Експедиції-2016: Гречаники - Веселе - Дівички (6 травня)

На території Київської області не так вже й багато природно-заповідних об’єктів кластерного типу, що складаються з декількох ізольованих у просторі ділянок. Одним із таких є ландшафтний заказник місцевого значення «Стовп’язькі краєвиди» загальною площею 118,2 га. Він включає п’ять окремих урочищ: «Торфорозробка» (став у місці добування торфу), «Ліс за Войцехівським» (ділянка соснових насаджень), «Вільшаники» (вільховий ліс), «Кавказ» (вільховий ліс) та «Іваненків гай» (масиви соснового, дубово-соснового та вільхового лісу). Усі ці урочища дещо віддалені одне від одного і розділені, крім того, мережею каналів, що значно утруднює їхнє обстеження. Тому під час цієї експедиції я зміг дослідити лише урочище «Вільшаники», розташоване на західній околиці села Гречаники (Переяслав-Хмельницький район Київської області). Саме біля цього масиву й розташований інформаційний стенд заказника.

Загальний вигляд лісу в урочищі "Вільшаники"

Інформаційний стенд

Дійсно, як і вказано у книзі «Природно-заповідний фонд Київської області», урочище «Вільшаники» представлене лісом з вільхи клейкої (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.) переважно порослевого походження. Вік деревостану – близько 50 років. Весь масив я не обходив, але інших дерев у його складі не помічено, окрім клену ясеневидного (Acer negundo L.), що зрідка трапляється по периферії масиву. Численними у трав’яному ярусі є осока побережна (Carex riparia Curtis; чи може C. acutiformis Ehrh.? точне визначення без плодів неможливе), підмаренник чіпкий (Galium aparine L.), ожина сиза (Rubus caesius L.), гравілат міський (Geum urbanum L.), жовтець повзучий (Ranunculus repens L.), плакун верболистий (Lythrum salicaria L.), чистотіл великий (Chelidonium majus L.) тощо.

Зарості підмаренника чіпкого у рідколіссі

Плакун верболистий

По краю масиву розташовані вологі та суходільні луки, до складу яких входять китник тростиновий (Alopecurus arundinaceus Poir.), жовтець їдкий (Ranunculus acris L.), осоки гостра (Carex acuta L.) та шершава (Carex hirta L.), грястиця збірна (Dactylis glomerata L.), тонконіг лучний (Poa pratensis L.), перстач повзучий (Potentilla reptans L.), вероніки чебрецелиста (Veronica serpyllifolia L.) та дібровна (Veronica chamaedrys L.) тощо. Місцями зростають малопоширені види – молочай напівмохнатий (Euphorbia semivillosa Prokh.), герань пагорбкова (Geranium collinum Steph. ex Willd.), осока розсунута (Carex distans L.).

Китник тростиновий

Вероніка чебрецелиста

Куртина молочаю напівмохнатого

Молодий пагін молочаю напівмохнатого

Перехід через канал

Далі, перебравшись через канал навпроти с. Веселе і рухаючись у напрямку с. Дівички, я знайшов балочку між полями з добре збереженими ділянками степової рослинності. 

Зовнішній вигляд дослідженої балки

У ній є фрагменти угруповань ковили пірчастої (Stipa pennata L.; вид включено до «Червоної книги України», а його ценози – до «Зеленої книги України»).

Ковила пірчаста

З інших рідкісних видів виявлена скорзонера пурпурова (Scorzonera purpurea L.).

Скорзонера пурпурова

Також тут росли костриця борозенчаста (Festuca rupicola Heuff.; F. valesiaca p.p.), келерія крупноцвіта (Koeleria macrantha (Ledeb.) Schult.), холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), конюшина гірська (Trifolium montanum L.), молочай кипарисовидний (Euphorbia cyparissias L.), жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos L.), суниці зелені (Fragaria viridis Weston), перстач сріблястий (Potentilla argentea L.), віскарія клейка (Viscaria viscosa (Scop.) Aschers.), вероніка лежача (Veronica prostrata L.), шавлія лучна (Salvia pratensis L.), горлянка женевська (Ajuga genevensis L.), чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus Willd.) тощо. 

Вероніка лежача

Суниці зелені

Серед чагарників у цьому місці у значній кількості поширена зіновать Ліндемана (Cytisus lindemannii V. Krecz.). Цей вид є таксономічно критичним, він дуже близький до зіноваті руської, характерною його ознакою є наявність не рідкого притиснутого, а відхиленого і дуже густого бархатистого опушення стебла та гілок. 

Зіновать Ліндемана

Фрагмент пагону зіноваті Ліндемана

Взагалі досліджена степова ділянка цілком заслуговує на охорону, хоча ні ковили волосистої, ні астрагалу шерстистоквіткового, які наводяться для схилів розташованих поруч курганів «Три брати» у цьому місці не знайдено.

Біля самої балки росте шовковиця біла (Morus alba L.), а на полях як бур’ян – адвентивний вид ваточник сирійський (Asclepias syriaca L.), що є дуже поширеним у Переяслав-Хмельницькому районі. 

Квітує шовковиця біла

Далі я пройшовся вздовж берегів ставка (нічого надто цікавого у цьому місці немає) та вийшов у село Дівички, флора околиць якого детальніше описана у моїх попередніх повідомленнях.

Ставок між дослідженою балкою та селом Дівички

 Отже, під час цієї екскурсії виявлено один вид з «Червоної книги України» (ковила пірчаста) та один регіонально рідкісний у Київській області вид (скорзонера пурпурова).

Скільки видів роду Salix L. росте у степовій зоні України?

Трапилася у мережі електронна версія такого збірника: «Степи Северной Евразии: материалы VII международного симпозиума / Под научн. ред. чл.-корр. РАН А.А. Чибилёва. – Оренбург: ИС УрО РАН, Печатный дом «Димур», 2015. – 996 с.».

Можна довго розмірковувати про те, чи варто нині українським ботанікам публікуватися у російських журналах та брати участь у російських вітчизняних форумах. На мою думку, наука інтернаціональна, вона завжди була і буде поза політикою. Не буду приховувати той факт, що у мене багато колег та друзій серед російських ботаніків. Але зараз, у такі непрості для нашої країни часи стосунків з Російською Федерацією, я, звісно, орієнтуюся вже не на російські журнали чи конференції, а на аналогічні зарубіжні. Хоча у мене є стаття, опублікована у збірнику наукових праць однієї з конференцій, що проходила у лютому 2015 р. у Росії (м. Пєнза; заочна участь).

У зазначеному вище збірнику поміщено такі статті українських ботаніків:

Байрак Е.Н. Фиторазнообразие и созологическая оценка степных участков Левобережного Приднепровья (Украина). – С. 144–146.

Гофман О.П. Возрастная структура Festuca valesiaca s.l. (Poaceae) при влиянии пирогенного и пасквального факторов в биосферном заповеднике «Аскания-Нова». – С. 270–272.

Ищук Л.П., Голуб Н.П. Автохтонные виды рода Salix L. в степной зоне Украины. – С. 378–380.

Красова О.А., Сметана А.Н. Распространение Linum czernjajevii Klokov и L. linearifolium Jáv. в причерноморской части бассейна Ингульца. – С. 437–439.

Лисогор Л.П. Ценоструктуры залежей Правобережного Степного Приднепровья. – С. 478–480.

Лысенко Г.Н. Вариабельность показателей гидротермического режима различных типологических вариантов степей Украины. – С. 487–489.

Манюк В.В. Степи Присамарья Днепровского: ландшафтно-ценотическое разнообразие и подходы к его сохранению. – С. 511–513.

Попова Е.Н. Флора проектируемого степного заказника «Серпневое» (Одесская область, Украина). – С. 674–677.

Савченко Г.А., Ронкин В.И., Полчанинова Н.Ю., Токарский В.А. Рефугиумы биоразнообразия степей северо-востока Украины. – С. 743–745.

Уманец О.Ю. Трансформация степных сообществ аренных участков Черноморского биосферного заповедника НАН Украины под влиянием автогенных и антропогенных факторов. – С. 874–877.

З-поміж інших мене особливо зацікавила стаття Л.П. Іщук та Н.П. Голуб (чи Н.П. Голуба? – на жаль, не знаю як правильно) по автохтонним (природним) видам верб (рід Salix L.), що поширені у степовій зоні України. Для даної території автори наводять десять видів цього роду, а саме:

1. Salix alba L.
2. Salix triandra L.
3. Salix caprea L.
4. Salix pentandra L.
5. Salix cinerea L.
6. Salix acutifolia Willd.
7. Salix x fragilis L.
8. Salix purpurea L.
9. Salix vinogradovii A. Skvortsov
10. Salix rosmarinifolia L.

Про проблему Salix fragilis L. і Salix euxina Belyaeva я детально писати не буду, оскільки сам поки не володію достатньою інформацією з цього питання. Тип Salix fragilis, наскільки я зрозумів, має гібридогенне походження, тому «чистий» вид був описаний як Salix euxina, а Salix x fragilis насправді є S. alba x S. euxina. Чи є S. euxina Belyaeva у степовій зоні – поки невідомо, хоча у Лівобережному Лісостепу цей вид має бути.

Мені дивно, чому для степової зони автори не наводять Salix aurita L.? Навіть у «Флорі УРСР» цей вид вказаний для Куп’янська, Ізюма та Дніпропетровська (є відповідні гербарні зразки у KW), тому можна стверджувати, що він заходить у північну частину Лівобережного Степу. Для Кремінських лісів (Луганська обл.) у дисертації Д.Ю. Шевченка («Флора та популяції рідкісних видів Кремінського лісового масиву (Луганська область») наводилася також Salix starkeana Willd., але ця вказівка є сумнівною, тому вносити цей вид до наведеного вище списку не варто.

Чомусь немає у згаданому списку й Salix viminalis L. Цей вид наводиться у «Флорі УРСР» для Дніпропетровської області та околиць м. Запоріжжя, є вказівки про зростання в  Луганській (Конопля, 2002) та Харківській (Сахновщинський район; Іллічевський, 1929) областях. Тому насправді у степовій зоні росте не 10, а 12 видів верб.

Є у даній статті також не дуже коректні висловлювання і помилки, наприклад: «Ива Виноградова (Salix Vinogradovii A. Skvorts.) рассматривается многими учёными как подвид ивы пурпурной». Це невірно, жодної опублікованої таксономічної комбінації цієї рослини у ранзі підвиду немає (повідомляю про це впевнено, бо зараз планую таку комбінацію утворити). Згідно з даними О.К. Скворцова (1968) S. vinogradovii є географічним вікаріантом S. purpurea і заміщує останній вид на Лівобережжі Дніпра. Тому вказівки Salix purpurea для Самари та Орелі, які наводять автори, ймовірно, помилкові і мають стосуватися S. vinogradovii. Є й у тексті така фраза: «Ряд ученых считают, что в Украине S. rosmarinifolia распространена только на Донбассе, в Приазовье и в Крыму [1, 5, 9]» – звичайно, мається на увазі не Україна в цілому, а лише її степова зона. Але це вже дрібниці…

Експедиції-2016: Дівички та Ковалин (30 квітня, 2-3 травня)

Першу частину травневих свят я провів у Дівичках, тому зміг зробити декілька екскурсій, що значно доповнюють відомості про флору та рослинність цього цікавого куточку Лівобережного Лісостепу.

30 квітня я пройшов лісом з військового містечка «Дівички» у бік однойменного села, дійшовши до декількох каналів. Найбільший з цих каналів на Google Maps підписаний як річка Карань, тому далі у блозі я буду називати його саме так (назва походить від урочища Карань біля села Старе Бориспільського району, де розташовані його витоки, він впадає у річку Трубіж поблизу гирла останньої в околицях міста Переяслав-Хмельницького). Місцеві мешканці назву Карань не вживають і називають його просто каналом. Мосту на р. Карань відразу за листяним лісом я не знайшов, на карті він позначений трохи далі, зате тут є ще два дрібніших канали, що формують зрошувальну систему.

Біля цих каналів розташований великий масив грабово-дубового лісу з домінуванням у травостої осоки волоситої (Carex pilosa Scop.) та яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.). Цікаво, що інший характерний для таких фітоценозів вид – зірочник лісовий (Stellaria holostea L.) – тут зовсім відсутній. Крім граба (Carpinus betulus L.) та дуба звичайного (Quercus robur L.), у деревостані можна знати липу серцелисту (Tilia cordata Mill.), клен польовий (Acer campestre L.), грушу (Pyrus communis L.). 

Клен польовий у підрості грабово-дубового лісу

 По периферії масиву нерідко трапляються яблуня лісова (Malus sylvestris Mill.) та в’яз малий (Ulmus minor Mill.). В одному місці на узліссі біля каналу є досить старе (коло 80 років) дерево клена цукрового (Acer saccharinum L.). Нещільний підлісок формують ліщина звичайна (Corydalis avellana L.), клен татарський (Acer tataricum L.), свидина криваво-червона (Swida sanguinea (L.) Opiz; =Cornus sanguinea L.), бруслини бородавчаста (Euonymus verrucosus Scop.) та європейська (Euonymus europaea L.), бузина чорна (Sambucus nigra L.). 

Свидина криваво-червона

Асектаторами травостою є копитняк європейський (Asarum europaeum L.), підмаренник чіпкий (Galium aparine L.), просянка розлога (Milium effusum L.), фіалка дивна (Viola mirabilis L.), купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum (L.) All.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dumort.), мерингія трижилкова (Moehringia trinervia (L.) Clairv.), бутень п’янкий (Chaerophyllum temulum L.) тощо. 

Купина багатоквіткова у трав'яному ярусі грабово-дубового лісу

Фіалка дивна

Вздовж стежок часто росте зірочник середній (Stellaria media (L.) Cirillo).

Зірочник середній

По берегах каналів зростають осоки побережна (Carex riparia Curtis) та гостра (Carex acuta L.), очерет звичайний (Phragmites australis (L.) Trin. ex Steud.), рогіз широколистий (Typha latifolia L.), а на водних плесах – угруповання ряски малої (Lemna minor L.).

Річка Карань

На луках біля каналів у значній кількості поширені такі види, як тонконіг лучний (Poa pratensis L.), осока шершава (Carex hirta L.), суріпиця дуговидна (Barbarea arcuata Opiz), жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos L.), чина лучна (Lathyrus pratensis L.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), розхідник плющовидний (Glechoma hederacea L.). Зрідка трапляються китятки чубаті (Polygala comosa Schkuhr), конюшина середня (Trifolium medium L.), чина лісова (Lathyrus sylvestris L.), а також фіалка висока (Viola elatior Fr.) – регіонально рідкісний вид на території Київської області.

Луки біля каналів

Фіалка висока

Суріпиця дуговидна

2 травня я детально дослідив піщану та болотну рослинність борової тераси р. Дніпра безпосередньо коло військового полігону «Дівички». Ця частина долини розташована вже у межах не Переяслав-Хмельницького, а Бориспільського району Київської області. Антропогенний вплив тут не просто незначний, а зовсім мінімальний: періодично ця ділянка взагалі буває «закрита» для відвідин на час проведення військових навчань. Але мені дуже пощастило встигнути дослідити цю надзвичайну цінну у ботанічному аспекті територію.

Найбільші площі біля військового полігону займає псамофітна рослинність. Саме тут розташовані найчисельніші в Україні популяції піщаної раси ковили пірчастої (Stipa pennata L. subsp. sabulosa Pacz.), яка дуже часто розглядається вітчизняними ботаніками як окремий вид – ковила дніпровська (Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin). Ця рослина, занесена до «Червоної книги України» (2009),  в околицях Дівичок є дуже поширеною і трапляється скрізь на відкритих піщаних ділянках, часто утворюючи угруповання відповідної формації (Stipeta borysthenicae), які у свою чергу включені до «Зеленої книги України» (2009).

Угруповання ковили дніпровської

Звичайними видами для пісків полігону є осока колхідська (Carex colchica J. Gay), костриці Беккера (Festuca beckeri (Hack.) Trautv.) та валіська (Festuca valesiaca Gaud.), куничник наземний (Calamagrostis epigejos (L.) Roth), келерія сиза (Koeleria glauca (Spreng.) DC.). Серед супутніх видів нерідко трапляються гвоздики несправжньорозчепірена (Dianthus pseudosquarrosus (Novak) Klokov) та Борбаша (Dianthus borbasii Vandas), шпергель польовий (Spergula arvensis L.), тонконіг бульбистий (Poa bulbosa L.), енотера дворічна (Oenothera biennis L.), вероніка Діленієва (Veronica dillenii Crantz), полин рівнинний або Маршаллів (Artemisia campestris L. s.l.; =A. marschalliana Spreng.), волошка піщана або дніпровська (Centaurea arenaria M. Bieb. ex Willd.; =C. borysthenica Gruner), дивина борошниста (Verbascum lychnitis L.) та ін., червеці однорічний (Scleranthus annuus L.) та багаторічний (Scleranthus perennis L.), а також козельці українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz.), занесені до Європейського Червоного списку. Невеликими групами особин зростає сон лучний (Pulsatilla pratensis (L.) Mill.) – вид з «Червоної книги України» (2009).

Сон лучний

Червець багаторічний

Соснові та дубово-соснові ліси займають невеликі площі. Досить типовими для прилеглих до полігону територій є рідколісся, участь у формуванні трав’яного покриву яких беруть смовдь гірська (Oreoselinum nigrum Delarbre), нечувітер зонтичний (Hieracium umbellatum L.), тонконіг лучний або вузьколистий (Poa pratensis L.; =P. angustifolia L.), молочай кипарисовидний (Euphorbia cyparissias L.), фіалка триколірна або ранкова (Viola tricolor L.; =V. matutina Klokov), холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), орляк звичайний (Pteridium aquilinum (L.) Kuhn s.l.) тощо. Серед деревно-чагарникових видів трапляються груша, осика (Populus tremula L.), берези повисла (Betula pendula Roth) та пухнаста (Betula pubescens Ehrh.), верби біла (Salix alba L.), ламка (Salix fragilis L.), гостролиста (Salix acutifolia Willd.) та попеляста (Salix cinerea L.), крушина ламка (Frangula alnus Mill.), терен колючий (Prunus spinosa L.; =P. stepposa Kotov), вишня кущова (Prunus fruticosa Pall.; =Cerasus fruticosa Pall.; регіонально рідкісний вид), зіновать руська (Cytisus ruthenicus Fisch. ex Wol.; =Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. ex Wol.) Klaskova).
Дуже характерними для цієї частини борової тераси Дніпра є блюдцеподібні зниження. Переважна більшість з них є висохлими, але у деяких вода ще лишилася. У таких умовах формуються угруповання болотної рослинності класу Scheuchzerio-Caricetea fuscae Tüxen 1937, що є рідкісними для Лівобережного Лісостепу та заслуговують на всебічне вивчення. Детально досліджено одне з боліт, по периферії якого зростають один з видів сфагнуму (Sphagnum sp.) та політрих звичайний (Polytrichum commune Hedw.), а серед судинних рослин – осока чорна (Carex nigra (L.) Reichard), ситник розлогий (Juncus effusus L.), теліптерис болотний (Thelypteris palustris Schott), рогіз широколистий (Typha latifolia L.), перстач прямостоячий (Potentilla erecta (L.) Raeusch.), вовче тіло болотне (Comarum palustre L.). 

Загальний вигляд сфагнового болота

Сфагнум

Осока чорна

На ділянці осикового лісу поруч з цим болотом трапляється рідкісний бореальний вид плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L.), а також більш поширені пахуча трава звичайна (Anthoxanthum odoratum L.) та молінія голуба (Molinia coerulea (L.) Moench).

Плаун булавовидний

Куртина молінії голубої

3 травня я мав змогу дослідив лісову рослинність урочища «Плоске», розташованого між селами Дівички та Ковалин, а також ділянку річки-каналу Карань (по обох берегах) в околицях Ковалина.

Рослинний покрив урочища «Плоске» не надто відрізняється від прилеглих вже вивчених ділянок лісової рослинності. Слід сказати, що досить поширеними на його території є ділянки дубово-соснових лісів. До деревостану нерідко домішуються груша, осика, горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.) та яблуня лісова. У трав’яному ярусі домінують орляк звичайний та конвалія травнева (Convallaria majalis L.), часто також трапляються купина багатоквіткова, ожика рівнинна (Luzula campestris (L.) DC.), молочай кипарисовидний, зірочник злаковидний (Stellaria graminea L.), смілка поникла (Silene nutans L.). По піщаних узліссях та вирубках поширені ожина несійська (Rubus nessensis W. Hall), бруслина європейська, різушка Таля (Arabidopsis thaliana (L.) Heynh.), вероніка польова (Veronica arvensis L.), незабудка дрібноцвіта (Myosotis micrantha Pall. ex Lehm.), зірочник середній тощо.

Яблуня лісова

Дубово-сосновий ліс конвалієвий

В околицях села Ковалин по обох берегах р. Карань поширені ділянки повітряно-водної та лучної рослинності, помітну участь у формування яких беруть осока побережна, осока гостра, кропива дводомна (Urtica dioica L.), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis L.), ожина сиза (Rubus caesius L.), осот сивий (Cirsium canum (L.) All.), бугила лісова (Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm.), борщівник сибірський (Heracleum sibiricum L.), хвощ польовий (Equisetum arvense L.). У сухіших умовах трапляються куртини молочаю напівмохнатого (Euphorbia semivillosa Prokh.), добре помітні здалеку.

Молочай напівмохнатий

За мостом через річку поширені значні масиви соснових та дубово-соснових лісів. Їх специфічні особливості – висока частота трапляння черемхи звичайної (Prunus padus L.; =Padus avium Mill.) під дубом та добре сформований моховий ярус, який формують плевроцій Шребера (Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt.) та види роду дикран (Dicranum Hedw.). У цих лісах, крім типових (конвалія травнева, орляк звичайний, щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott)), трапляються й малопоширені види – наприклад, ортилія однобока (Orthilia secunda (L.) House).

Ділянка з домінуванням плевроцію Шребера

Черемха звичайна

По узліссях соснових лісів за каналом відзначені фрагменти псамофітної рослинності. У їх складі відмічені костриця валіська, ковила пірчаста або дніпровська, осока колхідська, шпергель польовий, молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana Neck), келерія сиза, вероніки Діленієва та весняна (Veronica verna L.), козельці українські.

Костриця валіська

Осока колхідська

Дуже різноманітною є й фауна околиць Дівичок та Ковалина. Звичайним видом на луках Карані за Ковалином є поліксена (Zerynthia polyxena) – метелик з «Червоної книги України» (2009), серед інших видів лускокрилих поширені денне павичеве око (Inachis io), зоряниця Аврора (Anthocharis cardamines), білан ріп’яний (Pieris rapae) тощо. 

Поліксена

 На просіці у сосновому лісі трапилася черепаха болотяна (Emys orbicularis).

Черепаха болотяна

Таким чином, за ці три екскурсії виявлено шість рідкісних видів: один з Європейського Червоного списку (козельці українські), два з «Червоної книги України» (ковила дніпровська, сон лучний) та три регіонально рідкісних (фіалка висока, плаун булавовидний, вишня кущова).