понеділок, 10 листопада 2025 р.

Найцікавіше на iNaturalist: жовтень 2025

Черговий місяць календарного року лишився позаду, тому продовжую вас інформувати про найцікавіші ботанічні спостереження, оприлюднені на платформі iNaturalist з території України впродовж жовтня 2025 року. Кількість завантажених спостережень поступово зменшується пізньої осені та взимку, але все ж цікавих фотографій було достатньо, причому як серед архівних фотоматеріалів, так і серед тих, що були отримані нещодавно. Традиційно усе найцікавіше розподілено між цими двома групами - актуальні (сфотографовані і завантажені на iNaturalist з 1 по 31 жовтня 2025 р. включно) та архівні (сфотографовані до 01.Х.2025, але завантажені на ресурс саме протягом жовтня 2025 р.), бонусом, як завжди, пропонуються деякі відомості про майбутні події на платформі та актуальна інформація в проєктах-змаганнях.

Нагадую: в цьому повідомленні я висловлюю тільки свою особисту і дуже суб'єктивну думку! Не маючи можливості за браком вільного часу стабільно і регулярно переглядати абсолютно всі спостереження з території України, обираю для оприлюднення і обговорення у рамках цієї рубрики тільки ті спостереження, які мені особисто здаються найцікавішими і вартими уваги! Про аналогічні (найцікавіші на ваш погляд) спостереження ви можете за бажанням написати в коментарях під цим дописом.

Попередні повідомлення цієї рубрики:

Найцікавіше на iNaturalist: вересень 2025
Найцікавіше на iNaturalist: серпень 2025

Актуальні спостереження:

1. Colchicum arenarium Waldst. & Kit. на Одещині

В Україні трапляється п'ять видів роду Colchicum L. (включаючи брандушку - C. bulbocodium subsp. versicolor (Ker Gawl.) K. Perss., яка раніше виділялася в окремий рід Bulbocodium L.). Усі вони включені до "Червоної книги України", а найрідкіснішим серед них, безперечно, є пізньоцвіт Фоміна (C. fominii Bordz.), який багатьма авторами нині розглядається як синонім пізньоцвіту піскового (C. arenarium Waldst. & Kit.). Ареал C. arenarium зосереджений переважно в межах басейну р. Дунай в Центральній і Південній Європі (Словаччина, Угорщина, північна частина Балканського півострова, Румунія, Молдова та Одеська область України). В Україні нині відомо близько 15 його локалітетів в долинах річок Киргиж, Когильник та Кучурган на Одещині (Gnatiuk et al., 2018; Калашнік та ін., 2024), а на iNaturalist досі було оприлюднено тільки два спостереження, зроблених Михайлом Любінським в 2014 і 2019 рр. Третє ж спостереження Colchicum arenarium на iNaturalist з України було зроблено саме в жовтні 2025 р. моєю колегою з Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Анною Куземко.

Colchicum arenarium Waldst. & Kit. на Одещині (фото Анни Куземко, оригінал за посиланням)

2. Crataegus × rubrinervis Lange - маловідомий гібрид глоду з Харківщини

Рід глід (Crataegus L.) таксономічно є проблемним і деякі широко поширені в нас його представники (C. rhipidophylla Gand. i C. monogyna Jacq.) відзначаються дуже широкою варіативністю морфологічних ознак, як вегетативних (форма і розміри листків), так і генеративних (довжина і форма чашолистків та гіпантіїв, ступінь розвитку опушення на них та ін.), що ускладнюється й наявністю низки гібридних форм (трохи про те, як можна відрізняти між собою C. monogyna, C. rhipidophylla та їх спонтанний гібрид під назвою C.× kyrtostyla Fingerh., я писав в цьому повідомленні). Разом з тим, було досить очевидним, що в Україні мають траплятися й інші гібриди роду Crataegus, в тому числі й за участю C. pentagyna - виду, який можна легко впізнати за дуже темними (майже чорними) стиглими плодами. Зразок одного з таких гібридів я бачив у гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW) з етикеткою "Карпова сад. 21.ІХ.1864. В.М. Черняев" (зібраний в окол. м. Харків), але його точно ідентифікувати мені, на жаль, не вдалося (але немає жодних сумнівів, що це гібрид або C. pentagyna × C. rhipidophylla, або C. monogyna × C. pentagyna). А ось вже 4 жовтня 2025 р. безсумнівний (на мій погляд) спонтанний гібрид C. monogyna × C. pentagyna (бінарна назва - глід червоножилковий - Crataegus × rubrinervis Lange) був сфотографований Аллою Громаковою на березі р. Сіверський Донець біля с. Черемушне Чугуївського району Харківської області (фото). Оприлюднена рослина дуже схожа на типовий глід п'ятиматочковий (C. pentagyna), але має загалом дрібніші та численніші листки, частина з яких у вузлах має майже цілісну пластинку (характерна ознака C. monogyna). Цілком ймовірно, цей гібрид згодом буде знайдений і в інших регіонах України - на Полтавщині (де C. pentagyna спорадично трапляється на схилах річкових долин Псла та Ворскли), в Гірському Криму і на Донецькому кряжі.

3. Sixalix atropurpurea (L.) Greuter & Burdet у здичавілому стані на Миколаївщині

Sixalix atropurpurea (L.) Greuter & Burdet або Scabiosa atropurpurea L. - середземноморський вид, природний ареал якого охоплює Південну Європу (від Піренейського півострова до Греції і Болгарії), Малу Азію і Північну Африку. В інших регіонах Європи цей вид раніше вирощувався на квітниках як досить невибаглива декоративна рослина і згодом почав активно розповсюджуватися в атлантичних регіонах Європи, а також в низці країн Північної і Південної Америки, в Австралії, Південній Африці, Японії (в багатьох з них він нині є інвазійним). У Східній Європі і на пострадянському просторі вид для багатьох досі залишається невідомим: він не згадувався ні у "Флорі УРСР", ні в "Флоре СССР", ні у "Флоре европейской части СССР", ні в чеклісті С.Л. Мосякіна та М.М. Федорончука, ні в нещодавній статті М.М. Федорончука, присвяченій огляду представників родини Caprifoliaceae s.l. в Україні (Fedoronchuk, 2023). Хоча згідно з повідомленням О.І. Шиндера цей вид вирощують в культурі в Україні ще з ХІХ ст., у здичавілому стані у нас він досі не фіксувався. 17 жовтня 2025 р. у великій кількості цю рослину спостерігав Андрій Козловець на рудеральній ділянці поруч з клумбами (осередком вирощування S. atropurpurea) у місті Нова Одеса на Миколаївщині. Таким чином, завдяки увазі пана Андрія, що зараз активно досліджує природний заповідник "Єланецький степ" та деякі інші території в межах Миколаївської області, ми маємо ще одну нову для флори України чужорідну рослину-ергазіофіт середземноморського походження.

Sixalix atropurpurea (L.) Greuter & Burdet в м. Нова Одеса на Миколаївщині (фото Андрія Козловця, оригінал за посиланням)

Архівні спостереження

1. Caldesia parnassifolia (L.) Parl. на Волині

Восени 2025 р. у Facebook-спільноті "Рослинний світ України" я побачив допис, присвячений знахідці у Волинській області дуже рідкісної рослини, включеної до "Червоної книги України" - кальдезії білозоролистої (Caldesia parnassifolia (L.) Parl.). На жаль, точну дату оприлюднення допису і його авторство я вже не пам'ятаю, але його текст супроводжувався фотографією іншого близького виду з родини Alismataceae - стрілолиста звичайного (Sagittaria sagittifolia). В коментарях під цим дописом я тоді написав, що рослина на фото не може бути кальдезією і про те, що чергова "сенсаційна" знахідка виявилася пшиком. Мабуть, цей допис згодом був видалений його автором, принаймні в пошуку Facebook у згаданій спільноті я не зміг його відшукати. Разом з тим, на iNaturalist декілька днів тому я несподівано побачив фото рослини, що дійсно належить до Caldesia parnassifolia. В Google я знайшов детальнішу інформацію про цьогорічну знахідку кальдезії білозоролистої, яка активно тиражувалася у вересні-жовтні відразу декількома ЗМІ (Суспільне: Луцьк, Еспресо: Захід, Волинська газета, Конкурент, сайт ВНУ тощо). Відповідне фото було зроблене Оксаною Цьось 20 серпня 2025 р. на мілководді озера Солинка біля с. Кримне Ковельського району. Дійсно, ця знахідка є дуже цікавою і має значну наукову цінність, оскільки кальдезія білозоролиста в Україні нині є зникаючим видом, в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. вона спостерігалася в заплавах Дніпра, Сейму та Сіверського Дінця, але згодом ці локалітети були втрачені. На початку 2000-их рр., як вказано у "Червоній книзі України", кальдезію знаходили тільки на Західному Поліссі (Волинська область) у двох місцях - в заказниках "Кормин" і "Чортове болото". Але, як стверджувала Г.А. Чорна, цілеспрямовані пошуки C. parnassifolia у вказаних локалітетах в 2017 р. були безуспішними, а зібрані раніше зразки виявилися вегетативними особинами Ranunculus flammula L. (Чорна, 2020). Отже, виявлений в 2025 р. осередок Caldesia parnassifolia в озері Солинка, в якому цей вид росте у досить великій кількості, нині має вважатися поки що єдиною новітньою популяцією цього надзвичайно рідкісного зараз виду, що, безперечно, заслуговує на охорону шляхом створення тут природно-заповідного об'єкту. На iNaturalist оприлюднене фото пані Оксани стало лише 23-ім спостереженням Caldesia parnassifolia загалом і першим з території України.

Caldesia parnassifolia (L.) Parl. в озері Солинка на Волині (фото Оксани Цьось, оригінал за посиланням)

2. Erodium beketowii Schmalh. на Донецькому кряжі

Грабельки Бекетова (Erodium beketowii Schmalh.) - дуже рідкісний і ендемічний для Приазовської височини вид з "Червоної книги України". Його ареал є дуже локальним і зосередженим тільки на гранітних, гнейсових, доломітових і сланцевих відслоненнях в долинах річок Кальміус і Кальчик в адміністративних межах Донецької області. Усі відомі його локалітети (загалом до 10) нині розташовані на тимчасово окупованій території України, тому їхній сучасний стан лишається невідомим. На iNaturalist досі було оприлюднено тільки одне фото Erodium beketowii, зроблене Анастасією Давидовою 28 квітня 2013 р., але протягом жовтня 2025 р. Вадим Манюк завантажив ще два своїх архівних спостереження цього виду, зроблених в квітні 2007 року. Таким чином, зараз ми маємо вже три спостереження грабельків Бекетова на iNaturalist.

Erodium beketowii Schmalh. в Донецькій області (фото Вадима Манюка, оригінал за посиланням)

3. Знахідки Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Rupr., Elatine alsinastrum L. i Sisymbrium strictissimum L. на Сумщині, а також Lupinus albus L. на Чернігівщині

Дуже багато цікавих архівних ботанічних спостережень в жовтні 2025 року на iNaturalist завантажив Сергій Панченко - відомий дослідник флори і рослинності Північно-Східної України. З-поміж інших найбільший інтерес в мене особисто викликали знахідки гронянки багатодільної (Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Rupr. або Sceptridium multifidum (S.G. Gmel.) M. Nishida), руслиці кільчастої (Elatine alsinastrum L.), сухоребрика жорсткого (Sisymbrium strictissimum L.) і люпину білого (Lupinus albus L.).

Botrychium multifidum (S.G. Gmel.) Rupr. - рідкісний аборигенний вид з диз'юнктивним ареалом, включений до "Червоної книги України", зрідка трапляється в Карпатах, на Поліссі і в Лісостепу. На iNaturalist досі було 12 спостережень цього виду з України, ще чотири було додано в жовтні з поліської частини Сумської області: 12 серпня 2009 р. - НПП "Деснянсько-Старогутський" (фото) і 22 липня цього ж року - біля с. Білиця колишнього Ямпільського району (три спостереження - перше, друге і третє).

Elatine alsinastrum L. - малопоширений аборигенний вид перезволожених біотопів, зафіксований в Україні переважно на Поліссі та в північній частині Лісостепу. На iNaturalist досі з України було три спостереження (одне з них також належало пану Сергію), ще два було додано в жовтні 2025 р., рослини були сфотографовані 18 червня 2009 р. у двох місцях в заплаві р. Десна північніше с. Очкине (фото 1 і фото 2).

Sisymbrium strictissimum L. - малопоширений аборигенний вид світлих лісів і чагарників. На iNaturalist досі було представлено вісім верифікованих спостережень цього виду з Київської, Вінницької, Житомирської, Тернопільської, Хмельницької і Дніпропетровської областей (моє спостереження з Львівщини поки що лишається непідтвердженим), а 17 серпня 2011 р. ця рослина була також сфотографована паном Сергієм в місті Тростянець на Сумщині (фото). Цей локалітет нині лишається єдиним, виявленим в ХХІ ст. на території Лівобережного Лісостепу, власне, він вже був мені відомим, оскільки в гербарії Інституту ботаніки НАНУ (KW) я бачив відповідний зразок, зібраний С.М. Панченком в цій же локації.

Lupinus albus L. - чужорідна середземноморська рослина, яка в Україні зрідка культивується як кормова і декоративна та іноді трапляється у здичавілому стані. Фото Сергія Панченка, зроблене 15 червня 2008 р. на узбіччі дороги між селами Мезин і Деснянське Новгород-Сіверського району Чернігівщини (див. тут) і завантажене на iNaturalist 24 жовтня 2025 р. стало першим спостереженням цього виду з території України на згаданому ресурсі.

4. Lomelosia argentea (L.) Greuter & Burdet біля Люботина на Харківщині

Скабіоза срібляста або українська (Lomelosia argentea (L.) Greuter & Burdet, синоніми - Scabiosa ucranica L. і S. taurica Kotov) природно поширена в Україні на пісках півдня лісостепової і усієї степової зон, а також на кам'яних відслоненнях Криму. Її північну межу ареалу прослідкувати складно, але за різними даними в ХІХ ст. її знаходили на Правобережжі біля міст Сміла та Умань на Черкащині, а на Лівобережжі - біля м. Суми (можливо, тільки як випадково занесену рослину). Найпівнічніші достовірні знахідки Lomelosia argentea на Харківщині розташовані на пісках долини р. Сіверський Донець південніше міста Зміїв в Чугуївському та Ізюмському районах. 27 липня 2025 р. ця рослина досить несподівано була знайдена Андрієм Новгородським на південно-східній околиці міста Люботин неподалік Харкова. Умови знахідки виду (вздовж автошляху під мостом на річці Мерефа) дозволяють зробити однозначний висновок, що ця рослина була сюди випадково занесена. Цікаво було б прослідкувати в майбутньому, чи зможе вона в наступні роки натуралізуватися у знайденому локалітеті, де в 2025 р. спостерігалася у досить великій кількості.

Lomelosia argentea (L.) Greuter & Burdet біля м. Люботин на Харківщині (фото Андрія Новгородського, оригінал за посиланням)

5. Najas minor All. у річці Ірпінь неподалік Києва

Різуха мала (Najas minor All. або Caulinia minor (All.) Coss. & Germ.) є аборигенною для багатьох регіонів Євразії та Північної Африки, а в Україні трапляється дуже локально у річках, озерах та деяких інших типах прісних водойм, за чисельністю значно поступаючись іншим двом видам роду - N. major All. i N. marina L. Як і більшість інших постійно занурених у товщу води видів вищих рослин, вона рідко потрапляє в об'єктиви фотоспостерігачів. На iNaturalist з України досі ми мали тільки 11 спостережень Najas minor з території Кримського півострова, а в жовтні 2025 р. перше спостереження з материкової частини України завантажив користувач ресурсу з логіном "milvus19", рослина була сфотографована 20 серпня 2024 р. у річці Ірпінь біля с. Бобриця на Київщині. Загалом цей вид, мабуть, заслуговує на охорону, чимало відомих раніше його знахідок на Лівобережжі України (Київська, Полтавська, Харківська і Черкаська області) нині не підтверджуються (фактично єдині новітні знахідки, що я мав змогу бачити на підставі аналізу гербарних зразків, були зроблені Ганною Казаріновою в 2011 р. на Сіверському Дінці на Харківщині).

Najas minor All. у річці Ірпінь біля с. Бобриця на Київщині (фото користувача з логіном "milvus19", оригінал за посиланням)
 

Події

На iNaturalist розпочинаються роботи з підготовки до щорічного міжнародного заходу "City Nature Challenge 2026", який буде проходити в різних містах 24-27 квітня 2026 року. Вже створено загальний проєкт для індивідуальних змагань - "City Nature Challenge 2026: Global Project" (відповідний парасольковий проєкт буде створено, очевидно, дещо пізніше). Вже попередньо доступні проєкти для міст Київ та Кривий Ріг. В аналогічному заході в 2025 році брало участь чимало українських міст (від Києва, Харкова і Одеси до Яготина, Малина, Чорткова та Білої Церкви, також був і загальноукраїнський проєкт), сподіваюся, і в 2026 році наше представництво теж буде досить помітним. Незважаючи на присутність в цьому заході і міст з держави-окупанта (з учасниками цих міст ми в рамках цього заходу в жодному форматі не взаємодіємо і не співпрацюємо), є необхідною подальша активна представленість наших спостережень і відповідних проєктів на міжнародному рівні у подібних заходах світового значення.

Вже 1 грудня розпочне роботу щорічний Всеукраїнський зимовий біобліц 2025/2026, який буде проходити з 1 грудня 2025 р. по 28 лютого 2026 р. В кінці листопада аналогічний проєкт за зиму 2024/2025 буде перейменований на новий і в його журналі ви зможете ознайомитися з його кінцевими результатами.

Нагадую, що на iNaturalist продовжують свою роботу проєкти-змагання з фотофіксації видів окремих таксономічних груп протягом поточного календарного року, які я модерую. Станом на 10.11.2025 ситуація в цих проєктах виглядає так:

Не буде зайвим нагадати вам, що підсумкові результати в усіх згаданих проєктах-змаганнях будуть оприлюднені в кінці січня - лютому 2026 року, тому розподіл місць в них поки є попереднім. До цих проєктів потрапляють усі спостереження певної групи живих організмів з території України упродовж поточного календарного року і включають тільки ті з них, які отримали дослідницький статус. Завантажуючи певні фото живих організмів цієї групи, зроблені в 2025 році, ви несвідомо берете в них участь, якщо тільки у вашому персональному акаунті на iNaturalist немає заборони на залучення ваших спостережень до будь-яких проєктів. За бажанням ще можна натиснути на кнопку "Приєднатися" на головній сторінці будь-якого з цих проєктів (або й усіх відразу), це дасть вам можливість отримувати оновлення від нього у своїй стрічці новин (хоча цих оновлень нині за браком в мене вільного часу фактично немає, за винятком оголошення в кінці грудня, що відповідний проєкт завершився та повідомлення про його підсумки).

Дякую усім моїм читачам за увагу, запрошую долучатися до iNaturalist, якщо ви про цей ресурс дізналися вперше. Особлива подяка Збройним силам України за можливість продовжувати ботанічні дослідження в умовах військової агресії рф проти України, закликаю вас продовжувати підтримку ЗСУ в цей непростий час шляхом донатів благодійним фондам (наприклад, "Повернись живим") та вашим знайомим волонтерам.


Опубліковано о Немає коментарів:
Підписатися на: Коментарі (Atom)