Продовжую знайомити вас із представниками рослинного світу України і радий представити чергові 50 видів з циклу повідомлень "Тисяча рослин і як їх розпізнати". Усі ці рослини були уперше знайдені в 2024 році у проміжку між 31 березня і 11 квітня на території Полтавської, Київської і Дніпропетровської областей. Як і в попередніх двох повідомленнях (перше і друге, якщо ще не бачили), тут чимало відомих багатьом і досить поширених на усій території нашої країни видів рослин, але є й деякі рідкісні та менш відомі широкому загалу. Традиційно найголовніша інформація викладена за чіткою схемою, а наприкінці повідомлення пропоную на цей раз невелику новацію - зведений список латинських назв усіх рослин, які мені вже вдалося зафіксувати (він стане регулярним і допоможе вам знайти номер певного виду, який вас може зацікавити і таким чином ви легше зорієнтуєтеся за потреби в усіх рослинах, які тут вже були згадані). Отже, продовжуємо.
101. Жовтець повзучий (Ranunculus repens)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Майже уся Євразія (крім найпівденніших регіонів), Північна Африка, занесено в Північну та Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Дуже поширений вид на всій території України, крім півдня степової зони, де трапляється зрідка.
Екологія: Різноманітні зволожені місця, найчастіше – вологі луки, береги водойм, болота і заболочені ліси. Засолених приморських екотопів уникає.
Ідентифікація в природі: Від інших багаторічних видів роду Ranunculus відрізняється наявністю добре розвинених повзучих кореневищ та трикутними в загальному обрисі листковими пластинками.
 |
| Жовтець повзучий (Ranunculus repens) на болоті в заплаві р. Ворскла за с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Жовтець повзучий на болоті в прирусловій частині заплави річки Вільшана південніше с. Сапожине Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
102. Ситник розлогий (Juncus effusus)
Родина: Ситникові (Juncaceae).
Ареал: Більша частина Євразії, Африки, Північної і Південної Америки (крім найпосушливіших районів), занесено в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим – часто, північна частина степової зони – спорадично, південна – зрідка (майже виключно в пониззях річок Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг з притоками).
Екологія: Болота і заболочені луки, береги водойм, вільхові ліси.
Ідентифікація в природі: Від ситника купчастого (Juncus conglomeratus) відрізняється помітно розлогішими суцвіттями та відсутністю розширення в основі приквіткового листка, від ситника зігнутого (J. inflexus) – бурими, а не червонуватими чи темно-пурпуровими нижніми лускоподібними листками і вдавленою на верхівці, а не загостреною коробочкою, від ситника ниткуватого (J. filiformis) – значно більшими розмірами усіх частин рослини, товстішими стеблами з більшою кількістю (зазвичай не менше 15) квіток в суцвітті, від інших видів роду – несправжньобічним суцвіттям (приквітковий листок спрямований догори і схожий на продовження стебла) та відсутністю стеблових листків.
 |
| Ситник розлогий (Juncus effusus) на болоті в заплаві річки Ворскла неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
103. Костянець парасольковий (Holosteum umbellatum)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Китай, Північна і частково Центральна Африка, занесено в Корею, Японію, Південну Африку, Північну і Південну Америку.
Поширення в Україні: Закарпаття, Розточчя, Полісся (на Волині, Рівненщині і Київщині) – зрідка як занесена рослина, Лісостеп – спорадично, степова зона і Гірський Крим – часто.
Екологія: Степові схили, піски, перелоги, різноманітні рудеральні екотопи (насипи залізниць, узбіччя доріг, городи та ін.).
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, від костянців облямованого (Holosteum marginatum, Гірський Крим) і Клопотова (H. klopotovii, Керченський півострів) відрізняється наявністю залозистого опушення принаймні у верхній частині рослини, а від першого виду – також вужчими приквітками, від костянця залозистого (H. glutinosum, Гірський Крим, іноді розглядається як підвид H. umbellatum) – сизим відтінком вегетативних органів та плівчастими з країв (а не цілком трав’яними) приквітками. Від однорічних видів роду Cerastium легко відрізнити за парасолькоподібним суцвіттям і сизуватим відтінком усіх частин рослини. Поширений на півдні Степу і в Криму роговик пронизанолистий (Cerastium perfoliatum), що також відзначається сизувато-зеленим відтінком пагонів, на відміну від костянця парасолькового має попарно зрослі в основі стеблові листки. Загалом костянець парасольковий дуже варіює за розвитком залозистого опушення, тому, на нашу думку, назви H. syvaschicum i H. subglutinosum мають належати до синонімів H. umbellatum.
 |
| Костянець парасольковий (Holosteum umbellatum) на залізничному насипі в околицях села Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Костянець парасольковий на пісках долини Дніпра на території природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
104. Гадюча цибулька занедбана (Muscari neglectum)
Родина: Гіацинтові (Hyacinthaceae) або ж холодкові в широкому розумінні (Asparagaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено в Японію, Північну Америку і Австралію.
Поширення в Україні: Лісостепова і степова зона – спорадично, Гірський Крим – часто. Іноді культивується як декоративна рослина і трапляється у здичавілому стані в інших ботаніко-географічних районах (Розточчя, Передкарпаття, Полісся).
Екологія: Степові схили, світлі ліси, сухі луки.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид цього роду на території України, від гадючої цибульки дрібноцвітої (Muscari botryoides; Карпати, на решті території іноді вирощується в культурі і дичавіє) відрізняється вузьколінійними листками до 7 мм завширшки, що за довжиною дорівнюють суцвіттю чи перевищують його, і запашними квітками з довгасто-яйцеподібною оцвітиною (у M. botryoides листки широколінійні, до 15 мм завширшки, завжди коротші за стрілку, квітки не мають запаху, оцвітина від широкояйцеподібної до майже кулястої), від видів підроду Leopoldia (Muscari comosum i M. tenuiflorum, поширених на Правобережжі і в Криму) – компактнішими китицеподібними суцвіттями до 5(7) см завдовжки. Поліморфний таксон, особини з жолобчасто-циліндричними листками до 3 мм завширшки виділялися у вітчизняній літературі в окремий вид Muscari racemosum, однак ця назва має стосуватися зовсім іншої рослини, нині відомої як Muscarimia muscari (в природі росте виключно в Малій Азії). До синонімів Muscari neglectum має належати назва M. dolioliforme, що вживалася до рослин з лісостепової і степової зон України, які мають дещо коротшу і ширшу оцвітину в порівнянні із типовими середземноморськими.
 |
| Гадюча цибулька занедбана (Muscari neglectum) в робінієвому насадженні на верхівці схилу балки між селами Циганське і Косточки Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
105. Гіацинтик блідий (Hyacinthella leucophaea)
Родина: Гіацинтові (Hyacinthaceae) або ж холодкові в широкому розумінні (Asparagaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа (від Балканського півострова до басейну р. Дон).
Поширення в Україні: Передкарпаття – дуже рідко, Західний, Правобережний і Лівобережний Лісостеп – зрідка, степова зона – спорадично. Для Криму, очевидно, був вказаний помилково.
Екологія: Степові схили.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, від гіацинтика Палласового (Hyacinthella pallasiana, південь степової зони) відрізняється дрібнішими квітками із світло-блакитними, а не блакитними з фіолетовою трубкою листочками оцвітини, а також з блакитними, а не темно-фіолетовими пиляками.
 |
| Гіацинтик блідий (Hyacinthella leucophaea) на степовому схилі балки між селами Циганське і Косточки Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
106. Півники маленькі (Iris pumila)
Родина: Півникові (Iridaceae).
Ареал: Центральна і Південно-Східна Європа, Кавказ, Мала Азія, Казахстан, занесено в Західну Європу (Бельгія, Німеччина), Індію, Північну Америку.
Поширення в Україні: Південна частина лісостепової зони – зрідка, Степ і Гірський Крим – спорадично або досить часто. Північна межа ареалу в Україні проходить такою умовною лінією: Балта – Голованівськ – Кропивницький – Золотоноша – Лубни – Охтирка – Харків. Іноді вирощується в культурі як ранньоквітуча декоративна рослина.
Екологія: Степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду Iris, наявних у флорі України, відрізняється значно дрібнішими розмірами (висота стебла зазвичай не перевищує 5 см, стебло просте і несе тільки одну квітку, листки 3–10 мм завширшки). Колір листочків оцвітини в цього виду дуже варіює (різні відтінки жовтого, синього, фіолетового) і навіть в одній природній популяції часто ростуть рослини з різними кольорами квіток.
 |
| Півники маленькі (Iris pumila) на схилі балки між селами Циганське і Косточки Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
107. Анемона лісова (Anemonoides sylvestris)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Більша частина Євразії (крім південних регіонів Західної, Центральної і Південно-Східної Азії, а також Далекого Сходу), занесено в Японію і Північну Америку.
Поширення в Україні: Передкарпаття, Розточчя, Полісся – зрідка, Лісостеп і Степ (переважно в північній частині) – спорадично. В Криму не росте. Іноді культивується як декоративна рослина і зрідка трапляється у здичавілому стані.
Екологія: Степові схили, світлі ліси, лісові галявини, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Від анемони дібровної (Anemonoides nemorosa, № 64) відрізняється густим білопухнастим опушенням усіх частин рослини та білоповстистими сім’янками, від анемонки нарцисоцвітої (Anemonastrum narcissiflorum) – поодинокими, а не зібраними в парасолькоподібне суцвіття квітками.
 |
| Анемона лісова (Anemonoides sylvestris) на степовому схилі балки між селами Циганське і Косточки Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
 |
| Анемона лісова на схилі кургану на території пам'ятки природи місцевого значення "Грушеві могили" неподалік с. Кочубеївка Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
108. Астрагал волохатоквітковий (Astragalus dasyanthus)
Родина: Бобові (Fabaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа (від Балканського півострова до басейну р. Дон).
Поширення в Україні: Правобережний, Лівобережний Лісостеп, Правобережний Степ – зрідка, Лівобережний Степ – дуже рідко (Харківська, Дніпропетровська і Запорізька області). Наявність цього виду в Криму потребує підтвердження (вказувався на підставі єдиного гербарного зразка М.К. Срединського 1870 р. без точного зазначення місця збору). Уключено до "Червоної книги України".
Екологія: Степові схили балок і річкових долин.
Ідентифікація в природі: Належить до групи багаторічних степових видів, що мають вкорочені стебла з досить великими листками, рясно вкритими з обох боків довгими простими волосками. Від астрагалів безстеблового (Astragalus excapus, в Україні росте лише на Одещині), пухнастоквіткового (A. pubiflorus або ж A. excapus subsp. pubiflorus, лісостепова і степова зона) і донського (A. tanaiticus, Лівобережний Степ) відрізняється наявністю розвиненого стебла до 20 см заввишки, щільними головчастими китицеподібними суцвіттями і приквітками, що за довжиною приблизно дорівнюють чашечці, а не помітно коротші за останню.
 |
| Астрагал волохатоквітковий (Astragalus dasyanthus) на схилі балки між селами Циганське і Косточки Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
109. Пізньоцвіт-брандушка (Colchicum bulbocodium)
Родина: Пізньоцвітові (Colchicaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа (від Піренейського півострова до долини р. Волга).
Поширення в Україні: Буковинське Передкарпаття (в межиріччі Прут–Дністер) – дуже рідко, Правобережний Лісостеп і Степ – зрідка, Лівобережний Лісостеп і Степ (переважно в північній частині) – спорадично. Північна межа ареалу проходить умовною лінією Балта – Біла Церква – Переяслав – Лохвиця – Білопілля, південна – умовною лінією Біляївка – Херсон – Мелітополь – Бердянськ. Уключено до "Червоної книги України".
Екологія: Степові схили балок, у північній частині ареалу також раніше знаходили у світлих хвойно-широколистяних лісах та на піщаних узліссях соснових лісів.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду відрізняється цілком вільними (не зрослими в трубку) листочками оцвітини і одним стовпчиком, який є трироздільним на верхівці (в інших видів роду, які представлені у флорі України, маточка квітки має три окремі стовпчики). У нас в східній частині ареалу виду трапляється окремий підвид C. bulbocodium subsp. versicolor, раніше відомий у вітчизняній літературі під назвою Bulbocodium versicolor.
 |
| Пізньоцвіт-брандушка різнобарвний (Colchicum bulbocodium subsp. versicolor) на верхівці схилу балки між селами Циганське і Косточки Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
110. Кремена несправжня (Petasites spurius)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Центральна і Східна Європа, Казахстан, Західний і Південний Сибір.
Поширення в Україні: Правобережне Полісся і Правобережний Лісостеп – дуже рідко (виключно в заплаві Дніпра), Лівобережне Полісся – зрідка (заплави річок Дніпро, Десна, Трубин, Сейм), Лівобережний Лісостеп – часто (по Дніпру, Пслу, Ворсклі, Сіверському Дінцю), Правобережний Степ – дуже рідко (в пониззі Південного Бугу біля м. Миколаїв), Лівобережний Степ – зрідка (по Дніпру, Сіверському Дінцю і Айдару).
Екологія: Піски в прируслових частинах заплав річок.
Ідентифікація в природі: На відміну від інших видів роду Petasites, що трапляються в Україні (P. albus, P. hybridus, P. kablikianus) має не округлі, а трикутно-серцеподібні листки з нерівними виїмчасто-зубчастими краями.
 |
| Кремена несправжня (Petasites spurius) на піскуватих луках в заплаві річки Ворскла в околицях с. Тернівщина Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
 |
| Кремена несправжня на березі р. Ворскла в с. Буланове Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
111. Глуха кропива плямиста (Lamium maculatum)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Китай, занесено в Японію, Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим – часто, Степ (переважно на півночі) – зрідка.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, чагарники, лісосмуги, сади і парки.
Ідентифікація в природі: Від інших багаторічних видів роду Lamium відрізняється пурпуровим чи рожевим (а не жовтим, як у L. galeobdolon, чи білим, як у L. album) кольором віночка, від глухої кропиви пурпурової (L. purpureum, № 115) – більшими розмірами усіх частин рослини (зокрема більшими віночками 20–25, а не 10–15 мм завдовжки), наявністю кореневища і розсунутішими несправжніми квітковими кільцями.
 |
| Глуха кропива плямиста (Lamium maculatum) в заплавному листяному лісі неподалік с. Тернівщина Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
 |
| Глуха кропива плямиста серед чагарників в околицях с. Лазещина Рахівського району Закарпаття, 11.V.2024 |
112. Карагана кущова (Caragana frutex)
Родина: Бобові (Fabaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа (на захід до Болгарії), Кавказ, Центральна Азія, Західний Сибір, Китай, занесено в окремі країни Західної і Центральної Європи та в Північну Америку.
Поширення в Україні: Південь Лісостепу і Степ – спорадично або досить часто. На захід доходить до Вінницької і Хмельницької областей, в Криму зрідка трапляється у степовій частині, переважно на Тарханкутському півострові. Північна межа ареалу проходить такою умовною лінією: Кам’янець-Подільський – Тальне – Олександрія – Полтава – Харків – Вовчанськ.
Екологія: Степові схили, відслонення. Є характерним елементом чагарникових степів півдня України.
Ідентифікація в природі: Від зіноватей (види роду Chamaecytisus) цю рослину легко відрізнити за зібраними пальчасто (а не трійчастими) листками, які складаються з чотирьох попарно зближених листочків, а також за наявністю голчастих колючкоподібних прилистків, від карагани скіфської (Caragana scythica) – за більшими листочками (7–20(35) мм завдовжки і 2,5–10(16) мм завширшки, тоді як в C. scythica – 2–7 мм завдовжки і 1–3 мм завширшки), меншими квітками з коротшою трубкою і відсутністю червонуватого відтінку на жовтому прапорці. Карагана деревна (C. arborescens), що часто вирощується в культурі в Україні і легко дичавіє, відрізняється від цього виду набагато більшими розмірами (високий кущ або деревце до 7 м заввишки) і пірчастими листками з 4–7 пар листочків. Взагалі карагана кущова або дереза є дуже мінливою рослиною, сильно варіюють розмір і опушення листочків. Рослини з густо опушеними листочками і плодами деякими авторами виділялися раніше як окремий вид чи підвид карагана м’яка (C. mollis або C. frutex subsp. mollis; поширений на півдні степової зони і в Криму), але самостійність цього таксону потребує спеціальних досліджень.
 |
| Карагана кущова (Caragana frutex) на степовому схилі балки на північно-західній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
113. Перстач простертий (Potentilla humifusa)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Східна Європа, Кавказ, Мала Азія, Казахстан, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Полісся (у південній частині) – зрідка, Лісостеп, Степ і Гірський Крим – спорадично. Кримські популяції виділялися раніше в окремий вид Potentilla depressa, але від P. humifusa вони формально відрізняються тільки сильніше розвиненим залозистим опушенням усіх частин рослини.
Екологія: Степові схили і відслонення різних порід, рідше – піски.
Ідентифікація в природі: Від перстача розлогого (Potentilla patula) можна відрізнити за наявністю численних залозистих волосків, на відміну від перстача семилисточкового (P. heptaphylla) такі волоски є не червонуватими, а жовтуватими, крім того, стебла перстача простертого є кволими, зазвичай саме лежать на поверхні землі і за довжиною навіть влітку не перевищують прикореневі листки.
 |
| Перстач простертий (Potentilla humifusa) на схилі долини річки Коломак в ботанічному заказнику місцевого значення "Чутівські степи" між селищем Чутове і с. Стінка Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
114. Волошник сумський (Psephellus sumensis)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Східна Європа (від басейну Дніпра до Уральських гір). Два дуже близькі види – волошник вугільний і Маршаллів (Psephellus carbonatus i P. marschallianus) ростуть південніше на відслоненнях Донецького кряжу, Приазовської та Придніпровської височини у межах степової зони.
Поширення в Україні: Правобережне Полісся (Житомирська і Київська обл.), Західний Лісостеп (Івано-Франківська і Тернопільська обл.), Правобережний Лісостеп (переважно в долині Дніпра і Росі, дуже рідко – по рр. Тясмин і Савранка) – зрідка, Лівобережне Полісся, Лівобережний Лісостеп і північна частина Лівобережжя в межах степової зони – спорадично. Південна межа поширення проходить такою умовною лінією: Саврань – Кропивницький – Запоріжжя – Куп’янськ.
Екологія: Соснові ліси, піски, степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від волошників вугільного (P. carbonatus) і Маршаллового (P. marschallianus) відрізняється найменшими за розміром вузькими (від довгасто- до лінійно-ланцетних) листочками обгортки з дрібними чорнуватими придатками, які є цілокраїми або мають по 3–5 з кожного боку коротких торочок і майже не прикривають сам листочок обгортки (у P. carbonatus обгортки майже кулясті, придатки їх середніх листочків коричнево-жовті, округлі або округло-яйцеподібні і майже цілком прикривають відповідні листочки обгортки, тоді як у P. marschallianus обгортки широкояйцеподібні, придатки їх середніх листочків світло-коричневі, яйцеподібні чи довгасто-трикутні, лише частково прикривають відповідні листочки обгортки).
 |
| Волошник сумський (Psephellus sumensis) на схилі правого берега річки Коломак в ботанічному заказнику місцевого значення
"Чутівські степи" між селищем Чутове і с. Стінка Полтавського району
Полтавщини, 02.IV.2024 |
 |
| Волошник сумський на узліссі дубово-соснового лісу в околицях села Терешки Полтавського району Полтавщини, 04.V.2024 |
115. Кермечник татарський (Goniolimon tataricum)
Ареал: Південно-Східна Європа, Кавказ, Казахстан, Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Лівобережний Лісостеп – дуже рідко (в найпівденніших районах), Степ і Гірський Крим – спорадично. Північна межа ареалу проходить такою умовною лінією: Балта – Кропивницький – Кременчук – Харків – Вовчанськ.
Екологія: Степові схили і остепнені луки.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду, поширених в Україні (G. besserianum, G. graminifolium i G. rubellum), відрізняється досить широкими (від довгасто-ланцетних до обернено-яйцеподібних, до 35 мм завширшки) прикореневими листками, що з країв ніколи не мають дрібних війок, широкими (0,5–1,5 мм завширшки) крилами на гілочках суцвіття та більшими за розміром (до 7 мм завдовжки) покривними листками колосків. Майже голі рослини, що мають рештки опушення тільки на чашечках і виділялися окремими авторами як самостійний вид Goniolimon tauricum, на нашу думку, навряд чи заслуговують окремого видового статусу, оскільки, наприклад, в Гірському Криму ми неодноразово знаходили такі рослини разом з типовими, що мають розсіяно опушені стебла, стеблові і покривні листки, гілочки суцвіття та чашечки.
 |
| Минулорічна особина кермечника татарського (Goniolimon tataricum) на схилі кургану на території пам'ятки природи місцевого значення "Грушеві могили" неподалік с. Кочубеївка Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
116. Мітельник сланкий (Bassia prostrata)
Ареал: Південно-Східна Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Лісостеп (переважно в південній частині) – зрідка, Степ і Гірський Крим – спорадично. Північна межа ареалу проходить такою умовною лінією: Кам’янець-Подільський – Умань – Черкаси – Полтава – Харків.
Екологія: Береги водойм, вологі луки, болота, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду Bassia легко відрізнити за життєвою формою (півкущ з помітно здерев’янілими в основі пагонами), візуально більше нагадує якийсь вид роду полин (наприклад, Artemisia marschalliana), але має численні дрібні цілісні листки. Від камфорника монпелійського (Camphorosma monspeliaca) відрізняється вищими стеблами і п’яти-, а не чотиричленною оцвітиною.
 |
| Мітельник сланкий (Bassia prostrata) на схилі кургану на території пам'ятки природи місцевого значення "Грушеві могили" неподалік с. Кочубеївка Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
117. Глуха кропива пурпурова (Lamium purpureum)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір і Північна Африка, занесено в Центральну і Східну Азію, Японію, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично на усій території.
Екологія: Луки, узлісся, чагарники, лісосмуги, парки, сади, поля, різні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від глухої кропиви плямистої (Lamium maculatum, № 111) відрізняється меншими листками і віночками, відсутністю кореневищ (одно-, рідше дворічна рослина) та зближеними на верхівці стебла несправжніми квітковими кільцями, від глухої кропиви стеблообгортної (L. amplexicaule, № 84) – завжди цілісними зарубчастими з країв листками яйцеподібної форми.
 |
| Глуха кропива пурпурова (Lamium purpureum) серед чагарників на березі річки Борщагівка в м. Київ, 04.IV.2024 |
118. Сон лучний (Pulsatilla pratensis)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Казахстан.
Поширення в Україні: Передкарпаття і Розточчя – зрідка, Полісся (крім крайнього заходу), Лісостеп (крім Закарпаття), Степ (крім Степового Криму) – спорадично. Відсутній в Карпатах, Закарпатті та Криму, поки що не знайдений також у Волинській області. Уключено до "Червоної книги України".
Екологія: Соснові ліси, піски, степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від сну широколистого (Pulsatilla patens) відрізняється пірчасто-, а не пальчасто-розсіченими листками, а також помітно зігнутими під час цвітіння квітконіжками з меншими за розміром квітками. За нашими даними на Лівобережжі України росте два підвиди – P. pratensis subsp. pratensis, що має сильно зігнуті донизу гачкоподібні квітконіжки і вигнуті на верхівці листочки оцвітини, що приблизно на 1/3 перевищують тичинки, він пов’язаний з пісками річкових терас і сосновими лісами Полісся, Лісостепу і півночі Степу та представлений двома різновидностями (у var. pratensis листочки оцвітини зсередини мають помітний жовтуватий відтінок, у var. bohemica – зсередини темно-фіолетові), та P. pratensis subsp. ucrainica з менш вигнутими квітконіжками (часто відігнутими не вниз, а вбік) та прямими на верхівці листочками оцвітини, що помітно перевищують за довжиною тичинки, приурочений до степів півдня Лісостепу і степової зони. В місцях контакту двох підвидів зафіксовані проміжні форми між ними.
 |
| Сон лучний (Pulsatilla pratensis) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Сон лучний в дубово-сосновому лісі неподалік с. Писарівка Полтавського району Полтавщини, 27.V.2024 |
119. Молодило руське (Sempervivum ruthenicum)
Родина: Товстолистові (Crassulaceae).
Ареал: Південно-Східна Європа (від Балканського півострова до басейна р. Дон).
Поширення в Україні: Полісся – зрідка, Лісостеп і північна частина Степу – спорадично, Гірський Крим – дуже рідко. На півдні степової зони іноді вирощується в культурі і може трапитися у здичавілому стані.
Екологія: Соснові ліси, піски, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від молодила паросткового або борідника звичайного (Sempervivum globiferum, Полісся і північ Лісостепу) відрізняється квітками з 10–14 (а не 6) пелюстками, вкритими залозистими волосками, але з країв завжди без війок.
 |
| Молодило руське (Sempervivum ruthenicum) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
120. Осока вереснякова (Carex ericetorum)
Родина: Смикавцеві (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Сибір (крім північно-східних районів), Монголія.
Поширення в Україні: Полісся і Лівобережний Лісостеп – спорадично або часто, Правобережний Лісостеп і північна частина степової зони – зрідка.
Екологія: Соснові і дубово-соснові ліси, вирубки. Значної ценотичної ролі у формуванні травостою не відіграє, трапляючись на багатьох локаціях у невеликій кількості.
Ідентифікація в природі: Можна ідентифікувати за таким комплексом ознак: кореневище повзуче з короткими пагонами, формує нещільну дерновину, стебла 10–30 см завдовжки, помітно перевищують листки 2–4 мм завширшки і в основі вкриті червонувато-бурими піхвами, суцвіття складається з 2–4 колосків, верхній з них є чоловічим, решта – жіночі, щільні і сидячі, до 1,5 см завдовжки, нижній приквітковий лист є лускоподібним і не має піхви та зеленої пластинки, приймочок 3, мішечки 2–2,5 мм завдовжки, коротко-пухнасті, не мають жилок і на верхівці різко звужені в короткий ледь виїмчастий носик.
 |
| Осока вереснякова (Carex ericetorum) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Осока вереснякова в дубово-сосновому лісі неподалік с. Писарівка Полтавського району Полтавщини, 27.V.2024 |
121. Заяча капуста велика (Hylotelephium maximum)
Родина: Товстолистові (Crassulaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Західний Сибір, занесено в Казахстан, Японію, Нову Зеландію і Північну Америку.
Поширення в Україні: Є досить звичайною рослиною на усій території, крім Криму, де зрідка трапляється у степовій частині.
Екологія: Ліси, чагарники, сухі луки, піски, степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, від заячої капусти пурпурової (Hylotelephium telephium) відрізняється супротивними, а не черговими листками, світлішими пелюстками і пиляками. Вид представлений у нас двома підвидами – H. maximum subsp. maximum з більшими суцвіттями (до 10 см в діаметрі), більшими і тоншими листками та білими чи рожевими пелюстками (росте переважно в листяних лісах) і H. maximum subsp. ruprechtii (має менші розміри усіх частин рослини, пелюстки білі, біло-рожеві, жовтувато-білі чи зеленкувато-жовті, росте на пісках, в соснових лісах і в степах).
 |
| Заяча капуста велика Рупрехта (Hylotelephium maximum subsp. ruprechtii) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Заяча капуста велика Рупрехта на піскуватих луках в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 24.VIII.2024 |
122. Осока гвоздикова (Carex caryophyllea)
Родина: Смикавцеві (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся, Лісостеп, північна частина степової зони і Гірський Крим – спорадично.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, степові схили, остепнені луки, піски.
Ідентифікація в природі: Візуально є схожою з осокою вересняковою (Carex ericetorum, № 118) і відрізняється від неї нижніми приквітковими листками з короткою піхвою (5–7 мм завдовжки) і шилоподібною пластинкою, що дорівнює колоску, менш щільними і довшими (до 2 см завдовжки) жіночими колосками.
 |
| Осока гвоздикова (Carex caryophyllea) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
123. Ожика рівнинна (Luzula campestris)
Ареал: Європа і Північна Африка, занесено в Японію, Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати – часто, Розточчя і Полісся – спорадично, Лісостеп – зрідка (переважно у північній частині). На яйлах Криму росте дуже близький вид - ожика кримська (Luzula taurica), що має ширші листки, рідше опушені пагони і насінини менших розмірів.
Екологія: Соснові і дубово-соснові ліси, піскуваті луки, схили, в горах – полонини.
Ідентифікація в природі: Від ожик блідої (Luzula pallescens), оголошеної (L. divulgata) і багатоквіткової (L. multiflora) відрізняється нижчим зростом (до 30 см заввишки), наявністю горизонтального або дугоподібного кореневища, малочисельними (1-5) квітконосними стеблами і завжди коротшим за суцвіття приквітковим листком.
 |
| Ожика рівнинна (Luzula campestris) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Ожика рівнинна на полонині Кукул неподалік селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, 10.V.2024 |
124. Верес звичайний (Calluna vulgaris)
Ареал: Європа, Мала Азія, Західний Сибір, Північна Африка, занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Передкарпаття, Розточчя – зрідка, Полісся – спорадично, північна частина Лісостепу – зрідка.
Екологія: Соснові і дубово-соснові ліси на борових терасах річок.
Ідентифікація в природі: Низенький кущик 30–60(100) см заввишки з тонкими гілочками, що рясно вкриті дрібними (до 3 мм завдовжки) розміщеними в кілька рядів тригранними тупуватими листками, квітки чотиричленні, зібрані по 5–15 в однобічні китиці, пелюстки рожеві або лілово-пурпурові (іноді білі), плід – коробочка, що розкривається чотирма стулками.
 |
| Верес звичайний (Calluna vulgaris) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра неподалік с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
125. Гусимка звичайна (Arabidopsis thaliana)
Ареал: Майже уся Євразія і більша частина Африки (крім найпосушливіших регіонів), занесено в Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На всій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Луки, піски, степові схили, поля, різні рудеральні екотопи (насипи залізниць, узбіччя доріг, канави та ін.).
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний ефемер, від інших видів роду легко відрізнити за тонким коренем, крім того, від гусимки піскової (Arabidopsis arenosa, № 140) – за дрібнішими білими пелюстками та меншими за розміром завжди цілісними прикореневими листками. Від веснянки весняної (Erophila verna, № 49) відрізняється довшими стручками і наявністю стеблових листків (іноді дуже дрібних).
 |
| Гусимка звичайна (Arabidopsis thaliana) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Гусимка звичайна як бур'ян на паровому полі в заплаві річки Супій неподалік с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Гусимка звичайна серед чагарників на узліссі грабово-дубового лісу в урочищі "Феофанія" (м. Київ), 22.IV.2024 |
126. Хміль звичайний (Humulus lupulus)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, Північна Африка, занесено в Східну Азію, Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На всій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Вологі ліси, зарості чагарників, лісосмуги, береги водойм, іноді – рудеральні місця (нерідко росте на парканах і живоплотах).
Ідентифікація в природі: Одна з небагатьох трав’яних ліан флори України, впізнається за шорсткими стеблами і супротивними пальчасто-3–5-лопатевими листками з яйцеподібними загостреними і з країв пилчастими сегментами. Є дводомною рослиною, тому на одній рослині утворюються як чоловічі квітки з жовтуватою оцвітиною, зібрані у волотеподібне суцвіття, так і жіночі із дзвоникоподібною малопомітною оцвітиною, яка після цвітіння сильно розростається, зібрані в компактні довгасті колоси 2–3 см завдовжки.
 |
| Хміль звичайний (Humulus lupulus) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра неподалік с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Хміль звичайний на вологих луках в пониззі річки Вільшана південніше села Сапожине Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
127. Барбарис звичайний (Berberis vulgaris)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, Північна Африка, занесено в Сибір, Індію, Китай, Північну Америку і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Спорадично трапляється на усій території України (на півдні – рідше). Іноді вирощується в культурі і може трапитися у здичавілому стані.
Екологія: Ліси, схили, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Єдиний аборигенний вид цього роду на території України, в культурі і здичавілому стані у нас нерідко трапляються також барбариси Тунберга (Berberis thunbergii; первинний ареал зосереджений в Східній Азії) і падуболистий (B. aquifolium; батьківщина – Північна Америка), крім того, на території України в парках і ботанічних садах вирощують до 10 інших видів. Барбарис падуболистий раніше виділявся в окремий рід Mahonia і легко відрізняється вічнозеленими непарно-пірчастими листками з 5–9 листочками, тоді як барбарис Тунберга має дрібніші (до 2,5 см завдовжки) цілісні і цілокраї листки із сизуватим нальотом з нижнього боку на відміну від барбариса звичайного, для якого характерні листки до 6 см завдовжки, без нальоту і з країв зазвичай з численними (до 30 з кожного боку) зубцями. Барбарис звичайний загалом є дуже мінливою рослиною, що варіює за висотою кущів, формою і розмірами листків та колючок і т.д. Найксерофільніші популяції з Південного берега Криму описані як B. vulgaris subsp. orientalis i B. vulgaris subsp. spryginii чи B. spryginii, але їхня самостійність навіть в ранзі окремих підвидів, на нашу думку, є спірною.
 |
| Барбарис звичайний (Berberis vulgaris) в сосновому лісі на боровій терасі Дніпра в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Барбарис звичайний в чагарниках біля селища Пирогів (м. Київ), 05.V.2024 |
128. Граб звичайний (Carpinus betulus)
Ареал: Європа, Кавказ і Західна Азія, в культурі чи як випадково занесена рослина також знайдено в Північній Америці і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Правобережне Полісся, Правобережний Лісостеп, Гірський Крим – часто, Лівобережне Полісся, Лівобережний Лісостеп (у придніпровській частині) – зрідка або спорадично, Лівобережний Степ – дуже рідко ("Грабова балка" в долині р. Міус і околиці м. Слов’янськ на Донеччині). Іноді культивують в парках і лісосмугах.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси. Бере важливу участь у формуванні грабово-дубових лісів Правобережжя України та грабово-букових лісів Гірського Криму. До "Зеленої книги України" уключені угруповання грабово-серцелистолипово-букових (Carpineto (betuli)-Tilieto (cordatae)-Fagetа (sylvaticae), Передкарпаття, Розточчя, Західний Лісостеп), грабово-звичайнососново-букових (Carpineto (betuli)-Pineto (sylvestris)-Fagetа (sylvaticae), Розточчя), грабово-буково-звичайнососнових (Carpineto (betuli)-Fageto (sylvaticae)-Pinetа (sylvestris), Розточчя) і грабово-буково-ялицевих (Carpineto (betuli)-Fageto (sylvaticae)-Abietа (albae), Розточчя) лісів, що потребують національної охорони.
Ідентифікація в природі: Дерево з характерною гладенькою сірою корою, листки довгасті або видовжено-яйцеподібні, в основі заокруглені, з країв двічі пилчасті. Суцвіття формуються майже одночасно з розгортанням листків, чоловічі сережки 4–6 см завдовжки, бічні, з 1–3 квітками в пазусі відповідної луски, жіночі – верхівкові, до 15 см завдовжки, з двома квітками в пазусі відповідної покривної луски, яка швидко опадає, плід – яйцеподібний горіх, розташований в трилопатевій або трироздільній обгортці. Від граба східного (Carpinus orientalis, у нас росте лише в горах Криму) відрізняється життєвою формою (завжди дерево, а не кущ), більшими листками (5–12 замість 2–5 см завдовжки), голими або ледь пухнастими (замість волохато-опушених) молодими гілками і чітко трилопатевою, а не цілісною чи з кількома окремими лопатями обгорткою плоду.
 |
| Граб звичайний (Carpinus betulus) в грабово-дубово-сосновому лісі на боровій терасі Дніпра неподалік с. Дівички Бориспільського району Київщини, 06.IV.2024 |
 |
| Граб звичайний на узліссі грабово-дубового лісу в урочищі "Феофанія" (м. Київ), 25.IV.2024 |
129. Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris)
Ареал: Майже уся Євразія, Північна Африка, як занесена рослина також поширена в Північній і Південній Америці, Центральній і Південній Африці, Японії, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Різноманітні рудеральні екотопи (узбіччя доріг, канави, пустирі та ін.), поля, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території нашої країни, легко ідентифікується з-поміж інших капустяних за дрібними (5–8 мм завдовжки) стручечками обернено-трикутної форми, білими цілокраїми пелюстками 2–3,5 мм завдовжки та завжди добре розвиненими розетками прикореневих пірчасто-розсічених листків з трикутними зубчастими або цілокраїми сегментами. Від грициків східних (Capsella orientalis, зрідка трапляються у східній частині Лісостепу і Степу) відрізняються більшими за розміром білими, а не білувато-жовтуватими пелюстками, менш розвиненим опушенням нижньої частини рослини і меншою виїмкою на верхівці стручечка. Ще один вид цього роду у флорі України – грицики червонуваті (C. rubella, достовірно фіксувалися в Україні лише двічі – в 1944 р. в Києві і в 1946 р. у Львові, а також вказувалися за літературними даними в 1934 р. для м. Хотин на Буковині) – відрізняється пелюстками з червонуватим відтінком, що за довжиною приблизно дорівнюють чашолисткам, а також помітно увігнутими краями стручечків.
 |
| Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris) на луках в заплаві річки Супій неподалік с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Грицики звичайні на піщаній ділянці біля залізниці в селі Клюшники Полтавського району Полтавщини, 28.V.2024 |
130. Верба попеляста (Salix cinerea)
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Казахстан, Західний Сибір, Монголія, Північна Африка, занесено в Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Різноманітні вологі місця – береги водойм, болота, заболочені луки і ліси.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший в Україні вид з групи верб, що квітують до розгортання листків. Кущ різних розмірів (від 0,5 до 6 м заввишки) з густо опушеними гілками, листки від еліптичних і довгасто-ланцетних до оберненояйцеподібних, до 12 см завдовжки і 3 см завширшки, зверху темно-зеленими, знизу – сіроповстистими від густого опушення. Від верби козячої (Salix caprea, № 60) відрізняється дрібнішими та вужчими листками, а також життєвою формою (завжди кущ, а не дерево).
 |
| Верба попеляста (Salix cinerea) в заплаві річки Супій біля с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Верба попеляста на болоті на південній околиці села Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
131. Їжакоплідник виткий (Echinocystis lobata)
Ареал: Батьківщиною цієї рослини є помірна зона Північної Америки, але зараз вона як чужорідний вид активно розповсюджується багатьма регіонами Євразії.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – часто, Степ і Гірський Крим – зрідка.
Екологія: Різноманітні екотопи з достатнім рівнем зволоження – береги водойм, вологі луки і болота, чагарники, узлісся вільхових і заплавних дубових лісів.
Ідентифікація в природі: Трав’яна ліана, що легко впізнається за пальчасто-лопатевими листками з відтягнутими і на верхівці загостреними сегментами, квітками з глибоко-5–6-роздільним білим віночком і еліптичними схожими на огірок плодами 3–5 см завдовжки, вкритими міцними шипикоподібними щетинками.
 |
| Їжакоплідник виткий (Echinocystis lobata) в заплаві річки Супій біля с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Їжакоплідник виткий серед чагарників на березі ставка в с. Забір'я Фастівського району Київщини, 28.IV.2024 |
132. Тонконіг однорічний (Poa annua)
Ареал: Більша частина Євразії, Північна і частково Центральна Африка (крім найпосушливіших районів), занесено в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію. Є повідомлення і про знахідки цього виду в Антарктиді (Chwedorzewska et al., 2014).
Поширення в Україні: Досить звичайна рослина на більшій частині території країни, крім півдня степової зони, де трапляється зрідка.
Екологія: Луки, береги водойм, узлісся, вирубки, різноманітні більш-менш зволожені рудералізовані екотопи – узбіччя доріг, лісові просіки, канави.
Ідентифікація в природі: Від інших наявних в Україні видів роду Poa легко відрізнити за відсутністю кореневищ, кволими полеглими стеблами із світло-зеленими плоскими тонкими листками, які мають широкі тупі язички в основі.
 |
| Тонконіг однорічний (Poa annua) на паровому полі в заплаві річки Супій неподалік с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
133. Крупка дібровна (Draba nemorosa)
Ареал: Циркумполярний (більша частина Євразії і Північної Америки, крім посушливих найпівденніших регіонів).
Поширення в Україні: Карпати, Передкарпаття, Закарпаття, південь Степу – зрідка, Полісся, Лісостеп, північна частина степової зони і Гірський Крим – спорадично.
Екологія: Сухі луки, світлі ліси, піски, степові схили, поля, рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від гусимки звичайної (Arabidopsis thaliana, № 125), з якою часто росте поруч, відрізняється світло-жовтими пелюстками, зазвичай зубчастими листками і довгасто-еліптичними, а не лінійними плодами, від поширеної в нас лише в Криму і на крайньому півдні степової зони крупки мурової (Draba muralis) – світло-жовтими, а не білими пелюстками і відсутністю вушок в основі стеблових листків (у D. muralis самі стеблові листки часто є стеблообгортними, а не звуженими до основи).
 |
| Крупка дібровна (Draba nemorosa) на паровому полі в заплаві річки Супій неподалік с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Крупка дібровна на луках в заплаві річки Вільшана південніше с. Сапожине Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
134. Мишачий хвіст маленький (Myosurus minimus)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, Північна Америка, занесено в Південну Африку. Дуже близький таксон поширений в Новій Зеландії, він розглядається як підвид M. minimus subsp. novae-zelandiae чи навіть самостійний вид M. novae-zelandiae.
Поширення в Україні: Зрідка трапляється на усій території нашої країни.
Екологія: Різноманітні зволожені місця – луки, узлісся вільшняків, береги водойм, нижні частини схилів, поля, канави, узбіччя доріг.
Ідентифікація в природі: Від інших представників родини Ranunculaceae відрізняється дрібними розмірами, цілісними вузьколінійними листками, зібраними в прикореневу розетку та видовжено-цілиндричним при плодах квітколожем.
 |
| Мишачий хвіст маленький (Myosurus minimus) на паровому полі в заплаві річки Супій неподалік с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Мишачий хвіст маленький на вологій піщаній ділянці в околицях села Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
135. Фіалка шорстка (Viola hirta)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття, Передкарпаття, Розточчя, Гірський Крим і південь Степу – зрідка, Полісся, Лісостеп і північ Степу – спорадично або досить часто.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, зарості чагарників, парки, лісосмуги, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Від фіалок запашної (Viola odorata, № 74) і приємної (V. suavis, № 78) відрізняється відсутністю повзучих пагонів, що несуть розетки прикореневих листків, від фіалки двозначної (V. ambigua, № 77) – листками із серцеподібно-трикутною і виїмчастою в основі (а не косо зрізаною чи клиноподібною) пластинкою, від фіалки пагорбкової (V. collina) – темно-фіолетовими квітками без запаху та прилистками з короткими торочками (у V. collina квітки блідо-фіолетові або блакитні, запашні, а прилистки мають довгі численні торочки).
 |
| Фіалка шорстка (Viola hirta) на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
136. Клен гостролистий (Acer platanoides)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, занесено до Сибіру, в Казахстан, на Далекий Схід, в Японію, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Передкарпаття і Закарпаття – зрідка, Полісся, Лісостеп і північна частина Степу – часто, південь Степу і Гірський Крим – зрідка як чужорідна рослина, що широко вирощується в культурі і нерідко дичавіє, поширюючись спонтанно.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси. Бере вагому участь у формуванні деревних ярусів у кленово-липово-дубових лісах Лівобережжя України, на Правобережжі переважно трапляється як домішка до деревостанів звичайнодубових і звичайнограбово-звичайнодубових лісів.
Ідентифікація в природі: Від інших аборигенних для України видів цього роду відрізняється гострокінцевими лопатями (3)5–7-пальчасто-лопатевих листків, що на верхівці звужені в щетинкоподібне вістря.
 |
| Клен гостролистий (Acer platanoides) в дубовому лісі на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Клен гостролистий в полезахисній лісосмузі в околицях с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.V.2024 |
137. Береза повисла (Betula pendula)
Ареал: Майже уся Євразія (крім найпосушливіших південних регіонів), гори Північної Африки, помірна зона Північної Америки, занесено в Південну Африку, Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся і північ Лісостепу – часто, південь Лісостепу і північ Степу – спорадично, південь Степу і Гірський Крим – зрідка. Нерідко також використовується в озелененні населених пунктів, садів і парків, для формування лісосмуг і може утворювати самосів, розповсюджуючись спонтанно.
Екологія: Світлі ліси (переважно на легких піщаних чи супіщаних ґрунтах), лісові галявини, вирубки. Часто трапляється як супутній вид в дубових, соснових і дубово-соснових деревостанах на борових терасах річок, на окремих ділянках може домінувати (утворюючи похідні чисті насадження, переважно в місцях пожеж чи суцільних рубок лісу) чи співдомінувати з дубом звичайним або сосною звичайною. До "Зеленої книги України" уключені угруповання повислоберезово-звичайнососнових лісів скумпієвих (Betuleto (pendulae)-Pinetа (sylvestris) cotinosа (coggygriae), Донецька обл.) і ялиново-повислоберезово-звичайнососнових лісів (Piceetо
(abietis)-Betuleto (pendulae)-Pinetа (sylvestris), Західне Полісся), що потребують охорони на загальнодержавному рівні.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України. Від берез пухнастої (Betula pubescens) і дніпровської (B. borysthenica) відрізняється голими чи майже голими молодими гілками, вкритими численними бородавчастими залозками, майже голими знизу листками з клиноподібною чи зрізаною (а не заокругленою) основою. Поліморфний вид, особини з дрібнішими плодами-крилатками (3–4, а не 4–5 мм завширшки) з широкою виїмкою між її крилами, були описані як окремий вид береза дрібнолускова (B. microlepis). Цей таксон, на нашу думку, має вважатися синонімом B. pendula.
 |
| Береза повисла (Betula pendula) в дубовому лісі на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Береза повисла в чагарниках на узліссі дубового лісу в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 31.V.2024 |
138. Розхідник шорсткий (Glechoma hirsuta)
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – спорадично, північна частина Степу – зрідка, південніше – дуже рідко на Правобережжі (Одеська і Миколаївська області). Вид відсутній в АР Крим, Запорізькій і Херсонській областях.
Екологія: Листяні та хвойно-широколистяні ліси, зарості чагарників, лісові галявини та вирубки.
Ідентифікація в природі: Від розхідника звичайного (Glechoma hederacea, № 50) відрізняється густим опушенням стебла, листків і чашечок довгими волосками, а також довшими чашечками (7–10 мм замість 4,5–8 мм завдовжки), зубці яких в 1,5–2, а не в 3–4 рази є коротшими за трубочку.
 |
| Розхідник шорсткий (Glechoma hirsuta) в дубовому лісі на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Розхідник шорсткий в дубовому лісі на уступі борової тераси р. Ворскла неподалік с. Старі Санжари Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
139. Груша звичайна (Pyrus communis)
Ареал: Природний ареал охоплює Європу, Кавказ і Західну Азію, в культурі і в здичавілому стані росте також в Центральній і Східній Азії, Північній і Південній Америці, Південній Африці, Австралії і Новій Зеландії.
Поширення в Україні: На всій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, лісосмуги, схили, луки. Значної ценотичної ролі не відіграє, трапляючись у багатьох типах екотопів у невеликій кількості.
Ідентифікація в природі: Дерево до 30 м заввишки, часто з колючими гілками, легко впізнається за листками від овальних до майже округлих (2–7,5 см завдовжки і 1,5–5,5 см завширшки) з черешками, що приблизно дорівнюють за довжиною пластинкам та плодами від кулястих до характерної звуженої в основі і розширеної на кінці форми (грушеподібні). В природних умовах зазвичай ростуть особини з дрібнішими листками і малоїстівними плодами до 3 см завдовжки, які окремими авторами розглядаються як самостійний вид Pyrus pyraster. Цей вид вважають дикорослим родичем культурної груші, але він пов’язаний з типовою P. communis численними перехідними формами, тому, мабуть, заслуговує лише підвидового рангу.
 |
| Груша звичайна (Pyrus communis) на узліссі дубового лісу на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Груша звичайна на луках в околицях с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.V.2024 |
140. Залізнячок бульбистий (Phlomoides tuberosa)
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір і Далекий Схід, занесено до Північної Америки і в окремі країни Західної Європи (Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди).
Поширення в Україні: Передкарпаття, Правобережне (крайня південна частина) і Лівобережне Полісся – зрідка, Західний, Правобережний і Лівобережний Лісостеп, Гірський Крим – спорадично, Степ – часто.
Екологія: Степові схили, остепнені луки, світлі ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, від залізнячка гібридного (Phlomoides hybrida; південь степової зони та Гірський Крим) відрізняється відсутністю зірчастого опушення у верхній частині стебла, на чашечках і приквітках. Дуже поліморфний таксон, що значно варіює (особливо в південних регіонах України) за ступенем розвитку опушення на стеблі і листках (від майже голих до сіроповстистих знизу), наявністю чи відсутністю залозистих волосків у верхній частині стебла, формою та розміром покривних листків, висотою пагонів, розмірами чашечок і т.д. До синонімів Phlomoides tuberosa (раніше – Phlomis tuberosa), на нашу думку, мають належати назви Phlomis glandulifera, P. jailicola, P. piskunovii i P. stepposa, які окремими авторами розглядалися як самостійні види.
 |
| Залізнячок бульбистий (Phlomoides tuberosa) на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
141. Чина весняна (Lathyrus vernus)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Південний і Західний Сибір.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу і на півночі степової зони. В АР Крим, Запорізькій, Миколаївській і Херсонській областях зовсім не трапляється. Південна межа ареалу проходить такою умовною лінією: Балта – Кропивницький – Дніпро – Горлівка.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Квітує рано навесні і легко впізнається за парнопірчастими листками з 4–8 загострених яйцеподібних чи широкоовальних сегментів, причому вісь листка закінчується гострячком на верхівці. Квітки пониклі, зібрані по 3–8 в гроноподібні суцвіття, квітконоси приблизно дорівнюють за довжиною листкам, пелюстки пурпурово-фіолетові, плід – голий лінійний біб 3,5–5 см завдовжки.
 |
| Чина весняна (Lathyrus vernus) в дубовому лісі на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Чина весняна в грабово-дубовому лісі біля парку "Феофанія" (м. Київ), 22.IV.2024 |
142. Молочай кипарисовий (Euphorbia cyparissias)
Ареал: Європа, Мала Азія, Західний Сибір, занесено на Кавказ, в Середню Азію, на Далекий Схід, в Японію, Північну і Південну Америку, Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп (крім південно-східної частини Лівобережжя) – часто. Іноді культивується як декоративна рослина і може дичавіти. Південно-східна межа природного ареалу проходить такою умовною лінією: Балта – Умань – Чигирин – Лубни – Суми. В степовій зоні та на території Кримського півострова зрідка трапляється саме як здичавіла з культури чи занесена рослина.
Екологія: Сухі луки, світлі ліси, схили, рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших багаторічних видів роду, що мають півмісячні нектарники з добре помітними ріжками (Euphorbia agraria, E. esula, E. kaleniczenkoi, E. virgata, E. saratoi та деякі інші), відрізняється численними вузьколінійними листками і наявністю багатьох неплідних гілочок на сильно розгалуженому стеблі.
 |
| Молочай кипарисовий (Euphorbia cyparissias) на схилі долини річки Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
143. Гусимка піскова (Arabidopsis arenosa)
Ареал: Європа, занесено в Західний Сибір, Казахстан і Північну Америку.
Поширення в Україні: Світлі ліси, чагарники, піщані ділянки, відслонення різних порід.
Екологія: Карпати, Розточчя – спорадично, Полісся, Лісостеп і північна частина степової зони – зрідка. Найчастіше трапляється в західних і правобережних регіонах України, тоді як на Лівобережжі поширена дуже локально і, очевидно, має вважатися чужорідною рослиною. Відсутні знахідки з АР Крим, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Сумської, Донецької і Луганської областей.
Ідентифікація в природі: Від гусимки звичайної (Arabidopsis thaliana, № 125) відрізняється значно більшими ліроподібними з 9–13 листочками, а не цілісними прикореневими листками, а також більшими пелюстками (5–7 мм замість 3–4 мм завдовжки), від інших видів цього роду – відсутністю повзучих неплідних пагонів.
 |
| Гусимка піскова (Arabidopsis arenosa) на просіці серед заплавного лісу на території природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
144. Незабудка рідкоцвіта (Myosotis sparsiflora)
Ареал: Європа (крім атлантичних районів), Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, Західний Сибір, як занесена рослина фіксувалася на Скандинавському півострові і на Далекому Сході.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Розточчі, Поліссі, Лісостепу, Гірському Криму і на півночі степової зони, зрідка – на півдні Степу. Зафіксована в усіх адміністративних областях.
Екологія: Ліси, чагарники, лісосмуги, сади і парки.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду найлегше відрізнити за наявністю білого м’ясистого придатка в основі плода-горішка, який в решти видів незабудок відсутній. Від незабудок дрібноцвітої (Myosotis stricta) і української (M. ucranica) відрізняється більшими розмірами усіх частин рослини і довшими квітконіжками, що при плодах в 2–5 разів перевищують за довжиною чашечки, від незабудки польової (M. arvensis) – екологією (надає перевагу затіненим і дещо зволоженим, а не відкритим сухим місцям) і відкритою, а не замкненою при плодах чашечкою. Візуально схожий пупівник лісовий (Memoremea scorpioides) можна ідентифікувати за плодами, що складаються не з поодиноких, а із зібраних по 4 опушених горішків.
 |
| Незабудка рідкоцвіта (Myosotis sparsiflora) в заплавному дубовому лісі на території природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
 |
| Незабудка рідкоцвіта в грабово-дубовому лісі біля селища Пирогів (м. Київ), 05.V.2024 |
145. Ряст Пачоського (Corydalis paczoskii)
Ареал: Східна Європа (Україна) і Кавказ. Північнопричорноморський ендемічний вид.
Поширення в Україні: Степова зона (переважно на Лівобережжі) – дуже рідко, Гірський Крим – часто. На материковій частині України зафіксовано тільки в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській і Херсонській областях, де потребує охорони на регіональному рівні.
Екологія: Світлі ліси, чагарники.
Ідентифікація в природі: Від ряста щільного (Corydalis solida, № 39) відрізняється меншими розмірами, довшими (20–25 замість 10–15 мм) лінійними коробочками та зазвичай галузистими стеблами, від ряста проміжного (C. intermedia, № 88) – завжди зубчастими приквітками.
 |
| Ряст Пачоського (Corydalis paczoskii) в сосново-робінієвому насадженні на території природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
146. Роговик Шмальгаузена (Cerastium schmalhausenii)
Ареал: Виключно східноєвропейський вид, поширений від Південного Буга до басейна Дона. Морфологічно дуже близькі вікаріанти ростуть західніше: C. bulgaricum – в Болгарії, Румунії і Греції, C. ramosissimum – на Піренейському півострові і на півночі африканського континенту.
Поширення в Україні: Степова зона і Гірський Крим – спорадично. Північна межа проходить такою умовною лінією: Первомайськ – Дніпро – Сєвєродонецьк.
Екологія: Піски, піщані узлісся соснових лісів, відслонення різних порід.
Ідентифікація в природі: Від інших однорічних видів роду Cerastium можна відрізнити за трикутно-зрізаною в основі чашечкою, блідо-рожевими, а не білими пелюстками та опушенням виключно із залозистих волосків. Популяції з пісків пониззя Південного Бугу в околицях м. Миколаїв з трохи дрібнішими чашолистками 3–5 мм завдовжки, дещо відігнутими після цвітіння донизу квітконіжками та світлішими жовтувато-буруватими насінинами, що не мають горбочків (тип назви Cerastium schmalhausenii), дещо відрізняються від рослин з решти регіонів степової зони, що мають чашолистки 3,5–7 мм завдовжки, більш-менш прямі після цвітіння квітконіжки і буруваті насінини з помітними горбочками. Останні виділялися раніше як самостійний вид Cerastium pseudobulgaricum, однак його самостійність зараз вважається спірною.
 |
| Роговик Шмальгаузена (Cerastium schmalhausenii) на пісках борової тераси Дніпра на території природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
147. Вероніка Дилленія (Veronica dillenii)
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Казахстан, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся, Лісостеп, Степ – спорадично. В Криму і приморських районах не трапляється.
Екологія: Піски, узлісся соснових лісів, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від вероніки весняної (Veronica verna) відрізняється більшим віночком, що має блакитний колір і приблизно дорівнює чашечці за довжиною, і довгим стовпчиком, що перевищує виїмку округлої в основі коробочки (у V. verna пелюстки рожево-блакитні і завжди коротші за чашолистки, стовпчик короткий і не перевищує за довжиною виїмку коробочки, а сама коробочка в основі є помітно клиноподібною), від вероніки трилистої (V. triphyllos) – коротшими за приквітки квітконіжками та пірчасто-5–7-роздільними (а не долонеподібно 3–5-розсіченими) листками, від інших однорічних видів роду – пірчастими стебловими листками.
 |
| Вероніка Дилленія (Veronica dillenii) на пісках борової тераси Дніпра в природному заповіднику "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
 |
| Вероніка Дилленія на піщаній ділянці біля залізниці в околицях с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 27.V.2024 |
148. Цмин пісковий (Helichrysum arenarium)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Розточчя, Полісся, Лісостеп, Степ, Гірський Крим – часто.
Екологія: Піски, степові схили, відслонення, сухі луки, узлісся соснових лісів.
Ідентифікація в природі: Відома багатьом лікарська рослина, що квітує протягом усього літа до пізньої осені, її легко впізнати за щільними здерев’янілими розгалуженими кореневищами, сіроповстистими стеблами з численними цілокраїми довгасто-ланцетними сидячими листками. Кошики майже кулясті, 5–7 мм завдовжки, зібрані в щиткоподібне загальне суцвіття, обгортка з численних (до 50) черепичастих голих лимонно-жовтих або жовтогарячих листочків, зовнішні з яких є значно коротшими за внутрішні. Квітки трубчасті, помаранчеві, вкриті вгорі золотистими залозками, сім’янки дрібні (близько 1 мм завдовжки), довгасті, з однорядним чубком.
 |
| Цмин пісковий (Helichrysum arenarium) на пісках борової тераси Дніпра на території природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
 |
| Цмин пісковий на пісках борової тераси річки Берестова неподалік с. Попівка Красноградського району Харківщини, 25.V.2024 |
149. Осока колхідська (Carex colchica)
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, Казахстан, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Правобережне і Лівобережне Полісся – зрідка (долина р. Дніпро), Правобережний Лісостеп (долини Дніпра, Тясмина, Савранки і Кодими) – зрідка, Лівобережний Лісостеп (долини Дніпра, Удаю, Псла, Ворскли, Мерли, Можа і Сіверського Дінця), степова зона (приморські райони, долини Дніпра, Південного Буга, Орелі, Берестової, Самари, Вовчої, Молочної, Сіверського Дінця, Оскола, Красної, Айдара) – спорадично або досить часто. В Криму зрідка трапляється у Присивашші, на Керченському Приазов’ї, Тарханкутському півострові, в околицях Євпаторії і Севастополя.
Екологія: Континентальні і приморські піски. Є одним з характерних видів-піонерів первинних стадій заростання піщаних екотопів.
Ідентифікація в природі: Від осоки ранньої (Carex praecox) відрізняється дуже опуклими спереду яйцеподібними, а не довгастими мішечками з рівномірно розширеним, а не звуженим в основі крилом та досить товстими кореневищами до 3 мм (а не 1–1,5 мм) завтовшки. Один з найксерофільніших видів роду, що належить до підроду Vignea і має усі однакові за зовнішнім виглядом двостатеві колоски та на відміну від більшості видів цього підроду – довгі повзучі і дещо здерев’янілі кореневища, які формують стебла, що ростуть більш-менш чіткими рядами.
 |
| Осока колхідська (Carex colchica) на пісках борової тераси Дніпра в природному заповіднику "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
 |
| Осока колхідська на піщаному узліссі соснового лісу за с. Маховик Красноградського району Харківщини, 25.V.2024 |
150. Клен татарський (Acer tataricum)
Ареал: Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна, Центральна і Східна Азія, як занесена рослина зафіксовано ще у Західній Європі та Північній Америці.
Поширення в Україні: Карпати і Розточчя – зрідка, Закарпаття, Полісся (крім північно-західних районів, де трапляється рідше), Лісостеп і Степ – часто. В Криму поширений локально і є чужорідною рослиною, яка дичавіє з лісосмуг та інших місць культивування.
Екологія: Ліси (найчастіше широколистяні, рідше – хвойно-широколистяні), зарості чагарників. Бере вагому участь у формуванні деревних і чагарникових угруповань степової смуги і є характерним компонентом байрачних лісів на схилах балок. До "Зеленої книги України" уключені угруповання пухнастодубових лісів татарськокленових (Quercetа (pubescentis) acerosa (tatarici), Одеська обл.), які потребують охорони на загальнодержавному рівні.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду легко відрізнити за цілісними чи неглибоко-3-лопатевими довгасто-яйцеподібними з країв двічі пилчастими листками.
 |
| Клен татарський (Acer tataricum) серед чагарників на уступі борової тераси Дніпра в природному заповіднику "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська область), 11.IV.2024 |
 |
| Клен татарський на узліссі заплавного лісу в прирусловій частині річки Ворскла в селі Буланове Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
 |
| Лелека чорний (Ciconia nigra, "Червона книга України") під час весняної міграції в с. Забір'я Фастівського району Київщини, 05.IV.2024 (цього разу на одному з рибогосподарських ставків рано вранці було цілих три особини) |
 |
| Коловодник ставковий (Tringa stagnatilis, "Червона книга України") на весняній міграції в с. Забір'я Фастівського району Київщини, 05.IV.2024 (фото технічні, але зображують мого "лайфера", тобто вперше знайденого за все життя птаха) |
 |
| Грицик великий (Limosa limosa, "Червона книга України") на міграції в с. Забір'я Фастівського району Київщини, 05.IV.2024 |
 |
| Плоскотілка червона (Cucujus cinnaberinus, "Червона книга України") в дубовому лісі неподалік с. Тернівщина Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
 |
| Ethmia pyrausta - дуже локально поширений дрібний метелик, знайдений в балці між селами Циганське і Косточки Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
Adoxaceae: Adoxa moschatellina (23)
Amaryllidaceae: Galanthus nivalis (32)
Apiaceae: Aegopodium podagraria (29), Chaerophyllum temulum (22), Sanicula europaea (18)
Apocynaceae: Asclepias syriaca (16), Vinca minor (31)
Araliaceae: Hedera helix (3)
Aristolochiaceae: Asarum europaeum (30)
Asteraceae: Aposeris foetida (70), Artemisia absinthium (36), A. austriaca (85), Echinops sphaerocephalus (35), Erigeron annuus (59), Helichrysum arenarium (148), Lapsana communis (54), Onopordum acanthium (37), Petasites spurius (110), Psephellus sumensis (114), Tussilago farfara (33)
Berberidaceae: Berberis vulgaris (127)
Betulaceae: Alnus glutinosa (14), Betula pendula (137), Carpinus betulus (128), Corylus avellana (11)
Boraginaceae: Myosotis sparsiflora (144), Pulmonaria obscura (43)
Brassicaceae: Alliaria petiolata (51), Arabidopsis arenosa (143), A. thaliana (125), Capsella bursa-pastoris (129), Cardamine glanduligera (65), C. impatiens (97), Draba nemorosa (133), Erophila verna (49), Noccaea perfoliata (90)
Campanulaceae: Campanula persicifolia (53)
Caryophyllaceae: Alsine media (55), Cerastium schmalhausenii (146), Holosteum umbellatum (103), Rabelera holostea (41)
Ceratophyllaceae: Ceratophyllum demersum (99)
Chenopodiaceae: Bassia prostrata (116)
Colchicaceae: Colchicum bulbocodium (109)
Crassulaceae: Hylotelephium maximum (121), Sedum acre (93), Sempervivum ruthenicum (119)
Cucurbitaceae: Echinocystis lobata (131)
Cyperaceae: Carex caryophyllea (122), C. colchica (149), C. digitata (67), C. ericetorum (120), C. pilosa (20)
Dryopteridaceae: Dryopteris carthusiana (10), D. dilatata (21), D. filix-mas (26), Polystichum aculeatum (68)
Equisetaceae: Equisetum hyemale (17)
Ericaceae: Calluna vulgaris (124)
Euphorbiaceae: Euphorbia cyparissias (142), Mercurialis perennis (46)
Fabaceae: Astragalus dasyanthus (108), Caragana frutex (112), Lathyrus vernus (141), Oxytropis pilosa (83)
Geraniaceae: Geranium robertianum (9)
Grossulariaceae: Ribes uva-crispa (52)
Hyacinthaceae: Hyacinthella leucophaea (105), Muscari neglectum (104), Scilla bifolia (38), S. siberica (73)
Hydrocharitaceae: Stratiotes aloides (40)
Iridaceae: Crocus reticulatus (79), Iris pumila (106), I. sibirica (6)
Juncaceae: Juncus effusus (102), Luzula campestris (123)
Lamiaceae: Ajuga reptans (69), Glechoma hederacea (50), Glechoma hirsuta (138), Lamium amplexicaule (84), L. galeobdolon (45), L. maculatum (111), L. purpureum (117), Phlomoides tuberosa (140), Salvia aethiopis (91)
Lemnaceae: Lemna minor (15)
Liliaceae: Gagea erubescens (87), G. lutea (42), G. minima (71), G. pusilla (75), Tulipa sylvestris (89)
Lycopodiaceae: Lycopodium clavatum (25)
Oleaceae: Ligustrum vulgare (4)
Orchidaceae: Neottia nidus-avis (56)
Oxalidaceae: Oxalis acetosella (62)
Papaveraceae: Chelidonium majus (8), Corydalis cava (66), C. intermedia (88), C. marschalliana (94), C. paczoskii (145), C. solida (39)
Pinaceae: Picea abies (28), Pinus sylvestris (12)
Plantaginaceae: Veronica dillenii (147), V. persica (58), V. polita (76), V. sublobata (92)
Plumbaginaceae: Goniolimon tataricum (115)
Poaceae: Poa annua (132), Stipa capillata (34)
Polygonataceae: Polygonatum multiflorum (100)
Primulaceae: Androsace elongata (82)
Ranunculaceae: Adonis vernalis (86), Anemonoides nemorosa (64), A. ranunculoides (44), A. sylvestris (107), Ficaria verna (24), Isopyrum thalictroides (63), Myosurus minimus (134), Pulsatilla pratensis (118), Ranunculus auricomus (96), R. cassubicus (72), R. illyricus (81), R. pedatus (5), R. polyanthemos (7), R. repens (101), R. sceleratus (27)
Rosaceae: Filipendula ulmaria (95), F. vulgaris (80), Geum urbanum (57), Potentilla humifusa (113), Pyrus communis (139)
Rubiaceae: Galium odoratum (19)
Salicaceae: Salix acutifolia (48), S. caprea (60), S. cinerea (130), S. pentandra (13)
Santalaceae: Viscum album (1)
Sapindaceae: Acer negundo (2), A. platanoides (136), A. tataricum (150)
Saxifragaceae: Chrysosplenium alternifolium (47)
Ulmaceae: Ulmus laevis (61)
Urticaceae: Humulus lupulus (126)
Violaceae: Viola ambigua (77), V. hirta (135), V. mirabilis (98), V. odorata (74), V. suavis (78)
Попередні повідомлення цієї рубрики:
