середа, 15 жовтня 2025 р.

Найцікавіше на iNaturalist: вересень 2025

 Вітання! Попереднє повідомлення в блозі, яке було присвячене найцікавішим спостереженням рослин, які були завантажені на iNaturalist протягом серпня 2025 року (якщо раптом не бачили, то перегляньте його тут), зібрало чимало позитивних реакцій, тому є бажання продовжити цю рубрику і окинути оком ті спостереження з iNaturalist, що були завантажені на цей ресурс упродовж вересня цього календарного року. Традиційно є сенс розділити їх на актуальні (сфотографовані і завантажені на iNaturalist з 1 по 30 вересня 2025 р.) та архівні (сфотографовані до 01.09.2025, але завантажені на ресурс саме протягом вересня 2025 р.). Деякі події також відбулися. 

Нагадую: в цьому повідомленні я висловлюю тільки свою особисту і дуже суб'єктивну думку! Не маючи можливості за браком вільного часу стабільно і регулярно переглядати абсолютно всі спостереження з території України, обираю для оприлюднення і обговорення у рамках цієї рубрики тільки ті спостереження, які мені особисто здаються найцікавішими і вартими уваги! Про якісь свої найцікавіші спостереження ви можете за бажанням без проблем написати в коментарях під цим дописом.

Актуальні спостереження

1. Cyperus flavescens L. i Helianthemum nummularium (L.) Mill. в Києві

Почнемо огляд найцікавіших ботанічних знахідок вересня з міста Київ, де традиційно зосереджена велика кількість користувачів iNaturalist, тому кожна цікава рослина відразу привертає увагу. Мій колега з Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Ігор Ольшанський знайшов 26 вересня біля пляжу "Африка" на Оболоні два локалітети смикавця жовтуватого (Cyperus flavescens L. або Pycreus flavescens (L.) P. Beauv. ex Rchb.). Цей вид має майже космополітний ареал (відсутній лише в Східній Азії, а в Австралії росте тільки як чужорідна рослина), але в Україні нині трапляється дуже локально на прирічкових пісках Дніпра та деяких його великих приток. На iNaturalist досі було оприлюднено лише шість спостережень цього виду, два з них у Києві (Конча-Заспа) і ще по одному - на Київщині, Полтавщині (острів Жовнин у Кременчуцькому водосховищі), у Волинській та Рівненській областях.

Cyperus flavescens L. на Оболоні в м. Київ (фото Ігоря Ольшанського, оригінал за посиланням)

Ще одна цікава знахідка в Києві у вересні - сонянка звичайна (Helianthemum nummularium (L.) Mill. s.l.; знайдені рослини, очевидно, належать до окремого підвиду H. nummularium subsp. obscurum (Pers.) Holub із синонімами H. chamaecistus Mill. i H. hirsutum (Thuill.) Merat.) - перше спостереження виду на території м. Київ на iNaturalist! Ця рослина спорадично трапляється у багатьох регіонах України на луках, у світлих лісах, степових схилах та відслоненнях різних кристалічних порід, а в околицях Києва була відома за давніми знахідками різних дослідників в середині ХІХ - першій половині ХХ ст. (від Рудольфа Траутфеттера до Михайла Котова; див. том 7 "Флори УРСР"). Її сфотографувала 14 вересня користувачка iNaturalist з логіном "oksana_sintia" на Міністерці, на луках біля озера Редькине.

Helianthemum nummularium (L.) Mill. s.l. біля озера Редькине в м. Київ (фото користувачки iNaturalist з логіном "oksana_sintia", оригінал за посиланням)

2. Dysphania botrys (L.) Mosyakin & Clemants та Symphyotrichum ciliatum (Ledeb.) G.L. Nesom на острові Хортиця в Запоріжжі

Низка цікавих видів судинних рослин у вересні 2025 р. спостерігалася в заплаві річки Дніпро на острові Хортиця в м. Запоріжжя користувачем (чи користувачами?) з логіном "khortytsianpd". Серед них особливий інтерес викликає запашник звичайний або ж лобода запашна (Dysphania botrys (L.) Mosyakin & Clemants, раніше - Chenopodium botrys L.) - аборигенний для України переважно середземноморсько-центральноазійський вид, що в наших умовах росте на прирічкових пісках в долинах великих річок, але останнім часом трапляється дуже рідко (значна кількість давніх його локалітетів, відомих в ХХ столітті, нині вже зникли). Ця рослина має сильний приємний запах і була сфотографована на Хортиці 23 вересня 2025 р. Вона лише втретє фіксується на iNaturalist в межах України, дві інші знахідки були зроблені Олександром Шиндером (в 2019 р. у Войнівському гранітному кар'єрі на Кіровоградщині та в 2022 р. в селі Великі Береги на Закарпатті), але в обох з них цей вид, очевидно, був лише випадково занесеним.

Dysphania botrys (L.) Mosyakin & Clemants на острові Хортиця в місті Запоріжжя (оригінал фото за посиланням)

Інша рослина, яку варто відзначити - американська айстра війчаста (Symphyotrichum ciliatum (Ledeb.) G.L. Nesom, відома ще в нас під назвою Brachyactis ciliata (Ledeb.) Ledeb.). Вона, як можна зрозуміти з родової назви, справді походить з Північної Америки (і, як стверджує POWO, також із Сибіру та Східної Азії), а на території України ще в 1970-1980-их рр. була знайдена в декількох локалітетах на алювіальних пісках в пониззях Дунаю, Дністра і Дніпра (Дубина та ін., 1986). На Хортиці вид був зафіксований відразу у двох локалітетах: 23 вересня у північній частині острова неподалік балки Музичиної і 29 вересня - у його східній частині на сильно обмілілій ділянці Дніпра біля селища Садоводів. З огляду на пізнє цвітіння цей вид також нечасто потрапляє в об'єктиви фотокамер, ці спостереження з Хортиці є лише четвертим і п'ятим на iNaturalist з України, до того американська айстра війчаста фіксувалася двічі Олександром Шиндером на Кіровоградщині (в 2019 р. в м. Новоукраїнка та в 2024 р. в Капустинському кар'єрі) і одного разу Оленою Волуцею на Буковині (в 2021 р. на березі Дністра в околицях с. Анадоли в межах НПП "Хотинський").

Symphyotrichum ciliatum (Ledeb.) G.L. Nesom на острові Хортиця в м. Запоріжжя (оригінал фото за посиланням)

3. Lepidium graminifolium L. на Січеславщині

Хрінниця злаколиста (Lepidium graminifolium L.) - типовий приклад виду із середземноморським ареалом, поширеного від Піренейського півострова та Північної Африки (Алжир і Марокко) до Криму і Туреччини. В Україні ця рослина була досі відома тільки з Південного берега Криму, де є досить поширеним бур'яном. Я добре її знаю і є нині її найкращим ідентифікатором на iNaturalist, бо неодноразово мав можливість спостерігати її в Ялті, Гурзуфі, Алушті та Симеїзі під час подорожей по Криму в 2010-2013 рр. Тому мені було дуже цікаво побачити її перші спостереження і в континентальній частині України - в селищі Дніпровське Кам'янського району Дніпропетровської області, де вона була сфотографована 16 вересня 2025 р. активною дослідницею флори Правобережного Степу Світланою Кияк. Вперше в цьому селищі пані Світлана знайшла хрінницю злаколисту в листопаді минулого року біля Дніпровського крохмале-патокового комбінату і, судячи з усього, цей вид (який, безперечно, на Січеславщині має вважатися чужорідною рослиною) почав тут активно поширюватися. Випадки заносу Lepidium graminifolium вже давно відомі у Західній і Центральній Європі, вид неодноразово знаходили в Німеччині, Великій Британії, континентальних районах Франції тощо.

Lepidium graminifolium L. в селищі Дніпровське на Січеславщині (фото Світлани Кияк, оригінал за посиланням)

4. Potamogeton obtusifolius Mert. & W.D.J. Koch на Житомирщині 

Одним з найактивніших спостерігачів природи в Житомирській області є Олександр Гриб, який досліджує біорізноманітність Миропільської громади та прилеглих до неї територій, та регулярно знаходить низку цікавих рослин і тварин. Одна з таких рослин - рдесник туполистий (Potamogeton obtusifolius Mert. & W.D.J. Koch) - була сфотографована 27 вересня цього року в руслі річки Лісна між селами Борятин і Лісна Рудня Житомирського району. Цей вид має циркумполярний ареал і трапляється у різних прісних водоймах Старого і Нового Світу, але переважно в межах бореальної зони. В Україні його чисельність (як і багатьох інших вузьколистих видів роду Potamogeton L.) останнім часом дуже скоротилася з огляду на забруднення та евтрофікацію водойм, досі на iNaturalist з України ми мали тільки одне спостереження 2011 р. Олександра Баранського із Західного Полісся, хоча за літературними і гербарними даними рдесник туполистий неодноразово спостерігався в багатьох адміністративних областях України в межах Полісся та Лісостепу. Традиційно на iNaturalist водні рослини фотографують значно рідше за наземні, тому варто очікувати в майбутньому й на інші знахідки P. obtusifolius у північній частині України.

Potamogeton obtusifolius Mert. & W.D.J. Koch у річці Лісна на Житомирщині (фото Олександра Гриба, оригінал за посиланням)

5. Carex oederi Retz., Radiola linoides Roth, Myricaria germanica (L.) Desv. i Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur на Рівненщині

До дуже своєрідних і поки що відносно малодосліджених осередків фіторізноманітності на території України належать кар'єри для промислового добування різних порід. В таких кар'єрах часто трапляються як місцеві (аборигенні) види судинних рослин, характерні для цього регіону, так і низка чужорідних, що часто потрапляють сюди з автотранспортом і активно поширюються, займаючи вільні екологічні ніші. Один з таких кар'єрів розташований біля с. Гранітне Вирівської ОТГ Сарненського району Рівненської області і 3 вересня 2025 року його відвідала моя колега з Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Олена Міськова, сфотографувавши тут чимало вартих уваги видів судинних рослин. Серед останніх зупинюся детальніше на двох напевно аборигенних (Carex oederi Retz. і Radiola linoides Roth) та двох чужорідних (Myricaria germanica (L.) Desv. i Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur).

Осока Едера або пізня (Carex oederi Retz., =C. serotina Merat) належить до групи C. flava aggr., представники якої відзначаються невисоким зростом і мають жовтувато-зелені компактно зібрані на верхівці пагонів жіночі колоски, нижній приквітковий листок в них за довжиною завжди значно перевищує загальне суцвіття. В Україні цей вид зрідка спостерігався на Поліссі та в Лісостепу (Київська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Рівненська, Львівська області), а на iNaturalist з України ми маємо сім спостережень виду, але всі вони були зроблені приблизно в одному місці і в один день - Олександром Баранським і Олександром Левоном 27 липня 2023 р. в ботанічному заказнику "Кемпа" в Бродівському районі Львівської області.

Carex oederi Retz. біля села Гранітне на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

Радіола льоноподібна або льон-радіола (Radiola linoides Roth, синонім - Linum radiola L.) - одна з тих судинних рослин, на яку спостерігачі мало звертають увагу з огляду на її дрібні розміри. Її ареал можна охарактеризувати як субокеанічний і переважно західно-, центрально- та південноєвропейський з окремими осередками в Передній Азії, Північній, Центральній та Східній Африці. На території України радіолу неодноразово спостерігали в різних областях Полісся, Лісостепу і в долинах великих річок у степовій зоні, але на iNaturalist ми поки мали тільки три спостереження, одне з яких є дуже давнім і гербарним (1937 р., біля с. Підстепне на Херсонщині), а інші два були зроблені відповідно Олександром Левоном в 2014 р. на Чернігівщині та Олександром Баранським в 2025 р. на Волині.

Radiola linoides Roth в гранітному кар'єрі на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

Інші два види - біждерев звичайний чи мірикарія німецька (Myricaria germanica (L.) Desv.) та іван-чай розмаринолистий чи зніт Додонея (Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur, =Epilobium dodonaei Vill.) - мені загалом добре відомі, бо вони є дуже характерними представниками узбереж річок на Прикарпатті (наприклад, в чималій кількості вони ростуть в околицях Івано-Франківська на річці Бистриці-Солотвинській). Мірикарія в Україні спостерігалася в Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях (є ще давня вказівка Віллібальда Бессера для Південного Поділля загалом), тоді як іван-чай розмаринолистий - в Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Хмельницькій, Тернопільській областях, а минулого року він вперше був зафіксований в Кіровоградській області - Юрієм Вовкотрубом і Наталією Драбиною в гранітному кар'єрі на південно-західній околиці міста Кропивницький. Отже, популяції Chamaenerion dodonaei в Україні нині мають експансивний характер і поступово розповсюджуються у північному і східному напрямках. Щодо Myricaria germanica поки що якісь висновки робити рано, вид загалом потребує тривалішого моніторингу в усіх його осередках з метою з'ясування його статусу у флорі України. Від видів роду Tamarix L., з яким часто плутають біждерев звичайний, останній відрізняється китицеподібними, а не волотеподібними суцвіттями, десятьма (а не 3-8) тичинками та сидячими приймочками квіток (у видів Tamarix стовпчики маточки добре помітні). В будь-якому випадку Myricaria germanica і Chamaenerion dodonaei були вперше зафіксовані в 2025 році Оленою Міськовою як на Рівненщині, так і на території Українського Полісся загалом.

Myricaria germanica (L.) Desv. на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

Chamaenerion dodonaei (Vill.) Schur біля села Гранітне на Рівненщині (фото Олени Міськової, оригінал за посиланням)

6. Isolepis setacea (L.) R. Br. i Juncus capitatus Weigel на Львівщині

Ще дві цікаві рослини 6 вересня 2025 р. спостерігав Василь Шевчик в околицях міста Яворів на Львівщині - оситняг щетинястий (Isolepis setacea (L.) R. Br., синоніми - Schoenoplectus setaceus (L.) Palla та Scirpus setaceus L.) i ситник голівчастий (Juncus capitatus Weigel). Це малопоширені в Україні види, що є представниками так званого "заплавного ефемеретуму" - своєрідних рослинних угруповань пересохлих берегів прісних водойм, що зазвичай розвиваються в кінці літа та восени. Isolepis setacea в нас загалом був відомий із Західного Полісся, Правобережного Лісостепу (м. Саврань на Одещині), Донецького кряжу (урочище "Грабова балка" в Шахтарському районі Донецької області) та Криму, а на iNaturalist з України досі було тільки п'ять спостережень з Гірського Криму, оприлюднених різними спостерігачами в 2022-2024 рр. Очевидно, ця рослина є новою для Львівської області. Схожа ситуація і з Juncus capitatus: хоча цей вид відомий з багатьох регіонів Полісся, Лісостепу і Степу (Київська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Львівська, Тернопільська, Черкаська, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Херсонська області) на iNaturalist завантажено тільки сім спостережень з Київської, Харківської та Херсонської областей.

Isolepis setacea (L.) R. Br. на Львівщині (фото Василя Шевчика, оригінали за посиланням)

Juncus capitatus Weigel біля м. Яворів на Львівщині (фото Василя Шевчика, оригінал за посиланням)

7. Перший факт здичавіння Leonotis nepetifolia (L.) R. Br. в Києві

Тропічний індоафриканський вид Leonotis nepetifolia (L.) R. Br. (левове вухо котячом'ятолисте) з родини Lamiaceae є маловідомим для українських ботаніків, але він є перспективною лікарською і кормовою рослиною в багатьох регіонах в Південній півкулі. В останнє десятиліття він зрідка випробовується в культурі в окремих країнах Європи, а 30 вересня 2025 р. Олександр Шиндер зафіксував його самосів у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України в м. Київ. Таким чином, Leonotis nepetifolia є новим для флори України ергазіофітом, який потребує моніторингу в майбутньому.

Leonotis nepetifolia (L.) R. Br. у здичавілому стані в м. Київ (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

8. Третя знахідка Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald на Полтавщині

Ще я б хотів окремо відмітити мого гарного знайомого Андрія Раджабова, який зараз є одним з найактивніших спостерігачів в околицях міста Полтави. Незважаючи на те, що він найбільше фотографує для iNaturalist птахів, бабок та денних метеликів, у доробку його ботанічних спостережень є низка цікавих рослин, зокрема й перша поза межами Полтави знахідка гострянки довгоколючкової (Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald). Ця північноамериканська рослина з високим інвазійним потенціалом добре відома багатьом ботанікам Києва за активним її розповсюдженням в останні роки на пісках Дніпра, а також дослідникам півдня України, де C. longispinus місцями є дуже поширеним видом у приморських екотопах. Влітку 2003 року я уперше для Полтавщини знайшов одну особину гострянки довгоколючкової у Полтаві - на узбіччі дороги по вулиці Чорновола біля так званого "нового" корпусу Полтавського педагогічного університету і, висмикнувши з коренем єдину в тому місці рослину для гербаризації, самостійно знищив її осередок. Втім, згодом у великій кількості цей вид був знайдений в Полтаві на міському пляжі на р. Ворскла неподалік Південного вокзалу, де він і досі росте щороку у великій кількості і дуже загалом добре себе почуває. Ця популяція довгий час лишалася єдиною на Полтавщині, доки Андрій 5 вересня 2025 р. не знайшов C. longispinus на прирічкових пісках правого берега річки Ворскла на північно-східній околиці села Буланове південніше Полтави (Щербанівська сільська громада Полтавського району). Поки що в цьому місці вид відрізняється низькою чисельністю, але потребує моніторингу. Цікаво, що я зовсім нещодавно (5 жовтня 2025 р.) мав можливість детально обстежити прирічкові піски на південній околиці с. Буланове і там гострянка довгоколючкова ніде не була знайдена.

Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald на прирічкових пісках р. Ворскла біля с. Буланове на Полтавщині (фото Андрія Раджабова; оригінал за посиланням)

Архівні спостереження

1. Знахідки низки ергазіофігофітів в дендропарку "Березинка" на Закарпатті

Протягом вересня 2025 р. Олександр Шиндер завантажив чимало власних фотографій з експедиції 2-4 травня 2024 року на Закарпаття, де він мав змогу спостерігати багато рідкісних для України як аборигенних, так і чужорідних рослин. Почнемо з останніх. 2 травня в дендропарку "Березинка" в Мукачівському районі пан Олександр спостерігав самосів двох деревних екзотів, що, мабуть, у здичавілому стані для території України досі не вказувалися - Kalopanax septemlobus (Thunb.) Koidz. (родина Araliaceae, батьківщина - Східна Азія), Calycanthus floridus L. (нова для української флори родина Calycanthaceae, Північна Америка), а крім того, - чимало вже відомих в Україні видів дерев та кущів, зокрема Carya glabra (Mill.) Sweet (Juglandaceae, Північна Америка), Berberis julianae C.K. Schneid. (Berberidaceae, Китай), Celastrus scandens L. (Celastraceae, Північна Америка) та ін.

Самосійна особина Kalopanax septemlobus (Thunb.) Koidz. в дендропарку "Березинка" на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

Самосів Calycanthus floridus L. в дендропарку "Березинка" на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

2. Thymus jankae Čelak. i Carduus collinus Waldst. & Kit. на Чорній горі на Закарпатті

Крім чужорідних рослин в дендропарках, Олександр Шиндер мав можливість 4 травня 2024 р. відвідати Чорну гору біля м. Виноградів на Закарпатті, яка є відомим для вітчизняних ботаніків форпостом центральноєвропейських видів в Україні, чимало з яких в нашій країні можна побачити лише в цьому місці. До деяких з них, наприклад, Stipa transcarpatica Klokov, Doronicum hungaricum Rchb. f. та Fraxinus ornus L. як представників "Червоної книги України" вже давно прикута увага спеціалістів, тоді як про інших інформація у фаховій літературі поки досить обмежена. Тому у цей блок включив два найцікавіші для мене види: чебрець Янке (Thymus jankae Čelak.) і будяк пагорбовий (Carduus collinus Waldst. & Kit.), оскільки обидва вони вперше проілюстровані на iNaturalist відповідними спостереженнями пана Олександра з території України, завантаженими у вересні 2025 р. Перший з них був знайдений на Чорній горі ще в 1967 р., як з'ясував львівський ботанік Віктор Начичко в ході роботи над своєю кандидатською дисертацією, присвяченою видам роду Thymus L. в західних регіонах України, але довгий час залишався неправильно ідентифікованим (Nachychko & al., 2019), а другий включено до "Червоної книги України" з природоохоронним статусом "зникаючий" (стан єдиної його популяції в Україні нині потребує спеціального дослідження).

Thymus jankae Čelak. на Чорній горі на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

Carduus collinus Waldst. & Kit. на Чорній горі на Закарпатті (фото Олександра Шиндера, оригінал за посиланням)

3. Dracocephalum ruyschiana L. на Київському Поліссі

Серед деяких архівних знахідок видів з "Червоної книги України", завантажених на iNaturalist у вересні 2025 р., привертає увагу змієголівник Рюйша (Dracocephalum ruyschiana L.), сфотографований Катериною Лавріненко 15 липня 2025 р. на Київському Поліссі в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику. Чисельність цього виду у нас зараз стрімко скорочується (раніше він був відомий з багатьох регіонів Полісся, Лісостепу і навіть з півночі Лівобережного Степу), а на iNaturalist це спостереження пані Катерини стало лише п'ятим з території України і першим на Правобережжі Дніпра.

Dracocephalum ruyschiana L. на Київщині (фото Катерини Лавріненко, оригінал за посиланням)

4. Equisetum × moorei Newman i Orobanche coerulescens Stephan біля м. Кам'янське на Січеславщині

Дніпропетровська область лишається одним з тих адміністративних регіонів, де регулярно спостерігають чимало цікавих і малопоширених в Україні видів рослин. Дві такі рослини мала можливість спостерігати Тетяна Горєлова: 16 березня 2021 р. нею вперше на Січеславщині був знайдений рідкісний гібрид Equisetum hyemale L. × E. ramosissimum Desf., відомий під бінарною назвою хвощ Мура (Equisetum × moorei Newman). Трохи інформації про поширення цього гібриду є в одній з моїх праць (Шиндер та ін., 2024), де він був вперше вказаний для м. Київ, околиць Полтави та Гірського Криму. Пізніше його спостерігав в 2023 р. Олександр Баранський неподалік міста Бородянка на Київщині (Правобережне Полісся) та Юрій Вовкотруб в 2024 р. в м. Кропивницький (Правобережний Степ). Тепер маємо інформацію і про наявність цієї рослини у Лівобережному Степу на Січеславщині - в заплаві Дніпра біля м. Кам'янське.

Equisetum × moorei Newman на Січеславщині (фото Тетяни Горєлової, оригінал за посиланням)

Ще одна своєрідна знахідка пані Тетяни - вовчок синюватий (Orobanche coerulescens Stephan) - перше спостереження цього виду на iNaturalist з України! Він був сфотографований 7 червня 2020 р. в селищі Курилівка неподалік міста Кам'янське. Це безхлорофільна паразитична рослина, яка розвивається на коренях представників роду Artemisia L. і в Дніпропетровській області раніше була відома з околиць міста Дніпро та природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Тарасов, 2012). За чисельністю O. coerulescens сильно поступається багатьом іншим видам роду Orobanche L., зафіксованим в Україні (O. alba, O. lutea, O. hederae, O. cumana тощо).

Orobanche coerulescens Stephan на Січеславщині (фото Тетяни Горєлової, оригінал за посиланням)

5. Третє спостереження Cystopteris sudetica A. Braun & Milde з України

У минулому повідомленні про найцікавіші ботанічні знахідки серпня згадувалося про другу фіксацію на iNaturalist в межах України міхурниці судетської (Cystopteris sudetica A. Braun & Milde) з "Червоної книги України", зроблену Андрієм Заморокою 25 липня 2025 р. біля с. Пробійнівка Івано-Франківської області. І рівно через місяць - 25 серпня 2025 року - вона була знову знайдена на Івано-Франківщині в новій (вже третій) локації! Ця рослина була сфотографована Катериною Кашпуренко біля села Бистриця Надвірнянського району.

Cystopteris sudetica A. Braun & Milde на Івано-Франківщині (фото Катерини Кашпуренко, оригінал за посиланням)

Події

24 серпня 2025 року на iNaturalist проходив одноденний біобліц до Дня Незалежності України (Independence Day of Ukraine 2025) і 9 вересня були підведені його остаточні підсумки. Вперше в історії таких заходів, що проводяться щорічно з 2022 року, перемогу в ньому здобула користувачка iNaturalist з України - Вікторія Сергійчук, якій вдалося сфотографувати впродовж одного календарного дня 410 видів живих організмів та зробити 1661 спостереження. Це справді вражаючий результат, тому варто привітати пані Вікторію з цим здобутком! Для порівняння: в минулі роки перемогу тричі поспіль за кількістю видів здобував користувач з Іспанії з логіном "faluke" з такими показниками: 2022 р. - 297 видів і 486 спостережень (більше спостережень тоді було лише у користувача з логіном "gernotkunz" - 848), 2023 р. - 442 види і 927 спостережень, 2024 р. - 461 вид і 1205 спостережень. В 2025 році цей користувач зробив 842 спостереження, зафіксувавши 405 видів, що й не дозволило йому зайняти перше місце. Тобто, якщо ви плануєте наступного року перемогти в такому одноденному біобліці, то варто прагнути досягти позначки в 450-460 сфотографованих видів. Єдине, що мене трохи тривожить - невелика частина тих спостережень, які зробила пані Вікторія цього дня, належить до деяких таксономічно проблемних чи просто слабко представлених на iNaturalist з огляду на брак фахівців комах і грибів, точне визначення яких, запропоноване нею відразу до видового рангу, на мій погляд, є дискусійним. Такі її спостереження в підсумку не були верифіковані іншими користувачами і не отримали дослідницького статусу, але це цілком відповідає заявленим до цього проєкту вимогам. Принаймні всі спостереження судинних рослин у пані Вікторії цього дня я особисто мав можливість перевірити і з ними все в порядку. Загалом же в цьому біобліці взяло участь 218 користувачів з усього світу (представлені всі континенти, крім Антарктиди) і за загальною кількістю спостережень (15930, які належать до 4061 виду) цьогорічний захід поступається лише минулорічному, значно перевищуючи аналогічні події, що проходили в 2022 і 2023 роках.

Для відслідковування статистики в минулих біобліцах до Дня Незалежності України рекомендую долучитися до відповідного "парасолькового" проєкту (Independence Day of Ukraine: Umbrella Project), який узагальнює відомості про усі такі заходи за 2022-2025 рр., щоб не шукати їх в разі потреби у рядку пошуку на цьому ресурсі.

Традиційно нагадую, що на iNaturalist продовжують свою роботу проєкти-змагання з фотофіксації видів окремих таксономічних груп протягом поточного календарного року, які я маю можливість модерувати. Висловлюючись футбольною мовою: якщо біобліци - це кубки, де можна виграти титули упродовж невеликого періоду (від однієї доби до кількох тихнів), то ці проєкти можна вважати аналогами регулярних чемпіонатів і перемогу в них можуть здобути тільки кращі з кращих вітчизняних користувачів iNaturalist. Станом на вечір 15.10.2025 ситуація в цих проєктах виглядає так:

Традиційно нагадую, що підсумкові результати в усіх цих проєктах будуть доступними в кінці січня - лютому 2026 року, тому розподіл місць в них поки є попереднім. Вони узагальнюють усі спостереження певної групи живих організмів з території України упродовж поточного календарного року і включають тільки ті з них, які отримали дослідницький статус. Завантажуючи певні фото живих організмів цієї групи, зроблені в 2025 році, ви несвідомо берете в них участь, якщо тільки у вашому персональному акаунті на iNaturalist немає заборони на залучення ваших спостережень до будь-яких проєктів. За бажанням ще можна натиснути на кнопку "Приєднатися" на головній сторінці будь-якого з цих проєктів (або й усіх відразу), це дасть вам можливість отримувати оновлення від нього у своїй стрічці новин (хоча цих оновлень нині за браком в мене вільного часу фактично немає, за винятком оголошення в кінці грудня, що проєкт завершився та повідомлення про його підсумки).

Якихось змін в таксономії і номенклатурі судинних рослин, що були зроблені протягом вересня 2025 року на iNaturalist і стосуються представників флори України, я не помітив. Втім, в нашому чаті українських користувачів iNaturalist в Telegram (якщо ви користуєтеся цим месенджером, то запрошую долучитися до нашого чату за цим посиланням: t.me/iNatUKR) зовсім нещодавно обговорювали заміну латинської назви оси сколії-гіганта з "Червоної книги України" Megascolia maculata на Regiscolia maculata на підставі нещодавньої статті (Castagnet & Cabon, 2025).

Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)