а також сітчасто-зморшкуватими на усій поверхні (а не лише на верхньому боці, як в A. chia) горішками. Ще один дуже близький вид – A. mollis – росте у нас в східній частині Гірського Криму і відрізняється рясним опушенням стебла відлеглими простими волосками із значною домішкою залозок (в A. chamaepitys i A. chia залозки завжди відсутні), а також цілком опушеними (а не лише у верхній частині) чашолистками.

Горлянка грецька (Ajuga chia) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

290. Резеда жовта (Reseda lutea)

Родина: Резедові (Resedaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна і Південна Африка, занесено до Східної Азії, в Північну і Південну Америку, Австралію та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Полісся – зрідка, Прикарпаття, Розточчя і північ Лісостепу – спорадично, південь Лісостепу, Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Степові схили, відслонення, поля, сухі луки, насипи залізниць, узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, впізнається за численними висхідними стеблами до 80 см заввишки, пірчасто-3–5-роздільними стебловими листками з вузькими кінцевими частками і дрібними зеленувато-жовтими шестичленними квітками, зібраними в довгі (до 20 см) китицеподібні суцвіття, плід – довгаста тригранна коробочка. Дуже мінлива рослина, від резеди непахучої (R. inodora, поки відома лише із степової зони і як випадково занесена до м. Харків) відрізняється розсіченими, а не переважно цілісними листками та жовтуватими пелюстками, а від резеди жовтенької (R. luteola, Південний берег Криму, вказівки для інших регіонів, очевидно, є помилковими) – ширшим (не колосоподібним) суцвіттям та шести-, а не чотиричленними квітками.

Резеда жовта (Reseda lutea) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Резеда жовта у підніжжя схилу долини р. Полузір'я в ботанічному заказнику місцевого значення "Рожаївський" (окол. с. Рожаївка Полтавського району Полтавщини), 05.VIII.2024

291. Твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено до Північної і Південної Америки та до Австралії.
Поширення в Україні: Полісся – дуже рідко (занесено в м. Житомир), Лісостеп – спорадично (переважно в південній частині), Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Поля, узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи, лесові відслонення. Найчастіше трапляється уздовж стежок та польових доріг, нерідко на дуже ущільнених ґрунтах.
Ідентифікація в природі: Впізнається за численними дрібними лежачими і розчепіреними стеблами з голими листками, суцвіття – коротка однобічна і майже колосоподібна волоть до 5 см завдовжки. Колоски 3–5-квіткові, 7–10 мм завдовжки, колоскові і нижні квіткові луски тупі, шкірясті, без остюків, з країв перетинчасті.

Твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura) у підніжжя схилу балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Твердоколос стиснутий на польовій дорозі в заплаві р. Ворскла між селищем Котельва і с. Млинки Полтавського району Полтавщини, 26.V.2024

292. Чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale)

Родина: Огірочникові (Boraginaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Казахстан, Сибір, занесено до Східної Азії та Північної Америки.
Поширення в Україні: Часто трапляється майже на всій території України (в Карпатах – зрідка у низькогірних районах). Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, схили, світлі ліси, чагарники, лісосмуги, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України. Дворічна рослина, яка в перший рік утворює прикореневу розетку великих (8–30 см завдовжки і 2–10 см завширшки) довгасто-еліптичних сіроповстистих листків, а на другий рік – пряме квітконосне стебло до 1 м заввишки із загальним волотеподібним суцвіттям, яке складається з коротких завійок. Віночок брудно-темно-червоний, в зіві має п’ять темніших потовщених лусочок, вкритих короткими волосками, з відгином близько 1 см в діаметрі, приблизно в 1,5 рази довший за чашечку. Плід складається з чотирьох яйцеподібних стиснутих горішків, рясно вкритих гачкуватими шипиками. Від чорнокореня гірського (C. montanum, у нас росте тільки в горах Криму) відрізняється щільним сіропавутинистим опушенням вегетативних органів та темнішим віночком, від чорнокореня критського (C. creticum, південь степової зони та Гірський Крим) – темно-червоним, а не синім віночком та потовщеним краєм горішків.

Чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale) у підніжжя схилу балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Чорнокорінь лікарський в сосновому лісі біля селища Котельва Полтавської області, 26.V.2024

293. Гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum)

Родина: Гіркокаштанові (Hippocastanaceae або ж сапіндові у широкому розумінні – Sapindaceae s.l.)
Ареал: В природних умовах росте на Балканському півострові і в Туреччині, часто вирощується в культурі в Європі та в багатьох країнах Азії, занесено до Північної і Південної Америки, в Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Вирощують на всій території України як декоративне дерево для озеленення населених пунктів, в парках і ботанічних садах, іноді дичавіє і розповсюджується спонтанно, утворюючи самосів поблизу місць культивування.
Екологія: Лісосмуги, парки та інші типи деревних насаджень.
Ідентифікація в природі: Дуже відома багатьом деревна рослина, яка широко використовується у міському озелененні і є одним із символів міста Київ. Назва "каштан", що зазвичай вживається для цього виду в побуті, є неправильною і має стосуватися зовсім іншої рослини (Castanea sativa), навіть з іншої родини (Fagaceae). Гіркокаштан звичайний є найпоширенішим представником роду в Україні і може бути ідентифікований за великими клейкими бруньками, пальчастими листками з 5–7 великих сидячих пилчастих листочків (до 20 см завдовжки і 10 см завширшки), квітками у довгих (до 30 см завдовжки) волотеподібних суцвіттях з білим відгином віночка, що часто має в основі рожеву або жовтувату пляму, та шипуватими плодами-коробочками з 1 (рідше 2–3) великими насінинами. Інші види цього роду в наших умовах трапляються майже виключно в культурі в ботанічних садах і парках та відрізняються пелюстками іншого кольору (жовтими, рожевими, червоними) і коробочками без шипів.

Самосійна особина гіркокаштана звичайного (Aesculus hippocastanum) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

294. Кропива дводомна (Urtica dioica)

Родина: Кропивові (Urticaceae).
Ареал: Майже уся Євразія, а також гори Північної Африки, занесено до Південної Африки, Північної і Південної Америки, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Дуже поширена рослина на усій території нашої країни.
Екологія: Луки, ліси, чагарники, нижні частини степових схилів, лісосмуги, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України і завдяки наявності численних жалких волосків є дуже відомою багатьом рослиною. Від кропиви жабрієлистої (U. galeopsifolia, до якої насправді є дуже близькою і часто розглядається нині як окремий підвид U. dioica subsp. pubescens) відрізняється менш розвиненим опушенням та наявністю жалких волосків на листкових пластинках, від кропиви київської (U. kioviensis) – вузькими довгасто-трикутними прилистками, які в основі не зростаються між собою, від кропиви жалкої (U. urens) – значно більшими розмірами пагонів, листків та суцвіть.

Кропива дводомна (Urtica dioica) в полезахисній лісосмузі біля с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Кропива дводомна в дубовому лісі в околицях с. Соснівка Полтавського району Полтавщини (Кобеляцька ОТГ), 14.VI.2024

295. Осока чорноколоса (Carex melanostachya)

Родина: Осокові (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Полісся – дуже рідко (тільки як занесена рослина на Київщині і Чернігівщині, вказувалася для м. Житомир, але, мабуть, помилково), північна частина Лісостепу – зрідка, південь Лісостепу, Степ і Гірський Крим – часто. В Карпатах, Закарпатті, Розточчі та Західному Лісостепу (басейн р. Дністер) поки не була зафіксована.
Екологія: Сухі луки, степові схили, чагарники, байрачні дубові ліси. В степовій зоні та на крайньому півдні Лісостепу зрідка трапляється і на вологих та свіжих луках, а також на узліссях заплавних лісів в долинах річок, на Поліссі та півночі Лісостепу – на залізничних насипах, узбіччях доріг тощо.
Ідентифікація в природі: Впізнається за таким комплексом морфологічних ознак: не дуже висока (не більше 1 м заввишки) рослина з міцними підземними кореневищами і голими вузькими листками 2–4 мм завширшки, колоски в числі 3–7, з них 1–3 верхні є чоловічими і щільно зближені, а решта – жіночі, 1,5–3 см завдовжки, найнижчий з них має довгу (до 1 см) ніжку, а відповідний нижній приквітковий листок – коротку піхву до 5 мм завдовжки та за своєю довжиною приблизно дорівнює суцвіттю, покривні луски жіночих колосків темно-каштанові, приймочки три, мішечки яйцевидно-конічні, 5–6 мм завдовжки, вгорі більщ-менш раптово звужені в короткодвозубий носик. Загалом ксерофільний вигляд (на відміну від близьких до неї C. acutiformis і C. riparia, що ростуть виключно в перезволожених екотопах), відсутність опушення на листках і мішечках та в цілому темнуватий колір жіночих колосків з огляду на численні темні покривні луски суттєво допомагають зорієнтуватися і правильно ідентифікувати цю рослину в природі. 

Осока чорноколоса (Carex melanostachya) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Осока чорноколоса на луках в заплаві р. Ворскла в околицях с. Головач Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024

296. Латук дібровний (Lactuca quercina)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Гімалаї.
Поширення в Україні: Спорадично в Лісостепу, північній частині степової зони (на південь до лінії Балта – Південноукраїнськ – Кривий Ріг – Волноваха) та в Гірському Криму.
Екологія: Листяні ліси, чагарники, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду, поширених в Україні (зокрема L. serriola, L. saligna і L. tatarica) без проблем можна відрізнити за великими розмірами (до 2–2,5 м заввишки) і лісовою екологією, від жовтого осоту болотяного (Sonchus palustris) – значно дрібнішими кошиками з голою обгорткою. У нас трапляються особини L. quercina як з цілісними, так і з пірчасто-розсіченими листками, у вітчизняній літературі вони часто розглядалися як окремі види (L. chaixii та L. quercina s.str. із синонімами L. sagittata для першого і L. stricta, L. altissima і L. wilhelmsiana для другого), але їхню самостійність навіть в ранзі підвидів ми вважаємо сумнівною.

Латук дібровний (Lactuca quercina) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Цілолиста і пірчастолиста форми латука дібровного в одному локалітеті в околицях с. Стари Санжари Полтавського району Полтавщини, 06.VII.2024

297. Собача кропива волохата (Leonurus villosus)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія. Загалом ареал потребує уточнення через постійну плутанину з дуже близьким західноєвропейським видом L. cardiaca.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни.
Екологія: Різноманітні рудеральні (переважно затінені) екотопи, зарості чагарників, лісосмуги, парки.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України. Від собачої кропиви звичайної (L. cardiaca) відрізняється стеблом на всій довжині з численними відхиленими простими волосками, а також волосистою чашечкою (у L. cardiaca чашечка завжди гола, а стебла за межами суцвіття голі або з окремими простими волосками на ребрах), а від собачої кропиви сизуватої (L. glaucescens) – значно ширшими кінцевими частками листків. Від інших представників родини глухокропивові можна ідентифікувати за пальчасто-розсіченими на 5–7 великозубчастих часток листками і численними квітками, зібраними в щільні несправжні кільця в пазухах листків та в загальне довге колосоподібне суцвіття. Нам досі лишається незрозумілим, чому замість Leonurus villosus чимало авторів продовжують вживати латинську назву L. quinquelobatus, яка є невалідно опублікованою (її першоопис є роботою, включеною до "Opera Utique Oppressa", тобто згідно з Міжнародним кодексом номенклатури водоростей, грибів та рослин має бути відхиленою і не братися до уваги під час встановлення пріоритету в публікації).

Собача кропива волохата (Leonurus villosus) в полезахисній лісосмузі в околицях с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Собача кропива волохата серед чагарників в Пушкарівській балці в м. Полтава, 04.VIII.2024

 

298. Болиголов плямистий (Conium maculatum)

Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Гімалаї, Північна Африка, занесено до Східної Азії, Південної Африки, Північної і Південної Америки, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території України.
Екологія: Краї полів, перелоги, узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Впізнається за високими (до 2 м заввишки) круглястими стеблами з добре помітними фіолетовими плямами, білими пелюстками квіток та дуже своєрідним ("мишачим") неприємним запахом. Від бугили лісової (Anthriscus sylvestris) також можна відрізнити за відсутністю чітких граней на стеблах і черешках нижніх листків і помітно коротшими кінцевими сегментами листків, а від бутня бульбистого (Chaerophyllum bulbosum; в цього виду часто бувають темні плями в нижній частині стебла) – відсутністю шипиків на стеблі та кулястими плодами (у бугили лісової і бутня бульбистого плоди довгасто-лінійні).

Болиголов плямистий (Conium maculatum) біля лісосмуги в околицях с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Болиголов плямистий у лісосмузі біля с. Редути Полтавського району Полтавщини, 10.VI.2024

Болиголов плямистий на узліссі соснового лісу в околицях с. Стримівка Кропивницького району Кіровоградської області, 27.VI.2024

299. Підмаренник сланкий (Galium humifusum)

Родина: Маренові (Rubiaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Монголія.
Поширення в Україні: Полісся – дуже рідко (як випадково занесена рослина вздовж залізниць), Лісостеп – спорадично (теж як ксенофіт), Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Поля, узбіччя доріг, насипи залізниць та інші рудеральні ділянки, на півдні часто росте також на остепнених луках і в степах в умовах значної антропічної трансформації (сильний випас, надмірна рекреація тощо).
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду легко відрізнити за лежачими рясно опушеними стеблами, дрібними (до 10–20 мм завдовжки і до 5 мм завширшки) листками в кільцях по 4–8 та квітками з білим лійкоподібним (з короткою трубкою в основі) чотирипелюстковим віночком. Дуже поліморфний вид, який раніше розглядали у складі роду Asperula, а спроби виділення з нього декількох окремих самостійних таксонів (A. besseriana Klokov, A. cincinnata Klokov, G. pseudohumifusum Ostapko) навряд чи варто вважати доцільними.

Підмаренник сланкий (Galium humifusum) на залізничному насипі на південній околиці с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Підмаренник сланкий серед чагарників в околицях с. Велика Рублівка Полтавського району Полтавщини, 04.VII.2024

300. Тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Майже уся Євразія (за винятком Аравійського півострова, Індії та Південно-Східної Азії), гори Північної Африки, занесено до Японії, в Північну і Південну Америку.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, степові схили, світлі ліси, чагарники, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: За зовнішнім виглядом дуже схожий на тонконіг лучний (P. pratensis, № 220) і відрізняється від нього лише більш ксерофітним виглядом і вужчими (від вузьколінійних до щетинкоподібних) та зазвичай згорнутими (а не плоскими) листками.

Тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia) у лісосмузі вздовж залізниці на південній околиці с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Традиційні найцікавіші зоологічні знахідки, зроблені у проміжку з 28 квітня по 2 травня 2024 року:

Птах, якого легко почути, але складно побачити - соловейко східний (Luscinia luscinia) в заплавному дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Вівсянка садова (Emberiza hortulana) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 - моя перша і поки що єдина знахідка цього виду на гніздуванні в Полтавській області

Білоноска болотяна (Leucorrhinia pectoralis) в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024 - малопоширений в Лісостепу вид бабок, але в долині Дніпра на південних околицях Києва поки що все ж зберігає відносно велику чисельність

Люцина (Hamearis lucina) в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024 - денний метелик з "Червоної книги України", трапляється локально

Тріщалка п'ятикрапкова (Crioceris quinquepunctata) в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024 - як і два інші зафіксовані в Києві види роду (C. duodecimpunctata i C. quatrodecimpunctata) є листоїдом-монофагом холодку лікарського (Asparagus officinalis), але трапляється рідко і за чисельністю значно їм поступається

Систематичний список видів судинних рослин, сфотографованих в 2024 році, за абеткою їхніх латинських назв (в дужках вказані номери таксонів в загальному переліку):

Adoxaceae: Adoxa moschatellina (23)
Alliaceae: Allium ursinum (242)
Amaryllidaceae: Galanthus nivalis (32)
Apiaceae: Aegopodium podagraria (29), Anthriscus sylvestris (273), Berula erecta (197), Chaerophyllum temulum (22), Conium maculatum (298), Eryngium planum (212), Ostericum palustre (169), Sanicula europaea (18)
Apocynaceae: Asclepias syriaca (16), Vinca minor (31), Vincetoxicum hirundinaria (265)
Araliaceae: Hedera helix (3)
Aristolochiaceae: Aristolochia clematitis (258), Asarum europaeum (30)
Asteraceae: Ambrosia artemisiifolia (272), Aposeris foetida (70), Artemisia absinthium (36), A. austriaca (85), Cirsium oleraceum (247), Echinops sphaerocephalus (35), Erigeron annuus (59), Helichrysum arenarium (148), Lactuca quercina (296), Lapsana communis (54), Mycelis muralis (185), Onopordum acanthium (37), Petasites spurius (110), Psephellus sumensis (114), Senecio vernalis (281), Tanacetum corymbosum (262), T. vulgare (159), Tussilago farfara (33)
Athyriaceae: Athyrium filix-femina (225)
Balsaminaceae: Impatiens parviflora (231)
Berberidaceae: Berberis vulgaris (127)
Betulaceae: Alnus glutinosa (14), Betula pendula (137), Carpinus betulus (128), Corylus avellana (11)
Boraginaceae: Asperugo procumbens (218), Buglossoides arvensis (164), B. czernjajevii (175), Cynoglossum officinale (292), Lithospermum officinale (283), Memoremea scorpioides (237), Myosotis sparsiflora (144), M. stricta (208), Nonea pulla (288), Pulmonaria obscura (43)
Brassicaceae: Alliaria petiolata (51), Alyssum minutum (151), Arabidopsis arenosa (143), A. thaliana (125), Barbarea vulgaris (183), Capsella bursa-pastoris (129), Cardamine amara (234), C. bulbifera (241), C. dentata (209), C. glanduligera (65), C. impatiens (97), C. quinquefolia (239), Descurainia sophia (206), Draba nemorosa (133), Erophila verna (49), Noccaea perfoliata (90), Rapistrum perenne (285), Thlaspi arvense (280)
Campanulaceae: Campanula persicifolia (53)
Caprifoliaceae: Lonicera tatarica (282)
Caryophyllaceae: Alsine media (55), Arenaria serpyllifolia (176), Cerastium holosteoides (174), C. pumilum (227), C. schmalhausenii (146), C. semidecandrum (182), Holosteum umbellatum (103), Moehringia trinervia (245), Rabelera holostea (41), Spergula morisonii (219), Stellaria graminea (264)
Celastraceae: Euonymus europaeus (198), E. verrucosus (236)
Ceratophyllaceae: Ceratophyllum demersum (99)
Chenopodiaceae: Bassia prostrata (116)
Colchicaceae: Colchicum bulbocodium (109)
Convallariaceae: Convallaria majalis (152)
Convolvulaceae: Convolvulus arvensis (180)
Cornaceae: Cornus sanguinea (254)
Crassulaceae: Hylotelephium maximum (121), Sedum acre (93), S. sexangulare (216), Sempervivum ruthenicum (119)
Cucurbitaceae: Echinocystis lobata (131)
Cyperaceae: Carex acutiformis (255), C. caryophyllea (122), C. colchica (149), C. digitata (67), C. ericetorum (120), C. melanostachya (295), C. michelii (203), C. nigra (263), C. pilosa (20), C. praecox (177), C. sylvatica (244), C. vulpina (222), Eleocharis uniglumis (172)
Cystopteridaceae: Cystopteris fragilis (240)
Dryopteridaceae: Dryopteris carthusiana (10), D. dilatata (21), D. filix-mas (26), Polystichum aculeatum (68)
Elaeagnaceae: Hippophäe rhamnoides
Equisetaceae: Equisetum arvense (171), E. fluviatile (249), E. hyemale (17), E. pratense (223)
Ericaceae: Calluna vulgaris (124)
Euphorbiaceae: Euphorbia cyparissias (142), E. kaleniczenkoi (166), E. palustris (275), E. saratoi (287), Mercurialis perennis (46)
Fabaceae: Amorpha fruticosa (271), Astragalus dasyanthus (108), Caragana arborescens (163), C. frutex (112), Cytisus ruthenicus (228), Lathyrus vernus (141), Oxytropis pilosa (83), Vicia sepium (277)
Fagaceae: Quercus robur (155)
Geraniaceae: Erodium cicutarium (199), Geranium robertianum (9)
Grossulariaceae: Ribes nigrum (235), R. uva-crispa (52)
Hemerocallidaceae: Hemerocallis fulva (179)
Hippocastanaceae: Aesculus hippocastanum (293)
Hyacinthaceae: Hyacinthella leucophaea (105), Muscari neglectum (104), Scilla bifolia (38), S. siberica (73)
Hydrocharitaceae: Stratiotes aloides (40)
Iridaceae: Crocus reticulatus (79), Iris pumila (106), I. sibirica (6)
Juncaceae: Juncus effusus (102), Luzula campestris (123)
Lamiaceae: Ajuga chia (289), A. genevensis (256), A. reptans (69), Betonica officinalis (221), Glechoma hederacea (50), Glechoma hirsuta (138), Lamium amplexicaule (84), L. galeobdolon (45), L. maculatum (111), L. purpureum (117), Leonurus villosus (297), Phlomoides tuberosa (140), Salvia aethiopis (91), Stachys recta (286)
Lemnaceae: Lemna minor (15), L. trisulca (204)
Liliaceae: Fritillaria meleagroides (205), Gagea erubescens (87), G. lutea (42), G. minima (71), G. pusilla (75), Tulipa sylvestris (89), Tulipa gesneriana (178)
Lycopodiaceae: Lycopodium clavatum (25)
Melanthiaceae: Paris quadrifolia (246)
Moraceae: Morus alba (214)
Oleaceae: Fraxinus excelsior (224), Ligustrum vulgare (4)
Orchidaceae: Neottia nidus-avis (56)
Orobanchaceae: Lathraea squamaria (251)
Oxalidaceae: Oxalis acetosella (62)
Papaveraceae: Chelidonium majus (8), Corydalis cava (66), C. intermedia (88), C. marschalliana (94), C. paczoskii (145), C. solida (39)
Pinaceae: Picea abies (28), Pinus sylvestris (12)
Plantaginaceae: Linaria odora (192), Plantago major (170), Veronica arvensis (226), V. austriaca (287), V. chamaedrys (202), V. dillenii (147), V. persica (58), V. polita (76), V. prostrata (157), V. serpyllifolia (270), V. sublobata (92), V. verna (200)
Plumbaginaceae: Goniolimon tataricum (115)
Poaceae: Alopecurus pratensis (189), Anthoxanthum repens (213), Bromus tectorum (268), Poa angustifolia (300), P. annua (132), P. bulbosa (181), P. compressa (267), P. pratensis (220), Sclerochloa dura (291), Stipa capillata (34)
Polygonaceae: Rumex acetosella (193), R. confertus (276)
Polygonataceae: Polygonatum multiflorum (100)
Primulaceae: Androsace elongata (82), Lysimachia nummularia (233)
Ranunculaceae: Adonis vernalis (86), Anemonoides nemorosa (64), A. ranunculoides (44), A. sylvestris (107), Caltha palustris (196), Ficaria verna (24), Isopyrum thalictroides (63), Myosurus minimus (134), Pulsatilla pratensis (118), Ranunculus acris (210), R. auricomus (96), R. cassubicus (72), R. flammula (184), R. illyricus (81), R. pedatus (5), R. polyanthemos (7), R. polyphyllus (201), R. repens (101), R. sceleratus (27)
Resedaceae: Reseda lutea (290)
Rhamnaceae: Rhamnus cathartica (158)
Rosaceae: Amelanchier spicata (195), Crataegus kyrtostyla (279), C. monogyna (284), C. rhipidophylla (274), Filipendula ulmaria (95), F. vulgaris (80), Geum rivale (232), G. urbanum (57), Malus sylvestris (259), Potentilla humifusa (113), P. reptans (211), Prunus avium (230), P. fruticosa (165), P. mahaleb (167), P. padus (168), P. serotina (260), P. spinosa (160), P. tomentosa (154), Pyrus communis (139), Rosa rubiginosa (156), Rubus idaeus (253), Sorbus aucuparia (186), Torminalis glaberrima (257)
Rubiaceae: Cruciata laevipes (278), Galium aparine (229), G. humifusum (300), G. odoratum (19)
Salicaceae: Populus canescens (191), P. tremula (266), Salix acutifolia (48), S. alba (207), S. caprea (60), S. cinerea (130), S. pentandra (13), S. rosmarinifolia (217), S. triandra (153)
Santalaceae: Thesium ramosum (162), Viscum album (1)
Sapindaceae: Acer campestre (194), A. negundo (2), A. platanoides (136), A. pseudoplatanus (188), A. tataricum (150)
Saxifragaceae: Chrysosplenium alternifolium (47)
Scrophulariaceae: Scrophularia nodosa (187)
Solanaceae: Datura stramonium (161)
Thelypteridaceae: Thelypteris palustris (215)
Ulmaceae: Ulmus glabra (238), U. laevis (61), U. minor (243)
Urticaceae: Humulus lupulus (126), Urtica dioica (294)
Valerianaceae: Valeriana officinalis (261)
Viburnaceae: Sambucus nigra (250), S. racemosa (190), Viburnum opulus (248)
Violaceae: Viola ambigua (77), V. arvensis (173), V. hirta (135), V. mirabilis (98), V. odorata (74), V. sororia (252), V. suavis (78)