Тисяча рослин і як їх розпізнати: 251 - 300

Вітання усім читачам, давненько вже не було дописів з цієї серії, треба виправлятися!

Як пам'ятаєте, минулого року ми ставили за мету сфотографувати тисячу видів судинних рослин на території України. Пропоноване повідомлення охоплює ті види судинних рослин, які були знайдені з 26 квітня по 2 травня 2024 р. у трьох різних локаціях: в місті Київ (Правобережний Лісостеп), с. Забір’я Фастівського району Київщини (Правобережне Полісся) та біля с. Ланна Полтавського району Полтавщини (північна частина Лівобережного Степу).

Традиційно для кожного виду зазначено його українську і латинську назви, родину, ареал та поширення в Україні, екологічні умови трапляння, а також відмінності від схожих видів, з яким його можна сплутати в природних умовах.

Попередні повідомлення цієї рубрики:

Тисяча рослин і як їх розпізнати: 01 - 50
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 51 - 100
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 101 - 150
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 150 - 200
Тисяча рослин і як їх розпізнати: 201 - 250

251. Петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria)

Родина: Вовчкові (Orobanchaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу і горах Криму.
Екологія: Широколистяні ліси. Паразитує здебільшого на коренях ліщини звичайної (Corylus avellana), значно рідше – на вільсі чорній (Alnus glutinosa) та грабі звичайному (Carpinus betulus).
Ідентифікація в природі: Дуже своєрідна рослина, яку легко ідентифікувати за цілковитою відсутністю хлорофілу, наявністю потовщених рожево-пурпурових м’ясистих надземних пагонів, які з’являються рано навесні, та нечітко відмежованими від решти стебла квітками, зібраними на верхівці пагона в однобічне гроно, що мають двогубий рожево-червоний віночок.

Петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria) у вологому грабово-дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 26.IV.2024

252. Фіалка сестринська (Viola sororia)

Родина: Фіалкові (Violaceae).
Ареал: Первинний ареал – Північна Америка (від Канади до півночі Мексики), але широко культивується і дичавіє в багатьох країнах Європи та Азії.
Поширення в Україні: Часто вирощують в культурі на квітниках. У здичавілому стані ця рослина вже неодноразово спостерігалася поза межами місць культивування в Київській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Закарпатській областях (Шиндер та ін., 2023), немає сумнівів, що найближчим часом перелік відомих її локалітетів має суттєво збільшитися.
Екологія: Рудеральні біотопи (узбіччя доріг, смітники, канави, тріщини бордюрів тощо). У виявленому нами в 2024 р. локалітеті біля села Забір’я на Київщині вид у невеликій кількості (до 10 особин) траплявся в канаві поруч з полем (по стежці з автобусної зупинки "Арсенальна" до водойм рибгоспу), але в 2025 р. в цьому ж місці повторно вже не був знайдений.
Ідентифікація в природі: Дуже мінлива за морфологічними ознаками рослина, яка утворює низку окремих сортів, з яких в Україні найчастіше вирощують сорт "Albiflora" з білими пелюстками, які мають темніші жилки в зіві. Від аборигенної фіалки білої (Viola alba) цей культивар (крім наявності темніших жилок на білих пелюстках, яких у V. alba ніколи не буває) відрізняється цілковитою відсутністю повзучих пагонів.

Фіалка сестринська (Viola sororia) у здичавілому стані в канаві біля с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

253. Малина (Rubus idaeus)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім найпосушливіших пустельних регіонів Західної та Центральної Азії) та Північної Америки. Часто вирощують в культурі як їстівну і смачну ягоду.
Поширення в Україні: Досить часто в Карпатах, Розточчі, на Поліссі та в Лісостепу. В степовій зоні і на Кримському півострові росте тільки в культурних умовах та у випадково здичавілому стані.
Екологія: Хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, місця рубань лісу, зарості чагарників. Здичавілі з культури особини можуть траплятися в лісосмугах, на узбіччях доріг та в інших рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду Rubus можна без проблем відрізнити за білоповстистими з нижнього боку непарнопірчастими листками і червоними плодами, які легко відділяються від загального конічного квітколожа.

Малина (Rubus idaeus) серед заростей чагарників на березі ставка біля с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

Малина на узліссі ялинового лісу в околицях селища Ясіня Рахівського району Закарпаття, 16.VII.2024

254. Дерен криваво-червоний (Cornus sanguinea)

Родина: Деренові (Cornaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, занесено до Середньої Азії і Північної Америки.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на більшій частині території України, зрідка – на півдні степової зони.
Екологія: Ліси, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший дикорослий вид роду на території України, загалом відрізняється значним поліморфізмом в опушенні листкових пластинок. Популяції з дуже короткими притиснутими волосками на нижньому боці листків, що переважають на півдні Лісостепу, в степовій зоні та в Гірському Криму, зазвичай виділяють в самостійний підвид Cornus sanguinea subsp. australis або навіть в окремий вид C. australis, північніші популяції з рясним опушенням зісподу листків довгими волосками зараховують до типового підвиду (C. sanguinea subsp. sanguinea), а перехідні між ними особини з лісостепової і степової зон з частково прилеглим зісподу опушенням, в якому переважають двогалузисті волоски – до підвиду C. sanguinea nothosubsp. hungarica, який виник внаслідок гібридизації двох попередніх (або ж до окремого нотовиду C. × hungarica). Від дерену звичайного (C. mas) цей вид відрізняється щиткоподібними суцвіттями без обгортки і з білими чи жовтувато-білими квітками, які зацвітають після появи дорослих листків (у дерена звичайного суцвіття парасолькоподібні, оточені обгорткою з чотирьох верхівкових листків, квітки жовті, розпускаються до появи дорослих листків), кулястими чорнуватими (а не довгастими червоними) плодами, а також ширшими листками; від чужорідного дерену білого (C. alba) – відсутністю сизого відтінку на нижньому боці листкової пластинки, меншими за розміром листками та дрібнішими чорнуватими (а не білими чи блакитними) плодами.

Дерен криваво-червоний (Cornus sanguinea) серед чагарників на березі ставка біля с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

Повторне цвітіння дерену криваво-червоного в заплавному лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 24.VIII.2024

Дерен криваво-червоний серед чагарників в околицях с. Стінка Золочівського району Львівщини, 03.VIII.2024

255. Осока гостроподібна (Carex acutiformis)

Родина: Осокові (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка (поширення і статус в Центральній і Південній Африці потребує уточнення), занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Лісова зона – часто, Карпати і Лісостеп – спорадично, Степ та Гірський Крим – зрідка.
Екологія: Болота, береги водойм, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Від візуально дуже схожої осоки гострої (Carex acuta) відрізняється наявністю трьох (а не двох) приймочок на мішечках, від осоки побережної (C. riparia) – вужчими (5–7 мм замість 8–10 мм завширшки) жіночими суцвіттями та дрібнішими (3–4, а не 5–6 мм завдовжки) дещо сплощеними мішечками, від багатьох інших наших видів цього роду – відносно великими розмірами пагонів (до 120 см заввишки) з листками до 8 мм завширшки.

Осока гостроподібна (Carex acutiformis) на березі ставка в околицях с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024

256. Горлянка женевська (Ajuga genevensis)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Мала Азія, як занесена рослина зафіксована ще в Північній Америці.
Поширення в Україні: Часто трапляється майже на усій території України, але у високогір’ї Карпат і найпосушливіших регіонах півдня степової зони – дуже рідко.
Екологія: Степові схили, сухі луки, чагарники, світлі ліси, іноді також трапляється обабіч полів, уздовж доріг, на залізничних насипах та в інших рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Від горлянки повзучої (Ajuga reptans) відрізняється відсутністю повзучих пагонів, зазвичай трилопатевими (а не цілокраїми) приквітковими листками та густим опушенням пагонів (в A. reptans стебло в нижній частині здебільшого голе, а вище вкрите короткими простими волосками лише на двох протилежних гранях). У місці контакту цих двох видів можуть траплятися рослини з проміжними морфологічними ознаками, до яких в ранзі нотовиду, очевидно, слід застосовувати назву горлянка гібридна (A. × hybrida).

Горлянка женевська (Ajuga genevensis) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Горлянка женевська на степовому схилі балки неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

257. Берека звичайна (Torminalis glaberrima)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа (переважно південні райони), Кавказ, Західна Азія, Північна Африка.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Прикарпатті, Західному і Правобережному Лісостепу, часто – в горах Криму, в інших регіонах зрідка вирощується в ботанічних садах і парках та може спостерігатися як випадково занесена чи здичавіла з культури рослина. Включена до "Червоної книги України".
Екологія: Листяні ліси.
Ідентифікація в природі: Дерево до 25 м заввишки, що впізнається за характерними досить великими (5–18 см завдовжки і 3,5–14 см завширшки) округло-яйцеподібними листками з 3–5 довгозагостреними лопатями з кожного боку (нижня пара лопатей зазвичай помітно віддалена від інших і має більші розміри), які візуально нагадують листки видів роду Crataegus. У вітчизняній літературі зазвичай вказувалася під латинською назвою Sorbus torminalis.

Молода особина береки звичайної (Torminalis glaberrima) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ (мабуть, занесена птахами під час міграції), 28.IV.2024

258. Хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis)

Родина: Хвилівникові (Aristolochiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і частково Центральна Азія (Казахстан), занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Є досить звичайною рослиною на більшій частині території України за винятком лише гірських регіонів Карпат (втім, росте в Закарпатті), Розточчя і Західного Полісся. Зрідка трапляється на Прикарпатті, Житомирському Поліссі та на півдні степової зони (переважно в гирлових областях річок Дніпра, Дунаю і Дністра).
Екологія: Вологі листяні ліси, заплавні луки, чагарники.
Ідентифікація в природі: Впізнається за своєрідними довгасто-ниркоподібними і тупими на верхівках стебловими листками, жовтуватими зигоморфними квітками, зібраними по 3–5 в пазухах листків та грушоподібними плодами-коробочками.

Хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis) в заплавному дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 28.IV.2024

Хвилівник звичайний в дубовому лісі на лівому березі р. Ворскла неподалік селища Котельва Полтавської області, 26.V.2024

259. Яблуня лісова (Malus sylvestris)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Мала Азія, в культурі і як занесена рослина також зафіксована в Північній і Південній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України, крім найпівденніших районів степової зони.
Екологія: Світлі ліси, чагарники.
Ідентифікація в природі: Від дуже поширеної в культурі яблуні домашньої (M. domestica; в нас часто дичавіє) відрізняється дрібнішими і майже голими зісподу листками, а також меншими за розмірами (до 3 см в діаметрі) малоїстівними (дуже кислими і терпкими на смак) плодами.

Яблуня лісова (Malus sylvestris) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

260. Черемха пізня (Prunus serotina)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Первинний ареал розташований в Північній Америці (від Канади до Гватемали), як занесена рослина трапляється в Європі, Південній Америці, Австралії і Новій Зеландії та Південній Африці.
Поширення в Україні: Чужорідна рослина з високим інвазійним потенціалом, досить часто зараз трапляється на Українському Поліссі та в північній частині Лісостепу, спорадично – на півдні лісостепової і на півночі степової зон. В горах Криму і Карпат поки відсутня, на Закарпатті, Прикарпатті і в Розточчі поширена локально, а на півдні Степу, очевидно, зараз росте тільки в культурі.
Екологія: Дубові, дубово-соснові і соснові ліси, лісосмуги, чагарники.
Ідентифікація в природі: Від аборигенної черемхи звичайної (Prunus padus, вона ж Padus avium) цей вид відрізняється темно-червоними в період достигання плодами, пелюстками, що приблизно дорівнюють за довжиною тичинкам, а також помітно блискучими листками (у P. padus стиглі плоди чорні, а пелюстки за довжиною вдвічі перевищують тичинки), а від близького північноамериканського виду черемхи віргінської (P. virginiana, в Україні зрідка вирощується в культурі і може бути знайдена у випадково здичавілому стані) – листками з понад 15 парами (а не 8–11 парами) жилок та чашолистками, які при плодах не опадають.

Черемха пізня (Prunus serotina) на узліссі заплавного дубового лісу в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Черемха пізня з плодами на луках біля заплавного болота в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 24.VIII.2024

261. Валер’яна лікарська (Valeriana officinalis)

Родина: Валер’янові (Valerianaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється майже на усій території України, але в Карпатах, на півдні Степу і в Криму – зрідка.
Екологія: Вологі луки, болота, заплавні ліси, чагарники.
Ідентифікація в природі: Належить до таксономічно складного комплексу видів, об’єднаних в групу так званих "лікарських валер'ян" (V. officinalis s.l.), багато видів з якого у вітчизняній літературі часто визнавалися як самостійні таксони (V. exaltata, V. palustris, V. nitida, V. tanaitica, V. wolgensis та ін.). Їхня видова самостійність, на нашу думку, є дискусійною. Від валер'яни пагононосної (V. stolonifera) цей вид можна відрізнити за відсутністю довгих пагонів, що виходять з кореневища, наявністю опушення з коротких простих волосків на нижньому боці листків та зубчастими, а не цілокраїми їх сегментами першого порядку.

Валер'яна лікарська (Valeriana officinalis) в березовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Валер'яна лікарська на заболочених луках в заплаві р. Дніпро в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 31.V.2024

262. Пижмо щиткове (Tanacetum corymbosum)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір, Гімалаї, гори Північної Африки.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на більшій частині території нашої країни, на Поліссі і півдні Степу – зрідка, в Гірському Криму – часто.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, лісові галявини, зрідка – степові схили та сухі луки.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду відрізняється наявністю великих (до 2 см завдовжки) білих крайових язичкових квіток (у T. vulgare вони зовсім відсутні, у T. millefolium i T. achilleifolium вони мають не білий, а жовтий колір, а в T. parthenifolium i T. parthenium є білими, але помітно дрібнішими за розміром, 6–12 і 3–7 мм відповідно). Дуже близький до T. corymbosum вид T. clusii (часто розглядається як окремий підвид T. corymbosum subsp. subcorymbosum) в Україні росте у високогір’ї Карпат і відрізняється ширшою бурою облямівкою на листочках обгортки та дещо коротшим квітколожем, ширина якого приблизно в 1,5 рази (а не в 2–3) перевищує його висоту. Від інших візуально схожих айстрових з "ромашкоподібним" кошиком (представники родів Anthemis, Matricaria, Tripleurospermum, Leucanthemum) цей вид можна відрізнити за більшими міцними прямими стеблами та пірчасто-розсіченими листками з досить широкими довгасто-яйцеподібними кінцевими сегментами.

Пижмо щиткове (Tanacetum corymbosum) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.VI.2024

Високогірний підвид Tanacetum corymbosum subsp. subcorymbosum на вершині гори Жандарм в Рахівському районі Закарпаття, 13.VII.2024

263. Осока чорна (Carex nigra)

Родина: Осокові (Cyperaceae).
Ареал: Бореальна і помірна зони Євразії та атлантичні регіони Північної Америки, південніше трапляється в гірських регіонах Європи, Північної Африки, Західної і Центральної Азії, Сибіру.
Поширення в Україні: Часто на Поліссі, спорадично в Карпатах, Розточчі та Лісостепу, зрідка на півночі степової зони, дуже рідко – в Гірському Криму.
Екологія: Вологі луки, болота, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Досить типова рослина боліт, вільхових лісів і заболочених лук, що впізнається за такими морфологічними ознаками: наявне повзуче кореневище, суцвіття з 3–5 колосків до 2 см завдовжки, з яких один (дуже рідко два) чоловічий, а решта – жіночі, більш-менш компактно розташовані на верхівці пагона, приймочок дві, мішечки плоско-опуклі, з 5–8 жилками і дуже вкороченим носиком. Візуально серед інших вітчизняних видів роду найбільше схожа з осокою гострою (C. acuta), від якої легко відрізняється значно дрібнішими розмірами усіх частин рослини (зокрема стеблами 10–50, а не 30–150 см заввишки).

Осока чорна (Carex nigra) на зволоженій ділянці в світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

264. Зірочник злакоподібний (Stellaria graminea)

Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae).
Ареал: Більша частина Євразії, крім крайніх південних і південно-східних регіонів. Як занесена рослина відома ще в Північній Америці, Японії, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на усій території України, лише в південній частині степової зони вид поширений локально.
Екологія: Луки, степові схили, світлі ліси, чагарники, іноді – як бур’ян на полях та на порушених ділянках.
Ідентифікація в природі: Один з найпоширеніших видів роду в Україні, впізнається за дуже тонкими галузистими стеблами з вузьколінійними листками та одиничними квітками на довгих квітконіжках, пелюстки білі і глибоко-двороздільні. Дуже поліморфна рослина, яка варіює за наявністю опушення на чашолистках і приквітках, розмірами пелюсток і вегетативних органів. Рослини з чашолистками, які більш-менш рясно вкриті короткими волосками майже на усій поверхні, виділялися в окремий вид S. hebecalyx, а рослини із зовсім голими чашолистками – як S. hippoctona або S. subulata.

Зірочник злакоподібний (Stellaria graminea) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Зірочник злакоподібний на луках в центральній частині заплави р. Ворскла неподалік селища Котельва на Полтавщині, 26.V.2024

265. Ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria)

Родина: Кутрові (Apocynaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Західний Сибір, Північна Африка, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Часто трапляється на більшій частині території України, зрідка – в Карпатах (у низькогірних регіонах) та на півдні степової зони.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, степові схили.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, впізнається за більш-менш виткими у верхніх частинах стеблами, довгасто-яйцеподібними і серцеподібними в основі супротивними листками та квітками, зібраними по 1–3 в пазушні суцвіття, з білим і голим всередині віночком. 

Ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

Ластовень лікарський на степовому схилі балки в околицях села Коржиха Полтавського району Полтавщини, 10.VI.2024

266. Осика (Populus tremula)

Родина: Вербові (Salicaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім найпосушливіших південних регіонів) та гори Північної Африки, в культурі також росте в Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму, на півночі степової зони – спорадично, на півдні Степу – зрідка.
Екологія: Долини річок, світлі ліси (особливо на місцях суцільних рубань деревостану), зарості чагарників. Іноді утворює незначні за площею чисті насадження, переважно на легких піщаних і супіщаних ґрунтах.
Ідентифікація в природі: Дерево до 30 м заввишки з дуже своєрідними листками округло-ромбічної форми і з виїмчасто-зубчастими краями, від тополі сіруватої (P. canescens, № 191) легко відрізнити за завжди голими світло-зеленими зісподу (без сіруватої повсті) листками.

Осика (Populus tremula) на узліссі дубового лісу в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

Жіночі суцвіття осики в дубовому лісі в заплаві р. Ворскла неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 06.IV.2025

267. Тонконіг стиснутий (Poa compressa)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна, Центральна і частково Східна Азія, Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Сибір, на Далекий Схід, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни.
Екологія: Сухі луки, степові схили, відслонення, лісосмуги, поля, різні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду Poa відрізняється помітно стиснутими (сплощеними) в основі стеблами, відносно короткими суцвіттями-волотями з малоквітковими (3–5, рідко до 8) колосками, які мають тупі нижні квіткові луски.

Тонконіг стиснутий (Poa compressa) на піщаній ділянці в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Тонконіг стиснутий в канаві на узліссі дубового лісу неподалік с. Лебединці Бердичівського району Житомирської області, 26.VI.2024

268. Стоколос покрівельний (Bromus tectorum)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Більша частина Європи, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено до Південної Африки, Сибіру, на Далекий Схід, в Японію, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Трапляється повсюдно. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, схили, піски, поля, рудеральні екотопи, чагарники, соснові ліси, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший в Україні представник підроду Genea роду Bromus (раніше цей підрід виділяли в окремий рід Anisantha), що охоплює однорічні види, нижні квіткові луски колосків яких мають на верхівці два довгі гострі зубці, а також довгий (до 3 см завдовжки) остюк, що відходить від луски дещо нижче її верхівки. Від стоколоса неплідного (B. sterilis або Anisantha sterilis) та переважно середземноморських видів (у нас на Південному березі Криму) B. madritensis i B. diandrus відрізняється коротшою (3–15, а не 7–25 см) і помітно однобічною волоттю із звивистими гілочками, які несуть по 1–4 (а не 1–2) колоски.

Стоколос покрівельний (Bromus tectorum) на піщаній ділянці на березі озера Заспа (м. Київ), 29.IV.2024

 

Стоколос покрівельний у лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

 

269. Обліпиха звичайна (Hippophäe rhamnoides)

Родина: Маслинкові (Elaeagnaceae).
Ареал: Європа, Західна і Центральна Азія, занесено до Східної Азії, в Північну і Південну Америку (Чилі), Нову Зеландію.
Поширення в Україні: В природних умовах, очевидно, в нас росте тільки в пониззі р. Дунай на Одещині, але часто вирощується в культурі і трапляється у здичавілому стані в усіх адміністративних і природних регіонах України.
Екологія: Прирічкові піски, здичавілі особини трапляються в лісосмугах, заплавних лісах, серед заростей чагарників та в рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Відомий багатьом кущ чи невелике деревце до 5 м заввишки з численними розгалуженими колючими гілками і вузькими лінійними чи лінійно-ланцетними на верхівці тупуватими сріблястими листками. Квітки одностатеві, з двороздільною буруватою оцвітиною, чоловічі – з чотирма тичинками, зібрані в короткі колосоподібні суцвіття, жіночі – з однією маточкою, зібрані по 1–5 на вкорочених квітконіжках в пазухах гілочок, плоди кістянкоподібні, від овальних до майже кулястих, жовтуваті або оранжево-червоні. Плоди їстівні (хоча у свіжому вигляді є не дуже смачними) і часто використовуються як харчова та лікарська сировина. 

Обліпиха звичайна (Hippophäe rhamnoides) у здичавілому стані на піщаній ділянці на березі озера Заспа (м. Київ), 29.IV.2024

Обліпиха звичайна в тополевому лісі на березі озера Тягле в м. Київ, 05.ХІ.2024

270. Вероніка чебрецелиста (Veronica serpyllifolia)

Родина: Подорожникові (Plantaginaceae).
Ареал: Майже уся територія Євразії, Північна Африка, Північна і частково Південна (на півночі) Америка, занесено в Південну півкулю (окремі країни Південної Америки, Південна Африка, Австралія і Нова Зеландія).
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Карпатах, Гірському Криму, на Поліссі та в Лісостепу, дуже рідко – на півночі степової зони (в басейнах рр. Сіверський Донець і Самара).
Екологія: Вологі луки, зарості чагарників, узлісся листяних лісів.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших видів роду впізнається за низьким зростом (до 30 см), повзучими чи висхідними майже голими (лише у верхній частині вкритими розсіяними волосками) стеблами з яйцеподібними листками, короткими гроноподібними кінцевими суцвіттями з блідо-блакитними з темнішими жилками пелюстками квіток 3–4 мм завдовжки. Поліморфний вид, популяції з високогірних районів Карпат та гір Криму, що мають дещо темніший блакитний віночок і більш розвинуте опушення з незначною домішкою залозистих волосків на верхівках пагонів деякими авторами виділялися в окремий вид V. humifusa (або підвид – V. serpyllifolia subsp. humifusa), але його самостійність, на нашу думку, є спірною.

Вероніка чебрецелиста (Veronica serpyllifolia) на луках в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

 

Особина вероніки чебрецелистої, що відповідає за морфологічними ознаками Veronica serpyllifolia subsp. humifusa, знайдена 12.V.2024 в буковому лісі на підйомі із селища Ворохта на полонину Борсучину (Івано-Франківська обл.)

271. Аморфа кущова (Amorpha fruticosa)

Родина: Бобові (Fabaceae).
Ареал: В природних умовах росте в Північній Америці (в США і північних регіонах Мексики), вторинний ареал охоплює більшість країн Європи, Західну, Центральну і Східну Азію, а також Південну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється майже на усій території України, крім Карпат (але росте на Закарпатті та в Передкарпатті), у степовій зоні поширена майже виключно в долинах великих річок. Місцями (в долинах Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та їх приток) трапляється у великій кількості і є інвазивним видом-трансформером (особливо на Поліссі та в північній частині лісостепової зони). Іноді вирощується в культурі в міському озелененні (переважно в степовій зоні).
Екологія: Береги водойм, прирічкові піски, світлі ліси, вологі луки, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Відомий багатьом чужорідний чагарник з високим інвазійним потенціалом, в період цвітіння може бути легко ідентифікований за дрібними рожево-фіолетовими квітками, що мають різкий характерний запах і зібрані в щільні китицеподібні суцвіття 7–15 см завдовжки, та непарнопірчастими листками з 5–13 пар довгастих листочків. Від робінії звичайної (Robinia pseudoacacia) відрізняється відсутністю колючок на пагонах та дрібнішими і довшими листочками.

Аморфа кущова (Amorpha fruticosa) на піщаній ділянці в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024

Аморфа кущова в сосновому лісі на боровій терасі р. Берестова біля с. Маховик Берестинського району Харківської області, 25.V.2024

Аморфа кущова на лівому березі р. Ворскла в околицях с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IX.2024

272. Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Первинний ареал охоплює більшу частину Північної Америки, як чужорідна рослина нині активно розповсюджується в Європі, окремих країнах Азії, на півночі і півдні Африки, в Австралії та Південній Америці.
Поширення в Україні: Трапляється повсюдно, лише у високогір’ї Карпат локально і майже виключно в межах населених пунктів.
Екологія: Рудеральні екотопи, поля, чагарники, сухі луки, піски, порушені ділянки степових схилів, лісосмуги і лісові просіки.
Ідентифікація в природі: Дуже відома багатьом інвазійна в наших умовах і високоалергенна рослина, що впізнається за характерними двічі пірчасто-розсіченими листками з вузьколінійними кінцевими сегментами, дрібними кошиками з жовтими чоловічими квітками, зібраними на верхівках пагонів в колосоподібні загальні суцвіття, та зрослими в загальну обгортку жіночими квітками, розташованими по 2–3 в пазухах листків.

Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia) на піщаній ділянці в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Амброзія полинолиста на луках біля спортивної бази ФК "Динамо" в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 24.VIII.2024

273. Бугила лісова (Anthriscus sylvestris)

Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Майже уся Євразія (крім південних найпосушливіших регіонів), Північна і частково Центральна Африка, занесено до Північної Америки і Нової Зеландії.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни, але на крайньому півдні степової зони – зрідка. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, світлі ліси, зарості чагарників, лісосмуги, різні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Візуально цей вид є дуже схожим на болиголов плямистий (Conium maculatum, див. далі № 298), з яким іноді він росте поруч, але відрізняється від останнього дещо іншою формою кінцевих сегментів, відсутністю неприємного запаху, довгастими, а не округлими плодами та помітно ребристим стеблом (нерідко опушеним в нижній частині). Від дуже близької бугили блискучої (A. nitida, у нас росте в Карпатах, Розточчі і в Західному Лісостепу) можна відрізнити за дещо більшими матовими (не блискучими) плодами з добре помітною коронкою дрібних щетинок в основі (у плодів A. nitida такі щетинки відсутні), від видів роду Chaerophyllum – за плодами з коротким носиком на верхівці. Поліморфний вид, варіює за ступенем розвитку опушення на стеблі, черешках і піхвах стеблових листків, кількості променів суцвіття та наявністю чи відсутністю щетинок на плодах (південніші популяції з плодами, які вкриті щетинками, раніше виділялися в окремий вид A. nemorosa).

Бугила лісова (Anthriscus sylvestris) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Бугила лісова у полезахисній лісосмузі південніше с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Бугила лісова на узліссі дубового лісу неподалік с. Лебединці Бердичівського району Житомирської області, 26.VI.2024

274. Глід звичайний (Crataegus rhipidophylla)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європейський (Європа, Кавказ і Мала Азія).
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на усій території України, крім півдня степової зони. В Степу вид поширений локально і за чисельністю поступається близькому C. monogyna.
Екологія: Світлі ліси, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Представник таксономічно дуже складної групи роду, що об’єднує рослини з відносно дрібними листками і однокісточковими плодами. У вітчизняних джерелах раніше для цього виду вживалася латинська назва C. curvisepala, яка номенклатурно є зайвою і була оприлюднена пізніше за C. rhipidophylla. Від глоду одноматочкового (C. monogyna, див. № 284), з яким нерідко росте спільно і може утворювати перехідні за морфологічними ознаками особини, які, очевидно, мають гібридне походження (див. далі, № 279), найлегше відрізнити за наявністю численних (зазвичай не менше 8 з кожного боку) дрібних зубців в нижній половині дорослих листкових пластинок та більш-менш опушеними листками і плодами. Михайлом Клоковим з території України було описано два нових для науки види (C. subrotunda i C. pseudokyrtostyla), які він вважав дуже близькими до C. rhipidophylla (=C. curvisepala), але їхня самостійність, на нашу думку, є вкрай сумнівною.

Глід звичайний (Crataegus rhipidophylla) у світлому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Глід звичайний серед чагарників в заплаві р. Ворскла біля с. Квіткове Полтавського району Полтавщини, 17.Х.2024

Глід звичайний серед чагарників на схилі балки в околицях с. Сердюки Полтавського району Полтавщини, 02.V.2025

275. Молочай болотяний (Euphorbia palustris)

Родина: Молочайні (Euphorbiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і Центральна Азія, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Спорадично на Поліссі, в Лісостепу (в тому числі й на Закарпатті) та на півночі степової зони, на півдні – тільки в долинах великих річок. В Карпатах і Криму зовсім не росте, а на Лівобережжі України загалом трапляється частіше, ніж на Правобережжі.
Екологія: Вологі і заболочені луки, болота, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Найпростіше розпізнати цей вид за його екологією (поширенням в перезволожених біотопах, яких зазвичай уникають усі інші види роду), великими розмірами (до 1,5–1,8 м заввишки) і дудчастим стеблом до 15 мм в діаметрі в нижній частині. В природних умовах варто також звернути увагу на голі і лише на верхівці дрібнопилчасті листки, голі плоди-тригорішки і довгасті нектарники квіток, які зовсім не мають ріжок на кінцях.

Молочай болотяний (Euphorbia palustris) на заболочених луках в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

 

276. Щавель кінський (Rumex confertus)

Родина: Гірчакові (Polygonaceae).
Ареал: Європа (крім атлантичних регіонів), Кавказ, Центральна Азія, Сибір, занесено до Північної Америки, Східної Азії, на Британські острови та Скандинавський півострів.
Поширення в Україні: Часто трапляється на більшій частині території України, але на півдні степової зони є локальним і тяжіє до заплав великих річок. В Карпатах зрідка росте у низькогірних районах, в Гірському Криму – дуже рідко.
Екологія: Луки, нижні частини степових схилів, світлі ліси, чагарники, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Один з найпоширеніших видів роду, може бути ідентифікований за яйцеподібними чи довгасто-трикутними прикореневими листками, довжина яких перевищує ширину не більше, ніж в 1,5–2 рази, великим, але при цьому не дуже щільним суцвіттям (часто в обрисі трикутної форми) та майже цілокраїми листочками оцвітини. 

Щавель кінський (Rumex confertus) на вологих луках в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Щавель кінський на луках в заплаві р. Вільшана на південній околиці с. Сапожине Полтавського району Полтавщини, 11.VI.2024

277. Горошок підтинний (Vicia sepium)

Родина: Бобові (Fabaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і Центральна Азія, Сибір, гори Північної Африки, занесено в Північну Америку, на Далекий Схід і в Південно-Східну Азію.
Поширення в Україні: Часто в Карпатах, Розточчі, на Поліссі та в Лісостепу, зрідка на півночі Степу та в Гірському Криму. Південна межа ареалу на рівнині проходить умовною лінією Балта – Кропивницький – Дніпро – Краматорськ – Луганськ.
Екологія: Сухі луки, чагарники, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від інших багаторічних видів роду можна відрізнити за квітками, зібраними по 2–6 в щільне суцвіття в пазусі верхнього листка на загальному дуже вкороченому (до 5 мм завдовжки) квітконосі, які мають блідо-блакитно-рожевий віночок 12–15 мм завдовжки, а також за непарнопірчастими листками, що закінчуються за верхівці розгалуженим вусиком і складаються з 3–8 пар широколінійних або довгасто-яйцеподібних листочків.

Горошок підтинний (Vicia sepium) на луках в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

278. Хрестолист високий (Cruciata laevipes)

Родина: Маренові (Rubiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Гімалаї.
Поширення в Україні: Зрідка в Карпатах, Розточчі, Лісостепу і на півночі степової зони, на Поліссі (тільки околиці Києва) та в Гірському Криму – дуже рідко.
Екологія: Сухі луки, чагарники, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від хрестолиста голого (C. glabra) відрізняється наявністю невеликих приквіток в основі суцвіть, а також рясним опушенням стебла на всій довжині, а не тільки у його нижній частині, від хрестолиста кримського (C. taurica) – гладенькими плодами (завжди без щетинок) та коротшими за листки суцвіттями. 

Хрестолист високий (Cruciata laevipes) у лісосмузі вздовж залізниці на південній околиці села Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

279. Глід кривостовпчиковий (Crataegus × kyrtostyla)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Потребує уточнення, поки що охоплює лише Західну, Центральну і Східну Європу.
Поширення в Україні: Зрідка на Поліссі, в Лісостепу і Степу. Мабуть, також росте і в горах Криму, але достовірні знахідки з цієї території нам поки що невідомі.
Екологія: Зарості чагарників, світлі ліси, степові схили.
Ідентифікація в природі: Є спонтанним гібридом глодів звичайного (C. rhipidophylla, № 274) і одноматочкового (C. monogyna, № 284) і за морфологічними ознаками займає проміжне місце між ними. Трапляється здебільшого поруч з обома батьківськими видами. Від глоду звичайного його можна відрізнити за наявністю численних дрібних листків з майже цілісними пластинками у листкових вузлах разом з дорослими, а від глоду одноматочкового – за добре розвиненими декількома парами зубців у нижніх частинах пластинок дорослих листків. 

Глід кривостовпчиковий (Crataegus kyrtostyla) в лісосмузі уздовж залізниці на південній околиці с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 (сфотографовано різні гілки одного й того ж куща)

280. Талабан польовий (Thlaspi arvense)

Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Типовий євразійський вид, відсутній тільки в найпівденніших пустельних регіонах материка, як занесена рослина відомий ще в Північній і Південній Америці, північних і південних регіонах Африки, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Повсюдно. Дуже поширений польовий бур’ян.
Екологія: Поля, рудеральні ділянки.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших представників капустяних легко впізнається за своєрідними округло-еліптичними стручечками до 15(20) мм в діаметрі з широким (до 3 мм) крилом та дуже коротким стовпчиком на верхівці, квітками з білими пелюстками та тупувато-зубчастими цілісними стебловими листками. 

Талабан польовий (Thlaspi arvense) біля полезахисної лісосмуги неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Талабан польовий у посіві коріандра біля с. Розсошенці Полтавського району Полтавщини, 06.VIII.2024

281. Жовтозілля весняне (Senecio vernalis)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка (Єгипет), занесено до Східної Азії та Північної і Південної (Еквадор) Америки.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни, крім Карпат (але росте в Прикарпатті та Закарпатті).
Екологія: Сухі луки, піски, соснові ліси, поля, лісосмуги, рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших однорічних видів роду Senecio (S. sylvaticus, S. viscosus i S. vulgaris) можна ідентифікувати за добре розвиненими жовтими крайовими язичковими квітками, які значно перевищують обгортку кошика, а також за помітними зовнішніми листочками обгортки, які лише в 3–4 рази є коротшими за внутрішні. Поліморфний вид, особини якого дуже варіюють за розмірами вегетативних органів, довжиною стебла та ін. Популяції з літоральної смуги узбережжя Чорного моря з низенькими (до 20 см заввишки) дуже розгалуженими стеблами, дрібнішими листками та меншою кількістю язичкових квіток в кошиках (4–8, а не 9–13) були описані як окремий вид S. euxinus, але його самостійність вважаємо дуже сумнівною, аналогічні рослини дуже малих розмірів ми знаходили особисто і в північніших регіонах України (зокрема в околицях міст Києва та Полтави). 

Жовтозілля весняне (Senecio vernalis) біля полезахисної лісосмуги неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

282. Жимолость татарська (Lonicera tatarica)

Родина: Жимолостеві (Caprifoliaceae).
Ареал: Східна Європа, Центральна Азія та Сибір, занесено в Західну Європу та Північну Америку.
Поширення в Україні: В нашій країні поширена тільки як здичавіла з умов культури рослина, але часто натуралізується у відомих осередках і розповсюджується спонтанно. Досить часто трапляється в Лісостепу і Степу, зрідка – на Поліссі, Розточчі та в Гірському Криму, в Карпатах відсутня.
Екологія: Лісосмуги, зарості чагарників на схилах балок, байрачні дубові ліси.
Ідентифікація в природі: Кущ до 3 м заввишки з довгасто-яйцеподібними листками із заокругленою чи серцеподібною основою 2–8 см завдовжки і 1–5 см завширшки, квітками, зібраними попарно (рідше одиничними) на квітконіжках близько 2 см завдовжки з рожево-пурпуровим чи майже білим віночком, плід – жовта або червона куляста ягода до 8 мм в діаметрі. Від близьких видів (L. xylosteum, L. notha, L. ruprechtiana) відрізняється завжди голими гілками, листками і квітками. 

Жимолость татарська (Lonicera tatarica) у здичавілому стані в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Жимолость татарська серед чагарників у заплаві р. Ворскла в околицях с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 06.VII.2024

283. Горобейник лікарський (Lithospermum officinale)

Родина: Огірочникові (Boraginaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, Гімалаї, занесено до Північної і Південної Америки.
Поширення в Україні: Полісся, Прикарпаття, Розточчя – зрідка, Лісостеп, Степ і Гірський Крим – спорадично. В Карпатах відсутній.
Екологія: Сухі луки, степові схили, зарості чагарників, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від горобейниці пурпурово-синьої (Aegonychon purpurocaeruleum) відрізняється дрібнішим (4–6, а не 12–16 мм в діаметрі) білим, а не блакитним віночком, від видів роду Buglossoides – міцним щільно улисненим стеблом та блискучими гладенькими плодами-горішками.

Горобейник лікарський (Lithospermum officinale) серед чагарників уздовж полезахисної лісосмуги неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Горобейник лікарський в лісосмузі на південно-західній околиці с. Розсошенці Полтавського району Полтавщини, 06.VIII.2024

284. Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія і Північна Африка, занесено до Північної і Південної Америки, в Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на всій території нашої країни.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, лісосмуги, степові схили.
Ідентифікація в природі: Представник таксономічно складної для ідентифікації групи, від глодів звичайного (C. rhipidophylla, № 274) і кривостовпчикового (C. kyrtostyla, № 279) відрізняється дещо дрібнішими голими чи майже голими листками із зазубреними лише на верхівці лопатями (частина дрібніших листків на гілках має цілісні або трилопатеві пластинки). До синонімів C. monogyna ми зараховуємо описані Михайлом Клоковим з території України нові для науки види C. lipskyi, C. leiomonogyna i C. praearmata, детальний морфологічний опис яких подано в шостому томі "Флори УРСР" (1954). 

Глід одноматочковий (Crataegus monogyna) серед чагарників вздовж полезахисної лісосмуги в околицях с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

285. Ріпиця багаторічна (Rapistrum perenne)

Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Центральна, Південна та Східна Європа, Кавказ.
Поширення в Україні: Зрідка в Лісостепу і Степу, дуже рідко на Поліссі та в Розточчі (мабуть, тільки як занесена рослина), вказівки для Криму потребують підтвердження.
Екологія: Степові схили, остепнені луки, зрідка також трапляється на полях і в рудеральних екотопах.
Ідентифікація в природі: Представники цього роду мають дуже своєрідний нерозкривний плід-стручечок, який складається з двох окремих члеників, нижній з яких видовженим продовженням квітконіжки і зазвичай не містить насінин, а верхній – кулястий чи яйцеподібний з однією насіниною і часто раптово звужений на верхівці. В природі цей вид впізнається за дуже розгалуженими численними жорстковолосистими стеблами, пірчастими нижніми листками та жовтими пелюстками квіток. Інший вид роду у флорі України – ріпиця зморшкувата (R. rugosum) в нас росте переважно на півдні Степу і в Криму (північніше тільки як випадково занесений) та відрізняється менш розгалуженими стеблами, ліроподібними листками з помітно збільшеною кінцевою часткою, а також видовженим стовпчиком стручечка, який за довжиною перевищує його верхній членик.

Ріпиця багаторічна (Rapistrum perenne) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

286. Чистець прямий (Stachys recta)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Західна Азія, як занесена рослина вказаний для Північної Америки.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся і Гірський Крим – зрідка, Прикарпаття та Розточчя – спорадично, Лісостеп та Степ – часто.
Екологія: Степові схили, світлі ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від більшості інших видів цього роду, зафіксованих в Україні, відрізняється жовтувато-білим віночком, від чистецю однорічного (S. annua) – вужчими листками (від довгастих до лінійних), нижні з яких не зібрані в прикореневу розетку, та жовтими залозками на чашолистках, від дуже близького чистецю остисточашечкового (S. atherocalyx, іноді розглядається як південніший підвид S. recta) – меншими чашечками (4–8, а не 8,5–10 мм завдовжки) з дещо коротшими їх зубцями. Питання хорології S. recta i S. atherocalyx в Україні потребує детальнішого дослідження, достовірні гербарні збори останнього ми бачили лише із степової зони та Криму, хоча за літературними даними він також вказаний для західних регіонів України (Дервиз-Соколова, 1978). Латинські назви S. transsilvanica i S. czernjaevii ми зараховуємо до синонімів S. recta.

Чистець прямий (Stachys recta) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

 

Чистець прямий на степовому схилі долини р. Полузір'я між селами Абазівка і Рожаївка Полтавського району Полтавщини, 05.VIII.2024

 

287. Вероніка австрійська (Veronica austriaca)

Родина: Подорожникові (Plantaginaceae).
Ареал: Європа (за винятком атлантичних регіонів), Кавказ, Мала Азія, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Лісостепу, Гірському Криму і на більшій частині степової зони, в Карпатах, Розточчі, на Поліссі і півдні Степу – зрідка.
Екологія: Степові схили, зарості чагарників, світлі ліси, остепнені луки.
Ідентифікація в природі: Можна ідентифікувати за таким комплексом морфологічних ознак: прямі стебла до 80 см заввишки, рясно вкриті короткими простими волосками, листки від ланцетних до лінійних, цілісні і пилчасто-зубчасті з країв або пірчасто-розсічені з вузьколінійними цілокраїми або зубчастими частками, квітки зібрані в довгі китицеподібні суцвіття, які виходять з пазух верхніх листків (бічні, а не верхівкові), чашечка з 4–5 нерівними частками, віночок 7–10 мм в діаметрі, синій (іноді буває рожевий або білий), коробочка оберненояйцеподібна або оберненосерцеподібна з шилоподібним стовпчиком, який дещо її перевищує за довжиною. Поліморфний вид, степові популяції зазвичай мають пірчасто-розсічені листки з вузьколінійними цілокраїми кінцевими частками (нерідко їх виділяють в окремий підвид V. austriaca subsp. jacquinii або навіть в самостійний вид V. jacquinii), тоді як особини, що тяжіють до соснових і дубово-соснових лісів (V. austriaca subsp. austriaca, синонім – V. dentata), відзначаються цілісними чи майже цілісними листками та загалом більш мезофітним виглядом. Однак ці два підвиди принаймні у степовій зоні і на півдні Лісостепу представлені низкою популяцій з перехідними морфологічними ознаками, тому їх не завжди можна чітко розділити між собою.

Вероніка австрійська (Veronica austriaca) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Вероніка австрійська в дубовому лісі на боровій терасі р. Ворскла неподалік с. Копили Полтавського району Полтавщини, 04.V.2024

288. Куряча сліпота звичайна (Nonea pulla)

Родина: Огірочникові (Boraginaceae).
Ареал: Євразійський вид, відсутній лише на значній частині Південно-Східної Азії, в Китаї та Гімалаях, а в Південно-Західній Європі трапляється тільки як занесена рослина.
Поширення в Україні: Часто трапляється на більшій частині території України, крім Карпат, на Поліссі і Розточчі – зрідка.
Екологія: Степові схили, сухі луки, поля, чагарники, рідше – узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, впізнається за невисокими (до 60 см) прямими стеблами з довгасто-ланцетними листками 6–20 см завдовжки і 1–2,5 см завширшки, рясно вкритими довгими білуватими жорсткими волосками і численними короткими залозками, квітки зібрані в улиснені завійки, мають дзвоникоподібну і здуту в період плодоношення чашечку та лійкоподібний темно-пурпуровий віночок, плід складається з чотирьох голих сітчасто-зморшкуватих яйцеподібних горішків до 5 мм завдовжки і 2,5 мм завширшки. Поліморфний вид, спроби виділення з його складу окремих таксонів N. rossica i N. taurica, очевидно, варто вважати недостатньо обґрунтованими. Інші види роду Nonea, зафіксовані на території України (N. echioides, N. lutea i N. pallens), легко відрізнити від N. pulla за білуватим або жовтуватим віночком.

Куряча сліпота звичайна (Nonea pulla) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Куряча сліпота звичайна на схилі балки в околицях с. Гора Полтавського району Полтавщини, 29.V.2024

289. Горлянка грецька (Ajuga chia)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна Азія, Казахстан.
Поширення в Україні: Часто трапляється у степовій зоні та в Гірському Криму, спорадично – в Лісостепу (переважно в південній його частині). Єдиний відомий локалітет на Закарпатті (м. Ужгород), очевидно, виник внаслідок випадкового занесення діаспор виду.
Екологія: Степові схили, відслонення, приморські піски, поля і рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших наших видів цього роду з жовтим віночком (A. laxmannii i A. salicifolia) відрізняється трироздільними або трилопатевими стебловими листками. Дуже близькою до A. chia є переважно західноєвропейська A. chamaepitys (частина авторів розглядає A. chia як окремий підвид A. chamaepitys). Наявність A. chamaepitys у флорі України потребує підтвердження, вона вказувалася за давніми літературними даними для Волині та Гірського Криму. Ajuga chamaepitys відрізняється від A. chia дрібнішим віночком 10–17 (а не 17–25) мм завдовжки, що в 2–3 (а не 4–5) рази перевищує за довжиною чашечку, а також сітчасто-зморшкуватими на усій поверхні (а не лише на верхньому боці, як в A. chia) горішками. Ще один дуже близький вид – A. mollis – росте у нас в східній частині Гірського Криму і відрізняється рясним опушенням стебла відлеглими простими волосками із значною домішкою залозок (в A. chamaepitys i A. chia залозки завжди відсутні), а також цілком опушеними (а не лише у верхній частині) чашолистками.

Горлянка грецька (Ajuga chia) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

290. Резеда жовта (Reseda lutea)

Родина: Резедові (Resedaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна і Південна Африка, занесено до Східної Азії, в Північну і Південну Америку, Австралію та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Полісся – зрідка, Прикарпаття, Розточчя і північ Лісостепу – спорадично, південь Лісостепу, Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Степові схили, відслонення, поля, сухі луки, насипи залізниць, узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, впізнається за численними висхідними стеблами до 80 см заввишки, пірчасто-3–5-роздільними стебловими листками з вузькими кінцевими частками і дрібними зеленувато-жовтими шестичленними квітками, зібраними в довгі (до 20 см) китицеподібні суцвіття, плід – довгаста тригранна коробочка. Дуже мінлива рослина, від резеди непахучої (R. inodora, поки відома лише із степової зони і як випадково занесена до м. Харків) відрізняється розсіченими, а не переважно цілісними листками та жовтуватими пелюстками, а від резеди жовтенької (R. luteola, Південний берег Криму, вказівки для інших регіонів, очевидно, є помилковими) – ширшим (не колосоподібним) суцвіттям та шести-, а не чотиричленними квітками.

Резеда жовта (Reseda lutea) на степовому схилі балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Резеда жовта у підніжжя схилу долини р. Полузір'я в ботанічному заказнику місцевого значення "Рожаївський" (окол. с. Рожаївка Полтавського району Полтавщини), 05.VIII.2024

291. Твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено до Північної і Південної Америки та до Австралії.
Поширення в Україні: Полісся – дуже рідко (занесено в м. Житомир), Лісостеп – спорадично (переважно в південній частині), Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Поля, узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи, лесові відслонення. Найчастіше трапляється уздовж стежок та польових доріг, нерідко на дуже ущільнених ґрунтах.
Ідентифікація в природі: Впізнається за численними дрібними лежачими і розчепіреними стеблами з голими листками, суцвіття – коротка однобічна і майже колосоподібна волоть до 5 см завдовжки. Колоски 3–5-квіткові, 7–10 мм завдовжки, колоскові і нижні квіткові луски тупі, шкірясті, без остюків, з країв перетинчасті.

Твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura) у підніжжя схилу балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Твердоколос стиснутий на польовій дорозі в заплаві р. Ворскла між селищем Котельва і с. Млинки Полтавського району Полтавщини, 26.V.2024

292. Чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale)

Родина: Огірочникові (Boraginaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Казахстан, Сибір, занесено до Східної Азії та Північної Америки.
Поширення в Україні: Часто трапляється майже на всій території України (в Карпатах – зрідка у низькогірних районах). Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, схили, світлі ліси, чагарники, лісосмуги, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України. Дворічна рослина, яка в перший рік утворює прикореневу розетку великих (8–30 см завдовжки і 2–10 см завширшки) довгасто-еліптичних сіроповстистих листків, а на другий рік – пряме квітконосне стебло до 1 м заввишки із загальним волотеподібним суцвіттям, яке складається з коротких завійок. Віночок брудно-темно-червоний, в зіві має п’ять темніших потовщених лусочок, вкритих короткими волосками, з відгином близько 1 см в діаметрі, приблизно в 1,5 рази довший за чашечку. Плід складається з чотирьох яйцеподібних стиснутих горішків, рясно вкритих гачкуватими шипиками. Від чорнокореня гірського (C. montanum, у нас росте тільки в горах Криму) відрізняється щільним сіропавутинистим опушенням вегетативних органів та темнішим віночком, від чорнокореня критського (C. creticum, південь степової зони та Гірський Крим) – темно-червоним, а не синім віночком та потовщеним краєм горішків.

Чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale) у підніжжя схилу балки на західній околиці с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Чорнокорінь лікарський в сосновому лісі біля селища Котельва Полтавської області, 26.V.2024

293. Гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum)

Родина: Гіркокаштанові (Hippocastanaceae або ж сапіндові у широкому розумінні – Sapindaceae s.l.)
Ареал: В природних умовах росте на Балканському півострові і в Туреччині, часто вирощується в культурі в Європі та в багатьох країнах Азії, занесено до Північної і Південної Америки, в Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Вирощують на всій території України як декоративне дерево для озеленення населених пунктів, в парках і ботанічних садах, іноді дичавіє і розповсюджується спонтанно, утворюючи самосів поблизу місць культивування.
Екологія: Лісосмуги, парки та інші типи деревних насаджень.
Ідентифікація в природі: Дуже відома багатьом деревна рослина, яка широко використовується у міському озелененні і є одним із символів міста Київ. Назва "каштан", що зазвичай вживається для цього виду в побуті, є неправильною і має стосуватися зовсім іншої рослини (Castanea sativa), навіть з іншої родини (Fagaceae). Гіркокаштан звичайний є найпоширенішим представником роду в Україні і може бути ідентифікований за великими клейкими бруньками, пальчастими листками з 5–7 великих сидячих пилчастих листочків (до 20 см завдовжки і 10 см завширшки), квітками у довгих (до 30 см завдовжки) волотеподібних суцвіттях з білим відгином віночка, що часто має в основі рожеву або жовтувату пляму, та шипуватими плодами-коробочками з 1 (рідше 2–3) великими насінинами. Інші види цього роду в наших умовах трапляються майже виключно в культурі в ботанічних садах і парках та відрізняються пелюстками іншого кольору (жовтими, рожевими, червоними) і коробочками без шипів.

Самосійна особина гіркокаштана звичайного (Aesculus hippocastanum) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

294. Кропива дводомна (Urtica dioica)

Родина: Кропивові (Urticaceae).
Ареал: Майже уся Євразія, а також гори Північної Африки, занесено до Південної Африки, Північної і Південної Америки, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Дуже поширена рослина на усій території нашої країни.
Екологія: Луки, ліси, чагарники, нижні частини степових схилів, лісосмуги, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України і завдяки наявності численних жалких волосків є дуже відомою багатьом рослиною. Від кропиви жабрієлистої (U. galeopsifolia, до якої насправді є дуже близькою і часто розглядається нині як окремий підвид U. dioica subsp. pubescens) відрізняється менш розвиненим опушенням та наявністю жалких волосків на листкових пластинках, від кропиви київської (U. kioviensis) – вузькими довгасто-трикутними прилистками, які в основі не зростаються між собою, від кропиви жалкої (U. urens) – значно більшими розмірами пагонів, листків та суцвіть.

Кропива дводомна (Urtica dioica) в полезахисній лісосмузі біля с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Кропива дводомна в дубовому лісі в околицях с. Соснівка Полтавського району Полтавщини (Кобеляцька ОТГ), 14.VI.2024

295. Осока чорноколоса (Carex melanostachya)

Родина: Осокові (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, занесено до Північної Америки.
Поширення в Україні: Полісся – дуже рідко (тільки як занесена рослина на Київщині і Чернігівщині, вказувалася для м. Житомир, але, мабуть, помилково), північна частина Лісостепу – зрідка, південь Лісостепу, Степ і Гірський Крим – часто. В Карпатах, Закарпатті, Розточчі та Західному Лісостепу (басейн р. Дністер) поки не була зафіксована.
Екологія: Сухі луки, степові схили, чагарники, байрачні дубові ліси. В степовій зоні та на крайньому півдні Лісостепу зрідка трапляється і на вологих та свіжих луках, а також на узліссях заплавних лісів в долинах річок, на Поліссі та півночі Лісостепу – на залізничних насипах, узбіччях доріг тощо.
Ідентифікація в природі: Впізнається за таким комплексом морфологічних ознак: не дуже висока (не більше 1 м заввишки) рослина з міцними підземними кореневищами і голими вузькими листками 2–4 мм завширшки, колоски в числі 3–7, з них 1–3 верхні є чоловічими і щільно зближені, а решта – жіночі, 1,5–3 см завдовжки, найнижчий з них має довгу (до 1 см) ніжку, а відповідний нижній приквітковий листок – коротку піхву до 5 мм завдовжки та за своєю довжиною приблизно дорівнює суцвіттю, покривні луски жіночих колосків темно-каштанові, приймочки три, мішечки яйцевидно-конічні, 5–6 мм завдовжки, вгорі більщ-менш раптово звужені в короткодвозубий носик. Загалом ксерофільний вигляд (на відміну від близьких до неї C. acutiformis і C. riparia, що ростуть виключно в перезволожених екотопах), відсутність опушення на листках і мішечках та в цілому темнуватий колір жіночих колосків з огляду на численні темні покривні луски суттєво допомагають зорієнтуватися і правильно ідентифікувати цю рослину в природі. 

Осока чорноколоса (Carex melanostachya) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Осока чорноколоса на луках в заплаві р. Ворскла в околицях с. Головач Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024

296. Латук дібровний (Lactuca quercina)

Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Гімалаї.
Поширення в Україні: Спорадично в Лісостепу, північній частині степової зони (на південь до лінії Балта – Південноукраїнськ – Кривий Ріг – Волноваха) та в Гірському Криму.
Екологія: Листяні ліси, чагарники, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду, поширених в Україні (зокрема L. serriola, L. saligna і L. tatarica) без проблем можна відрізнити за великими розмірами (до 2–2,5 м заввишки) і лісовою екологією, від жовтого осоту болотяного (Sonchus palustris) – значно дрібнішими кошиками з голою обгорткою. У нас трапляються особини L. quercina як з цілісними, так і з пірчасто-розсіченими листками, у вітчизняній літературі вони часто розглядалися як окремі види (L. chaixii та L. quercina s.str. із синонімами L. sagittata для першого і L. stricta, L. altissima і L. wilhelmsiana для другого), але їхню самостійність навіть в ранзі підвидів ми вважаємо сумнівною.

Латук дібровний (Lactuca quercina) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Цілолиста і пірчастолиста форми латука дібровного в одному локалітеті в околицях с. Стари Санжари Полтавського району Полтавщини, 06.VII.2024

297. Собача кропива волохата (Leonurus villosus)

Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія. Загалом ареал потребує уточнення через постійну плутанину з дуже близьким західноєвропейським видом L. cardiaca.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни.
Екологія: Різноманітні рудеральні (переважно затінені) екотопи, зарості чагарників, лісосмуги, парки.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України. Від собачої кропиви звичайної (L. cardiaca) відрізняється стеблом на всій довжині з численними відхиленими простими волосками, а також волосистою чашечкою (у L. cardiaca чашечка завжди гола, а стебла за межами суцвіття голі або з окремими простими волосками на ребрах), а від собачої кропиви сизуватої (L. glaucescens) – значно ширшими кінцевими частками листків. Від інших представників родини глухокропивові можна ідентифікувати за пальчасто-розсіченими на 5–7 великозубчастих часток листками і численними квітками, зібраними в щільні несправжні кільця в пазухах листків та в загальне довге колосоподібне суцвіття. Нам досі лишається незрозумілим, чому замість Leonurus villosus чимало авторів продовжують вживати латинську назву L. quinquelobatus, яка є невалідно опублікованою (її першоопис є роботою, включеною до "Opera Utique Oppressa", тобто згідно з Міжнародним кодексом номенклатури водоростей, грибів та рослин має бути відхиленою і не братися до уваги під час встановлення пріоритету в публікації).

Собача кропива волохата (Leonurus villosus) в полезахисній лісосмузі в околицях с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Собача кропива волохата серед чагарників в Пушкарівській балці в м. Полтава, 04.VIII.2024

 

298. Болиголов плямистий (Conium maculatum)

Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Гімалаї, Північна Африка, занесено до Східної Азії, Південної Африки, Північної і Південної Америки, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території України.
Екологія: Краї полів, перелоги, узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Впізнається за високими (до 2 м заввишки) круглястими стеблами з добре помітними фіолетовими плямами, білими пелюстками квіток та дуже своєрідним ("мишачим") неприємним запахом. Від бугили лісової (Anthriscus sylvestris) також можна відрізнити за відсутністю чітких граней на стеблах і черешках нижніх листків і помітно коротшими кінцевими сегментами листків, а від бутня бульбистого (Chaerophyllum bulbosum; в цього виду часто бувають темні плями в нижній частині стебла) – відсутністю шипиків на стеблі та кулястими плодами (у бугили лісової і бутня бульбистого плоди довгасто-лінійні).

Болиголов плямистий (Conium maculatum) біля лісосмуги в околицях с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Болиголов плямистий у лісосмузі біля с. Редути Полтавського району Полтавщини, 10.VI.2024

Болиголов плямистий на узліссі соснового лісу в околицях с. Стримівка Кропивницького району Кіровоградської області, 27.VI.2024

299. Підмаренник сланкий (Galium humifusum)

Родина: Маренові (Rubiaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Монголія.
Поширення в Україні: Полісся – дуже рідко (як випадково занесена рослина вздовж залізниць), Лісостеп – спорадично (теж як ксенофіт), Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Поля, узбіччя доріг, насипи залізниць та інші рудеральні ділянки, на півдні часто росте також на остепнених луках і в степах в умовах значної антропічної трансформації (сильний випас, надмірна рекреація тощо).
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду легко відрізнити за лежачими рясно опушеними стеблами, дрібними (до 10–20 мм завдовжки і до 5 мм завширшки) листками в кільцях по 4–8 та квітками з білим лійкоподібним (з короткою трубкою в основі) чотирипелюстковим віночком. Дуже поліморфний вид, який раніше розглядали у складі роду Asperula, а спроби виділення з нього декількох окремих самостійних таксонів (A. besseriana Klokov, A. cincinnata Klokov, G. pseudohumifusum Ostapko) навряд чи варто вважати доцільними.

Підмаренник сланкий (Galium humifusum) на залізничному насипі на південній околиці с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Підмаренник сланкий серед чагарників в околицях с. Велика Рублівка Полтавського району Полтавщини, 04.VII.2024

300. Тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia)

Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Майже уся Євразія (за винятком Аравійського півострова, Індії та Південно-Східної Азії), гори Північної Африки, занесено до Японії, в Північну і Південну Америку.
Поширення в Україні: Часто трапляється на усій території нашої країни. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, степові схили, світлі ліси, чагарники, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: За зовнішнім виглядом дуже схожий на тонконіг лучний (P. pratensis, № 220) і відрізняється від нього лише більш ксерофітним виглядом і вужчими (від вузьколінійних до щетинкоподібних) та зазвичай згорнутими (а не плоскими) листками.

Тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia) у лісосмузі вздовж залізниці на південній околиці с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024

Традиційні найцікавіші зоологічні знахідки, зроблені у проміжку з 28 квітня по 2 травня 2024 року:

Птах, якого легко почути, але складно побачити - соловейко східний (Luscinia luscinia) в заплавному дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024

Вівсянка садова (Emberiza hortulana) в полезахисній лісосмузі неподалік с. Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 - моя перша і поки що єдина знахідка цього виду на гніздуванні в Полтавській області

Білоноска болотяна (Leucorrhinia pectoralis) в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024 - малопоширений в Лісостепу вид бабок, але в долині Дніпра на південних околицях Києва поки що все ж зберігає відносно велику чисельність

Люцина (Hamearis lucina) в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024 - денний метелик з "Червоної книги України", трапляється локально

Тріщалка п'ятикрапкова (Crioceris quinquepunctata) в урочищі "Конча-Заспа" в м. Київ, 29.IV.2024 - як і два інші зафіксовані в Києві види роду (C. duodecimpunctata i C. quatrodecimpunctata) є листоїдом-монофагом холодку лікарського (Asparagus officinalis), але трапляється рідко і за чисельністю значно їм поступається

Систематичний список видів судинних рослин, сфотографованих в 2024 році, за абеткою їхніх латинських назв (в дужках вказані номери таксонів в загальному переліку):

Adoxaceae: Adoxa moschatellina (23)
Alliaceae: Allium ursinum (242)
Amaryllidaceae: Galanthus nivalis (32)
Apiaceae: Aegopodium podagraria (29), Anthriscus sylvestris (273), Berula erecta (197), Chaerophyllum temulum (22), Conium maculatum (298), Eryngium planum (212), Ostericum palustre (169), Sanicula europaea (18)
Apocynaceae: Asclepias syriaca (16), Vinca minor (31), Vincetoxicum hirundinaria (265)
Araliaceae: Hedera helix (3)
Aristolochiaceae: Aristolochia clematitis (258), Asarum europaeum (30)
Asteraceae: Ambrosia artemisiifolia (272), Aposeris foetida (70), Artemisia absinthium (36), A. austriaca (85), Cirsium oleraceum (247), Echinops sphaerocephalus (35), Erigeron annuus (59), Helichrysum arenarium (148), Lactuca quercina (296), Lapsana communis (54), Mycelis muralis (185), Onopordum acanthium (37), Petasites spurius (110), Psephellus sumensis (114), Senecio vernalis (281), Tanacetum corymbosum (262), T. vulgare (159), Tussilago farfara (33)
Athyriaceae: Athyrium filix-femina (225)
Balsaminaceae: Impatiens parviflora (231)
Berberidaceae: Berberis vulgaris (127)
Betulaceae: Alnus glutinosa (14), Betula pendula (137), Carpinus betulus (128), Corylus avellana (11)
Boraginaceae: Asperugo procumbens (218), Buglossoides arvensis (164), B. czernjajevii (175), Cynoglossum officinale (292), Lithospermum officinale (283), Memoremea scorpioides (237), Myosotis sparsiflora (144), M. stricta (208), Nonea pulla (288), Pulmonaria obscura (43)
Brassicaceae: Alliaria petiolata (51), Alyssum minutum (151), Arabidopsis arenosa (143), A. thaliana (125), Barbarea vulgaris (183), Capsella bursa-pastoris (129), Cardamine amara (234), C. bulbifera (241), C. dentata (209), C. glanduligera (65), C. impatiens (97), C. quinquefolia (239), Descurainia sophia (206), Draba nemorosa (133), Erophila verna (49), Noccaea perfoliata (90), Rapistrum perenne (285), Thlaspi arvense (280)
Campanulaceae: Campanula persicifolia (53)
Caprifoliaceae: Lonicera tatarica (282)
Caryophyllaceae: Alsine media (55), Arenaria serpyllifolia (176), Cerastium holosteoides (174), C. pumilum (227), C. schmalhausenii (146), C. semidecandrum (182), Holosteum umbellatum (103), Moehringia trinervia (245), Rabelera holostea (41), Spergula morisonii (219), Stellaria graminea (264)
Celastraceae: Euonymus europaeus (198), E. verrucosus (236)
Ceratophyllaceae: Ceratophyllum demersum (99)
Chenopodiaceae: Bassia prostrata (116)
Colchicaceae: Colchicum bulbocodium (109)
Convallariaceae: Convallaria majalis (152)
Convolvulaceae: Convolvulus arvensis (180)
Cornaceae: Cornus sanguinea (254)
Crassulaceae: Hylotelephium maximum (121), Sedum acre (93), S. sexangulare (216), Sempervivum ruthenicum (119)
Cucurbitaceae: Echinocystis lobata (131)
Cyperaceae: Carex acutiformis (255), C. caryophyllea (122), C. colchica (149), C. digitata (67), C. ericetorum (120), C. melanostachya (295), C. michelii (203), C. nigra (263), C. pilosa (20), C. praecox (177), C. sylvatica (244), C. vulpina (222), Eleocharis uniglumis (172)
Cystopteridaceae: Cystopteris fragilis (240)
Dryopteridaceae: Dryopteris carthusiana (10), D. dilatata (21), D. filix-mas (26), Polystichum aculeatum (68)
Elaeagnaceae: Hippophäe rhamnoides
Equisetaceae: Equisetum arvense (171), E. fluviatile (249), E. hyemale (17), E. pratense (223)
Ericaceae: Calluna vulgaris (124)
Euphorbiaceae: Euphorbia cyparissias (142), E. kaleniczenkoi (166), E. palustris (275), E. saratoi (287), Mercurialis perennis (46)
Fabaceae: Amorpha fruticosa (271), Astragalus dasyanthus (108), Caragana arborescens (163), C. frutex (112), Cytisus ruthenicus (228), Lathyrus vernus (141), Oxytropis pilosa (83), Vicia sepium (277)
Fagaceae: Quercus robur (155)
Geraniaceae: Erodium cicutarium (199), Geranium robertianum (9)
Grossulariaceae: Ribes nigrum (235), R. uva-crispa (52)
Hemerocallidaceae: Hemerocallis fulva (179)
Hippocastanaceae: Aesculus hippocastanum (293)
Hyacinthaceae: Hyacinthella leucophaea (105), Muscari neglectum (104), Scilla bifolia (38), S. siberica (73)
Hydrocharitaceae: Stratiotes aloides (40)
Iridaceae: Crocus reticulatus (79), Iris pumila (106), I. sibirica (6)
Juncaceae: Juncus effusus (102), Luzula campestris (123)
Lamiaceae: Ajuga chia (289), A. genevensis (256), A. reptans (69), Betonica officinalis (221), Glechoma hederacea (50), Glechoma hirsuta (138), Lamium amplexicaule (84), L. galeobdolon (45), L. maculatum (111), L. purpureum (117), Leonurus villosus (297), Phlomoides tuberosa (140), Salvia aethiopis (91), Stachys recta (286)
Lemnaceae: Lemna minor (15), L. trisulca (204)
Liliaceae: Fritillaria meleagroides (205), Gagea erubescens (87), G. lutea (42), G. minima (71), G. pusilla (75), Tulipa sylvestris (89), Tulipa gesneriana (178)
Lycopodiaceae: Lycopodium clavatum (25)
Melanthiaceae: Paris quadrifolia (246)
Moraceae: Morus alba (214)
Oleaceae: Fraxinus excelsior (224), Ligustrum vulgare (4)
Orchidaceae: Neottia nidus-avis (56)
Orobanchaceae: Lathraea squamaria (251)
Oxalidaceae: Oxalis acetosella (62)
Papaveraceae: Chelidonium majus (8), Corydalis cava (66), C. intermedia (88), C. marschalliana (94), C. paczoskii (145), C. solida (39)
Pinaceae: Picea abies (28), Pinus sylvestris (12)
Plantaginaceae: Linaria odora (192), Plantago major (170), Veronica arvensis (226), V. austriaca (287), V. chamaedrys (202), V. dillenii (147), V. persica (58), V. polita (76), V. prostrata (157), V. serpyllifolia (270), V. sublobata (92), V. verna (200)
Plumbaginaceae: Goniolimon tataricum (115)
Poaceae: Alopecurus pratensis (189), Anthoxanthum repens (213), Bromus tectorum (268), Poa angustifolia (300), P. annua (132), P. bulbosa (181), P. compressa (267), P. pratensis (220), Sclerochloa dura (291), Stipa capillata (34)
Polygonaceae: Rumex acetosella (193), R. confertus (276)
Polygonataceae: Polygonatum multiflorum (100)
Primulaceae: Androsace elongata (82), Lysimachia nummularia (233)
Ranunculaceae: Adonis vernalis (86), Anemonoides nemorosa (64), A. ranunculoides (44), A. sylvestris (107), Caltha palustris (196), Ficaria verna (24), Isopyrum thalictroides (63), Myosurus minimus (134), Pulsatilla pratensis (118), Ranunculus acris (210), R. auricomus (96), R. cassubicus (72), R. flammula (184), R. illyricus (81), R. pedatus (5), R. polyanthemos (7), R. polyphyllus (201), R. repens (101), R. sceleratus (27)
Resedaceae: Reseda lutea (290)
Rhamnaceae: Rhamnus cathartica (158)
Rosaceae: Amelanchier spicata (195), Crataegus kyrtostyla (279), C. monogyna (284), C. rhipidophylla (274), Filipendula ulmaria (95), F. vulgaris (80), Geum rivale (232), G. urbanum (57), Malus sylvestris (259), Potentilla humifusa (113), P. reptans (211), Prunus avium (230), P. fruticosa (165), P. mahaleb (167), P. padus (168), P. serotina (260), P. spinosa (160), P. tomentosa (154), Pyrus communis (139), Rosa rubiginosa (156), Rubus idaeus (253), Sorbus aucuparia (186), Torminalis glaberrima (257)
Rubiaceae: Cruciata laevipes (278), Galium aparine (229), G. humifusum (300), G. odoratum (19)
Salicaceae: Populus canescens (191), P. tremula (266), Salix acutifolia (48), S. alba (207), S. caprea (60), S. cinerea (130), S. pentandra (13), S. rosmarinifolia (217), S. triandra (153)
Santalaceae: Thesium ramosum (162), Viscum album (1)
Sapindaceae: Acer campestre (194), A. negundo (2), A. platanoides (136), A. pseudoplatanus (188), A. tataricum (150)
Saxifragaceae: Chrysosplenium alternifolium (47)
Scrophulariaceae: Scrophularia nodosa (187)
Solanaceae: Datura stramonium (161)
Thelypteridaceae: Thelypteris palustris (215)
Ulmaceae: Ulmus glabra (238), U. laevis (61), U. minor (243)
Urticaceae: Humulus lupulus (126), Urtica dioica (294)
Valerianaceae: Valeriana officinalis (261)
Viburnaceae: Sambucus nigra (250), S. racemosa (190), Viburnum opulus (248)
Violaceae: Viola ambigua (77), V. arvensis (173), V. hirta (135), V. mirabilis (98), V. odorata (74), V. sororia (252), V. suavis (78)