Продовжую вам розповідати про судинні рослини, сфотографовані в 2024 році, тому знайомтеся з черговою (вже четвертою) підбіркою з 50 видів. Перші два з них були знайдені на території Дніпропетровської області 11 квітня у спільній поїздці з колегами з Дніпровсько-Орільського природного заповідника, решта - 12-14 квітня в Полтавській області під час експедиції з вивчення ранньовесняної флори басейну річки Ворскла (більша частина видів традиційно була доповнена фотографіями на пізніших стадіях вегетації цих рослин в інших локаціях, виявлених упродовж 2024 року). Приємного читання!
Попередні повідомлення цієї рубрики:
Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна Азія, Північна Африка.
Поширення в Україні: Південь Лісостепу – зрідка, степова зона і Гірський Крим – спорадично, як занесена рослина фіксувалася раніше ще на Поліссі в околицях Києва.
Екологія: Піски, степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від інших однорічних видів цього роду, зафіксованих в Україні (A. alyssoides, A. desertorum, A. hirsutum, A. parviflorum, A. smyrnaeum, A. umbellatum), відрізняється майже голими стручечками з окремими галузистими простими волосками в основі стовпчика, крім того, від бурачка пустельного (A. desertorum) можна відрізнити за неопадними на стадії плодоношення чашолистками.
Ареал: Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна Азія, Північна Африка.
Поширення в Україні: Південь Лісостепу – зрідка, степова зона і Гірський Крим – спорадично, як занесена рослина фіксувалася раніше ще на Поліссі в околицях Києва.
Екологія: Піски, степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від інших однорічних видів цього роду, зафіксованих в Україні (A. alyssoides, A. desertorum, A. hirsutum, A. parviflorum, A. smyrnaeum, A. umbellatum), відрізняється майже голими стручечками з окремими галузистими простими волосками в основі стовпчика, крім того, від бурачка пустельного (A. desertorum) можна відрізнити за неопадними на стадії плодоношення чашолистками.
 |
| Бурачок дрібний (Alyssum minutum) на пісках борової тераси р. Дніпро на території Дніпровсько-Орільського природного заповідника (Дніпропетровська обл.), 11.IV.2024 |
152. Конвалія звичайна (Convallaria majalis)
Родина: Холодкові в широкому розумінні (Asparagaceae s.l.) або ж голчаткові (Ruscaceae) чи конвалієві (Convallariaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Алтай, Південно-Західний Сибір, занесено в Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати (у Передкарпатті та нижньому лісовому поясі) – зрідка, Закарпаття, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим – часто, північна частина Степу – спорадично, на півдні трапляється дуже рідко (околиці Миколаєва і Чорноморський біосферний заповідник). Іноді культивується як декоративна рослина і може трапитися у здичавілому стані.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, вирубки.
Ідентифікація в природі: Типова лісова рослина, що завдяки повзучому кореневищу часто росте численними групами особин і впізнається за характерними довгасто-ланцетними листками в кількості одного–трьох (найчастіше двох) на стеблі, обгорнутому в нижній частині 3–5 піхвоподібними листками. Окремо з кореневища формуються генеративні пагони, які не перевищують листків і складаються з безлистих квітконосів і суцвіть-китиць з 5–12 пониклих запашних квіток з перетинчастими ланцетними приквітками в основі квітконіжок. Листочки оцвітини білі, 5–8 мм завдовжки, плід – куляста червона отруйна ягода.
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Алтай, Південно-Західний Сибір, занесено в Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати (у Передкарпатті та нижньому лісовому поясі) – зрідка, Закарпаття, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим – часто, північна частина Степу – спорадично, на півдні трапляється дуже рідко (околиці Миколаєва і Чорноморський біосферний заповідник). Іноді культивується як декоративна рослина і може трапитися у здичавілому стані.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, вирубки.
Ідентифікація в природі: Типова лісова рослина, що завдяки повзучому кореневищу часто росте численними групами особин і впізнається за характерними довгасто-ланцетними листками в кількості одного–трьох (найчастіше двох) на стеблі, обгорнутому в нижній частині 3–5 піхвоподібними листками. Окремо з кореневища формуються генеративні пагони, які не перевищують листків і складаються з безлистих квітконосів і суцвіть-китиць з 5–12 пониклих запашних квіток з перетинчастими ланцетними приквітками в основі квітконіжок. Листочки оцвітини білі, 5–8 мм завдовжки, плід – куляста червона отруйна ягода.
 |
| Конвалія звичайна (Convallaria majalis) у заплавному дубовому лісі на території Дніпровсько-Орільського природного заповідника (Дніпропетровська обл.), 11.IV.2024 |
 |
| Конвалія звичайна в сосновому лісі в околицях с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Конвалія звичайна в дубовому лісі біля залізничної платформи "Вчорайше" (околиці с. Лісове Бердичівського району Житомирщини) |
153. Верба тритичинкова (Salix triandra)
Родина: Вербові (Salicaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім південно-східних регіонів), Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Береги водойм, вологі луки, болота, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Належить до групи верб, що квітують одночасно з розпусканням листків і є одним з дуже небагатьох чагарників (а не дерев, як S. alba, S. fragilis, S. euxina, S. pentandra) цієї групи, тому найперше цей вид може бути ідентифікований саме за життєвою формою, а також за трьома (іноді як виняток може бути 2, 4 або 5) тичинками в квітках (у згаданих видів кількість тичинок варіює від майже завжди двох в S. alba, S. euxina i S. fragilis до 5–12 у S. pentandra). Влітку ще можна розпізнати цю рослину за довгими здебільшого ланцетними (від лінійно-ланцетних до еліптичних) з країв пилчастими і завжди голими з обох боків листками (знизу нерідко білувато-сизими).
Ареал: Більша частина Євразії (крім південно-східних регіонів), Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Береги водойм, вологі луки, болота, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Належить до групи верб, що квітують одночасно з розпусканням листків і є одним з дуже небагатьох чагарників (а не дерев, як S. alba, S. fragilis, S. euxina, S. pentandra) цієї групи, тому найперше цей вид може бути ідентифікований саме за життєвою формою, а також за трьома (іноді як виняток може бути 2, 4 або 5) тичинками в квітках (у згаданих видів кількість тичинок варіює від майже завжди двох в S. alba, S. euxina i S. fragilis до 5–12 у S. pentandra). Влітку ще можна розпізнати цю рослину за довгими здебільшого ланцетними (від лінійно-ланцетних до еліптичних) з країв пилчастими і завжди голими з обох боків листками (знизу нерідко білувато-сизими).
 |
| Верба тритичинкова (Salix triandra) на березі струмка на східній околиці с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Верба тритичинкова серед чагарників по краях болота в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 24.VIII.2024 |
154. Вишня повстиста (Prunus tomentosa)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Природно росте в Китаї і на Далекому Сході, як інтродукована рослина – в окремих країнах Європи, Центральної Азії та Північної Америки.
Поширення в Україні: Полісся і Лісостеп – спорадично, Степ – зрідка. Іноді культивується як плодова рослина і активно розповсюджується птахами. На території Лівобережного Лісостепу у здичавілому стані уперше вид був знайдений нами (Давидов, 2021).
Екологія: Відомі осередки виду в природних біотопах України зосереджені в листяних, хвойних і хвойно-широколистяних лісах, лісосмугах, серед заростей чагарників на схилах балок.
Ідентифікація в природі: Від вишні звичайної (Prunus cerasus), вишні кущової (P. fruticosa) та черешні (P. avium) відрізняється значно дрібнішими розмірами листків та плодів, дуже короткими квітконіжками (до 5 мм завдовжки) та сіроповстистими з нижнього боку листками, крім того, від вишні звичайної та черешні – життєвою формою (кущ до 1,5 м заввишки, а не дерево).
Ареал: Природно росте в Китаї і на Далекому Сході, як інтродукована рослина – в окремих країнах Європи, Центральної Азії та Північної Америки.
Поширення в Україні: Полісся і Лісостеп – спорадично, Степ – зрідка. Іноді культивується як плодова рослина і активно розповсюджується птахами. На території Лівобережного Лісостепу у здичавілому стані уперше вид був знайдений нами (Давидов, 2021).
Екологія: Відомі осередки виду в природних біотопах України зосереджені в листяних, хвойних і хвойно-широколистяних лісах, лісосмугах, серед заростей чагарників на схилах балок.
Ідентифікація в природі: Від вишні звичайної (Prunus cerasus), вишні кущової (P. fruticosa) та черешні (P. avium) відрізняється значно дрібнішими розмірами листків та плодів, дуже короткими квітконіжками (до 5 мм завдовжки) та сіроповстистими з нижнього боку листками, крім того, від вишні звичайної та черешні – життєвою формою (кущ до 1,5 м заввишки, а не дерево).
 |
 |
| Вишня повстиста (Prunus tomentosa) в лісосмузі на східній околиці с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Вишня повстиста в сосновому лісі на південній околиці с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 12.VI.2024 |
155. Дуб звичайний (Quercus robur)
Родина: Букові (Fagaceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Західна Азія, інтродуковано в Центральній Азії, Сибіру, Південній Африці, Північній і Південній Америці, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Дуже поширена рослина на більшій частині території України за винятком Кримського півострова (де є інтродуцентом, що активно поширюється в синантропних умовах), а також півдня степової зони, де трапляється зрідка.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси. Є однією з найголовніших деревних порід природних лісів України і має дуже вагоме значення у формуванні лісових фітоценозів Полісся, Лісостепу і північної частини степової зони.
Ідентифікація в природі: Дерево до 30–50 м заввишки, що легко впізнається за характерними довгасто-оберненояйцеподібними листками з 4–7 парами заокруглених на верхівці лопатей. Від дуба скельного (Q. petraea, Карпати, Закарпаття, Західний Лісостеп, Правобережне Полісся, Гірський Крим) відрізняється довгими ніжками жолудей, що завжди помітно перевищують черешки листків, від дуба пухнастого (Q. pubescens, Правобережний Степ і гори Криму) – цілком голими знизу або розсіяно-опушеними лише по головних жилках листками, від чужорідного для наших лісів дуба червоного (Q. rubra, батьківщина – Північна Америка) – тупими чи заокругленими (а не остисто-загостреними на верхівці) лопатями листків, що восени жовтіють, а не червоніють.
Ареал: Європа, Кавказ і Західна Азія, інтродуковано в Центральній Азії, Сибіру, Південній Африці, Північній і Південній Америці, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Дуже поширена рослина на більшій частині території України за винятком Кримського півострова (де є інтродуцентом, що активно поширюється в синантропних умовах), а також півдня степової зони, де трапляється зрідка.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси. Є однією з найголовніших деревних порід природних лісів України і має дуже вагоме значення у формуванні лісових фітоценозів Полісся, Лісостепу і північної частини степової зони.
Ідентифікація в природі: Дерево до 30–50 м заввишки, що легко впізнається за характерними довгасто-оберненояйцеподібними листками з 4–7 парами заокруглених на верхівці лопатей. Від дуба скельного (Q. petraea, Карпати, Закарпаття, Західний Лісостеп, Правобережне Полісся, Гірський Крим) відрізняється довгими ніжками жолудей, що завжди помітно перевищують черешки листків, від дуба пухнастого (Q. pubescens, Правобережний Степ і гори Криму) – цілком голими знизу або розсіяно-опушеними лише по головних жилках листками, від чужорідного для наших лісів дуба червоного (Q. rubra, батьківщина – Північна Америка) – тупими чи заокругленими (а не остисто-загостреними на верхівці) лопатями листків, що восени жовтіють, а не червоніють.
 |
| Дуб звичайний (Quercus robur) у полезахисній лісосмузі на східній околиці с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Дуб звичайний в дубовому лісі на другій терасі р. Ворскла неподалік с. Соснівка Полтавського району Полтавщини (Кобеляцька МОТГ), 14.VI.2024 |
156. Шипшина іржаста (Rosa rubiginosa)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Полісся і Розточчя – зрідка, Лісостеп, Степ і гори Криму – спорадично.
Екологія: Степові схили балок і долин річок, світлі ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від інших видів цього складного для ідентифікації роду можна відрізнити за дуже численними міцними серпоподібними шипами в нижніх частинах пагонів з домішкою більш-менш прямих голчастих шипів на їх верхівках, рясно залозисто-щетинистими квітконіжками, гіпантіями і чашолистками із зовнішнього боку, а також листками з 5–7 листочків, що знизу рясно вкриті залозками, тому мають приємний ("яблуневий") запах. До синонімів R. rubiginosa L. мають належати назви R. eglanteria L., R. volhynensis Chrshan. i R. bordzilowskii Chrshan., що у вітчизняних джерелах раніше нерідко приймалися як самостійні види.
Ареал: Європа, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Полісся і Розточчя – зрідка, Лісостеп, Степ і гори Криму – спорадично.
Екологія: Степові схили балок і долин річок, світлі ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від інших видів цього складного для ідентифікації роду можна відрізнити за дуже численними міцними серпоподібними шипами в нижніх частинах пагонів з домішкою більш-менш прямих голчастих шипів на їх верхівках, рясно залозисто-щетинистими квітконіжками, гіпантіями і чашолистками із зовнішнього боку, а також листками з 5–7 листочків, що знизу рясно вкриті залозками, тому мають приємний ("яблуневий") запах. До синонімів R. rubiginosa L. мають належати назви R. eglanteria L., R. volhynensis Chrshan. i R. bordzilowskii Chrshan., що у вітчизняних джерелах раніше нерідко приймалися як самостійні види.
 |
| Шипшина іржаста (Rosa rubiginosa) на степовому схилі балки на східній околиці с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
157. Вероніка лежача (Veronica prostrata)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae, раніше – ранникові або Scrophulariaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Західний Сибір, занесено на Далекий Схід і в Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся – спорадично (переважно в південній частині), Лісостеп і північна частина степової зони – часто, південь Степу – зрідка. Відсутня на Кримському півострові та на приморських ділянках материкової частини України.
Екологія: Сухі луки, степові схили, узлісся листяних лісів, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від інших візуально схожих видів роду вероніка з бічними китицеподібними суцвіттями (V. austriaca, V. teucrium, V. chamaedrys) відрізняється висхідними чи майже лежачими на поверхні ґрунту (а не прямими) стеблами та дрібнішими завжди цілісними і з країв зарубчастими листками.
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Західний Сибір, занесено на Далекий Схід і в Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся – спорадично (переважно в південній частині), Лісостеп і північна частина степової зони – часто, південь Степу – зрідка. Відсутня на Кримському півострові та на приморських ділянках материкової частини України.
Екологія: Сухі луки, степові схили, узлісся листяних лісів, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від інших візуально схожих видів роду вероніка з бічними китицеподібними суцвіттями (V. austriaca, V. teucrium, V. chamaedrys) відрізняється висхідними чи майже лежачими на поверхні ґрунту (а не прямими) стеблами та дрібнішими завжди цілісними і з країв зарубчастими листками.
 |
| Вероніка лежача (Veronica prostrata) на степовому схилі балки на східній околиці с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Вероніка лежача на степовому схилі південніше парку "Феофанія" (м. Київ), 22.IV.2024 |
 |
| Вероніка лежача на сухих луках неподалік с. Соснівка Полтавського району Полтавщини (Кобеляцька МОТГ), 14.VI.2024 |
158. Жостір проносний (Rhamnus cathartica)
Родина: Жостерові (Rhamnaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, північно-західна частина Китаю, Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Світлі ліси, лісосмуги, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Кущ або невелике дерево з численними колючими гілками і яйцеподібно-еліптичними супротивними листками на довгих черешках і з добре помітними трьома парами бічних жилок. Квітки одностатеві, чотиричленні, на ніжках до 8 мм, зібрані в пучки по 10–15, з дуже дрібними пелюстками і трикутно-ланцетними відігнутими назовні частками чашечки, плід – чорна соковита кістянкоподібна ягода з 2–4 кісточками.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, північно-західна частина Китаю, Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Світлі ліси, лісосмуги, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Кущ або невелике дерево з численними колючими гілками і яйцеподібно-еліптичними супротивними листками на довгих черешках і з добре помітними трьома парами бічних жилок. Квітки одностатеві, чотиричленні, на ніжках до 8 мм, зібрані в пучки по 10–15, з дуже дрібними пелюстками і трикутно-ланцетними відігнутими назовні частками чашечки, плід – чорна соковита кістянкоподібна ягода з 2–4 кісточками.
 |
| Жостір проносний (Rhamnus cathartica) на степовому схилі балки на східній околиці с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Жостір проносний серед чагарників в заплаві р. Ворскла південніше с. Сапожине Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
159. Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Майже уся Євразія (крім найпівденніших регіонів), занесено в Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширена рослина.
Екологія: Луки, узлісся, чагарники, лісосмуги, нижні частини степових схилів, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Впевнено впізнається за високими стеблами до 150–180 см заввишки, характерними довгасто-яйцеподібними в обрисі листками, які просто або двічі пірчасто-розсічені на довгасто-ланцетні пилчасто-зубчасті з країв кінцеві сегменти, досить дрібними (до 12 мм в діаметрі) суцвіттями-кошиками, зібраними у щільний щиток, які складаються з яскраво-жовтих трубчастих квіток (язичкові квітки в суцвітті завжди відсутні), а також за добре помітним приємним запахом всієї рослини, зумовленим наявністю численних крапчастих залозок.
Ареал: Майже уся Євразія (крім найпівденніших регіонів), занесено в Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширена рослина.
Екологія: Луки, узлісся, чагарники, лісосмуги, нижні частини степових схилів, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Впевнено впізнається за високими стеблами до 150–180 см заввишки, характерними довгасто-яйцеподібними в обрисі листками, які просто або двічі пірчасто-розсічені на довгасто-ланцетні пилчасто-зубчасті з країв кінцеві сегменти, досить дрібними (до 12 мм в діаметрі) суцвіттями-кошиками, зібраними у щільний щиток, які складаються з яскраво-жовтих трубчастих квіток (язичкові квітки в суцвітті завжди відсутні), а також за добре помітним приємним запахом всієї рослини, зумовленим наявністю численних крапчастих залозок.
 |
| Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare) в нижній частині схилу балки на схід від с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Пижмо звичайне на луках в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 24.VIII.2024 |
160. Терен колючий (Prunus spinosa)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, інтродуковано в Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Світлі ліси, зарості чагарників, степові схили.
Ідентифікація в природі: Кущ або невелике деревце з численними колючими гілками, листками від довгасто-ланцетних до оберненояйцеподібних чи майже округлих і з країв пилчастих, квітками на коротких квітконіжках з білими пелюстками, що з’являються рано навесні до розпускання листків та соковитими синіми з добре помітним сизим нальотом плодами-кістянками. Дуже поліморфна рослина, популяції зі степової зони України, що мають густо опушені листки і квітконіжки виділялися Михайлом Котовим в окремі види Prunus moldavica (терен молдавський, басейн р. Дністер) i P. stepposa (терен степовий, більша частина території України за винятком західних регіонів, де ростуть більш-менш типові особини P. spinosa з майже голими з обох боків листками і молодими гілками та зовсім голими квітконіжками), але їхня видова самостійність, на нашу думку, є сумнівною, за бажанням вони можуть бути виділені в окремий підвид P. spinosa subsp. dasyphylla.
 |
| Терен колючий (Prunus spinosa) серед чагарників на схилі балки на схід від с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Терен колючий в сосновому лісі неподалік с. Маховик Красноградського району Харківщини, 25.V.2024 |
161. Дурман звичайний (Datura stramonium)
Родина: Пасльонові (Solanaceae).
Ареал: Природній ареал, очевидно, знаходиться в Північній Америці (від штату Техас США до Панами та островів Карибського моря), як занесена рослина вид вже давно відомий в Європі і багатьох країнах Азії та Африки, а також в Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Різноманітні рудеральні екотопи (посіви просапних культур, узбіччя доріг, канави, смітники, пустища).
Ідентифікація в природі: Впізнається за дуже довгим (до 10 см завдовжки) лійкоподібним білим віночком і яйцеподібними плодами-коробочками, рясно вкритими міцними шипами. Від двох інших зафіксованих на території України видів роду (Datura innoxia i D. wrightii) можна ідентифікувати за відсутністю густого повстистого опушення. Назва D. tatula, яка іноді також вказувалася для території України, нині зазвичай включається в синоніміку D. stramonium, вона належить рослинам з більш-менш надрізаними чи лопатевими листками, жилки яких часто мають фіолетовий колір, та віночком з добре помітним синьо-фіолетовим чи пурпуровим відтінком, за бажанням їх можна виділяти в окрему різновидність (D. stramonium var. tatula) чи підвид (D. stramonium subsp. tatula).
Ареал: Природній ареал, очевидно, знаходиться в Північній Америці (від штату Техас США до Панами та островів Карибського моря), як занесена рослина вид вже давно відомий в Європі і багатьох країнах Азії та Африки, а також в Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Різноманітні рудеральні екотопи (посіви просапних культур, узбіччя доріг, канави, смітники, пустища).
Ідентифікація в природі: Впізнається за дуже довгим (до 10 см завдовжки) лійкоподібним білим віночком і яйцеподібними плодами-коробочками, рясно вкритими міцними шипами. Від двох інших зафіксованих на території України видів роду (Datura innoxia i D. wrightii) можна ідентифікувати за відсутністю густого повстистого опушення. Назва D. tatula, яка іноді також вказувалася для території України, нині зазвичай включається в синоніміку D. stramonium, вона належить рослинам з більш-менш надрізаними чи лопатевими листками, жилки яких часто мають фіолетовий колір, та віночком з добре помітним синьо-фіолетовим чи пурпуровим відтінком, за бажанням їх можна виділяти в окрему різновидність (D. stramonium var. tatula) чи підвид (D. stramonium subsp. tatula).
 |
| Минулорічна особина дурмана звичайного (Datura stramonium) на полі східніше с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Дурман звичайний як бур'ян на полі кукурудзи в околицях с. Соснівка Полтавського району Полтавщини (Кобеляцька МОТГ), 14.VI.2024 |
162. Льонолисник гіллястий (Thesium ramosum)
Родина: Санталові (Santalaceae).
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Південно-Західний Сибір, північна частина Китаю, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся – зрідка, Лісостеп (крім найзахідніших регіонів), Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Сухі луки, світлі ліси, зарості чагарників, степові схили.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид цього роду на території України, впізнається за прямими чи висхідними шорсткими від дрібних сосочків стеблами, відсутністю повзучих підземних пагонів, принаймні в нижніх частинах розгалуженими неоднобокими волотеподібними суцвіттями, квітконіжками здебільшого понад 5 мм завдовжки, квітками з білою лійкоподібною оцвітиною до 3 мм завдовжки, в основі яких розташований один більший і два менших приквітки, а також еліптичними плодами-горішками, поверхня яких вкрита небагатьма вузькими сітчастими комірками.
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Південно-Західний Сибір, північна частина Китаю, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся – зрідка, Лісостеп (крім найзахідніших регіонів), Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Сухі луки, світлі ліси, зарості чагарників, степові схили.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид цього роду на території України, впізнається за прямими чи висхідними шорсткими від дрібних сосочків стеблами, відсутністю повзучих підземних пагонів, принаймні в нижніх частинах розгалуженими неоднобокими волотеподібними суцвіттями, квітконіжками здебільшого понад 5 мм завдовжки, квітками з білою лійкоподібною оцвітиною до 3 мм завдовжки, в основі яких розташований один більший і два менших приквітки, а також еліптичними плодами-горішками, поверхня яких вкрита небагатьма вузькими сітчастими комірками.
 |
| Льонолисник гіллястий (Thesium ramosum) на остепненій лучній ділянці біля лісосмуги західніше с. Солона Балка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Льонолисник гіллястий в чагарниках біля залізничної платформи "Розжив'ївка" (околиці с. Маховик Красноградського району Харківщини), 25.V.2024 |
163. Карагана деревна (Caragana arborescens)
Родина: Бобові (Fabaceae).
Ареал: Природний ареал виду простягається від Центральної Азії через Сибір до Далекого Сходу і Північного Китаю. Широко культивується в різних країнах Європи і Північної Америки і нерідко трапляється у здичавілому стані.
Поширення в Україні: Спорадично на усій території, крім Кримського півострова, де поки що є дуже рідкісною. Чужорідна рослина.
Екологія: Лісосмуги, зарості чагарників, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від інших наших чужорідних чагарників і невисоких дерев з родини бобових, які активно проникають в природні ландшафти (Amorpha fruticosa, Robinia pseudoacacia, R. viscosa та ін.), легко відрізняється жовтим віночком, від аборигенної карагани кущової (C. frutex, № 112) – значно більшими розмірами і парнопірчастими з 4–7 пар, а не зближеними по 4 листочками.
Ареал: Природний ареал виду простягається від Центральної Азії через Сибір до Далекого Сходу і Північного Китаю. Широко культивується в різних країнах Європи і Північної Америки і нерідко трапляється у здичавілому стані.
Поширення в Україні: Спорадично на усій території, крім Кримського півострова, де поки що є дуже рідкісною. Чужорідна рослина.
Екологія: Лісосмуги, зарості чагарників, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Від інших наших чужорідних чагарників і невисоких дерев з родини бобових, які активно проникають в природні ландшафти (Amorpha fruticosa, Robinia pseudoacacia, R. viscosa та ін.), легко відрізняється жовтим віночком, від аборигенної карагани кущової (C. frutex, № 112) – значно більшими розмірами і парнопірчастими з 4–7 пар, а не зближеними по 4 листочками.
 |
| Карагана деревна (Caragana arborescens) у полезахисній лісосмузі на схід від с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Карагана деревна у лісосмузі південніше с. Лебединці Бердичівського району Житомирщини, 26.VI.2024 |
164. Горобине насіння польове (Buglossoides arvensis)
Родина: Шорстколисті (Boraginaceae).
Ареал: Більша частина Євразії, Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку та Австралію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Різноманітні рудеральні екотопи (краї полів, узбіччя доріг, порушені ділянки степових схилів і суходільних лук та ін.). Зазвичай уникає піщаних ділянок, на яких цей вид замінює морфологічно дуже близький інший таксон – горобине насіння Черняєва (B. czernjajevii).
Ідентифікація в природі: Від горобиного насіння Черняєва (№ 175) відрізняється дещо дрібнішим віночком і цілковитою відсутністю залозистих і щетинястих волосків (опушення складається виключно з коротких притиснутих простих волосків). В місцях спільного трапляння з B. czernjajevii може утворювати гібриди.
Ареал: Більша частина Євразії, Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку та Австралію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Різноманітні рудеральні екотопи (краї полів, узбіччя доріг, порушені ділянки степових схилів і суходільних лук та ін.). Зазвичай уникає піщаних ділянок, на яких цей вид замінює морфологічно дуже близький інший таксон – горобине насіння Черняєва (B. czernjajevii).
Ідентифікація в природі: Від горобиного насіння Черняєва (№ 175) відрізняється дещо дрібнішим віночком і цілковитою відсутністю залозистих і щетинястих волосків (опушення складається виключно з коротких притиснутих простих волосків). В місцях спільного трапляння з B. czernjajevii може утворювати гібриди.
 |
| Горобине насіння польове (Buglossoides arvensis) у лісосмузі на схід від с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Горобине насіння польове серед чагарників в заплаві р. Ворскла південніше с. Сапожине Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
165. Вишня кущова або степова (Prunus fruticosa)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Західний Сибір, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Розточчя і Полісся (у південній частині) – зрідка, Лісостеп і північна частина степової зони – спорадично.
Екологія: Світлі ліси (переважно дубово-соснові), лісові галявини, степові схили.
Ідентифікація в природі: Від вишні звичайної (P. cerasus) і черешні (P. avium) відрізняється життєвою формою (завжди кущ до 1 м заввишки, а не дерево), значно нижчим зростом і меншими за розміром з країв зарубчастими листками.
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Західний Сибір, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Розточчя і Полісся (у південній частині) – зрідка, Лісостеп і північна частина степової зони – спорадично.
Екологія: Світлі ліси (переважно дубово-соснові), лісові галявини, степові схили.
Ідентифікація в природі: Від вишні звичайної (P. cerasus) і черешні (P. avium) відрізняється життєвою формою (завжди кущ до 1 м заввишки, а не дерево), значно нижчим зростом і меншими за розміром з країв зарубчастими листками.
 |
| Вишня кущова (Prunus fruticosa) серед чагарників біля лісосмуги східніше с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Вишня кущова на схилі неподалік Національного музею архітектури та побуту України в селищі Пирогів (м. Київ), 22.VI.2024 |
166. Молочай Калениченка (Euphorbia kaleniczenkoi)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae).
Ареал: Центральна та Східна Європа.
Поширення в Україні: Лівобережний Лісостеп і Степ – часто, Правобережний Лісостеп і Степ – зрідка (переважно в межах долини р. Дніпро).
Екологія: Степові схили, сухі луки, рудеральні екотопи (краї полів, узбіччя доріг, насипи залізниць тощо).
Ідентифікація в природі: Таксономічно критичний вид, який морфологічно є близьким до переважно середньоєвропейського E. esula і нерідко розглядається як його синонім. Визнаючи тут самостійність E. kaleniczenkoi, ми слідуємо працям М.В. Клокова та Д.В. Гельтмана (Клоков, 1955; Гельтман, 1996, 2001). Належить до групи багаторічних видів з підроду Esula, що мають добре помітні "ріжки" на нектарниках суцвіть. Від видів комплексу E. virgata s.l. (E. virgata, E. saratoi) відрізняється вузькообернено-ланцетними чи довгасто-еліптичними листками, які є найширшими у верхній третині своєї довжини (а не біля середини чи нижче), темнішими приквітковими листками, що часто не мають помітного жовтувато-зеленого відтінку, а також помітним коротким опушенням нижньої частини стебла. Від E. esula цей вид можна відрізнити за наявністю опушення і відсутністю численних неплідних гілочок на стеблі. В місцях спільного трапляння з E. saratoi іноді утворює гібриди з останнім, що відрізняються проміжними морфологічними ознаками.
Ареал: Центральна та Східна Європа.
Поширення в Україні: Лівобережний Лісостеп і Степ – часто, Правобережний Лісостеп і Степ – зрідка (переважно в межах долини р. Дніпро).
Екологія: Степові схили, сухі луки, рудеральні екотопи (краї полів, узбіччя доріг, насипи залізниць тощо).
Ідентифікація в природі: Таксономічно критичний вид, який морфологічно є близьким до переважно середньоєвропейського E. esula і нерідко розглядається як його синонім. Визнаючи тут самостійність E. kaleniczenkoi, ми слідуємо працям М.В. Клокова та Д.В. Гельтмана (Клоков, 1955; Гельтман, 1996, 2001). Належить до групи багаторічних видів з підроду Esula, що мають добре помітні "ріжки" на нектарниках суцвіть. Від видів комплексу E. virgata s.l. (E. virgata, E. saratoi) відрізняється вузькообернено-ланцетними чи довгасто-еліптичними листками, які є найширшими у верхній третині своєї довжини (а не біля середини чи нижче), темнішими приквітковими листками, що часто не мають помітного жовтувато-зеленого відтінку, а також помітним коротким опушенням нижньої частини стебла. Від E. esula цей вид можна відрізнити за наявністю опушення і відсутністю численних неплідних гілочок на стеблі. В місцях спільного трапляння з E. saratoi іноді утворює гібриди з останнім, що відрізняються проміжними морфологічними ознаками.
 |
| Молочай Калениченка (Euphorbia kaleniczenkoi) на остепненій лучній ділянці біля лісосмуги східніше с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
167. Вишня-антипка (Prunus mahaleb)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, інтродуковано в Північній і Південній Америці, в Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Степова зона і Гірський Крим – часто, як чужорідна рослина нині активно проникає в Карпати, на Полісся та в Лісостеп.
Екологія: Світлі ліси, зарості чагарників, степові схили.
Ідентифікація в природі: Від вишні звичайної (P. cerasus), вишні кущової (P. fruticosa) і черешні (P. avium) відрізняється листками з більш-менш добре помітною серцеподібною основою, квітками, зібраними у вкорочені гроноподібні суцвіття (а не по 1–2 на довгих квітконіжках), а також дрібнішими чорними плодами.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, інтродуковано в Північній і Південній Америці, в Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Степова зона і Гірський Крим – часто, як чужорідна рослина нині активно проникає в Карпати, на Полісся та в Лісостеп.
Екологія: Світлі ліси, зарості чагарників, степові схили.
Ідентифікація в природі: Від вишні звичайної (P. cerasus), вишні кущової (P. fruticosa) і черешні (P. avium) відрізняється листками з більш-менш добре помітною серцеподібною основою, квітками, зібраними у вкорочені гроноподібні суцвіття (а не по 1–2 на довгих квітконіжках), а також дрібнішими чорними плодами.
 |
| Вишня-антипка (Prunus mahaleb) в чагарниках біля лісосмуги на степовому схилі балки на схід від с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Вишня-антипка у лісосмузі південніше с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 |
168. Черемха звичайна (Prunus padus)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім південних і південно-східних регіонів) і гори Північної Африки, інтродуковано в Північну і Південну Америку та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – часто, Степ – зрідка (переважно у північній частині). В Криму трапляється тільки в культурі і як випадково здичавіла чи занесена птахами рослина.
Екологія: Листяні (переважно заплавні дубові і в’язово-дубові, а також вільхові) та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Дерево або високий кущ з чорно-сірою корою і добре помітними сочевичками, довгасто-оберененояйцеподібними чи еліптичними листками, запашними квітками з білими чи блідо-рожевими пелюстками 5–6 мм завдовжки, зібраними в густі китицеподібні суцвіття до 15 см завдовжки, і дрібними (5–8 мм в діаметрі) чорними і дуже терпкими на смак плодами-кістянками. У вітчизняній ботанічній літературі відома також під латинськими назвами Padus avium i Padus racemosa. Від чужорідної для наших лісів черемхи пізньої (Prunus serotina або Padus serotina) відрізняється менш цупкими зазвичай світло-зеленими листками, пониклими китицями, чашечкою, яка при плодах завжди опадає, і пелюстками, які за довжиною майже вдвічі перевищують тичинки.
Ареал: Більша частина Євразії (крім південних і південно-східних регіонів) і гори Північної Африки, інтродуковано в Північну і Південну Америку та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – часто, Степ – зрідка (переважно у північній частині). В Криму трапляється тільки в культурі і як випадково здичавіла чи занесена птахами рослина.
Екологія: Листяні (переважно заплавні дубові і в’язово-дубові, а також вільхові) та хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Дерево або високий кущ з чорно-сірою корою і добре помітними сочевичками, довгасто-оберененояйцеподібними чи еліптичними листками, запашними квітками з білими чи блідо-рожевими пелюстками 5–6 мм завдовжки, зібраними в густі китицеподібні суцвіття до 15 см завдовжки, і дрібними (5–8 мм в діаметрі) чорними і дуже терпкими на смак плодами-кістянками. У вітчизняній ботанічній літературі відома також під латинськими назвами Padus avium i Padus racemosa. Від чужорідної для наших лісів черемхи пізньої (Prunus serotina або Padus serotina) відрізняється менш цупкими зазвичай світло-зеленими листками, пониклими китицями, чашечкою, яка при плодах завжди опадає, і пелюстками, які за довжиною майже вдвічі перевищують тичинки.
 |
| Черемха звичайна (Prunus padus) серед чагарників у лісосмузі на схід від с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Черемха звичайна на узліссі вільхового лісу в околицях с. Клюшники Полтавського району Полтавщини, 28.V.2024 |
169. Маточник болотяний (Ostericum palustre)
Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Європа (від Німеччини до Уральських гір), Кавказ, Центральна Азія і Південний Сибір.
Поширення в Україні: Полісся, Лісостеп і північна частина степової зони – зрідка на Правобережжі і спорадично на Лівобережжі, південь Лівобережного Степу – дуже рідко (пониззя Дніпра в межах Херсонської області). В Карпатах і Криму відсутній.
Екологія: Вологі луки і болота.
Ідентифікація в природі: Від дудника лісового (Angelica sylvestris) відрізняється колінчасто-відігнутими донизу черешками стеблових листків та ширшими їх кінцевими частками (не довгастими, а яйцеподібними), від дягеля лікарського (Angelica archangelica або Archangelica officinalis) – меншими за розміром кінцевими сегментами листків і білими, а не жовтувато-зеленими пелюстками. У вітчизняних джерелах згадується також під назвою Angelica palustris.
Ареал: Європа (від Німеччини до Уральських гір), Кавказ, Центральна Азія і Південний Сибір.
Поширення в Україні: Полісся, Лісостеп і північна частина степової зони – зрідка на Правобережжі і спорадично на Лівобережжі, південь Лівобережного Степу – дуже рідко (пониззя Дніпра в межах Херсонської області). В Карпатах і Криму відсутній.
Екологія: Вологі луки і болота.
Ідентифікація в природі: Від дудника лісового (Angelica sylvestris) відрізняється колінчасто-відігнутими донизу черешками стеблових листків та ширшими їх кінцевими частками (не довгастими, а яйцеподібними), від дягеля лікарського (Angelica archangelica або Archangelica officinalis) – меншими за розміром кінцевими сегментами листків і білими, а не жовтувато-зеленими пелюстками. У вітчизняних джерелах згадується також під назвою Angelica palustris.
 |
| Маточник болотяний (Ostericum palustre) на вологих луках біля с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
170. Подорожник великий (Plantago major)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae).
Ареал: Майже уся Євразія і більша частина Африки, занесено в Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, пасовища, береги водойм, лісові галявини і вирубки, рудеральні ділянки (просіки в лісах, узбіччя доріг, газони та ін.).
Ідентифікація в природі: Один з найпоширеніших видів роду у флорі України, впізнається за досить великими листками, зібраними в прикореневій розетці, від широкоеліптичних до майже округлих, на розширених черешках, що є коротшими за пластинки або майже дорівнюють їм, довгими (до 35 см завдовжки) видовжено-циліндричними колосоподібними суцвіттями з численних квіток з плівчастими з країв чашолистками і буруватими пелюстками до 3 мм завдовжки, і плодами – багатонасінними коробочками.
Ареал: Майже уся Євразія і більша частина Африки, занесено в Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, пасовища, береги водойм, лісові галявини і вирубки, рудеральні ділянки (просіки в лісах, узбіччя доріг, газони та ін.).
Ідентифікація в природі: Один з найпоширеніших видів роду у флорі України, впізнається за досить великими листками, зібраними в прикореневій розетці, від широкоеліптичних до майже округлих, на розширених черешках, що є коротшими за пластинки або майже дорівнюють їм, довгими (до 35 см завдовжки) видовжено-циліндричними колосоподібними суцвіттями з численних квіток з плівчастими з країв чашолистками і буруватими пелюстками до 3 мм завдовжки, і плодами – багатонасінними коробочками.
 |
| Подорожник великий (Plantago major) на вологих луках біля с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Подорожник великий на луках в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 24.VIII.2024 |
171. Хвощ польовий (Equisetum arvense)
Родина: Хвощеві (Equisetaceae).
Ареал: Циркумполярний (майже уся Євразія та Північна Америка), занесено в Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, степові схили, світлі ліси, зарості чагарників, часто також росте як бур’ян на полях та в різних рудеральних біотопах.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид хвощів у флорі України, має два типи пагонів – спороносні, що мають бурий колір (позбавлені хлорофілу) і з’являються рано навесні, та стерильні – зеленого кольору, формуються з кореневища вже після спороношення. Стерильні пагони варіюють за розміром, в нижній частині нерідко не мають гілочок, зрідка можуть нести розгалужені гілочки. Від хвоща лучного (E. pratense) відрізняється меншою кількістю листкових зубців на стерильних пагонах (6–12, а не 10–20), що зовсім не мають плівчастої облямівки або мають лише дуже вузький напівпрозорий край, від хвоща болотяного (E. palustre) легко відрізнити за першим базальним члеником на усіх гілочках, який за довжиною помітно перевищує трубку відповідної піхви (у хвоща болотяного він завжди є коротшим за неї).
Ареал: Циркумполярний (майже уся Євразія та Північна Америка), занесено в Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, степові схили, світлі ліси, зарості чагарників, часто також росте як бур’ян на полях та в різних рудеральних біотопах.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид хвощів у флорі України, має два типи пагонів – спороносні, що мають бурий колір (позбавлені хлорофілу) і з’являються рано навесні, та стерильні – зеленого кольору, формуються з кореневища вже після спороношення. Стерильні пагони варіюють за розміром, в нижній частині нерідко не мають гілочок, зрідка можуть нести розгалужені гілочки. Від хвоща лучного (E. pratense) відрізняється меншою кількістю листкових зубців на стерильних пагонах (6–12, а не 10–20), що зовсім не мають плівчастої облямівки або мають лише дуже вузький напівпрозорий край, від хвоща болотяного (E. palustre) легко відрізнити за першим базальним члеником на усіх гілочках, який за довжиною помітно перевищує трубку відповідної піхви (у хвоща болотяного він завжди є коротшим за неї).
 |
| Спороносні пагони хвоща польового (Equisetum arvense) на луках в околицях с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Стерильний пагін хвоща польового у вільховому лісі в с. Хотів Обухівського району Київщини, 22.V.2024 |
172. Ситняг однолусковий (Eleocharis uniglumis)
Родина: Смикавцеві (Cyperaceae).
Ареал: Більша частина Євразії та Північної Америки, а також Північна Африка, але в межах усього свого великого ареалу вид трапляється локально.
Поширення в Україні: Полісся (південна частина), Прикарпаття, Закарпаття – зрідка, Лісостеп і Степ – спорадично, Крим – дуже рідко.
Екологія: Засолені луки, солончаки, канави.
Ідентифікація в природі: Від ситняга болотяного (E. palustris) відрізняється меншими розмірами, тоншими стеблами (до 1,2 мм в діаметрі), блискучими, а не матовими листковими піхвами, коротшими малоквітковими колосками, в основі яких розташована одна стерильна луска, що охоплює колосок цілком або не менш, ніж на 3/4 (в E. palustris в основі колоска дві стерильні луски, кожна з яких приблизно на 1/2 охоплює його). Дуже поліморфний вид, до синонімів якого слід зараховувати назви E. eu-uniglumis, E. macrocarpa, E. sareptana i E. zinserlingii.
Ареал: Більша частина Євразії та Північної Америки, а також Північна Африка, але в межах усього свого великого ареалу вид трапляється локально.
Поширення в Україні: Полісся (південна частина), Прикарпаття, Закарпаття – зрідка, Лісостеп і Степ – спорадично, Крим – дуже рідко.
Екологія: Засолені луки, солончаки, канави.
Ідентифікація в природі: Від ситняга болотяного (E. palustris) відрізняється меншими розмірами, тоншими стеблами (до 1,2 мм в діаметрі), блискучими, а не матовими листковими піхвами, коротшими малоквітковими колосками, в основі яких розташована одна стерильна луска, що охоплює колосок цілком або не менш, ніж на 3/4 (в E. palustris в основі колоска дві стерильні луски, кожна з яких приблизно на 1/2 охоплює його). Дуже поліморфний вид, до синонімів якого слід зараховувати назви E. eu-uniglumis, E. macrocarpa, E. sareptana i E. zinserlingii.
 |
| Ситняг однолусковий (Eleocharis uniglumis) в канаві на вологих луках в околицях с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
173. Фіалка польова (Viola arvensis)
Родина: Фіалкові (Violaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, Монголія, Північна Африка, занесено на Далекий Схід, в Китай, Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширена рослина.
Екологія: Сухі луки, степові схили, піски, поля, чагарники, лісосмуги та різні рудеральні біотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший у нас вид з підроду Melanium, для представників якого характерними ознаками є наявність добре розвинених стебел і пірчасто-роздільних прилистків. Від фіалок триколірної (V. tricolor) та іметської (V. hymettia) відрізняється дрібнішими квітками з лійкоподібним, а не плоским віночком, частки якого є коротшими за чашечку або за довжиною приблизно дорівнюють їй, від фіалки Китайбеля (V. kitaibeliana) – округло-яйцеподібними, а не довгасто-еліптичними нижніми листками. Дуже мінлива рослина, що варіює за розмірами пагонів та квіток (6–16 мм завдовжки), зазвичай має жовті верхні і бічні пелюстки та білі нижні, але верхні і бічні (як і в V. tricolor) можуть іноді мати помітний синьо-фіолетовий відтінок, іноді усі пелюстки або лише нижні і бічні бувають білими.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, Монголія, Північна Африка, занесено на Далекий Схід, в Китай, Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширена рослина.
Екологія: Сухі луки, степові схили, піски, поля, чагарники, лісосмуги та різні рудеральні біотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший у нас вид з підроду Melanium, для представників якого характерними ознаками є наявність добре розвинених стебел і пірчасто-роздільних прилистків. Від фіалок триколірної (V. tricolor) та іметської (V. hymettia) відрізняється дрібнішими квітками з лійкоподібним, а не плоским віночком, частки якого є коротшими за чашечку або за довжиною приблизно дорівнюють їй, від фіалки Китайбеля (V. kitaibeliana) – округло-яйцеподібними, а не довгасто-еліптичними нижніми листками. Дуже мінлива рослина, що варіює за розмірами пагонів та квіток (6–16 мм завдовжки), зазвичай має жовті верхні і бічні пелюстки та білі нижні, але верхні і бічні (як і в V. tricolor) можуть іноді мати помітний синьо-фіолетовий відтінок, іноді усі пелюстки або лише нижні і бічні бувають білими.
 |
| Фіалка польова (Viola arvensis) на луках біля с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
174. Роговик ланцетолистий (Cerastium holosteoides)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae).
Ареал: Майже вся Євразія і Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, схили, чагарники, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Один з небагатьох багаторічних (принаймні двох–трьохрічних) представників роду у флорі України, що впізнається численними повзучими наземними пагонами, що вкорінюються у вузлах, еліптичними чи довгасто-яйцеподібними коротко-загостреними або тупуватими листками, невеликими (4–6 мм завдовжки) білими надрізаними на 1/3 пелюстками, які за довжиною приблизно дорівнюють чашечці, та плодами-коробочками, що приблизно вдвічі перевищують чашолистки. Мінлива рослина, опушення якої може бути складене як лише простими волосками (C. holosteoides subsp. vulgare), так і зі значною домішкою залозистих (C. holosteoides subsp. glandulosum). Дуже близький вид – роговик джерельний (C. fontanum) – зовсім не має залозистих волосків і заміщує C. holosteoides у високогірних районах Карпат, він відрізняється віночком, що дещо перевищує чашечку, меншою кількістю квіток (3–11, а не 10–30) та трохи більшими за розмірами чашолистками (5–8 замість 4–6,5 мм завдовжки) і коробочками (10–16 замість 7–11 мм завдовжки). Ще один близький вид – роговик гайочковий (C. lucorum, в Україні локально трапляється на болотах Розточчя та в Карпатах) – є схожим на залозисті форми C. holosteoides, але відрізняється від останнього більшими листками (15–60, а не 10–25 мм завдовжки), довшими квітконіжками, які в 2,5–5 разів перевищують чашечки (в C. holosteoides – не більше, ніж утричі), більшими коробочками 12–16 мм завдовжки та війчастими з країв пелюстками.
Ареал: Майже вся Євразія і Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, схили, чагарники, світлі ліси.
Ідентифікація в природі: Один з небагатьох багаторічних (принаймні двох–трьохрічних) представників роду у флорі України, що впізнається численними повзучими наземними пагонами, що вкорінюються у вузлах, еліптичними чи довгасто-яйцеподібними коротко-загостреними або тупуватими листками, невеликими (4–6 мм завдовжки) білими надрізаними на 1/3 пелюстками, які за довжиною приблизно дорівнюють чашечці, та плодами-коробочками, що приблизно вдвічі перевищують чашолистки. Мінлива рослина, опушення якої може бути складене як лише простими волосками (C. holosteoides subsp. vulgare), так і зі значною домішкою залозистих (C. holosteoides subsp. glandulosum). Дуже близький вид – роговик джерельний (C. fontanum) – зовсім не має залозистих волосків і заміщує C. holosteoides у високогірних районах Карпат, він відрізняється віночком, що дещо перевищує чашечку, меншою кількістю квіток (3–11, а не 10–30) та трохи більшими за розмірами чашолистками (5–8 замість 4–6,5 мм завдовжки) і коробочками (10–16 замість 7–11 мм завдовжки). Ще один близький вид – роговик гайочковий (C. lucorum, в Україні локально трапляється на болотах Розточчя та в Карпатах) – є схожим на залозисті форми C. holosteoides, але відрізняється від останнього більшими листками (15–60, а не 10–25 мм завдовжки), довшими квітконіжками, які в 2,5–5 разів перевищують чашечки (в C. holosteoides – не більше, ніж утричі), більшими коробочками 12–16 мм завдовжки та війчастими з країв пелюстками.
 |
| Роговик ланцетолистий (Cerastium holosteoides) на луках біля с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
175. Горобине насіння Черняєва (Buglossoides czernjajevii)
Родина: Шорстколисті (Boraginaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа (від Румунії до басейну р. Волга).
Поширення в Україні: Полісся – зрідка (Київська, Рівненська області), Лівобережний Лісостеп і Степ – часто, Правобережний Лісостеп і Степ – зрідка (переважно в долині р. Дніпро та його великих приток, а також в нижній частині басейну р. Південний Буг). В Криму цей вид є дуже рідкісним, зафіксований на приазовському узбережжі (Арабатська стрілка і Казантипський заповідник) та як занесена рослина в околицях Білогірська.
Екологія: Континентальні і приморські піски, піщані узлісся соснових лісів, рудеральні екотопи (насипи залізниць, узбіччя доріг тощо).
Ідентифікація в природі: Від горобиного насіння польового (B. arvensis, № 164) відрізняється більшим віночком і наявністю на вегетативних органах численних залозистих волосків (добре помітні на приквіткових листках, які часто при цьому є липкими), а також притиснутих щетинок на ребрах стебла (стебла на дотик відчуваються шорсткими).
Ареал: Південно-Східна Європа (від Румунії до басейну р. Волга).
Поширення в Україні: Полісся – зрідка (Київська, Рівненська області), Лівобережний Лісостеп і Степ – часто, Правобережний Лісостеп і Степ – зрідка (переважно в долині р. Дніпро та його великих приток, а також в нижній частині басейну р. Південний Буг). В Криму цей вид є дуже рідкісним, зафіксований на приазовському узбережжі (Арабатська стрілка і Казантипський заповідник) та як занесена рослина в околицях Білогірська.
Екологія: Континентальні і приморські піски, піщані узлісся соснових лісів, рудеральні екотопи (насипи залізниць, узбіччя доріг тощо).
Ідентифікація в природі: Від горобиного насіння польового (B. arvensis, № 164) відрізняється більшим віночком і наявністю на вегетативних органах численних залозистих волосків (добре помітні на приквіткових листках, які часто при цьому є липкими), а також притиснутих щетинок на ребрах стебла (стебла на дотик відчуваються шорсткими).
 |
| Горобине насіння Черняєва (Buglossoides czernjajevii) на піщаному узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
176. Піщанка чебрецелиста (Arenaria serpyllifolia)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae).
Ареал: Майже уся Євразія, Північна і частково Центральна Африка, занесено в Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію, а також на Гавайські і Бермудські острови.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, схили, піски, світлі ліси, лісосмуги, поля, рудеральні ділянки.
Ідентифікація в природі: Однорічник з характерними яйцеподібними супротивними листками, що мають добре помітні жилки. Квітки дрібні, зібрані в дихазієподібні суцвіття, п’ятичленні, пелюстки цілісні, білі, 1,5–2 мм завдовжки, приблизно вдвічі є коротшими за чашечку. Залозисте опушення у може бути цілком відсутнє (тип назви A. serpyllifolia належить саме таким особинам) або ж залозисті волоски в різній кількості як домішка до простих можуть бути виявлені на квітконіжках, верхніх листках і чашолистках (ці рослини у вітчизняній літературі часто наводилися під окремими самостійними назвами – A. uralensis, A. brevifolia, A. zozi, A. viscida чи A. serpyllifolia subsp. glutinosa). Нетипові особини із Закарпаття без залозистого опушення і з дуже довгими (до 23 мм завдовжки) відігнутими квітконіжками та меживузлями стебел були вказані як окремий новий вид Arenaria martrinii Tzvelev (=A. patula Martrin-Donos non Michx.), але його самостійність, на нашу думку, є сумнівною. Близький вид – піщанка тонкостеблова (A. leptoclados, синонім – A. viscidula) – росте в Україні на крайньому півдні Степу, Закарпатті та в Криму і має тендітніші стебла з дуже тонкими квітконіжками та меншими за розмірами плодами-коробочками (2,5–3 замість 3–4,5 мм завдовжки), які до верхівки звужуються поступово і відрізняються тонкою шкірястою оболонкою, яка при здавлюванні не розпадається на окремі частини.
Ареал: Майже уся Євразія, Північна і частково Центральна Африка, занесено в Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію, а також на Гавайські і Бермудські острови.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, схили, піски, світлі ліси, лісосмуги, поля, рудеральні ділянки.
Ідентифікація в природі: Однорічник з характерними яйцеподібними супротивними листками, що мають добре помітні жилки. Квітки дрібні, зібрані в дихазієподібні суцвіття, п’ятичленні, пелюстки цілісні, білі, 1,5–2 мм завдовжки, приблизно вдвічі є коротшими за чашечку. Залозисте опушення у може бути цілком відсутнє (тип назви A. serpyllifolia належить саме таким особинам) або ж залозисті волоски в різній кількості як домішка до простих можуть бути виявлені на квітконіжках, верхніх листках і чашолистках (ці рослини у вітчизняній літературі часто наводилися під окремими самостійними назвами – A. uralensis, A. brevifolia, A. zozi, A. viscida чи A. serpyllifolia subsp. glutinosa). Нетипові особини із Закарпаття без залозистого опушення і з дуже довгими (до 23 мм завдовжки) відігнутими квітконіжками та меживузлями стебел були вказані як окремий новий вид Arenaria martrinii Tzvelev (=A. patula Martrin-Donos non Michx.), але його самостійність, на нашу думку, є сумнівною. Близький вид – піщанка тонкостеблова (A. leptoclados, синонім – A. viscidula) – росте в Україні на крайньому півдні Степу, Закарпатті та в Криму і має тендітніші стебла з дуже тонкими квітконіжками та меншими за розмірами плодами-коробочками (2,5–3 замість 3–4,5 мм завдовжки), які до верхівки звужуються поступово і відрізняються тонкою шкірястою оболонкою, яка при здавлюванні не розпадається на окремі частини.
 |
| Піщанка чебрецелиста (Arenaria serpyllifolia) на піщаному узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
177. Осока рання (Carex praecox)
Родина: Смикавцеві (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і Центральна Азія, Сибір, Монголія, як занесена рослина зафіксована в Північній Америці.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, піски (переважно задерновані), світлі ліси, лісосмуги, іноді – рудеральні ділянки (узбіччя доріг, насипи залізниць, селітебні території та ін.).
Ідентифікація в природі: Візуально дуже схожа з осокою колхідською (C. colchica, № 149), від якої відрізняється компактнішими суцвіттями, вужчими (більш-менш довгастими, а не яйцеподібними) плодами-мішечками, що мають в основі звужене крило, а також тоншими (1–1,5, а не до 3 мм завтовшки) кореневищами. Від осоки трясучкової (C. brizoides) відрізняється ксерофільнішим виглядом та іржасто-бурими, а не блідо-зеленими колосками і мішечками.
Ареал: Європа, Кавказ, Мала і Центральна Азія, Сибір, Монголія, як занесена рослина зафіксована в Північній Америці.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Сухі луки, піски (переважно задерновані), світлі ліси, лісосмуги, іноді – рудеральні ділянки (узбіччя доріг, насипи залізниць, селітебні території та ін.).
Ідентифікація в природі: Візуально дуже схожа з осокою колхідською (C. colchica, № 149), від якої відрізняється компактнішими суцвіттями, вужчими (більш-менш довгастими, а не яйцеподібними) плодами-мішечками, що мають в основі звужене крило, а також тоншими (1–1,5, а не до 3 мм завтовшки) кореневищами. Від осоки трясучкової (C. brizoides) відрізняється ксерофільнішим виглядом та іржасто-бурими, а не блідо-зеленими колосками і мішечками.
 |
| Осока рання (Carex praecox) на піщаному узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Осока рання серед чагарників біля залізничної платформи "Розжив'ївка" (околиці с. Маховик Красноградського району Харківщини), 25.V.2024 |
178. Тюльпан садовий або Геснера (Tulipa gesneriana)
Родина: Лілійні (Liliaceae).
Ареал: Вид культигенного походження (виник в культурі внаслідок схрещування декількох видів і сортів), трапляється у здичавілому і частково натуралізованому стані в різних країнах Західної, Центральної, Південної і Східної Європи, а також в Малій Азії. Широко культивується і в Україні як гарна ранньоквітуча декоративна рослина і зрідка трапляється у здичавілому стані.
Поширення в Україні: Знахідки випадково здичавілих особин тюльпану садового нині видомі з різних регіонів Полісся, Лісостепу, Степу, а також з Гірського Криму.
Екологія: Рудеральні екотопи (смітники, узбіччя доріг, закинуті садиби, пустища), лісові просіки, чагарники, схили.
Ідентифікація в природі: Дуже відома майже всім моїм читачам декоративна рослина, від дикорослого тюльпана запашного або Шренка (T. suaveolens, в Україні – Степ і Гірський Крим) відрізняється світлішими буро-коричневими зсередини голими або з нечисленними простими волосками покривними лусками цибулини та квітками зазвичай без запаху (у T. suaveolens квітки мають приємний запах, а покривні луски цибулини буро-чорні і зсередини принаймні у середній і верхній частині рясно вкриті притиснутими щетинистими волосками).
Ареал: Вид культигенного походження (виник в культурі внаслідок схрещування декількох видів і сортів), трапляється у здичавілому і частково натуралізованому стані в різних країнах Західної, Центральної, Південної і Східної Європи, а також в Малій Азії. Широко культивується і в Україні як гарна ранньоквітуча декоративна рослина і зрідка трапляється у здичавілому стані.
Поширення в Україні: Знахідки випадково здичавілих особин тюльпану садового нині видомі з різних регіонів Полісся, Лісостепу, Степу, а також з Гірського Криму.
Екологія: Рудеральні екотопи (смітники, узбіччя доріг, закинуті садиби, пустища), лісові просіки, чагарники, схили.
Ідентифікація в природі: Дуже відома майже всім моїм читачам декоративна рослина, від дикорослого тюльпана запашного або Шренка (T. suaveolens, в Україні – Степ і Гірський Крим) відрізняється світлішими буро-коричневими зсередини голими або з нечисленними простими волосками покривними лусками цибулини та квітками зазвичай без запаху (у T. suaveolens квітки мають приємний запах, а покривні луски цибулини буро-чорні і зсередини принаймні у середній і верхній частині рясно вкриті притиснутими щетинистими волосками).
 |
| Здичавілі особини тюльпану садового (Tulipa gesneriana) на узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
179. Лілійник рудий (Hemerocallis fulva)
Родина: Лілійникові (Hemerocallidaceae).
Ареал: В природі вид поширений лише в Східній Азії (Китай, Корея, Японія), але був інтродукований в різні країни Європи, Центральної Азії, Африки, Північної і Південної Америки, а також в Австралію і Нову Зеландію. Широко культивується як декоративна рослина.
Поширення в Україні: У здичавілому стані зрідка трапляється на усій території, крім Криму.
Екологія: Сухі луки неподалік людського житла, покинути садиби, лісосмуги, парки, узбіччя доріг.
Ідентифікація в природі: Багаторічник з характерними численними широколінійними листками, які виходять із вкороченого кореневища з потовщеними м’ясистими коренями, квітконосна стрілка є безлистою, досягає в висоту 1 м і несе волотеподібне суцвіття з 6–15 великих квіток без запаху, листочки оцвітини в числі 6, 7–10 см завдовжки, в основі зростаються в коротку трубку, помаранчеві або цегляно-червоні з темнішими жилками, зовнішні – ланцетні і загострені на верхівці, внутрішні – довгасті, тупі і з хвилястими краями. Плоди – тригранні довгасті коробочки з гранчастими яйцеподібними насінинами, в наших умовах зазвичай не достигають і рослини розмножуються виключно вегетативно, утворюючи довготривалі колонії в місцях дичавіння.
Ареал: В природі вид поширений лише в Східній Азії (Китай, Корея, Японія), але був інтродукований в різні країни Європи, Центральної Азії, Африки, Північної і Південної Америки, а також в Австралію і Нову Зеландію. Широко культивується як декоративна рослина.
Поширення в Україні: У здичавілому стані зрідка трапляється на усій території, крім Криму.
Екологія: Сухі луки неподалік людського житла, покинути садиби, лісосмуги, парки, узбіччя доріг.
Ідентифікація в природі: Багаторічник з характерними численними широколінійними листками, які виходять із вкороченого кореневища з потовщеними м’ясистими коренями, квітконосна стрілка є безлистою, досягає в висоту 1 м і несе волотеподібне суцвіття з 6–15 великих квіток без запаху, листочки оцвітини в числі 6, 7–10 см завдовжки, в основі зростаються в коротку трубку, помаранчеві або цегляно-червоні з темнішими жилками, зовнішні – ланцетні і загострені на верхівці, внутрішні – довгасті, тупі і з хвилястими краями. Плоди – тригранні довгасті коробочки з гранчастими яйцеподібними насінинами, в наших умовах зазвичай не достигають і рослини розмножуються виключно вегетативно, утворюючи довготривалі колонії в місцях дичавіння.
 |
| Здичавілі особини лілійника рудого (Hemerocallis fulva) на узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
180. Берізка польова (Convolvulus arvensis)
Родина: Берізкові (Convolvulaceae).
Ареал: Євразія і Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Різноманітні рудеральні екотопи, сухі луки, степові схили, поля, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Легко впізнається за численними лежачими чи висхідними виткими стеблами з мотузкоподібними довгими розгалуженими кореневищами і численними довгасто-лінійними чи довгасто-яйцеподібними в основі стрілоподібними листками. Квітки розташовані по 1–3 на коротких квітконосах в пазухах листків, віночок дзвоникоподібний, 15–25 мм завдовжки, рожевий або білий з рожевими поздовжніми смугами, плід – кулясто-яйцеподібна гола коробочка.
Ареал: Євразія і Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Різноманітні рудеральні екотопи, сухі луки, степові схили, поля, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Легко впізнається за численними лежачими чи висхідними виткими стеблами з мотузкоподібними довгими розгалуженими кореневищами і численними довгасто-лінійними чи довгасто-яйцеподібними в основі стрілоподібними листками. Квітки розташовані по 1–3 на коротких квітконосах в пазухах листків, віночок дзвоникоподібний, 15–25 мм завдовжки, рожевий або білий з рожевими поздовжніми смугами, плід – кулясто-яйцеподібна гола коробочка.
 |
| Берізка польова (Convolvulus arvensis) на піщаному узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Берізка польова на пісках в околицях с. Клюшники Полтавського району Полтавщини, 28.V.2024 |
181. Тонконіг бульбистий (Poa bulbosa)
Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна і частково Центральна Африка, занесено в Японію, Корею, Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Західний Лісостеп – зрідка, Правобережний (в межах басейну Дніпра) і Лівобережний Лісостеп, степова зона і Гірський Крим – часто.
Екологія: Сухі луки, степові схили, пасовища, піски, світлі ліси, лісосмуги, рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших видів цього роду у флорі України легко відрізнити за цибулеподібно потовщеними основами пагонів, утвореними розширеними піхвами прикореневих листків. Усі або лише частина колосків у суцвітті зазвичай видозмінена у невеликі цибулинки, завдяки яким відбувається вегетативне розмноження.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна і частково Центральна Африка, занесено в Японію, Корею, Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Західний Лісостеп – зрідка, Правобережний (в межах басейну Дніпра) і Лівобережний Лісостеп, степова зона і Гірський Крим – часто.
Екологія: Сухі луки, степові схили, пасовища, піски, світлі ліси, лісосмуги, рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших видів цього роду у флорі України легко відрізнити за цибулеподібно потовщеними основами пагонів, утвореними розширеними піхвами прикореневих листків. Усі або лише частина колосків у суцвітті зазвичай видозмінена у невеликі цибулинки, завдяки яким відбувається вегетативне розмноження.
 |
| Тонконіг бульбистий (Poa bulbosa) на піщаному узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Тонконіг бульбистий на пісках борової тераси р. Ворскла в селі Безручки Полтавського району Полтавщини, 27.V.2024 |
182. Роговик п’ятитичинковий (Cerastium semidecandrum)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, Північна Африка, занесено в Північну Америку, Австралію та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Досить часто на Поліссі, в Лісостепу і північній частині степової зони, зрідка – на приморських пісках крайнього півдня Степу (ці популяції були описані як окремий вид C. heterotrichum, вони відрізняються дещо більшими розмірами і вкороченими пелюстками) та на відслоненнях Південного берега Криму (звідки вид вказувався під назвами C. dentatum i C. balearicum).
Екологія: Піски борових терас річок і морських узбереж, піскуваті луки і узлісся соснових лісів, в Криму – карбонатні відслонення.
Ідентифікація в природі: Від інших однорічних видів роду (C. pumilum, C. glomeratum, C. schmalhausenii та ін.) відрізняється завжди широкоплівчастими приквітками (плівчаста облямівка досягає 1/3–1/2 ширини приквітка). Синонімом C. semidecandrum L. слід вважати назву C. rotundatum Schur, під якою вид вказувався у "Флорі УРСР" та в деяких інших вітчизняних працях.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, Північна Африка, занесено в Північну Америку, Австралію та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Досить часто на Поліссі, в Лісостепу і північній частині степової зони, зрідка – на приморських пісках крайнього півдня Степу (ці популяції були описані як окремий вид C. heterotrichum, вони відрізняються дещо більшими розмірами і вкороченими пелюстками) та на відслоненнях Південного берега Криму (звідки вид вказувався під назвами C. dentatum i C. balearicum).
Екологія: Піски борових терас річок і морських узбереж, піскуваті луки і узлісся соснових лісів, в Криму – карбонатні відслонення.
Ідентифікація в природі: Від інших однорічних видів роду (C. pumilum, C. glomeratum, C. schmalhausenii та ін.) відрізняється завжди широкоплівчастими приквітками (плівчаста облямівка досягає 1/3–1/2 ширини приквітка). Синонімом C. semidecandrum L. слід вважати назву C. rotundatum Schur, під якою вид вказувався у "Флорі УРСР" та в деяких інших вітчизняних працях.
 |
| Роговик п'ятитичинковий (Cerastium semidecandrum) на піщаному узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Роговик п'ятитичинковий на піскуватій лучній ділянці в околицях с. Проців Бориспільського району Київщини, 20.IV.2024 |
183. Суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris)
Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Помірні регіони Євразії і Північна Африка, як занесена рослина ще зафіксована в Північній і Південній Америці та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму, зрідка – в Степу (переважно у північній частині). Відсутній в приморських регіонах півдня материкової частини України та у Степовому Криму.
Екологія: Луки, світлі ліси, чагарники, нижні частини степових схилів, іноді рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших капустяних можна впізнати за своєрідними невеликими ліроподібно-пірчастими листками зі збільшеною кінцевою часткою і 2–4 дрібними довгастими сегментами, стеблові – мають в основі довгі спрямовані донизу "вушка". Пелюстки жовті, 5–8 мм завдовжки, приблизно вдвічі перевищують чашолистки, плід – стручок до 50 мм завдовжки, відхилений від осі суцвіття, на плодоніжці близько 5 мм завдовжки. Мінлива рослина, особини з зігнутими недозрілими і більшими за розміром стручками багатьма авторами виділялися в окремий вид B. arcuata, але його видову самостійність ми вважаємо сумнівною. Інший вид роду у флорі України – суріпиця пряма (B. stricta) – відрізняється стручками, які завжди спрямовані вгору і притиснуті до осі суцвіття, а також дрібнішими пелюстками, які приблизно на 1/3 перевищують чашолистки.
Ареал: Помірні регіони Євразії і Північна Африка, як занесена рослина ще зафіксована в Північній і Південній Америці та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму, зрідка – в Степу (переважно у північній частині). Відсутній в приморських регіонах півдня материкової частини України та у Степовому Криму.
Екологія: Луки, світлі ліси, чагарники, нижні частини степових схилів, іноді рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: З-поміж інших капустяних можна впізнати за своєрідними невеликими ліроподібно-пірчастими листками зі збільшеною кінцевою часткою і 2–4 дрібними довгастими сегментами, стеблові – мають в основі довгі спрямовані донизу "вушка". Пелюстки жовті, 5–8 мм завдовжки, приблизно вдвічі перевищують чашолистки, плід – стручок до 50 мм завдовжки, відхилений від осі суцвіття, на плодоніжці близько 5 мм завдовжки. Мінлива рослина, особини з зігнутими недозрілими і більшими за розміром стручками багатьма авторами виділялися в окремий вид B. arcuata, але його видову самостійність ми вважаємо сумнівною. Інший вид роду у флорі України – суріпиця пряма (B. stricta) – відрізняється стручками, які завжди спрямовані вгору і притиснуті до осі суцвіття, а також дрібнішими пелюстками, які приблизно на 1/3 перевищують чашолистки.
 |
| Суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris) на вологих луках неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Суріпиця звичайна в дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024 |
184. Жовтець вогнистий (Ranunculus flammula)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Західний Сибір, Північна Африка, Північна Америка, занесено в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Лісостеп – спорадично, північ степової зони – дуже рідко (Дніпропетровська, Харківська і Луганська обл.).
Екологія: Вологі луки, болота і заболочені ліси, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Від більшості інших наших видів цього роду відрізняється завжди цілісними листками, від жовтеця язиколистого (R. lingua) – значно меншими розмірами, висхідними, а не прямими стеблами, і квітками до 15 мм (а не 20–30 мм) в діаметрі, від жовтеця сланкого (R. reptans) – вузьколанцетними, а не лінійними листками і відсутністю повзучих пагонів, які вкорінюються у вузлах.
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Західний Сибір, Північна Африка, Північна Америка, занесено в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Лісостеп – спорадично, північ степової зони – дуже рідко (Дніпропетровська, Харківська і Луганська обл.).
Екологія: Вологі луки, болота і заболочені ліси, береги водойм.
Ідентифікація в природі: Від більшості інших наших видів цього роду відрізняється завжди цілісними листками, від жовтеця язиколистого (R. lingua) – значно меншими розмірами, висхідними, а не прямими стеблами, і квітками до 15 мм (а не 20–30 мм) в діаметрі, від жовтеця сланкого (R. reptans) – вузьколанцетними, а не лінійними листками і відсутністю повзучих пагонів, які вкорінюються у вузлах.
 |
| Жовтець вогнистий (Ranunculus flammula) у заболоченому лісі неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Жовтець вогнистий на вологих луках в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 31.V.2024 |
185. Салатник муровий (Mycelis muralis)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія і Північна Африка, занесено в Північну Америку і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим – спорадично, північна частина степової зони – зрідка.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, зрідка росте також в парках і лісосмугах.
Ідентифікація в природі: Впізнається за характерними довгасто-оберненояйцеподібними глибоко пірчасто-роздільними листками з гострокінцевими частками та відносно дрібними (до 12 мм завдовжки) кошиками зі світло-жовтими язичковими квітками, зібраними у волотеподібне загальне суцвіття.
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія і Північна Африка, занесено в Північну Америку і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим – спорадично, північна частина степової зони – зрідка.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, зрідка росте також в парках і лісосмугах.
Ідентифікація в природі: Впізнається за характерними довгасто-оберненояйцеподібними глибоко пірчасто-роздільними листками з гострокінцевими частками та відносно дрібними (до 12 мм завдовжки) кошиками зі світло-жовтими язичковими квітками, зібраними у волотеподібне загальне суцвіття.
 |
| Салатник муровий (Mycelis muralis) у заболоченому лісі неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Салатник муровий у дубовому лісі на лівому березі р. Ворскла південніше с. Млинки Полтавського району Полтавщини, 26.V.2024 |
186. Горобина звичайна (Sorbus aucuparia)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Майже уся територія Євразії (крім найпівденніших регіонів), інтродуковано в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Нову Зеландію і Тасманію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу, на півночі степової зони та в Гірському Криму. На півдні степової зони росте лише в культурі, іноді дичавіє.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Єдиний вид роду на території України, інші наявні у нас близькі види зараз виділяються в окремі самостійні роди Aria, Cormus, Hedlundia, Karpatiosorbus, Scandosorbus i Torminalis. Дерево до 18 м заввишки, що впізнається за непарнопірчастими листками з 9–23 довгасто-ланцетними гостропилчастими листочками, дрібними (з білими пелюстками 3,5–4,5 мм завдовжки) квітками з характерним запахом, зібраними в густі розгалужено-щиткоподібні суцвіття на верхівках гілок, плоди – "яблукоподібні", помаранчево-червоні, до 12 мм в діаметрі, зазвичай з трьома насінинами.
Ареал: Майже уся територія Євразії (крім найпівденніших регіонів), інтродуковано в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Нову Зеландію і Тасманію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу, на півночі степової зони та в Гірському Криму. На півдні степової зони росте лише в культурі, іноді дичавіє.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Єдиний вид роду на території України, інші наявні у нас близькі види зараз виділяються в окремі самостійні роди Aria, Cormus, Hedlundia, Karpatiosorbus, Scandosorbus i Torminalis. Дерево до 18 м заввишки, що впізнається за непарнопірчастими листками з 9–23 довгасто-ланцетними гостропилчастими листочками, дрібними (з білими пелюстками 3,5–4,5 мм завдовжки) квітками з характерним запахом, зібраними в густі розгалужено-щиткоподібні суцвіття на верхівках гілок, плоди – "яблукоподібні", помаранчево-червоні, до 12 мм в діаметрі, зазвичай з трьома насінинами.
 |
| Горобина звичайна (Sorbus aucuparia) у заболоченому лісі неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Горобина звичайна в дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024 |
 |
| Горобина звичайна в дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 24.VIII.2024 |
187. Ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa)
Родина: Ранникові (Scrophulariaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Південно-Західний Сибір, Монголія, занесено на Далекий Схід, в Корею, на Тайвань, в Нову Зеландію і Північну Америку.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – часто, північ Степу і Гірський Крим – спорадично, південь Степу – зрідка (Миколаївська, Запорізька, Херсонська і Донецька обл.).
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, вирубки, лісові галявини, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, від ранника видовженолистого (S. oblongifolia, він же S. umbrosa) відрізняється відсутністю крил на стеблі та вузькою, а не широкою білуватою облямівкою чашолистків, від ранників весняного (S. vernalis) і Скополі (S. scopolii) – відсутністю пухнастого опушення на стеблах і ланцетно-довгастими листками.
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Південно-Західний Сибір, Монголія, занесено на Далекий Схід, в Корею, на Тайвань, в Нову Зеландію і Північну Америку.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – часто, північ Степу і Гірський Крим – спорадично, південь Степу – зрідка (Миколаївська, Запорізька, Херсонська і Донецька обл.).
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, вирубки, лісові галявини, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, від ранника видовженолистого (S. oblongifolia, він же S. umbrosa) відрізняється відсутністю крил на стеблі та вузькою, а не широкою білуватою облямівкою чашолистків, від ранників весняного (S. vernalis) і Скополі (S. scopolii) – відсутністю пухнастого опушення на стеблах і ланцетно-довгастими листками.
 |
| Ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa) у заболоченому лісі неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Ранник вузлуватий на узліссі дубового лісу за селищем Пирогів (м. Київ), 22.V.2024 |
188. Клен-явір або несправжньоплатановий (Acer pseudoplatanus)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae, раніше – кленові або Aceraceae).
Ареал: Європа і Кавказ, інтродуковано в Малу, Центральну і Південно-Східну Азію, Північну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Як аборигенна рослина часто трапляється в Карпатах, Розточчі та західній частині Правобережного Полісся і Лісостепу (східна межа природного поширення проходить умовною лінією Кременець – Хмельницький – Вінниця – Умань – Ольгопіль – Ямпіль), в решті регіонів широко культивується і часто дичавіє.
Екологія: Широколистяні ліси, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду можна відрізнити за великими пальчасто-п’ятилопатевими листками з округло-серцеподібною основою і тупо-великозубчастими з країв сегментами та довгими (до 16 см завдовжки) багатоквітковими китицеподібними суцвіттями.
Ареал: Європа і Кавказ, інтродуковано в Малу, Центральну і Південно-Східну Азію, Північну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Як аборигенна рослина часто трапляється в Карпатах, Розточчі та західній частині Правобережного Полісся і Лісостепу (східна межа природного поширення проходить умовною лінією Кременець – Хмельницький – Вінниця – Умань – Ольгопіль – Ямпіль), в решті регіонів широко культивується і часто дичавіє.
Екологія: Широколистяні ліси, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду можна відрізнити за великими пальчасто-п’ятилопатевими листками з округло-серцеподібною основою і тупо-великозубчастими з країв сегментами та довгими (до 16 см завдовжки) багатоквітковими китицеподібними суцвіттями.
 |
| Клен-явір (Acer pseudoplatanus) у заболоченому лісі неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
 |
| Клен-явір у лісосмузі південніше с. Лебединці Бердичівського району Житомирщини, 26.VI.2024 |
189. Китник лучний (Alopecurus pratensis)
Родина: Тонконогові (Poaceae).
Ареал: Майже уся Євразія (крім найпівденніших і південно-східних регіонів), занесено в Східну Азію, Японію, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України, крім найпівденніших приморських районів і Степового Криму, в Гірському Криму –зрідка (на яйлах).
Екологія: Луки, світлі ліси і лісові галявини, зарості чагарників, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Від китника тростинового (A. arundinaceus) відрізняється еліптичними звуженими до обох кінців колосками з поступово загостреними (а не тупуватими на верхівці) колосковими та квітковими лусками, нижня квіткова луска у рослин цього виду завжди має довгий (до 5 мм) остюк, який виходить за межі колоска, за цією ознакою A. pratensis легко можна відрізнити від візуально подібної тимофіївки лучної (Phleum pratense).
Ареал: Майже уся Євразія (крім найпівденніших і південно-східних регіонів), занесено в Східну Азію, Японію, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України, крім найпівденніших приморських районів і Степового Криму, в Гірському Криму –зрідка (на яйлах).
Екологія: Луки, світлі ліси і лісові галявини, зарості чагарників, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Від китника тростинового (A. arundinaceus) відрізняється еліптичними звуженими до обох кінців колосками з поступово загостреними (а не тупуватими на верхівці) колосковими та квітковими лусками, нижня квіткова луска у рослин цього виду завжди має довгий (до 5 мм) остюк, який виходить за межі колоска, за цією ознакою A. pratensis легко можна відрізнити від візуально подібної тимофіївки лучної (Phleum pratense).
 |
| Китник лучний (Alopecurus pratensis) на луках між селами Портнівка і Микільське Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
190. Бузина червона (Sambucus racemosa)
Родина: Калинові (Viburnaceae) або ж бузинові (Sambucaceae) чи жимолостеві в широкому розумінні (Caprifoliaceae s.l.).
Ареал: Європа, Кавказ, Північна Америка, інтродуковано в Центральну і Східну Азію, Сибір, Японію, Центральну Африку і Південну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території нашої країни, крім півдня степової зони та Кримського півострова, де зовсім відсутня.
Екологія: Хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісосмуги, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від бузини чорної (S. nigra) і бузини трав’яної (S. ebulus) відрізняється червоними плодами і довгасто-яйцеподібними (а не щиткоподібними) суцвіттями з жовтуватими, а не білими квітками.
Ареал: Європа, Кавказ, Північна Америка, інтродуковано в Центральну і Східну Азію, Сибір, Японію, Центральну Африку і Південну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території нашої країни, крім півдня степової зони та Кримського півострова, де зовсім відсутня.
Екологія: Хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісосмуги, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від бузини чорної (S. nigra) і бузини трав’яної (S. ebulus) відрізняється червоними плодами і довгасто-яйцеподібними (а не щиткоподібними) суцвіттями з жовтуватими, а не білими квітками.
 |
| Бузина червона (Sambucus racemosa) в сосновому лісі в околицях с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Бузина червона в сосновому лісі в с. Кустолові Кущі Полтавського району Полтавщини, 12.VI.2024 |
191. Тополя сірувата (Populus canescens)
Родина: Вербові (Salicaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, інтродуковано в Східній Азії, Південній Африці, Північній і Південній Америці, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Вид спорадично поширений майже на усій території, на півдні Степу і в Криму – зрідка.
Екологія: Заплавні ліси в долинах річок, береги водойм, периферійні ділянки вологих лук і боліт, узлісся вільшняків. Іноді росте разом з осикою на більш-менш сухих місцях – узліссях дубових і дубово-соснових лісів, серед заростей чагарників, на пісках борових терас тощо.
Ідентифікація в природі: Спонтанний гібрид осики (P. tremula) і тополі білої (P. alba), який може траплятися і за відсутності будь-якого з батьківських видів. За морфологічними ознаками дуже варіює і займає проміжне положення між вказаними видами. Від тополі білої відрізняється завжди менш розвиненими лопатями на листках, а від осики – добре помітним білувато-повстистим їх опушенням з нижнього боку.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, інтродуковано в Східній Азії, Південній Африці, Північній і Південній Америці, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Вид спорадично поширений майже на усій території, на півдні Степу і в Криму – зрідка.
Екологія: Заплавні ліси в долинах річок, береги водойм, периферійні ділянки вологих лук і боліт, узлісся вільшняків. Іноді росте разом з осикою на більш-менш сухих місцях – узліссях дубових і дубово-соснових лісів, серед заростей чагарників, на пісках борових терас тощо.
Ідентифікація в природі: Спонтанний гібрид осики (P. tremula) і тополі білої (P. alba), який може траплятися і за відсутності будь-якого з батьківських видів. За морфологічними ознаками дуже варіює і займає проміжне положення між вказаними видами. Від тополі білої відрізняється завжди менш розвиненими лопатями на листках, а від осики – добре помітним білувато-повстистим їх опушенням з нижнього боку.
 |
| Тополя сірувата (Populus canescens) на узліссі соснового лісу південніше Затуринських очисних споруд (м. Полтава), 13.IV.2024 |
 |
| Тополя сірувата в осиковому лісі на боровій терасі р. Берестова неподалік с. Попівка Красноградського району Харківщини, 25.V.2024 |
192. Льонок запашний (Linaria odora)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae, раніше – ранникові або Scrophulariaceae).
Ареал: Центральна (Польща) і Східна Європа, Центральна Азія.
Поширення в Україні: Правобережний Лісостеп – дуже рідко (Черкаська обл., на боровій терасі Дніпра та в нижній течії р. Тясмин), Лівобережний Лісостеп – зрідка (Полтавська і Харківська обл.), степова зона – спорадично в південних районах (переважно на приморських пісках) і зрідка в північних (долини р. Дніпро, Сіверський Донець та їхніх приток – Дніпропетровська, Харківська і Луганська обл.). В Криму є дуже рідкісною рослиною (був наведений для околиць Судака).
Екологія: Відкриті ділянки приморських і континентальних пісків.
Ідентифікація в природі: У вітчизняних джерелах раніше вказувався під назвою Linaria dulcis Klokov. Від інших видів роду, поширених в Україні (L. vulgaris, L. genistifolia, L. biebersteinii та ін.), відрізняється дуже вузькими лінійно-ниткоподібними листками і дрібними (до 16 мм завдовжки) запашними квітками.
Ареал: Центральна (Польща) і Східна Європа, Центральна Азія.
Поширення в Україні: Правобережний Лісостеп – дуже рідко (Черкаська обл., на боровій терасі Дніпра та в нижній течії р. Тясмин), Лівобережний Лісостеп – зрідка (Полтавська і Харківська обл.), степова зона – спорадично в південних районах (переважно на приморських пісках) і зрідка в північних (долини р. Дніпро, Сіверський Донець та їхніх приток – Дніпропетровська, Харківська і Луганська обл.). В Криму є дуже рідкісною рослиною (був наведений для околиць Судака).
Екологія: Відкриті ділянки приморських і континентальних пісків.
Ідентифікація в природі: У вітчизняних джерелах раніше вказувався під назвою Linaria dulcis Klokov. Від інших видів роду, поширених в Україні (L. vulgaris, L. genistifolia, L. biebersteinii та ін.), відрізняється дуже вузькими лінійно-ниткоподібними листками і дрібними (до 16 мм завдовжки) запашними квітками.
 |
| Льонок запашний (Linaria odora) на пісках борової тераси р. Коломак в околицях с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Льонок запашний на піщаному пагорбі в селі Безручки Полтавського району Полтавшини, 27.V.2024 |
193. Щавель горобиний (Rumex acetosella)
Родина: Гречкові (Polygonaceae).
Ареал: Майже уся Євразія, Північна Африка, занесено в Японію, Північну і Південну Америку, Південну і частково Центральну Африку, Австралію і Нову Зеландію, на Гавайські, Фолклендські, Південні Сандвічеві острови, Реоньюн, Шрі-Ланку тощо.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Гірський Крим – зрідка, Полісся, Лісостеп і Степ – часто.
Екологія: Піски, соснові ліси, сухі луки, степові схили і відслонення різних порід.
Ідентифікація в природі: Невисока (15–50, значно рідше до 80 см заввишки) рослина з коротким повзучим кореневищем, 1–4 стеблами, дрібними списоподібними листками та одностатевими квітками, зібраними у волотеподібні суцвіття. Оцвітина жіночих квіток під час плодоношення досягає 1,5 мм, незначно розростаючися, і лише трохи перевищує за довжиною горішок.
Ареал: Майже уся Євразія, Північна Африка, занесено в Японію, Північну і Південну Америку, Південну і частково Центральну Африку, Австралію і Нову Зеландію, на Гавайські, Фолклендські, Південні Сандвічеві острови, Реоньюн, Шрі-Ланку тощо.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Гірський Крим – зрідка, Полісся, Лісостеп і Степ – часто.
Екологія: Піски, соснові ліси, сухі луки, степові схили і відслонення різних порід.
Ідентифікація в природі: Невисока (15–50, значно рідше до 80 см заввишки) рослина з коротким повзучим кореневищем, 1–4 стеблами, дрібними списоподібними листками та одностатевими квітками, зібраними у волотеподібні суцвіття. Оцвітина жіночих квіток під час плодоношення досягає 1,5 мм, незначно розростаючися, і лише трохи перевищує за довжиною горішок.
 |
| Щавель горобиний (Rumex acetosella) на пісках борової тераси р. Коломак в околицях с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Щавель горобиний на пісках борової тераси р. Ворскла неподалік с. Жирки Полтавського району Полтавщини, 28.V.2024 |
194. Клен польовий (Acer campestre)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae, раніше – кленові або Aceraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна (Іран, Узбекистан) Азія, Північна Африка, інтродуковано в Північну Америку, Сибір та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, південь Степу – зрідка, Лісостеп, північна частина степової зони і Гірський Крим – часто.
Екологія: Широколистяні ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Дерево до 15 м заввишки, що від інших видів роду відрізняється п’яти-, рідше трилопатевими листками з тупими кінцевими частками і серцеподібною основою.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна (Іран, Узбекистан) Азія, Північна Африка, інтродуковано в Північну Америку, Сибір та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, південь Степу – зрідка, Лісостеп, північна частина степової зони і Гірський Крим – часто.
Екологія: Широколистяні ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Дерево до 15 м заввишки, що від інших видів роду відрізняється п’яти-, рідше трилопатевими листками з тупими кінцевими частками і серцеподібною основою.
 |
| Клен польовий (Acer campestre) в заболоченому листяному лісі за с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Клен польовий на узліссі дубового лісу неподалік с. Соснівка Полтавського району Полтавщини (Кобеляцька МОТГ), 14.VI.2024 |
195. Ірга колосиста (Amelanchier spicata)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Вид гібридогенного походження, що, очевидно, виник в культурі вналідок схрещування двох північноамериканських видів (A. alnifolia i A. humilis), а згодом був занесений до Європи, де активно почав спонтанно поширюватися. Зараз зафіксований в багатьох країнах Західної, Центральної, Південної і Східної Європи, в Казахстані і Південно-Західному Сибіру.
Поширення в Україні: Спорадично на Поліссі і в північній частині Лісостепу, зрідка на півдні лісостепової і на півночі степової зон. Чужорідна рослина, яка іноді вирощується в Україні в культурі заради їстівних плодів і активно розповсюджується птахами. В багатьох локалітетах на Поліссі північніше Києва відома вже з 1970–1980 рр., цілком натуралізувалася і дає рясний самосів, в інших місцях зазвичай поки трапляється локально.
Екологія: Соснові і дубово-соснові ліси, лісові галявини, вирубки.
Ідентифікація в природі: Деревце чи високий кущ до 7 м заввишки з яйцеподібними коротко загостреними чи заокругленими на верхівці голими (але в молодому віці часто білоповстистими) з країв гострозубчастими листками. Квітки зібрані по 4–10 в компактні китиці, пелюстки білі або блідо-рожеві, 8–12 мм завдовжки, плоди "яблукоподібні", 6–8 мм в діаметрі, пурпурово-чорні з сизуватим нальотом. Аборигенна ірга овальна (A. ovalis, в природі у нас росте тільки в горах Криму) відрізняється від ірги колосистої меншими (2–4 см завдовжки на генеративних пагонах) листками та короткими стовпчиками квіток, які не перевищують за довжиною гіпантій і в основі не зростаються між собою.
Ареал: Вид гібридогенного походження, що, очевидно, виник в культурі вналідок схрещування двох північноамериканських видів (A. alnifolia i A. humilis), а згодом був занесений до Європи, де активно почав спонтанно поширюватися. Зараз зафіксований в багатьох країнах Західної, Центральної, Південної і Східної Європи, в Казахстані і Південно-Західному Сибіру.
Поширення в Україні: Спорадично на Поліссі і в північній частині Лісостепу, зрідка на півдні лісостепової і на півночі степової зон. Чужорідна рослина, яка іноді вирощується в Україні в культурі заради їстівних плодів і активно розповсюджується птахами. В багатьох локалітетах на Поліссі північніше Києва відома вже з 1970–1980 рр., цілком натуралізувалася і дає рясний самосів, в інших місцях зазвичай поки трапляється локально.
Екологія: Соснові і дубово-соснові ліси, лісові галявини, вирубки.
Ідентифікація в природі: Деревце чи високий кущ до 7 м заввишки з яйцеподібними коротко загостреними чи заокругленими на верхівці голими (але в молодому віці часто білоповстистими) з країв гострозубчастими листками. Квітки зібрані по 4–10 в компактні китиці, пелюстки білі або блідо-рожеві, 8–12 мм завдовжки, плоди "яблукоподібні", 6–8 мм в діаметрі, пурпурово-чорні з сизуватим нальотом. Аборигенна ірга овальна (A. ovalis, в природі у нас росте тільки в горах Криму) відрізняється від ірги колосистої меншими (2–4 см завдовжки на генеративних пагонах) листками та короткими стовпчиками квіток, які не перевищують за довжиною гіпантій і в основі не зростаються між собою.
 |
| Ірга колосиста (Amelanchier spicata) в осиковому лісі південніше Затуринських очисних споруд (м. Полтава), 13.IV.2024 |
 |
| Ірга колосиста в дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024 |
196. Калюжниця болотяна (Caltha palustris)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Циркумполярний (майже уся територія Євразії та Північної Америки, крім найпівденніших районів), як занесена рослина нещодавно знайдена в Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, північ Лісостепу – часто, південь Лісостепу і північна частина степової зони – спорадично, південь Степу – зрідка в долинах великих річок, Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Болота і заболочені луки, береги лісових струмків, вільхові ліси.
Ідентифікація в природі: Єдиний вид роду у флорі України, що, втім, відзначається великим поліморфізмом. Високогірні популяції з прямими плодами-листянками, що мають рівний носик, виділялися в окремий вид C. laeta, а популяції з окремих рівнинних районів Центральної і Східної Європи з дуже видовженими (до 15 мм завдовжки) дугоподібно зігнутими плодами, на верхівці більш-менш поступово звуженими – в інший вид C. cornuta. Наші дослідження на Лівобережжі України дозволили встановити, що рослини з довгими дугоподібно зігнутими плодами нерідко ростуть разом з типовими особинами C. palustris з дещо зігнутими і досить раптово звуженими в носик листянками, тому, як ми вважаємо, навряд чи C. cornuta i C. laeta заслуговують на визнання в статусі окремих самостійних видів і ці назви слід зараховувати до синонімів C. palustris. Від пшінки весняної (Ficaria verna, № 24) калюжниця болотяна відрізняється помітно більшими за розміром листками і квітками, а також екологією (тяжіє до перезволожених екотопів і часто росте на мілководдях боліт).
Ареал: Циркумполярний (майже уся територія Євразії та Північної Америки, крім найпівденніших районів), як занесена рослина нещодавно знайдена в Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Карпати, Полісся, північ Лісостепу – часто, південь Лісостепу і північна частина степової зони – спорадично, південь Степу – зрідка в долинах великих річок, Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Болота і заболочені луки, береги лісових струмків, вільхові ліси.
Ідентифікація в природі: Єдиний вид роду у флорі України, що, втім, відзначається великим поліморфізмом. Високогірні популяції з прямими плодами-листянками, що мають рівний носик, виділялися в окремий вид C. laeta, а популяції з окремих рівнинних районів Центральної і Східної Європи з дуже видовженими (до 15 мм завдовжки) дугоподібно зігнутими плодами, на верхівці більш-менш поступово звуженими – в інший вид C. cornuta. Наші дослідження на Лівобережжі України дозволили встановити, що рослини з довгими дугоподібно зігнутими плодами нерідко ростуть разом з типовими особинами C. palustris з дещо зігнутими і досить раптово звуженими в носик листянками, тому, як ми вважаємо, навряд чи C. cornuta i C. laeta заслуговують на визнання в статусі окремих самостійних видів і ці назви слід зараховувати до синонімів C. palustris. Від пшінки весняної (Ficaria verna, № 24) калюжниця болотяна відрізняється помітно більшими за розміром листками і квітками, а також екологією (тяжіє до перезволожених екотопів і часто росте на мілководдях боліт).
 |
| Калюжниця болотяна (Caltha palustris) на осоковому болоті в заплаві р. Коломак неподалік с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Калюжниця болотяна на березі р. Тагамлик південніше с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Калюжниця болотяна на березі струмка в селищі Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, 13.V.2024 |
197. Потічник прямий (Berula erecta)
Родина: Селерові (Apiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, Північна і Східна Африка, Північна Америка, занесено ще в Південну Африку, Австралію і Південну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Береги водойм, лісові струмки, мілководдя боліт.
Ідентифікація в природі: Від видів роду Sium, зокрема веха широколистого (Sium latifolium), з яким іноді росте спільно, цю рослину можна відрізнити за двічі пилчастими з країв листочками, дрібнішими частково супротивними листкам суцвіттями, нерідко великозубчастими, а не цілокраїми листочками обгортки і дрібнішими плодами (до 2 мм, а не 3–6 мм завдовжки). Відома ще в окремих працях під латинською назвою Siella erecta.
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, Північна і Східна Африка, Північна Америка, занесено ще в Південну Африку, Австралію і Південну Америку.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України.
Екологія: Береги водойм, лісові струмки, мілководдя боліт.
Ідентифікація в природі: Від видів роду Sium, зокрема веха широколистого (Sium latifolium), з яким іноді росте спільно, цю рослину можна відрізнити за двічі пилчастими з країв листочками, дрібнішими частково супротивними листкам суцвіттями, нерідко великозубчастими, а не цілокраїми листочками обгортки і дрібнішими плодами (до 2 мм, а не 3–6 мм завдовжки). Відома ще в окремих працях під латинською назвою Siella erecta.
 |
| Потічник прямий (Berula erecta) на березі р. Коломак південніше Затуринських очисних споруд (м. Полтава), 13.IV.2024 |
 |
| Потічник прямий на мілководді заплавного озера за мікрорайоном "Дублянщина" (м. Полтава), 13.VІ.2024 |
198. Бруслина європейська (Euonymus europaeus)
Родина: Бруслинові (Celastraceae).
Ареал: Європа, Кавказ і Мала Азія, занесено в Центральну Азію, Південно-Західний Сибір, Японію, Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на усій території України, крім високогір’я Карпат і півдня степової зони, де поширена зрідка.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, лісосмуги, зарості чагарників, вирубки і лісові галявини, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Кущ або невелике деревце до 3 м заввишки з цілісними голими листками від довгасто-ланцетних до оберненояйцеподібних. Від бруслини бородавчастої (E. verrucosus) відрізняється чотиригранними гілками без бородавочок і жовтуватими, а не пурпуровими плодами-коробочками, від бруслини широколистої (E. latifolius, у нас в природі росте лише в горах Криму) – дещо меншими за розміром листками 2–11 см завдовжки і 1–6 см завширшки (в E. latifolius – 4–16 см завдовжки і 1,5–7,5 см завширшки) і відсутністю крил на коробочках. Дуже мінлива рослина, з якої в 1959 р. Михайлом Клоковим було виділено низку окремих нових для науки видів (E. czernjaevii, E. medirossicus, E. moldavicus, E. odessanus, E. suberosus; Клоков, 1959), самостійність яких нині є дуже сумнівною і навіть у той період вважалася спірною (Котов, 1966).
Ареал: Європа, Кавказ і Мала Азія, занесено в Центральну Азію, Південно-Західний Сибір, Японію, Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Досить часто трапляється на усій території України, крім високогір’я Карпат і півдня степової зони, де поширена зрідка.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, лісосмуги, зарості чагарників, вирубки і лісові галявини, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Кущ або невелике деревце до 3 м заввишки з цілісними голими листками від довгасто-ланцетних до оберненояйцеподібних. Від бруслини бородавчастої (E. verrucosus) відрізняється чотиригранними гілками без бородавочок і жовтуватими, а не пурпуровими плодами-коробочками, від бруслини широколистої (E. latifolius, у нас в природі росте лише в горах Криму) – дещо меншими за розміром листками 2–11 см завдовжки і 1–6 см завширшки (в E. latifolius – 4–16 см завдовжки і 1,5–7,5 см завширшки) і відсутністю крил на коробочках. Дуже мінлива рослина, з якої в 1959 р. Михайлом Клоковим було виділено низку окремих нових для науки видів (E. czernjaevii, E. medirossicus, E. moldavicus, E. odessanus, E. suberosus; Клоков, 1959), самостійність яких нині є дуже сумнівною і навіть у той період вважалася спірною (Котов, 1966).
 |
| Бруслина європейська (Euonymus europaeus) в заплавному лісі на правому березі р. Коломак південніше Затуринських очисних споруд (м. Полтава), 13.IV.2024 |
199. Грабельки звичайні (Erodium cicutarium)
Родина: Геранієві (Geraniaceae).
Ареал: Майже уся Євразія, Північна Африка, занесено в Східну Азію, Японію, Південну Африку, Північну і Південну Америку, на Гавайські і Фолклендські острови, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території нашої країни.
Екологія: Сухі луки, пасовища, степові схили, піски, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид цього роду у флорі України, впізнається за лежачими чи висхідними галузистими рясно пухнастими стеблами з пірчасто-розсіченими на дрібні кінцеві сегменти листками і парасолькоподібними суцвіттями на довгих квітконосах з 2–10 (найчастіше 5–7) квіток з дрібними (4–6 мм завдовжки) рожево-пурпуровими чи іноді білуватими пелюстками. Плід сухий, розпадається на п’ять окремих однонасінних часток, які під час достигання плодів закручуються спірально. Від інших наших однорічних видів роду Erodium (E. hoefftianum, E. ciconium) відрізняється дрібнішими пелюстками.
Ареал: Майже уся Євразія, Північна Африка, занесено в Східну Азію, Японію, Південну Африку, Північну і Південну Америку, на Гавайські і Фолклендські острови, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території нашої країни.
Екологія: Сухі луки, пасовища, степові схили, піски, різноманітні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид цього роду у флорі України, впізнається за лежачими чи висхідними галузистими рясно пухнастими стеблами з пірчасто-розсіченими на дрібні кінцеві сегменти листками і парасолькоподібними суцвіттями на довгих квітконосах з 2–10 (найчастіше 5–7) квіток з дрібними (4–6 мм завдовжки) рожево-пурпуровими чи іноді білуватими пелюстками. Плід сухий, розпадається на п’ять окремих однонасінних часток, які під час достигання плодів закручуються спірально. Від інших наших однорічних видів роду Erodium (E. hoefftianum, E. ciconium) відрізняється дрібнішими пелюстками.
 |
| Грабельки звичайні (Erodium cicutarium) на піщаній ділянці в околицях с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Грабельки звичайні на пісках у с. Зінці Полтавського району Полтавщини, 28.V.2024 |
200. Вероніка весняна (Veronica verna)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae, раніше – ранникові або Scrophulariaceae).Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Південно-Західний Сибір, Північна Африка, занесено в Північну Америку і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Досить звичайна рослина на більшій частині території України, крім півдня степової зони та Кримського півострова, де трапляється зрідка.
Екологія: Сухі луки, степові схили, піски, соснові ліси, рудеральні ділянки.
Ідентифікація в природі: Візуально дуже схожа на вероніку Дилленія (V. dillenii, № 147), від якої відрізняється коротким стовпчиком, що не перевищує за своєю довжиною виїмку клиноподібної в основі (а не заокругленої) коробочки, а також помітно дрібнішими пелюстками (1,5–3 мм замість 4–5 мм в діаметрі), які є коротшими за чашечку. Від інших невеликих за розміром однорічних видів роду Veronica цю рослину можна відрізнити за пірчасто-5–7-роздільними стебловими листками.
 |
| Вероніка весняна (Veronica verna) на піщаній ділянці в околицях с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
 |
| Вероніка весняна на луках в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024 |
Найцікавіші зоологічні знахідки, які були зроблені впродовж 11–13 квітня 2024 року:
 |
| Зоряниця Аврора (Anthocharis cardamines) у лісосмузі західніше с. Солона Балка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 - перша достовірна фіксація виду в межах території колишнього Карлівського району цієї області |
 |
| Ковалик мармуровий (Actenicerus siaelandicus) на вологих луках в околицях с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 - уперше знайдений мною в природі вид ("лайфер"), локально поширений у нас в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу і на півночі степової зони, поруч з ним на свою здобич чекає кліщ роду Dermacentor |
 |
| Майка фіолетова (Meloe violaceus) на березі невеликого болітця за с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 - гарний і примітний жук з яскравим металевим полиском, спорадично трапляється в більшості регіонів України |
 |
| Перша цьогорічна поліксена (Zerynthia polyxena) на узліссі дубового лісу за с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 - денний метелик з "Червоної книги України" |
 |
| Ще один жук-"лайфер" - хрізоліна клокичкова (Chrysolina staphylaea) на заболочених луках на березі р. Тагамлик за с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 - локально трапляється на усій території України і надає перевагу перезволоженим біотопам (за визначення виду вдячний Євгену Рибальченку) |
Систематичний список видів, сфотографованих в 2024 році за абеткою їхніх латинських назв (в дужках вказані номери таксонів в загальному переліку):
Adoxaceae: Adoxa moschatellina (23)
Amaryllidaceae: Galanthus nivalis (32)
Apiaceae: Aegopodium podagraria (29), Berula erecta (197), Chaerophyllum temulum (22), Ostericum palustre (169), Sanicula europaea (18)
Apocynaceae: Asclepias syriaca (16), Vinca minor (31)
Araliaceae: Hedera helix (3)
Aristolochiaceae: Asarum europaeum (30)
Asteraceae: Aposeris foetida (70), Artemisia absinthium (36), A. austriaca (85), Echinops sphaerocephalus (35), Erigeron annuus (59), Helichrysum arenarium (148), Lapsana communis (54), Mycelis muralis (185), Onopordum acanthium (37), Petasites spurius (110), Psephellus sumensis (114), Tanacetum vulgare (159), Tussilago farfara (33)
Berberidaceae: Berberis vulgaris (127)
Betulaceae: Alnus glutinosa (14), Betula pendula (137), Carpinus betulus (128), Corylus avellana (11)
Boraginaceae: Buglossoides arvensis (164), B. czernjajevii (175), Myosotis sparsiflora (144), Pulmonaria obscura (43)
Brassicaceae: Alliaria petiolata (51), Alyssum minutum (151), Arabidopsis arenosa (143), A. thaliana (125), Barbarea vulgaris (183), Capsella bursa-pastoris (129), Cardamine glanduligera (65), C. impatiens (97), Draba nemorosa (133), Erophila verna (49), Noccaea perfoliata (90)
Campanulaceae: Campanula persicifolia (53)
Caryophyllaceae: Alsine media (55), Arenaria serpyllifolia (176), Cerastium holosteoides (174), C. schmalhausenii (146), C. semidecandrum (182), Holosteum umbellatum (103), Rabelera holostea (41)
Celastraceae: Euonymus europaeus (198)
Ceratophyllaceae: Ceratophyllum demersum (99)
Chenopodiaceae: Bassia prostrata (116)
Colchicaceae: Colchicum bulbocodium (109)
Convallariaceae: Convallaria majalis (152)
Convolvulaceae: Convolvulus arvensis (180)
Crassulaceae: Hylotelephium maximum (121), Sedum acre (93), Sempervivum ruthenicum (119)
Cucurbitaceae: Echinocystis lobata (131)
Cyperaceae: Carex caryophyllea (122), C. colchica (149), C. digitata (67), C. ericetorum (120), C. pilosa (20), C. praecox (177), Eleocharis uniglumis (172)
Dryopteridaceae: Dryopteris carthusiana (10), D. dilatata (21), D. filix-mas (26), Polystichum aculeatum (68)
Equisetaceae: Equisetum arvense (171), E. hyemale (17)
Ericaceae: Calluna vulgaris (124)
Euphorbiaceae: Euphorbia cyparissias (142), E. kaleniczenkoi (166), Mercurialis perennis (46)
Fabaceae: Astragalus dasyanthus (108), Caragana arborescens (163), C. frutex (112), Lathyrus vernus (141), Oxytropis pilosa (83)
Fagaceae: Quercus robur (155)
Geraniaceae: Erodium cicutarium (199), Geranium robertianum (9)
Grossulariaceae: Ribes uva-crispa (52)
Hemerocallidaceae: Hemerocallis fulva (179)
Hyacinthaceae: Hyacinthella leucophaea (105), Muscari neglectum (104), Scilla bifolia (38), S. siberica (73)
Hydrocharitaceae: Stratiotes aloides (40)
Iridaceae: Crocus reticulatus (79), Iris pumila (106), I. sibirica (6)
Juncaceae: Juncus effusus (102), Luzula campestris (123)
Lamiaceae: Ajuga reptans (69), Glechoma hederacea (50), Glechoma hirsuta (138), Lamium amplexicaule (84), L. galeobdolon (45), L. maculatum (111), L. purpureum (117), Phlomoides tuberosa (140), Salvia aethiopis (91)
Lemnaceae: Lemna minor (15)
Liliaceae: Gagea erubescens (87), G. lutea (42), G. minima (71), G. pusilla (75), Tulipa sylvestris (89), Tulipa gesneriana (178)
Lycopodiaceae: Lycopodium clavatum (25)
Oleaceae: Ligustrum vulgare (4)
Orchidaceae: Neottia nidus-avis (56)
Oxalidaceae: Oxalis acetosella (62)
Papaveraceae: Chelidonium majus (8), Corydalis cava (66), C. intermedia (88), C. marschalliana (94), C. paczoskii (145), C. solida (39)
Pinaceae: Picea abies (28), Pinus sylvestris (12)
Plantaginaceae: Linaria odora (192), Plantago major (170), Veronica dillenii (147), V. persica (58), V. polita (76), V. prostrata (157), V. sublobata (92), V. verna (200)
Plumbaginaceae: Goniolimon tataricum (115)
Poaceae: Alopecurus pratensis (189), Poa annua (132), P. bulbosa (181), Stipa capillata (34)
Polygonaceae: Rumex acetosella (193)
Polygonataceae: Polygonatum multiflorum (100)
Primulaceae: Androsace elongata (82)
Ranunculaceae: Adonis vernalis (86), Anemonoides nemorosa (64), A. ranunculoides (44), A. sylvestris (107), Caltha palustris (196), Ficaria verna (24), Isopyrum thalictroides (63), Myosurus minimus (134), Pulsatilla pratensis (118), Ranunculus auricomus (96), R. cassubicus (72), R. flammula (184), R. illyricus (81), R. pedatus (5), R. polyanthemos (7), R. repens (101), R. sceleratus (27)
Rhamnaceae: Rhamnus cathartica (158)
Rosaceae: Amelanchier spicata (195), Filipendula ulmaria (95), F. vulgaris (80), Geum urbanum (57), Potentilla humifusa (113), Prunus fruticosa (165), P. mahaleb (167), P. padus (168), P. spinosa (160), P. tomentosa (154), Pyrus communis (139), Rosa rubiginosa (156), Sorbus aucuparia (186)
Rubiaceae: Galium odoratum (19)
Salicaceae: Populus canescens (191), Salix acutifolia (48), S. caprea (60), S. cinerea (130), S. pentandra (13), S. triandra (153)
Santalaceae: Thesium ramosum (162), Viscum album (1)
Sapindaceae: Acer campestre (194), A. negundo (2), A. platanoides (136), A. pseudoplatanus (188), A. tataricum (150)
Saxifragaceae: Chrysosplenium alternifolium (47)
Scrophulariaceae: Scrophularia nodosa (187)
Solanaceae: Datura stramonium (161)
Ulmaceae: Ulmus laevis (61)
Urticaceae: Humulus lupulus (126) Viburnaceae: Sambucus racemosa (190)
Violaceae: Viola ambigua (77), V. arvensis (173), V. hirta (135), V. mirabilis (98), V. odorata (74), V. suavis (78)
