вівторок, 27 червня 2017 р.

Знайомство з кодексом ботанічної номенклатури: V. Назви таксонів відповідно до їхніх рангів

Після тривалої перерви відновлюю цю рубрику та продовжую знайомити Вас зі змістом Міжнародного кодексу номенклатури водоростей, грибів та рослин (він же Мельбурнський кодекс). Пропоную розглянути третій розділ цього документу, що регламентує правила утворення та застосування назв таксонів у різних рангам. Цей розділ має назву "Назви таксонів відповідно до їхніх рангів" і налічує 13 статей, об'єднаних у шість секцій.

Даний розділ не містить нічого складного, тому переконаний, що цього разу мої коментарі та приклади Вам не знадобляться.

Секція І. НАЗВИ ТАКСОНІВ РАНГОМ ВИЩЕ РОДИНИ
Стаття 16
16.1. Назва таксону у ранзі вище родини розглядається як іменник у множині, написаний з великої літери. Такі назви можуть бути або (а) автоматично типіфікованими (Ст. 10.7) – утвореними з назви роду чи родини, що входить до їхнього складу (Ст. 18.1, але див. Ст. 16.4), шляхом додавання відповідного закінчення, яке вказує на ранг (Ст. 16.3 і 17.1) та зв’язуючої голосної -o-, якщо це закінчення починається з приголосної; або (b) описовими назвами, які утворюються іншим чином і можуть бути використані у незмінному вигляді для позначення різних рангів.
Прикл. 1. Автоматично типіфіковані назви рангом вище родини: Lycopodiophyta – заснована на Lycopodium; Magnoliophyta – заснована на Magnolia; Gnetophytina – заснована на Gnetum; Pinopsida – заснована на Pinus; Marattiidae – заснована на Marattia; Caryophyllidae та Caryophyllales – засновані на Caryophyllus; Fucales – заснована на Fucus; Bromeliineae – заснована на Bromelia.
Прикл. 2. Описові назви рангом вище родини: Anthophyta, Chlorophyta, Lycophyta, Parietales; Ascomycota, Ascomycotina, Ascomycetes; Angiospermae, Centrospermae, Coniferae, Enanthioblastae, Gymnospermae.
16.2. Для автоматично типіфікованих назв назва підвідділу чи підфілуму, який включає тип прийнятої назви відділу чи філуму, назва підкласу, який включає тип прийнятої назви класу, та назва підпорядку, який включає тип прийнятої назви порядку, мають бути засновані на тій самій родовій назві (див. також Ст. 16.4), що й відповідна назва вищого рангу.
Прикл. 3. Pteridophyta Bergen & B. M. Davis (1906) і Pteridophytina B. Boivin (1956); Gnetopsida Engl. (1898) і Gnetidae Cronq. & al. (1966); Liliales Perleb (1826) і Liliinae Rchb. (1841).
16.3. Автоматично типіфіковані назви мають такі закінчення: назви відділів (філумів) – -phyta, крім водоростей та грибів, для яких вживаються -phycota та -mycota відповідно; назви підвідділів (підфілумів) – -phytina, крім водоростей та грибів, для яких вживаються -phycotina та -mycotina відповідно; назви класів у водоростей – -phyceae, назви підкласів у водоростей – -phycidae, назви класів у грибів – -mycetes, назви підкласів у грибів – -mycetidae, назви класів у рослин – -opsida, назви підкласів у рослин – -idae (але не -viridae). Автоматично типіфіковані назви із закінченнями, які не відповідають вищезазначеному правилу та вимогам, вказаним у Ст. 17.1, мають бути виправлені без зміни їх авторства та дати публікації (див. Ст. 32.2). Однак якщо такі назви були оприлюднені без латинських закінчень, то вони не вважаються валідно опублікованими.
Прикл. 4. Назви «Cactarieae» (Dumortier, 1829 – заснована на Cactus) та «Coriales» (Lindley, 1833 – заснована на Coriaria), які були опубліковані для таксонів у ранзі порядку, мають бути виправлені на Cactales Dumort. (1829) та Coriariales Lindl. (1833) відповідно.
Прикл. 5. Однак назва «Acoroidées» (Kirschleger, Fl. Alsace 2: 103. 1853–Jul 1857), опублікована для таксону у ранзі порядку, не має бути прийнята як «Acorales Kirschl.», оскільки вона має французьке, а не латинське закінчення. Назва Acorales згодом була валідно опублікована Ревілом (Reveal, in Phytologia 79: 72. 1996).
Примітка 1. Терміни «відділ» («divisio») і «філум» («phylum») та їхні еквіваленти у сучасних мовах розглядаються такими, які належать до одного й того ж рангу. Якщо ці терміни використовуються одночасно для позначення різних рангів, це має трактуватися як неформальне використання термінів для позначення рангу (див. Ст. 37 Прим. 1 та 37.8).
16.4. У рангах вище порядку елементи -clad-, -cocc-, -cyst-, -monad-, -mycet-, -nemat- чи -phyt-, які є основою другої частини назви роду, що входить до складу даного таксону у родовому відмінку однини, вживаються перед закінченнями, які позначають ранг. Такі назви є автоматично типіфікованими у тому випадку, коли їхнє походження є очевидним або воно вказане у протолозі.
Прикл. 6. Назва Raphidophyceae Chadef. ex P. C. Silva (1980), як зазначено її автором, заснована на Raphidomonas F. Stein (1878). Назва Saccharomycetes G. Winter (1881) заснована на Saccharomyces Meyen (1838). Назва Trymerophytina H. P. Banks (1975), за її автором, заснована на Trymerophyton Hopping (1956).
Примітка 2. Принцип пріоритету не застосовується до таксонів рангом вище родини (Ст. 11.10, але див. Реком. 16А).
Рекомендація 16А
16А.1. Під час вибору серед типіфікованих назви для таксону у ранзі вище родини авторам варто слідувати принципу пріоритету.

Стаття 17
17.1. Автоматично типіфіковані назви порядків та підпорядків мають закінчуватися на -ales (але не -virales) та -ineae відповідно (див. Ст. 16.3 і 32.2).

17.2. Назви, передбачені для назв порядків, але опубліковані у ранзі, позначеному термінами «cohors», «nixus», «alliance» чи «Reihe» замість «order», розглядаються такими, що були опубліковані у ранзі порядку.
Рекомендація 17А
17А.1. Нова назва не має бути опублікована для вже існуючого порядку з такою ж назвою і заснованого на тому ж самому типі, що й родина, яка входить до його складу.

Секція ІІ. НАЗВИ РОДИН І ПІДРОДИН, ТРИБ І ПІДТРИБ
Стаття 18

18.1. Назва родини – це прикметник у множині, вжитий як іменник; вона утворюється від родового відмінку однини назви роду, який входить до складу цієї родини, шляхом заміни його закінчення у родовому відмінку однини (у словах латинського походження – -ae, -i, -us, -is; у транслітерованих словах грецького походження – -ou, -os, -es, -as чи -ous) на -aceae (але див. Ст. 18.5). Для родових назв некласичного походження у тих випадках, коли їхньої аналогії з класичними назвами недостатньо, -aceae додається до цілого слова. У тих випадках, коли утворення назви родини від назви роду у родовому відмінку однини призводить до виникнення омоніма, закінчення -aceae може бути додане до назви роду у називному відмінку однини. Для тих родових назв, які мають альтернативні форми у родовому відмінку однини, має бути збережена та альтернативна форма, що була з певністю використана автором опису. Винятком з останнього правила є назви з закінченням -opsis у називному відмінку, які у родовому відмінку завжди закінчуються на -opsidis.
Примітка 1. Родова назва, від якої утворюється назва родини, визначає тип даної родини (Ст. 10.6), але вона не є базіонімом цієї назви (Ст. 6.10; див. Ст. 41.2(а)).
Прикл. 1. Назви родин, утворені з родових назв класичного походження: Rosaceae (утворена з Rosa, Rosae), Salicaceae (з Salix, Salicis), Plumbaginaceae (з Plumbago, Plumbaginis), Rhodophyllaceae (з Rhodophyllus, Rhodophylli), Rhodophyllidaceae (з Rhodophyllis, Rhodophyllidos), Sclerodermataceae (зі Scleroderma, Sclerodermatos), Aextoxicaceae (з Aextoxicon, Aextoxicou), Potamogetonaceae (з Potamogeton, Potamogetonos).
Прикл. 2. Назви родин, утворені з родових назв некласичного походження: Nelumbonaceae (утворена з Nelumbo, відмінюється аналогічно до umbo, umbonis), Ginkgoaceae (з Ginkgo, не відмінюється).
Примітка 2. Назва родини може бути утворена з будь-якої валідно опублікованої назви роду, що входить до складу даної родини, навіть якщо така родова назва є непридатною для вживання; у тих випадках, коли ця родова назва є незаконною, застосовується Ст. 18.3.
Прикл. 3. Назва Cactaceae Juss. (1789) була утворена з Cactus L. (1753), хоча остання зараз відхилена на користь Mammillaria Haw. (1812).
18.2. Назви, передбачені для назв родин, але опубліковані з зазначенням їхнього рангу термінами «order» (порядок, ordo) чи «natural order» (природний порядок, ordo naturalis) замість терміну «родина», вважаються такими, що були опубліковані у ранзі родини (див. також Ст. 19.2), якщо тільки таке тлумачення не призводить до таксономічної послідовності з порушеним порядком рангів.Прикл. 4. Назви Cyperaceae Juss. (1789), Lobeliaceae Juss. (1813) і Xylomataceae Fr. (1820) були опубліковані як «ordo Cyperoideae», «ordo naturalis Lobeliaceae» і «ordo Xylomaceae» відповідно.
Примітка 3. Якщо одначасно з терміном «порядок» чи «природний порядок» використовується термін «родина» для позначення таксону в іншому ранзі, то такі назви «порядків» та «природних порядків» не можуть вважатися опублікованими у ранзі родини.
*Прикл. 5. Назви, опубліковані у ранзі порядку («řad») Берхтольдом і Преслом (Berchtold & Presl, O přirozenosti rostlin …, 1820) не мають вважатися такими, що були опубліковані у ранзі родини, оскільки термін «родина» («čeled») іноді використовувася ними для позначення рангу нижче родини.
18.3. Назва родини, заснована на родовій назві, що є незаконною, є також незаконною, окрім тих випадків, коли сама вона чи та родова назва, на якій вона базується, були законсервовані. Прикл. 6. Caryophyllaceae Juss. nom. cons. (утворена з Caryophyllus Mill., non L.), Winteraceae R. Br. ex Lindl. nom. cons. (з Wintera Murray – незаконної назви, запропонованої замість раніше опублікованої Drimys J. R. Forst. & G. Forst.).
Прикл. 7. Назва Nartheciaceae Fr. ex Bjurzon (1846), заснована на Narthecium Huds. nom. cons. (1762), стала законною тоді, коли остання назва була законсерована проти її раніше опублікованого омоніма Narthecium Gérard (1761) (див. Додаток III).
18.4. Якщо назва родини була опублікована з неправильним латинським закінченням, вона має бути виправлена згідно з вимогами Ст. 18.1 без зміни авторства та дати публікації (див. Ст. 32.2). Однак якщо така назва була оприлюднена з нелатинським закінченням, вона не є валідно опублікованою. 
Прикл. 8. Назва «Coscinodisceae» (Kützing, 1844), опублікована для позначення родини, має бути прийнята як Coscinodiscaceae Kütz. 1844; вона не повинна приписуватися Де Тоні (De Toni, in Notarisia 5: 915. 1890), що вперше вжив її з правильним закінченням.
Прикл. 9. Назва «Atherospermeae» (Brown, 1814), опублікована для позначення родини, має бути прийнята як Atherospermataceae R. Br.; вона не повинна приписуватися ні Ейрі Шоу (Airy Shaw, in Willis, Dict. Fl. Pl., ed. 7: 104. 1966), що вперше вжив для неї правильне написання, ні Ліндлі (Lindley, Veg. Kingd.: 300. 1846), який вказав її як «Atherospermaceae».
Прикл. 10. Однак назва Tricholomées (Roze, in Bull. Soc. Bot. France 23: 49. 1876), опублікована для позначення родини, не може бути прийнята як «Tricholomataceae Roze», оскільки вона має французьке, а не латинське закінчення. Назва Tricholomataceae була валідно опублікована Пузаром (Pouzar, 1983; див. Додаток ІІА).
18.5. Наступні назви, які вживаються довгий час, вважаються валідно опублікованими: Compositae (nom. alt.: Asteraceae; тип: Aster L.); Cruciferae (nom. alt.: Brassicaceae; тип: Brassica L.); Gramineae (nom. alt.: Poaceae; тип: Poa L.); Guttiferae (nom. alt.: Clusiaceae; тип: Clusia L.); Labiatae (nom. alt.: Lamiaceae; тип: Lamium L.); Leguminosae (nom. alt.: Fabaceae; тип: Faba Mill. [=Vicia L.]); Palmae (nom. alt.: Arecaceae; тип: Areca L.); Papilionaceae (nom. alt.: Fabaceae; тип: Faba Mill.); Umbelliferae (nom. alt.: Apiaceae; тип: Apium L.). Якщо Papilionaceae розглядається як родина, що відрізняється від решти Leguminosae, то вона вважається законсервованою проти Leguminosae.
18.6. Назви зазначених у Ст. 18.5 восьми родин дозволяється використовувати як альтернативні («nom. alt.», nomen alternativum).


Стаття 19
19.1. Назва підродини – це прикметник у множині, який вживається як іменник; вона утворюється таким же чином, що й назва родини (Ст. 18.1), але з додаванням закінчення -oideae замість -aceae.
19.2. Назви, передбачені для назв підродин, але опубліковані з позначенням їхнього рангу терміном «suborder» (підпорядок, subordo), вважаються такими, що були опубліковані у ранзі підродини, за винятком тих випадків, коли це призводить до таксономічної послідовності з порушеним порядком рангів.

Прикл. 1. Назви підродин Cyrilloideae Torr. & A. Gray (Fl. N. Amer. 1: 256. 1838) і Sphenocleoideae Lindl. (Intr. Nat. Syst. Bot., ed. 2: 238. 1836) були опубліковані як «suborder Cyrilleae» та «Sub-Order ? Sphenocleaceae» відповідно.
Примітка 1. Якщо одночасно використовуються терміни «підродина» та «підпорядок» для позначення різних рангів, то назва, опублікована у ранзі такого «підпорядку», не може вважатися опублікованою у ранзі підродини.
19.3. Назва триби утворюється таким же чином, як і назва підродини, але за допомогою закінчення -eae, а назва підтриби – з використанням закінчення -inae (але не -virinae).
19.4. Назва будь-якого підрозділу родини, що включає тип прийнятої законної назви родини, до складу якої входить даний підрозділ, має бути заснована на відповідній родовій назві, еквівалентній її типові (Ст. 10.6, але див. Ст. 19.8).
Прикл. 2. Типом назви родини Rosaceae Juss. є Rosa L., а тому підродина і триба цієї родини, які включають рід Rosa, мають називатися Rosoideae Endl. та Roseae DC. відповідно.
Прикл. 3. Типом назви родини Gramineae Juss. (nom. alt.: Poaceae Barnhart; див. Ст. 18.5) є Poa L., тому підродина, триба і підтриба, які входять до складу даної родини і включають Poa, мають називатися Pooideae Asch., Poeae R. Br. та Poinae Dumort. відповідно.
Примітка 2. Ст. 19.4 застосовується тільки до тих назв підкорених таксонів, що включають тип прийнятої назви родини (але див. Реком. 19А.2).
Прикл. 4. Типом назви родини Ericaceae Juss. є Erica L., а тому підродина та триба, що належать до Ericaceae та включають Erica, мають називатися Ericoideae Endl. та Ericeae D. Don відповідно, незалежно від пріоритету інших назв. Підродина, що належить до Ericaceae і включає Rhododendron L., має назву Rhododendroideae Endl. Однак правильною назвою триби, що включає як Rhododendron, так і Rhodora L., є Rhodoreae D. Don (1834), а не Rhododendreae Brongn. (1843).
19.5. Назва будь-якого підрозділу родини, який включає тип назви, вказаної у Додатку ІІВ (тобто назва родини, законсервована проти усіх неперерахованих назв, див. Ст. 14.5), вважається заснованою на родовій назві, еквівалентною її типові (Ст. 10.6), за винятком тих випадків, коли ця дія протирічить вимогам Ст. 19.4 (див. також Ст. 19.8). Якщо до її складу входить більше, ніж один такий тип, правильність такої назви визначається пріоритетом вказівки у Додатку ІІВ відповідної назви родини. Прикл. 5. Підродина, що належить до Rosaceae Juss. і включає рід Malus Mill. – тип родини Malaceae Small (1903), зазначеної у Додатку ІІВ, має називатися Maloideae C. Weber (1964), якщо тільки до її складу не входить рід Rosa L. – тип родини Rosaceae чи тип іншої назви, вказаної у Додатку ІІВ перед Malaceae. Якщо до такої підродини включаються також роди Spiraea L. та/або Pyrus L., вона зберігає свою назву, незважаючи на те, що назви Spiraeoideae Arn. (1832) та Pyroideae Burnett (1835), не вказані у Додатку ІІВ, мають пріоритет над Maloideae. Однак якщо до складу цієї підродини включається рід Amygdalus L., то має бути вжита назва Amygdaloideae Arn. (1832), оскільки назва Amygdalaceae Marquis (1820) наведена у Додатку ІІВ перед Malaceae.
Прикл. 6. Обидві назви, як Monotropaceae Nutt. (1818), так і Pyrolaceae Link (1829) були вказані у Додатку ІІВ, але назва Pyrolaceae була законсервована проти Monotropaceae. Отже, підродина, яка включає і Monotropa L., і Pyrola L., має називатися Pyroloideae Kostel. (1834).
19.6. Назва підрозділу родини, заснована на незаконній родовій назві, є також незаконною, окрім тих випадків, коли така родова назва або назва відповідної родини згодом була законсервована.
Прикл. 7. Назва Caryophylloideae Arn. (1832), заснована на незаконній назві Caryophyllus Mill. non L., є законною, оскільки відповідна назва родини – Caryophyllaceae Juss. – була законсервована.
Прикл. 8. Назва Thunbergioideae T. Anderson (1860), заснована на Thunbergia Retz. nom. cons. (1780), стала законною у той момент, коли родова назва, на якій вона заснована, була законсервована проти її раніше опублікованого омоніму Thunbergia Moench (1773) (див. Додаток ІІІ).
19.7. Якщо назва підрозділу родини була опублікована з неправильним латинським закінченням, таким як -еае для підродини чи -oideae для триби, це закінчення має бути виправлено згідно з вимогами Ст. 19.1 і 19.3 без зміни авторства чи дати публікації (див. Ст. 32.2). Однак якщо така назва була опублікована з нелатинським закінченням, вона вважається невалідно опублікованою. Прикл. 9. Назва «Climacieae» (Grout, Moss Fl. N. Amer. 3: 4. 1928), опублікована для позначення підродини, має бути виправлена на Climacioideae Grout (1928).
Прикл. 10. Разом з тим, назва Melantheen (Kittel in Richard, Nouv. Elém. Bot., ed. 3, Germ. Transl.: 727. 1840), опублікована для позначення триби, не може бути прийнята як «Melanthieae Kitt.», оскільки вона має німецьке, а не латинське закінчення. Назва Melanthieae була згодом валідно опублікована Грізебахом (Grisebach, Spic. Fl. Rumel. 2: 377. 1846).
19.8. Якщо родина Papilionaceae включається до складу Leguminosae (nom. alt.: Fabaceae; див. Ст. 18.5) як окрема підродина, назва Papilionoideae може бути використана для такої підродини як альтернативна до Faboideae.
Рекомендація 19А
19А.1. Якщо ранг родини знижується до рангу підрозділу родини чи відбувається зворотня зміна і не існує жодної придатної законної назви у новому ранзі, така назва має бути збережена і змінюється тільки її закінчення (-aceae, -oideae, -eae, -inae).
19А.2. Якщо один ранг підрозділу родини змінюється на інший і не існує жодної придатної законної назви у новому ранзі, така назва має бути заснована, як вказано у Ст. 19.5, на тій же родовій назві, що й назва у колишньому ранзі.
Прикл. 1. Підтриба Drypetinae Griseb. (1859) при підвищенні до рангу триби була названа Drypeteae Hurus. (1954); підтриба Antidesmatinae Müll. Arg. (1865) при підвищенні до рангу підродини була названа Antidesmatoideae Hurus. (1954).

Секція ІІІ. НАЗВИ РОДІВ І ПІДРОЗДІЛІВ РОДІВ
Стаття 20
20.1. Назва роду – іменник у називному відмінку однини або інше слово, що розглядається як іменник, написане з великої літери (див. Ст. 60.2). Воно може бути взяте з будь-якого джерела і навіть бути складеним у довільній формі, але воно не може закінчуватися на -virus.
Прикл. 1. Bartramia, Convolvulus, Gloriosa, Hedysarum, Ifloga (анаграма Filago), Impatiens, Liquidambar, Manihot, Rhododendron, Rosa.
20.2. Назва роду не повинна співпадати з назвою латинського терміну, що використовувався у морфології на момент публікації такої родової назви, за винятком тих випадків, коли дана назва була опублікована до 1 січня 1912 року та супроводжувалася видовою назвою, оприлюдненою відповідно до бінарної системи Ліннея (Linnaeus).
Прикл. 2. Назва «Radicula» (Hill, 1756), яка співпадає з латинським терміном «radicula» (корінець), не супроводжувалася видовою назвою відповідно до бінарної системи Ліннея. Назва Radicula правильно приписується Менху (Moench, 1794), який першим супроводив її видовим епітетом.
Прикл. 3. Назва Tuber F. H. Wigg. : Fr. під час публікації у 1780 р. супроводжувалася бінарною видовою назвою (Tuber gulosorum F. H. Wigg.), а тому вона є валідно опублікованою, незважаючи на те, що вона співпадає з латинською назвою терміну.
Прикл. 4. Назви «Lanceolatus» (Plumstead, 1952) та «Lobata» (Chapman, 1952), призначені для назв родів, співпадають з назвами латинських термінів, а тому не є валідно опублікованими.
Прикл. 5. Назва Cleistogenes Keng співпадає з «cleistogenes» – словом у множині, яке позначає спеціальний термін, що використовувався на момент публікації даної назви. Назва Кенга (Keng) є валідно опублікованою, оскільки згаданий термін не є латинським. Родова назва Kengia Packer (1960), запропонована замість Cleistogenes, є незаконною згідно з вимогами Ст. 52.1.
Прикл. 6. Такі слова, як «caulis», «folium», «radix», «spina» і т.п., не можуть зараз вживатися як родові назви.
20.3. Назва роду не може складатися з двох слів за винятком тих випадків, коли ці два слова поєднані дефісом.
Прикл. 7. Родова назва «Uva ursi», спочатку опублікована Міллером (Miller, 1754), складалася з двох окремих слів, не з’єднаних дефісом, а тому вона є невалідно опублікованою (Ст. 32.1 (с)); ця назва правильно приписується Дюамелю (Duhamel, 1755) як Uva-ursi (з дефісом під час публікації).
Прикл. 8. Такі назви, як Quisqualis L. (утворена шляхом поєднання двох слів в одне під час оригінальної публікації), Neves-armondia K. Schum., Sebastiano-schaueria Nees та Solms-laubachia Muschl. ex Diels (усі – з дефісом під час оригінальної публікації) є валідно опублікованими.
Примітка 1. Назви міжродових гібридів утворюються згідно з вимогами Ст. Н.6.
20.4. Не мають вважатися родовими назвами:
(а) Слова, що не були передбачені для назв родів.

Прикл. 9. Позначення «Anonymos» було застосоване Уолтером (Walter, Fl. Carol.: 2, 4, 9 та ін. 1788) до 28 родів з метою підкреслення того факту, що дані роди не мають назв.
Прикл. 10. «Schaenoides» та «Scirpoides», використані Роттбьолом (Rottbøll, Descr. Pl. Rar.: 14, 27. 1772) для позначення споріднених зі та родів, є умовними словами, а не назвами родів. Як вказано на сторінці 7 згаданої праці, автор мав намір дати їм назви пізніше. Згодом дані роди одержали назви Kyllingia Rottb. та Fuirena Rottb. відповідно.
(b) Однослівні позначення видів.
Примітка 2. Прикладами таких позначень є «Leptostachys» та «Anthopogon»; вони були вказані у виданнях, які передували Токійському кодексу, і у свою чергу, були взяті з праць, що зараз вважаються відхиленими (Додаток VI).
Рекомендація 20А
20А.1. Автори, що утворюють родові назви, мають керуватися такими порадами:
(а) У назвах варто використовувати скрізь, де це можливо, латинські закінчення.
(b) Слід уникати назв, які є важкоадаптованими до латинської мови.
(с) Не варто створювати тих назв, які є важкими до вимовляння на латинській мові.
(d) Не створювати назв шляхом поєднання слів з різних мов.
(е) Вказувати у самій назві чи її закінченні, якщо це можливо, спорідненість чи схожість родової назви.
(f) Уникати прикметників, які вживаються як іменники.
(g) Не використовувати назв, схожих з епітетом назви якогось з видів цього ж роду чи похідних від такого епітету.
(h) Не присвячувати родових назв особам, зовсім не пов’язаним з ботанікою, мікологією, фікологією чи взагалі з природничими науками.
(і) Надавати форму жіночого граматичного роду усім родовим назвам, що походять від прізвищ та імен незалежно від того, чи присвячені такі назви жінкам, чи чоловікам (див. Реком. 60В; див. також Реком. 62А.1).
(j) Не створювати родових назв шляхом поєднання частин двох вже існуючих назв родів, оскільки такі назви можуть бути сплутані з назвами нотородів (див. Ст. Н.6).

Стаття 21
21.1. Назва підрозділу роду – це комбінація назви роду та епітету підрозділу. Зв’язуючий термін (підрід, секція, ряд тощо) використовується для позначення рангу.
Примітка 1. Назви підрозділів того ж самого роду, навіть у тих випадках, коли вони мають різний ранг, є омонімами, якщо вони мають однаковий епітет та засновані на різних типах (Ст. 53.4); термін, який позначає ранг, не вважається частиною назви.
21.2. Епітет підрозділу роду або має таку ж форму, як і назва роду, або є іменником у називному відмінку множини чи прикметником у множині, узгодженим з формою граматичного роду родової назви, але не іменником у родовому відмінку однини. Він пишеться з великої літери (див. Ст. 32.2 і 60.2).
21.3. Епітет підрозділу роду не може бути утворений з назви відповідного роду шляхом додавання префіксу Eu- (див. також Ст. 22.2).

Прикл. 1. Costus subg. Metacostus; Ricinocarpos sect. Anomodiscus; Valeriana sect. Valerianopsis; Euphorbia sect. Tithymalus; Pleione subg. Scopulorum; Euphorbia subsect. Tenellae; Sapium subsect. Patentinervia; Arenaria ser. Anomalae; але не Carex sect. «Eucarex».
21.4. Використання бінарної комбінації замість епітету підрозділу є неприйнятним. Усупереч вимогам Ст. 32.1 (с) такі назви вважаються валідно опублікованими, але вони мають бути приведені у правильну форму без зміни авторства та дати публікації.
Прикл. 2. Назви Sphagnum «b. Sph. rigida» (Lindberg in Öfvers. Förh. Kongl. Svenska Vetensk.-Akad. 19: 135. 1862) та S. sect. «Sphagna rigida» (Limpricht, Laubm. Deutschl. 1: 116. 1885) мають цитуватися як Sphagnum [без позначення рангу] Rigida Lindb. і S. sect. Rigida (Lindb.) Limpr. відповідно.
Примітка 2. Назви гібридів у рангах підрозділів родів утворюються згідно з вимогами Ст. Н.7.
Рекомендація 21А
21А.1. Якщо є бажання зазначити разом з родовою назвою та видовим епітетом також назву підрозділу роду, до якого цей вид належить, це можна зробити шляхом вказання епітету підрозділу у круглих дужках між назвою роду та видовим епітетом; за бажанням можна позначити й ранг підрозділу.
Прикл. 1. Astragalus (Cycloglottis) contortuplicatus; A. (Phaca) umbellatus; Loranthus (sect. Ischnanthus) gabonensis.
Рекомендація 21В
21В.1. Рекомендація щодо утворення назв родів (Реком. 20А) аналогічним чином застосовується й до епітетів підрозділів родів за винятком лише тих випадків, коли їм протирічать наведені нижче Реком. 21В.2–21В.4.
21В.2. Для епітетів назв підроду та секції варто надавати перевагу іменникам, а для назв підсекцій чи підрозділів нижчих рангів – прикметникам у родовому відмінку множини.
21В.3. Автори, які пропонують нові епітети для назв підрозділів родів, мають уникати іменників, якщо інші підрозділи цього ж рангу у даному роді мають епітети у формі прикметників у множині, і навпаки. Пропонуючи епітети для назв підрозділів роду, вони також мають уникати того епітету, який вже використовується для позначення підрозділу близькоспорідненого роду чи є тотожним назві такого роду.
21В.4. Якщо секція чи підрід піднімаються до рангу самостійного роду або відбувається зворотна зміна, перщочергова назва чи епітет такого таксону має бути збережена за винятком тих випадків, коли утворена таким чином назва протирічить вимогам даного Кодексу.

Стаття 22
22.1. Назва будь-якого підрозділу роду, яка включає тип прийнятої законної назви роду, до якого цей підрозділ належить, має повторювати дану родову назву, слугуючи її епітетом, але без зазначення прізвища автора (див. Ст. 46). Такі назви є автонімами (Ст. 68, див. також Ст. 7.6).
Прикл. 1. Підрід, який включає тип роду Rhododendron L., має називатися Rhododendron subg. Rhododendron.
Прикл. 2. Підрід, який включає тип роду Malpighia L. (M. glabra L.), має називатися M. subg. Malpighia, а не M. subg. Homoiostylis Nied., а секція, яка включає тип Malpighia, має називатися M. sect. Malpighia, а не M. sect. Apyrae DC.
Примітка 1. Ст. 22.1 застосовується тільки до тих назв підкорених таксонів, які включають тип прийнятої назви роду (але див. Реком. 22А).
Прикл. 3. Правильною назвою для підроду роду Solanum L., який включає S. pseudocapsicum L. – тип S. sect. Pseudocapsicum (Medik.) Roem. & Schult. (Syst. Veg. 4: 569 (‘Pseudocapsica'), 584 ('Pseudo-capsica'). 1819) – у тому випадку, коли він розглядається як окремий від S. subg. Solanum, є S. subg. Minor Raf. (Autikon Bot.: 108. 1840) – найраніше опублікована законна назва у даному ранзі, а не «S. subg. Pseudocapsicum».
22.2. Назва підрозділу роду, який включає тип (тобто першочерговий тип чи усі елементи, придатні як типи, чи попередньо позначений тип) прийнятої законної назви роду, не є валідно опублікованою, якщо її епітет не повторює незмінену назву роду. Для цілей даного положення чітка вказівка на включення номенклатурно типового елементу розглядається як еквівалент включення типу незалежно від того, чи був він позначений раніше, чи ні (див. також Ст. 21.3).
Прикл. 4. Назва «Dodecatheon sect. Etubulosa» (Kunth in Engler, Pflanzenr. IV. 237 (Heft 22): 234. 1905) не є валідно опублікованою, оскільки вона була запропонована для секції, що включає D. media L. – першочерговий тип родової назви Dodecatheon L.
Прикл. 5. Назва Cactus [без позначення рангу] Melanocactus L. (Gen. Pl., ed. 5: 210. 1754) була запропонована для позначення одного з чотирьох безрангових підрозділів (Ст. 37.3) роду Cactus, який включає C. melanocactus L. (тип цього підрозділу відповідно до Ст. 22.6) та C. mammillaris L. Ця назва є валідно опублікованою, хоча згодом C. mammillaris було позначено типом роду Cactus L. (Coulter in Contr. U.S. Natl. Herb. 3: 95. 1894).
22.3. Перша валідна публікація назви родового підрозділу у складі роду з законною назвою автоматично встановлює відповідний автонім (див. також Ст. 11.6 і 32.3).
Прикл. 6. Публікація назви Tibetoseris sect. Simulatrices Sennikov (in Komarovia 5: 91. 2008) автоматично встановила автонім Tibetoseris sect. Tibetoseris. Публікація назви Pseudoyoungia sect. Simulatrices (Sennikov) D. Maity & Maiti (in Compositae Newslett. 48: 31. 2010) автоматично встановила автонім Pseudoyoungia sect. Pseudoyoungia.
22.4. Епітет назви підрозділу роду не має повторювати у незміненому вигляді правильну назву цього ж роду, якщо обидві ці назви не засновані на одному й тому ж типі.
22.5. Епітет назви підрозділу роду не має повторювати у незміненому вигляді родову назву, якщо остання є незаконною.
Прикл. 7. Кунтце (Kuntze, in Post & Kuntze, Lex. Gen. Phan.: 106. 1903), опублікувавши назву Caulinia sect. Hardenbergia (Benth.) Kuntze у складі роду Caulinia Moench (1802), який є пізнішим омонімом Caulinia Willd. (1801), не встановив при цьому автонім «Caulinia sect. Caulinia».
22.6. Якщо епітет назви підрозділу роду є тотожним епітету однієї з видових назв, що входить до його складу, або є похідним від такої назви, типом таксону у ранзі підрозділу роду є тип відповідної видової назви за винятком тих випадків, коли сам автор опису позначив інший тип.
Прикл. 8. Типом Euphorbia subg. Esula Pers. (Syn. Pl. 2: 14. 1806) є тип E. esula L. – однієї з видових назв, включених до даного таксону Персоном (Persoon); позначення типом E. peplus L. (також включеного Персоном), здійснене Круазою (Croizat in Revista Sudamer. Bot. 6: 13. 1939), є неправомірним.
Прикл. 9. Типом Cassia [без позначення рангу] Chamaecrista L. (Sp. Pl.: 379. 1753) є тип назви C. chamaecrista L. nom. rej. – одного з п’яти видів, включених у даний таксон Ліннеєм (Linnaeus).
Примітка 2. Якщо епітет назви підрозділу роду є тотожним епітету видової назви, що входить до його складу, або є похідним від такої назви і при цьому ця видова назва є пізнішим омонімом, номенклатурним типом такого підрозділу роду є тип цього пізнішого оммоніму.
Рекомендація 22А
22А.1. Секції, яка включає тип правильної назви підроду, але не включає тип правильної назви роду, слід, якщо це не суперечить правилам, давати назву з таким самим епітетом і типом, що й у назві підроду.
22А.2. Підроду, який не включає тип правильної назви роду, слід, якщо це не сумеречить правилам, давати назву з таким самим епітетом та типом, що й у однієї з секцій з-поміж тих, що входять до складу даного підроду.
Прикл. 1. Замість використання нового підродового епітета Брізіцкі (Brizicky) підвищив Rhamnus sect. Pseudofrangula Grubov до рангу підроду, давши йому назву Rhamnus subg. Pseudofrangula (Grubov) Brizicky; отже, обидві ці назви мають один і той самий тип.
Рекомендація 22В
22В.1. Якщо під час публікації назви підрозділу роду також встановлюється автонім, автору варто вказати цей автонім у своїй публікації.

Секція 4. НАЗВИ ВИДІВ
Стаття 23
23.1. Назва виду – це бінарна комбінація, що складається з назви роду, за якою слідує один видовий епітет у формі прикметника, іменника у родовому відмінку, одне чи декілька слів, але не фраза, яка містить один чи декілька описових іменників або зв’язаних з ними прикметників в орудному відмінку і не декілька інших неправильним чином утворених позначень (див. Ст. 23.6 (b–d)). Якщо епітет складається з двох чи більшої кількості слів, вони мають бути з’єднані в одне або поєднані дефісом. Епітет, утворений в останньому випадку, який в оригінальній публікації не був з’єднаний чи поєднаний дефісом, не відхиляється, але під час подальшого використання назви має бути виправлений згідно з вимогами Ст. 60.9.

23.2. Епітет назви виду може бути взятий з будь-якого джерела і навіть складений довільно (але див. Ст. 60.1).
Прикл. 1. Adiantum capillum-veneris, Atropa bella-donna, Cornus sanguinea, Dianthus monspessulanus, Embelia sarasiniorum, Fumaria gussonei, Geranium robertianum, Impatiens noli-tangere, Papaver rhoeas, Spondias mombin (невідмінюваний епітет), Uromyces fabae.
23.3. Символи, які є частиною видових епітетів, запропонованих Ліннеєм (Linnaeus), не перешкоджають валідній публікації відповідних назв, але вони повинні бути транскрибовані (передані словами).
Прикл. 2. Назва Scandix «pecten ♀» L. має бути транскрибована як Scandix pecten-veneris L.; Veronica «anagallis □» L. – як Veronica anagallis-aquatica L.
23.4. Видовий епітет з додаванням чи без додавання транскрибованого символу не може точно повторювати назву роду (позначення, утворене шляхом такого повторення, є тавтонімом).
Прикл. 3. Назви «Linaria linaria» і «Nasturtium nasturtium-aquaticum» є тавтонімами і не можуть вважатися валідно опублікованими.
Прикл. 4. Вид Linum radiola L. (1753) при перенесенні до роду Radiola Hill не може бути названий «Radiola radiola», як це зазначав Карстен (Karsten, 1882), оскільки така комбінація є тавтонімом і не є валідно опублікованою. Наступна за часом публікації назва L. multiflorum Lam. (1779) є незаконною, оскільки вона є зайвою щодо L. radiola. У складі роду Radiola законною назвою даного виду є Radiola linoides Roth (1778).
23.5. Видовий епітет у формі прикметника, який вживається не як іменник, граматично узгоджується з назвою роду; якщо видовий епітет є іменником-доповненням чи іменником у родовому відмінку, він зберігає власну форму та закінчення незалежно від граматичного роду родової назви. Епітети, які не відповідають даному правилу, мають бути виправлені (див. Ст. 32.2), зокрема помилкою, яка потребує виправлення, є вживання як прикметника елементу слова -cola.
Прикл. 5. Назви з епітетами у формі прикметників: Helleborus niger L., Brassica nigra (L.) W. D. J. Koch, Verbascum nigrum L.; Rumex cantabricus Rech. f., Daboecia cantabrica (Huds.) K. Koch (Vaccinium cantabricum Huds.); Vinca major L., Tropaeolus majus L.; Bromus mollis L., Geranium molle L.; Peridermium balsameum Peck – походить від епітету Abies balsamea (L.) Mill., який розглядається як прикметник.
Прикл. 6. Назви з епітетами у формі іменників: Convolvulus cantabrica L., Gentiana pneumonanthe L., Lythrum salicaria L., Schinus molle L. – в усіх цих назвах епітетами є доліннеївські назви родів. Епітет у назві Gloeosporium balsameae Davis походить від епітету назви Abies balsamea (L.) Mill., який розглядається як іменник.
Прикл. 7. Помилки, які потребують виправлення: епітет у назві Polygonum segetum Kunth (1817) є іменником у родовому відмінку множини («посівів зернових»), тому запропонована Смоллом (Small) нова комбінація Persicaria «segeta» є помилкою, що має бути виправлена на Persicaria segetum (Kunth) Small (1903). У назві Masdevallia echidna Rchb. f. (1855) епітет є іменником, який відповідає родовій назві тварини; нова комбінація Porroglossum «echidnum», запропонована Гареєм (Garay), є помилкою, яка має бути виправлена на P. echidna (Rchb. f.) Garay (1953).
Прикл. 8. Назва Rubus «amnicolus», запропонована Бланхардом (Blanchard), має бути виправлена на R. amnicola Blanch. (1906).
23.6. Не мають вважатися видовими назвами такі позначення:
(а) Описові позначення, які складаються з назви роду, за якою слідує фраза («nomen specificum legitimum» за Ліннеєм) з одного чи декількох іменників описового характеру та зв’язаних з ними прикметників в орудному відмінку.
Прикл. 9. Назва Smilax «caule inermi» (Aublet, Hist. Pl. Guiane 2, Tabl.: 27. 1775) є коротким описовим згадуванням недостатньо відомого виду, якому не було присвоєно бінарної назви у тексті, але він був згаданий одного разу фразою, взятою у Бурмана (Burman).
(b) Інші позначення видів, до складу яких входить назва роду, за якою слідує одне чи декілька слів, не передбачених для видових епітетів.
Прикл. 10. Viola «qualis» (Krocker, Fl. Siles. 2: 512, 517. 1790); Urtica «dubia?» (Forsskål, Fl. Aegypt.-Arab.: cxxi. 1775), слово «dubia?» («сумнівна») неодноразово вживалося у роботі Форсскола (Forsskål) для видів, які не були з певністю визначені.
Прикл. 11. Atriplex «nova» (Winterl, Index Hort. Bot. Univ. Hung.: fol. A [8] recto et verso. 1788) – слово «nova» («нова») використано для чотирьох різних видів роду Atriplex. Однак у назві Artemisia nova A. Nelson (in Bull. Torrey Bot. Club 27: 274. 1900) епітет «nova» був вжитий для позначення виду, який вперше відрізнено від інших.
Прикл. 12. Назва Cornus «gharaf» (Forsskål, Fl. Aegypt.-Arab.: xci, xcvi. 1775) є тимчасовим позначенням, яке не було передбачене для видової назви. Тимчасові позначення у роботі Форсскола (Forsskål) є схожими з видовими епітетами словами на місцевій мові, вони стосуються прийнятих ним таксонів, а отже, не є «провізорними назвами» згідно вимог Ст. 36.1(b), і не використовуються у тій частині його праці, яка має назву «Centuriae». Ще одним прикладом такого тимчасового позначення є назва Elcaja «roka» (Forsskål, Fl. Aegypt.-Arab.: xcv. 1775), в інших частинах його праці (сторінки c, cxvi, 127) немає виду з такою назвою.
Прикл. 13. У позначеннях Agaricus «octogesimus nonus» та Boletus «vicesimus sextus» (Schaeffer, Fung. Bavar. Palat. Nasc. 1: t. 100. 1762; t. 137. 1763) за родовою назвою йдуть порядкові числівники, використані для нумерації. Відповідні види одержали валідно опубліковані назви – A. cinereus Schaeff. та B. ungulatus Schaeff. – в останньому томі даної праці (1774).
Прикл. 14. Гонкені (Honckeny, 1782; див. Ст. 46 Прикл. 40) використав такі позначення видів роду Agrostis, як «A. Reygeri І», «A. Reyg. ІІ», «A. Reyg. ІІІ» (усі вони стосуються видів, вказаних без назв у роботі Рейгера – Reyger, Tent. Fl. Gedan.: 36–37. 1763), а також «A. alpina II» – для новоописаного виду, який слідує у тексті праці за A. alpina Scop. Усі ці неформальні позначення були використані для нумерації, вони не є валідно опублікованими бінарними назвами і не мають бути прийняті у розгорнутому вигляді, наприклад, як «Agrostis reygeri-prima».
(c) Позначення видів, які складаються з родової назви, за якою слідують два чи більше прикметників у називному відмінку.
Прикл. 15. Salvia «africana coerulea» (Linnaeus, Sp. Pl.: 26. 1753) та Gnaphalium «fruticosum flavum» (Forsskål, Fl. Aegypt.-Arab.: cxix. 1775) є родовими назвами, за якими слідують два прикметника у називному відмінку. Вони не мають вважатися назвами видів.
Прикл. 16. Однак Rhamnus «vitis idaea» Burm. f. (Fl. Ind.: 61. 1768) має розглядатися як видова назва, оскільки за назвою роду слідують іменник та прикметник, кожен з яких має називний відмінок, ці слова мають бути з’єднані дефісом (R. vitis-idaea) згідно з вимогами Ст. 23.1 і 60.9. У назві Anthyllis «Barba jovis» L. (Sp. Pl.: 720. 1753) за родовою назвою слідують два іменники, перший з яких має називний, а другий – родовий відмінок, тому вони також мають бути з’єднані дефісом (A. barba-jovis). Так само назва Hyacinthus «non scriptus» L. (Sp. Pl.: 316. 1753), у складі якої за родовою назвою розташовані «негативна частка» та дієприкметник минулого часу, який вживається як прикметник, має бути виправлена на H. non-scriptus, а Impatiens «noli tangere» L. (Sp. Pl.: 938. 1753), у якій за назвою роду слідують два дієслова – на I. noli-tangere L.
Прикл. 17. У назві Narcissus «Pseudo Narcissus» L. (Sp. Pl.: 289. 1753) за родовою назвою слідує префікс (слово, яке не може вживатися як самостійне) та іменник у називному відмінку, вона має бути виправлена на N. pseudonarcissus згідно з вимогами Ст. 23.1 і 60.9.
(d). Формули, що позначають гібриди (див. Ст. Н.10.2)
23.7. Описові фрази, вжиті Ліннеєм (Linnaeus) як видові епітети («nomina trivialia») мають бути виправлені відповідно до їхнього пізнішого вживання самим Ліннеєм (але див. Ст. 23.6(с)).
Прикл. 18. Назва Apocynum «fol. [foliis] androsaemi» L. має вказуватися як A. androsaemifolium L. (Sp. Pl.: 213. 1753 [corr. L., Syst. Nat., ed. 10: 946. 1759]), а Mussaenda «fr. [fructu] frondoso» L. – як M. frondosa L. (Sp. Pl.: 177. 1753 [corr. L., Syst. Nat., ed. 10: 931. 1759]).
23.8. У тих випадках, коли згідно з вимогами Ст. 23.6 позначення виду є нечітким, необхідно слідувати існуючій практиці (Преамбула 13).
*Прикл. 19. Назви Polypodium «F. mas», P. «F. femina» та P. «F. fragilis» (Linnaeus, Sp. Pl.: 1090–1091. 1753) відповідно до існуючої практики мають зазначатися як P. filix-mas L., P. filix-femina L. та P. fragile L. відповідно. Аналогічно назва Cambogia «G. gutta» має вживатися як C. gummi-guta L. (Gen. Pl.: [522]. 1754). Вставки «Trich.» [Trichomanes] та «M.» [Melilotus] у родів Asplenium та Trifolium мають бути видалені, у зв’язку з чим такі назви, як, наприклад, Asplenium «Trich. dentatum» та Trifolium «M. indica» мають вживатися як A. dentatum L. та T. indicum L. (Sp. Pl.: 765, 1080. 1753).
Рекомендація 23А
23А.1. Прізвищам та іменам осіб, а також назвам країн і місцевостей, що використовуються у видових епітетах, слід надавати форму іменників у родовому відмінку (clusii, porsildiorum, saharae) чи прикметників (clusianus, dahuricus) (див. також Ст. 60, Реком. 60C і 60D).
23А.2. Слід уникати використання епітетів у формах іменника у родовому відмінку та прикметника, утворених від одного й того ж слова для позначення різних видів одного роду (наприклад, Lysimachia hemsleyana Oliv. і L. hemsleyi Franch.)
23А.3. Під час утворення видових епітетів авторам варто дотримуватися також таких порад:
(a) Використовувати, якщо це можливо, латинські закінчення.
(b) Уникати дуже довгих епітетів і таких, що важко вимовляються латинською мовою.
(c) Не створювати епітетів шляхом поєднання слів з різних мов.
(d) Уникати тих епітетів, які складаються з двох чи більше слів, з’єднаних дефісом.
(e) Уникати епітетів, значення яких є тотожним значенню родової назви (плеоназми).
(f) Уникати епітетів, що вказують на ознаки, спільні для усіх чи майже усіх видів даного роду.
(g) Уникати у межах одного роду тих епітетів, які є дуже схожими між собою, особливо таких, що відрізняються лише останньою літерою чи послідовністю двох літер.
(h) Уникати тих епітетів, які вже були використані у складі будь-якого близькоспорідненого роду.
(i) Не приймати епітетів з неопублікованих назв, наявних у нотатках, рукописах, на гербарних етикетках чи в інших подібних джерелах, приписуючи ці назви їх авторам, за винятком тих випадків, коли останні підтримали дану публікацію (див. Реком. 50G).
(j) Уникати використання назв маловідомих чи вузько обмежених територій, якщо тільки даний вид не є справді локально поширеним.

Секція 5. НАЗВИ ТАКСОНІВ РАНГОМ НИЖЧЕ ВИДУ (ВНУТРІШНЬОВИДОВИХ ТАКСОНІВ)
Стаття 24
24.1. Назва внутрішньовидового таксону – це комбінація назви виду та внутрішньовидового епітету. Зв’язуючий термін використовується для позначення рангу.

Прикл. 1. Saxifraga aizoon subf. surculosa Engl. & Irmisch. Цей таксон також може бути наведений як Saxifraga aizoon var. aizoon subvar. brevifolia f. multicaulis subf. surculosa Engl. & Irmisch. – таким чином вказується систематичне положення даної підформи у межах виду, а не тільки її назва.
24.2. Внутрішньовидові епітети формуються так само, як і видові епітети і якщо за формою вони є прикметниками, що не вживаються як іменники, то вони граматично узгоджуються з родовою назвою (див. Ст. 32.2).
Прикл. 2. Solanum melongena var. insanum (L.) Prain (Bengal. Pl.: 746. 1903, ‘insana’).
24.3. Внутрішньовидові назви з такими епітетами, як genuinus, originalis, typicus, verus та veridicus, запропоновані для позначення таксону, який включає тип назви вищого рангу, не є валідно опублікованими, якщо тільки вони не є автонімами.Прикл. 3. Назва «Lobelia spicata var. originalis» (McVaugh in Rhodora 38: 308. 1936) не є валідно опублікованою (див. Ст. 26 Прикл. 1), тоді як автоніми Galium verum subsp. verum і Galium verum var. verum опубліковані валідно.
Прикл. 4. Назва Aloe perfoliata var. vera L. (Sp. Pl.: 320. 1753) є валідно опублікованою, оскільки вона не передбачає включення типу Aloe perfoliata L. (1753).
24.4. Використання бінарної комбінації замість внутрішньовидового епітету не допускається. Усупереч Ст. 32.1 (с) назви, утворені таким чином, вважаються валідно опублікованими, але вони мають бути приведені до правильної форми без зміни авторства і дати публікації.
Прикл. 5. Назва Salvia grandiflora subsp. «S. willeana» (Holmboe in Bergens Mus. Skr., ser. 2, 1(2): 157. 1914) має вказуватися як S. grandiflora subsp. willeana Holmboe.
Прикл. 6. Назва Phyllerpa prolifera var. «Ph. firma» (Kützing, Sp. Alg.: 495. 1849) має бути виправлена на P. prolifera var. firma Kütz.
Примітка 1. Внутрішньовидові таксони, які належать до різних видів, можуть мати назви з однаковими кінцевими епітетами, а у межах одного виду – однаковий кінцевий епітет з назвами інших видів (але див. Реком. 24В.1).
Прикл. 7. Назви Rosa glutinosa var. leiocarpa H. Christ (in Boissier, Fl. Orient. Suppl.: 222. 1888) i R. jundzillii f. leiocarpa Borbás (in Math. Term. Közlem. 16: 376, 383. 1880) є прийнятними, так само, як і назва Viola tricolor var. hirta Ging. (in Candolle, Prodr. 1: 304. 1824), незважаючи на існування раніше опублікованої назви Viola hirta L.
Примітка 2. Назви внутрішньовидових таксонів у межах одного виду, навіть якщо вони й відрізняються рангом, є омонімами у тому випадку, коли вони мають однаковий кінцевий епітет, але засновані на різних типах (Ст. 53.4); термін, що позначає ранг, не є частиною назви.
Рекомендація 24А
24А.1. Рекомендації щодо утворення видових епітетів (Реком. 23А) застосовуються тією ж мірою й до внутрішньовидових епітетів.
Рекомендація 24В
24В.1. Авторам, що пропонують нові внутрішньовидові назви, слід уникати тих кінцевих епітетів, які раніше вже були використані як видові епітети у складі даного роду.
24В.2. Якщо внутрішньовидовий таксон підіймається до рангу виду чи здійснюється зворотна дія, кінцевий епітет назви слід зберегти за винятком тих випадків, коли утворена таким чином комбінація протирічить вимогам даного Кодексу.

Стаття 25
25.1. Для номенклатурних цілей вид чи будь-який таксон нижчого рангу розглядається як сукупність підкорених йому таксонів, якщо такі існують.

Прикл. 1. Якщо вид Montia parvifolia (DC.) Greene розглядається як такий, що складається з двох підвидів, то назва M. parvifolia застосовується для виду загалом, який включає як M. parvifolia subsp. parvifolia, так і M. parvifolia subsp. flagellaris (Bong.) Ferris; вживання даної назви тільки до M. parvifolia subsp. parvifolia може спричинити плутанину.

Стаття 26
26.1. Кінцевий епітет назви будь-якого внутрішньовидового таксону, який включає тип прийнятої законної назви виду, до якого даний таксон належить, має повторювати його епітет у незмінному вигляді, але без вказівки автора (див. Ст. 46). Такі назви є автонімами (Ст. 6.8; див. також. Ст. 7.6).

Прикл. 1. Різновидність, яка включає тип назви Lobelia spicata Lam., має називатися Lobelia spicata Lam. var. spicata (див. також Ст. 24 Прикл. 3).
Примітка 1. Ст. 26 застосовується тільки до назв тих підкорених таксонів, які включають тип прийнятої назви виду (але див. Реком. 26А).
26.2. Назва внутрішньовидового таксону, що включає тип (тобто голотип, усі синтипи чи раніше позначений тип) прийнятої законної назви виду, до якого цей таксон належить, не є валідно опублікованою, якщо її кінцевий епітет не повторює видовий епітет у незмінному вигляді. Для цілей даного положення чітка вказівка, що номенклатурно типовий елемент виду був уключений, розглядається як еквівалент уключення типу незалежно від того, чи був цей тип раніше позначений (див. також Ст. 24.3).
Прикл. 2. Пропонована комбінація «Vulpia myuros subsp. pseudomyuros (Soy.-Will.) Maire & Weiller» не була валідно опублікована у роботі Мейра (Maire, Fl. Afrique N. 3: 177. 1955), оскільки він уключив до її синоніміки «F. myuros L., Sp. 1, p. 74 (1753) sensu stricto», Festuca myuros L. є базіонімом Vulpia myuros (L.) C. C. Gmel.
Прикл. 3. Лінней (Linnaeus) встановив дві різновидності Salicornia europaea і дав їм окремі назви. Оскільки S. europaea не має голотипу і жоден з синтипів не був вказаний, обидві ці назви різновидностей є валідно опублікованими, незважаючи на те, що лектотип S. europaea, обраний Яфрі та Ратебом (Jafri & Rateeb in Jafri & El-Gadi, Fl. Libya 58: 57. 1979) можна ототожнити з S. europaea var. herbacea L. (1753) – назвою, що пізніше була лектотипіфікована Піїрайненом (Piirainen in Ann. Bot. Fenn. 28: 82. 1991) тим самим зразком, що й назва виду.
Прикл. 4. Лінней (Linnaeus, Sp. Pl.: 779–781. 1753) встановив 13 назв різновидностей для Medicago polymorpha. Оскільки M. polymorpha L. не має ні голотипу, ні синтипів, усі ці назви є валідно опублікованими, пізніше позначений лектотип виду (Heyn in Bull. Res. Counsil Israel, Sect. D, Bot., 7: 163. 1959) не є частиною оригінального матеріалу жодної з назв різновидностей, описаних у 1753 р.
26.3. Поява першої валідної публікації назви внутрішньовидового таксону законної назви виду автоматично встановлює відповідний автонім (див. також Ст. 11.6 та 32.3).
Прикл. 5. Публікація назви Lycopodium inundatum var. bigelovii Tuck. (in Amer. J. Sci. Arts 45: 47. 1843) автоматично встановила назву іншої різновидності – L. inundatum var. inundatum – автоніму, типом якого є тип назви L. inundatum L. (Ст. 7.6).
Прикл. 6. Пангало (Pangalo in Trudy Prikl. Bot. 23: 258. 1930) під час опису нового виду Cucurbita mixta Pangalo виділив у його складі дві різновидності – C. mixta var. cyanoperizona Pangalo та C. mixta var. stenosperma Pangalo. Хоча Пангало й не згадав автонім (див. Реком. 26В.1), назва C. mixta var. mixta була встановлена у цей самий час. Оскільки для C. mixta не було вказано ні голотипу, ні синтипів, обидві назви різновидностей є валідно опублікованими (див. Ст. 26.2). Меррік і Бейтс (Merrick & Bates in Baileya 23: 96, 101. 1989) з огляду на відсутність типового матеріалу неотипіфікували C. mixta елементом, що може бути ототожнений з C. mixta var. stenosperma. До тих пір, поки дана неотипіфікація є прийнятою, згідно з вимогами Ст. 11.6 правильною назвою для цієї різновидності є C. mixta var. mixta, датована 1930 роком, а не C. mixta var. stenosperma. Якщо ця різновидність розглядається такою, що належить до виду C. argyrosperma Huber (1867), як це зробили Меррік і Бейтс, її правильною назвою не може бути C. argyrosperma var. stenosperma (Pangalo) Merrick & D. M. Bates; необхідна нова комбінація, заснована на C. mixta.
Рекомендація 26А
26А.1. Різновидності, яка уключає тип правильної назви підвиду, але не уключає тип правильної назви виду, слід, якщо тільки це не протирічить даним правилам, дати назву з тим самим кінцевим епітетом і типом, що й у назві цього підвиду.
26А.2. Підвиду, який не уключає тип правильної назви виду, слід, якщо тільки це не протирічить даним правилам, дати назву з тим самим кінцевим епітетом і типом, що й у назві однієї з підкорених даному підвиду різновидностей.
26А.3. Таксону у ранзі нижче різновидності, який уключає тип правильної назви підвиду чи різновидності, але не уключає тип правильної назви виду, слід, якщо тільки це не протирічить даним правилам, дати назву з тим самим кінцевим епітетом і типом, що й у назві цього підвиду чи різновидності. З іншого боку, підвиду чи різновидності, що не уключає тип правильної назви виду, не слід давати назву з тим самим кінцевим епітетом, що й у назві одного з підкорених таксонів рангом нижче різновидності.
Прикл. 1. Фернальд (Fernald in Repert. Spec. Nov. Regni Veg. Beih. 8: 63. 1934) вважав, що Stachys palustris subsp. pilosa (Nutt.) Epling складається з п’яти ріновидностей, для однієї з яких (тієї, що включає тип S. palustris subsp. pilosa) він зробив нову комбінацію S. palustris var. pilosa (Nutt.) Fernald (in Rhodora 45: 474. 1943), оскільки не існувало жодної придатної законної назви у ранзі різновидності.
Прикл. 2. Оскільки у ранзі підвиду не існувало жодної придатної законної назви, Бонапарт (Bonaparte, Notes Pterid. 1: 62. 1915) зробив комбінацію Pteridium aquilinum subsp. caudatum (L.) Bonap., використавши той самий кінцевий епітет, який раніше Садебек (Sadebeck) вжив у комбінації P. aquilinum var. caudatum (L.) Sadeb. (in Jahrb. Hamburg. Wiss. Anst. Beih. 14(3): 5. 1897). Обидві комбінації засновані на Pteris caudata L., кожна з цих назв є законною і може бути використана, що й зробив Трайон (Tryon in Rhodora 43: 52–54. 1941), який прийняв P. aquilinum var. caudatum як одну з чотирьох різновидностей у межах subsp. caudatum (див. також Ст. 36.2).
Рекомендація 26В
26В.1. Якщо під час публікації назви внутрішньовидового таксону також встановлюється автонім, автору слід згадати цей автонім у своїй публікації.

Стаття 27
27.1. Кінцевий епітет назви внутрішньовидового таксону не може повторювати у незмінному вигляді епітет правильної назви виду, до якого цей таксон належить, якщо ці дві назви не мають одного й того ж типу.
27.2. Кінцевий епітет назви внутрішньовидового таксону не може повторювати у незмінному вигляді епітет назви виду, якщо ця видова назва є незаконною.

Прикл. 1. Оскільки Хонда (Honda in Bot. Mag. (Tokyo) 41: 385. 1927) опубліковав Agropyron japonicum var. hackelianum Honda у складі незаконного виду A. japonicum Honda (1927), який є пізнішим омонімом A. japonicum (Miq.) P. Candargy (1901), він невалідно встановив автонім «A. japonicum var. japonicum» (див. також Ст. 55 Прикл. 3).

Секція 6. НАЗВИ КУЛЬТУРНИХ РОСЛИН
Стаття 28
28.1. Організми, введені з дикої природи у культуру, зберігають ті назви, які застосовувалися до них під час їхнього росту у природніх умовах.

Примітка 1. Гібридам, у тому числі й тим, що виникли у культурі, можна давати назви відповідно до вимог Додатку І (див. також Ст. 11.9, 32.4 і 50).
Примітка 2. Додаткові спеціальні позначення окремих категорій організмів, що використовуються у сільському господарстві, лісівництві та садівництві (ті, що виникли як у природі, так і в культурі), узгоджуються з Міжнародним кодексом номенклатури культурних рослин, в якому наведено визначення культивару як базової категорії (див. Преамбулу 11).
Примітка 3. Немає жодних перешкод у вживанні для культурних організмів тих назв, які були опубліковані згідно з вимогами даного Кодексу.
Примітка 4. Епітети у назвах, опублікованих згідно з вимогами даного Кодексу, зберігаються для вживання в епітетах, взятих у прості лапки відповідно до вимог Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин, якщо це відповідає розумінню цього таксону у межах даного Кодексу.
Прикл. 1. Mahonia japonica DC. (1821) Mahonia ‘Japonica’; Taxus baccata var. variegata Weston (1770) Taxus baccata ‘Variegata’.
Примітка 5. Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин також передбачає встановлення епітетів, які чітко відрізняються від тих, що передбачені вимогами даного Кодексу.
Прикл. 2. × Disophyllum ‘Frühlingsreigen’; Eriobotrya japonica ‘Golden Ziad’ i E. japonica ‘Maamora Golden Yellow’; Phlox drummondii ‘Sternezauber’; Quercus frainetto ‘Hungarian Crown’.
Прикл. 3. Назва Juniperus × pfitzeriana ‘Wilhelm Pfitzer’ (P.A. Schmidt 1998) була встановлена для тетраплоїдного культивару, який виник, як вважається, від першого схрещування між J. chinensis і J. sabina.

Попередні повідомлення рубрики:
Знайомство з кодексом ботанічної номенклатури: І. Преамбула. Принципи Знайомство з кодексом ботанічної номенклатури: ІІ. Таксони та їхні ранги. Визначення статусу Знайомство з кодексом ботанічної номенклатури: ІІІ. Типіфікація
Знайомство з кодексом ботанічної номенклатури: IV. Пріоритет. Обмеження принципа пріоритету

Немає коментарів:

Дописати коментар