Продовжую фотографувати судинні рослини флори України в 2024 році з метою досягти позначки в тисячу знайдених видів і пропоную вашій увазі другий допис в рамках проєкту "Тисяча рослин і як їх розпізнати" (перша частина, якщо ще не бачили, доступна за цим посиланням). Перші 50 видів я зміг зафіксувати фактично аж за три місяці (з 1 січня по 20 березня), але цілком очікувано, що далі справа пішла легше і швидше. Наступні 50 видів, тобто ті, що потрапили в це повідомлення, були виявлені буквально упродовж восьми календарних днів, з 23 по 31 березня, з початком перших кількаденних ботанічних експедицій на Львівщину і Полтавщину та одноденної поїздки до Бакумівки на Київщині.
51. Кінський часник звичайний (Alliaria petiolata)
Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено в Північну і Південну Америку, Східний Китай, Корею і на Далекий Схід.
Поширення в Україні: Досить звичайна рослина на усій території України, крім півдня степової зони та рівнинних районів Криму, де трапляється зрідка. Зафіксована в усіх адміністративних регіонах.
Екологія: Листяні ліси, зарості чагарників, лісосмуги, сади, парки та інші затінені рудералізовані екотопи.
Ідентифікація в природі: Впізнається за характерними гострозубчастими листками із серцеподібною основою (прикореневі – ниркоподібні на довгих черешках, стеблові – трикутно-яйцеподібні), китицеподібним суцвіттями із цілокраїми білими пелюстками та довгими (3–5 см завдовжки) відхиленими стручками.
 |
| Кінський часник звичайний (Alliaria petiolata) в дубовому лісі біля с. Бакумівка Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Кінський часник звичайний у заплавному дубовому лісі на території природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" (Дніпропетровська обл.), 11.IV.2024 |
 |
| Кінський часник звичайний у кленово-дубовому лісі у заплаві р. Ворскла неподалік с. Головач Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
52. Аґрус звичайний (Ribes uva-crispa)
Родина: Аґрусові (Grossulariaceae).
Ареал: В природному стані вид поширений в Європі, на Кавказі, в Західній Азії та горах Північної Африки. Широко культивується як їстівна рослина і нерідко трапляється у здичавілому стані, занесений в Північну і Південну Америку, Центральну і Східну Азію, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: В дикорослому стані, мабуть, трапляється лише в горах Карпат, здичавілі чи занесені рослини відомі з лісової, лісостепової і північної частини степової зон. Вирощується в культурі на усій території нашої держави.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Дикорослий аґрус візуально є дуже подібним до культивованого: це невисокий кущ до 1 м заввишки, вкритий міцними 2–3(5)-роздільними, рідше простими шипами до 15 мм завдовжки, його листки є пальчасто-3–5-лопатевими з тупими зарубчастими кінцевими сегментами, квітки поодинокі або зібрані по 2–3, мають дзвоникоподібну зеленувату опушену чашечку і білуваті чи червонуваті двороздільні пелюстки, плід – куляста або довгаста ягода, зазвичай рясно вкрита залозистими щетинками.
 |
| Аґрус звичайний (Ribes uva-crispa) у здичавілому стані в дубовому лісі біля с. Бакумівка Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Аґрус звичайний серед чагарників на березі р. Прут в околицях селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківщини, 12.V.2024 |
53. Дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia)
Родина: Дзвоникові (Campanulaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір, занесено в Північну і Південну Америку, Казахстан, Японію і Нову Зеландію. Іноді вирощується в культурі як декоративна рослина.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – спорадично, північна частина степової зони – зрідка, Гірський Крим – дуже рідко. Зафіксовано в усіх адміністративних областях, за винятком Миколаївської та Херсонської.
Екологія: Листяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, зарості чагарників, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Від інших наших видів цього роду легко відрізнити за великими блакитними квітками та вузькими лінійно-ланцетними цілокраїми (верхні стеблові) чи зарубчастими (прикореневі і нижні стеблові) шкірястими листками. Від дзвоників Стевена або алтайських (Campanula stevenii subsp. altaica; в Україні ростуть тільки у східній частині лісостепової і степової зон на Лівобережжі) відрізняється помітно відхиленими, а не притиснутими до віночка частками чашечки.
 |
| Дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia) в дубовому лісі біля с. Бакумівка Бориспільского району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Дзвоники персиколисті на вирубці соснового лісу в околицях с. Дівички Бориспільського району Київщини, 01.VII.2024 |
54. Празелень звичайна (Lapsana communis)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, Північна Африка, занесено в Північну і Південну Америку, Південно-Східну Азію, Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Досить часто в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу та північній частині степової зони, зрідка – на півдні Степу.
Екологія: Ліси, зарості чагарників, нерідко також росте в садах і парках, лісосмугах та на більш-менш затінених рудералізованих ділянках.
Ідентифікація в природі: Дуже характерна рослина з галузистими стеблами, ліроподібно-пірчасто-розсіченими нерівнозубчастими з країв листками з дуже збільшеною кінцевою часткою, дрібними (до 6 мм завдовжки) малоквітковими кошиками, зібраними у волотеподібний щиток. Квітки блідо-жовті, в 1,5 рази перевищують обгортку, сама обгортка кошиків дворядна, зовнішні листочки в числі 3–5, короткі і яйцеподібні, внутрішні – в числі 8–9, ланцетні, в 5–7 разів довші за зовнішні. Сім’янки голі, без чубка.
 |
| Празелень звичайна (Lapsana communis) в дубовому лісі біля с. Бакумівка Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
55. Мокрець середній (Alsine media)
Родина: Гвоздичні (Caryophyllaceae).
Ареал: Майже уся Євразія (крім окремих регіонів Центральної і Південно-Східної Азії), Північна і частково Центральна Африка, занесено в Північну і Південну Америку, Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Трапляється на усій території. Дуже поширений вид.
Екологія: Різноманітні більш-менш затінені рудеральні екотопи – узбіччя доріг, канави, краї полів, просіки в лісах, лісосмуги, сади і парки, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший в Україні представник складного таксономічного комплексу Alsine media aggr. (раніше був відомий під назвою Stellaria media), впізнається за низенькими (часто полеглими і розпростертими) стеблами і дрібними двороздільними білими пелюстками. Від мокреця занедбаного (Alsine neglecta, трапляється спорадично в степовій зоні та Криму і зрідка як занесена рослина – в Лісостепу) відрізняється дрібнішими пелюстками, які не перевищують чашечку та менш вираженими горбочками на насінинах, від мокреця безпелюсткового (A. apetala або A. pallida; Карпати, Крим, південь степової зони) – добре розвиненими, а не редукованими пелюстками, тичинками в кількості 3–5, а не 1–3, а також довшими (понад 8 мм) часто відхиленими донизу квітконіжками, від мокреця рудерального (Alsine ruderalis або ж Stellaria ruderalis; поки що в Україні цей таксон відомий лише з Львівської області) – полеглими, а не прямими стеблами до 80 см заввишки і також менш помітними горбочками на насінинах.
 |
| Мокрець середній (Alsine media) на просіці в дубовому лісі біля с. Бакумівка Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Мокрець середній у заболоченому лісі неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
56. Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis)
Родина: Зозулинцеві (Orchidaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір, Північна Африка.
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття, Розточчя, Правобережне Полісся і Правобережний Лісостеп, Гірський Крим – спорадично, Лівобережне Полісся і Лівобережний Лісостеп – зрідка, північна частина Лівобережного Степу – дуже рідко. Уключено до "Червоної книги України".
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Одна з небагатьох сапрофітних рослин у флорі України, що повністю позбавлена хлорофілу і відповідно не має зелених листків. Від інших наших орхідей-сапрофагів (Corallorhiza trifida, Epipogium aphyllum i Limodorum abortivum) гніздівка звичайна відрізняється жовтувато-коричневими квітками, глибокодволопатева губа яких не має шпорця. Кореневище вкорочене і несе численні товсті вигнуті корені, які формують щільне гніздоподібне утворення, завдяки якому ця рослина й отримала свою назву. Квітки зібрані у досить щільну китицю, мають приємний медовий запах, а плоди-коробочки після висіювання насіння зберігаються на рослині тривалий час і їх можна побачити навіть в осінньо-зимовий період. Від під’ялинника звичайного (Monotropa hypopitys, що також є сапротрофом і росте в схожих екологічних умовах, але належить до зовсім іншої родини – вересові або Ericaceae) гніздівка звичайна відрізняється китицями з численнішими квітками, які спрямовані вгору, а не відхилені донизу.
 |
| Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) в дубовому лісі біля с. Бакумівка Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Гніздівка звичайна в буково-ялиновому лісі на підйомі на полонину Борсучина із селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківщини, 12.V.2024 |
57. Гравілат міський (Geum urbanum)
Родина: Шипшинові (Rosaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, Західний Сибір, Північна Африка, занесено в Північну Америку, на Далекий Схід, в Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На більшій частині території України трапляється дуже часто, на півдні степової зони і в Степовому Криму – зрідка.
Екологія: Ліси, чагарники, лісосмуги, сади, парки.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України. Від гравілата алепського (Geum aleppicum) відрізняється меншими за розміром квітками та довговолосистим квітколожем, а також м’яким, а не жорстким опушенням усієї рослини, від гравілата річкового (G. rivale) – прямими, а не пониклими квітками з жовтими, а не червонуватими пелюстками.
 |
| Гравілат міський (Geum urbanum) у лісосмузі біля залізничної платформи "Поліський" в околицях м. Березань Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Гравілат міський у лісосмузі на південній околиці с. Нижня Ланна Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 |
58. Вероніка перська (Veronica persica)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae), раніше – ранникові (Scrophulariaceae).
Ареал: Природні осередки виду зосереджені на Кавказі та в Західній Азії, як занесена рослина активно розповсюджується в Європі, Центральній і Південно-Східній Азії, Північній і Південній Америці, Африці, Австралії та Новій Зеландії.
Поширення в Україні: Спорадично на усій території. Чужорідна рослина з високим ступенем натуралізації.
Екологія: Поля, узбіччя доріг, канави та інші рудеральні екотопи, зрідка трапляється також в садах і парках, лісосмугах, на луках і пасовищах.
Ідентифікація в природі: Належить до групи однорічних видів роду Veronica, що мають лежачі стебла і одиничні квітки, розташовані в пазухах стеблових листків. Візуально схожа з веронікою блискучою (V. polita, див. № 76) і відрізняється помітно більшими квітками на довших квітконіжках, але найдостовірніше розрізнити ці види під час плодоношення, оскільки лопаті коробочки у V. persica кілюваті з добре помітними жилками і розходяться під тупим (а не прямим чи гострим, як у V. polita) кутом. Ще може бути сплутана з веронікою ниткуватою (V. filiformis), але на відміну від останньої має значно менші за розміром усі частини рослини, а також коротші квітконіжки.
 |
| Вероніка перська (Veronica persica) на полі біля залізничної платформи "Поліський" в околицях м. Березань Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
59. Злинка однорічна (Erigeron annuus)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: В природних умовах росте в помірних регіонах Північної Америки, як занесена рослина широко розповсюджена в Європі, на Кавказі, в Західній, Центральній і Південно-Східній Азії, Південній Америці.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширена чужорідна рослина з високим ступенем натуралізації, активно проникає в усі типи природних ландшафтів.
Екологія: Луки, схили, чагарники, світлі ліси, лісосмуги, поля та різні рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Впізнається за характерним "ромашкоподібним" виглядом (дрібні кошики 13–20 мм в діаметрі з вузьколінійними білими чи блідо-рожевими язичковими квітками, що в декілька разів перевищують за довжиною обгортку, зібрані у щитковидно-волотеподібне загальне суцвіття), але при цьому усі листки цілісні, прикореневі і нижні стеблові – яйцеподібні, верхні – ланцетні чи вузьколанцетні, з країв нерівномірно-великозубчасті. У вітчизняних ботанічних джерелах вид відомий ще під назвами Stenactis annua i Phalacroloma annuum. Від злинки щетинястої (Erigeron strigosus) вид відрізняється більшими і ширшими листками з добре вираженими зубцями (в E. strigosus майже усі листки цілокраї, лише нижні з окремими поодинокими зубцями, а на верхівці тупуваті).
 |
| Злинка однорічна (Erigeron annuus) в лісосмузі біля залізничної платформи "Поліський" в околицях м. Березань Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Злинка однорічна на узліссі соснового лісу біля с. Млинки Полтавського району Полтавщини, 26.V.2024 |
60. Верба козяча (Salix caprea)
Родина: Вербові (Salicaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна, Центральна (Казахстан) і Східна (Китай, Корея, Японія, Східний Сибір і Далекий Схід) Азія, занесено в Північну і Південну Америку, Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття, Розточчя, Полісся, північна частина Лісостепу – часто, південна частина Лісостепу і північ степової зони, а також Гірський Крим – зрідка. Не зафіксована в Херсонській і Миколаївській областях.
Екологія: Світлі ліси, часто також росте на узліссях та вирубках.
Ідентифікація в природі: Подібна за зовнішнім виглядом до верби попелястої (Salix cinerea), від якої відрізняється життєвою формою (завжди дерево, а не кущ), екологією (росте на сухіших місцях) та дуже великими листками (10–18 см завдовжки і 5–8 см завширшки, найбільші за розміром серед усіх наших видів цього роду), за формою від майже округлих і широкояйцеподібних до ланцетних, знизу вкритих щільним сірувато-повстистим опушенням. Утворює гібриди з вербою попелястою та деякими іншими видами, що також квітують в Україні рано навесні до появи листків (S. aurita, S. myrsinifolia, S. silesiaca тощо).
 |
| Верба козяча (Salix caprea) в лісосмузі біля залізничної платформи "Поліський" в околицях м. Березань Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| Верба козяча серед чагарників на березі р. Павлівка біля с. Проців Бориспільського району Київщини, 20.IV.2024 |
61. В'яз гладкий (Ulmus laevis)
Родина: В'язові (Ulmaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір, в культурі також в Південно-Східній Азії, Африці, Північній і Південній Америці.
Поширення в Україні: Трапляється на усій території: в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу – часто, в Степу і Гірському Криму – зрідка. Нерідко також використовують для створення лісонасаджень, на півдні материкової частини степової зони і в Степовому Криму, мабуть, росте тільки в культурі чи випадково дичавіє з місць культивування.
Екологія: Ліси (переважно широколистяні у заплавах річок як супутник чи співдомінант дуба звичайного), чагарники, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду найлегше відрізнити навесні за довгими квітконіжками (до 15 мм завдовжки, у решти видів – до 3 мм завдовжки), кулястими з країв війчастими, а не довгастими чи еліптичними голими плодами, багатоквітковими пучкоподібними суцвіттями і вузькими гострокінцевими листковими бруньками. Крім того, від в’яза низького (Ulmus pumila) цей вид відрізняється нерівнобокою в основі пластинкою та загалом більшими листками, від в’яза гірського (U. glabra) – відсутністю густого рівномірного опушення на молодих пагонах (самі пагони в U. laevis розсіяно опушені або зовсім голі) і голими та гладенькими зверху листками, від в’яза малого або береста (U. minor) – більшими листками, відсутністю червонуватих залозок на нижньому боці пластинки та коркових наростів на молодих пагонах.
 |
| В'яз гладкий (Ulmus laevis) у лісосмузі біля залізничної платформи "Поліський" в околицях м. Березань Броварського району Київщини, 23.III.2024 |
 |
| В'яз гладкий у заплаві р. Коломак неподалік Затуринської очисної системи (м. Полтава), 13.IV.2024 |
 |
| В'яз гладкий в полезахисній лісосмузі неподалік с. Куми Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 |
62. Квасениця звичайна (Oxalis acetosella)
Родина: Квасеницеві (Oxalidaceae).
Ареал: Більша частина Євразії, в горах Північної Африки вважається зниклим видом.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Закарпаття, Правобережне Полісся – часто, Правобережний Лісостеп і Лівобережне Полісся – зрідка. Південно-східна межа ареалу проходить такою умовною лінією: Могилів-Подільський – Вінниця – Київ – Чернігів – Новгород-Сіверський.
Екологія: Широколистяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, чагарники.
Ідентифікація в природі: Від інших зафіксованих на території України видів цього роду легко відрізняється відсутністю надземних стебел (листки і квітконоси з поодинокими квітками виходять безпосередньо з повзучого кореневища), більшими квітками з білими пелюстками до 20 мм завдовжки, що мають рожеві жилки і жовтувату пляму в основі.
 |
| Квасениця звичайна (Oxalis acetosella) в грабово-буковому лісі біля с. Чемеринці Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
63. Рутвичка звичайна (Isopyrum thalictroides)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Європа (від Іспанії до України).
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, на Закарпатті, в Правобережному Поліссі, Розточчі і Правобережному Лісостепу (на схід – до р. Дніпро), як інтродукована рослина знайдена на Лівобережному Поліссі (парк природи "Беремицьке" на Чернігівщині).
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Своєрідний ранньовесняний лісовий ефемероїд, що є дещо схожим з наступним видом (Anemonoides nemorosa), від якого легко відрізняється подвійно-трійчастими листками з короткими кінцевими сегментами і розгалуженим багатоквітковим (до 10 квіток) суцвіттям.
 |
| Рутвичка звичайна (Isopyrum thalictroides) в грабово-буковому лісі біля с. Чемеринці Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Рутвичка звичайна в буково-ялиновому лісі на підйомі на г. Кукул із селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківщини, 10.V.2024 |
64. Анемона дібровна (Anemonoides nemorosa)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, як занесена рослина знайдена ще в Північній Америці, Новій Зеландії, Японії та на Алтайському краї.
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття, Розточчя – часто, Правобережне Полісся – спорадично, Правобережний Лісостеп – зрідка. На Лівобережному Поліссі трапляється дуже локально, вказівки для північної частини Лівобережного Лісостепу (Сумська область) потребують підтвердження. Вказівки для південніших регіонів (Полтавська і Луганська області) є помилковими і належать до анемони лісової (A. sylvestris).
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний лісовий ефемероїд, від попереднього виду (Isopyrum thalictroides) відрізняється одиничними пониклими квітками і довшими кінцевими сегментами подвійно-3-розсічених листків, від анемони жовтецевої (Anemonoides ranunculoides; див. № 44) – білими або рожевуватими листочками оцвітини в числі 6–8, а не 5, а також довшими черешками стеблових листків, від анемони лісової (A. sylvestris) – меншою за розміром оцвітиною, відсутністю прикореневих листків і коротко-притиснутопухнастими, а не білоповстистими сім’янками.
 |
| Анемона дібровна (Anemonoides nemorosa) в грабово-букових лісах між с. Чемеринці і с. Плеників Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
65. Жеруха залозиста (Cardamine glanduligera)
Родина: Капустяні (Brassicaceae).
Ареал: Центральна і Східна Європа (Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Польща, Україна, як чужорідна рослина – в Австрії та Вірменії).
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття, Розточчя – часто, Західне і частково Житомирське Полісся, Західний Лісостеп – спорадично. На схід доходить на околиць Вінниці і Житомира, як занесений ергазіофіт фіксувалася в околицях Києва і Дніпра.
Екологія: Широколистяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Раніше з двома близькими видами C. bulbifera i C. quinquefolia виділялася в окремий самостійний рід зубниця (Dentaria). Від вказаних видів жеруха залозиста відрізняється завжди трійчастими, а не непарнопірчастими листками, малоквітковими (з 2–5, а не 6–15 квіток) суцвіттями-китицями і темно-пурпуровими, а не рожевими чи рожево-фіолетовими пелюстками.
 |
| Жеруха залозиста (Cardamine glanduligera) у вологому грабово-дубовому лісі біля с. Чемеринці Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Жеруха залозиста в ялиновому лісі на південній околиці селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, 12.V.2024 |
66. Ряст порожнистий (Corydalis cava)
Родина: Макові (Papaveraceae).
Ареал: Європа і Кавказ.
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття, Розточчя, Правобережне Полісся, Правобережний Лісостеп – спорадично або досить часто, північна частина Правобережного Степу, Лівобережне Полісся і Лівобережний Лісостеп – зрідка. На Лівобережжі поширений майже виключно на Придніпровській низовині, у східній частині стає дуже рідкісним і заміщується близьким C. marschalliana. Вказівки для Лівобережного Степу (Дніпропетровська область) потребують підтвердження.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний лісовий ефемероїд. Дуже близьким видом (часто розглядається як підвид рясту порожнистого) є ряст Маршаллів (Corydalis marschalliana або ж C. cava subsp. marschalliana, див. нижче № 95), що має жовтуваті, а не пурпурові чи білі квітки та цілокраї чи з поодинокими зубцями кінцеві сегменти листків. Від рясту щільного (C. solida, № 39) легко відрізнити за відсутністю лускоподібного листка в основі надземного пагона, порожнистим, а не виповненим всередині і загалом значно більшим за розміром бульбокоренем і завжди цілісними приквітками.
 |
| Ряст порожнистий (Corydalis cava) в дубовому лісі біля с. Чемеринці Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Ряст порожнистий в дубовому лісі у підніжжя схилу долини р. Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
67. Осока пальчаста (Carex digitata)
Родина: Смикавцеві (Cyperaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу, на півночі степової зони та в Гірському Криму.
Екологія: Широколистяні і хвойно-широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Впізнається за таким комплексом морфологічних ознак: наявність косого повзучого кореневища з темно-пурпуровими піхвами нижніх листків, суцвіття з 2–4 колосків, з яких верхній є чоловічим, але дещо відігнутим донизу, тому наступний за ним жіночий колосок виглядає найвищим в суцвітті (дуже специфічна і властива тільки цьому виду ознака!), жіночі колоски малоквіткові (до 10 квіток), 1,5–3 см завдовжки, на ніжці до 3 см завдовжки, приквіткові листки з червонуватими піхвами до 2 см завдовжки, без пластинки або з дуже редукованою короткою пластинкою, покривні луски довгасті, на верхівці заокруглені, коротші за мішечки, самі мішечки довгасто-обернено-яйцеподібні, близько 4 мм завдовжки, короткоопушені, без жилок, на верхівці раптово звужені в суцільний конічний носик.
 |
| Осока пальчаста (Carex digitata) в грабово-буковому лісі між селами Чемеринці і Плеників Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Осока пальчаста на схилі яру, вкритого грабово-дубовим лісом, неподалік селища Пирогів (м. Київ), 26.IV.2024 |
68. Багаторядник шипуватий (Polystichum aculeatum)
Родина: Щитникові (Dryopteridaceae) або ж багатоніжкові в широкому розумінні (Polypodiaceae s.l.).
Ареал: Диз'юнктивний, складається з двох окремих фрагментів (Європа, Кавказ, Західна Азія, Північна Африка + гірські регіони Центральної Азії).
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя – спорадично, Волинський Лісостеп, Мале Полісся, Правобережний Лісостеп – зрідка, Лівобережне Полісся, Лівобережний Лісостеп, північна частина степової зони і Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Широколистяні ліси. Надає перевагу ділянкам із сильно розчленованим рельєфом – еродовані схили річкових долин, заліснені балки, яри тощо.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид цього роду на території України, від щитників (Dryopteris) відрізняється дуже жорсткими вічнозеленими листками та щиткоподібним, а не підковоподібним індузієм (покривцем сорусів). Від багаторядника Брауна (Polystichum braunii) відрізняється голими, а не пухнастими зверху та загалом жорсткішими ваями, від багаторядника списоподібного (P. lonchitis) – двічі-тричіпірчастими, а не просто пірчастими ваями.
 |
| Багаторядник шипуватий (Polystichum aculeatum) в грабово-буковому лісі між селами Чемеринці і Плеників Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Багаторядник шипуватий в яру біля хутора Вільний (м. Київ), 04.IV.2024 |
69. Горлянка повзуча (Ajuga reptans)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae).
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія і Північна Африка, занесено в Сибір, Південно-Східну Азію, Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Правобережний Лісостеп – спорадично або досить часто. Іноді культивується як декоративна рослина і зрідка трапляється у здичавілому стані, такі знахідки нині відомі з Лівобережного Лісостепу (околиці м. Харків), Лівобережного Степу (м. Запоріжжя) та Гірського Криму.
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, чагарники, чужорідні популяції тяжіють до рудеральних екотопів (узбіччя доріг, тріщини асфальту, присадибні ділянки, смітники та ін.).
Ідентифікація в природі: Від горлянки женевської (A. genevensis) відрізняється наявністю добре розвинених повзучих пагонів і цілокраїми, а не зарубчастими чи трилопатевими приквітковими листками. У місцях спільного виростання цих двох видів можуть утворюватися перехідні за морфологічними ознаками рослини, які, очевидно, матимуть гібридне походження (в ранзі нотовиду їм належить назва горлянка гібридна – Ajuga × hybrida).
 |
| Горлянка повзуча (Ajuga reptans) в грабово-буковому лісі між с. Чемеринці і с. Плеників Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Горлянка повзуча в ялиновому лісі на південній околиці селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, 12.V.2024 |
70. Щербанець звичайний (Aposeris foetida)
Родина: Айстрові (Asteraceae).
Ареал: Європа (від Іспанії до України і Білорусі).
Поширення в Україні: Карпати, Закарпаття і Розточчя – спорадично, Західний Лісостеп – зрідка, Правобережне Полісся – дуже рідко. Східна межа суцільного ареалу проходить такою умовною лінією: Рава-Руська – Броди – Зборів – Бучач – Заліщики – Чернівці. Ізольований локалітет розташований на Житомирському Поліссі (в яру біля с. Городець Коростенського району; Смик, 1985).
Екологія: Широколистяні, хвойні і хвойно-широколистяні ліси, лісові галявини, полонини.
Ідентифікація в природі: Досить своєрідна за зовнішнім виглядом рослина, що візуально є схожою з видами роду кульбаба (Taraxacum, також має поодинокі кошики на безлистих квітконосах, що виходять з прикореневих листків, і жовті язичкові квітки), але різниться трикутною і ніби обрубаною формою кінцевих листкових сегментів пірчасто-розсічених листків.
 |
| Щербанець звичайний (Aposeris foetida) в грабово-буковому лісі між селами Чемеринці і Плеників Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Щербанець звичайний в ялиновому лісі на підйомі на г. Кукул із селища Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, 10.V.2024 |
71. Зірочки маленькі (Gagea minima)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія.
Поширення в Україні: Карпати – зрідка (у нижньому лісовому поясі), Закарпаття, Прикарпаття, Розточчя – спорадично, Полісся, Лісостеп і північна частина степової зони – часто.
Екологія: Листяні ліси, чагарники, лісові галявини, нижні частини степових схилів, луки.
Ідентифікація в природі: Легко відрізнити від інших видів цього роду за здатністю формувати у місці росту своєрідну "дерновинку", що складається з одного чи декількох генеративних та численних вегетативних пагонів, представленими одиничними прикореневими листками. Така "дерновинка" утворюється завдяки наявності великої кількості дрібних цибулин, з’єднаних кореневими мичками з головною. Головна цибулина в свою чергу складається з двох окремих, менша з них розташована в основі більшої. Від зірочок жовтих (Gagea lutea, № 42) цей вид можна також відрізнити за дуже вузькими (1–3 мм завширшки) прикореневими листками та відтягнуто-загостреними на верхівці листочками оцвітини.
 |
| Зірочки маленькі (Gagea minima) в грабово-буковому лісі між с. Чемеринці і с. Плеників Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
 |
| Зірочки маленькі в байрачному кленово-дубовому лісі на схилі долини р. Коломак неподалік селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
 |
| Зірочки маленькі на лучній ділянці в заплаві р. Супій неподалік с. Соснова Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
72. Жовтець кашубський (Ranunculus cassubicus)
Ареал: Європа, Західний Сибір, Казахстан.
Поширення в Україні: Спорадично в Карпатах, Розточчі, на Поліссі, в Лісостепу і на півночі степової зони.
Екологія: Листяні ліси, лісові галявини, зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Таксономічно проблемний видовий комплекс, що належить до типової секції роду Ranunculus і включає велику кількість апоміктичних мікровидів, які морфологічно є дуже схожими між собою (R. carpaticola, R. czywczynensis, R. subcarpaticus, R. kalinensis, R. gayeri, R. rhombilobus, R. zmudae, R. heuffelii, R. szaferi, R. marmarosensis, R. budensis, R. schwarzii, R. pawlowskii, R. marginicolus) і на території України потребують спеціального дослідження. Від схожого комплексу R. auricomus (див. нижче, № 97) формально відрізняється тільки завжди цілісними округло-ниркоподібними прикореневими листками.
 |
| Жовтець кашубський (Ranunculus cassubicus) в грабово-буковому лісі між селами Чемеринці і Плеників Львівського району Львівщини, 27.III.2024 |
73. Проліска сибірська (Scilla siberica)
Ареал: Східна Європа, Кавказ, Західна Азія, занесено в Західну і Центральну Європу, Сибір та Північну Америку.
Поширення в Україні: Правобережний Лісостеп – спорадично, Лівобережний Лісостеп і північна частина Лівобережного Степу – часто, Гірський Крим – зрідка, південна частина Лівобережного Полісся і північно-східна частина Правобережного Степу – дуже рідко. Нерідко культивується як декоративна рослина і зрідка трапляється у здичавілому стані (такі знахідки відомі із Закарпаття, Розточчя, Правобережного Полісся і півдня степової зони).
Екологія: Широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний лісовий ефемероїд, від проліски дволистої (Scilla bifolia, № 38) відрізняється пониклими квітками, розташованими по 1–3 (а не по 2–20) на стиснутих (а не круглих на поперечному зрізі) квітконосах, більшими за розмірами (10–13 мм замість 6–10 мм завдовжки) синіми, а не бузково-блакитними листочками оцвітини.
 |
| Проліска сибірська (Scilla siberica) у заплавному дубовому лісі на північно-східній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
 |
| Білоквіткова особина проліски сибірської разом з типовими в дубовому лісі біля с. Тернівщина Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
74. Фіалка запашна (Viola odorata)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено в Південно-Східну Азію, Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя – спорадично, Полісся, Лісостеп, північ степової зони, Гірський Крим – часто, південні райони Степу – зрідка. Іноді культивується як декоративна рослина і може траплятися у здичавілому стані (зокрема частина локалітетів на півдні степової зони має належати саме до здичавілих особин).
Екологія: Листяні і хвойно-широколистяні ліси, чагарники, лісосмуги, парки, лісові галявини і вирубки.
Ідентифікація в природі: Від більшості інших видів цього роду відрізняється наявністю добре розвинених повзучих наземних пагонів, що вкорінюються у вузлах, може ще бути сплутана з фіалкою приємною (V. suavis, див. нижче № 78), однак має однотонні темно-фіолетові, а не блакитні з білим зівом пелюстки, квітки з приємним запахом і коротковійчасті прилистки.
 |
| Фіалка запашна (Viola odorata) в терновому чагарнику на узліссі дубового лісу на північно-східній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
 |
| Фіалка запашна в дубовому лісі за с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Фіалка запашна в заплавній діброві на північній околиці м. Полтава (за с. Вакуленці), 01.IV.2024 |
75. Зірочки низенькі (Gagea pusilla)
Ареал: Центральна і Східна Європа, Кавказ, Казахстан, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Південна частина Полісся і Гірський Крим – зрідка, Лісостеп і Степ – часто.
Екологія: Степові схили, піщані узлісся соснових і дубово-соснових лісів, байрачні листяні ліси і заліснені схили балок (на дуже сухих ділянках, що добре прогріваються).
Ідентифікація в природі: Може бути ідентифікована за завжди одиничною цибулиною в основі пагона із світлими жовтувато-бурими зовнішніми лусками, вузьколінійним (до 1,5 мм завширшки) кілюватим прикореневим листком, який за довжиною значно перевищує суцвіття, квітками в кількості 1–7 (зазвичай 2–3), з яких одночасно може квітувати одна, набагато рідше дві, квітконіжками, що під час цвітіння приблизно дорівнюють за довжиною листочкам оцвітини, а в період плодоношення не більше, ніж у 1,5–2 рази їх перевищують і відгинаються вбік чи косо вниз, а також тупуватими на верхівці листочками оцвітини. Серед видів роду Gagea, що тяжіють до степів, на більшій частині території України зірочки низенькі трапляються найчастіше. Дуже близькими до Gagea pusilla є зірочки подільські (G. podolica, відомі нині в Україні з лісостепової і степової зон), що відрізняються більшою кількістю квіток в суцвітті, довшими квітконіжками, що приблизно вдвічі перевищують оцвітину, та надземними пагонами з помітним сизуватим відтінком, зірочки пишні (G. praeciosa, описані з околиць Глухова на Сумщині), що мають загалом більші розміри і суцвіття з 7–10 квіток на квітконіжках, що втричі перевищують за довжиною листочки оцвітини, та зірочки борові (G. pineticola, описані з пісків долини Сіверського Дінця на Харківщини) з дугоподібно відігнутими донизу після цвітіння квітконіжками. Ці три таксони потребують подальшого вивчення, але попередньо розглядаються нами як крайні варіанти морфологічної мінливості G. pusilla і синонімами останньої назви.
 |
| Зірочки низенькі (Gagea pusilla) на степовому схилі долини р. Коломак на північно-східній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
 |
| Зірочки низенькі у насадженні клена ясенелистого в нижній частині схилу балки неподалік с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Зірочки низенькі на степовому схилі балки біля с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
76. Вероніка блискуча (Veronica polita)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено в Південно-Східну Азію, Північну і Південну Америку, Австралію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя – зрідка, Полісся – спорадично, Лісостеп (в тому числі Закарпаття), Степ, Гірський Крим – часто.
Екологія: Поля, перелоги, степові схили, рудеральні місця.
Ідентифікація в природі: Як і вероніка перська (V. persica, № 58) належить до групи однорічних видів з лежачими стеблами і поодинокими квітками в пазухах листків. Від вероніки перської відрізняється дрібнішими (до 8 мм в діаметрі) квітками на коротких квітконіжках, а також лопатями коробочки без кіля і помітних жилок, що розходяться під гострим, а не тупим кутом. Від групи видів V. hederifolia aggr. (див. № 93) відрізняється цілісними зарубчастими, а не неглибоко-3–7-лопатевими листками, більшими яскраво-блакитними з білим зівом пелюстками і дво-, а не чотирилопатевими коробочками, від вероніки рільної (V. agrestis, в Україні відома тільки із Закарпаття, Розточчя та Західного Полісся) - блакитним, а не білуватим віночком та опушенням на чашолистках не тільки із залозистих, а й з коротких простих волосків, від вероніки тьмяної (V. opaca, зафіксовано на Рівненщині, Донеччині та в околицях Києва) - слабкіше опушеними чашолистками, що в основі перекриваються, і довшим стовпчиком, який перевищує виїмку коробочки (у вероніки тьмяної - приблизно дорівнює коробочці).
 |
| Вероніка блискуча (Veronica polita) на степовому схилі долини р. Коломак на північно-східній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
 |
| Вероніка блискуча як бур'ян на перелозі за с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
77. Фіалка двозначна (Viola ambigua)
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Кавказ, Казахстан, Західний Сибір.
Поширення в Україні: Північна частина Лісостепу – зрідка, південь Лісостепу, Степ, Крим – часто.
Екологія: Степові схили, чагарники, узлісся байрачних лісів.
Ідентифікація в природі: Від фіалок запашної (V. odorata, № 74) і приємної (V. suavis, № 78) відрізняється відсутністю повзучих пагонів, загостреними на верхівці трикутними чи довгасто-трикутними листками, від фіалок шершавої (V. hirta) і пагорбкової (V. collina) – зрізаною чи навіть дещо клиноподібною основою листкової пластинки, остання у дорослих листків за довжиною приблизно дорівнює черешку.
 |
| Фіалка двозначна (Viola ambigua) на степовому схилі долини р. Коломак на північно-східній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
 |
| Фіалка двозначна на степовому схилі балки неподалік залізничної платформи "18 км" західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
78. Фіалка приємна (Viola suavis)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя – спорадично, Полісся, Лісостеп, північна частина степової зони і Гірський Крим – часто.
Екологія: Листяні ліси, чагарники, лісосмуги.
Ідентифікація в природі: Дуже схожа з фіалкою запашною (V. odorata, № 74), але має світліші блакитні і часто білі в зіві пелюстки, квітки без запаху (у фіалки запашної пелюстки одноколірні, зазвичай темно-фіолетові, а квітки мають добре відчутний приємний запах), помітно довші війки на прилистках і коротші повзучі пагони (часто бувають підземними). До синонімів цього виду має належати назва V. donetzkiensis, що відрізняється лише дрібнішими і вужчими прилистками з довгими війками, а також гетерофілією – поєднанням в одній прикореневій розетці як округло-ниркоподібних, так і яйцеподібно-трикутних листків.
 |
| Фіалка приємна (Viola suavis) в насадженні робінії звичайної на схилі долини р. Коломак на північно-східній околиці селища Чутове Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
 |
| Фіалка приємна в байрачному дубовому лісі за с. Мачухи Полтавського району Полтавщини, 30.III.2024 |
79. Шафран сітчастий (Crocus reticulatus)
Ареал: Південно-Східна Європа, Кавказ.
Поширення в Україні: Лісостеп і Степ – спорадично, для Криму, очевидно, був вказаний помилково. Уключено до "Червоної книги України".
Екологія: Степові схили балок і річкових долин, світлі ліси, піщані узлісся соснових і дубово-соснових лісів.
Ідентифікація в природі: Ранньовесняний степовий ефемероїд, представник таксономічно проблемного видового комплексу, до якого також входять C. variegatus з Південної Європи i нещодавно описаний з Балкан C. danubensis (українські популяції мають належати саме до цього виду). Усі ці таксони, які вочевидь справді слід вважати самостійними видами, нами поки що розглядаються у складі Crocus reticulatus sensu lato. Легко ідентифікується за листочками оцвітини від блідо-лілових до майже білих (нерідко з жовтуватим відтінком в основі), зовнішні з яких мають добре помітні повздовжні темно-фіолетові смужки.
 |
| Шафран сітчастий (Crocus reticulatus) на степовому схилі в ландшафтному заказнику місцевого значення "Лизняна Балка" між селищем Чутове і с. Черняхівка Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
80. Гадючник звичайний (Filipendula vulgaris)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, Північна Африка, занесено на Далекий Схід, в Північну Америку і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Дуже поширена рослина майже на усій території нашої країни, крім високогір’я Карпат і приморських районів степової смуги.
Екологія: Суходільні луки, степові схили, світлі ліси, лісові галявини і зарості чагарників.
Ідентифікація в природі: Впізнається за дуже характерними переривчасто-пірчастими листками з багатьох (часто понад 20) щільно розташованих пар глибоко-надрізанозубчастих чи пірчасто-розсічених основних сегментів першого порядку, між якими знаходиться по одній парі дуже здрібнених листочків. Квітки білі, шестичленні, зібрані в досить компактні кінцеві волотеподібні суцвіття.
 |
| Гадючник звичайний (Filipendula vulgaris) на степовому схилі в ландшафтному заказнику місцевого значення "Лизняна Балка" між селищем Чутове і с. Черняхівка Полтавського району Полтавщини, 28.III.2024 |
 |
| Гадючник звичайний на степовому схилі балки неподалік залізничної платформи "18 км" західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Гадючник звичайний на луках в заплаві р. Ворскла неподалік с. Головач Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
81. Жовтець ілірійський (Ranunculus illyricus)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія.
Поширення в Україні: Передкарпаття (Буковина) і Полісся – дуже рідко, Лісостеп, Степ і Крим – спорадично.
Екологія: Степові схили, сухі луки, світлі ліси, чагарники.
Ідентифікація в природі: Серед інших видів роду у флорі України легко розпізнати за наявністю густого білоповстистого опушення пагонів, а також за 3-5-7-роздільними стебловими листками з дуже видовженими лінійно-ланцетними частками. До синонімів Ranunuclus illyricus мають також належати назви R. meridionalis i R. scythicus, вказані для півдня України, такі рослини мають сильніше розсічені (з 5 або 7 окремих часток) листки з вужчими кінцевими сегментами.
 |
| Жовтець ілірійський (Ranunculus illyricus) на
степовому схилі балки неподалік залізничної платформи "18 км" західніше
с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Жовтець ілірійський в сосновому лісі в околицях с. Затурине Полтавського району Полтавщини, 13.IV.2024 |
82. Переломник видовжений (Androsace elongata)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія. Дуже близький вид – переломник гострий (A. acuta; або ж підвид – A. elongata subsp. acuta) – росте на тихоокеанському узбережжі Північної Америки.
Поширення в Україні: Лісостеп, Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Степові схили, пагорби, поля, узбіччя доріг та інші відкриті ксерофітні екотопи.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, від переломника північного (Androsace septentrionalis, дуже локальний в Розточчі, Лісостепу і на Поліссі) відрізняється коротшими за чашечку дрібнішими пелюстками, а від переломника великого (A. maxima, спорадично поширений в степовій зоні та в Гірському Криму) – дуже довгими в стадії плодоношення квітконіжками, які майже дорівнюють за довжиною стеблу і набагато перевищують приквітки.
 |
| Переломник видовжений (Androsace elongata) на степовому схилі балки неподалік залізничної платформи "18 км" західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Переломник видовжений на узбіччі ґрунтової дороги між селищем Чутове і с. Стінка Полтавського району Полтавщини, 02.IV.2024 |
83. Горобинець волосистий (Oxytropis pilosa)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і частково Центральна Азія, Південно-Західний Сибір, Монголія.
Поширення в Україні: Лісостеп, Степ, Гірський Крим – спорадично. Північна межа суцільного ареалу проходить такою умовною лінією: Могилів-Подільський – Біла Церква – Прилуки – Суми, ізольований локалітет виявлено північніше – на території Дністровського каньйону неподалік м. Заліщики Тернопільської області.
Екологія: Степові схили, відслонення різних порід.
Ідентифікація в природі: Може бути сплутаний з астрагалом волохатоквітковим (Astragalus dasyanthus), від якого відрізняється добре розвиненими прямими стеблами, дрібнішими квітками і листками. Дуже близький вид – горобинець Палласа (Oxytropis pallasii) – росте в Гірському Криму і має висхідні чи лежачі стебла, світліші (блідо-, а не сірчано-жовті) квітки з більшим за розміром (15–18 замість 10–14 мм завдовжки) прапорцем, а також дещо дрібніші (2–2,5 см в діаметрі проти 2,5–5 см завдовжки) кулясті, а не довгасто-яйцеподібні суцвіття.
 |
| Горобинець волосистий (Oxytropis pilosa) з минулорічними плодами на схилі балки західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Горобинець волосистий на степовому схилі балки неподалік с. Куми Полтавського району Полтавщини, 02.V.2024 |
84. Глуха кропива стеблообгортна (Lamium amplexicaule)
Ареал: Майже уся Євразія, Північна і частово Центральна Африка, занесено на Далекий Схід, в Південну Африку, Північну і Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Закарпаття, Прикарпаття, Розточчя – зрідка, Полісся – спорадично, Лісостеп, Степ і Гірський Крим – часто.
Екологія: Степові схили, поля, піски, а також узбіччя доріг, насипи залізниць та інші рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: Від інших видів роду Lamium, зафіксованих у флорі України, легко відрізнити за сидячими і стеблеобгортними пальчасто-надрізаними або розсіченими покривними листками. До синонімів Lamium amplexicaule ми зараховуємо назви L. stepposum i L. paczoskianum, остання відрізняється від типових рослин майже до основи пальчасто-розсіченими листками з довгими лопатями і за бажанням може бути відокремлена як окрема різновидність – L. amplexicaule var. orientale.
 |
| Глуха кропива стеблообгортна (Lamium amplexicaule) на степовому схилі балки західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Глуха кропива стеблообгортна на піщаному узліссі соснового лісу неподалік с. Портнівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
85. Полин австрійський (Artemisia austriaca)
Ареал: Центральна, Південна і Східна Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, занесено в Західну і Північну Європу (Франція, Німеччина, Бельгія, Норвегія), на Далекий Схід, в Корею і Північну Америку.
Поширення в Україні: Полісся – зрідка (переважно у південній частині), Лісостеп, Степ і Гірський Крим – часто. В Карпатах і Закарпатті відсутня, найзахідніші відомі нам локалітети розташовані в долині р. Дністер на Тернопільшині.
Екологія: Степові схили, піски, сухі луки, пасовища.
Ідентифікація в природі: Досить своєрідна рослина з білувато-повстистими в основі дещо здерев’янілими надземними пагонами, значна частина з яких є неплідними, а інші формують відносно невисокі (до 80 см заввишки) висхідні чи вигнуті квітконосні стебла, листки в загальному обрисі овальні чи яйцеподібні до 3 см завдовжки, від 2–3-роздільних до двічі пірчасто-розсічених, кінцеві сегменти зазвичай вузьколінійні, 1,5–15(17) мм завдовжки і 0,3–1,2(2) мм завширшки, кошики дрібні, сидячі або на ніжках до 2 мм, з обгортками 2,5–3 мм завдовжки, зібрані в загальне волотеподібне суцвіття. Від інших видів роду Artemisia, що мають густе опушення і ростуть в степах України (A. absinthium, A. marschalliana, A. pontica), полин австрійський відрізняється значно меншими розмірами і дрібнішими листками з дуже вузькими кінцевими частками.
 |
| Полин австрійський (Artemisia austriaca) на степовому схилі балки західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Полин австрійський на залізничному насипі між платформами "Копили" і "Микільське" неподалік с. Терешки Полтавського району Полтавщини, 04.V.2024 |
86. Горицвіт весняний (Adonis vernalis)
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Сибір.
Поширення в Україні: Полісся – зрідка, Розточчя, Лісостеп, Степ, Гірський Крим – спорадично. Уключений до "Червоної книги України".
Екологія: Степові схили, світлі ліси, чагарники. Іноді вирощується в культурі як цінна декоративна і лікарська рослина.
Ідентифікація в природі: Впізнається за великими (4–6 см в діаметрі) квітками з 12–20 яскраво-жовтими пелюстками та пальчасто-роздільними голими листками з вузьколінійними до майже щетинкоподібних кінцевими частками. Близький вид – горицвіт волзький (Adonis volgensis) – відрізняється дрібнішими квітками і ширшими лінійно-ланцетними зазвичай розсіяно-пухнастими кінцевими сегментами листків.
 |
| Горицвіт весняний (Adonis vernalis) на степовому схилі балки неподалік залізничної платформи "18 км" західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини, 29.III.2024 |
 |
| Горицвіт весняний на кургані на території комплексної пам'ятки природи місцевого значення "Грушеві могили" (околиці с. Кочубеївка Полтавського району Полтавщини), 02.IV.2024 |
87. Зірочки червонясті (Gagea erubescens)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, Північна Африка. З огляду на номенклатурно-таксономічні проблеми вказане поширення потребує уточнення, частина вказівок цілком може стосуватися інших близьких видів.
Поширення в Україні: Південна частина Полісся – зрідка, Лісостеп і Степ (крім приморських районів) – часто, Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Світлі ліси, чагарники, сухі луки, степові схили.
Ідентифікація в природі: Від зірочок низеньких (G. pusilla, № 75) відрізняється багатоквітковими (до 15 квіток) парасолькоподібними суцвіттями з дрібнішими і загостреними на верхівці листочками оцвітини, що із зовнішнього боку часто мають помітний червонуватий відтінок.
 |
| Зірочки червонясті (Gagea erubescens) на степовому схилі балки за с. Мачухи Полтавського району Полтавщини, 30.III.2024 |
 |
| Зірочки червонясті на піскуватих луках заплави р. Ворскла в околицях с. Тернівщина Полтавського району Полтавщини, 01.IV.2024 |
88. Ряст проміжний (Corydalis intermedia)
Ареал: Європа (від Піренейського півострова до Уралу), в Криму і на Кавказі не росте.
Поширення в Україні: Карпати (в межах Буковинського Передкарпаття і межиріччя Прут–Дністер), Правобережний і Лівобережний Лісостеп – зрідка. Достовірно на території нашої країни цей вид зафіксовано лише в Київській, Полтавській, Сумській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській областях, але у відомих локалітетах він зазвичай росте у великій кількості.
Екологія: Широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Від рясту щільного (C. solida, № 39) відрізняється меншими розмірами, малоквітковими головчастими суцвіттями, коротшими квітконіжками і завжди цілісними приквітками.
 |
| Ряст проміжний (Corydalis intermedia) в байрачному дубовому лісі поблизу с. Мачухи Полтавського району Полтавщини, 30.III.2024 |
 |
| Ряст проміжний в грабово-дубовому лісі біля парку "Феофанія" (м. Київ), 22.IV.2024 |
89. Тюльпан лісовий (Tulipa sylvestris)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Західний Сибір, Північна Африка, занесено в Північну Америку.
Поширення в Україні: Аборигенним для нашої країни є підвид тюльпан лісовий південний (T. sylvestris subsp. australis), поширений від півдня лісостепової зони до гір Криму, до синонімів якого ми зараховуємо назви T. graniticola (степова зона в межах Приазовської височини), T. hypanica (Правобережний Степ), T. ophiophylla (Лівобережний Степ), T. quercetorum (лісостепова і степова зона за винятком західних регіонів) i T. scythica (південна частина Лівобережного Степу), уключені до "Червоної книги України", а також T. biebersteiniana. Номінативний підвид T. sylvestris subsp. sylvestris зафіксований тільки як чужорідна рослина середньоєвропейського походження в Гранівському парку на Рівненщині (Мельник та ін., 2013).
Екологія: Листяні ліси, чагарники, степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Від тюльпана запашного або Шренка (T. suaveolens) і здичавілих особин тюльпана садового (T. gesneriana) відрізняється дрібнішими за розміром жовтими листочками оцвітини, а також помітно вужчими листками.
 |
| Тюльпан лісовий південний (Tulipa sylvestris subsp. australis або ж T. quercetorum) в байрачному дубовому лісі за с. Мачухи Полтавського району Полтавщини, 30.III.2024 |
90. Вузькокрилка пронизанолиста (Noccaea perfoliata)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Північна Африка, занесено на Далекий Схід і в Північну Америку.
Поширення в Україні: Закарпаття, Розточчя, Полісся – зрідка (тільки як занесена рослина), Лісостеп (переважно в південній частині), Степ, Гірський Крим – часто.
Екологія: Степові схили, перелоги, поля, узбіччя доріг та інші рудеральні екотопи.
Ідентифікація в природі: У вітчизняних ботанічних джерелах вказується під назвами Thlaspi perfoliatum i Microthlaspi perfoliatum. Від талабану польового (Thlaspi arvense) відрізняється значно дрібнішими стручечками (5–6 замість 10–18 мм завдовжки) і довгасто-овальними глибоко-серцеподібними та стеблеобгортними в основі (а не довгасто-ланцетними з гострострілоподібною основою) листками, від вузькокрилок сарматської (Noccaea sarmatica, раніше вказувалася як Thlaspi praecox, локально поширена на півдні Правобережного Лісостепу і в степовій зоні) і великоцвітої (N. macrantha, Гірський Крим) – завжди тонким стрижневим коренем (однорічник), майже кулястими, а не трикутно-оберненояйцеподібними стручечками та ширшими листками.
 |
| Вузькокрилка пронизанолиста (Noccaea perfoliata) на схилі балки за с. Мачухи Полтавського району Полтавщини, 30.III.2024 |
 |
| Вузькокрилка пронизанолиста в балці на східній околиці с. Калинівка Полтавського району Полтавщини, 12.IV.2024 |
91. Шавлія ефіопська (Salvia aethiopis)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, занесено в Північну Америку. Всупереч видовому епітету в Африці зовсім не росте.
Поширення в Україні: Лісостеп (у південній частині) – спорадично, Степ і Гірський Крим – часто. Північна межа ареалу проходить такою умовною лінією: Могилів-Подільський – Гайсин – Черкаси – Охтирка – Харків, на північ від цієї лінії відомий єдиний локалітет – на узбіччі дороги біля с. Микулин Шепетівського району Хмельниччини, який стосується випадково занесеної рослини.
Екологія: Степові схили і відслонення, у південніших районах іноді також трапляється на перелогах і забур’янених місцях.
Ідентифікація в природі: Можна впізнати за великими яйцеподібними чи еліптично-ромбічними прикореневими і нижніми стебловими листками з нерівно-великозубчастими краями, білошерстистим від численних зірчастих волосків опушенням усієї рослини, пірамідально-галузистими стеблами, розсунутими 6–10-квітковими несправжніми кільцями та білим віночком квіток. Близький вид – шавлія мускатна (Salvia sclarea) – відрізняється менш розгалуженими стеблами, розсіяно-довговолосистим опушенням і блакитно- чи лілово-рожевим дещо більшим за розміром (15–25 замість 13–20 мм завдовжки) віночком.
 |
| Шавлія ефіопська (Salvia aethiopis) на перелозі у підніжжя схилу балки за с. Мачухи Полтавського району Полтавщини, 30.III.2024 |
92. Вероніка напівлопатева (Veronica sublobata)
Ареал: Європа, як занесена рослина знайдена в Китаї та Північній Америці. Критичний таксон, поширення якого ще потребує уточнення в майбутньому.
Поширення в Україні: Полісся – зрідка, Лісостеп, Степ і Гірський Крим – спорадично.
Екологія: Узлісся, чагарники, лісосмуги, перелоги, рудеральні екотопи (узбіччя доріг, канави, насипи залізниць тощо).
Ідентифікація в природі: Представник таксономічно проблемної групи V. hederifolia aggr., до якої входять морфологічно дуже схожі між собою диплоїд вероніка трилопатева (V. triloba), тетраплоїд вероніка плющолиста (V. hederifolia s.str.) i гексаплоїд вероніка напівлопатева (V. sublobata). Від веронік перської (V. persica, № 58) і блискучої (V. polita, № 76) види цієї групи відрізняються неглибоко-3–7-лопатевими листками та більшими за розміром насінинами, від близької вероніки помурницевої (V. cymbalaria, в Україні росте лише на осипах на Південному березі Криму) – голою, а не війчастою коробочкою та загостреними серцеподібними в основі, а не тупими заокругленими чашолистками. На відміну від V. hederifolia і V. triloba вероніка напівлопатева має блідіший бузково- чи лілово-фіолетовий віночок без чітко вираженого світлішого зіву, чашолистки із зовнішнього боку з нечисленними простими волосками в основі та довгі плодоніжки (10–25 мм завдовжки), що в 3–4 рази перевищують за довжиною чашечки.
 |
| Вероніка напівлопатева (Veronica sublobata) на узліссі соснового лісу в околицях с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
93. Очиток їдкий (Sedum acre)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна Азія, Північна Африка, занесено до Сибіру, на Далекий Схід, в Японію, Північну і Південну Америку, Австралію та Нову Зеландію.
Поширення в Україні: На усій території. Дуже поширена рослина.
Екологія: Піски, піскуваті луки, соснові ліси, степові схили, відслонення.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду на території України, вирізняється невисокими лежачими чи вигнутими стеблами до 15 см заввишки, м’ясистими і найширшими серед інших представників роду яйцеподібними і опуклими зі спинки тупими листками 3–5 мм завдовжки, а також золотисто-жовтими пелюстками 3–5-членних квіток.
 |
| Очиток їдкий (Sedum acre) на узліссі соснового лісу в околицях с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
94. Ряст Маршаллів (Corydalis marschalliana)
Ареал: Південно-Східна Європа, Кавказ, Західна Азія.
Поширення в Україні: Правобережний Лісостеп і Лівобережне Полісся – зрідка, Лівобережний Лісостеп і Степ (в межах Харківської, Дніпропетровської, Донецької і Луганської областей), Гірський Крим – спорадично.
Екологія: Широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: За морфологічними ознаками цей вид дуже схожий на ряст порожнистий (C. cava, № 66) і відрізняється від нього жовтуватими квітками, цілокраїми або з одиничними зубцями кінцевими частками двічі трійчасто-розсічених листків та довшими квітконіжками, що під час плодоношення приблизно дорівнюють за довжиною коробочкам (у ряста порожнистого є значно коротшими за коробочки).
 |
| Ряст Маршаллів (Corydalis marschalliana) у вологому листяному лісі неподілік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
95. Гадючник болотяний (Filipendula ulmaria)
Ареал: Європа, Кавказ, Західна і Центральна Азія, Сибір, занесено в Північну Америку і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, північна частина Лісостепу – дуже часто, південь Лісостепу і північ Степу – спорадично, південь Степу і Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Вологі луки, болота, береги водойм, заболочені ліси.
Ідентифікація в природі: Від гадючника звичайного (F. vulgaris, № 80) легко відрізнити за значно більшими за розміром пірчастими листками із дуже збільшеним кінцевим 3–5-розсіченим сегментом і 2–6 парами широкояйцеподібних чи яйцеподібно-ланцетних цілісних великозубчастих основних часток, між якими розташовані дрібні гострозубчасті проміжні сегменти, п’яти-, а не шестичленними квітками та відсутністю бульбоподібно-потовщених коренів. На території України цей вид представлений двома підвидами чи різновидами, які раніше окремі автори приймали за самостійні види: F. ulmaria subsp. ulmaria має чітко двоколірні, темно-зелені зверху і білоповстисті з нижнього боку листки, тоді як у F. ulmaria subsp. denudata (=F. denudata) листки майже одноколірні, знизу голі або розсіяно опушені притиснутими волосками уздовж жилок.
 |
| Гадючник болотяний (Filipendula ulmaria) у вільховому лісі на уступі борової тераси р. Ворскла неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Гадючник болотяний у вологому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024 |
96. Жовтець золотистий (Ranunculus auricomus)
Ареал: Європа, Кавказ, Казахстан, Західний Сибір. У Північній Америці, мабуть, є занесеною рослиною.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – часто, Степ – зрідка у північній частині, Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Світлі ліси, лісові галявини, чагарники, луки, нижні частини степових схилів.
Ідентифікація в природі: Як і у випадку з R. cassubicus (див. № 72), під назвою Ranunculus auricomus приховується велика кількість окремих самостійних видів, що розмножуються апоміктично і потребують окремого спеціального вивчення на території України (R. pseudoaceris, R. slovacus, R. obtusulus, R. deripovae, R. subtatricus, R. schillerii, R. aestherae, R. orbicans тощо). Від жовтецю кашубського вони відрізняються завжди розсіченими прикореневими листками, а екологічно ростуть на освітленіших місцях.
 |
| Жовтець золотистий (Ranunculus auricomus) у заплавному дубовому лісі неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Жовтець золотистий у вологому дубовому лісі в урочищі "Конча-Заспа" (м. Київ), 29.IV.2024 |
97. Жеруха недоторкана (Cardamine impatiens)
Ареал: Майже уся Євразія, крім більшої частини Сибіру і найпосушливіших регіонів Південно-Східної Азії та Аравійського півострова. Як чужорідна рослина росте ще в Японії, Північній Америці та Південній Африці.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп – спорадично, Степ (у північній частині) – зрідка, Гірський Крим – дуже рідко.
Екологія: Листяні і листяно-хвойні ліси, вирубки і лісові галявини, лісосмуги, парки. Надає перевагу ділянкам з дещо порушеним рослинним покривом, найчастіше трапляється біля канав, на лісових просіках і стежках.
Ідентифікація в природі: Від інших наших однорічних видів роду Cardamine відрізняється лісовою екологією, непарнопірчастими листками, що мають в основі добре помітні вушка і складаються з 2–9 пар овальних чи ланцетних листочків, стручками до 18–30 мм завдовжки і дрібними білими пелюстками (до 4 мм завдовжки, іноді зовсім редукованими).
 |
| Жеруха недоторкана (Cardamine impatiens) у заплавному дубовому лісі неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Жеруха недоторкана в заплавному кленово-дубовому лісі в околицях с. Головач Полтавського району Полтавщини, 03.V.2024 |
98. Фіалка дивовижна (Viola mirabilis)
Ареал: Європа, Кавказ, Сибір, Східна Азія.
Поширення в Україні: Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, північ Степу, Гірський Крим – спорадично або досить часто.
Екологія: Широколистяні ліси.
Ідентифікація в природі: Єдиний вид роду у флорі України, в якого квітконоси утворюються як з прикореневих листків (зазвичай ці квітки є неплідними), так і на верхівках надземних пагонів (здебільшого клейстогамні і формують плоди), які виростають вже після появи перших квіток з прикореневих листків. Кореневище вкрите добре помітними іржасто-бурими лусками. Листки округло-ниркоподібні з серцеподібною основою і загостреною верхівкою, прилистки зазвичай цілокраї. Квітки із слабким приємним запахом, блідо-лілові.
 |
| Фіалка дивовижна (Viola mirabilis) у заплавному дубовому лісі неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Фіалка дивовижна на узліссі дубового лісу у верхній частині схилу долини р. Супій південніше с. Трубівщина Бориспільського району Київщини, 07.IV.2024 |
 |
| Фіалка дивовижна в грабово-дубовому лісі на території парку "Феофанія" (м. Київ), 22.IV.2024 |
99. Кушир занурений (Ceratophyllum demersum)
Ареал: Космополіт, поширений на усіх материках, крім Антарктиди.
Поширення в Україні: На більшій частині території України є дуже поширеним видом, за винятком півдня степової зони і Криму, де трапляється локально.
Екологія: Різноманітні прісні водойми – річки, озера, ставки, канали. Солонуватих водойм уникає.
Ідентифікація в природі: Найпоширеніший вид роду у флорі України, що на відміну від інших майже ніколи не утворює плодів і розмножується переважно вегетативно. Від куширів підводного (C. submersum) і донського (C. tanaiticus) відрізняється двічі-, а не 3–4-роздільними листками, крім того, від останнього – значно більшими розмірами листків. Назви Ceratophyllum pentacanthum i C. platyacanthum, які іноді вказувалися для території України в літературних джерелах, очевидно, мають вважатися синонімами C. demersum. Вони стосуються рослин, в яких формуються плоди, що мають замість одного верхівкового і двох невеликих базальних шипів ще два додаткових коротких шипа – по одному на кожній з широких сторін плоду. Такі рослини можна за бажанням виділяти в окрему різновидність C. demersum var. platyacanthum чи навіть в самостійний підвид C. demersum subsp. platyacanthum.
 |
| Кушир занурений (Ceratophyllum demersum) на мілководді заплавного озера на південній околиці с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
100. Купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum)
Ареал: Європа, Кавказ, Мала Азія, занесено в Південно-Східну Азію, Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.
Поширення в Україні: Часто трапляється майже на усій території України, крім крайнього півдня степової зони і Степового Криму.
Екологія: Листяні, хвойно-широколистяні та хвойні ліси, чагарники, лісосмуги, парки.
Ідентифікація в природі: Дуже характерна рослина свіжих і вологих дібров, зрідка трапляється і в соснових лісах з незначною участю у формуванні деревостану дуба звичайного. Від купини запашної (P. odoratum) відрізняється дещо дрібнішими (10–17 замість 15–25 мм завдовжки) квітками, зібраними в пазухах листків по (2)3–5, а не по 1–2, а також заокругленим, а не гранчастим стеблом, від купини широколистої (P. latifolium) – завжди голими листками і стеблами.
 |
| Купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum) у заплавному дубовому лісі неподалік с. Безручки Полтавського району Полтавщини, 31.III.2024 |
 |
| Купина багатоквіткова в сосновому лісі в околицях с. Терешки Полтавського району Полтавщини, 04.V.2024 |
 |
| Бабак степовий (Marmota bobak, уключений до "Червоної книги України") в ландшафтному заказнику місцевого значення "Лизняна Балка" неподалік селища Чутове, 28.ІІІ.2024; мешкає в цій локації вже щонайменше 15 років |
 |
| Лелека чорний (Ciconia nigra, "Червона книга України") на міграції на рибогосподарському ставку в с. Забір'я Фастівського району Київщини, 25.ІІІ.2024 |
 |
| Мій перший денний метелик в 2024 році - цитринець звичайний (Gonepteryx rhamni), знайдений в грабово-буковому лісі між селами Чемеринці і Плеників Львівського району Львівської області, 27.III.2024 |
 |
| Одна з моїх найулюбленіших ранньовесняних комах - майка угорська (Meloe hungarus), спорадично поширена в нас у степах лісостепової і степової зон, знайдена 30.ІІІ.2024 у підніжжя схилу балки за с. Мачухи Полтавського району Полтавщини |
 |
| Дуже рідкісна в Полтавській області майка уральська (Meloe uralensis), знайдена у великій кількості на степовому схилі в ландшафтному заказнику місцевого значення "Лизняна Балка" неподалік селища Чутове Полтавського району, 28.ІІІ.2024; від більшості інших наших майок відрізняється помітно дрібнішими розмірами |
 |
| Один з ентомологічних "лайферів" (уперше в житті побачених видів) - багряне несправжнє сонечко (Endomichus coccineus) - цікавий і гарний жук, що живиться грибом Chondrostereum purpureum, був знайдений 23.ІІІ.2024 під корою старої тополі неподалік с. Бакумівка Броварського району Київської області |
 |
| "Лайфер" з ряду напівтвердокрилих - арокат в'язовий (Arocatus melanocephalus), знайдений 29.ІІІ.2024 під корою дуба звичайного в балці західніше с. Селещина Полтавського району Полтавщини |
 |
| Вусач коренеїд-хрестоносець (Dorcadion equestre, "Червона книга України") на схилі балки за с. Мачухи Полтавського району Полтавщини, 30.ІІІ.2024 |
