Вітання всім, радий запропонувати вашій увазі свій новий проєкт в 2024 році під назвою "Тисяча рослин і як їх розпізнати". Як науковець-ботанік я маю зараз можливість навіть у нинішніх складних умовах повномасштабної війни багато уваги приділяти вивченню судинних рослин України, досліджувати сучасний стан їх популяцій і динаміку зміни їх чисельності, хорологічні особливості (тобто специфіку поширення в окремих адміністративних областях і природних зонах), екологічні умови трапляння, фенологію тощо. Традиційно багато уваги я приділяю в своїх дослідженнях систематиці і таксономії судинних рослин, оскільки все те, що було перелічено вище, є другорядним у порівнянні з правильною ідентифікацією кожного окремого виду, яка є первинним завданням польового ботаніка.
Як виникла ідея проєкту "Тисяча рослин і як їх розпізнати"? Якщо ви слідкуєте за моєю діяльністю, то знаєте, що я упродовж останніх десяти років активно досліджую судинні рослини різних регіонів України, регулярно оприлюднюючи їх фотографії на ресурсі iNaturalist. На цьому ж ресурсі я модерую низку проєктів у форматі біобліцу, які фактично є змаганням серед усіх користувачів цього сайту, перемогу в якому здобуває той, хто сфотографує і завантажить якомога більшу кількість видів певних груп живих організмів на території нашої країни протягом одного календарного року (прикладами таких проєктів є "Жуки України", "Клопи України", "Птахи України", "Денні метелики України" та ін.). Аналогічний проєкт "Судинні рослини України" з фіксації максимальної кількості видів судинних рослин розпочався фактично лише в минулому році (були спроби запустити його ще в 2021 р., але за браком вільного часу тоді їх реалізувати не вдалося), а в 2024 р. цей проєкт вже активно наповнюється фотоспостереженнями понад тисячі користувачів iNaturalist з усієї території України. Якщо в минулорічному змаганні я зайняв лише п'яте місце, сфотографувавши загалом 852 види (результати тут), то в 2024 р. планую поставити ще вищу планку і зафіксувати як мінімум одну тисячу видів. Такий змагальний формат дає чудову мотивацію для подальших спостережень за природою і робить ці спостереження більш осмисленими і структурованими. Відразу зазначу, що в інших групах живих організмів я теж планую позмагатися і суттєво покращити свої минулорічні результати, і про них також буду трохи розповідати згодом.
Слід відразу зауважити, що в плані вивчення видового різноманіття судинних рослин України, зараз далеко не всі проблемні питання можуть вважатися з'ясованими. Так, поки що ми навіть не знаємо загальну кількість видів судинних рослин, які трапляються на території України (орієнтовно їхнє число коливається десь в межах трьох-п'яти тисяч). Цьому є декілька причин: обсяг видів багато вчених розглядають по-різному (традиційно вітчизняна таксономічна школа розглядає види у дещо вужчому обсязі, ніж більшість закордонних спеціалістів; так, наприклад, лише Михайлом Клоковим з території України було описано майже 400 нових для науки видів рослин, більшість яких нині розглядаються як синоніми інших видових назв), деякі групи є дуже проблемними з точки зору систематики (наприклад, роди Pilosella Hill, Hieracium L., Taraxacum Wigg., Ranunculus L., Rosa L.), вагомою є частка чужорідних рослин, які були завезені спеціально чи випадково занесені з інших країн, тому статус і розповсюдження їх потребує уточнення. Частина таких видів культивується в ботанічних садах і дендропарках чи навіть в приватних садибах, але при цьому дає самосів, утворюючи насіння, що розповсюджується спонтанно (тому фактично можна вести мову про появу таких рослин в природних умовах), інша частина чудово росте та поширюється без культивування (наприклад, амброзія полинолиста чи ваточник сирійській, відомі вже дуже багатьом). Кожного року таких чужорідних рослин стає все більше, а отже, фіксація і спостереження за їх життєвістю у знайдених локаціях є вкрай важливими. Тому якщо вам цікава ця тема, долучайтеся до iNaturalist і спостерігайте за вивченням природи на цьому ресурсі, який зараз дуже активно наповнюється багатьма користувачами, як фахівцями-ботаніками, так і любителями природи, що також вносять свій вагомий вклад у вивчення біорізноманіття України в цей непростий для усіх нас період.
Трохи відволікся, тому повертаємося до нашої тисячі рослин. Очевидним є те, що досягти цифри в 1000 знайдених видів буде не так вже й легко, а в одному адміністративному регіоні (в межах однієї області чи лише в місті Київ) це зробити, мабуть, надзвичайно складно. Минулого року двоє кримських спостерігачів на iNaturalist досягли відмітки в 1000 видів, але в Криму (передусім Гірському і Південнобережному) видова різноманітність судинних рослин є помітно більшою, ніж в рівнинних районах України і навіть в горах Карпат. Ще одним таким користувачем з цифрою у понад 1000 сфотографованих видів став мій колега Олександр Баранський, який регулярно подорожував в 2023 р. різними регіонами Українського Полісся і частково Лісостепу, а, крім цього, часто фотографував ті рослини, які почали спонтанно поширюватися з культури на території Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України в м. Київ. Для прикладу за 2010-2023 рр. (тобто фактично за 25 років своєї наукової діяльності) на території усієї Полтавської області, яку досліджую постійно і щорічно, я зміг зробити фото тільки 970 видів. Тобто для досягнення цієї мети є очевидним, що необхідно їздити з ботанічною метою в різні регіони. Також проблемою часто є те, що багато різних видів квітують в різних регіонах одночасно, а про те, що різні види мають зовсім різні ареали і поширені в наших умовах дуже нерівномірно, взагалі годі й згадувати. На момент написання цього повідомлення я, як ви, мабуть, вже зрозуміли, ще не знаю, чи вдасться мені досягти бажаної відмітки, але в будь-якому випадку це буде дуже цікавим експериментом! Причому є бажання привнести в нього й певну користь для інших осіб, оскільки планую детальніше розповідати про самі ці рослини і дати вам найголовнішу інформацію про них, що дозволить навчитися їх впізнавати і відрізняти від інших близьких видів. Якщо ви є регулярним читачем мого блогу, то, мабуть, знаєте, наскільки складною в Україні є ситуація з визначниками чи атласами рослин, тому якщо вам цікаво навчитися самим визначати рослини хоча б до роду, то вам ця інформація цілком може стати в нагоді для самоосвіти. На згаданому вище ресурсі iNaturalist є непоганий вбудований "автовизначник" рослин за фото, що працює за допомогою засобів штучного інтелекту. Хоча він, звісно, не є ідеальним і часто пропонує не зовсім ті види, які на фото зображені насправді (особливо коли фото є не дуже чітким чи рослина на ньому знаходиться здалеку), але є корисним доповненням для початківців, оскільки рід чи хоча б родину майже завжди він ідентифікує правильно. Наприклад, я регулярно користуюся ним для визначення комах, а вже потім пропоновані визначення уточнюю за допомогою фахової наукової літератури.
Тепер щодо пропонованого формату повідомлень: вирішив подавати інформацію про окремі види за чіткою схемою, яка допоможе вам без проблем зорієнтуватися, а мені - чітко впорядковувати відомості про свої знахідки. Усі види будуть подані в хронологічному порядку їх виявлення (від січня до грудня), деякі з них я буду доповнювати пізнішими фото теж з 2024 року, але з інших локацій (у тому випадку, якщо вже матиму їх на момент написання відповідного допису). Оскільки написати одразу про тисячу видів ("за один присіст") виглядає чимось з області фантастики, дописи вирішив розділити на окремі по 50 видів у кожному з них (тобто очікуємо щонайменше 20 таких же повідомлень, як і сьогоднішнє). Для кожної знайденої рослини обов'язково вказані: порядковий номер, українська і латинська назви, родина, ареал (тобто поширення у світі), поширення в Україні (ботаніко-географічні регіони та за необхідності адміністративні області), екологія (в яких типах природних оселищ цей вид можна найчастіше зустріти), ідентифікація в природі (тобто відмінності від схожих видів, що теж ростуть на території України), а також фото знахідки, зроблене мною упродовж 2024 р. (в підписах до нього - дата і місце знахідки). Відразу прошу вас також поставитися з розумінням, що такі дописи будуть виходити із затримками, все ж тисячу видів за один рік можна набрати лише постійно працюючи в польових умовах, а не сидячи весь час за клавіатурою в літній період.
1. Омела біла (Viscum album)
Родина: Санталові (Santalaceae, раніше – омелові або Viscaceae).
Ареал: Європа, Північна Африка, Західна і Центральна Азія, занесена в Північну Америку, Японію і Південно-Східну Азію.
Поширення в Україні: Лісова і лісостепова зона - дуже часто, Карпати, північ степової зони - зрідка, Гірський Крим - часто. Відома нині з більшості областей, крім Миколаївської, Херсонської і Запорізької. В Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Кіровоградській і Одеській областях трапляється локально.
Екологія: Напівпаразит, поширений на стовбурах і гілках дерев та високих кущів. Українські популяції належать до трьох підвидів: subsp. album
(найпоширеніший, оселяється на різних листяних породах), subsp. austriacum
(оселяється на соснах, зафіксований локально на Поліссі і у північній частині
Правобережного Лісостепу) i subsp. abietis (найрідкісніший, поширений на
ялицях у високогір'ях Карпат).
Ідентифікація в природі: Відрізнити омелу білу від інших видів рослин не дуже складно на більшій
частині території України. Якщо ви постійно мешкаєте на схід від
Вінниці, то нікого схожого на неї просто немає. В Гірському Криму на
ялівцях зрідка трапляється близький родич омели білої – яловечниця
звичайна (Arceuthobium oxycedri), що має кущі
пірамідальної, а не кулястої форми з дуже дрібними листками, а на
Закарпатті і в Західному Лісостепу (в басейні р. Дністер) можна побачити
ремнецвіт європейський або дубову омелу (Loranthus europaeus;
нині цей рід виділяють в окрему родину Loranthaceae), він також росте
кулястими кущами, але виключно на дубах і є листопадним (його листки
восени опадають, а навесні наступного року виростають нові), а також
відрізняється від омели білої розвиненими китицеподібними суцвіттями і
жовтуватими, а не білими плодами.
 |
| Омела біла (Viscum album) на
поваленій гілці липи серцелистої (Tilia cordata) в парку
"Феофанія" (м. Київ), 01.І.2024 |
 |
| Омела біла на тополі (Populus sp.) біля мулових полів за с. Щасливе Бориспільського району Київщини, 14.ІІІ.2024 |
 |
| Омела біла австрійська (Viscum album subsp. austriacum) на сосні звичайній (Pinus sylvestris) неподалік селища Козин Обухівського району Київщини, 20.ІІІ.2024 |
2. Клен ясенелистий або американський (Acer negundo)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae, раніше – кленові або Aceraceae).
Ареал: Північна і частково Центральна Америка (від Канади до Гондурасу), занесений в Євразію, Північну Африку і Південну Америку.
Поширення в Україні: На всій території. Широко культивується і часто дичавіє, виступаючи агресивним натуралізованим видом-трансформером.
Екологія: Лісосмуги, природні ліси (переважно в заплавах річок з достатнім рівнем зволоження), схили, зарості чагарників, рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших кленів флори України легко відрізняється непарно-пірчастими листками, зазвичай з п'яти, рідше трьох листкових сегментів із дещо збільшеною кінцевою часткою. Однодомне дерево або високий кущ, представлений окремими жіночими та чоловічими екземплярами, взимку може також бути ідентифікований за червонуватими молодими пагонами, вкритими сизою поволокою.
 |
| Жіноча особина клена ясенелистого (Acer negundo) з минулорічними плодами в чагарниках біля селища Пирогів (м. Київ), 03.I.2024 |
 |
| Жіноча особина клена ясенелистого з квітками в сосновому лісі біля с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Чоловіча особина клена ясенелистого з квітками у полезахисній лісосмузі неподалік с. Солона Балка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Молода особина клена ясенелистого в осиковому лісі біля Затуринських очисних споруд в м. Полтава, 13.IV.2024 |
3. Плющ звичайний (Hedera helix)
Родина: Аралієві (Araliaceae).
Ареал: Європа, Західна Азія, занесено в Африку, Австралію і Нову Зеландію, Південно-Східну Азію, Північну і Південну Америку.
Поширення в Україні: Як аборигенна рослина відомий в Гірському Криму, Карпатах, Передкарпатті, Закарпатті, Розточчі, Західному Поліссі, Західному і частково Правобережному Лісостепу (на схід до Вінниці). Кримські її популяції раніше виділялися в окремий самостійний вид – плющ кримський (Hedera taurica Carriere), але для цього, мабуть, все ж немає достатніх підстав. В інших областях культивується на присадибних ділянках як тінєвитривала декоративна рослина і зрідка трапляється у здичавілому стані. В м. Київ (Голосіївський ліс) і на Київщині існує декілька її стабільних осередків. Угруповання природних букових і звичайнодубових лісів з домінуванням плюща звичайного уключені до "Зеленої книги України" і потребують охорони.
Екологія: Листяні ліси, чужорідні популяції фіксуються переважно на затінених рудералізованих ділянках неподалік людського житла.
Ідентифікація в природі: Легко ідентифікується як одна з небагатьох ліан у флорі України за шкірястими темно-зеленими зазвичай помітно лопатевими листками, які можна побачити і в зимовий період. Зазвичай генеративні пагони плюща несуть цілісні листки, а вегетативні – лопатеві. Генеративні пагони плюща нерідко по стовбурах дерев (використовуючи їх як опору) можуть підійматися вертикально вгору на відстань до 15 метрів.
 |
| Плющ звичайний (Hedera helix) у Винниківському лісопарку (м. Львів), 12.I.2024 |
 |
| Плющ звичайний у здичавілому стані в невеликому яру на березі ставка в с. Забір'я Фастівського району Київщини, 05.ІІІ.2024 |
4. Бирючина звичайна (Ligustrum vulgare)
Родина: Маслинові (Oleaceae).
Ареал: Європа, Західна Азія, Північна Африка, як занесена рослина в Північній і Південній Америці, Південно-Східній Азії, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Повсюдно, зафіксована нині в усіх адміністративних областях. Природний ареал пов'язаний з горами Криму і чагарниками та дубовими лісами Закарпаття та степової зони, але в останні роки активно поширюється північніше. Широко культивується як декоративний кущ і для живоплотів та легко дичавіє. До "Зеленої книги України" уключені угруповання асоціації австрійськодубово-скельнодубових лісів бирючинових з передгір'їв Вигорлат-Гутинського хребта на Закарпатті, які потребують охорони.
Екологія: Листяні і соснові ліси, зарості чагарників на схилах балок і долин річок, лісосмуги, сади.
Ідентифікація в природі: Впізнається за шкірястими довгастими листками, в період квітування - за численними жовтувато-білими квітками у складних волотеподібних суцвіттях, які мають неприємний запах, а під час плодоношення - за чорними плодами-кістянками.
 |
| Бирючина звичайна (Ligustrum vulgare) в заплавному лісі на західній околиці озера Конча біля селища Козин Обухівського району Київщини, 28.І.2024 |
 |
| Бирючина звичайна в цьому ж локалітеті 29.IV.2024 |
 |
| Бирючина звичайна в чагарниках біля залізничної платформи "Розжив'ївка" (околиці с. Маховик Красноградського району Харківщини), 25.V.2024 |
5. Жовтець стополистий (Ranunculus pedatus)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа, Туреччина, Казахстан, південна частина Західного Сибіру. Деякі автори виділяють три окремі підвиди: subsp. pedatus (від
півдня Європи до Одещини і Донецької області, синонімом, очевидно, є
описаний В.М. Клоковим з Хаджибейського лиману як окремий вид R. odessanus Klokov f.), subsp. silvisteppaceus (він же R. silvisteppaceus
Dubovik – іноді у вітчизняних джерелах він згадується як самостійний
вид, для чого, мабуть, немає достатніх підстав, бо він відрізняється від
типового R. pedatus лише збідненим опушенням і дещо меншими за
розміром і менш розсіченими прикореневими листками, описаний з околиць
Тамбову і поширений у більшій частині українського ареалу виду за
винятком півдня степової зони, де поширений попередній підвид) і subsp. trojanus (ендемічний для південно-західних регіонів Туреччини).
Поширення в Україні: Полісся - зрідка (переважно у долині Дніпра), Лівобережний Лісостеп і Степ - спорадично, Правобережний Лісостеп і Степ, Крим - зрідка.
Екологія: Сухі луки в долинах річок (найчастіше на піщаному чи супіщаному ґрунті), світлі ліси, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Від інших наших видів цього роду відрізняється таким комплексом ознак: в основі пагона присутній пучок потовщених коренів, прикореневі листки пальчасто-розсічені на
вузькі сегменти (нагадують своєрідну долоню чи стопу з дуже видовженими
"пальцями", завдяки чому цей вид і отримав свою назву), пелюстки жовті,
чашолистки не відгинаються донизу і, як і вся рослина, є
притиснуто-пухнастими від численних простих волосків, плодики з прямим
або дещо зігнутим на верхівці носиком.
 |
| Жовтець стополистий (Ranunculus pedatus) у заплавному лісі на західній околиці озера Конча біля селища Козин Обухівського району Київщини, 28.І.2024 |
 |
| Жовтець стополистий на узліссі заболоченого лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
6. Півники сибірські (Iris sibirica)
Родина: Півникові (Iridaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і Центральна Азія, Західний Сибір, як чужорідна рослина також зафіксована в Південній Кореї та Північній Америці.
Поширення в Україні: Спорадично на Поліссі і в північній частині Лісостепу, зрідка в Карпатах, дуже рідко на півдні Лісостепу і в Степу (де росте виключно у заплаві Дніпра), а також в Гірському Криму. Уключено до "Червоної книги України".
Екологія: Вологі луки в заплавах річок, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Від півників болотяних (Iris pseudacorus) відрізняються вужчими листками та синіми, а не жовтими квітками, а від інших наших видів роду Iris з синьо-фіолетовими квітками - відсутністю борідки з волосків на зовнішніх частках оцвітини, а також екологією. В осінньо-зимовий період ця рослина впізнається за характерними довгастими плодами-коробочками із заокругленими ребрами.
 |
| Півникі сибірські (Iris sibirica) на вологих луках ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків Острів" (м. Київ), 16.ІІ.2024 |
7. Жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім Південно-Східної Азії, Індії, Гімалаїв, Східного Сибіру), занесено в Північну і Південну Америку, Австралію.
Поширення в Україні: Трапляється повсюдно. Дуже поширена рослина в усіх адміністративних регіонах.
Екологія: Сухі луки, степові схили, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Впізнається за округло-серцеподібними в загальному обрисі листками, які глибоко розсічені майже
до основи на лінійно-ланцетні зубчасті сегменти, і, як і вся рослина,
вкриті довгими жорсткими простими волосками. Від інших дуже поширених в Україні видів - жовтецю їдкого (Ranunculus acris) і повзучого (R. repens) відрізняється також за екологією, бо росте на помітно сухіших місцях. Розмір листкових сегментів і
ступінь розвитку опушення досить варіюють і, за нашими спостереженнями,
залежать від екологічних умов трапляння. Рослини з дещо менш розсіченими листками деякі автори виділяли в окремий вид жовтець Мейерів (R. meyerianus Rupr., описаний з гори Чатирдаг в Криму), на мій погляд, його самостійність є спірною навіть у ранзі окремого підвиду і для таких рослин, мабуть, краще за все вживати назву R. polyanthemos var. latifolius Rupr.
 |
| Жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos) в розрідженому дубовому гайку на території ландшафтного заказника "Жуків Острів" (м. Київ), 16.ІІ.2024 |
 |
| Жовтець багатоквітковий на степовому схилі балки неподалік села Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 |
8. Чистотіл великий (Chelidonium majus)
Родина: Макові (Papaveraceae).
Ареал: Більша частина Євразії, крім Індії, окремих районів Сибіру, Центральної і Південно-Східної Азії (в останній заміщується дуже близьким видом чи підвидом чистотілом азійським - Chelidonium asiaticum), Північна Африка. Як занесена рослина відомий в Північній і Південній Америці, Південній Африці, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: На усій території країни. Дуже поширений вид в усіх областях.
Екологія: Затінені місця з порушеним рослинним покривом - лісонасадження різних типів, сади, парки, зарості чагарників, присадибні ділянки.
Ідентифікація в природі: Впізнається за своєрідними непарно-пірчастими листками з
округло-яйцеподібними з країв нерівномірно зубчастими сегментами, нижні з
яких зібрані в добре помітну прикореневу розетку, помаранчево-жовтим
молочним соком, який витікає після зривання листка чи пошкодження
стебла, зонтикоподібними суцвіттями з квітками, що складаються з
чотирьох жовтих пелюсток, двох чашолистків, що рано відпадають, багатьох
тичинок і однієї маточки з дволопатевим стовпчиком, а також довгими стручкоподібними плодами.
 |
| Чистотіл великий (Chelidonium majus) у заплавному листяному лісі поруч з територією ландшафтного заказника "Жуків Острів" (м. Київ), 16.ІІ.2024 |
 |
| Чистотіл великий у вологому лісі в заплаві лівого берега р. Ворскла навпроти села Буланове Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
9. Герань Робертова (Geranium robertianum)
Родина: Геранієві (Geraniaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, Північна Америка, як
чужорідна рослина цей вид відомий також в Південній Америці, Південно-Східній Азії, Японії, Південній Африці, на Мадагаскарі, в Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Дуже часто на Поліссі, в Лісостепу, спорадично на півночі степової зони, в Карпатах, Гірському Криму, тоді як в безлісих районах півдня Степу трапляється дуже локально. Зараз достовірні знахідки відомі з усіх адміністративних областей, крім Херсонської.
Екологія: Рудералізовані затінені ділянки - ліси різних типів, парки, сади, лісосмуги, зарості чагарників. Часто трапляється разом з попереднім видом.
Ідентифікація в природі: Від інших однорічних видів роду Geranium найлегше відрізнити за різким неприємним запахом та за досить великими листками п'ятикутної (а не
округлої, як у більшості інших видів) в загальному обрисі форми, що є глибоко-п'ятироздільними на двічі пірчасто-розсічені сегменти першого порядку.
 |
| Герань Робертова (Geranium robertianum) в заплавному дубовому лісі неподалік ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків Острів" (м. Київ), 16.ІІ.2024 |
 |
| Герань Робертова у вологому лісі в заплаві лівого берега р. Ворскла навпроти села Буланове Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
10. Щитник картузіанський (Dryopteris carthusiana)
Родина: Щитникові (Dryopteridaceae) або ж багатоніжкові в широкому розумінні (Polypodiaceae s.l.).
Ареал: Циркумполярний (помірна зона Євразії та
Північної Америки, в південних частинах цих континентів трапляється переважно в гірських регіонах).
Поширення в Україні: Досить часто на Поліссі, в Карпатах і Лісостепу, зрідка в степовій зоні, де трапляється вже дуже локально (як регіонально рідкісна
рослина знаходиться під охороною в Харківській, Донецькій, Луганській,
Кіровоградській та Дніпропетровській областях), дуже рідко в Гірському Криму.
Екологія: Ліси різних типів та лісосмуги, утворені на місці природних лісів. Найчастіше трапляється в соснових і дубово-соснових лісах, а також у вільшняках, рідше - у широколистяних лісах.
Ідентифікація в природі: Від щитника чоловічого (Dryopteris filix-mas) відрізняється наявністю довгих гострячків на верхівках кінцевих сегментів вай (листків), від щитника розширеного (D. dilatata) - менш розсіченими ваями з більшими кінцевими сегментами та одноколірними лусками в їх нижній частині. Має достатньо жорсткі ваї, що в наших умовах без особливих проблем перезимовують, тому цей вид легко відшукати і в зимовий період.
 |
| Щитник картузіанський (Dryopteris carthusiana) у заплавному листяному лісі біля ландшафтного заказника "Жуків Острів" (м. Київ), 16.II.2024 |
11. Ліщина звичайна (Corylus avellana)
Родина: Березові (Betulaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, в культурі відома також в Америці, Східній Азії, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Досить часто в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму, зрідка в нагірних і байрачних дібровах північної частини степової зони. На крайньому півдні материкової частини України росте тільки в культурі (наприклад, в дендрарії Біосферного заповідника "Асканія-Нова" на Херсонщині).
Екологія: Листяні, хвойні та хвойно-широколистяні ліси, вирубки, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Впізнається за характерним зовнішнім виглядом: високий кущ, що в оптимальних умовах може вирости до 5 метрів заввишки і має численні здерев’янілі пагони з листками округло-яйцеподібної форми з двічі пилчастим краєм. Однодомна рослина, на якій представлені генеративні органи двох типів: довгі (до 8 см завдовжки) повислі чоловічі суцвіття ("сережки") без оцвітини, але з численними тичинками з великою кількістю пилку, завдяки яким суцвіття мають інтенсивний жовтий колір, і дрібнесенькі малопомітні жіночі квітки в пазухах своєрідних бруньок, з яких під час цвітіння висуваються червоні приймочки, завдяки яким відбувається уловлювання пилку і запліднення; плоди - однонасінні горіхи, зібрані по 1–5, із дзвоникоподібною обгорткою, лопаті якої не перевищують за довжиною сам плід.
 |
| Ліщина звичайна (Corylus avellana) в лісосмузі уздовж залізниці між станцією "Бориспіль" і платформою "Травнева" (околиці с. Артемівка Бориспільського району Київщини), 19.II.2024 |
 |
| Ліщина звичайна в дубовому лісі на території ботанічного заказника місцевого значення "Розсошенський" неподалік села Пожарна Балка Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
12. Сосна звичайна (Pinus sylvestris)
Родина: Соснові (Pinaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім Південно-Східної Азії і безлісих районів Центральної Азії та Аравійського півострова), в культурі також в Північній Америці і Східній Азії.
Поширення в Україні: Зрідка в Карпатах та досить звичайно на Поліссі, в Лісостепу і в північній частині степової зони. Форма, що росте на крейдових відслоненнях в долині р. Сіверський Донець, виділялася в окремий вид сосна крейдова (Pinus cretacea; уключена під цією назвою до "Червоної книги України"), але її видова самостійність мені здається дуже сумнівною. Низка угруповань з участю в деревостані сосни звичайної потребує охорони і включена до "Зеленої книги України": угруповання звичайнососново-букових лісів і грабово-звичайнососново-букових лісів, звичайнососново-скельнодубових і скельнодубово-звичайнососнових лісів, буково-звичайнососнових, буково-звичайнодубово-звичайнососнових і грабово-буково-звичайнососнових лісів, звичайнососнових лісів з домінуванням у травостої осоки низької, звичайнососнових лісів з домінуванням у травостої водянки чорної, звичайнососнових лісів звичайноялівцевих та звичайнодубово-звичайнососнових лісів звичайноялівцевих, звичайнососнових лісів жовторододендронових та звичайнодубово-звичайнососнових лісів жовторододендронових, звичайнососнових лісів скумпієвих, звичайнодубово-звичайнососнових лісів скумпієвих та повислоберезово-звичайнососнових лісів скумпієвих, ялиново-клейковільхово-звичайнососнових лісів та ялиново-повислоберезово-звичайнососнових лісів, звичайнососново-ялицевих та звичайнососново-ялиново-ялицевих лісів, а також болотні угруповання групи асоціацій звичайнососново-хамедафново-сфагнової і формацій горбасто-мочажинного комплексу (зокрема фускум-магеланікум-сфагнової пригніченозвичайнососнової) і фускум-сфагнової пригніченозвичайнососнової.
Екологія: Утворює соснові ліси на борових терасах річкових долин та флювіогляціальних піщаних відкладах бореальної зони. Як співдомінант входить до складу дубово-соснових лісів рівнинної частини України.
Ідентифікація в природі: В багатьох регіонах України є ледь не єдиною аборигенною голонасінною рослиною. Досить високе дерево, що в сприятливих умовах може досягати висоти 20 м і більше. Від ялини європейської (Picea abies) відрізняється наявністю брахібластів (окремих вкорочених пагонів, до яких кріпляться листки-хвоїнки), значно довшими листками та короткими довгасто-яйцеподібними шишками, від сосни кедрової (Pinus cembra) - коротшими листками, зібраними в пучки не по п'ять, а по 2-3, від сосни гірської (P. mugho) - набагато вищим зростом, довшими листками і спрямованими донизу шишками, від сосни Бенкса (P. banksiana) - довшими листками і переважно поодинокими, а не скупченими на окремих пагонах шишками, від сосни чорної або Палласової (P. nigra, incl. P. nigra subsp. pallasiana) - світлішою корою і коротшими листками.
 |
| Одиничне дерево сосни лісової (Pinus sylvestris) на березі каналу неподалік залізничного полотна між станцією "Бориспіль" і платформою "Травнева" (околиці с. Артемівка Бориспільського району Київщини), 19.II.2024 |
 |
| Сосна лісова на пісках біля с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
13. Верба п'ятитичинкова (Salix pentandra)
Родина: Вербові (Salicaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Південний Сибір, Центральна Азія, в культурі або як випадково занесена рослина зафіксована ще в окремих країнах Північної і Південної Америки, Африки, Південно-Східної Азії.
Поширення в Україні: Полісся - досить звичайно, Карпати (до 800 м над рівнем моря), північна частина Лісостепу - спорадично, південна частина Лісостепу і північ Степу - зрідка. Південна межа ареалу проходить по такій умовній лінії: Могилів-Подільський - Кропивницький - Дніпро - Кремінна.
Екологія: Вологі (переважно клейковільхові або біловербові) ліси у заплавах річок, болота, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Досить легко розрізнити цю рослину в осінньо-зимовий період завдяки тому, що на ній з огляду на пізнє плодоношення дуже довго (до весни наступного року) тримаються плоди-коробочки (в усіх інших наших видів роду Salix коробочки швидко опадають вже наприкінці плодоношення у травні-червні). Загалом це високий кущ або дерево до 15 м заввишки з голими з обох боків темно-зеленими блискучими листками (часто смолистими в молодому стані), які під час висушування чорніють, кора гілок від жовтувато-оливкової до чорнуватою, з віком помітно злущується. Квітує верба п'ятитичинкова вже після повного розгортання листків, кількість тичинок в квітках чоловічих рослин (усі верби є однодомними рослинами, тобто кожна рослина має або чоловічі, або жіночі генеративні органи) в нормі становить 5, але може варіювати від 3 до 12.
 |
| Верба п'ятитичинкова (Salix pentandra) на березі каналу між полями неподалік с. Артемівка Бориспільського району Київщини, 19.II.2024 |
14. Вільха клейка (Alnus glutinosa)
Родина: Березові (Betulaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Америка, інтродуцент в Північній і Південній Америці, Південній Африці, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Дуже часто на Поліссі і в північній частині Лісостепу, спорадично на Передкарпатті, Розточчі, півдні Лісостепу і на півночі степової зони, на півдні Степу зрідка трапляється в пониззях Дніпра, Дністра, Дунаю і Південного Бугу. Також локально трапляється в Гірському Криму, зрідка росте і в Карпатах, значно поступаючись тут за чисельністю вільсі сірій (Alnus incana). До "Зеленої книги України" уключені угруповання ялиново-клейковільхово-звичайнососнових лісів, звичайнодубово-клейковільхових лісів жовторододендронових, клейковільхових лісів угорськобузкових і клейковільхово-звичайноясеневих лісів угорськобузкових та клейковільхових лісів з домінуванням у травостої страусового пера звичайного, що потребують охорони.
Екологія: Вологі ліси, болота, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Легко впізнається завдяки характерним майже округлим, дрібнозубчастим і дещо виїмчастим на верхівці листкам. Найвологіша з наших листяних деревних порід, завжди асоційована з перезволоженими біотопами. Від вільхи сірої відрізняється заокругленими, а не помітно загостреними на верхівці листками, які в молодому стані разом з бруньками є клейкими, а також жіночими сережками на добре помітних ніжках (в Alnus incana бічні жіночі суцвіття часто є сидячими), від вільхи зеленої (A. alnobetula) - життєвою формою (дерево, а не щільний кущ), а також бруньками на добре помітних ніжках, крім того, у вільхи зеленої жіночі суцвіття утворюються на початку весни безпосередньо перед цвітінням, а у вільх клейкої та сірої - з осені попереднього року.
 |
| Вільха клейка (Alnus glutinosa) в невеликому гайку на березі струмка Віта в околицях села Хотів Обухівського району Київщини, 22.II.2024 |
 |
| Вільха клейка на березі заплавного болота на лівому березі р. Ворскла неподалік с. Головач Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
15. Ряска мала (Lemna minor)
Родина: Ряскові (Lemnaceae) або ж кліщинцеві у широкому розумінні (Araceae s.l.).
Ареал: Євразія, Африка, Північна Америка, занесено в Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Повсюдно. Дуже поширена рослина в прісних водоймах усіх адміністративних регіонів.
Екологія: Річки, озера, ставки, болота, іноді також трапляється в калюжах.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший за чисельністю вид ряскових флори України, від завитки багатокореневої (Spirodela polyrhiza) відрізняється меншими розмірами, одним корінцем фронду (таку специфічну назву має листкоподібний пагін ряскових, що плаває на поверхні води) і відсутністю червоного кольору на нижній стороні останнього, від ряски триборозенчастої (Lemna trisulca) - товстішим яскраво-зеленим фрондом, що плаває на поверхні води, а не напівзанурений в її товщу, від вольфії безкореневої (Wolffia arrhiza) - помітно більшим розміром фронда і наявністю одного корінця на ньому, від ряски горбатої (Lemna gibba) - плоским з обох боків, а не здутим знизу фрондом. Складніше відрізнити ряску малу від двох чужорідних для України видів, поширення яких нині лишається ще не до кінця з'ясованим. Одним з них є ряска туріононісна (L. turionifera, зафіксована нині в багатьох регіонах Полісся, Лісостепу, а також в Криму), що влітку може бути ідентифікована за помітним червонуватим відтінком фронду, а восени - за наявністю специфічних органів - сплячих бруньок або туріонів, схожих на фронди, але темніших і меншого розміру, які спочатку з'єднануються з корінцями фрондів, а потім відпадають від них на дно водойми (ряска мала ніколи таких туріонів не утворює і в наших умовах відносно м'яких зим нерідко лишається в зеленому стані взимку під льодом або на тих ділянках водойм, які зовсім не замерзають). Інший вид - ряска дрібна (L. minuta) - відрізняється від ряски малої дрібнішими фрондами (1-3, а не 3-4 мм завдовжки) з однією (а не трьома чи п'ятьма) помітною жилкою, в Україні цей вид вказувався досі лише для пониззя Дністра і Дунаю в адміністративних межах Одеської області.
 |
| Ряска мала (Lemna minor) у меліоративному каналі між селами Кучаків та Іванків Бориспільського району Київщини, 23.II.2024 |
16. Ваточник сирійський (Asclepias syriaca)
Родина: Кендирові (Apocynaceae).
Ареал: Первинний ареал зосереджений в центральних і східних районах Північної Америки (Канада і США), занесено на Тихоокеанське узбережжя США, в більшість країн Європи (крім Британських островів, Ісландії, Скандинавського і Піренейського півострова), на Кавказ, в Західний Сибір та Середню Азію.
Поширення в Україні: Полісся і північна частина лісостепової зони - дуже часто, південь Лісостепу і північ Степу - спорадично, Карпати, Закарпаття, Західний Лісостеп - зрідка, локально трапляється на півдні степової зони, в Криму поки що не зафіксовано. Часто культивується як гарний медонос і активно спонтанно проникає у природні ценози (є видом-трансформером з високим ступенем натуралізації).
Екологія: Луки, нижні частини степових схилів, узлісся, лісосмуги, нерідко росте і як бур'ян на полях та уздовж доріг.
Ідентифікація в природі: Легко впізнається за характерним зовнішнім виглядом: висока (до 150 см заввишки) трав'яна рослина з довгими горизонтальними коренями і великими (10-20 см завдовжки) цупкими довгасто-еліптичними супротивними листками, брудно-рожевими квітками, зібраними в зонтикоподібні суцвіття, і дуже здутими плодами-листянками до 10 см завдовжки і 3 см завширшки, насінини яких мають чубок з довгих сніжно-білих волосків.
 |
| Ваточник сирійський (Asclepias syriaca) як бур'ян на перелозі між селами Кучаків та Іванків Бориспільського району Київщини, 23.II.2024 |
17. Хвощ зимовий (Equisetum hyemale)
Родина: Хвощеві (Equisetaceae).
Ареал: Майже уся територія Євразії, занесено також в Північну та Південну Америку, Південну Африку, Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично поширений на Поліссі і в Лісостепу, зрідка - в Карпатах, Закарпатті, Розточчі, Гірському Криму і на півночі степової зони.
Екологія: Ліси, зарості чагарників, іноді також трапляється на залізничних насипах та узбіччях доріг.
Ідентифікація в природі: Від більшості інших наших хвощів цей вид легко відрізнити за дуже жорсткими вічнозеленими стеблами, які зовсім не мають бічних гілочок. Крім того, від хвоща річкового (Equisetum fluviatile), в якого нерідко також бічних гілочок немає, хвощ зимовий відрізняється жорсткими пагонами, що не сплющуються, і добре помітними гострячками на стробілах (спороносних колосках), від хвоща галузистого (E. ramosissimum) і хвоща Мура (E. x moorei, гібрид E. hyemale x E. ramosissimum) - численними (в кількості 10-40) чорними листковими зубцями, які зазвичай швидко відпадають, від хвоща рябого (E. variegatum) - товщими і вищими пагонами з більшою кількістю листкових зубців (у х. рябого стебла тонші і нижчі, а листкові зубці в числі 4-10).
18. Підлісник європейський (Sanicula europaea)
Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Південно-Західний Сибір, гори Північної Африки, як занесена рослина знайдений і в Північній Америці.
Поширення в Україні: Карпати і Гірський Крим - дуже часто, Розточчя, Правобережне Полісся, Західний і Правобережний Лісостеп - спорадично, Лівобережне Полісся - дуже рідко (тільки в околицях Києва і межиріччі Дніпро - Десна). Південна межа ареалу на рівнині проходить такою умовною лінією: Могилів-Подільський - Ольгопіль - Умань - Черкаси - Київ - Чернігів - Городня.
Екологія: Листяні, хвойні та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Своєрідна трав'яна рослина, в якій з першого погляду складно запідозрити приналежність до родини Apiaceae. Має невисокі (до 40 см заввишки) стебла з розетками пальчасто-три-п'ятироздільних численних прикореневих листків з надрізаними кінцевими сегментами, стебловий листок зазвичай одиничний і дуже зменшений в розмірах, суцвіття з 3-5 променів, обгортки численні і часто зубчасті, обгорточки цілокраї, пелюстки блідо-рожеві, плоди з гачкуватими шипиками. Від візуально схожої за листками астранції великої (Astrantia major) відрізняється меншими за розміром і дещо заокругленими на верхівці листковими сегментами, а також дуже дрібними зеленими (не блідо-рожевими) листочками обгортки.
 |
| Підлісник європейський (Sanicula europaea) в дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 27.II.2024 |
 |
| Підлісник європейський в буково-ялиновому лісі на підйомі на г. Кукул із селища Ворохта (Надвірнянський район Івано-Франківщини), 10.V.2024 |
19. Підмаренник запашний (Galium odoratum)
Родина: Маренові (Rubiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна та Східна Азія, Південно-Західний Сибір, гори Північної Африки, занесено також в Північну Америку.
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим - часто, північна частина степової зони - зрідка. Південна межа суцільного ареалу на рівнині проходить такою умовною лінією: Балта - Кропивницький - Кременчук - Красноград - Ізюм - Куп'янськ, окремі ізольовані локалітети відомі і дещо південніше в межах Донецької та Луганської областей.
Екологія: Листяні та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Від більшості інших наших представників родини Rubiaceae цю рослину легко відрізнити за лісовою екологією, великими (до 70 мм завдовжки і 15 мм завширшки) листками, зібраними в несправжні кільця по 4-12 (нижні - зазвичай по 4-6, а верхні - по 8-12) та відносно великими (до 4 мм в діаметрі) плодиками, рясно вкритими гачкуватими щетинками. Від підмаренника чіпкого (Galium aparine) цей вид ще відрізняється голими прямими стеблами, а від підмаренника проміжного (G. intermedium) - малоквітковим суцвіттям, крім того, від обох згаданих видів - добре розвиненою трубочкою віночка квітки.
 |
| Підмаренник запашний (Galium odoratum) в дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 27.II.2024 |
 |
| Підмаренник запашний в цьому ж самому локалітеті, 26.IV.2024 |
20. Осока волосиста (Carex pilosa)
Родина: Смикавцеві (Cyperaceae).
Ареал: Європа (від Франції до Уралу), вказівки на поширення у Східній Азії та Північній Америці є сумнівними і мають стосуватися інших видів цього роду.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся (особливо в південній частині), Лісостеп і північна частина степової зони - часто.
Екологія: Листяні ліси. Як домінант травостою бере вагому участь у формуванні нагірних та байрачних дібров лісостепової і частково степової зон, спорадично трапляється і в дубових лісах на борових терасах річок.
Ідентифікація в природі: Серед інших осок флори України цей вид можна розпізнати за лісовою екологією та досить широкими (4-10 мм завширшки) листками, розсіяно вкритими довгими простими волосками. Утворює нещільні куртинки з добре помітними повзучими пагонами. Чоловічий колосок один, розташований на верхівці генеративного пагона, жіночих - 2-3, з 15-20 дещо розсунутими квітками, мішечки (плоди) голі, на верхівці досить раптово звужені в коротко-двозубий носик.
 |
| Осока волосиста (Carex pilosa) в дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 27.II.2024 |
 |
| Осока волосиста в грабово-дубовому лісі на території парку "Феофанія" (м. Київ), 22.IV.2024 |
21. Щитник розширенолистий (Dryopteris dilatata)
Родина: Щитникові (Dryopteridaceae) або ж багатоніжкові в широкому розумінні (Polypodiaceae s.l.).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Південно-Західний Сибір, Монголія.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Розточчі і на Поліссі, зрідка у північній частині лісостепової зони, вказівки для Степу (Екофлора України, том 1 - Миколаївська, Херсонська обл.) є дуже сумнівними і потребують перевірки.
Екологія: Вологі листяні, хвойні та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Від щитника картузіанського (D. carthusiana; № 10) відрізняється сильніше розсіченими і зазвичай залозисто-пухнастими, а не голими листками і чітко двоколірними (із світлішими краями і темно-бурою центральною частиною) та численнішими лусками на черешках, від щитника розлогого (D. expansa; в Україні поки в нас відомий лише в Карпатах) - коротшою найнижчою парою часток сегментів першого порядку листків, що в 3-5, а не в 1,5-3 рази є меншими за саму довжину сегментів першого порядку і зазвичай не перевищують за розміром наступну пару часток.
 |
| Щитник розширенолистий (Dryopteris dilatata) в яру в дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 27.II.2024 |
22. Бутень п'янкий (Chaerophyllum temulum)
Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Північна Африка, занесено в Північну Америку, Нову Зеландію і Середню Азію (Киргизстан).
Поширення в Україні: Досить звичайна рослина на усій території України, крім півдня степової зони.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, зарості чагарників, лісосмуги, парки, затінені рудеральні ділянки.
Ідентифікація в природі: Від інших наших видів роду Chaerophyllum і від бугили лісової (Anthriscus sylvestris) відрізняється значно дрібнішими розмірами і меншими листками, від бугили кервеля (Anthriscus cereifolium) - більшими і ширшими кінцевими сегментами листків. Загалом впізнається за невисокими рясно вкритими довгими простими волосками та трохи потовщеними у вузлах стеблами, трикутними в загальному обрисі двічі-тричі пірчасто-розсіченими листками, суцвіттями з 6-12 променів, вкритими жорсткими щетинистими волосками, без обгортки або з обгорткою з 1-2 листочків, з обгорточками з 6-8 війчастих і часто помітно відігнутих листочків та за довгастими плодами, стовпчики яких нагорі двічі розщеплені і помітно розходяться між собою.
 |
| Бутень п'янкий (Chaerophyllum temulum) в дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 27.II.2024 |
 |
| Бутень п'янкий у заплавному лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024 |
23. Адокса мускусна (Adoxa moschatellina)
Родина: Адоксові (Adoxaceae), калинові (Viburnaceae) або ж жимолостеві у широкому розумінні (Caprifoliaceae s.l.).
Ареал: Більша частина Євразії, помірні регіони Північної Америки і гори Північної Африки.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу і на півночі степової зони, дуже рідко в Криму (як чужорідна рослина в околицях м. Судак). Південна межа ареалу на рівнині проходить умовною лінією Балта - Южноукраїнськ - Кривий Ріг - Павлоград - Донецьк.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняна трав'яна рослина, яку можна ідентифікувати за характерним зовнішнім виглядом: наявністю 1-3 прикореневих подвійно-трійчастих листків на довгих черешках, що виходять з короткого білуватого кореневища, як і невисокі (до 15 см заввишки) стебла з двома супротивно зібраними трійчасто-надрізаними листками із сидячими кінцевими сегментами, квітки зелені, з 4-6 пелюсток, зібрані по 5-7 у щільні головки і мають слабкий мускусний запах.
 |
| Адокса мускусна (Adoxa moschatellina) у вільховому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 27.II.2024 |
 |
| Адокса мускусна в дубовому лісі на схилі долини р. Супій неподалік с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
24. Пшінка весняна (Ficaria verna)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Середня Азія (Казахстан), Північна Африка, занесено в Північну Америку, Японію, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Трапляється на усій території України, в Карпатах, на Поліссі і в Лісостепу і Гірському Криму - часто, в Степу - зрідка.
Екологія: Ліси, зарості чагарників, лісосмуги, парки, нижні частини степових схилів, вологі луки.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний ефемероїд, що легко впізнається за добре розвиненою розеткою округло-серцеподібних зарубчастих листків, в основі якої розташований пучок довгастих бульбоподібних потовщених коренів. Квітки одиничні на верхівці стебла і гілок, з трьома жовтуватими чашолистками, численними (8-12) яскраво-жовтими пелюстками-нектарниками і великою кількістю тичинок і маточок. Плоди часто зовсім не утворюються, сім'янки здуті, майже кулястої форми з коротким носиком. Від калюжниці болотяної (Caltha palustris) пшінка весняна відрізняється значно меншими розмірами листків і поодинокими квітками. Загалом це поліморфний вид, систематика якого ще потребує подальшого вивчення: в Україні найчастіше трапляється типовий підвид (F. verna subsp. verna) з добре розвиненими стеблами і стебловими листками, в пазухах яких нерідко утворюються дрібні бульбочки, завдяки яким і відбувається розмноження (плоди часто відсутні або утворюються в невеликій кількості), але в Степу і Криму трапляються також рослини, в яких часто стебла є дуже вкороченими, а в пазухах листків бульбочки зовсім не утворюються, в ранзі підвиду вони мають назву пшінка весняна калюжницелиста (F. verna subsp. calthifolia), а в ранзі виду - пшінка калюжницелиста (F. calthifolia) чи пшінка степова (F. stepporum). Їх самостійність мені особисто здається недостатньо обґрунтованою, так само як і пропозиції деяких авторів уключати рід Ficaria до складу роду жовтець (Ranunculus; відповідно наша рослина в такому випадку має називатися латиною Ranunculus ficaria).
 |
| Пшінка весняна (Ficaria verna) у вільховому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 27.II.2024 |
 |
| Пшінка весняна в дубовому лісі на схилі долини р. Супій неподалік с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Пшінка весняна в чагарниках на узліссі дубового лісу на території ботанічного заказника "Розсошенський" неподалік села Пожарна Балка Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
25. Плаун булавоподібний (Lycopodium clavatum)
Родина: Плаунові (Lycopodiaceae).
Ареал: Більша частина Євразії, Африки, Північної і Південної Америки (крім найпосушливіших регіонів).
Поширення в Україні: Карпати, Полісся і північна частина Лісостепу - спорадично, південь Лісостепу і північ Степу - зрідка.
Екологія: Хвойні та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Від інших плаунових цю рослину легко відрізнити за наявністю довгих волосоподібних закінчень на листках. В Україні трапляється значно частіше за інші види цієї родини, при цьому в багатьох регіонах потребує охорони чи охороняється як регіонально рідкісна рослина.
 |
| Плаун булавоподібний (Lycopodium clavatum) в сосновому лісі біля с. Мала Солтанівка Фастівського району Київщини, 29.II.2024 |
26. Щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas)
Родина: Щитникові (Dryopteridaceae) або ж багатоніжкові в широкому розумінні (Polypodiaceae s.l.).
Ареал: Більша частина Євразії і Північної Америки, Північна Африка, занесено в Південну Америку, Південну Африку і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим - часто, Степ - зрідка.
Екологія: Ліси усіх типів (листяні, хвойні, хвойно-широколистяні), іноді трапляється в ущілинах скель, тріщинах будинків в містах тощо. Зазвичай надає перевагу нагірним дібровам та вологим широколистяним лісам у заплавах річок, тоді як в соснових лісах і вільшняках рівнинної частини України за чисельністю помітно поступається щитнику картузіанському.
Ідентифікація в природі: Від щитника картузіанського (Dryopteris carthusiana; № 10) легко відрізнити за двічі (а не тричі) пірчастими листками із заокругленими на верхівці кінцевими сегментами (без довгих гострячків), від щитника кавказького (D. caucasica; в Україні зафіксований тільки в Гірському Криму) - помітно зближеними між собою сегментами першого порядку листків та короткими черешками, що не перевищують 1/3 довжини пластинки, від щитника Боррера (D. borreri, відомий в Україні лише з Карпат, де раніше також вказувався під назвою D. affinis) - заокругленими, а не обрубленими на верхівці кінцевими частками листків та світлішими (світло-, а не темно-бурими) лусками на черешках.
 |
| Щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas) в сосновому лісі біля с. Мала Солтанівка Фастівського району Київщини, 29.II.2024 |
27. Жовтець отруйний (Ranunculus sceleratus)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Більша частина Євразії та Північної Америки, Північна і частково Центральна Африка, занесено в Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Досить звичайна рослина на усій території країни. Зафіксована в усіх адміністративних областях.
Екологія: Різноманітні вологі місця - заболочені луки, болота, канави, мілководдя.
Ідентифікація в природі: Одно- чи дворічна рослина з тонким коренем, довгастим квітколожем і дуже дрібними квітками (чашолистки і пелюстки мають приблизно однакову довжину і варіюють в межах 3-6 мм) та плодами, є найвологолюбнішою серед усіх наших типових жовтеців (за винятком так званих "водяних жовтеців" з білими пелюстками, що раніше зазвичай виділялися в окремий самостійний рід Batrachium), на відміну від інших видів часто росте не тільки по берегах водойм, а й на мілководді (його блискучі пальчасті чи трійчасті листки при цьому плавають на поверхні води).
 |
| Жовтець отруйний (Ranunculus sceleratus) у річці Стугна біля с. Мала Солтанівка Фастівського району Київщини, 29.II.2024 |
 |
| Жовтець отруйний в заболоченому лісі неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
28. Ялина європейська (Picea abies)
Родина: Соснові (Pinaceae).
Ареал: Європа (за винятком Британських островів, Ісландії, Данії, Бельгії та Піренейського півострова, де росте тільки в культурі), інтродуковано також в Північну Америку, Сибір, Китай, Корею, Японію і Австралію.
Поширення в Україні: В природному стані у нас росте в Карпатах та північній частині Полісся (від Волині до Сумщини), часто також вирощується у лісництвах в лісостеповій зоні і іноді розповсюджується там самосівом. В культурі (парки, сквери, ботанічні сади) росте на усій території країни.
Екологія: Хвойні ліси. Утворює ялинові або мішані буково-ялинові ліси у високогір'ї Карпат, острівні ялинові ліси на Поліссі, нерідко трапляється як домішка в соснових чи листяних лісах. Часом росте також на болотах, полонинах, гірських еродованих схилах.
Ідентифікація в природі: Від сосен (види роду Pinus) відрізняється відсутністю брахібластів (тобто листки-хвоїнки кріпляться безпосередньо до відповідної гілочки), від ялиці білої (Abies alba) - вужчими і не сплющеними листками та темнішою корою.
 |
| Молоде самосійне деревце ялини європейської (Picea abies) у грабово-дубовому лісі в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 02.III.2024 |
 |
| Ялина європейська неподалік вершини гори Кукул вище селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, 10.V.2024 |
29. Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria)
Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір, занесено в Північну Америку, Японію, Корею, Індію, Австралію та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп - досить звичайно, північна частина степової зони - спорадично, Гірський Крим - зрідка. На півдні Степу, очевидно, трапляється тільки в культурі чи як випадково здичавіла рослина.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси. Надає перевагу вирівняним мезофітним чи мезогігрофітним екотопам, найчастіше трапляється на днищах лісових балок, у нижніх частинах заліснених схилів річкових долин та в заплавних лісах.
Ідентифікація в природі: Впізнається за характерними двічі-тричі пірчастими листками з широкими довгасто-яйцеподібними пилчастими сегментами. Суцвіття з 20-25 променями, обгортки і обгорточки зазвичай відсутні, пелюстки білі, плоди довгасті і дещо стиснуті з боків.
 |
| Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria) у грабово-дубовому лісі в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 02.III.2024 |
 |
| Яглиця звичайна в дубовому лісі біля залізничної платформи "Микільське" (околиці с. Марківка Полтавського району Полтавщини), 04.V.2024 |
30. Копитняк європейський (Asarum europaeum)
Родина: Хвилівникові (Aristolochiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний і Центральний Сибір, як чужорідна рослина зафіксований також в Північній Америці.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп - часто, північна частина степової зони - зрідка. В Криму відсутній.
Екологія: Листяні та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Легко ідентифікується за своєрідними ниркоподібними шкірястими блискучими листками із серцеподібною основою. Цвітіння відбувається навесні: на короткому квітконосі формується одинична квітка з глечикоподібною тричі надрізаною буро-червонуватою оцвітиною, яка довго зберігається на плоді-коробочці. Для України (зокрема для околиць Ужгорода, Донецької і Луганської областей - Крупкина, 2001), крім копитняка європейського, вказувався також дуже близький вид чи підвид - копитняк кавказький (Asarum caucasicum, =A. europaeum subsp. caucasicum), що відрізняється дещо трикутнішими і загостреними на верхівці листками, однак поки що жодних достовірних гербарних зразків чи фотографій цієї рослини з України мені бачити не доводилося.
 |
| Копитняк європейський (Asarum europaeum) у грабово-дубовому лісі в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 02.III.2024 |
 |
| Копитняк європейський в дубовому лісі на північній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
31. Барвінок малий (Vinca minor)
Родина: Кендирові (Apocynaceae).
Ареал: Європа і Кавказ, як чужорідна рослина також зафіксований у Західній і Південно-Східній Азії, Північній і Південній Америці, Північній Африці, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим - спорадично. Широко культивується як декоративна рослина і часто дичавіє, розмножуючись вегетативно. У здичавілому стані трапляється в усіх адміністративних регіонах. Угруповання букових лісів із домінуванням в травостої барвінку малого уключені до "Зеленої книги України" і потребують охорони.
Екологія: Природні популяцій зосереджені у дубових і грабово-дубових лісах, переважно на сильно розчленованих в рельєфі ділянках. Чужорідні локалітети знайдені у соснових, ялинових та листяних лісах, різних типах деревних насаджень, включаючи лісосмуги, заростях чагарників, на узліссях, в садах і парках, біля кладовищ та присадибних ділянок.
Ідентифікація в природі: Впізнається за шкірястими вічнозеленими еліптичними листками та поодинокими темно-блакитними квітками на довгих квітконіжках в пазухах листків. Від барвінка трав'яного (Vinca herbacea) відрізняється екологією (росте не в степах, а в лісах) та жорсткішими вічнозеленими листками, а від барвінка великого (V. major; в Україні лише в культурі і як випадково здичавіла рослина) меншими еліптичними, а не яйцеподібними чи серцеподібними листками, а також неплідними пагонами, що вкорінюються у вузлах (у V. major такі пагони не вкорінюються).
 |
| Барвінок малий (Vinca minor) в дубово-сосновому лісі в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 03.III.2024 |
 |
| Барвінок малий в дубовому лісі біля с. Чемеринці Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
32. Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae).
Ареал: Європа (від Іспанії до України), в культурі чи здичавілому стані також на Британських островах, Скандинавському півострові, в Ісландії, Малій Азії, Сибіру, Північній Америці та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Правобережне Полісся, Правобережний Лісостеп - спорадично, Лівобережне Полісся і Лівобережний Лісостеп - дуже рідко. Уключений до "Червоної книги України". Іноді вирощується в культурі як декоративна рослина і трапляється у здичавілому стані чи як результат репатріації, тобто свідомого "повернення" з культури до природних ценозів.
Екологія: Листяні ліси, лісові галявини, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України. Від підсніжників складчастого (Galanthus plicatus, росте в горах Криму та в Холодному яру на Черкащині) і Ельвеза (G. elwesii; відомий з Правобережного Степу в межах Одещини та Миколаївщини) відрізняється меншими розмірами усіх частин рослини і помітно вужчими листками.
 |
| Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis) в березово-сосновому лісі в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 03.III.2024 |
33. Підбіл звичайний або мати-й-мачуха (Tussilago farfara)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Більша частина Євразії, Північна Африка, як занесена рослина також в Північній Америці і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Досить звичайна рослина у більшості регіонів, крім південних районів степової зони, де трапляється локально.
Екологія: Вологі луки, прибережні ділянки прісних водойм, струмки, лесові схили у місцях близького залягання ґрунтових вод.
Ідентифікація в природі: Дуже своєрідна рослина, що рано навесні формує квітконосні стебла, вкриті численними буруватими лускоподібними листками, з поодинокими до і після цвітіння пониклими жовтими суцвіттями-кошиками, а пізніше в травні - великі прикореневі округло-серцеподібні нерівновиїмчасто-зубчасті з країв листки на довгих черешках, верхня сторона яких є зеленою і в дорослому стані майже голою, а нижня - білувато-повстистою від щільного павутинистого опушення (через що ця рослина й отримала назву "мати-й-мачуха"). Від видів близького роду кремена (Petasites - P. albus, P. hybridus i P. spurius, про них мова буде йти в наступних повідомленнях) відрізняється завжди поодинокими кошиками та дещо іншою формою прикореневих листків.
 |
| Підбіл звичайний (Tussilago farfara) на березі ставка в с. Забір'я Фастівського району Київщини, 05.III.2024 |
 |
| Підбіл звичайний на заболочених луках біля с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Підбіл звичайний на березі струмка у грабово-дубовому лісі неподалік селища Пирогів (м. Київ), 26.IV.2024 |
34. Ковила волосиста (Stipa capillata)
Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна, Середня і Центральна Азія, Західний і Центральний Сибір, Північний Китай, Гімалаї.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється в лісостеповій, степовій зонах та в Криму, локально - в Передкарпатті та на півдні Правобережного Полісся (наприклад, на Вишневій горі біля м. Рівне). Уключена до "Червоної книги України", а угруповання з домінуванням цього виду - до "Зеленої книги України".
Екологія: Степові схили балок і річкових долин, на півдні зрідка трапляється також і в піщаних степах.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, що легко відрізняється відсутністю довгих білуватих волосків на остюках нижніх квіткових лусок, які завжди присутні у так званих "пірчастих" ковил. Ковилу волосисту легко впізнати і в осінньо-зимовий період, оскільки частина її минулорічних колосків зберігається довгий час. Для України (с. Староласпа Кальміуського району Донецької області - Котов, 1974) вказувався також дуже близький вид - ковила сарептська (Stipa sareptana), що відрізняється від ковили волосистої значно вужчими (0,3-0,6 мм в діаметрі, а не 0,5-1 мм) листками з коротшими (0,2-0,8 мм, а не 0,8-2,2 мм) язичками на вегетативних пагонах та дещо меншими за довжиною (9-11 мм проти 10-13 мм) нижніми квітковими лусками, які в основі мають помітну коронку з дуже дрібних (до 0,3 мм завдовжки) волосків, але ці вказівки є, очевидно, помилковими (Клоков, Осычнюк, 1976).
 |
| Ковила волосиста (Stipa capillata) на кургані між полями південніше с. Черняхівка Бориспільського району Київщини, 07.III.2024 |
 |
| Ковила волосиста на степовому схилі балки неподалік с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
35. Головатень круглоголовий (Echinops sphaerocephalus)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Середня Азія, Західний і Центральний Сибір, Китай, занесено в Північну Америку, Японію і Австралію.
Поширення в Україні: Передкарпаття, Розточчя і Полісся – зрідка; Лісостеп, Степ, Крим – часто.
Екологія: Степові схили, світлі ліси, зарості чагарників, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Головатень (Echinops) – дуже своєрідний рід у складі айстрових, кошик якого складається тільки з однієї двостатевої квітки, що оточена 3–4-рядною обгорткою, в свою чергу такі окремі кошики завжди зібрані в щільне кулясте загальне суцвіття. Листки завжди вкриті довгими міцними колючками і візуально схожі з листками представників триби Cardueae (роди Carduus, Cirsium, Onopordum тощо). Головатень круглоголовий є найпоширенішим видом цього роду на території України. Від головатнів руського (E. ritro subsp. ruthenicus; південь Лісостепу, степова зона і Крим) і високого (E. exaltatus; Закарпаття, Передкарпаття, Західний Лісостеп) він відрізняється наявністю численних і добре помітних залозистих волосків на спинках зовнішніх і середніх листочків обгортки, від головатня південного (E. armatus; Гірський Крим) – менш чисельними листочками обгортки (16–18 замість 22–26) та рясними, а не поодинокими залозистими волосками на них, крім того, від головатня руського відрізняється значно світлішими (білувато-блакитними, а не синіми) квітками.
 |
| Головатень круглоголовий (Echinops sphaerocephalus) у лісосмузі між полями південніше с. Черняхівка Бориспільського району Київщини, 07.III.2024 |
36. Полин гіркий (Artemisia absinthium)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний і Центральний Сибір, Північна Африка, занесено в інші регіони Азії, Центральну і Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Рудеральні ділянки, луки, схили, поля, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Впізнається за високими сірувато-сріблястими від густого повстистого опушення стеблами з двічі–тричі пірчасто-розділеними на досить широкі тупуваті сегменти листками, волотистим широким загальним суцвіттям. Уся рослина має приємний гіркуватий запах.
 |
| Полин гіркий (Artemisia absinthium) на полі між селами Черняхівка і Фарбоване Бориспільського району Київщини, 07.III.2024 |
37. Татарник колючий (Onopordum acanthium)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Китай, Гімалаї, Північна Африка, як занесена рослина відомий ще в Північній і Південній Америці, Південній Африці, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Рудеральні ділянки, степові схили, поля, лісосмуги, чагарники.
Ідентифікація в природі: Легко впізнається за білувато-сизуватими стеблами, вкритими на всій довжині широкими колюче-зубчастими крилами, великими довгастими лопатевими або пірчасто-надрізаними сизими листками, лопаті чи зубці яких закінчуються міцними колючками, а також за поодинокими на верхівці стебла і гілок кошиками до 5 см в діаметрі з пурпуровими квітками.
 |
| Татарник колючий (Onopordum acanthium) на полі між селами Черняхівка і Фарбоване Бориспільського району Київщини, 07.III.2024 |
38. Проліска дволиста (Scilla bifolia)
Родина: Гіацинтові (Hyacinthaceae) або ж холодкові в широкому розумінні (Asparagaceae s.l.).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, занесено в Північну Америку і Японію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Західний і Правобережний Лісостеп, Гірський Крим – спорадично або досить часто; Правобережне Полісся, Лівобережний Лісостеп, степова зона – зрідка.
Екологія: Широколистяні ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний неморальний ефемероїд, від проліски сибірської (Scilla siberica) відрізняється одиничним квітконосом з численними спрямованими вгору квітками, зібраними в китицеподібне суцвіття. В Карпатах, крім проліски дволистої, зафіксований ще надзвичайно близький вид - проліска Кладна (S. kladnii), що відрізняється багатостороннім в період цвітіння пірамідальним суцвіттям, що займає приблизно 1/5-1/3 довжини пагона (у S. bifolia суцвіття часто одностороннє і займає за довжиною 1/2-1/3 пагона) та трохи дрібнішими листочками оцвітини (7,0-10,5 мм, а не 8,0-14,5 мм).
 |
| Проліска дволиста (Scilla bifolia) в дубовому лісі на схилі до р. Фараон на східній околиці с. Фарбоване Бориспільського району Київщини, 07.III.2024 |
 |
| Проліска дволиста на узліссі дубового лісу на схилі долини р. Супій неподалік с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
39. Ряст щільний (Corydalis solida)
Родина: Макові (Papaveraceae).
Ареал: Європа, Північна Африка, Західний Сибір, Центральна Азія, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Карпати, Передкарпаття, Розточчя – спорадично; Полісся, Лісостеп і північна частина степової зони – дуже часто; південна частина степової зони – зрідка. В Криму не трапляється.
Екологія: Листяні та хвойно-широколистяні ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний неморальний ефемероїд, від рясту проміжного (Corydalis intermedia) відрізняється зазвичай більшими розмірами усіх частин рослини, а також наявністю помітних зубців на приквітках, від рясту порожнистого (C. cava) – наявністю лускоподібного листка в основі надземного пагона вище бульби, а також помітними зубцями на приквітках, від рясту Пачоського (C. paczoskii) – нерозгалуженим стеблом і довгастими плодами-коробочками, що за довжиною приблизно дорівнюють квітконіжкам, а не перевищують їх в 2–3 рази.
 |
| Ряст щільний (Corydalis solida) в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Ряст щільний в грабово-дубовому лісі в околицях с. Чемеринці Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Ряст щільний у травостої насаджень робінії звичайної на схилі долини р. Коломак в околицях селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
40. Водяний різак звичайний (Stratiotes aloides)
Родина: Жабурникові (Hydrocharitaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний і Центральний Сибір, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся і північна частина Лісостепу – часто; південь Лісостепу і степова зона – зрідка. Найчастіше трапляється в заплавах річок Дніпра і його великих приток, Дунаю, Південного Бугу і Сіверського Дінця.
Екологія: Мілководдя річок, озер і заплавних боліт.
Ідентифікація в природі: Завдяки своєрідному зовнішньому вигляду (напівзанурені в товщу води пагони з мечоподібними шипувато-пилчастими з країв листками, зібраними лійкоподібною розеткою) цей вид дуже складно сплутати з якоюсь іншою рослиною.
 |
| Водяний різак звичайний (Stratiotes aloides) в заплавному озері і урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 17.III.2024 |
 |
| Водяний різак звичайний в озері біля с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
41. Лісовий зірочник звичайний (Rabelera holostea)
Родина: Гвоздичні (Caryophyllaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Афганістан, Західний Сибір, Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп і північна частина Степу – досить часто.
Екологія: Листяні та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Дуже характерна рослина дібров до 50 см заввишки з довгими (до 10 см завдовжки) лінійно-ланцетними листками, численними квітками в розлогому дихазіальному суцвітті із двороздільними до середини досить великими (8–12 мм завдовжки) білими пелюстками. У вітчизняних визначниках вказана під латинською назвою Stellaria holostea.
 |
| Лісовий зірочник звичайний (Rabelera holostea) в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Лісовий зірочник звичайний у кленово-дубовому лісі на території ботанічного заказника місцевого значення "Розсошенський" неподалік с. Пожарна Балка Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
42. Зірочки жовті (Gagea lutea)
Родина: Лілійні (Liliaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Казахстан, Афганістан, Пакистан, Гімалаї, Західний Сибір, Корея, Японія.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим – досить часто; північна частина степової зони – зрідка.
Екологія: Широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний неморальний ефемероїд, від інших наших видів роду Gagea відрізняється лісовою екологією, помітно більшими розмірами усіх частин рослини, тупими листочками оцвітини та дуже широким (до 12 мм завширшки) прикореневим листком.
 |
| Зірочки жовті (Gagea lutea) в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Зірочки жовті в заплавному дубовому лісі біля с. Тернівщина Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
 |
| Зірочки жовті в дубовому лісі у підніжжя схилу долини р. Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
43. Медунка темна (Pulmonaria obscura)
Родина: Шорстколисті (Boraginaceae).
Ареал: Європа і Західний Сибір, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, північна частина Степу - часто, Гірський Крим - зрідка.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Від інших наших видів цього роду відрізняється ширшими прикореневими листками з глибоко-серцеподібною основою, крім того, від медунок Філярського і червоної (Pulmonaria filarszkyana i P. rubra; у нас обидва види поширені тільки в Карпатах) відрізняється спочатку рожевим, а наприкінці цвітіння – синім, а не червоним віночком, від медунки м’якої (P. mollis) – відсутністю залозистого опушення у верхній частині пагона, а від медунки вузьколистої (P. angustifolia) – значно ширшими прикореневими листками, що раптово, а не більш-менш поступово переходять у черешок, а також відсутністю крил на самому черешку. Дуже близький вид – медунка лікарська (P. officinalis) – в Україні, очевидно, зовсім відсутній, він відзначається добре розвиненими білими плямами на прикореневих листках, що зберігаються і в літній період (навесні на листках медунки темної іноді з’являються білуваті плями, які, втім, швидко зникають в дорослому стані), а самі пластинки за довжиною приблизно дорівнюють черешкам або довші за них (у P. obscura є коротшими за черешки).
 |
| Медунка темна (Pulmonaria obscura) в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Медунка темна в байрачному кленово-дубовому лісі на схилі долини р. Коломак між селищем Чутове і с. Стінка Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
44. Анемона жовтецева (Anemonoides ranunculoides)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – досить часто; північна частина степової зони – спорадично; Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний неморальний ефемероїд, від анемони дібровної (Anemonoides nemorosa) відрізняється жовтими, а не білими листочками оцвітини в кількості п’яти, а не 6–8, а також стебловими листками зазвичай на помітно коротших (4–10, а не 5–40 мм) черешках.
 |
| Анемона жовтецева (Anemonoides ranunculoides) в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Анемона жовтецева у вільховому лісі в заплаві р. Коломак біля с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
45. Глуха кропива жовта або зеленчук жовтий (Lamium galeobdolon)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, занесено в Північну і Південну Америку, Південний і Східний Сибір, Китай, Японію, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Лісостеп (переважно в північній частині), в степовій зоні є дуже рідкісним (зафіксовано лише в долині р. Сіверський Донець в Донецькій області). Південна межа суцільного поширення проходить умовною лінією Балта - Голованівськ - Новомиргород - Чигирин - Миргород - Харків. Іноді культивується як декоративна рослина і може траплятися у здичавілому стані.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси. Належить до постійних супутників граба звичайного (Carpinus betulus), тому зазвичай росте в деревостанах з його участю.
Ідентифікація в природі: Від інших багаторічних видів роду Lamium, поширених в Україні (L. maculatum i L. album), легко відрізняється жовтим віночком та наявністю численних повзучих вегетативних пагонів. 
 |
| Глуха кропива жовта (Lamium galeobdolon) в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Глуха кропива жовта в грабово-дубовому лісі біля парку "Феофанія" (м. Київ), 22.IV.2024 |
46. Переліска багаторічна (Mercurialis perennis)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Північна Африка, як занесена також знайдена в Північній Америці.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Лісостеп і північна частина Степу, зрідка в горах Криму. Найпоширеніший вид цього роду на більшій частині території України, південна межа ареалу проходить приблизно по лінії Кодима - Саврань - Кропивницький - Кременчук - Красноград - Куп'янськ.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Дуже своєрідна рослина, яку навіть у вегетативному стані легко впізнати за характерними довгасто-еліптичними і зарубчасто-пилчастими з країв листками на довгих черешках, зосередженими переважно у верхній частині стебла. У флорі України відомо ще три види цього роду - переліска однорічна (Mercurialis annua), яка має галузисте стебло і росте як бур'ян на полях та рудеральних місцях на півдні степової зони та в Криму, переліска круглолиста (M. ovata), що локально трапляється у Західному і Правобережному Лісостепу, Правобережному Степу та горах Криму, і відзначається рівномірно улисненим простим стеблом з яйцеподібно-округлими листками на дуже коротких черешках, та переліска Пакса (M. paxii), що має проміжні ознаки між круглолистою і багаторічною, оскільки вважається видом гібридогенного походження, що утворився внаслідок схрещування останніх, та є досить звичайною рослиною грабово-букових лісів в горах Криму.
 |
| Переліска багаторічна (Mercurialis perennis) в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Переліска багаторічна в урочищі "Пушкарівський ліс" (м. Полтава), 14.IV.2024 |
47. Жовтяниця черговолиста (Chrysosplenium alternifolium)
Родина: Ломикаменеві (Saxifragaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західний Сибір, наявність на Далекому Сході потребує уточнення.
Поширення в Україні: Карпати, лісова і лісостепова зона - спорадично. Південна межа майже співпадає з межею між лісостеповою і степовою зоною і проходить умовною лінією Ямпіль - Кропивницький - Кременчук - Красноград - Чугуїв.
Екологія: Вологі листяні ліси.
Ідентифікація в природі: За наявності генеративних органів цю рослину складно сплутати з чимось іншим завдяки характерному жовтуватому кольору щиткоподібного суцвіття з численними дрібними квітками і верхівкових листків. Листки візуально мають певну подібність з листками розхідника звичайного (див. № 50), але розхідник утворює повзучі пагони, а не розетки, а також не має на пластинці самого листка довгих простих волосків. Ще один вид цього роду у флорі України - жовтяниця альпійська (Chrysosplenium alpinum) - є ендеміком Східних Карпат і в Україні трапляється надзвичайно рідко, вона відрізняється цілком голими супротивними, а не черговими стебловими листками. 
 |
| Жовтяниця черговолиста (Chrysosplenium alternifolium) біля струмка в грабовій діброві в урочищі "Голосіївський ліс" (м. Київ), 19.III.2024 |
 |
| Жовтяниця черговолиста у вологому листяному лісі в околицях с. Чемеринці Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
48. Верба гостролиста (Salix acutifolia)
Родина: Вербові (Salicaceae).
Ареал: Східна Європа, Фінляндія, Казахстан, в культурі відома також в деяких країнах Західної і Центральної Європи. Близький вид - верба вовчеликова (Salix daphnoides) - росте західніше в Європі, заходячи східною частиною свого ареалу в Українські Карпати. Втім, географічно ці два види в Україні є ізольованими і разом ніде не трапляються.
Поширення в Україні: Полісся, Лісостеп і північна частина степової зони. У Волинській, Рівненській і Житомирській областях поширена зрідка, є досить звичайною рослиною в басейні Дніпра на Київщині, Черкащині, Чернігівщині, Сумщині, Полтавщині, спорадично також трапляється в степовій зоні в Луганській, Запорізькій, Харківській, Дніпропетровській, Миколаївській і Херсонській областях.
Екологія: Алювіальні піщані ділянки заплав річок, узлісся соснових лісів борових терас.
Ідентифікація в природі: Від верби вовчеликової відрізняється голими, а не пухнастими листками і пагонами, від інших видів верб рівнинної частини України - голими з обох боків вузьколанцетними листками і червонуватими молодими пагонами з помітною сизою поволокою.
 |
| Верба гостролиста (Salix acutifolia) на пісках біля озера Конча в околицях селища Козин Обухівського району Київщини, 20.III.2024 |
49. Веснянка весняна (Erophila verna)
Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Європа, Західна і Центральна Азія, Північна і Східна Африка, як занесена рослина також відмічена в Північній і Південній Америці, Японії, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Степові схили, піски, сухі луки, рудеральні ділянки (насипи залізниць, узбіччя доріг та ін.). Надає перевагу відкритим добре освітленим біотопам з малосформованим ґрунтовим покривом і низькою ценотичною конкуренцією.
Ідентифікація в природі: Ефемер, що квітує рано навесні (березень-квітень), впізнається за дуже дрібними розмірами (в період квітування - часто не більше 2-3 см заввишки, під час плодоношення - до 10 см) і білими двороздільними пелюстками. Від різушки Таля (Arabidopsis thaliana) також можна відрізнити за повною відсутністю стеблових листків, тобто усі листки зібрані у прикореневу розетку, а також короткими довгастими стручечками (у різушки Таля стебло несе декілька дрібних стеблових листків, а плоди - вузькі лінійні стручки до 3 см завдовжки), від веснянки ранньої (Erophila praecox, у нас трапляється тільки в Криму) відрізняється вужчими плодами, довжина яких більше, ніж вдвічі перевищує ширину. В деяких джерелах цей вид вказаний під синонімічною назвою Draba verna, до синонімів має належати також назва Erophila krockeri, що відрізняється від E. verna лише дещо дрібнішими плодами, чашолистками і пелюстками.
 |
| Веснянка весняна (Erophila verna) на пісках біля озера Конча в околицях селища Козин Обухівського району Київщини, 20.III.2024 |
 |
| Веснянка весняна на піщаній ділянці біля с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 17.IV.2024 |
50. Розхідник звичайний (Glechoma hederacea)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Євразія, як занесена рослина також відома в Північній і Південній Америці, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: На всій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, ліси різних типів, вирубки, чагарники, часом росте й на рудеральних ділянках - газонах, узбіччях доріг тощо.
Ідентифікація в природі: Легко впізнається за повзучими пагонами, що стеляться по землі, і характерними великозубчастими з країв листками округлої форми. Інший вид роду у флорі України - розхідник шорсткий (Glechoma hirsuta) - росте в дубових лісах і відрізняється густо опушеними стеблами, помітно довшими квітками та зубцями чашечки. Іноді в місцях спільного трапляння двох видів розхідника можна побачити перехідні за морфологічними ознаками рослини, що можуть мати гібридогенне походження.
 |
| Розхідник звичайний (Glechoma hederacea) у заплавному лісі в околицях селища Козин Обухівського району Київщини, 20.III.2024 |
 |
| Розхідник звичайний в чагарниках на березі р. Вільшана південніше с. Сапожине Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
Таким чином, до першої півсотні видів потрапили рослини, які були упродовж року вперше знайдені в період з 1 січня до 20 березня в Києві, Львові та Київській області.
На завершення пропоную Вашій увазі деякі найцікавіші зоологічні знахідки, зроблені упродовж цього самого періоду.
 |
| Ондатра (Ondatra zibethicus) на березі каналу Бортницької очисної системи, 29.I.2024 |
 |
| Ласиця мала (Mustela nivalis) у лісосмузі між селами Черняхівка і Фарбоване Бориспільського району Київщини, 07.III.2024 |
 |
| Морянка (Clangula hyemalis) - рідкісний залітний птах, знайдений у місці впадіння каналу Бортницької станції аерації в р. Дніпро неподалік с. Вишеньки Бориспільського району Київщини, 16.I.2024 |
 |
| Сапсан (Falco peregrinus) - рідкісний залітний птах, що періодично трапляється в м. Київ у зимовий період (уключений до "Червоної книги України"), 16.І.2024 |
 |
| Самка креха великого (Mergus merganser) на зимівлі на Дніпрі в парку "Наталка" (м. Київ), 01.II.2024 |
 |
| Чечітка звичайна (Acanthis flammea) i чечітка біла (Acanthis hornemanni) на зимівлі на полі соняшника біля с. Івашки Полтавського району Полтавщини, 10.II.2024 |
 |
| Журавель сірий (Grus grus) - птах з "Червоної книги України" на міграції біля с. Артемівка Бориспільського району Київщини, 19.II.2024 |
 |
| Підсоколик малий (Falco columbarius) - рідкісний залітний взимку птах біля с. Артемівка Бориспільського району Київщини, 19.II.2024 |
 |
| Шишкар ялиновий (Loxia curvirostra) на ялинах на ВДНГ в м. Київ, 17.II.2024 |
 |
| Мертва особина евритіреї золотистої (Eurythyrea aurata) з "Червоної книги України" під корою старої верби в ландшафтному заказнику місцевого значення "Жуків Острів" (м. Київ), 16.II.2024 |
 |
| Вусач-рагій смерековий (Rhagium inquisitor) на зимівлі під корою поваленої сосни в грабово-дубовому лісі біля парку "Феофанія" (м. Київ), 22.II.2024 |
Далі буде. Слідкуйте за наступними повідомленнями цієї рубрики.
Гарна справа і цікава для ботанічної спільноти. Важливо, що є фото рослин та наводяться відмінні риси рослин від подібних. Разом з тим маю декілька пропозицій та зауважень до тексту.
ВідповістиВидалити1. У позиції "Екологія" наводиться поряд місцевиростання рослин - ліс та узлісся. Але узлісся є краєвою частиною лісу, а не окремим місцевиростанням .
2. Наводяться некоректно також ліси листяні та мішані як одного порядку. Проте за складом деревостани поділяють на чисті (утворений майже повністю деревами одного виду) та мішані (утворений двома та більше видами дерев). За формою листків ліси поділяють на листяні, хвойні та хвойно-листяні/листяно-хвойні.
3. Бірючина є на Закарпатті , утворюючи підлісок у дубових лісах (звичайного та скельного), угруповання включені до ЗКУ.
4.Ялина у Карпатах формує значно різноманітніші угруповання, ніж наведено. Тут під фото вказано виростання ялини на полонині, але остання є безлісою територією.
5. можливо варто було б навести до назви верби гостролистої як синонім шелюга, яка широко відома серед населення.
6. При описі місцевиростань Розхідника звичайного до рудеральних ділянок помилково віднесено і пасовища, але остання є формою господарського використання трав'яних типів рослинності.
7. Чомусь ігнорується ЗКУ, при цьому ЧКУ згадується. Можливо варто вказувати і ценотичну роль рослин у формуванні угруповань.
П.Устименко
Павле Митрофановичу, дякую Вам за слушні зауваження та пропозиції! Про узлісся і мішані ліси цілком погоджуюся і згодом виправлю. Під мішаними лісами, звичайно, малися на увазі дубово-соснові ліси, оскільки мені особисто поки незвично вживати терміни "хвойно-листяні" чи "листяно-хвойні" ліси. Про "Зелену книгу України" інформацію також буду додавати. Від тривіальних назв на кшталт шелюги вирішив все ж вирішив зовсім відмовитися і їх вказувати в майбутньому не планую
Видалити